Фінансовий аналіз діяльності підприємства на прикладі приватного підприємства «Бочарова В.В.»

Тема диплому: Фінансовий аналіз діяльності підприємства на прикладі приватного підприємства «Бочарова В.В.»

План роботи:

1. Теоретичні аспекти фінансового аналізу діяльності підприємства
1. Сутність та значення фінансового аналізу

За умов переходу економіки України  до ринкових відносин, суттєвого розширення прав підприємств у галузі фінансово-економічної  діяльності значно зростає роль своєчасного  та якісного аналізу фінансового  стану підприємств, оцінки їхньої ліквідності, платоспроможності і фінансової стійкості та пошуку шляхів підвищення і зміцнення фінансової стабільності. Особливого значення набуває своєчасна  та об'єктивна оцінка фінансового  стану підприємств за виникнення різноманітних форм власності, оскільки жодний власник не повинен нехтувати  потенційними можливостями збільшення прибутку (доходу) фірми, які можна  виявити тільки на підставі своєчасного  й об'єктивного аналізу фінансового  стану підприємств. Систематичний  аналіз фінансового стану підприємства, його платоспроможності, ліквідності  та фінансової стійкості необхідний ще й тому, що дохідність будь-якого  підприємства, розмір його прибутку багато в чому залежать від його платоспроможності. Ураховують фінансовий стан підприємства і банки, розглядаючи режим його кредитування та диференціацію відсоткових  ставок.

Фінансовий стан підприємства - це комплексне поняття, яке є результатом  взаємодії всіх елементів системи  фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських  факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.

Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансово-господарської  діяльності. Тому на нього впливають  усі ці види діяльності підприємства. Передовсім на фінансовому стані  підприємства позитивно позначаються безперебійний випуск і реалізація високоякісної продукції. Як правило, що вищі показники обсягу виробництва  і реалізації продукції, робіт, послуг і нижча їх собівартість, то вища прибутковість підприємства, що позитивно впливає на його фінансовий стан. Неритмічність виробничих процесів, погіршання якості продукції, труднощі з її реалізацією призводять до зменшення надходження коштів на рахунки підприємства, в результаті чого погіршується його платоспроможність. Існує і зворотний зв'язок, оскільки брак коштів може призвести до перебоїв у забезпеченні матеріальними ресурсами, а отже у виробничому процесі. Фінансова діяльність підприємства має бути спрямована на забезпечення систематичного надходження й ефективного використання фінансових ресурсів, дотримання розрахункової і кредитної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних і залучених коштів, фінансової стійкості з метою ефективного функціонування підприємства. Саме цим зумовлюється необхідність і практична значущість систематичної оцінки фінансового стану підприємства, якій належить суттєва роль у забезпеченні його стабільного фінансового стану.

Отже, фінансовий стан - це одна з найважливіших  характеристик діяльності кожного  підприємства.

Фінансовий стан підприємства –  це здатність підприємства фінансувати  свою діяльність. Він характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, необхідними для нормального  функціонування підприємства, потребою в їх розміщенні і ефективністю використання, фінансовими взаємовідносинами  з іншими юридичними особами, платоспроможністю  і фінансовою стійкістю.

Зміст фінансового аналізу випливає з його функцій. Однією з таких  функцій являється вивчення характеру  дії економічних законів, встановлення закономірностей і тенденцій  економічних явищ і процесів у  конкретних умовах підприємства. Наступна функція аналізу - контроль за виконанням планів і управлінських рішень, за економічним використанням ресурсів. Центральна функція аналізу - пошук  резервів підвищення ефективності виробництва  на основі вивчення передового досвіду  і досягнень науки і практики. Також інша функція аналізу - оцінка результатів діяльності підприємства по виконанню планів, досягнутому рівню розвитку економіки, використанню наявних можливостей. І нарешті - розробка заходів по використанню виявлених резервів у процесі господарської діяльності.

Фінансовий стан може бути:

- стійким

- нестійким

- кризовим.

Здатність підприємства своєчасно  проводити платежі, фінансувати  свою діяльність на розширеній основі свідчить про його хороший фінансовий стан.

Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної і фінансової діяльності. Якщо виробничий і фінансовий плани  успішно виконуються, то це позитивно  впливає на фінансовий стан підприємства. І навпаки, у результаті недовиконання  плану по виробництву і реалізації продукції відбувається підвищення її собівартості, зменшення виручки  і суми прибутку і як наслідок –  погіршення фінансового стану підприємства і його платоспроможності.

Стійкий фінансовий стан в свою чергу  здійснює позитивний вплив на виконання  виробничих планів і забезпечення потреб виробництва необхідними ресурсами. Тому фінансова діяльність як складова частина господарської діяльності направлена на забезпечення планомірного надходження і використання грошових ресурсів, виконання розрахункової  дисципліни, досягнення раціональних пропорцій власного і залученого капіталу і найбільш ефективного  його використання. Головна мета фінансової діяльності - вирішити, де, коли і як використовувати фінансові ресурси  для ефективного розвитку виробництва  і отримання максимального прибутку.

Для того щоб вижити в ринкових умовах і не допустити банкрутства  підприємства, необхідно добре знати, як керувати фінансами, якою повинна  бути структура капіталу по складу і джерелам утворення, які частку повинні займати власні кошти, а  яку залучені. Необхідно знати  і такі поняття ринкової економіки, як ділова активність, ліквідність, платоспроможність, кредитоспроможність підприємства, поріг рентабельності, запас фінансової стійкості, ступінь ризику, ефект фінансового важелю і інші, а також методику їх аналізу.

Головна мета аналізу - своєчасно виявляти і попереджувати недоліки у фінансовій діяльності і знаходити резерви  покращення фінансового стану підприємства і його платоспроможності.

При цьому необхідно вирішувати наступні задачі.

1. На основі вивчення причин  взаємозв’язку між різними показниками  виробничої, фінансової і комерційної  діяльності дати оцінку виконання  плану по надходженню фінансових  ресурсів і їх використанню  з позиції покращення фінансового  стану підприємства.

2. Прогнозування можливих фінансових  результатів, економічної рентабельності, виходячи із реальних умов  господарської діяльності і наявності  власних і залучених ресурсів, розробка моделей фінансового  стану при різних варіантах  використання ресурсів.

3. Розробка конкретних заходів,  направлених на більш ефективне  використання фінансових ресурсів  і укріплення фінансового стану  підприємства.

Аналізом фінансового стану  займаються не лише керівники і відповідні служби підприємства, а і його засновники, інвестори з метою вивчення ефективності використання ресурсів, банки для  оцінки умов кредитування і визначення ступеню ризику, постачальники для  своєчасного отримання платежів, податкові інспекції для виконання  плану надходжень коштів до бюджету, тощо. У відповідності з цим  аналіз поділяється на внутрішній і  зовнішній.

Внутрішній аналіз проводиться  службами підприємства і його результати використовуються для планування, контролю і прогнозування фінансового  стану підприємства. Його мета - встановити планомірне надходження грошових коштів і розмістити власні і залучені кошти  таким чином, щоб забезпечити нормальне функціонування підприємства, отримання максимального прибутку і виключення банкрутства.

Зовнішній аналіз здійснюється інвесторами, постачальниками матеріальних ресурсів, контролюючими органами на основі звітності. Його мета - встановити можливість вигідно  вкласти кошти, щоб забезпечити  максимум прибутку і виключити ризик  втрати.

Все, що має вартість, належить підприємству і відображається у активі балансу  називається його активами. Актив  балансу містить дані про розміщення капіталу, що є в розпорядженні  підприємства, тобто про вкладання  його у конкретне майно і матеріальні  цінності, про витрати підприємства на виробництво і реалізацію продукції  і про залишки вільної грошової готівки

Джерелами інформації для проведення аналізу є :

- баланс підприємства за попередній рік та за звітний період, (форма №11

- звіт про фінансові результати та їх використання за звітний період та попередній рік (форма №2)

- звіт про фінансово-майновий стан (форма №3)

- звіт з праці

- звіт про витрати на виробництво продукції, робіт, послуг

- розрахунок нормативу власних оборотних коштів

- розшифрування дебіторської та кредиторської заборгованості

- звіт про наявність та рух основних фондів, амортизацію (знос)

- зведена таблиця основних показників

- звіт про рух коштів в іноземній валюті

- бізнес-план

- матеріали маркетингових досліджень

- висновки аудиторських перевірок

- інша інформація.

Фінансовий аналіз складається  з підбору, групування і вивчення даних про фінансові ресурси  підприємства і їх використання з  метою мобілізації ресурсів, необхідних для виконання планових або проектних завдань і погашення фінансових зобов’язань в процесі господарської діяльності підприємства. При аналізі розглядаються питання формування і використання окремих видів фінансових ресурсів, їх розміщення у різні види матеріальних цінностей (активи), оцінки платоспроможності і фінансової стійкості підприємства, швидкості оборотності коштів. Фінансовий аналіз називають ще аналізом балансу.

В процесі аналізу стає зрозумілим:

- Платоспроможність як самого  підприємства, так і його дебіторів;

- Забезпеченість власними обіговими  коштами у відповідності з  потребою в них;

- Збереження коштів, причини зміни  їх сум на протязі періоду  який аналізується;

- Виконання плану прибутку і  прибутковість фінансово-господарської  діяльності підприємства;

- Стан запасів товарно-матеріальних  цінностей і джерел їх утворення;

- Розміщення власних, залучених  і спеціальних джерел коштів  у вигляді активів;

- Забезпечення повернення кредитів  і їх ефективне використання;

- Розрахункові відносини з дебіторами  і кредиторами;

- Забезпеченість обігових коштів;

- Утворення і використання різних  фондів;

- Збереження власних обігових  коштів.

Отже, фінансовий аналіз підприємства є найбільш вдалим засобом розуміння  його платоспроможності, рентабельності та прибутковості.

2.  Інформаційне забезпечення фінансового аналізу

Для регулювання фінансової діяльності підприємства існує багато нормативних  актів. Одним із важливих законів  є Закон України                         «Про власність» від 7 лютого 1991 р. №697-XII. Метою цього закону є забезпечення вільного економічного самовизначення громадян, використання природних, економічних, науково-технічних та культурних потенціалів республіки для підвищення рівня життя народу.

Наступним нормативним актом є Закон України «Про підприємництво» від 7 лютого 1991р. №698-XII, який визначає загально правові, економічні та соціальні засади здійснення підприємницької діяльності громадянами та юридичними особами на території України, встановлює гарантії свободи підприємництва та його державної підтримки. Згідно із статтею 5, одним із принципів підприємницької діяльності є залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних та інших видів ресурсів, використання яких не заборонено або не обмежено законодавством

Закон України «Про підприємства в Україні» від 27 березня 1991р. №887-XII, виділяє види і організаційні форми підприємств, правила їх створення, реєстрації, реорганізації і ліквідації, організаційний механізм здійснення ними підприємницької діяльності в умовах переходу до ринкової економіки. Зараз ці положення регламентуються Господарським Кодексом Украіни. Підприємство користується банківським кредитом на комерційній договірній основі. Підприємство може надавати банку на договірній основі право використовувати свої вільні кошти і встановлювати проценти за їх використання. Розрахунки підприємств за своїми зобов’язаннями проводяться у безготівковому та готівковому порядку через установи банків, відповідно до правил здійснення розрахункових та касових операцій, затверджених НБУ.

З 1 січня 1995 року основним виглядом прямого  податку на юридичних осіб в Україні  став податок на прибуток, що був  введений Законом України від 28 грудня 1994 року «Про оподаткування прибутку підприємств» (після чисельних змін і доповнень з 1.07.97 цей закон діє у редакції Закону України від 22.05.97 року). Стаття 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» присвячена характеристиці об’єкту оподаткування і порядку обчислення оподатковуваного прибутку. Це дуже важливий закон. Оскільки основним джерелом формування власних фінансових ресурсів підприємства є прибуток.

Об’єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення  суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових  витрат платника податку та на суму амортизаційних відрахувань.

Ставка податку на прибуток підприємств  закріплена у статті 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - прибуток платників податку оподатковується за ставкою 30% до об’єкта оподаткування.

Закон України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР визначає платників податку на додану вартість, об’єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Згідно із статтею 2 об’єктом оподаткування  є операції платників податку  з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України. Згідно із статтею 4 база оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної вартості, визначеної за вільними або  регульованими цінами з урахуванням  акцизного збору, ввізного мита, інших  податків та зборів, за винятком податків на додану вартість, що включаються  до ціни товарів (робіт, послуг) згідно із Законом України з питань оподаткування. Об’єкти оподаткування оподатковуються  за ставкою 20%. Згідно із статтею 7 продаж товарів здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

В залежності від правового статусу  підприємства визначається мінімальний  розмір статутного капіталу і порядок  його формування. Розмір статутного капіталу оговорюється в засновницьких документах підприємства і вноситься в реєстраційну карту при здійсненні державної  реєстрації підприємства. Мінімальний  розмір статутного фонду регламентується  діючим законодавством тільки для господарських  товариств і деяких специфічних  видів діяльності, як правило, пов’язаної з фінансовими операціями. Для  підприємств всіх інших організаційно-правових форм господарювання його величина визначається засновником і залежить перш за все  від виду і масштабу діяльності. Законодавчі акти, що регулюють мінімальний  розмір статутного фонду – це Закон  України “Про внесення змін і доповнень  в Закон України «Про господарські товариства» від 16 грудня 1993р. №3709; Положення «Про інвестиційні фонди і інвестиційні компанії», затверджене Указом Президента України від 19 лютого 1994р. №55/94; Декрет Кабінету Міністрів України «Про довірчі товариства» від 17 березня 1993 №23-93.

Порядок і джерела формування статутних фондів залежать від типу підприємства і форми власності, на базі якої воно функціонує. В Україні права підприємств різних типів і форм власності закріплені у чинному законодавстві, зокрема в законах України «Про власність», «Про господарські товариства», Господарським Кодексом України.

З 1 січня 1995 р. в Україні скасовано  порядок, що передбачав вилучення державою частини амортизаційних коштів державних  підприємств до державного бюджету  для створення централізованих  фондів капіталовкладень, тобто вся  сума амортизаційних відрахувань перебуває  у розпорядженні підприємств  для витрат за цільовим призначенням. Але не виключено, що, враховуючи інвестиційну ситуацію в країні, такий порядок  може бути запроваджено знову.

Таким чином, беручи до уваги, що нормативні акти постійно змінюються та доповнюються, керівництву підприємства потрібно постійно цікавитися змінами у законодавстві.

Інформаційною базою для оцінювання фінансового стану під-приємства  є дані:

балансу (форма № 1);

звіту про фінансові результати (форма № 2);

звіту про рух грошових коштів (форма  № 3);

звіту про власний капітал (форма  № 4);

дані статистичної звітності та оперативні дані.

Інформацію, яка використовується для аналізу фінансового стану  підприємств, за доступністю можна  поділити на відкриту та закриту (таємну). Інформація, яка міститься в бухгалтерській та статистичній звітності, виходить за межі підприємства, а отже є відкритою.

Кожне підприємство розробляє свої планові та прогнозні показники, норми, нормативи, тарифи та ліміти, систему  їх оцінки та регулювання фінансової діяльності. Ця інформація становить  комерційну таємницю, а іноді й  «ноу-хау». Відповідно до чинного законодавства України підприємство має право тримати таку інформацію в секреті. Перелік її визначає керівник підприємства.

Усі показники бухгалтерського балансу та звітності взаємозв’язані один з одним. Їх цінність для своєчасної та якісної оцінки фінансового стану підприємства залежить від їхньої вірогідності та дати складання звіту.

У цілому бухгалтерський баланс складається  з активу та пасиву і свідчить про  те, як на певний час розподілено  активи та пасиви і як саме здійснюється фінансування активів за допомогою  власного та залученого капіталу.

З погляду фінансового аналізу  є три основні вимоги до бухгалтерської звітності.

Вона повинна уможливлювати:

— оцінку динаміки та перспектив одержання  прибутку підприємством;

— оцінку наявних у підприємства фінансових ресурсів та ефективності їх використання;

— прийняття обґрунтованих управлінських  рішень у сфері фінансів для здійснення інвестиційної політики.

Фінансовий аналіз — це спосіб оцінювання і прогнозування фінансового  стану підприємства на підставі його бухгалтерської та фінансової звітності  і оперативних даних.

Звіт про фінансові результати відображає ефективність (неефективність) діяльності підприємства за певний період. Якщо баланс відображає фінансовий стан підприємства на конкретну дату, то звіт про прибутки та доходи дає картину фінансових результатів за відповідний період (квартал, півріччя, 9 місяців, рік).

У звіті про фінансові результати наводяться дані про дохід (виручку) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові результати від операційної  діяльності (прибуток чи збиток); дохід  від участі в капіталі; інші доходи та фінансові доходи; фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування (прибуток чи збиток); фінансові результати від звичайної діяльності (прибуток чи збиток); надзвичайні доходи чи витрати; чисті прибуток чи збиток.

Отже, порівняно із формою звітності, яка діяла раніше, суттєво розширено  показники доходів і прибутків  підприємства.

Фінансова звітність підприємств  містить також іншу інформацію щодо стану фінансів підприємств. На основі аналізу звітних даних визначаються основні тенденції формування й  використання фінансових ресурсів підприємства, причини змін, що сталися, сильні та слабкі сторони підприємства та резерви  поліпшення фінансового стану підприємства у перспективі.

Неможливо переоцінити значення повної та достовірної інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства для вирішення поточних та перспективних  фінансово-господарських проблем. Для прийняття правильних фінансових управлінських рішень на рівні підприємства треба використовувати дані, які відповідають певним правилам, вимогам і нормам, є зрозумілими та прийнятними для користувачів. Зокрема, щоб порівняти фінансові результати, досягнуті у попередньому та поточному звітних періодах, необхідно використовувати лише порівнянні відповідні показники, тобто такі, які визначені за єдиною методологією з використанням однакових баз розрахунку, критеріїв та правил.

З цією метою підприємство повинно  розробити свою фінансову облікову політику, яка підпорядковується  потребам внутрішнього менеджменту. Але, як правило, для прийняття ефективних управлінських рішень менеджери  не обмежуються суто внутрішньою  фінансовою інформацією, а порівнюють її з відповідними показниками подібних підприємств, підприємств-конкурентів  чи партнерів по бізнесу. Тому закономірно  виникає потреба в уніфікації вимог до фінансової інформації в  рамках галузі, регіону, усієї економічної  системи країни.

Процес такої уніфікації називають  стандартизацією бухгалтерського  обліку. Стандарт у широкому розумінні  — зразок, еталон, модель, що беруться за вихідні для порівняння з ними інших подібних об’єктів. Стандартизація бухгалтерського обліку — це процес розробки та послідовного застосування єдиних вимог, правил та принципів до визнання, оцінки і відображення у  фінансових звітах окремих об’єктів бухгалтерського обліку.

Загальні вимоги до фінансової звітності  викладено в положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 1 (далі —  П(С)БО 1), затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 №87. Дане положення визначає:

• мету фінансових звітів;
• їх склад;
• звітний період;
• якісні характеристики та принципи, якими слід керуватися під час складання фінансових звітів;
• вимоги до розкриття інформації у фінансових звітах.

П(С)БО 1 треба застосовувати  за підготовки й надання фінансових звітів підприємствами, організаціями, установами та іншими юридичними особами (далі — підприємствами) усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ). Проте тут не розглядаються правила  складання консолідованої фінансової звітності.

Основою П(С)БО 1 є Міжнародний  стандарт бухгалтерського обліку 1 (переглянутий у 1997 р.) Комітету з Міжнародних  стандартів бухгалтерського обліку.

Фінансова звітність визначена  П(С)БО 1 як бухгалтерська звітність, яка відображає фінансовий стан підприємства і результати його діяльності за звітний  період.

Метою такої звітності є забезпечення загальних інформаційних потреб широкого кола користувачів, які покладаються на неї як на основне джерело фінансової інформації під час прийняття економічних рішень.

Отже, для проведення фінансового  аналізу підприємства необхідно  дотримуватися певних законодавчих вимог до фінансового аналізу, а  також певні документи, у яких беруться показники для фінансового  аналізу.

3.  Методичні основи фінансового аналізу

 Аналізом фінансового  стану займаються не тільки  керівники і  відповідні служби  підприємства, але і його засновники, інвестори з метою вивчення  ефективності використання ресурсів, банки для оцінки умов кредитування  і визначення ступеня ризику, постачальники для своєчасного  одержання платежів, податкові інспекції  для виконання плану надходження  коштів у бюджет. Відповідно до цього аналіз поділяється на внутрішній  і зовнішній.