Непрямі податки та їх вплив на фінансово-господарську діяльність підприємства

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ

УКРАЇНИ 
 
 

      „Допущено до захисту”

      Зав.кафедрою к.е.н., доц.

      _____________/________./

           (підпис, дата) 
 
 

ДИПЛОМНА  РОБОТА

на  тему:

Непрямі податки та їх вплив  на фінансово-господарську 
діяльність підприємства

за спеціальністю 7.050100 „Фінанси” 
 
 
 

Київ  2010

ЗАВДАННЯ

на  дипломну роботу 

(прізвище, ім'я, по батькові)  Непрямі податки та їх вплив на фінансово-господарську 
діяльність gsзатверджена наказом по університету  від „___”_________20__ р. №            .  

2. Мета роботи: Розкриття суті непрямих податків та визначення впливу непрямих податків на фінансовий стан підприємств.  Визначення для підприємства найкращої податкової політики через проведення фінансового аналізу підприємства..

      3. Вихідні дані (характеристика об'єкта, умов дослідження та ін.) Бухгалтерський баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал ті інші примітки до річних фінансових звітностей за 2007– 2009 роки підприємства.

4. Основні задачі роботи: Аналіз ліквідності, рентабельності, кредитоспроможності, фінансового стану та податкоспроможності підприємства. Визначення напрямку податкової політики для підприємства. Розрахунок впливу на державу і підприємництво змін в політиці непрямих податків.

5. Термін подання  роботи до захисту „___”___________2010 р.

6. Дата видачі завдання „___”___________20__ р. 

Науковий керівник      ________________

                              підпис

Завдання прийняв  до виконання     ________________

      підпис 

ЗМІСТ 
 

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 

       ВСТУП

      Податки існують у людському суспільстві  майже тисячу років, але для людини немає більш гнітючої процедури, ніж сплата їх. Запровадження податків мало надзвичайно важливе прогресивне  значення для розвитку людського  суспільства. Їх порівнюють із винаходом колеса або парової машини. Податки є, по суті, головним засобом формування бюджету держави. Це джерело, що забезпечує існування бюджетної сфери суспільства, цілої армії наших громадян – лікарів, вчителів, науковців, діячів культури і мистецтва, пенсіонерів, малозабезпечених, а також студентів. Повнота сплати податків визначає долю не тільки цих людей, а й усієї економіки.

      Непрямі податки встановлюються в цінах  товарів і послуг, їх розмір для  окремого платника прямо не залежить від його доходів. Тільки прямо, оскільки непрямі податки включаються в ціни, то їх платить в абсолютному розмірі більше той, хто більше споживає, а більше споживає той, хто має вищі доходи. Тому непрямі податки вважаються найсправедливішими, фіскальними. Найхарактернішими прикладами непрямого оподаткування є податок на додану вартість, акцизний збір, мито.

      Непрямі податки сплачує багато платників  за місцем  створення нової вартості, ці податки різняться простотою  обчислення; широка база оподаткування  сприяє зростанню доходів бюджету; вилучення податку на всіх етапах руху товарів забезпечує рівномірний розподіл податкового тягаря між усіма суб’єктами підприємницької діяльності; застосування нульової ставки на експортні товари сприяє збільшенню обсягу експорту та підвищенню конкурентоспроможності вітчизняних товарів на світовому ринку.

      Актуальність  теми дослідження. Податкова система і рівень непрямого оподаткування має дуже важливий вплив на загальний стан та розвиток економіки України, конкурентоспроможність підприємств на світових ринках. Тому це обумовлює виключну важливість вивчення стану непрямого оподаткування підприємств в країні, пошуку шляхів її вдосконалення.

      Україна та її економіка крокують до нового стану економіки - до ринку. Цей шлях потребує змін у базисі суспільства, у методах господарювання, обумовлює потребу в більш ефективних важелях управління економічними процесами. Особливою проблемою залишається перехід до суто економічних форм взаємовідносин виробників із державою, подолання економічно необґрунтованого втручання державних відомств у діяльність підприємств. Одним із головних важелів регулюючих економічні взаємовідносини товаровиробників із державою, стає податкова система, яка повинна сприяти діловій активності і підприємництва та виходу країни з кризи. Непрямі податки є однією з основних форм доданого продукту і прибутків у сучасному цивілізованому суспільстві. Вони не тільки зберігають капітали суспільства, але і формують джерела для їх достатньо швидкого накопичення з метою удосконалення виробництва.

      Сучасна податкова система, яка створюється в Україні, повинна відповідати перехідному стану економіки, відбивати і формувати відношення між суб'єктами та їх інтересами, насамперед між державою, зацікавленою в одержанні фінансових засобів, трудовим колективом, зацікавленим у підвищенні власних прибутків, і господарствами.

      Вже в котрий раз наша держава збирається змінити свою податкову політику, тоді як податковий механізм відноситься  до економічних важелів тривалої дії, що не дає відразу швидкого ефекту. В економіці ринкового типу особливе значення набуває усталеність, стабільність податкової системи, що дозволяє товаровиробникам прогнозувати результати господарської діяльності. Нестабільність сучасної податкової ситуації може істотно вплинути на можливості подолання кризи.

      Метою дослідження є:

      Розкриття еволюції теоретичних поглядів на непряме оподаткування, його вплив на економічних агентів в контексті як ділової активності, так і справедливості розподілу податкового тягаря між різними верствами населення. Для досягнення поставленої мети також ставимо завдання простежити послідовність та механізм запровадження непрямого оподаткування.

      Проаналізувати  процес розвитку систем непрямого оподаткування в економіці країн світу, здійснити аналіз впливу податків на споживання та їх ставок на інші складові національних економік, розглянути необхідність гармонізації заходів урядів в сфері адміністрування даних податків.

      Об’єктом  дослідження є відкрите акціонерне товариство "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат". А саме бухгалтерський баланс підприємства, його звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал ті інші примітки до річних фінансових звітностей за 2007– 2009 роки.

      Метод досліджень: У роботі методами досліджень є критерії та коефіцієнти оцінки ліквідності, ділової активності, кредитоспроможності, фінансового стану, рентабельності та податкоспроможності підприємства. Також використовувались закони еластичності попиту та пропозиції.

      Теоретичну  та інформаційну базу дослідження становлять законодавчі й нормативні акти України, дані Державного комітету статистики України, Державної податкової адміністрації України, монографічна література та періодичні зарубіжні й вітчизняні видання. Інформація про підприємство та його річна фінансова звітність взята з загальнодоступної інформаційної бази даних Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку про ринок цінних паперів.

      Практичне значення отриманих  результатів: можливість використання фінансистами та економістами при складанні податкової політики для підприємства.

      Структура роботи. Дипломна робота складається  із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел із 63 найменувань, додатків. Загальний обсяг роботи складає 117 сторінок, в тому числі 7 сторінок додатку. Робота містить 5 таблиць, 32 рисунки.

РОЗДІЛ 1

ЗАГАЛЬНА  ХАРАКТЕРИСТИКА НЕПРЯМИХ ПОДАТКІВ В ПОДАТКОВІЙ СИСТЕМІ УКРАЇНИ 

      1.1 Історія розвитку та еволюція непрямих податків

      Податки існують у людському суспільстві майже тисячу років, але для людини немає більш гнітючої процедури, ніж сплата їх. Високі податки - це завжди неминучі злидні, занепад господарства, шлях до катастрофи і людської трагедії. Там, де високі податки, не може бути й мови про свободу і людську гідність, творчу працю і забезпечене майбутнє. Непосильні податки були причиною багатьох соціальних конфліктів, кровопролитних воєн, занепаду цілих цивілізацій. Водночас запровадження податків мало надзвичайно важливе прогресивне значення для розвитку людського суспільства. Їх порівнюють із винаходом колеса або парової машини. Податки є, по суті, головним засобом формування бюджету держави. Це джерело, що забезпечує існування бюджетної сфери суспільства, цілої армії наших громадян - лікарів, вчителів, науковців, діячів культури і мистецтва, пенсіонерів, малозабезпечених, а також студентів. Повнота сплати податків визначає долю не тільки цих людей, а й усієї економіки. Бо чим більшу стипендію отримає студент, тим більше грошей повернеться туди, звідки прийшли податки, тобто в економіку. Існує кілька десятків різних податків і зборів. Основними видами податків, які покликані забезпечувати більшу частину бюджетних надходжень, є податок на додану вартість, податок на прибуток і прибутковий податок з громадян. Однак, на сьогодні податки сплачує лише половина української економіки. Причин можна знайти безліч: починаючи з неефективної роботи величезної армії контролюючих органів і закінчуючи недосконалою законодавчою базою.

      Податки, як головне джерело державних доходів, мають багатовікову історію. Цілісна система оподаткування в кожній країні сформувалась внаслідок тривалого періоду становлення і розвитку держави. У культурних державах стародавнього світу існували досить складні системи податків. Так, у древній Індії справлялися поземельний, промисловий, торговий податок; їх розміри визначалися в певних долях доходів або вартості продуктів виробництва, предметів торгівлі (від 1/5 до 1/6) [9]. Цікаво, що сплата податків вважалася не світським обов'язком, як тепер, а обумовлювалася релігійними віруваннями. Дуже часто податки мали форму жертвоприношення. У древніх класичних державах податки стають вже суто світською повинністю в зв'язку із розвитком самої ідеї державності. У римській імперії існували надзвичайно різноманітні податки, крім того, проводилися досить складні розрахунки чисельності населення: для стягнення подушних податків, вартості майна; для справляння майнових і подоходних податків.

      В епоху феодалізму спостерігалося послаблення урядової влади, що зменшило роль податків. Більшість населення було закріпачено або знаходилося залежно від своїх поміщиків і не сплачувало податків центральному уряду, та і самі податки здебільшого мали добровільний характер або справлялися у формі внесків при особливих обставинах (викуп короля з полону, посвята синів короля у рицарство, видача дочок заміж та ін.). Серед міського населення основними платниками податків були представники промислових та торгових верств, незалежні від поміщиків і лицарів. Найважливішими державними доходами в цей період були домени (доходи від державного майна) та регалії (казенні державні промисли, в яких держава має перевагу перед підданими) [8].

      У кінці XV - на початку XVI ст. відбулося значне зміцнення урядової влади, формувалася постійна армія, розвивалася внутрішня і зовнішня торгівля, натуральне господарство поступово витіснялося грошовим. Все це стало поштовхом для розвитку і вдосконалення податків. Найбільшого поширення набули податки у вигляді мита, тобто плати за послуги, які держава надавала окремим громадянам (судове мито, мито за переміщення людей і товарів, мито як винагорода за безпеку на дорогах, за устрій доріг, мостів, портів тощо).

      В історії оподаткування (у глобальному масштабі) зазвичай виділяють три етапи. Перший етап - від древнього світу і до початку середньовіччя - це зародження інституту податків, які мали випадковий і тимчасовий характер, справлялися у примітивних формах, дуже часто у натуральному вигляді. Другий етап охоплює XVI-XVIII ст., характеризується становленням феодальних держав, грошових господарств країн, бурхливим розвитком податків, які практично стягувалися за все, що можна: вікна, двері, майно, бороди, спадщину, землю, будинки, товари, прибутки, з холостяків, євреїв, проституток, покійників і т. п.

      Лише в кінці XVIII ст. настає більш цивілізований третій етап розвитку податків. Саме в цей час набувають поширення ідеї про законність і природність обкладання для задоволення державних потреб, обґрунтовуються найважливіші засади оподаткування, такі як рівномірність, визначеність, зручність, дешевизна справляння податків (А. Сміт) [7]. Кількість податків зменшується, вони стають більш одноманітними, держава відмовляється від дріб'язкових зборів, а віддає перевагу тим, які можуть істотно поповнити скарбницю. Відпрацьовуються технічні прийоми збирання податків. Свого найвищого розквіту і вдосконалення податки набувають в умовах ринкового господарства.

      Розвиток непрямого оподаткування призвів до появи податку з обігу (своєрідного універсального акцизу), який у деяких країнах трансформувався в податок з продаж або податок на додану вартість. Відповідно до світової практики непрямі податки, що звичайно називаються податками на споживання, включають три основні види: податок з обігу, податок з продаж, які використовувались у практиці розвинених країн до 1950 р., а потім і податок на додану вартість (ПДВ), що замінив у багатьох країнах перші два види [18].

      Акцизи і ПДВ є найголовнішими з непрямих податків. Акцизом називають різновид непрямих податків на товари і послуги підприємств, що включаються безпосередньо у вигляді надбавки в ціну чи тариф. Акцизи зараховують в ціну продукції, яка йде на продаж, і послуг, тому їх кінцевими платниками виступають споживачі. Діапазон дії акцизів невеликий. Акцизом обкладаються такі товари, як тютюн, спиртні напої, ювелірні вироби, делікатеси, легкові автомобілі, бензин, хутряні вироби, високоякісні вироби з порцеляни і кришталю, килими. З 1999 р. перелік підакцизних товарів скорочено з 36 груп до 15 груп. Подібні товари називають підакцизними. Ставки акцизів диференційовані за товарними групами і видами товарів у широкому діапазоні, від 10 % до 90 %, і можуть періодично переглядатися [12].

      Акцизи поділяються на специфічні та універсальні. Специфічні акцизи включаються в ціни окремих товарів. Здебільшого, це товари, рівень, споживання яких є мало еластичним щодо рівня цін, а також специфічні товари. Найзначнішими специфічними акцизами є акцизи на спиртне, бензин, тютюнові вироби. Універсальні акцизи містяться в цінах на всі товари. Роль їх у формуванні доходної частини бюджету зростає, на відміну від специфічних акцизів.

      Відповідно до чинного законодавства в Україні акцизний збір - не прямий податок на високорентабельні та монопольні товари. Ставки цього податку є більш низькими на товари вітчизняного виробництва і більш високими на імпорті товари. Така диференціація ставок зумовлена політикою держави на підтримку вітчизняних виробників. Механізм нарахування і сплати акцизного збору дуже подібний на механізм нарахування і сплати ПДВ. Однак акцизний збір набагато менше впливає на загальний рівень цін в країні, оскільки термін підакцизних товарів менший, на відміну від ПДВ, яким оподатковуються практично всі товари, роботи і послуги [13].

      Але податок на додану вартість був і залишається одним із основних джерел дохідної частини бюджету. Цей податок охоплює практично усі сторони життєдіяльності не лише суб'єктів підприємницької діяльності, а й інших юридичних та фізичних осіб, що здійснюють операції з продажу товарів (робіт, послуг), які підлягають обкладанню цим податком. Тому особливу увагу ДПА України, зокрема управління податку на додану вартість Головного управління оподаткування юридичних осіб, підлягає питанням застосування чинного законодавства з ПДВ.

      Податок на додану вартість було уведено в Україні з 1 січня 1992 р. згідно із Законом України "Про податок на добавлену вартість" від 20 грудня 1991 р., Декрет Кабінету Міністрів України "Про податок на добавлену вартість", що почав діяти з 1993 p., було підписано 26 грудня 1992 р. З урахуванням доповнень і змін, що вносилися в наступних періодах, указаний декрет регламентував порядок обчислення і сплати ПДВ протягом 1993-1997pp. (до 1 жовтня 1997 p.), і змінив податок з обігу, який діяв в той час в Україні ставкою 18 %. З 1 жовтня 1997 р. порядок обчислення і сплати ПДВ регламентується Законом України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 р. На жаль, податкове законодавство щодо ПДВ є дуже нестабільним. Так, тільки з часу прийняття вказаного Закону і до введення його в дію було прийнято чотири закони, які вносили зміни щодо ПДВ [12].

      Реформування системи оподаткування в Україні з метою її адаптації до ринкових умов господарювання почалось із запровадження податку на додану вартість. Однак, досі не вдалось сформувати оптимальний механізм цього податку, який би при високій фіскальній ефективності забезпечив позитивний регулювальний вплив на економічні процеси, а саме стимулював економічний розвиток, сприяв більш справедливому розподілу податкового тягаря серед виробників і споживачів. Перенесення ПДВ як суто ринкового податку в економіку України, охоплену в кінці минулого століття глибокою економічною кризою, призвело до того, що він не проявив повною мірою свої позитивні якості, а також став причиною багатьох негативних процесів. Однак виникнення окремих проблем неминуче при зміні методів господарювання і переході до нових форм оподаткування. До того ж процес становлення податку на додану вартість ще не завершений, а стабільність в економічному зростанні, яка спостерігається з 2000 р., дає змогу очікувати, що в цих умовах основні негативні риси ПДВ будуть усунені [25].

      Розвиток цього податку в 1992-2009 рр. характеризується постійними змінами законодавчих і нормативних актів пошуками найбільш ефективного механізму оподаткування як з точки зору залучення достатніх доходів до бюджету, так і стимулювання підприємництва.

       1.2 Економічна сутність непрямих податків

      Непрямі податки - податки на товари і послуги, що встановлюються як надбавка до цін на товари або тарифи на послуги і не залежать від доходів платників податків. Непрямі податки включаються виробниками (продавцями) в ціну товару і потім передаються державі. Отже, виробники і продавці виступають у ролі збирачів податків, а покупець – платником непрямих податків.

      На сьогодні найбільш поширеним критерієм розподілу податків на прямі та непрямі є їх перекладність, за яким непрямі податки - це такі, що покладаються на осіб, які перекладають тягар їх сплати на споживачів. Проте загальність і недостатня обґрунтованість такого критерію розподілу є досить зрозумілою, оскільки механізми ціноутворення та калькуляції витрат у більшості випадків дають можливість перекладати усі податки (як прямі, так і непрямі) на споживача.

      Непряме оподаткування розглядається і як складова характеристика опосередкованої оцінки рівня платоспроможності окремих платників податків, яка фактично відображає їх реальні споживчі витрати. Обґрунтовуючи непрямі податки, акцентується увага на тому, що непрямі податки встановлюються в цінах товарів та послуг, а їх розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів. Тому непряме оподаткування здійснюється в момент витрачання, використання доходу або безпосередньо платниками податків, або кінцевими споживачами [10].

      Багатогранність прояву податку потребує виокремлення та поєднання декількох ключових ознак, за якими податок доцільно буде визначати як прямий чи непрямий. Такого підходу дотримуються вітчизняні фахівці І. Лютий, А. Дрига та М. Петренко [9], які класифікують податки як прямі чи непрямі за критеріями перекладності податкового зобов'язання та платоспроможності платника. Відповідно, на їх думку, непрямі податки слід трактувати як податки, що встановлюються у ціні товарів та послуг, і їх розмір для окремого платника визначається величиною споживання і прямо не залежить від його доходів. Погоджуючись із зазначеним підходом щодо визначення непрямих податків, зауважимо, що характеристика зазначених критеріїв потребує певного уточнення. По-перше, необхідно акцентувати увагу не на встановленні непрямих податків у цінах товарів та послуг, а на формі їх включення до ціни. Можливі два варіанти такого включення - у формі самостійної складової ціни та у формі частини об'єкта оподаткування, який є складовою ціни товару чи послуги.

      Тому виваженою є позиція поєднання декількох критеріїв для класифікації податку як прямого і відповідно непрямого. Одним із таких критеріїв має бути форма включення податків до ціни [13]. Тобто при непрямій формі податки включаються до ціни продукції чи послуги безпосередньо як окрема складова, а при прямій формі - як складова бази оподаткування.

      Наступний критерій має бути пов'язаний з об'єктом оподаткування (капітал, споживання, дохід). Відповідно таким критерієм можна виокремити обов'язковість події реалізації товару чи перетину митної території країни. Тобто при непрямій формі оподаткування виникнення зобов'язання розраховувати податковий платіж до бюджету має прямо корелювати з реалізацією продукції, товарів чи послуг.

      На рівні підприємства витрати по сплаті будь-якого податку (як непрямого, так і прямого) так чи інакше будуть перекладені на виручку від реалізації. Але щодо непрямих податків, то такий взаємозв'язок матиме обов'язковий (прямий) характер.

      Сутність непрямого оподаткування виявляється у системі перерозподілу фінансових ресурсів між кінцевими споживачами і державою, проміжною ланкою в якій виступають суб'єкти господарювання. Останні у випадку, коли вони виступають кінцевими споживачами, сплачують податки до бюджетів. В інших випадках вони фактично є посередниками, що забезпечують практичний розрахунок та зібрання коштів з кінцевих споживачів та їх перерахунок до бюджету. Еволюційність регулювання господарської діяльності, розвиток систем обліку та контролю, запровадження нових різноманітних порядків реалізації продукції обумовили відповідне ускладнення механізмів справляння кожного з податків, а тому загальні відмінності між прямими та непрямими податками поступово стають все більш спірними [17]. Це означає, що податки повною мірою інтегруються у єдину систему оподаткування в державі.

      Виходячи з вищенаведених підходів до розподілу податків на прямі та непрямі підтверджується те, що непрямі податки - це податки на споживання. Вони впливають на продукцію, а не на самих платників податків, і їх називають податками з продукції та послуг.

      На доцільність такого підходу вказує і В. Андрущенко, зазначаючи, що запропонований та прийнятий у країнах ОЕСР розподіл податків на п'ять груп (податки на доходи і прибутки, внески до фонду соціального страхування, податки на власність, податки на товари і послуги, інші податки) можна розцінити як раціональне досягнення фінансової думки. Такий розподіл податків вдало співпадає із загальноприйнятим іменуванням податків за об'єктом оподаткування і справедливо замінює собою безсистемну дихотомію прямих/непрямих податків, що на сьогодні не витримує критики.

      З практичної точки зору класифікація податків за більшістю критеріїв (зокрема, прямі/непрямі) не несе конструктивного впливу на їх ефективність справляння і не є визначальною у формуванні податкової політики у системі державних фінансів держави. Важливими є «персональні» особливості окремих податків та їх взаємовплив. Тим більше, що у сфері оподаткування споживання на сьогодні відбулася найбільш вагома реформація, пов'язана із запровадженням та стрімким розширенням використання податку на додану вартість, який деякі фахівці називають «гібридним», змішаним типом податку, котрий поєднує риси і прямих, і непрямих податків [7].