Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Розвиток уяви і творчих здібностей молодших школярів засобами художнього слова

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Педагогічний коледж

Львівського національного університету імені Івана Франка

КУРСОВА РОБОТА

з дитячої літератури

Розвиток уяви і творчих здібностей молодших школярів

засобами художнього слова

Виконала:

студентка групи ШКВ - 34

напряму «Початкова освіта»

Нестеренко Оксана Сергіївна

Керівник:

Ланцута Зоряна Ярославівна

викладач з дитячої літератури

Львів - 2012

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………...……………………………………………………3

РОЗДІЛ І. ОСОБЛИВОСТІ УЯВИ І ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

1.1. Уява і творчі здібності молодших школярів ………………...…………………...4

1.2. Розвиток уяви та літературних здібностей на уроках українського

читання ……………………………………………………………………………………9

1.3. Умови розвитку творчих здібностей молодших школярів у процесі мовленнєвої діяльності………………………………………………………………….14

1.4 . Методи дослідження уяви та творчих здібностей ………..……………………20

РОЗДІЛ ІІ. РОЗВИТОК ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ І УЯВИ ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ ЗАСОБАМИ ХУДОЖНЬОГО СЛОВА

2.1. Розвиток творчих здібностей дітей завдяки використанню казок у навчальному виховному процесі…………………………………………………….23

2.2. Казка як засіб розвитку словесної творчості і уяви..…………………………..25

2.3. Афоризми, прислів’я, приказки розвивають творчі здібності і уяву молодших школярів …………………………………………………………………….29

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………………31

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………………...32

ВСТУП

Актуальність даної курсової роботи полягає в тому, що дослідження проблеми вивчення особливостей розвитку творчих здібностей молодших школярів, зокрема, уяви, у дітей молодшого шкільного віку полягає в тому, що в сучасних соціокультурних умовах, коли йде процес безперервного реформування, кардинальної зміни всіх суспільних інститутів, вміння неординарно мислити, творчо вирішувати поставлені завдання, проектувати передбачуваний кінцевий результат набувають особливої значущості.

Творчо мисляча людина здатна швидше і економічніше вирішувати поставлені перед нею завдання, ефективніше долати труднощі, намічати нові цілі, забезпечувати собі більшу свободу вибору і дій, тобто, в кінцевому результаті - найбільш ефективно організувати свою діяльність при вирішенні завдань, поставлених перед нею суспільством.

Передумови до подальшого творчого розвитку та саморозвитку особистості закладаються в дитинстві. У зв'язку з цим вимоги пред'являються на початкових етапах становлення особистості дитини, особливо до початкового шкільного, багато в чому визначає подальший її розвиток.

Об'єкт дослідження - уява і творчі здібності особистості.

Предмет дослідження - розвиток уяви і творчих здібностей дітей молодшого шкільного віку засобами художнього слова.

Мета дослідження – виявити плив художнього слова на особливості розвитку уяви і творчих здібностей дітей молодшого шкільного віку.

Завдання

1) Розкрити поняття уяви та творчих здібностей.

2) Теоретично дослідити вплив художнього слова на розвиток уяви й творчих здібностей молодших школярів.

Отже, проблеми творчості широко розроблялися у вітчизняній психології. В даний час дослідники ведуть пошук інтегрального показника, що характеризує творчу особистість. Великий внесок у розробку проблем здібностей, творчого мислення внесли психологи, як Б.М. Теплов, С.Л. Рубінштейн, Б.Г. Ананьєв, Н.С. Лейтес, та інші.

РОЗДІЛ І. Особливості уяви і творчих здібностей молодших школярів

Уява і творчі здібності молодших школярів

Перші образи уяви у дитини пов'язані з процесами сприйняття і ігровою діяльністю.

Від 3 до 5 років стають стійкими довільні форми уяви. Образи уяви можуть з'являтися або як реакція на зовнішній стимул (наприклад, на прохання оточуючих), або ініціюватися самою дитиною, при цьому уявні ситуації носять найчастіше цілеспрямований характер, з кінцевою метою і заздалегідь продуманим сценарієм.

Шкільний період характеризується бурхливим розвитком уяви, обумовленим інтенсивним процесом придбання різнобічних знань і їх використання на практиці.

Індивідуальні особливості уяви яскраво проявляються в процесі творчості. У цій сфері людської діяльності уява стоїть нарівні з мисленням. Важливо, що для розвитку уяви необхідно створювати людині умови, при яких виявляються свобода дій, самостійність, ініціативність, розкутість.

Доведено, що уява найтіснішим чином пов'язана з іншими психічними процесами (пам'яттю, мисленням, увагою, сприйняттям), обслуговуючими навчальну діяльність. Таким чином, не приділяючи достатньо уваги для розвитку уяви, вчителі початкової школи знижують якісний рівень навчання. [1, с.87]

Старший дошкільний і молодший шкільний вік кваліфікуються як найбільш сприятливі, сенситивні для розвитку творчої уяви, фантазії. Ігри, розмови дітей відображають силу уяви, фантазії. У дитячих розповідях, розмовах реальність і фантазія нерідко змішуються, і образи уяви можуть в силу закону емоційності уяви переживатися дітьми як цілком реальні.

У дітей молодшого шкільного віку розрізняють кілька видів уяви. Вона може бути відтворююча (створення образу предмета за його описом) і творча (створення нових образів, що вимагають відбору матеріалу відповідно до задуму). [2, с. 94]

А. Г. Рузская зазначає, що у свідомості молодшого школяра мирно уживаються конкретні знання й споруджувані на їх основі захоплюючі фантастичні образи. З віком роль фантазії, відірваною від дійсності, слабшає, а реалізм дитячої уяви посилюється

Реалізм уяви припускає створення образів, що не суперечать дійсності, але не обов'язково є прямим відтворенням всього сприйнятого в житті. Проте з віком елементів репродуктивного, простого відтворення в уяві молодшого школяра стає все менше і менше і все більшою мірою з'являється творча переробка уявлень.

Згідно з дослідженнями Л.С. Виготського, дитина дошкільного віку та молодшого шкільного може уявити собі набагато менше, ніж доросла людина, але він більше довіряє продуктів своєї уяви і менше їх контролює, а тому уяви в життєвому, "культурному сенсі цього слова, тобто чогось такого , що є справжнім, вигаданим, у дитини, звичайно, більше ніж у дорослої людини. Однак не тільки матеріал, з якого будує уяву, у дитини бідніша, ніж у дорослої людини, а й характер комбінацій, які приєднуються до цього матеріалу, їх якість і різноманітність значно поступаються комбінаціям дорослого. З усіх форм зв'язку з реальністю, які ми перерахували вище, уява дитини має в однаковій мірі з уявою дорослого тільки першої, саме реальністю елементів, з яких воно будується.

В.С. Мухіна зазначає, що у молодшому шкільному віці дитина у своїй уяві вже може створювати найрізноманітніші ситуації. Формуючись в ігрових заміщених одних предметів іншими, уява переходить і в інші види діяльності. [3, с.103]

У процесі навчальної діяльності школярів, яка йде в початкових класах від живого споглядання, велику роль, як зазначають психологи, відіграє рівень розвитку пізнавальних процесів: уваги, пам'яті, сприйняття, спостереження, уяви, пам'яті, мислення. Розвиток і вдосконалення уяви буде більш ефективним при цілеспрямованій роботі в цьому напрямку, що спричинить за собою і розширення пізнавальних можливостей дітей.

У молодшому шкільному віці вперше відбувається поділ гри і праці, тобто діяльності, здійснюваної заради задоволення, яке отримає дитина в процесі самої діяльності та діяльності, спрямованої на досягнення об'єктивно значущого і соціально оцінюваного результату. Це розмежування гри і праці в тому числі і навчальної праці, є важливою особливістю шкільного віку.

Значення уяви в молодшому шкільному віці є вищою і необхідної здатністю людини. Разом з тим, саме ця здатність потребує особливої турботи в плані розвитку. А розвивається особливо інтенсивно у віці від 5 до 15 років. І якщо цей період уяви спеціально не розвивати, в подальшому наступає швидке зниження активності цієї функції [4, с.70].

Разом зі зменшенням здатності людини фантазувати збіднюється особистість, знижуються можливості творчого мислення, гасне інтерес до мистецтва, науки і так далі.

Молодші школярі велику частину своєї активної діяльності здійснюють за допомогою уяви. Їх ігри - плід буйної роботи фантазії, вони з захопленням займаються творчою діяльністю. Психологічною основою останньою також є творчауява. Коли в процесі навчання діти стикаються з необхідністю усвідомити абстрактний матеріал і їм потрібні аналогії, опори при загальному недоліку життєвого досвіду, на допомогу дитині теж приходить уява. Таким чином, значення функції уяви в психічному розвитку велике.

Однак, фантазія, як і будь-яка форма психічного відображення, повинна мати позитивний напрямок розвиток. Вона повинна сприяти кращому зі знання навколишнього світу саморозкриття і самовдосконалення особистості, а не переростати в пасивну мрійливість, заміну реальному житті мріями. Для виконання цього завдання необхідно допомагати дитині використовувати свої можливості уяви у напрямі прогресивного саморозвитку, для активізації пізнавальної діяльності школярів, зокрема розвитку теоретичного, абстрактного мислення, увагу, мови і в цілому творчості. Діти молодшого шкільного віку дуже люблять займатися художньою творчістю. Воно дозволяє дитині в найбільш повній вільній формі розкрити свою особистість. Вся художня діяльність будується на активному уяві, творчому мисленні. Ці функції забезпечують дитині новий, незвичний погляд на світ [4, с.89].

Таким чином, не можна не погодитися з висновками вчених-психологів, дослідників про те, що уява є одним з найважливіших психічних процесів і від рівня її розвитку, особливо у дітей молодшого шкільного віку, багато в чому залежить успішність засвоєння шкільної програми.

1.2. Розвиток уяви та літературних здібностей на уроках українського читання

Читання в початкових класах є одним з предметів, у процесі якого здійснюється процес навчання, з одного боку, а з іншого - читання виступає засобом навчання. Чим успішніше діти оволодіють повноцінною навичкою читання, тим швидше будуть реалізовані можливості програмового матеріалу загальноосвітньої школи з метою навчання, виховання і розвитку учнів.

Читання - один з основних компонентів розвитку мовленнєвої діяльності школярів, один із важливих засобів формування особистості, розвитку уяви, фантазії тощо. Тому важливо в початкових класах сформувати в учнів не лише технічну сторону читання, уміння працювати з різними видами текстів, а також забезпечити максимальний вплив твору на школяра. [5, c. 25]

У світовій практиці читання вважається основною формою засвоєння найрізноманітнішої змістової та емоційної інформації, особливим засобом розумового і духовного розвитку особистості.

У початковій школі читання виступає особливим предметом, який одночасно є унікальним засобом власне навчання молодшого школяра й інструментом для вивчення будь-яких навчальних предметів усіх ланок школи. Воно є одним з видів мовленнєвої і пізнавальної діяльності, активно впливає на мовний, естетичний розвиток дитини, залучає її до читання книжок, художньої й науково-пізнавальної літератури.

Читанню у початкових класах належить провідна роль у художній, суспільно-історичній освіті, громадському, моральному, естетичному вихованні, у закладанні основ самовиховання, саморозвитку, духовності, національної свідомості.

Уміти читати - означає оволодіти технікою читання (якостями читання, засобами логіко-емоційної виразності читання, мати здоровий мовленнєвий апарат), усвідомлено сприймати те, що читаєш, орієнтуватися в художній науково-пізнавальній і довідковій літературі, рекомендованій для молодшого шкільного віку, а також у дитячій періодиці.

Уміння читати - це наявність інтересу до читання, до книг як джерела пізнання довкілля, громадського виховання, опанування літературної мови, розвиток духовного світу дитини, її почуттів. [5, c. 30]

При створенні відповідних умов на уроках читання формується людина нового суспільства, закладаються основи юного громадянина, його всебічного розвитку. Найкраще цьому сприяють тексти художньої літератури. Через це у зміст навчання читати вводяться від 80 до 90% саме художніх текстів. Водночас учень має бути готовим до вивчення таких навчальних предметів, які вимагають високого рівня розвитку логічного мислення (природознавство, біологія, математика та ін.). У зв’язку з цим на уроках читання опрацьовуються тексти науково-пізнавального характеру, де мають не лише відпрацьовуватися способи, види, якості читання, а й встановлюватися логічні, часові, просторові, причинні та інші зв’язки. Учень має бути обізнаний з науково-технічним розвитком суспільства, людиною - творцем цього процесу, її ставленням до навколишнього середовища. Читаючи тексти підручників з математики, ознайомлення з навколишнім, природознавства, граматики і правопису, слухаючи пояснення вчителя, учень має справу з об’єктивно існуючими або тими, що колись існували, фактами, явищами, подіями, процесами.

Читання ж текстів художньої літератури - це особливий вид пізнання дійсності. Тут учень сприймає предмети, об’єкти, явища, події не реального світу, а дійсність, створену фантазією, уявою художника (поета, прозаїка). Дізнаючись про явища, факти, людей з художнього твору, читач водночас має навчатися бачити і ставлення до всього описуваного самого письменника. А це вимагає посилення специфіки роботи над художніми текстами. Дитина поступово має осягнути те, що письменник з життя добирає для зображення ті явища, події, вчинки, які найбільше відповідають його естетичним ідеалам, поглядам, розумінню. Специфіка опрацювання текстів художньої літератури має будуватися так, щоб учні вчилися бачити в одному явищі, події різні аспекти, знаходити і розуміти причини ставлення автора до описуваного і висловлювати своє ставлення, своє розуміння, зіставляти його з авторським, знаходити спільне й відмінне.

Зміст і форма літературного тексту впливають на кожну особистість по-різному. В окремих випадках сприймання може бути неадекватне змістові художнього твору. Це пояснюється специфікою художньої літератури - різними шарами її змісту, особливостями художнього образу, психічним складом читача, рівнем його розвитку.

У молодшого школяра ще немає розуміння художнього образу як єдності конкретного і загального. Він інтуїтивно, часто примітивно, на основі різного роду асоціацій, постійного зближення, зіставлення свого життєвого досвіду, своїх уявлень, почуттів сприймає зображене у творі.

Як наголошує Л.С. Виготський, у процесі читання художніх текстів відбувається не просто засвоєння прочитаного, а усвідомлення свого ставлення до творів мистецтва або формування нових знань через своєрідний діалог між автором і читачем на основі тексту. Тому, опрацьовуючи будь-який жанр художнього тексту на уроці, вчитель, виходячи з рівня розвитку дітей класу, спонукає їх знаходити через форму слова позицію автора, формулювати етичні та естетичні оцінки дійових осіб, ставити себе на місце того чи іншого персонажа, уявно діяти за нього і передавати головний сенс його діяльності через творчу розповідь. [5, c. 44]

Такий методичний підхід дає змогу вносити корективи в опрацювання науково-пізнавального і художнього текстів. Якщо у першому переважає логічний аналіз, встановлення різноманітних зв’язків, то у художньому - вчитування (заглиблення) у зміст, тлумачення, інтерпретація тексту.

Результатом такої роботи є створення кожним учнем свого художнього образу, своєї читацької точки зору, доведення за допомогою тексту свого розуміння позиції автора.

Методика навчання на уроках читання і його зміст повинні бути підпорядковані розв’язанню завдань, визначених шкільною програмою: пізнавальних (засвоєння інформації, що міститься в творах); виховних, у тому числі і завдань розвивального навчання (морально-естетичне, трудове; розвиток мовлення, спостережливості, пам’яті, культури слухання, аналітико-синтетичних умінь - зіставлення, порівняння, узагальнення, доведення, проведення аналогії, стійкої уваги, витримки, терпіння, самостійності, творчих здібностей, навичок самоконтролю і т. ін); спеціально-навчальних: удосконалення техніки читання (розширення поля читання, кореляція темпу, удосконалення правильних прийомів читання, навичок виразного читання, розвиток мовленнєвого апарату і промовляння, вміння інтонувати речення і т. ін.); розвиток навичок зв’язного мовлення у зв’язку з прочитаним текстом (відповіді на запитання; репродуктивний, вибірковий, стислий і творчий перекази і т. ін.).

Варто звернути увагу на емоційно-вольову сферу діяльності дітей на уроці читання, оскільки завдання уроків читання полягають не лише в тому, щоб вчити дитину читати, розвивати її мислення, а в тому, щоб розбудити її душу і серце, тобто викликати певний комплекс почуттів при читанні й аналізові тексту.

Цьому сприятимуть способи і порядок роботи з текстом як на уроках класного, так і позакласного читання. Найбільш ефективними є:

- самостійне прочитування та осмислення дітьми ключових для розуміння тексту слів і словосполучень, виділених учителем; оволодіння їх читанням з дошки;

- передбачення змісту тексту або його частини з опорою на заголовок, ілюстрацію і ключову групу слів;

- самостійне читання дітьми тексту або його частини вголос (ланцюжком або за викликом);

- відтворення тексту за допомогою ілюстрацій або аплікацій на дошці, інших дидактичних ілюстративних засобів, заучування напам’ять цікавих словосполучень, виразів, римованих рядків за бажанням учнів;

- бесіда-дискусія за проблемним запитанням, яке ставить учитель або пізніше - діти;

творчі роботи різноманітного характеру.

Така організація дітей до роботи з текстом на всіх уроках читання є продуктивною, суттєво допомагає при навчанні молодших школярів читанню.

Формуючи у дітей уміння читати, необхідно дотримуватися головної умови - постійно тренувати учнів у читанні та цілеспрямовано удосконалювати їх читацькі вміння по роботі з текстом. Виховні можливості уроків читання, як правило, визначаються виховним потенціалом художнього твору, який діти читають. К.Д. Ушинський з цього приводу писав: "На моральне почуття повинен впливати безпосередньо сам літературний твір, і цей вплив літературних творів на моральність дуже великий: той літературний твір моральний, який спонукає дитину полюбити моральний вчинок, моральне почуття, моральну думку, що виражені в цьому творі". Водночас урок читання не може бути ізольований від загальної системи шкільного виховання. Він повинен взаємодіяти з іншими навчальними предметами - українською мовою, природознавством, музикою, образотворчим мистецтвом, позакласними заходами. Урок читання, як і будь-який урок рідної мови, в першу чергу повинен задавати високий рівень мовленнєвої культури і забезпечувати дитині мовленнєве середовище. В його структурі обов’язково передбачається робота з розвитку мовлення дітей, причому всіх видів - слухання, говоріння, читання і письма.

Безпосередня читацька діяльність дітей з текстом повинна становити орієнтовно 2/3 уроку. Використання різноманітних методичних прийомів на уроках читання не повинно ставати самоціллю, а повинно узгоджуватися з етапами роботи над твором, його літературними особливостями, з навчально-пізнавальними та розвивальними завданнями. Тоді робота з текстом художнього або науково-пізнавального твору сприятиме активізації розумової діяльності дітей: вчитиме спостерігати за фактами та подіями твору, зіставляти їх, узагальнювати, тобто виконувати аналітичні та синтетичні операції. Звідси, завданнями сучасного уроку читання є:

- Удосконалення навички читання: цілеспрямована робота над правильністю, швидкістю, свідомістю і виразністю читання.

- Формування читацьких умінь по роботі з текстом; активізація "вдумливого читача", тобто уміння думати над твором до читання, під час читання і після завершення читання.

- Проведення літературознавчої пропедевтики і формування літературознавчих знань.

- Забезпечення морального і естетичного виховання дітей.

- Формування у дітей сучасного світосприйняття, яке не протирічить науковим досягненням у різних сферах знань.

- Розвиток мовлення, образного і логічного мислення, творчої уяви дітей. [6, c. 3]

Тут слід зазначити, що для виконання всіх цих завдань вчителю потрібно використовувати різноманітні засоби і форми навчання, від заздалегідь розроблених та напрацьованих впродовж років, до нових, використання яких ще недостатньо вивчено на теоретичному рівні, або не застосованих в практиці.

Уроки читання класифікують за такими параметрами:

- за навчальною метою;

- за провідною діяльністю учнів;

- за типом навчального матеріалу.

Отже, сучасний урок читання, з одного боку, повинен мати обов’язкові компоненти, оскільки базується на конкретному навчальному матеріалі, втілює конкретний задум учителя, враховує психологічні особливості дітей, з іншого - йому притаманні гнучкість структурних елементів, тому що він пронизується імпровізацією вчителя, який миттєво реагує на читацькі враження дітей.

1.3. Умови розвитку творчих здібностей молодших школярів у процесі мовленнєвої діяльності

Можна виокремити загально-педагогічні і дидактичні умови, урахування яких у навчальному процесі сприяє розкриттю додаткових можливостей підвищення рівня розвитку творчих здібностей у дітей молодшого шкільного віку.

Проголосивши людину найвищою цінністю, наша держава стала на шлях втілення у педагогічну теорію та практику гуманістичних ідей. Тому навчання у сучасній школі має забезпечувати оптимальні передумови для самореалізації особистості школяра, розкриття усіх закладених у ній природних задатків, її здатності до свободи, відповідальності та творчості. Це вимагає переходу від директивної до особистісно зорієнтованої моделі навчання й виховання, що націлює на пошук нових шляхів і засобів, які забезпечуватимуть розвиток внутрішніх можливостей учнів, їхніх потреб, інтересів, творчих здібностей. [7, c. 8]

Аналіз останніх досліджень і публікацій з проблеми становлення творчої особистості молодшого школяра підтверджує, що особливої актуальності набуває творчий розвиток учнів у процесі навчальної діяльності. Цю проблему на матеріалі окремих навчальних предметів розв’язують М. Алєйніков, Н. Бібік, Н. Георгян, Р. Гулуа, Г. Касьянова, Н. Ляшова, С. Пальчевський, К. Приходченко, В. Рагозіна, І. Теплицький, В. Тименко, Л. Шпак та ін. Можна передбачити, що ефект розвитку творчих здібностей учнів від упровадження таких систем і методик у практику загальноосвітньої школи не завжди буде оптимальним, оскільки результати, отримані з одного навчального предмета, не матимуть підкріплення з інших. Тому нагальною є потреба створення на базі початкової школи якісно нової, інтегрованої дидактичної системи, яка б продуктивно і повною мірою використовувала потенційні можливості різних навчальних предметів для розвитку творчих здібностей дітей. Результати досліджень М. Бахтіна, І. Вихованця, В. Глоцера, Г. Кудіної, О. Лустіної, Н. Миропольської, З. Новлянської, Г. Тарасенко та ін. дозволяють обрати мовленнєву діяльність молодших школярів інтегруючим засобом розвитку їх творчих здібностей, основою креативного становлення у процесі вивчення всіх дисциплін початкової школи.

Розвиток творчих здібностей є складною педагогічною проблемою, яка може бути успішно розв’язана на основі створення оптимальних умов розвитку творчих здібностей, тому метою даної статті є виокремлення педагогічних умов, урахування яких у навчальному процесі може розкрити додаткові можливості підвищення рівня розвитку творчих здібностей у дітей молодшого шкільного віку. [7, c. 10]

Ефективність розвитку творчих здібностей молодших школярів у процесі мовленнєвої діяльності забезпечує сукупність певних загальнопедагогічних і дидактичних умов. Загальнопедагогічні умови розповсюджуються на весь навчально-виховний процес і можуть підвищити ефективність творчого розвитку учнів у будь-якій педагогічній системі. Дотримання дидактичних умов передбачено лише у навчальному процесі, оскільки вони є змістовою характеристикою компонентів, які утворюють локальну систему навчання, спрямовану на розвиток творчих здібностей у процесі мовленнєвої діяльності.

З метою виявлення педагогічних умов розвитку творчих здібностей молодших школярів у процесі мовленнєвої діяльності враховувалися індивідуально-типологічний, когнітивно-пізнавальний, емоційно-вольовий, потребово-мотиваційний, екзистенційний і дієво-практичний компоненти творчих здібностей особистості; психологічні передумови розвитку творчих здібностей молодших школярів; теоретичні і методичні набутки сучасних педагогічних досліджень у сфері розвитку творчих здібностей дітей; творчо-розвивальний потенціал мовленнєвої діяльності; можливості змісту усіх навчальних предметів для творчого розвитку учнів початкової школи. [7, c. 12]