Реорганізація як специфічний напрям фінансової діяльності підприємства - ВАТ “Інгулецький хлібзавод”

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Дипломна робота на тему:

Реорганізація як специфічний напрям фінансової діяльності підприємства (ВАТ “Інгулецький хлібзавод”)

 

Зміст

 

Вступ               5

1 Реорганізація як  специфічний напрям фінансової  діяльності 

підприємства  8

1.1  Поняття реструктуризації, причини та етапи її проведення 8

1.2  Реорганізація підприємства, спрямована на укрупнення 

підприємства 17

1.3  Реорганізація підприємства, спрямована на його розукрупнення 26

1.4 Фінансові аспекти  організації і реорганізації  акціонерних товариств 31

2  Аналіз реорганізаційних  перетворень у ВАТ "Iнгулецький хлібзавод" 36

2.1 Організаційно-економічна  характеристика підприємства 36

2.2 Реорганізація ВАТ "Iнгулецький хлiбзавод" 51

2.3 Оцінка ефективності  перетворення 61

3 Заходи щодо підвищення ефективності функціонування ВАТ "Iнгулецький хлiбзавод"          70

3.1 Заходи по підвищенню  платоспроможності підприємства 70

3.2 Заходи по збільшенню  збуту 84

Висновки 91

Список використаної літератури 96

Додатки 99

 

Вступ

 

Стабілізація вітчизняної  економіки та поступове нарощування економічного потенціалу країни безпосередньо пов'язані з реалізацією активної структурної політики, яка вважається ключовим елементом загальної стратегії розвитку первинних ланок (підприємств, організацій) і в цілому суспільного виробництва.

Сучасний стан економіки  на макро- і мікрорівні характеризується деформованою структурою виробництва. Тому одним із стратегічних завдань більш ефективного розвитку виробничого потенціалу є його структурна перебудова. Останню можна здійснювати, з одного боку, за допомогою проведення ефективної політики реструктуризації та санації потенційно конкурентоспроможних підприємств, а з іншого — через ліквідацію (повне перепрофілювання) збиткових і збанкрутілих підприємств.

Тема реорганізації дуже актуальна на сьогодні. Кожен день ми чуємо про злиття підприємств, поглинання одних підприємств іншими, зміни форм власності. Все це – форми реорганізації [28, с.201].

Реорганізація підприємства полягає в тому, що права та обов’язки  підприємства, що реорганізують переходять до інших підприємств у порядку універсального правоприємства. До правонаступника може перейти увесь комплекс прав та обов’язків підприємства, що реорганізують або їх частина. У більшості випадків реорганізація відбувається добровільно за рішенням трудового колектива.

Процес реструктуризації можна розглядати як спосіб зняття суперечності між вимогами ринку  й застарілою логікою дій підприємства. По суті, реструктуризація підприємства трактується як здійснення організаційно-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на зміну структури підприємства, форм власності, організаційно-правових форм, управління ним, як здатність привести підприємство до фінансового оздоровлення, збільшити обсяг випуску конкурентоспроможної продукції, підвищити ефективність виробництва.

Метою проведення реструктуризації є створення повноцінних суб'єктів  підприємницької діяльності, здатних  ефективно функціонувати за умов переходу до ринкової економіки та виробляти конкурентоспроможну продукцію, що відповідає вимогам товарних ринків. Отже, процедуру реструктуризації можна визначити як комплекс заходів, спрямованих на відновлення стійкої технічної, економічної та фінансової життєздатності підприємств.

Метою даної роботи є комплексне дослідження теоретично-методичних основ реорганізації і фінансових аспектів її проведення в сучасних умовах господарювання.

Цієї мети можливо  досягти, вирішив наступні задачі:

- Визначити суть поняття  реорганізації, причин та етапів  її проведення;

- Розглянути реорганізацію підприємства, спрямовану на укрупнення підприємства;

- Розглянути реорганізацію  підприємства, спрямовану на розукрупнення  підприємства;

- Проаналізувати реорганізаційні  перетворення у ВАТ "Iнгулецький хлібзавод";

- Розглянути порядок  реорганізації та оцінки її ефективності;

- Знайти заходи щодо підвищення ефективності функціонування ВАТ "Iнгулецький хлібзавод".

Предмет дослідження – сукупність економічних відносин, що виникають  в процесі фінансового забезпечення реорганізації.

Об’єкт дослідження – відкрите акціонерне товариство "Iнгулецький хлібзавод". Це підприємство харчової галузі, яке виробляє хлібобулочні вироби, які реалізується через мережу магазинів та оптовим покупцям. На даний момент на підприємстві працює 828 осіб.

При написанні даної роботи були застосовані такі заходи та методи як горизонтальний аналіз, вертикальний аналіз, аналіз коефіцієнтів (відносних показників), порівнювальний аналіз, монографічний метод.

В якості інформаційної  бази дослідження використано економічну літературу вітчизняних та зарубіжних авторів: Бандурка О.М., Поддєрьогіна А.М., Покропівного С.Ф., Славюка Р.А., Стасюка Г.А., Терещенка О.О., періодична література, законодавчі та нормативні документи з питань реорганізації.

Дипломна робота складається  зі вступу, трьох розділів, висновків, викладених на 98 сторінках комп’ютерного тексту. Робота містить 9 таблиць, 10 рисунки, 8 додатків і список використаної літератури із 35 найменувань.

У першому розділі було розглянуто такі основні поняття як, реструктуризація підприємства, форми реорганізації підприємства - злиття, приєднання, поглинання, розукрупнення.

У другому розділі  було розглянуто аналіз реорганізаційних перетворень у ВАТ "Iнгулецький хлібзавод", його організаційно-економічну характеристику та оцінку ефективності перетворення.

У третьому розділі було розглянуто основні заходи по підвищенню платоспроможності підприємства (зменшення вихідних грошових потоків, зменшення чи заморожування інших витрат, які не належать до собівартості продукції, продаж зайвого устаткування, матеріалів і залишків товарів, запровадження прогресивної технології, механізації та автоматизації виробництва, удосконалення організації праці) та заходи по збільшенні збуту продукції на ВАТ "Iнгулецький хлібзавод" (стимулювання споживачів, посередників, торгового персоналу підприємства).

 

1 Реорганізація як специфічний  напрям фінансової діяльності 

підприємства

 

1.1 Поняття  реструктуризації, причини та етапи  її проведення

 

У світовій і вітчизняній  теорії та практиці одним із поширених  засобів фінансового оздоровлення підприємств є реструктуризація.

Законом України "Про  відновлення платоспроможності  боржника або визнання його банкрутом" [1, с.15], передбачено використання реструктуризації як ефективного засобу відновлення платоспроможності підприємства, який рекомендується включати до плану санації.

Реструктуризація підприємства - це здійснення організаційно-господарських, фінансово-економічних, правових, технічних  заходів, спрямованих на реорганізацію підприємства, зміну форми власності, управління, організаційно-правової форми, що сприятиме фінансовому оздоровленню підприємства, збільшенню обсягів випуску конкурентоспроможної продукції, підвищенню ефективності виробництва та задоволенню вимог кредиторів [7, с.31].

Керуючись даним визначенням, можна розмежувати поняття „реструктуризація” підприємства та „реорганізація”. Поняття "реструктуризація" є ширшим, оскільки  реорганізація підприємства – один з етапів його реструктуризації.

Основний зміст реорганізації  полягає в повній або частковій  зміні власника статутного фонду даної юридичної особи та в зміні організаційно-правової форми здійснення бізнесу.

Процес реструктуризації може бути викликаний рядом зовнішніх  і внутрішніх причин.

Зовнішні чинники реструктуризації [4, с.400]:

- технологічний прогрес (новітні технології, передові методи комунікації та інформаційного зв’язку; зниження витрат на обробку даних, ефективні транспортні мережі);

- міжнародна економічна  інтеграція (скорочення торговельних  і митних бар’єрів, більш вільний  потік капіталу, підвищення мобільності робочої сили, утворення економічних блоків та союзів, монетарна інтеграція та створення міжнародних валют);

- політика уряду (податкова,  кредитна, митна, соціальна, інформаційна).

Внутрішні чинники реструктуризації [4, с.401]:

- незадовільний рівень загального менеджменту (слабка орієнтація на ринок, відсутність стратегії, низька кваліфікація кадрів);

- слабкий фінансовий  менеджмент з питань: управління  грошовими потоками, прийняття інвестиційних  рішень, управління затратами;

- не конкурентоспроможність продукції (поява нових продуктів і конкурентів, виробництво застарілої продукції, падіння обсягів продажу);

- високі витрати (високий  рівень точки беззбитковості, високі  постійні витрати, високі змінні  затрати, високий рівень втрат,  висока вартість сервісу);

- слабка робота служби  маркетингу;

- конфлікт інтересів  (власників, робітників, клієнтів, партнерів).

В умовах України дія  цих чинників підсилюється загальною  економічною кризою, яка характеризується довготривалим спадом виробництва, невиправданим зростанням цін на ресурси і товари, розладом прямих господарських зв’язків і каналів збуту продукції, браком фінансових коштів, погіршенням фінансово-економічних показників діяльності підприємств, руйнуванням системи соціального захисту населення.

Характер та особливості  ресртуктуризаційних процесів значною  мірою залежать від виду реструктуризації (рис. 1.1) [4, с.402] .

Часткова (обмежена) реструктуризація – використовується підприємством для відновлення технічної та економічної дієздатності; заходами такої реструктуризації можуть бути: додаткова емісія цінних паперів, переоцінка активів, зниження дебіторської заборгованості, переоформлення боргів та ін.

Комплексна реструктуризація – охоплює більш суттєві зміни  у формі розробки нової організаційної структури, технічної, технологічної та при прибуткової політики, зміни у менеджменті тощо [4, с.402].

 

Рисунок 1.1 - Види реструктуризації підприємства

 

Санаційна (відновлювальна) реструктуризація застосовується, коли підприємство перебуває у передкризовому або кризовому стані і має за мету вийти з нього. Ознаками такого стану є:

- втрата ринкових позицій;

- проблеми з постачанням  та залишками матеріалів, незавершеність  виробництва;

- великі запаси готової  продукції;

- заборгованість перед банками, кредиторами та державою;

- втрата ліквідності.

Основними напрямами  реструктуризації дій у цій ситуації є:

- скорочення ресурсів;     

- скорочення пропозиції;

- скорочення ринків;         

- зменшення розмірів  підприємства.

Перед здійсненням санаційної реорганізації необхідно провести поглиблений аналіз фінансово-господарського стану підприємства, що перебуває в кризі, з урахуванням усіх головних характеристик діяльності даної юридичної особи. На основі результатів аналізу робиться висновок про санаційну спроможність підприємства та про доцільність його реорганізації  [10, с.426].

Адаптаційна (прогресивна) – використовується за відсутності  кризи, але при появі негативних тенденцій з метою їх подолання  та адаптації підприємства до нових ринкових умов [4, с.403].

Ознаками такого стану  є: зниження загальної ефективності, вичерпання ринкового потенціалу, відсталість  порівняно зі світовими стандартами, перспективи на інших ринках, низька ефективність управління.

Випереджаюча – має  місце в успішних компаніях, які передбачають можливість зміни умов функціонування і прагнуть підсилити свої ключові позиції та конкурентні переваги. Характерними рисами реструктуризації є:

- стратегічні альянси,  купівля-продаж бізнесу.

Управлінська реструктуризація пов’язана зі зміною організаційної структури підприємства, менеджменту інноваційної, технологічної та маркетингової політики, системи підготовки і перепідготовки кадрів.

Технічна реструктуризація повинна забезпечити підприємству відповідний рівень виробничого потенціалу, технології, ефективних систем постачання та ін., що дозволить виготовляти конкурентоспроможну продукцію.

Економічна реструктуризація покликана забезпечити достатній  рівень рентабельності шляхом оптимізації капітальних і поточних витрат, обсягу продажу, збалансованої цінової політики та ін.

Фінансова реструктуризація стосується управління пасивами підприємства, а саме його заборгованістю і передбачає зміну структури пасивів шляхом  
[7, с.32]:

- відстрочки погашення  заборгованості;

- зниження процентної ставки по заборгованості;

- визначення більш вигідної  для підприємства схеми погашення  заборгованості;

- заміни частки заборгованості  на акції;

- анулювання частки або всієї  заборгованості;

- отримання від кредиторів нових  позик або гарантій.

Реструктуризація власності  стосується зміни власника на підприємстві та зміни власності через зміну  участі в капіталі.

Оперативна реструктуризація розрахована  на декілька місяців, і підприємство вирішує питання підвищення своєї ліквідності за рахунок внутрішніх ресурсів у рамках санаційної реструктуризації. Вона полягає у :

- створенні або виділенні  нових структурних підрозділів  підприємства;

- зменшенні величини оборотних  фондів через виявлення і реалізацію  зайвих запасів;

- скороченні обсягів основних  фондів через реалізацію зайвого обладнання, транспортних засобів тощо.

Стратегічна реструктуризація здійснюється в довгостроковому  періоді, базується на результатах  оперативної реструктуризації і  передбачає залучення як внутрішніх, так і зовнішніх джерел фінансування в межах адаптаційної та випереджаючої реструктуризації. Вона може передбачати такі дії, як:

- диверсифікація виробництва;      

- завоювання нових ринків збуту;     

- придбання нового устаткування;

- впровадження новітніх технологій;

- реструктуризація організаційної структури підприємства;

- сертифікація виробництва;

- підвищення кваліфікації персоналу;

- реструктуризація власності;

- купівля-продаж бізнесу.

За формальними ознаками розрізняють три види реорганізації (рис. 1.2)  

[14, с.294]: 
1. Реорганізація, спрямована на укрупнення підприємства (злиття, приєднання, поглинання). 
2. Реорганізація, спрямована на подрібнення підприємства ( поділ, виокремлення). 
3. Реорганізація без зміни розмірів підприємства (перетворення).

 

 

Рисунок 1.2 - Види реорганізації  підприємства

 

Етапи процесу реструктуризації:

1. Усвідомлення необхідності  змін.

2. Формування команди.

3. Діагностика стану  підприємства, виявлення існуючих  проблем.

4. Визначення цілей.

5. Розробка бізнес-плану реструктуризації.

6. Реалізація бізнес-плану  реструктуризації.

7. Моніторинг реалізації  бізнес-плану.

8. Коригуючі дії.

Найважливішим етапом є  розробка бізнес-плану реструктуризації – це трансформація обраного з  декількох альтернатив варіанту досягнення встановлених цілей реструктуризації в комплексний план конкретних дій з визначенням строків, ресурсів, відповідальних за їх реалізацію.

Бізнес-план реструктуризації повинен задовольняти таким вимогам:

- забезпечувати комплексне  прогнозування до оптимізації цілісного організму підприємства;

- бути підпорядкованим  інтересам підприємства, привабливим  для керівництва і переконливим  для зовнішніх інвесторів;

- висвітлювати існуючі  проблеми підприємства та загрози  для його існування;

- встановлювати цілі, які контролюються та вимірюються;

- містити рішення,  які усувають проблеми та загрози;

- пропонувати заходи, які реально можна виконати;

- конкретизувати завдання  в розрізі підрозділів;

- представляти фінансові  та кількісні і якісні наслідки  запропонованих дій.

Виходячи з цих вимог  і зважаючи на те, що загальноприйнятої  форми бізнес-плану реструктуризації не існує, може бути запропонований такий варіант цього документа:

1. Резюме.

2. Програма реструктуризації.

3. План реструктуризації  в розрізі головних напрямків або підрозділів.

Резюме – відображає основний зміст документа:

- причини, які спонукали  підприємство запровадити реструктуризацію;

- основні цілі реструктуризації;

- головні напрямки  реструктуризації;

- кількісні та якісні  результати, що очікуються після проведення реструктуризації.

Програма реструктуризації – це перелік заходів у межах  основних напрямків, що дозволяють досягти поставленої мети – підвищення прибутковості діяльності підприємства.

Програма реструктуризації, розроблена для всього підприємства, може мати доволі масштабний характер із зазначенням відповідних служб і підрозділів, задіяних в її виконанні, та орієнтованих строків реалізації; може передбачати поетапність впровадження тих чи інших заходів.

План реструктуризації за напрямками розробляється на основі програми реструктуризації. Він містить перелік дій щодо кожного заходу, строки його початку і закінчення, визначає відповідних осіб за його виконання, необхідні ресурси і кошти, очікуваний результат. Він може передбачати дії як в межах всього підприємства, так і окремого підрозділу.

У разі реорганізації  підприємства слід ураховувати низку  законодавчих умов та вимог, а саме:

- порядок державної  реєстрації (перереєстрації) та ліквідації  суб'єктів господарювання; 
- вимоги антимонопольного законодавства; 
- вимоги щодо захисту інтересів кредиторів підприємства, його власників,      персоналу тощо; 
- порядок емісії акцій (у разі реорганізації акціонерного товариства); 
- можливі екологічні, демографічні та інші наслідки.

Реорганізація підприємств, які мають кредиторську заборгованість, повинна здійснюватися з дотриманням вимог щодо переведення боргу, зокрема: 
а) переведення боржником свого боргу на іншу особу допускається лише за згодою кредитора; 
б) новий боржник є правомочним висувати проти вимог кредитора всі заперечення, що випливають з відносин між кредитором і первісним боржником; 
в) запорука і встановлена третьою особою застава припиняються з переведенням боргу, якщо поручитель або заставодавець не дав згоди відповідати за нового боржника; 
г) переуступка вимоги і переведення боргу ґрунтуються на угоді, укладеній у простій письмовій формі [10, с.425].

Реорганізація підприємства проводиться з дотриманням вимог  антимонопольного законодавства, за рішенням власників, а у деяких випадках — за рішенням власників та за участю трудового колективу або органу, уповноваженого створювати такі підприємства, чи за рішенням суду або господарського суду.

Ефективність реструктуризації забезпечується тими заходами, які  покладені в основу плану реструктуризації. В плані слід відобразити переваги вибраних організаційних форм та методів реструктуризації. У разі реорганізації слід показати, які переваги одержить підприємство в результаті зміни організаційно-правової форми, відокремлення окремих структурних підрозділів чи приєднання інших підприємств.

Ключовим документом, який складається під час реорганізації  підприємств, є передавальний або розподільний баланс (передавальний складається у разі злиття чи приєднання підприємств, розподільний — при поділі чи виділенні).

Таким чином, в даному підрозділі було розглянуто поняття реструктуризації, як комплексу заходів, спрямованих на відновлення стійкої технічної, економічної та фінансової життєздатності підприємств. Основними факторами, що  визначають  становище підприємства є внутрішні, що мають місце всередині підприємства  і пов`язані з помилками керівництва і персоналу,  недосконалої структури та системи управління підприємством, і зовнішні, що виникають за межами підприємства і звичайно практично не можуть бути змінені підприємством.

Отже, метою проведення реструктуризації є створення повноцінних суб'єктів підприємницької діяльності, здатних ефективно функціонувати за умов переходу до ринкової економіки та виробляти конкурентоспроможну продукцію, що відповідає вимогам товарних ринків.

 

1.2 Реорганізація  підприємства, спрямована на укрупнення 

підприємства

 

До основних форм реорганізації, результатом яких є укрупнення підприємств, належить злиття кількох підприємств в одне, приєднання одного або кількох підприємств до одного, вже функціонуючого підприємства, а також їх взаємне поглинання [7, с.32].

Із санаційною метою  зазначені форми реорганізації  часто                                                                                                                                                                                                                              застосовують, коли підприємство-боржник не в змозі розрахуватися зі своїми боргами і змушене в досудовому чи судовому порядку шукати санатора, який погасив би або перейняв на себе заборгованість. Санатор переймає на себе, як правило, не лише зобов’язання зі сплати заборгованості, а й контроль над боржником, який втрачає свій юридичний статус у результаті приєднання, поглинання чи злиття із санатором.

До основних мотивів, які можуть спонукати санатора до реорганізації поглинанням, приєднанням чи злиттям з підприємством, що перебуває у фінансовій кризі, можна віднести такі:

1. Ефект синергізму. Синергізм — це умова, за якої загальний результат є більшим за суму часток. При реорганізації, спрямованій на використання ефекту синергізму, вартість підприємства після реорганізації перевищує сумарну вартість окремих підприємств до реорганізації. Ефект синергізму виникає завдяки дії таких чинників:

а) економія на витратах, яка проявляється при збільшенні масштабів виробництва;

б) економія фінансових ресурсів;

в) збільшення влади на ринку.

2. Прагнення заволодіти ліцензіями, патентами, ноу-хау, які є в розпорядженні підприємства, що перебуває в кризі [14, с.223].

3. Отримання надійного постачальника факторів виробництва (наприклад, сировини чи комплектуючих).

4. Зменшення ризику при виході на нові ринки збуту та збільшення їх кількості.

5. Зменшення кількості конкурентів.

6. Податкові переваги. Прибуткова фірма може придбати компанію, яка має від’ємний об’єкт оподаткування, і таким чином отримати економію на податкових платежах.

7. Придбання активів за ціною, яка нижча за вартість заміщення, передачі технологічних і управлінських знань і навичок (технологічні трансферти) тощо.

8. Диверсифікація активів та діяльності з метою зменшення ризиків і підвищення потенціалу прибутковості.

9. Попередження захоплення компанії крупними корпоративними «хижаками» та збереження контролю над підприємством.

10. Особисті мотиви вищої ланки менеджерів, авторитет і престиж яких підвищуються зі збільшенням розмірів компанії, якою вони керують.

Порядок відображення у  фінансовому обліку та звітності  придбання інших підприємств, гудвілу, який виник при придбанні, злиття підприємств, а також розкриття інформації про об’єднання підприємств встановлено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 19 „Об’єднання підприємств”. Згідно з ним результатом об’єднання підприємств може бути:

- придбання одним підприємством  частки капіталу іншого підприємства або активів в обмін на грошові кошти;

- отримання інших активів  або зобов’язань;

- створення нової юридичної  особи;

- отримання контрольного  пакета акцій;

- передача активів  об’єднуваних підприємств іншому  підприємству i ліквідація одного  з підприємств, що об’єднуються.

В антимонопольних законодавствах більшості країн розрізняють  горизонтальне злиття (приєднання, поглинання), вертикальне.

Горизонтальне укрупнення — це об’єднання двох або більше підприємств, які виробляють однаковий тип товару чи надають однакові послуги.

Вертикальне укрупнення — це об’єднання одного підприємства з його постачальником сировини чи споживачем продукції.

Законодавчий контроль спрямований здебільшого на горизонтальні  злиття, оскільки в результаті їх підприємства дістають змогу перешкоджати доступу до ринку своїх конкурентів, встановлювати дискримінаційні ціни, створювати дефіцит на ринку певного товару та ін., що призводить до послаблення конкуренції. Вертикальні злиття істотно не впливають на рівень конкуренції.

Злиття кількох підприємств в одне. Під злиттям слід розуміти об’єднання підприємства (або кількох підприємств), яке перебуває у фінансовій кризі, з іншим, фінансово стійким підприємством (кількома підприємствами). У разі злиття підприємств усі майнові права та обов'язки кожного з них переходять до новоствореного підприємства. Бухгалтерські баланси підприємств консолідуються. Під час такої реорганізації активи і пасиви підприємств, що реорганізуються, у повному обсязі передаються підприємству-правонаступнику; підприємства, які злилися, припиняють господарську діяльність і втрачають свій юридичний статус. Загальну схему реорганізації підприємства злиттям наведено на рис. 1.3 [14, с.303] .