Педагогические условия эффективного развития продуктивности у школьников средних классов
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Харківський національний педагогічний університет ім. Г. С. Сковороди
Кафедра теорії та методики, та оздоровчої і лікувальної фізичної культури
ШЕВЧУК ІВАН ВОЛОДИМИРОВИЧ
Студент ІІІ курсу, 34 групи
Факультету фізичної культури
«ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ЕФЕКТИВНОГО РОЗВИТКУ ПРУДКОСТІ У ШКОЛЯРІВ СЕРЕДНІХ КЛАСІВ ЗАСОБАМИ РУХЛИВИХ ІГОР»
Курсова робота
зі спеціальності 6.010103
«Педагогіка і методика середньої освіти. Фізична культура ”
Науковий керівник:
Доц., проф.пед.наук
Іващенко О.В.
Харків – 2013
ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ І. АНАЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ 5
1. Особливості дітей середнього шкільного віку 5
1.1. Анатомо – фізіологічні особливості дітей середнього шкільного віку
1.2. Фізичні якості школяра 6
1.3. Психологічні якості підлітка 7
2. Загальна характеристика прудкості як фізичної якості людини 8
2.1. Визначення понять 8
2.2. Засоби і методи вдосконалення прудкості 10
3. Рухливі ігри та їх основні завдання для розвитку витривалості 12
Висновки до першого розділу 17
РОЗДІЛ ІІ. МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ 18
РОЗДІЛ ІІІ. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ 19
Висновки до третього розділу 37
ВИСНОВКИ 38
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 39
ДОДАТКИ 42
ВСТУП
Актуальність дослідження: Ми живимо в той час, коли науково – технічний прогрес активно проникає у всі сфери людського буття, роблячи наше життя все більш комфортним, ми швидко активуємось до цього комфорту, сприймаючи його за благо.
Аналіз щорічного тестування учнів загальноосвітніх шкіл указує на зниження рівня фізичної підготовленості школярів, що обумовлюється низьким рівнем розвитку рухових здібностей. У зв’язку з чим, більшість вчителів перебуває у стані пошуку нових ефективних засобів і методів.
Але комфорт це не тільки благо, він ще несе в собі чимало важких хвороб, і найпоширенішими є – «руховий голод», гіподинамія.
Фізична культура дає можливість підтримати тілесне здоров’я, зробити своє тіло здоровим, вміти управляти їм, і що особливо, розширити діапазон адаптації механізмів організму, одержати стійкість до дій багатьох негативних факторів: гіпоксія, переохолодження, радіації, дія токсичних речовин та інші.
Об’єкт дослідження: Навчальний процес по фізичному вихованню школярів середніх класів.
Предмет дослідження: Процес розвитку прудкості у школярів середніх класів засобами рухливих ігор.
Мета дослідження: Поглибити знання з розробки методів розвитку прудкості у школярів середніх класів.
Завдання дослідження:
- Узагальнити теоретичні аспекти оптимізації процесу розвитку прудкості в школярів середніх класів засобами рухливих ігор.
- Систематизувати навчальні завдання рухливих ігор для розвитку прудкості у школярів середніх класів.
- Розробити тематичний план та плани-конспекти уроку, на розвиток прудкості у середніх класах, а також упорядкувати засоби, методи розвитку і методи контролю.
Методи дослідження: метод педагогічних спостережень, метод особистих педагогічних спостережень, і метод педагогічного конспектування та опису основних вправ розвитку сили і їх застосування.
Структура роботи: Робота викладена на 47 сторінках, складається із змісту, вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.
РОЗДІЛ І. АНАЛІЗ НАУКОВО – МЕТОДИЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. ОСОБЛИВОСТІ
ДІТЕЙ СЕРЕДНЬОГО ШКІЛЬНОГО
1.1. Анатомо – фізіологічні особливості дітей середнього шкільного віку
У кожній віковій групі дітей властиві особливості будови і функцій системи організму і психологічні особливості, облік яких необхідний для раціонального фізичного виховання [7].
Для правильного виховання дитини треба знати і враховувати особливості її вікового розвитку. Розвиток дитини супроводжується змінами в організмі, що мають кількісні і якісні показники росту й розвитку та залежать як від біологічних так і соціальних факторів. Кожному віку властиві свої особливості.
У нашій країні склалася система умовного поділу так званого “шкільного періоду дитинства” на три вікові групи, а саме:
- молодший шкільний вік ( 6-10 років - учні І - IV класів );
- середній шкільний вік ( 11 - 14 років - учні V - VIII класів );
- старший шкільний вік ( 15 - 17 років - учні IX - XI класів ).[11]
Кістяк верхніх і нижніх кінцівок формується в дітей різними темпами. Так, до 13 років завершується окостеніння зап'ясних і п'яткових відділів рук. Зрощення первинних (виниклих усередині утробно) і вторинних ядер окостеніння рук продовжується в період з 16 до 25 років.
Після 13 - 14 років хлопчики стають вище дівчаток, мають великий обсяг і розміри грудної клітки, виражені переваги в розвитку м'язової сили і швидкості рухів [18,19 ].
З 13 до 14 років спостерігається інтенсивне зростання тіла – його довжина збільшується на 9-10 см, а з 14 до 15 років – на 7-8 см, темпи росту довжини тіла різко падають до 16-17 років, а від 15 до 16 років тільки на 2-3см.
Для дітей характерний частий, недостатньо стійкий ритм подиху невелика глибина, приблизно однаковий розподіл часу між вдихом і видихом, коротка дихальна пауза. Частота подиху з віком зменшується так у 7-8 років – 20-25 дихальних рухів у хвилину, а в14-15 років 15-18.
Дихальний обсяг з віком підвищується. У дітей 7-8 років у межах від 163 до 285 мл, а в підлітків 300-365 мл.
По мірі розвитку організму збільшується загальна ємність легень (ЗЭЛ), що складається з залишкового обсягу (ЗО) і життєвої ємності легень (ЖЕЛ). З віком залишковий обсяг збільшується менше ніж ЖЕЛ.
У 12-14 років еластичні волокна серця розростаються і розташовуються між м'язовими волокнам, добре виражені м'язи, серця, що розвиваються і диференціюють до 18-20 років.
Частота серце биття з віком зменшується, так у немовляти 120-140
уд/хв, у 10-14 років – 75-79 уд/хв, у 15-18 років 65-75 уд/хв .
Артеріальний тиск у 10-15 років значно нижче, ніж у дорослих. У процесі розвитку ЧСС зменшується. Так у 7 років – 85-90 уд/хв, а в 14-15 – 70-76 уд /хв [7,11,13].
Говорячи про особливості розвитку організму учнів середніх класів, слід мати на увазі, що вони ростуть і розвиваються набагато швидше, ніж це було в минулому. Так, вчені встановили, що тепер середній зріст 13 - 15 річних хлопців Москви на 12 - 14 см більші, а вага на 10 - 12 кг, ніж відповідні показники в їхніх ровесників у 20 - х роках. Довжина тіла 19 - літніх юнаків у 1965р. порівняно з 1928р. збільшилась у середньому на 7,1 см, а вага тіла на 7 кг [26,27].
1.2. Психологічні особливості підлітка.
Вдосконалення нервовою діяльності, розвиток усього організму зумовлюють і значні зміни в психіці. Порівняно з підлітками молоді люди стають спокійніші, врівноважені, розумніші. Опанування складної навчальної програми розширює їхній інтелектуальний діапазон, роблять розумову діяльність стійкішою й ефективнішою.
Учні середнього шкільного віку, здійснюють контроль за своїми жестами, положенням тіла, непогано орієнтуються в просторі і часі.
Також деякі учні вже здатні запам'ятовувати великий за обсягом навчальний матеріал, і ті хто систематично займається фізичної культурою досягають значних успіхів у підвищенні рухової пам'яті [28].
У період ранньої юності притаманний підвищений інтерес до себе. Адже не випадково декотрі пишуть інтимні щоденники, “приміряють” до себе видатних акторів чи героїв художніх творів. Внаслідок цього підвищується інтерес до свого зовнішнього вигляду, тіла; тому учні бояться показатися незграбними, смішними, і часом це призводить до того, що малопідготовлені учні починають уникати уроку фізичної культури.
Рання юність - “найколективніший” вік. Діти бажають визнання з боку товаришів, хочуть почуватися потрібними, мати певний престиж і авторитет. У юнаків підвищується почуття відповідальності і обов'язку. Все це спонукає виявляти якнайбільше наполегливості й працьовитості в опануванні фізичними вправами, досягти найкращого результату в групі чи в класі. У юнацькому віці рішучість стає свідомішою, сміливість - усталенішою, а наполегливість - твердішою. Розвинуте почуття власної гідності так само є добрим стимулом для різних вольових дій у процесі занять фізичною культурою[2,7,10,28].
1.3. Фізичні якості школяра.
В учнів середнього шкільного віку ще не завершено формування багатьох систем організму, які забезпечують високий рівень розвитку фізичних якостей. Так, у хлопців швидкісно - силові здібності збільшуються на 7 % у віці 15 - 16 років і на 2% зменшуються у віці 16 - 17 років. Для дівчат також можна широко використовувати засоби, які спрямовані на розвиток швидкісно - силових здібностей, бо темп природного приросту становить 5%. [9,10]
Для хлопчиків середнього віку, крім великого обсягу засобів, спрямованих на розвиток швидкісно-силових здібностей, планується також і великий обсяг засобів виховання швидкості рухів, темп їх приросту становить 9% [2,7,18,26,27]
Статеві відмінності дають про себе знати в розвитку мускулатури в старшому шкільному віці. Вага м'язів по відношенню до ваги тіла у дівчат приблизно на 13% менша, ніж у юнаків, а вага жирової тканини по відношенню до всього тіла у дівчат більше приблизно на 10% [26,27].
Спостерігається значне поліпшення в розвитку спритності [18,26,27].
У підлітків в більшому ступені підвищуються аеробні можливості, а значного підвищення анаеробної продуктивності не відбувається.
У старших школярів суттєво підвищується працездатність, більш економними стають кисневі режими організму при фізичних навантаженнях. Найбільш суттєво підвищується витривалість до праці великої та помірної інтенсивності ( крім дівчат ) [26].
Загальна витривалість хлопців має високі темпи приросту від 8 до 10, від 11 до 12 та від 14 до 15 років [18].
2. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРУДКОСТІ ЯК ФІЗИЧНОЇ ЯКОСТІ ЛЮДИНИ
2.1. Визначення понять
Прудкість – це здібність до високої швидкості рухів , що виконується за відсутністю значного зовнішнього опору і не вимагають великих енергозатрат .
Вона пов’язана з оперативністю регуляції психомоторної функції , що визначає часові параметри розгортання нервових процесів і забезпечує ефект рухових дій людини в умовах ліміту часу . Тривалість здійснення швидких рухів менша , ніж тривалість проведення імпульсу по шляху зворотного зв’язку [9,35,36]
До специфічних форм вияву прудкості, на думку О.М. Худолія відносять :
1) латентний період рухової реакції (простої та складної) ;
2) бистроту реалізації локального одиночного ненавантажного руху (рукою, ногою, тулубом чи головою) ;
3) бистроту реалізації
багато суглобного руху , зв’язаного
із зміною положення тіла у
просторі , а також переключення
з однієї дії на іншу за
відсутності значного
4) частоту ненавантажених рухів. [27,33]
Бистрота
реалізації локального
Частота
ненавантажного руху – це
Час рухової реакції в русі кисті вже у 9-11 річному віці стає близьким до показників дорослих , а у 13-14 років школярів досягають того ж у рухах плечей , стегна , гомілки і стопи . Темп руху з роками збільшується нерівномірно . [36]
Для
гімнастики важливим є
Узагальнюючи результати дослідження можна констатувати , що для дітей шкільного віку , що займаються різними видами спорту , закономірно підвищення бистроти рухів в онтогенезі . Бурний темп розвитку бистроти у підлітковому віці пояснюється високою пластичністю їхнього організму , рухливістю нервових процесів , відносно легкістю утворення умовнорефлекторних зв’язків .
Організм дітей і підлітків за данними В.П.Філіна . В.С.Фарфеля , Р.Є.Мотилянскої добре пристасований до швидкісних навантажень і тому є сприятливим для розвитку бистроти і швидкості руху . [3,9,10,33,35,36]
2.2. Засоби і методи вдосконалення прудкості
На думку Матвеєва Л.П. та Новікова А.Д. для розвитку прудкості провідним є повторний метод , що укладається в повторному виконанні визначених вправ з максимальною швидкістю з інтервалами на відпочинок . Наприклад: біг на 20 метрів з максимальною швидкістю , відпочинок для відновлення дихання і знову біг на 20 метрів . [8,18,27]
Шиян Б.М. вказує на три умови, які необхідно враховувати в процесі розвитку прудкості:
1) вправи повинні виконуватися так , щоб зусилля були спрямовані не на удосконалення способу виконання , а на збільшення швидкості ;
2) вправи повинні виконуватися з максимальною швидкістю ;
3) тривалість вправ повинна бути такою , щоб до кінця швидкість не знижувалася .
Розвиток прудкості пов’язаний, по-перше, з утворенням умов, сприятливих активізації процесів формування необхідної нейромоторної програми спортивної дії і, по-друге, з організацією спеціальної підготовки локомоторного апарату до швидкої реалізації необхідної нейромоторної програми. Швидкісна сила – одна з головних факторів , що обумовлюють якість швидкості. Для розвитку прудкості використовують такі методичні прийоми – рухи з тягарем , комплексний метод і рух з власною вагою.
Для розвитку максимальної швидкості ненавантаженного руху рекомендується додаткове навантаження , що не перевищює 15-20 % . [5]
На думку О.М. Худолія для розвитку максимальної сили були випробувані такі варіанти методики вправ з навантаженнями :
1) Для підвищення швидкості
руху використовується вага
2) Для підвищення частоти
руху використовується вага
Для підвищення бистроти також застосовується вправи з власною вагою. Звичайно це стрибкові та бігові вправі . [33]
Наприклад : 1) біг з прискоренням на 10-25(м) ; 2) біг на 20-30(м) по розміткам , зберігаючи задану довжину кроку ; 3) біг на 20-30(м) на час ; 4) гра з бігом типу естафет .
Для розвитку частоти руху використовують : 1) стрибки із скакалкою з максимальною частотою ; 2) біг на місці протягом 5(с) з максимальною частотою ; 3) біг із заданою частотою кроків протягом 10-15(с). Рухова реакція ефективно удосканалюється при використанні рухливих ігор типа “Виклик номерів” , “Третій зайвий”. Наприклад : ”Виклик номерів”
Гравці стають в 3-4 колони по одному. Перед носками гравців креслиться спільна лінія. Спереду на відстані 10-15 кроків від лінії позначаються 3-4 кола .
В кожне коло кладеться кубик . В кожній команді гравці розроховуються по порядку . По команді “Марш” учитель викликає будь який номер, гравці в колонах біжать до своїх кіл, удоряють кубиком об землю і повертаються назад. Перемагає команда , гравці якої наберуть більше очок . [венедиктов волков]
Ефективними засобами розвитку прудкості в молодшому шкільному віці є рухливі і спортивні ігри за спрощеними правилами , біг на короткі дистанції , естафети , стрибки , гімнастичні та акрабатичні вправи .
Прудкість як якість з успіхом розвивається у багатьох рухливих іграх, де добре сочетаються такі основні види прудкості, як відповідна реакція на сигнал, кількість рухів, зроблених за одиницю, та швидкість рухів тіла, або його частин [4,25]
3. Рухливі ігри та їх основні завдання для розвитку витривалості
Рухливих ігор дуже багато, вони дуже різноманітні і мають таку перевагу: дитина може самостійно регулювати навантаження в залежності від своїх можливостей.
Серед учених поширена думка, що гра – структурна модель поведінки дитини, за допомогою якої вона пізнає навколишнє середовище і готується до активного його перетворення.[6]
Отже, для дітей ігри – це їхнє безпосереднє життя , а дорослі за допомогою ігор формують їхній характер. У грі закладені невичерпні можливості для всебічного вивчення психології дітей. [15]
Розрізняють три основні групи ігор: творчі, рухливі та спортивні.
Визначальною особливістю творчих ігор, є наявність в них фабули та сюжету, що самостійно створюються тими, хто грає. Відповідно до сюжету відбувається перевтілення гравців, їх дії не регламентуються, оскільки правил гри не існує.
У тому випадку, коли зміст гри – це біг, стрибки та метання, відбувається розподіл рухливих ігор за ступенем інтенсивності навантаження, і вони належать до тих виявів ігрової діяльності дитини, в яких яскраво виражений ступінь рухової активності.
Яка ж відмінність між рухливими та спортивними іграми? Між рухливими та спортивними іграми є багато спільного: і ті і інші розвинулись шляхом народної творчості, являють собою ігрову діяльність, яка характеризуються різними рухами, діями, взаємовідносинами учасників гри. І в рухливих і в спортивних іграх є певні правила і суддівство. Рухливі та спортивні ігри взаємопов’язані, причому рухливі – більш елементарні і є первинним ступенем ігрової діяльності, тоді як спортивні – найвищий її ступінь, який веде до майстерності.
Рухливими іграми називають, зміст яких складають різні види бігу, стрибків, метань та інших рухів. Рухливі ігри як засіб фізичного вдосконалення мають виховне, освітнє та оздоровче значення і взаємозв’язок з іншими засобами фізичного виховання. [15,16,17,30]
Засоби розвитку витривалості насамперед повинні сприяти поширенню діапазону функціональних можливостей систем дихання і кровообігу. До такого висновку приходять групи дослідників на чолі з Р.Е. Мотилянською (1969).
Обсяг і інтенсивність потрібно регулювати інтервалами відпочинку, орієнтуватися на показники пульсу, розмір якого не повинен перевищувати в школярів 190 уд/хв.
При рівномірному методі розвитку витривалості є можливість давати навантаженням з урахуванням фізичної підготовки школярів, і легко регулювати її за часом. Вправи при даному методі виконуються в одному темпі, без стрибків, прискорень і сприяють розвитку загальної витривалості.
Інтенсивність виконання вправ при розвитку витривалості повинна бути вище критичної, приблизно на рівні 75 – 85 % від максимальної (В.М. Зациорський, 1969). Інтервал відпочинку, як правило інтервал відпочинку заповнюється мало інтенсивною роботою.
Сумарна тривалість ігрових завдань спадає від 20-30 до 60 хв. При ЧСС від 110- 120 до 160-170 уд/хв.
Тренування ігровим методом сприяють комплексному вдосконаленню загальної, швидкісної та силової витривалості.
Залежно від мети та індивідуального рівня фізичної підготовленості кількість занять з розвитку витривалості може починатись від 3-4 до 6-7 разів на тиждень. При цьому варто взяти до уваги, що відновлення після великого навантаження з розвитку загальної витривалості може тривати 2-3 доби. [1,4].
Засоби розвитку витривалості насамперед повинні сприяти розширенню діапазону функціональних можливостей системи дихання і кровообігу. До такого висновку приходить група дослідників на чолі з Р.Е. Можилянською (1969). До таких засобів ставляться: легкоатлетичний біг, різноманітної тривалості і інтенсивності, рухливі і спортивні ігри, ходьба на лижах, катання на ковзанах. Чинники, що визначають інтенсивність засобів розвитку витривалості, є своєчасні строки їхнього застосування, продумана система, ще передбачає правильне співвідношення обсягу й інтенсивності навантажень, їхня раціональна послідовність.
Обсяг і інтенсивність потрібно регулювати інтервалами відпочинку, орієнтуватися на показники пульсу, розмір якого не повинен перевищувати в школярів 190 уд/хв. Тривалість інтервалу відпочинку при пробіжці коротких відрізків (30 – 80 м) може бути від 1 до 1,5 хв. При пробіжці від 150 до 250 м інтервал збільшується до 3-4 хв. [21,30]
Дослідження А.Г. Болдирева, Ю.В. Захарова (1969) і інших свідчить про те, ща найбільш ефективним методом виховання витривалості є застосування серії різноманітних засобів педагогічного впливу, при цьому варто особо відзначити виводи цих досліджень. Так, умовно розділивши всі засоби виховання загальної витривалості на дві групи, А.Г. Болдирев відзначає позитивні і негативні їхні сторони при роботі зі школярами.
Група засобів, пов’язаних тільки з бігом, є прекрасною базою для наступного розвитку швидкісної витривалості, розширює функціональні можливості органів дихання і кровообігу, привчає дітей і підлітків до бігових навантажень, але одноманітність цих засобів швидко стомлює, дає однобокий, тільки специфічний розвиток.
Використання вправ із багатьох видів спорту дозволяє урізноманітити тренування, робить її менш стомлюючою, роблячи сприятливий вплив на емоційний стан учнів, все створене впливає на фізичний розвиток у дитячому і підлітковому віці.
Таким чином, для виховання витривалості у дітей і підлітків рекомендується використовувати різноманітні засоби педагогічного впливу і різноманітні методи - рівномірний, повторний, перемінний.
При рівномірному методі розвитку витривалості є можливість давати навантаження з урахування фізичної підготовленості школярів і легко регулювати її за часом. Вправи при даному методі виконуються в однім темпі, без стрибків, прискорень і сприяють розвитку загальної витривалості.
Регулювати навантаження кількістю повторень вправ при достатніх інтервалах відпочинку дає можливість повторний метод. У цьому випадку учні декілька разів за урок пробігають (або виконують якусь іншу вправу) порівняно невеличку дистанцію з короткочасними інтервалами відпочинку після кожного відрізку. При цьому швидкість пересування повинна бути такою ж або вище швидкості, що потрібно показати під час здачі норми.
Перемінний метод полягає у тому, щоб вправи виконувалися в перемінному темпі. Що стосується інтервалів відпочинку між виконанням вправ на витривалість, то вони залежать від довжини залежності фізичної підготовленості, складають від 140 до 180 уд/хв. [15]
Старшинській І. і Вільчковський С. у своїй роботі вказували на те, що з учнями 5 -8 класу проводять ігри, різноманітні за руховим змістом. Провідне місце серед них займають ігри з активними, багато повторними руховими діями, проте не пов’язані з тривалим всебічним силовим напруженням.
У 5х-6х класах значне місце відводиться іграм, які сприяють, головним чином, на удосконалення умінь і навичок програмованого матеріалу з гімнастики, легкої атлетики, лижної підготовки, плавання, а також іграм, які можна розглядати як підготовчі до спортивних.[30]
На думку Демчишина А.А. і Мозоли А.М. ігри, які використовують для учнів 5х-7х класів такі: «Розвідники і вартові», «Ловля парами», «Вудочка», «Захист фортеці», «Не давай м’яча ведучому», «Гилка», «Дужі й спритні», «Бій півнів», «Колова гилка», «Снайпери», «Перестрілка», «Боротьба в квадратах», «Піонербол». [15]
Оскільки вправи на розвиток витривалості, особливо циклічного характеру, потребують помірного напруження і не зв’язані з високою активністю нервової системи, це може викликати перевтомлення, зниження працездатності. Тому розумно з’єднувати вправи з рухливими іграми, що надасть заняттям емоційність і, як правило, приносить гарні результати.
А А.В. Цьось у своїй роботі пропонує ігри, для розвитку витривалості: «Ковбаса», «В скаженого бугая», «Ворона», «Блоха», «Латка», «Хвач», «Передай іншому», «Рибалки й рибки»[34].
Висновки до першого розділу
Підлітковий вік – є дуже сприятливим часом для розвитку фізичних якостей, зокрема і сили. Найбільший приріст показників сили, що проявляється в різних рухах, має місце у віці від 11 до 16 років. Найбільші темпи приросту сили у підлітків у 13 – 14 років та 16 – 18 років. Сила м’язів нижніх кінцівок більш інтенсивно зростає з 10 до 15років, а станова сила – у 16 – 18 років.
Для розвитку прудкості автори, які представлені у роботі, виділяють такі їх засоби: рухливі і спортивні ігри за спрощеними правилами , біг на короткі дистанції , естафети , стрибки , гімнастичні та акрабатичні вправи .
Методи розвитку прудкості, на думку авторів такі: Метод ненавантаженого руху, повторний метод, ігровий метод а також комплексний метод, який включає в себе різне співвідношення методів, які вказувалися раніше.
Ігри впливають на розвиток прудкості і цей вплив був обумовлений різними режимами роботи з використанням ігрових засобів. Тобто, ефективність впливу рухливих ігор в значній мірі обумовлений раціональною методикою їх включення в навчальні заняття. Дозування, інтенсивність, час і місце включення гри повинні відповідати нормальному розподілу навантаження в рамках шкільного уроку.
РОЗДІЛ III. МЕТОДИ І ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ
Для вирішення поставлених завдань у процесі аналізу літератури були використані теоретичні загальнонаукові методи дослідження, серед яких аналіз, синтез, узагальнення, порівняння.
Спочатку було узагальнено і систематизовано матеріал стосовно методики розвитку прудкості у школярів середніх класів засобами рухливих ігор.
