Загрози економічній безпеці. Критерії, індикатори та порогові значення економічної безпеки країни

 

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА ФІНАНСІВ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

 

з дисципліни

 

„Соціально-економічна безпека”

 

 

 

 

 

Виконав: студент ІІІ курсу заочної форми навчання групи ЗФКСК-129 Манько Роман Вікторович

Перевірив К.е.н., доц. Дудченко Н. В.

 

 

 

Черкаси 2014р.

План

 

1. Загрози економічній безпеці. Критерії, індикатори та порогові значення економічної безпеки країни.
2. Об’єктивна необхідність посилення інноваційного характеру соціально-економічної безпеки

Використана література

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Загрози економічній безпеці. Критерії, індикатори та порогові значення економічної безпеки країни

Головною метою формування системи економічної безпеки підприємства є забезпечення ефективного функціонування та використання наявних ресурсів, забезпечення певного рівня трудового життя персоналу та якості господарських процесів підприємства, а також постійного стимулювати нарощування наявного потенціалу та його стабільного розвитку. Кожен з елементів системи економічної безпеки підприємства, в більшості випадків, може існувати тільки тому, що отримує підтримку або деякі властивості від інших елементів, тобто постійно знаходиться у взаємозв'язку і взаємозалежності зо всіма елементами системи.

Економічна безпека представляє стан його захищеності підприємства від негативного впливу зовнішніх і внутрішніх загроз та дестабілізуючих факторів. Таким чином, при вивченні системи економічної безпеки підприємства, треба приділити особливу увагу виділенню загроз, що є джерелами негативних впливів на економічну безпеку. Під загрозою розуміють сукупність умов, процесів, факторів, які перешкоджають реалізації економічних інтересів суб'єктів господарської діяльності чи створюють небезпеку для них.

Джерелами негативних впливів на стабільність та безпеку підприємства можуть бути:

– свідомі чи несвідомі дії окремих посадових осіб і суб’єктів господарювання (органів державної влади, міжнародних організацій, підприємств-конкурентів;

– збіг об’єктивних обставин (стан фінансової кон’юнктури на ринках даного підприємства, наукові відкриття та технологічні розробки, форс-мажорні обставини тощо).

Таким чином, загрози можна поділити на внутрішні та зовнішні, що дає можливість виявити джерело (місце) утворення загрози, суб’єкта, який її спричиняє, розвиток у просторі, природу її виникнення (об’єктивні, суб’єктивні), можливість впливу на неї, рівень керованості.

По суті, загрози економічної безпеки і є дестабілізуючими факторами вивчення яких дозволить виявити взаємозв'язок між ознаками досліджуваного явища, оцінити їх вплив і виявити приховані залежності в детермінованих та стохастичних моделях. Під дестабілізуючими факторами слід розуміти причини або суттєві обставини загроз.

Класифікація дестабілізуючих факторів являє собою розподіл їх по групах в залежності від їх загальних ознак, вона дозволяє глибше розібратися в причинах зміни досліджуваних явищ, точніше оцінити місце і роль кожного фактора у формуванні величини результативних показників.

Нами було проаналізовано джерела виникнення та основні взаємозв’язки між дестабілізуючими факторами, які впливають на економічну безпеку. Процес забезпечення економічної безпеки організації можна розглядати як процес запобігання можливих збитків від негативних, як зовнішніх, так і внутрішніх, впливів та оптимізації окремих аспектів управління фінансово-господарської діяльністю і планування.

Зовнішні загрози не залежать від діяльності підприємства, вони відносяться до факторів ризику довкілля, в якому працює підприємства. До загроз економічній безпеці підприємства від зовнішнього середовища належать:

1. Економічні загрози: запровадження реформ; купівельна спроможність споживачів; доступність кредитних ресурсів; податкова політика; інфляційні процеси; експортно-імпортна політика.

2. Правові загрози: організаційно-правові форми підприємницької діяльності; правові основи підприємництва; нормативно-правові акти монетарної та фіскальної політики; регулювання валютної та митної політики.

3. Ринкові загрози: захоплення нових ринків збуту; бажання споживачів; переваги конкурентів; тривалість життєвого циклу продукції.

4. Технологічні та технічні загрози: нова альтернативна техніка; рівень розвитку НТП; якісна сировина та матеріали.

5. Географічні загрози: розміщення підприємства; регіональна підприємницька політика; кліматичні умови та наявність природних ресурсів; доступність транспорту та зв’язку.

6. Соціально-культурні загрози: культурні цінності споживання; національна свідомість; охорона культурних та національних цінностей

7. Міжнародні загрози: зацікавленість в українському ринку; міжнародні інвестиції; міжнародне торговельне право

Внутрішні загрози зумовлені економічними процесами, які пов’язані із залученням ресурсів на підприємство, забезпеченням їх збереження та використання, а також отриманням та ефективним застосуванням результатів діяльності підприємства тощо. В основному ці загрози проявляються в процесі незадовільної роботи підрозділів підприємства, зокрема і служби безпеки підприємства, використання застарілої техніки у виробництві тощо.

До загроз економічній безпеці підприємства від внутрішнього середовища належать:

1. Професійні: класифікація та досвід роботи; рівень організаційних та творчих здібностей.

2. Культурні: національно-культурна свідомість; політичні ідеологічні погляди; внутрішня культура.

3. Соціально-психологічні: особливості типу характеру; бажання навчатись; вміння працювати в колективі; лідерські якості.

4. Пошук та ідентифікація даних: сприяння та пошук нової інформації; вміння синтезувати та аналізувати дані; вміння робити висновки та зберігати інформацію.

5. Користування: вміння користуватися сучасною технікою для оброблення та аналізу інформації.

6. Організація: тип організаційної структури; тип стратегії; організація праці; мотивація до праці.

Наведені загрози економічній безпеці можуть бути потенційно можливими або реальними діями зловмисників чи конкурентів які здатні завдати матеріальну або моральну шкоду, що виявляється як сукупність факторів і умов, що створюють небезпеку для нормального функціонування суб’єкта господарювання.

При дослідженні загроз, які мають вплив на економічну безпеку важливим є їх розподіл на ті, що позитивно і негативно впливають на результати функціонування підприємства. Треба сказати, що дестабілізуючі фактори, які впливають на виникнення загроз економічній безпеці підприємства, тісно пов’язані між собою. Ідентифікація загроз за впливом на складові економічної безпеки підприємства дасть змогу розробити конкретні заходи щодо усунення цих загроз.

 

 

 

Критерії, індикатори та порогові значення економічної безпеки країни

 

Економічна складова національної безпеки: сутність, чинники критерії.

Розглядаючи різнобіччя безпеки, не можна обійти економічні аспекти. Ціла

низка умов і чинників висуває економічну безпеку серед категорій, що формують системний погляд на сучасне життя суспільства й держави.

По-перше, це відмінності в соціально-економічних потребах та інтересах,

прагнення до найповнішого їх задоволення в межах виробничих стосунків між людьми у процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних благ і послуг.

По-друге, обмеженість природних ресурсів, різний ступінь забезпеченості

ними окремих економічних суб’єктів містить потенційну можливість для

загострення економічної і політичної боротьби за користування цими ресурсами.

По-третє, зростає значення чинника конкуренції у виробництві та збуті

товарів і послуг. При цьому зростання конкурентоспроможності одних економічних суб’єктів може розглядатись іншими як реальна або потенційна небезпека, загроза їхнім власним інтересам. Тому категорія економічної безпеки має системотворчий характер і виступає не тільки центральним структурним компонентом у системі національної безпеки, але й однією з ключових характеристик економічної сфери держави, що ставить цю категорію в один ряд з базовими категоріями економічної

теорії.

Основними завданнями економічної безпеки є:

- забезпечення пропорційного та  безперервного економічного зростання;

- приборкання інфляції та безробіття;

- формування ефективної структури  економіки та розвинутого ринку  цінних 

паперів;

- скорочення бюджету та державного  боргу;

- підтримка стійкості національної  валюти.

Ці завдання визначають стратегію економічної безпеки як формування та

обґрунтування стратегічних пріоритетів, національних інтересів, засобів і

механізмів вирішення проблем.

Складовими економічної безпеки є:

1. Макроекономічна безпека −  це стан економіки, при якому  досягається 

збалансованість макроекономічних відтворювальних пропорцій.

У макроекономічному аналізі економічної безпеки вирізняють такі складові:

- економічну незалежність, тобто можливість здійснення державного

контролю над використанням національних ресурсів, спроможність забезпечити національні конкурентні переваги для рівноправної участі у міжнародній торгівлі;

- стійкість і стабільність національної економіки, яка передбачає міцність і

надійність усіх елементів економічної систем, захист усіх форм власності,

стримування дестабілізуючих чинників;

- здатність до саморозвитку  і прогресу означає спроможність  самостійно 

реалізовувати і захищати національні інтереси, створювати сприятливий

інвестиційно-інноваційний клімат, розвивати інтелектуальний потенціал. Економіка, яка постійно розвивається, здатна протистояти внутрішнім і зовнішнім загрозам.

Надійність та ефективність економічних пропорцій, вертикальних та

горизонтальних зв’язків дозволяє пом’якшити наслідки дестабілізуючих процесів.

2. Фінансова безпека – це  такий стан бюджетної, грошово-кредитної,

банківської, валютної системи та фінансових ринків, який характеризується

збалансованістю, стійкістю до внутрішніх і зовнішніх негативних загроз, здатністю забезпечити ефективне функціонування національної економічної системи та економічне зростання.

Фінансова безпека, у свою чергу, містить такі складові:

- бюджетна безпека – це стан  забезпечення платоспроможності держави з

урахуванням балансу доходів і видатків державного й місцевих бюджетів та

ефективності використання бюджетних коштів;

- валютна безпека – це такий  стан курсоутворення, який створює  оптимальні 

умови для поступального розвитку вітчизняного експорту, безперешкодного припливу в країну іноземних інвестицій, інтеграції України до світової економічної системи, а також максимально захищає від потрясінь на міжнародних валютних ринках;

- грошово-кредитна безпека – це такий стан грошово-кредитної системи, який характеризується стабільністю грошової одиниці, доступністю кредитних ресурсів та таким рівнем інфляції, що забезпечує економічне зростання та підвищення реальних доходів населення;

- боргова безпека – це такий рівень внутрішньої та зовнішньої заборгованості з урахуванням вартості її обслуговування й ефективності використання внутрішніх і зовнішніх запозичень та оптимального співвідношення між ними, достатній для вирішення нагальних соціально-економічних потреб, що не загрожує втратою суверенітету і руйнуванням вітчизняної фінансової системи;

- безпека страхового ринку –  це такий рівень забезпеченості  страхових компаній фінансовими  ресурсами, який дав би їм змогу  в разі потреби відшкодувати  обумовлені в договорах страхування збитки їх клієнтів і забезпечити ефективне функціонування;

- безпека фондового ринку –  це оптимальний обсяг капіталізації  ринку (з огляду на представлені  на ньому цінні папери, їх структуру  та рівень ліквідності), здатний  забезпечити стійкий фінансовий стан емітентів, власників, покупців, організаторів торгівлі, торгівців, інститутів спільного інвестування, посередників (брокерів), консультантів, реєстраторів, депозитаріїв, зберігачів та держави в цілому.

3. Зовнішньоекономічна безпека − це такий стан відповідності зовнішньоекономічної діяльності національним економічним інтересам, що

забезпечує мінімізацію збитків держави від дії негативних зовнішніх економічних чинників та створення сприятливих умов розвитку економіки завдяки її активної участі у світовому розподілі праці.

4. Інвестиційна безпека – це  такий рівень національних та  іноземних інвестицій (за умови  оптимального їх співвідношення), який здатен забезпечити довгострокову  позитивну економічну динаміку  при належному рівні фінансування науково-технічної сфери, створення інноваційної інфраструктури та адекватних інноваційних механізмів.

5. Науково-технологічна безпека  – це такий стан науково-технологічного  та 

виробничого потенціалу держави, який дає змогу забезпечити належне

функціонування національної економіки, достатнє для досягнення та підтримки конкурентноздатності вітчизняної продукції, а також гарантування державної незалежності за рахунок власних інтелектуальних і технологічних ресурсів.

6. Енергетична безпека – це  такий стан економіки, який забезпечує захищеність національних інтересів у енергетичній сфері від наявних і потенційних загроз внутрішнього та зовнішнього характеру, дає змогу задовольняти реальні потреби в паливно-енергетичних ресурсах для забезпечення життєдіяльності населення та надійного функціонування національної економіки в режимах звичайного, надзвичайного та воєнного стану.

Об’єктами економічної безпеки є:

- держава;

- суспільство;

- громадяни;

- підприємства, установи та організації;

- території;

- окремі складові економічної безпеки.

Основним суб’єктом економічної безпеки виступає держава, яка здійснює свої функції у цій сфері через органи законодавчої, виконавчої та судової гілок влади.

 

3. Чинники формування економічної  безпеки особистості, підприємства,

регіону.

Внутрішні фактори економічної безпеки держави формуються категоріями

економічної безпеки особистості, підприємства, регіону. Економічна безпека кожної із цих категорій стосується трьох складових економічного процесу:

- засобів отримання доходу;

- методів збереження активів;

- шляхів витрачання доходу.

Економічна безпека особистості формується з таких чинників:

1) засоби отримання доходу:

- гарантія отримання заробітної  плати;

- гарантія отримання соціальних  виплат;

- законодавчо-економічні можливості отримання корпоративних дивідендних

виплат;

- гарантія отримання казначейських  процентних виплат;

- гарантія отримання банківських  процентних та дивідендних виплат.

2) методи збереження доходу:

- гарантія можливості депозитних  заощаджень (в т.ч. анонімних);

- гарантія легальності інвестицій  в корпоративні цінні папери;

- гарантія легальності інвестицій  в цінні папери фінансових  організацій;

- можливості мінімізації інфляційних  втрат заощаджень.

3) шляхи витрачання доходу:

- гарантія легальності єдиних грошових знаків;

- можливості уникнення знецінення  наявних грошей;

- можливості вільного вибору  методів і напрямків витрачання  грошей.

Зазначенні чинники економічної безпеки особистості формують у громадян

України довіру до держави, її економічної політики та існуючої економічної

системи, що має своє вираження у продуктивності праці, діловій активності, видах та розмірах приватних заощаджень та інвестицій у вітчизняні підприємства та фінансові установи.

Економічна безпека підприємства формується з таких чинників:

1) засоби отримання доходу:

- гарантія вільного вибору виду  діяльності;

- гарантія вільного вибору форми  власності;

- можливості залучення основних  фондів;

- можливості найму робочої сили;

- можливості вибору форми та  розмірів оплати праці;

- можливості вибору форми амортизації  основних фондів;

- величина податкового тиску;

- можливості проведення банківських  розрахункових операцій;

2) методи збереження активів  підприємства:

- гарантія вільного розпорядження  наявними безготівковими фінансовими

активами;

- можливості проведення валютних  операцій та взаєморозрахунків;

- гарантія власності на основні  фонди та землю;

- гарантія та можливості лізингових  операцій;

3) методи витрачання доходу підприємств  мають схожі проблеми економічної  безпеки із шляхами витрачання доходів фізичними особами, але на додаток:

- можливості довільного розпорядження  чистим прибутком;

- правові та ринкові інвестиційні  можливості.

Забезпечення вищезазначених умов створює підґрунтя для сприяння

виробничій, науковій та інвестиційній діяльності вітчизняних підприємств їх

розвитку, впровадженню новітніх технологій, розширенню ринків збуту, що

зменшує потреби зовнішніх фінансових вливань і, відповідно, знижує вплив

зовнішніх факторів економічної безпеки держави.

Економічна безпека регіонів, а саме міст, районів, областей, економіко-

технологічних регіонів поєднаних єдиним економічним процесом пов’язана,

передусім із відносинами з місцевими та державним бюджетами, галузевою та регіональною економічною політикою уряду.

 

3. Критеріальна оцінка безпеки: сутність, функції.

Критерій соціально-економічної безпеки - це оцінка стану економіки з

погляду найважливіших процесів, що відображають сутність соціально-економічної безпеки.

Критерії економічної безпеки − це реальні статистичні показники, за якими

здійснюється оцінка стану економіки країни з точки зору забезпечення її сталого розвитку.

Індикатори економічної безпеки − це реальні статистичні показники

розвитку економіки країни, які найбільш повно характеризують явища і тенденції в економічній сфері.

Оптимальні значення індикаторів – це інтервал величин, у межах яких створюються найбільш сприятливі умови для відтворюваних процесів в економіці.

Порогові значення індикаторів – це кількісні величини, порушення якихвикликає несприятливі тенденції в економіці.

Граничні значення індикаторів – це кількісні величини, порушення яких викликає загрозливі процеси в економіці.

Критеріальна оцінка безпеки включає в себе оцінки:

- ресурсного потенціалу і можливостей  його розвитку;

- рівня ефективності використання ресурсів, капіталу та праці та її

відповідності рівню в найбільш розвинених та передових країнах, а також рівня, при якому загрози зовнішнього і внутрішнього характеру зводяться до мінімуму;

- конкурентоспроможності економіки; цілісності території та економічного

простору;

- суверенітету, незалежності і  можливості протистояння, зовнішнім  загрозам;

- соціальної стабільності та  умов запобігання і вирішення  соціальних конфліктів.

Система показників-індикаторів, що отримали кількісне вираження, дозволяє

завчасно сигналізувати про небезпеку і вживати заходів щодо її попередження.

Важливо підкреслити, що найвищий ступінь безпеки досягається за умови, що весь комплекс показників перебуває в межах допустимих меж своїх порогових значень, а порогові значення одного показника досягаються не на шкоду іншим.

Наприклад, зниження темпу інфляції до граничного рівня не повинно приводити до підвищення рівня безробіття понад допустиму межу, або зниження дефіциту бюджету до граничного значення - до повного заморожування капіталовкладень і падіння виробництва і т. д.

Отже, можна зробити висновок, що за межами порогових значень показників

національна економіка втрачає здатність до динамічного саморозвитку,

конкурентоспроможність на зовнішніх і внутрішніх ринках, стає об'єктом експансії інонаціональних і транснаціональних монополій, роз'їдається виразками корупції, криміналу, страждає від внутрішнього і зовнішнього грабежу національного багатства.

4. Показники економічної безпеки: сутність, порогові значення.

Серед показників економічної безпеки можна виділити показники:

- економічного зростання (динаміка  і структура національного виробництва  і 

доходу, показники обсягів і темпів промислового виробництва, галузева структура господарства і динаміка окремих галузей, капіталовкладення та ін);

- що характеризують природно-ресурсний, виробничий, науково-технічний 

потенціал країни;

- що характеризують динамічність  і адаптивність господарського  механізму, а також його залежність  від зовнішніх факторів (рівень  інфляції, дефіцит

консолідованого бюджету, дія зовнішньоекономічних факторів, стабільність

національної валюти, внутрішню і зовнішню заборгованість);

- якості життя (ВВП на душу  населення, рівень диференціації  доходів,

забезпеченість основних груп населення матеріальними благами і послугами,

працездатність населення, стан навколишнього середовища і т. д).

Граничні рівні зниження безпеки можна охарактеризувати системою

показників загальногосподарського та соціально-економічного значення, що

відображають, зокрема:

- гранично допустимий рівень  зниження економічної активності, обсягів 

виробництва, інвестування та фінансування, за межами якого неможливо самостійне економічний розвиток країни на сучасному технічно, конкурентоздатному базисі, збереження демократичних основ суспільного ладу, підтримання оборонного, науково-технічного, інноваційного, інвестиційного та освітнього потенціалу;

- гранично припустиме зниження  рівня і якості життя основної  маси 

населення, за межами якої виникає небезпека неконтрольованих соціальних,

трудових, міжнаціональних та інших конфліктів; створюється загроза втрати

найбільш продуктивної частини національного «людського капіталу» і нації як органічної частини цивілізованої спільноти;

- гранично допустимий рівень  зниження витрат на підтримання і відтворення

природно-екологічного потенціалу, за межами якої виникає небезпека незворотного руйнування елементів природного середовища, втрати життєво важливих ресурсних джерел економічного зростання, а також значних територій проживання, розміщення виробництва та рекреації, нанесення непоправної шкоди здоров'ю нинішнього і майбутнього поколінь та ін.

          2. Поняття легалізації (відмивання) доходів, здобутих злочинним шляхом; ретроспектива його виникнення і застосування.

1. Характеристика основних способів отримання незаконних доходів в Україні.
2. Поняття і методи запобігання і протидії легалізації доходів, здобутих злочинним шляхом.

 

 

Про факти відмивання доходів злочинного походження до правоохоронних органів інформація надходить у більшості випадків від органів, на які покладено фінансовий моніторинг та виявлення сумнівних фінансових операцій. Про високу латентність легалізації свідчать також дані статистики про виявлені злочини у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та злочинів економічного спрямування, які становлять основу в отриманні доходів злочинного походження.

В Україні, як і в багатьох інших країнах СНД, після здобуття незалежності стрімкого зростання набула «тіньова» економіка. Це зумовлено невідповідністю законодавчої бази тим ринковим відносинам, які почали зароджуватися.

Відмивання доходів безпосередньо пов’язане з ухиленням від сплати податків. Тому необхідно підвищити рівень свідомості людей, які займаються приватним бізнесом, щоб вони розуміли, яку проблему становить відмивання доходів, адже йдеться про кошти, котрі держава могла б використати для соціального захисту людей.

Тому законодавче регулювання відповідальності за відмивання «брудних» грошей необхідне, насамперед, в інтересах боротьби з організованою злочинністю. Колосальні цінності отримані від торгівлі наркотиками, ігорного та порнобізнесу, контрабанди, розкрадань та іншої незаконної діяльності, злочинці прагнуть легалізувати, тобто надати їм вигляд законних. Легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом є вчинення фінансових операцій чи укладення угоди з коштами або іншим майном, одержаними внаслідок вчинення спільного небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також вчинення дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження таких коштів або іншого майна чи володіння ними, прав на такі кошти або майно, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення, а так само набуття, володіння чи використання коштів чи іншого майна, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів (ст. 209 КК України).