Виробнича структура технічної служби АТП, її задачі та основні функції

ЗМІСТ

Вступ             7

1. Загальна частина.          8

1.1 Виробнича  структура технічної служби АТП ,її задачі та функції.  8

1.2 Основні нормативні  системи ТО і ремонту ДТЗ.     8

1.3 Джерела фінансування  ремонтних робіт.      9

2. Розрахункова  частина         11

2.1 визначення  виробничої програми з ТО і  ПР автомобілів.   11

2.2 Розрахунок  прямих матеріальних витрат.      11

2.3 Визначення  чисельності працівників за категоріями.    13

2.4 Визначення  витрат на оплату праці і  інших прямих витрат.   14

2.5 Визначення вартості основних виробничих засобів.    17

2.6 Розрахунок  кошторису загально виробничих  витрат і собівартості 

робіт з ТО і ПР автомобілів.         18

2.7 Розрахунок  ефективності засобів з поліпшення  організації робіт з ТО і 

ПР автомобілів.           23

3. Заключна частина          25

3.1 Розрахунок  техніко-економічних показників  роботи.    25

3.2 Висновки.           27

Список літератури          28 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП 

           Автомобільний транспорт ,поряд з іншими видами транспорту   (залізничний,водний ,повітряний ,трубопровідний) складає основу транспортної системи нашої країни і забезпечує транспортні потреби населення та економіки за рахунок комплексу послуг та робіт, які виконуються у сфері транспортної діяльності.

            Автомобілі ,як транспортні засоби відрізняються високою маневреністю і здатністю виконувати пряму доставку вантажу та людей .Завдяки своїм перевагам вони широко застосовуються на перевезеннях пасажирів та вантажів як у середині районів так і в міжрайонному та міжміському сполученні .На невелику відстань автомобільний транспорт ,по суті, монополіст ,а на середню і дальню - він успішно конкурує із залізничним .

            Автотранспорт найважливіший елемент  інфраструктури під якою розуміють галузі народного господарства, що створюють загальне його функціонування .Автомобільний транспорт надає активний вплив на процес розширеного відтворення, величину запасів, сировини, палива і промислової продукції, тобто на ефективність функціонування різних галузей народного господарства. Подальший розвиток автомобільного транспорту, може бути досягне ний шляхом вдосконалення організації використання автомобільного парку і за рахунок збільшення випуску нових автомобілів. Проте одним з найбільш ефективних резервів збільшення автомобільного парку країни є ремонт автомобілів, тому його розвитку і вдосконаленню в нашій країні приділяється велика увага. Ремонтне виробництво має величезне народногосподарське значення, з метою підтримки в справному стані автотранспорту і продовження терміну служби автомобілів, а також є джерелом економічної ефективності, оскільки використовується залишковий ресурс деталей. Приблизно 70 - 75% деталей, які пройшли термін служби до першого капітального ремонту мають залишковий ресурс і можуть бути використані повторно. Основним завданням автотранспортних підприємств є те, щоб з найменшими витратами відновити працездатність автомобілів. У вирішенні завдань подальшого розвитку автомобільного транспорту основна роль належить інженерно-технічним працівникам, які займаються технічним обслуговуванням і ремонтом автомобілів і вирішують проблему поліпшення якості ремонту і технічного обслуговування.

          Автомобільно-транспортний комплекс  України потребує значного технічного  оновлення, оптимізації, структури парку за вантажопідйомністю, типами кузовів, наявністю спеціалізованих транспортних засобів, особливо малої вантажопідйомності, розвитку мережі сервісного обслуговування, створення нових і модернізації старих діючих авторемонтних заводів.  
 
 
 
 

1 ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

    

1.1 Виробнича структура  технічної служби  АТП, її задачі  та основні функції.

        Технічна служба є невід’ємною частиною управління АТП, завдання якої є забезпечення транспортного процесу необхідними матеріально-технічними засобами. В завдання технічної служби входить підтримка ДТЗ в технічно-справному стані і підготування до випуску його на лінію, належний стан і розвиток виробничо-технічної бази підприємства, а також матеріально-технічне постачання АТП.

         До основних обов’язків технічної служби входять:

         1. Організація процесів ТО і ремонту ДТЗ на основі впровадження нової                                        техніки і передової технології;          

         2. Забезпечення сучасної підготовки ДТЗ до випуску на лінію в технічно-справному стані;

         3. Контроль за технічно-правильним використанням ДТЗ на лінії;

         4. Здійснення заходів по ліквідації втрат робочого часу на лінії, пов’язаних з технічними несправностями ДТЗ.

Головний інженер  АТП очолює технічну службу і несе відповідальність за технічний стан ДТЗ, розвиток і стан технічної бази, матеріально-технічне постачання, головному інженеру підпорядкований начальник майстерень, під наглядом його знаходяться зони ТО і ремонту ДТЗ, якими керують майстри. В більшості випадків в зоні ТО проводиться щоденне обслуговування. В зоні ремонту розташований розбирально - збиральний цех, в якому виконується ТО-2 і ПР, та виробничо - допоміжні цехи, в яких ремонтуються агрегати, вузли та окремі деталі. Також головному інженеру підпорядкований ряд підрозділів і служб, які займаються технічною підготовкою виробництва, експлуатацією і ремонтом будівель, споруд та технічних засобів, матеріально-технічним постачанням.

1.2 Основні нормативи  системи ТО і  ремонту ДТЗ

Основою організації забезпечення в експлуатації працездатного стану рухомого складу є планово-попереджувальна система технічного обслуговування і ремонту , основні принципи якої встановлені в діючому на території України „Положенні про технічне обслуговування і ремонт рухомого складу автомобільного транспорту”.

            Згідно системі, працездатний  стан рухомого складу забезпечується  проведенням комплексу технічних  дій, який включає роботи по  технічному обслуговуванню (ТО) і  ремонту. Основною технічною дією є планово-запобіжні роботи ТО і ремонту. Системою передбачаються дві складові частини операцій: контрольна і виконавча.

Планово-запобіжний характер системи ТО і ремонту  визначається примусовим плановим (через  встановлені пробіги або проміжки часу роботи рухомого           

складу) виконанням контрольної частини передбачених операцій з подальшим

виконанням по потребі виконавчої частини (деякі операції ТО і Р, наприклад змащувальні, можуть виконуватися в плановому порядку без попереднього контролю).

          Визначення технічного стану рухомого складу, його агрегатів та вузлів без розбирання проводиться за допомогою контролю (діагностування), який є технологічним елементом ТО і Р. Мета контролю (діагностування) при ТО полягає у визначенні дійсної потреби у виконанні операцій, передбачених Положенням, і фактичних значень параметрів з граничними, а також в оцінці якості виконання робіт.

         Мета контролю (діагностування) при  ремонті полягає у виявленні  несправного стану, причини його  виникнення і встановлення найбільш ефективного способу : на місці, із зняттям агрегату (вузла, деталі), з повним або частковим розбиранням і завершальним контролем якості виконаних робіт.

          Система визначає види ТО і  Р рухомого складу, початкові  нормативи ТО і Р (періодичність проведення, об’єм і трудомісткість виконання технічних дій). Нормативи ТО і Р конкретного сімейства рухомого складу уточнюються у міру зміни його конструкції, умов експлуатації.

         Система ТО та Р ДТЗ передбачає:

           - підготовку до продажу;

      -ТО в період обкатки

      - щоденне обслуговування (ЩО);

      - перше технічне обслуговування (ТО-1);

      - друге технічне обслуговування (ТО-2);

      - сезонне обслуговування;

           - поточний ремонт;

      - капітальний ремонт;

      - технічне обслуговування під  час консервації ДТЗ;

      - технічне обслуговування та  ремонт ДТЗ на лінії;

    Підготовка  до продажу здійснюється торгівельною  організацією з метою введення  ДТЗ в експлуатацію. Вона виконується  на спеціалізованих пунктах чи підприємствах, які реалізують продукцію та здійснюють фірмове обслуговування. У разі відсутності сервісного обслуговування, підготовку ДТЗ по експлуатації виконує покупець.

    Перелік  та обсяг робіт з підготовки  до продажу встановлюється виробником і наводиться у сервісній документації ДТЗ.

Підготовка до продажу обов’язково включає  такі роботи, як зняття з консервації, очищення, регулювання, заправлення, змащування, кріплення а також перевірку  комплектності та робото здатності. 

                 1.3 Джерела фінансування ремонтних робіт 

           Підприємства, незалежно від форм власності, здійснюють ремонт основних засобів за рахунок собівартості продукції і витрат обігу. Норми амортизації на капітальний ремонт основних засобів не застосовуються.

Підприємства  створюють ремонтний фонд за самостійно затвердженими нормами відрахувань від вартості відповідних видів засобів. Це необхідно для забезпечення рівномірності включення витрат на їх ремонт в собівартість робіт.

         Основними джерелами фінансування ремонтних робіт є засоби ремонтного фонду і відрахування від прибутку. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                        

2. РОЗРАХУНКОВА ЧАСТИНА 

2.1 Визначення виробничої  програми з ТО  і ПР автомобілів. 

Згідно вихідних даних розраховуємо загальний пробіг за формулою:

           (2.1)

 

 де А -середньооблікова кількість автомобілів, од;

     – дні роботи АТП, дн;

   – середньодобовий пробіг, км.;

     – коефіцієнт випуску автомобілів на лінію

     автомобіль Камаз 55102 = 20×251×360×0̦ 80 = 1445760    км

автомобіль Краз 36510   = 20×251×290×0̦82 = 1193756     км

 

Загальна трудомісткість робіт розраховується за формулою:

                                                                                  (2.2)

де  - трудомісткість робіт зони ТО-1, люд-год.;

   - трудомісткість робіт зони  ТО-2, люд-год.;

      - трудомісткість робіт  зони ПР, люд-год.;

     - трудомісткість робіт зони  ЩО, люд-год.;

     

       Т = 16995  люд-год. 

2.2 Розрахунок прямих матеріальних витрат 

Витрати ремонтних  матеріалів і запасних частин для  виконання ТО і ПР автомобілів  розраховують за нормами витрат на 1000 км. пробігу.

1.Витрати ремонтних  матеріалів розраховуємо за формулою

                                                                                                         (2.3)

- загальний  пробіг автомобіля, км.;

- норма витрат ремонтних матеріалів  на 1000 км.пробігу , грн. 

• автомобіль Камаз 55102    В рм = грн.

 автомобіль  Краз 36510     грн.

2.Витрати запасних  частин розраховуэмо за формулою: 

                                                                                                        (2.4)

- норма витрат запасних частин  на 1000 км.пробігу, грн.

     автомобіль  ЗИЛ-433360    грн.

    автомобіль  ГАЗ-3309        грн.

    3.При необхідності розрахунку витрат ремонтних матеріалів і запасних частин по підрозділах (пости, відділення, дільниці) або, якщо в зонах виконуються не всі види робіт, то необхідно норми витрат зкорегувати в залежності від відсотка трудомісткості ,в склад якої він входить:

     Коректування норм витрат ремонтних матеріалів:

,                                                                                                            (2.5)

де  - норма витрат ремонтних матеріалів скоректована, грн.;

       - відсоток трудомісткості підрозділу до загальної трудомісткості, в склад якої він входить, %

автомобіль ЗИЛ-433360                = 45,85 грн.

автомобіль ГАЗ-3309       = 35,7 грн. 

Корегування норм витрат запасних частин:

,                                                                                                             (2.6)

де  - норма витрат запасних частин скоректована, грн.;

        - відсоток трудомісткості підрозділу до загальної трудомісткості, в склад якої він входить, %

автомобіль ЗИЛ-433360 = 118/100 35              =41,3 грн.

автомобіль ГАЗ-3309     =86/100 35                 =30,1 грн. 
 

Розрахункові  дані витрат ремонтних матеріалів по зонах ЩО, ТО-1, ТО-2, занесені в табл..2.1 

Таблиця 2.2 – витрати ремонтних матеріалів і запасних частин зони ПР (відділення).

                         2.3 Визначення чисельності працівників за категоріями 

2.3.1 Фонд дійсного  робочого часу  на одного робітника 

Фонд дійсного робочого часу одного робітника визначаємо за формулою:

                                                (2.7)

де - календарні дні (365)

    Дв - вихідні дні (104)

    Дс святкові дні (10)

    Двід - дні відпустки (24)

    Дnn - дні пропусків по поважним причинам (5)

    Дпс - дні передсвяткові (4)

    tзм – тривалість зміни (8 год.)

    tск – час скорочення роботи в передсвяткові дні (1 год.)

    Фд = (365-(104+10+24+5)) x 8-4 x 1 = 1772 год. 

2.32 Чисельність основних  виробничих робітників 

Чисельність основних виробничих робітників розраховуємо за формулою:

=     Приймаємо    6  люд.               (2.8)

 Т – загальна трудомісткість,люд-год.

 – коефіцієнт, який визначає рівень виконання  норм виробітку (1,05) 

2.33 Чисельність допоміжних робітників 

Чисельність допоміжних робітників визначається за діючими  нормативами у відсотках від  чисельності основних робітників (приймаємо 18-20% від чисельності основних робітників)

Чд = Чр 0,20 = 5 0.2 = 1 люд. 

2.3.4 Чисельність керівників  і спеціалістів 

Чисельність керівників і спеціалістів визначається за діючими  нормативами у відсотках від  чисельності основних і допоміжних робітників (приймаємо 7-10% від чисельності  основних і допоміжних робітників

                     Приймаємо 1 люд.

 

2.36 Штатний розпис  КСС 

Штатний розпис КСС (керівників, спеціалістів і технічних службовців) складається виходячи від чисельності КСС і діючих місячних окладів: 
 

Таблиця 2.3 Штатний розпис КСС

 

2.4 Визначення витрат  на оплату праці  і інших прямих  витрат 

Витрати на оплату праці основних робітників – це витрати загального фонду їх оплати праці, який включає основний і додатковий фонди. 

2.4.1 Визначення основного  фонду оплати праці  основних робітників. 

       Основний фонд оплати праці  - це оплата праці за відпрацьований час за діючими місячними тарифними ставками, виходячи із чисельності основних робітників і середньомісячної тарифної ставки.

    Середньомісячна тарифна ставка визначається за формулою:

                                                                           (2.9)     

 де – середня місячна тарифна ставка, грн.

     – місячна ставка меншого розряду, грн. (1480 грн.)

      – місячна ставка більшого розряду, грн. (1643 грн.)

      – середній розряд робіт (3,6)

     – розряд меншого розряду (3)

 

Основний фонд зарплатні визначається за формулою:

ФОПо = Чр Ccp Nмр

Nмр – кількість робочих місяців (11)

ФОПо = 5 1577,8 11 = 86779 грн. 

2.42 Визначення додаткового  фонду заробітної  плати основних  робітників 

Додатковий фонд зарплати включає доплати і надбавки, премії і оплату не проробленого, але оплачуваного часу.

 

Доплати і надбавки приймаємо у розмірі 3% від основного  фонду заробітної плати.

        грн.

     Премії  приймаємо в розмірі 30 – 40% від основного фонду заробітної плати і доплат та надбавок.

Премія = (ФОПо + доплати) x 0.30 = (86779 + 2603,37) x 0.3 = 26814,71 грн.

Відсоток оплати не проробленого, але оплачуваного часу визначається за формулою:

                       (2.11)

Де Др – дні роботи в році (251)

    Двід – дні відпустки (24)

1,1 – відсоток  оплати часу виконання державних  і суспільних обов’язків, %

11,67 % 

Оплата не проробленого, але оплачуваного часу визначається у відсотках від основного фонду заробітної плати, доплат, надбавок, премій:

О_н– (ФОПо + доплати + премія) m/100 =                                                     (2.12)

= (86779 + 2603,4 + 26814,71) 11.67/ 100 = 13560,2 грн.                                                                                            

Додатковий фонд заробітної плати визначаємо за формулою:                      (2.13)

ФОПд = доплати + премія + Он

де Он – оплата не проробленого, але оплачуваного часу, грн.

ФОПд = 2603,37+26814,71+13560,2 = 42978,28    грн.    

2.43 Визначення загального  фонду заробітної  плати основних  робітників 

Загальний фонд заробітної плати розраховуємо за формулою:

                             (2.14)

      Відрахування на соціальні заходи (пенсійне забезпечення, соціальне страхування та ін.) приймають у відсотках за діючими нормативами від загального фонду заробітної плати основних робітників. Приймаємо 38,16% від загального фонду заробітної плати основних робітників.

Відрахування = ∑ФОПосн 0.3816 = 129757,28 0.3816 = 49515,4 грн. 

2.4.4 Розрахунок середньорічної  заробітної плати  одного основного  робітника. 

Середньорічна заробітна плата одного основного робітника визначається шляхом ділення загального фонду заробітної плати на чисельність основних робітників:

                                           (2.15)

де Чр – чисельність основних виробничих робітників, люд.;

   грн. 

2.4.5 Розрахунок середньомісячної  заробітної плати  основного робітника 

Середньомісячна заробітна плата основного робітника  визначається шляхом ділення середньорічної заробітної плати на 12 місяців.

  грн.                       (2.16)