Організаційна структура управління фінансовою діяльністю підприємства ЗАТ ВТФ «Сіверянка»

Тема: Організаційна структура управління фінансовою діяльністю підприємства.

Зміст

 

 

Вступ.

Актуальність дослідження. Підприємницька діяльність здійснюється на мікроекономічному рівні, на підприємстві, яке є первинною ланкою економіки. Саме тут відбувається поєднання факторів виробництва, виробляється продукт, вирішується  доля  технічного  прогресу.  Щоб  підприємство функціонувало нормально, воно повинно укомплектовуватись працівниками багатьох професій, які в сукупності утворюють трудовий колектив. Трудовий колектив - складний механізм, в структуру якого входить і підрозділ управління. Завдання управління полягає в координації і узгодженості дій усіх структурних елементів цього механізму.

Управління підприємством - особливий різновид продуктивної праці, яка спрямована на організацію працівників з метою досягнення заданого результату (товарів, послуг, інформації, наукових розробок тощо). Управління виражає владні відносини, тобто відносини власності. Це означає, що власник на свій власний розсуд обирає методи і систему управління своєю фірмою. Водночас усі підприємства постійно шукають оптимальну модель управління, адже змінюється не лише середовище, в якому діють фірми, але й сама діяльність фірм.

Структурна побудова управління організацією є передумовою виконання управлінських рішень, оскільки за відсутності виконавців рішення втрачають сенс. Структурна побудова виробництва (об'єкта управління) передує процесній, а при організуванні суб'єкта управління, навпаки, процесний аспект визначає його структуру.

Структурну побудову управління організацією можна порівняти  із скелетом підприємства. Вона формується з ієрархічних рівнів та компетентних виконавчих органів, які функціонують відповідно до змісту виробничої діяльності організації та управлінських рішень.

Організаційна структура  підприємства виступає органічною єдністю  організаційної структури виробництва  й організаційної структури управління насамперед по лінії виробничої організації, яка поза такою єдністю взагалі  немислима. Виникаючи з необхідності управління спільною працею багатьох працівників, виробнича організація безпосередньо визначає, породжує кістяк управлінської системи: обраний варіант організаційно-виробничої структури є основою початкової схеми структури управління.

Слід зазначити, що починаючи з 2000 року в легкій промисловості України спостерігається нарощування обсягів виробництва та реалізації продукції і не тільки за рахунок давальницької сировини. Проте у 2007-2008 роках показник росту обсягів виробництва дещо спадають. За оперативними даними Держкомстату України, індекс обсягів виробництва промислової продукції легкої промисловості у травні до квітня 2008 р. становить 102,1%, за травень 2008 р. до травня 2007 р. — 97,5, а за січень-травень 2008 р. до відповідного періоду попереднього року — 100,5%.

У травні щодо квітня 2008 р. зафіксовано нарощування обсягів виробництва загалом у легкій промисловості на 2,1%, втому числі у виробництві готового одягу — на 3,3, шкіри та взуття — на 9,4%.

За період з початку 2008 р. до відповідного періоду 2007 р. слід відзначити стабільне нарощування обсягів виробництва у текстильній промисловості — 111,6%, причому зросло виробництво з усіх видів економічної діяльності даної групи, а саме: ткацьке виробництво на 14,2%, прядіння текстильних волокон — 3,2, виробництво готових виробів з текстилю (крім одягу) — 16,2, нетканих матеріалів та килимів — 112,7, трикотажних полотен і виробів — на 28,2 та 4,8% відповідно.

Швейна промисловість за п'ять місяців 2008 р. на 1,2% погіршила минулорічний показник індексу обсягів виробництва (98,8%), що пов'язано зі скороченням обсягів виробництва одягу з текстилю (на 2,5%), насамперед, через розукрупнення швейних підприємств на дрібні виробництва, які переходять на спрощену систему оподаткування. Обсяги продукції, виробленої даними суб'єктами підприємницької діяльності не відображені в офіційній статистиці.

Метою написання курсової роботи є дослідження організаційної структури управління фінансовою діяльністю підприємства та пошук шляхів її удосконалення в умовах ринку.

Виходячи з поставленої мети, в роботі слід вирішити наступні задачі:

1. Розкрити сутність категорії «структура підприємства», навести її класифікацію
2. Визначити особливості структури підприємств легкої промисловості та системи показників їх оцінки
3. Дати загальну характеристику підприємства, що виступає об’єктом дослідження
4. Провести аналіз діючої структуру підприємства
5. Провести аналіз фінансово-економічного стану підприємства
6. Запропонувати заходи з удосконалення структури підприємства, що виступає об’єктом дослідження

Об’єктом дослідження  в роботі виступає підприємство ЗАТ ВТФ «Сіверянка».

Предметом дослідження  є показники дослідження та напрямки удосконалення структури управління фінансовою діяльністю підприємства легкої промисловості.

 

1. Поняття структури управління підприємства легкої промисловості та фактори, що її визначають

1.1 Структура підприємств: поняття та класифікація.

Підприємство як відкрита система своє існування і розвиток засновує на взаємодії з зовнішнім  середовищем. При цьому умовою існування системи є певна відповідність між середовищем та системою. Будь-які зміни у середовищі та (або) у самій системі призводять до порушення функціонування або руйнування цієї системи. Пристосуватися до змін у середовищі система може різними шляхами. Можна змінити кількість або якість елементів, з яких складається система. Але можна поміняти зв'язки між елементами, щоб досягти нового синергічного ефекту. Взаємодія елементів усередині системи забезпечує трансформацію входів на виходи. Отже ефективність процесу трансформації залежить не тільки від якості елементів системи, але і від способу їх поєднання, тобто від структури системи.

Структура підприємства - це його внутрішній устрій, який характеризує склад підрозділів та систему зв'язків, підпорядкованості та взаємодії між ними. При цьому розрізняють поняття виробничої, загальної та організаційної структур управління.

Розрізняють виробничу, загальну та організаційну  структуру управління підприємством. [23, c. 45]

Основу діяльності будь-якого підприємства становлять виробничі процеси, які виконуються у відповідних підрозділах, склад цих підрозділів і характеризує виробничу структуру підприємства.

Принципи класифікації виробничих структур:

1. В залежності від підрозділу  виділяють цехову, безцехову, корпусну  та комбінатську виробничі структури.

Основним виробничим підрозділом цехової виробничої структури є цех. Цех - це адміністративно  відокремлена частина підприємства, у якій виконується певний комплекс робіт у відповідності з внутрішньозаводською спеціалізацією.

Цехи за характером своєї  діяльності поділяються на [22, c. 78]:

- основні цехи виготовляють  продукцію, що визначає профіль  та спеціалізацію підприємства (заготівельні  – ковальсько-пресовий, ковальсько-штампувальний;  обробні – механічний, термічний,  цех покриття; складальні – складальний, механоскладальний);

- допоміжні цехи виготовляють  продукцію, що використовується  для забезпечення власних потреб  усередині самого підприємства (ремонтно-механічний, інструментальний, енергетичний);

- обслуговуючі цехи  та господарства виконують роботи, які забезпечують необхідні умови для нормального перебігу основних та допоміжних виробничих процесів (транспортні, складські);

- побічні цехи займаються  утилізацією, переробкою та виготовленням  продукції з відходів основного виробництва (цех утиля, цех товарів народного споживання).

На деяких підприємствах  існують експериментальні (дослідні) цехи, які займаються підготовкою  та випробуванням нових виробів, розробкою нових технологій, проведенням  різноманітних експериментальних робіт.

На невеликих підприємствах  застосовується безцехова виробнича  структура. Основою її побудови є  виробнича дільниця. Виробнича дільниця - це сукупність територіальне відокремлених  робочих місць, на яких виконуються  технологічно однорідні роботи або  виготовляється однотипна продукція.

На великих підприємствах  декілька однотипних цехів можуть бути об'єднані у корпус. Тоді корпус стає основним структурним підрозділом  підприємства. Така виробнича структура  має назву корпусної. На підприємствах, де здійснюються багатостадійні процеси виробництва, характерною ознакою є послідовність процесів переробки сировини (металургійна, хімічна, текстильна промисловість), використовується комбінатська виробнича структура. Основу якої становлять підрозділи, які виготовляють завершену частку готового виробу (чавун, сталь, прокат).

2. За формою спеціалізації  основних цехів виділяють [19, c. 172] :

- технологічну структуру  - спеціалізація цехів підприємства  на виконанні певної частки  технологічного процесу або окремої  стадії виробничого процесу;

- технологічну структуру  - використовується переважно на  підприємствах одиничного та  дрібносерійного виробництва з  різноманітною та нестійкою номенклатурою  продукції;

- предметну структуру  - спеціалізація цехів на виготовленні  певного виробу або групи однотипних виробів, вузлів, деталей з використанням різноманітних технологічних процесів та операцій. Предметна структура виробництва поширена на підприємствах великосерійного та масового виробництва з обмеженою номенклатурою та значними обсягами продукції;

- змішану виробничу  структуру, за якої частина  цехів спеціалізована технологічно, а решта – предметно. На  практиці мало підприємств де  всі цехи спеціалізовані лише  технологічно або лише предметне,  на більшості підприємств використовується змішана структура.

3. В залежності від  наявності основних та допоміжних  процесів розрізняють підприємства  з [19, c. 174]:

- комплексною виробничою  структурою – підприємства мають  всю сукупність основних та  допоміжних цехів;

- спеціалізованою виробничою  структурою - підприємства мають  лише частину основних та допоміжних  цехів. 

Підприємства зі спеціалізованою  структурою поділяють на:

- підприємства механоскладального  типу, які отримують заготівки  від інших підприємств;

- підприємства складального  типу, які випускають продукцію  з деталей, вузлів та агрегатів,  що виготовляються на інших  підприємствах;

- підприємства заготівельного типу, що спеціалізуються на виробництві заготівок;

- підприємства, спеціалізовані  на виробництві окремих деталей.

Формування виробничої структури здійснюється під впливом  багатьох факторів. Головними з них  є: виробничий профіль підприємства; обсяги виробництва продукції; рівень спеціалізації; місце знаходження підприємства.

Виробничий профіль  підприємства, тобто характер та особливості  продукції, що виробляється, безпосередньо  обумовлюють хід виробничого  процесу та склад відповідних  підрозділів. Так, конструкція виробу передбачає певні технологічні процеси його виготовлення, певну їх послідовність та трудомісткість. Отже, вона визначає і певний перелік виробничих підрозділів, що здійснюють ці технологічні процеси. Складна технологія, таким чином, збільшує кількість підрозділів, які її реалізують, та призводить до більш розгалуженої системи зв'язків між ними.

Кількість виробничих підрозділів  підприємства та їх розміри залежать також і від обсягів виробництва  продукції. Якщо вони незначні, то увесь  виробничий процес можна здійснювати в межах одного чи невеликої кількості підрозділів зі спрощеною системою зв'язків. [23, c. 48]

Суттєво впливає на виробничу  структуру рівень спеціалізації. З  розвитком та поглибленням спеціалізації  зменшується кількість виробничих підрозділів підприємства, спрощується його структура. Навпаки, чим більш універсальним є підприємство, тим складніша його структура.

Виробнича структура  підприємства залежить і від місця  його знаходження. Наприклад, підприємства розташовані у віддалених від промислових центрів регіонах, як правило, більш універсальні та автономні. Для таких підприємств характерна розвинута виробнича структура.

1.2 Особливості структур підприємств легкої промисловості та система показників їх оцінки

Структурні підрозділи здійснюють свою діяльність в рамках підприємства, тому необхідно окреслити для них цілі як частину загальної цілі організації.

У разі виготовлення продукції  підприємство витрачає виробничі ресурси, ефективне використання яких залежить від роботи кожного цеху і, в кінцевому підсумку, впливає на загальний прибуток. [4, c. 55]

Принципово подібні  з цілями основних цехів підрозділів  допоміжного виробництва. Відзнака полягає в тому, що результатом  їхньої діяльності є не виготовлення основної продукції, а надання послуг виробничого характеру для безперебійного функціонування основних цехів. Проте досягнення цієї мети має здійснюватись за умов використання мінімальних обсягів усіх видів ресурсів та економії витрат на виробництво. У цьому й виявляється спільність цілей, що стоять перед цехами основного та допоміжного виробництва.

Конкретні ж системи  показників покликані розкрити ці локальні завдання, насамперед через показник виконання завдань, який має для  окремих груп цехів різний зміст. Так, в основних цехах — це випуск основної продукції; в ремонтно-механічних — витрати на утримання і експлуатацію устаткування; у транспортних — обсяг перевезень тощо.

Система показників для  оцінювання діяльності структурних  підрозділів швейного підприємства представлена в табл. 1.1

 

Таблиця 1.1

Система показників для  оцінювання діяльності структурних  підрозділів швейного підприємства

Структурний підрозділ	Показник, що характеризує діяльність структурного підрозділу
Основне виробництво
Підготовчий цех	Кількість переробленої тканини у нормо-годинах; якість тканини (повнота виявлення й виділення текстильних дефектів) з урахуванням претензій розкрійного та швейного цехів.
Розкрійний цех	Розкроювання виробів  у нормо-годинах; відхилення фактичної  витрати тканин від норм; втрати від уцінки кінцевих залишків тканини; втрати від браку.
Швейний цех	Випуск швейних виробів  у нормо-годинах; витрата фурнітури; кількість браку.
Допоміжне виробництво
Відділ головного механіка	Простої устаткування; витрати  на утримання й експлуатацію устаткування.
Відділ головного енергетика	Витрата електроенергії; витрати, пов'язані із забезпеченням  виробництва енергоресурсами.
Склад сировини	Додержання оптимальних  запасів основних та допоміжних матеріалів.
Склад інструментів і  устаткування	Додержання оптимальних запасів інструментів і устаткування.
Служба маркетингу
Відділ постачання	Додержання оптимальних  запасів основних та допоміжних матеріалів, відхилення від нормативів за цінами на матеріали.
Відділ інформації та маркетингу	Частка ринку у відсотках, завойована підприємством.
Відділ фірмової торгівлі й роботи з клієнтами	Обсяг продажів; кількість  покупців, які зробили повторні покупки; кількість нових покупців; кількість  скарг і листів з подякою; консультації фахівців щодо експлуатації та догляду  за швейними виробами.
Експериментальний цех	Кількість нових моделей; відсоток міжлекальних випадів у  розкладці; організація демонстрацій моделей; додаткові послуги з  індивідуального припасування виробів  до фігури.
Відділ збуту	Додержання оптимальних  запасів готової продукції.
Служба апарату  управління
Служба з управління витратами	Зниження витрат на 1 грн. Виручки від продажів.
Інженер з охорони  праці й техніки безпеки	Кількість нещасних випадків на виробництві.
Відділ кадрів	Плинність персоналу; ступінь  задоволеності співробітників своєю роботою; перспективи професійного зростання співробітників.
Відділ виробничо-інформаційного забезпечення	Кількість процесів, по яких доступна інформація про якість, кількість, витрати тощо.

 Для оцінювання діяльності структурних підрозділів підприємства надзвичайно важлива інформації не тільки про фінансові наслідки, а й оцінювання виконання функціональних обов'язків підрозділами та конкретними відповідальними особами.

Отже, показники для  оцінювання діяльності підрозділів  можна поділити на дві групи: фінансові й нефінансові. [4, c. 57]

У групі фінансових показників розрізняють метод бюджетування витрат і метод зіставлення витрат й продуктивності.

У першому випадку  для кожного структурного підрозділу складають бюджет (кошторис) витрат і за даними обліку їх фактичних значень контролюють його додержання. Відхилення між кошторисом і фактичним значенням характеризують зміну рівня витрат відповідного підрозділу порівняно з нормативами, на підставі яких розраховували кошторис. Цей метод придатний для підрозділів, які не мають чітко визначеного показника обсягу діяльності (відділи управління підприємства, медпункт, їдальня й решта соціальних служб).

У разі використання методу зіставлення витрат й продуктивності (обсягів виробництва продукції, робіт, послуг) в розрізі кожного підрозділу виявляють відхилення, викликані зміною продуктивності або ступеня завантаженості виробничих потужностей і рівня витрат.

Цей метод застосовують головним чином у виробничих підрозділах, діяльність яких може бути виміряна у натуральних чи умовних одиницях.

За сучасних умов для  оцінювання ефективності діяльності підприємства та його структурних підрозділів  недосить лише фінансових показників.

Необхідність орієнтуватися  на потреби споживачів товарів легкої промисловості, складності у завоюванні свого місця на ринку, зумовлюють застосування нефінансових показників, таких як частка ринку у відсотках,

 

 

2. Аналіз діючої структури підприємства ЗАТ ВТФ «Сіверянка»

2.1 Загальна  характеристика підприємства.

Закрите акціонерне товариство виробничо-торгова фірма «Сіверянка» — сучасне підприємство із власними виробничими площами: багатопрофільним основним виробництвом, центром моди «ЛАВІС», цілою низкою допоміжних служб (механічний, енергетичний, автотранспортний, ремонтно-будівельний, деревообробний цехи; дільниці лиття виробів з пластмаси та гуми; магазини та кафе).

Діє цех з виробництва прогумованих тканин.

«Сіверянка»» спеціалізується на виготовленні форменого одягу (пальта суконні, плащі, куртки та брюки напіввовняні, мундири та брюки, костюми утеплені польові, куртки утеплені, шапки-вушанки, фуражки, пілотки, панами тощо) — для державних військових служб; спецодягу — для підприємств, організацій, шкіл; широкого асортименту чоловічого та жіночого одягу {костюми, пальта, сукні, блузки, трикотажні вироби, спортивний одяг) — для ринку.

У питаннях виготовлення та продажу  сучасного одягу фірма «Сіверянка» плідно співпрацює з відомими іноземними фірмами «S.A. Lener Cordier», «L&S Purchasing Corp.», «Harve Behard Ltd», «Eurotex», «Polaris».

Протягом останнього часу спостерігається  тенденція росту обсягів виробництва продукції з давальницької сировини.

Поряд з давальницькою сировиною  на підприємстві використовують сировину, придбану власним коштом.

В 2007-2008 рр. «Сіверянка» виготовляє продукцію таких основних видів:

•    Формений та спеціальний одяг
•    Модний одяг широкого вжитку
•    Вироби із прогумованих та пластмасових матеріалів

Розширення асортименту  продукції (чоловічі та жіночі пальта, напівпальта, плащі, костюми, куртки) сприяє нарощуванню виробничих потужностей. Різноманітні вишукані вироби приваблюють сучасним ефектним дизайном.

В Чернігові є два фірмові  магазини — «Лавіс» та «Сівєряночка», де постійно оновлюється асортимент. Про кожне надходження нових виробів повідомляється у місцевих газетах, на радіо і телебаченні.

У перспективі планується створення  магазину-салону, де можна буде придбати не тільки одягу, а й аксесуари  до нього і отримати від спеціалістів інформацію про нові напрямки та тенденції  моди.

Кваліфікований персонал фірми «Сіверянка» прагне обслуговувати клієнтів так, щоб пост'йно збільшувалась їх кількість.

Колектив фірми, що на 80% складається  із жінок налічує більше 700 чол. До нього входять висококваліфіковані  інженери-технологи, конструктори швейних  виробів, художники-модельєри та інші спеціалісти, проте основна професія — швачка. Більшість працюють тут вже понад 10 років.

ЗАТ ВТФ «Сіверянка» тривалий період плідно співпрацює з Чернігівським вищим професійним училищем побутового обслуговування, для якого підприємство є базовим, де учні проходять виробничу практику, а потім значна частина них стають працівниками фірми.

Отже, кожного року до фірми приходить молоде поповнення дівчат-швачок — випускниці зазначеного  училища, а також ліцею побуту. Дехто з них, прийшовши у фірму юними швачками, заочно закінчили вищі учбові заклади й тепер є провідними кваліфікованими фахівцями підприємства.

«Сіверянка» провадить політику призначення на керівні посади молоді, яка працює на виробництві, має певну освіту та органі: угорські й фахові здібності.

Створення дієздатного  колективу — запорука успіху «Сіверянка» сьогодні й у майбутньому.

Багаторічний досвід спільної наукової та практичної діяльності з найкращими фірмами — розробниками у галузі виробництва високотехнологічних суперсучасних матеріалів та виробів з прогумованих тканин, накопичений досвід роботи за умов ринку дають можливість фірмі «Сіверянка» нині виробляти продукцію, що відповідає світовим стандартам.

У фірмі «Сіверянка» розпочато випуск широкого асортименту прогумованих тканин на основі натуральних та синтетичних каучуків, а також транспортерних стрічок, клею для гуми.

З тканин власного виробництва виготовляється така продукція:

•   Спеціальне обмундирування для працівників Міноборони України
•    Тенти і покривала для автомобілів
• Надувні човни
•    Рятувальні плоти
•    Спеціальний одяг для рибалок, будівельників метро, шахтарів
•    Намети (від двомісних до восьмидесятимісних)

Запроваджено нову технологію виготовлення весел за допомогою  екструдера.

Замовниками гумотехнічної  продукції фірми «Сіверянка» протягом багатьох років є Міноборони, СБУ, МВС, МНС України, АЕС (Чорнобильська, Рівненська, Новоукраїнська).

Основною метою діяльності ЗАТ ВТФ «Сіверянка» є отримання прибутку шляхом здійснення виробничої та торгівельної діяльності, виконання робіт та надання послуг, здійснення зовнішньоекономічної та інших видів діяльності, не заборонених законодавством України.

Задача господарської  діяльності ЗАТ ВТФ «Сіверянка» - одержання відповідного прибутку  для забезпечення економічного і соціального розвитку товариства, виплати дивідендів на випущені акції.

Місією підприємства ЗАТ ВТФ «Сіверянка» являється забезпечення населення продукцією легкої промисловості, що має високу якість та порівняно низьку ціну.

Внутрішнє середовище підприємства складає сукупність коштів виробництва, персонал з його культурними традиціями, виробничі та інформаційні процеси, взаємовідносини в колектив, цілі та будинки, що знаходяться перед підприємством.

Важливими цілями фабрики  є :

1. системне підвищення якості продукції;
2. отримання річного прибутку від реалізації в розмірі 15 %;
3. забезпечення умов, необхідних для розвитку творчого потенціалу робітників та підвищення рівня задоволеності та зацікавленості в роботі;
4. виробляти продукцію, що найбільше задовольняє замовлення кінцевих споживачів;
5. завоювати лідерське положення по вводу нових видів продукції та вивчення нових видів сировини.

Предметом діяльності акціонерного товариства ЗАТ ВТФ «Сіверянка» згідно Статуту є:

• виробництво швейних виробів та надання послуг по виробництву швейних виробів;
• торговельна діяльність у сфері оптової, роздрібної торгівлі та громадського харчування щодо реалізації продовольчих та непродовольчих товарів;
• зовнішньоекономічна діяльність;
• виконання будівельних, ремонтних та іншої комерційної діяльності, яка відповідає профілю виробничо-технічної бази підприємства, та не суперечить Законодавству України.

Зовнішнє середовище ЗАТ ВТФ «Сіверянка» включає чинники прямого і непрямого впливу.  Середовище прямого впливу включає чинники, що безпосередньо впливають на діяльність підприємства, це споживачі, конкуренти, що намагаються завоювати ринок на Україні, постачальники, що можуть поставити неякісну сировину.  Середовище непрямого впливу включає чинники, які побічно впливають на діяльність підприємства.

Основними постачальниками ЗАТ ВТФ «Сіверянка» є: ПП «Текстиль контакт» (м. Київ), КФ «Кинг-лтд.», ПП «Тканини» (м. Київ), СП «Нотабене» (Київ-Чехія), Білоруський бавовняний комбінат (м. Мінськ), компанія «Tootal» (Голландія), компанія «Coats» (Польща), компанія «Permess» (Англія), СПД Захопський (м. Київ). На рисунку 2.1 представлено структуру постачання сировини та фурнітури для ЗАТ ВТФ «Сіверянка».

Рисунок 2.1 – Структура  постачання сировини та фурнітури для ЗАТ ВТФ «Сіверянка»

Найбільшу частину сировини ЗАТ ВТФ «Сіверянка» отримує від ПП «Текстиль контакт», Білоруського бавовняного комбінату та компанії «Tootal» (ці підприємства займають по 14% у структурі постачання продукції), компанія «Coats» постачає ЗАТ ВТФ «Сіверянка» 12% сировини та матеріалів, ПП «Тканини» та компанія «Permess» постачають для ЗАТ ВТФ «Сіверянка» по 11% матеріалів та сировини, СП «Нотабене» займає в структурі постачання ЗАТ ВТФ «Сіверянка» 10%, а КФ «Кинг-лтд.» - 9%. Постачання фурнітури здійснюється через СПД Захопський і займає структурі постачання ЗАТ ВТФ «Сіверянка» 5%.

На рисунку 2.2 наведено долі ринку ЗАТ ВТФ «Сіверянка» (№1) та її основних конкурентів. Конкурентами ЗАТ ВТФ «Сіверянка» є: ЗАТ «Параду» (м. Ужгород)  Характерна риса - замкнутий асортимент і низька частка ринку; ЗАТ «Селена» (м. Запоріжжя) (№2) - є конкурентом ЗАТ ВТФ «Сіверянка» по випуску спеціалізованого робочого одягу.  Основна перевага - низькі ціни на продукцію, що випускається підприємством (№3); СП «Валта» (м. Черкаси) - випускає швейні вироби в змішаному асортименті, частина яких йде на експорт (№4); Швейна фабрика «Володарка» (м. Вінниця) - освоює нові види товарів (жіночі, чоловічі костюми, плащі, пальта) (№5); ЗАТ «Вікторія» (м. Вознесенський) - випускає швейні вироби в різноманітному асортименті, спостерігається ріст обсягів продажу (№6); Швейна фабрика «Україна» - спостерігається високий темп росту, займає стійку позицію на українському ринку (№7); Швейне об'єднання «Каштан» (№8) - зміцнює позиції товару, що випускається в насиченому асортименті, є одним із головних конкурентів ЗАТ ВТФ «Сіверянка»; Швейне об'єднання «Стиль» (м. Луганськ) - проводить політику, спрямовану на зміцнення позицій на ринку і робить усе можливе для росту обсягу продажу.  Займає стійку позицію на ринку чоловічого, жіночого і дитячого пальто (№9); Швейна фабрика «Жовтень» - випускає товари, що займають істотну частину ринку з низькими темпами росту, що дають значний прибуток (№10); АТ «Мрія» (м. Дніпропетровськ) - є одним із головних конкурентів ЗАТ ВТФ «Сіверянка», випускаючи швейні вироби в різноманітному асортименті високої якості (№11).

Споживачі також відіграють важливу роль у функціонуванні ЗАТ ВТФ «Сіверянка». Вони є диктаторами на цьому ринку. З одного боку, вони визначають необхідність існування галузі, а з іншого задають “конкурентні показники” для підприємств, задоволення яких визначає прибутковість підприємства чи її втрату.

Основними споживачами ЗАТ ВТФ «Сіверянка» виступають торгово-посередницькі організації як України, так і Чехії, Польщі, Германії та Франції (при отриманні замовлень з-за кордону ЗАТ ВТФ «Сіверянка» працює на давальницькій сировині).

 

Рис. 2.2 - Долі ринку ЗАТ ВТФ «Сіверянка» та її конкурентів

 

Основними споживачами ЗАТ ВТФ «Сіверянка» виступають: СП «Нотабене» (Киев-Чехія), ТОВ «Рофокл» (м. Київ), ТОВ «Торговий дім «Молодіжний» (м. Київ), МПП «Флора» (м. Київ), АТ «Універмаг Україна» (м. Київ), МПП «Дана» (м. Київ), Підприємство «Оптова торгівля» (м. Київ), ВАТ «Київський ЦУМ», ТОВ «Борисфен» (м. Київ), ЗАТ «Житомирський торговий центр» (м. Житомир), ТОВ «Молодь-мода» (м. Житомир), а також суб’єкти підприємницької діяльності із Запорізької, Харківської, Донецької областей.

На рис. 2.3 наведено структуру  головних споживачів продукції ЗАТ ВТФ «Сіверянка».

Рис. 2.3. Структура споживання продукції ЗАТ ВТФ «Сіверянка» її основними споживачами

Як свідчить рис. 2.3, основними  споживачами ЗАТ ВТФ «Сіверянка» виступають СП «Нотабене» (10%), ТОВ «Торговий дім «Молодіжний»» (13%), МПП «Флора» (10%), ТОВ «Борисфен» (10%), ЗАТ «Житомирський торговий центр» (8%) та суб’єкти підприємницької діяльності Запорізької області (9%).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2 Аналіз діючої структури підприємства

На даному підприємстві питаннями  фінансів займається економічний відділ, однак його структура є зовсім простою, тому його необхідно розглядати в загальній структурі підприємства. Проведемо аналіз організаційної та виробничої структури ЗАТ ВТФ «Сіверянка».

Як відомо, структура управління має відповідати вимогам зовнішнього  середовища та особливостям функціонування підприємства, а також забезпечувати  певні реакції на зміни, не втрачаючи  керованість підприємством. Завдяки  їй визначається співвідношення та взаємозв’язки між окремими частинами підсистеми: виробничими, управлінськими структурними підрозділами та окремими виконавцями. Найбільш суттєвішими та значущими функціональними елементами управлінської структури є: маркетинг, фінанси, виробництво, кадри, організаційна культура та імідж підприємства. Взаємозв’язок між ними у організаційній структурі , ЗАТ ВТФ «Сіверянка» представлено на рис. 2.4.