Особливості зовнішньої торгівлі Франції в світі та у Європейському Союзі

                                                       Зміст

     Вступ

1. Організації, що регулюють зовнішньоекономічну діяльність
2. Експортно-імпортне регулювання
3. Фінансування, кредитування і страхування  зовнішньоекономічної діяльності
4. Особливості зовнішньої торгівлі Франції в світі та у Європейському Союзі

Висновок

     Список використаної  літератури

Вступ

У наш час досить помітно намітилася тенденція зміцнення своїх позицій  у світовому просторі найбільш розвинутих країни Європи. Країни-члени Європейського Союзу прагнуть протиставити іншим світовим силам свій економічний, соціальний, політичний та культурний потенціали. Серед цих країн знаходиться, власне, і Франція.

Національна економіка  Франції досить сильно залежить від  діяльності на міжнародному ринку, а це підштовхує уряд країни до різноманітних підходів щодо підтримки зовнішніх експансій французьких фірм як на світовому ринку, так і в межах Європейського Союзу. У забезпеченні зовнішньоекономічної експансії французьких компаній на зовнішніх ринках важлива роль приділяється економічній допомозі з боку держави. За рахунок державної фінансової підтримки французькі компанії компенсують свою слабкість при освоєнні зовнішніх ринків. За обсягом допомоги Франція поступається тільки США і Японії, а по її частці у ВВП перевершує усі провідні країни світу.

Найтісніші стосунки Франції спостерігаються  з такими країнами як Німеччина, Італія, Іспанія, Бельгія, Великобританія, Люксембург. Розвиваються зовнішньоторговельні відносини  з країнами Азії. Промислова продукція  займає основну частину зовнішньоторговельного обороту Франції. Франція є великим постачальником автомобілів, електротехнічного устаткування, а також ліків, медикаментів і парфюмерно-косметичної продукції. В французькому імпорті переважають енергоносії, продукція кольорової металургії, продукція електронної промисловості, целюлозно-паперові товари, побутові прилади, тканини й одяг, лісоматеріали і меблі.

1. Організації, що регулюють  зовнішньоекономічну діяльність

В зовнішній економічній сфері  Франції найбільш важливу роль відіграють міністерство зовнішньої торгівлі, міністерство економіки, фінансів і бюджету, а також окремі підрозділи деяких інших міністерств. Відповідно до декрету від 18 липня 1988 р. на міністра зовнішньої торгівлі покладається підготовка рішень уряду з питань зовнішньоторговельної політики Франції, а також вживання заходів, необхідних для стимулювання її зовнішньоекономічної діяльності на закордонних ринках і розвитку експортно-імпортних операцій.

У цих цілях міністр зовнішньої торгівлі вивчає разом з іншими міністерствами (зокрема, з міністерством промисловості) заходи, спрямовані на розвиток експорту; бере участь у виробленні рішень з питань внутрішньої політики в області економіки, промисловості, сільського господарства і послуг, а також із проблем зовнішньої політики, якщо ці рішення впливають на зовнішньоекономічні відносини. Він бере участь у підготовці і проведенні міжнародних економічних і комерційних переговорів (багатосторонніх і двосторонніх).

Для здійснення своїх функцій міністр зовнішньої торгівлі використовує Управління зовнішньоекономічних зв'язків міністерства економіки, фінансів і бюджету. Разом з міністром економіки, фінансів і бюджету міністр зовнішньої торгівлі призначає посадових осіб у підрозділи, що відповідають за зовнішньоекономічну експансію Франції за кордоном, а також затверджує регіональних директорів зовнішньої торгівлі. Обидва міністра також підписують документи з питань організації служб, відповідальних за зовнішню торгівлю.

Підлегле міністру зовнішньої торгівлі Управління зовнішньоекономічних зв'язків міністерства економіки, фінансів і бюджету є основним робочим органом у регулюванні і управлінні зовнішньою торгівлею. Тому у функції управління входить здійснення безпосереднього регулювання зовнішньої торгівлі і всіх зв'язаних з нею економічних питань.

У питаннях сприяння підприємствам-експортерам  Управління зовнішньоекономічних зв'язків  працює у взаємодії з Французьким  центром зовнішньої торгівлі, Французьким  комітетом проведення економічних  заходів за кордоном, Французькою компанією по страхуванню зовнішньої торгівлі (КОФАСЕ), Агентством по технічному, промисловому й економічному співробітництву й іншими організаціями. Через службу розширення економічних зв'язків за кордоном Управління одержує інформацію про кон'юнктуру на світових ринках і економічне становище іноземних держав, використовує цю інформацію для надання допомоги французьким експортерам.

У рамках дипломатичних представництв  Франції за кордоном питаннями зовнішньої торгівлі займаються підлеглі Управлінню зовнішньоекономічних зв'язків понад 190 відділень економічної експансії за кордоном, очолюваних торговими радниками й аташе. В даний час вони існують при 130 посольствах Франції в закордонних державах. У задачі відділень входить інформаційне забезпечення і надання підтримки французьким підприємствам і фірмам у країні їхнього перебування. Вони збирають необхідну економічну і комерційну інформацію і направляють її в Управління, в інші зацікавлені міністерства, організації, і насамперед у Французький центр зовнішньої торгівлі.

З інших підрозділів міністерства економіки, фінансів і бюджету тільки Генеральна дирекція митниць і непрямих податків займається винятково регулюванням питань зовнішньоекономічної діяльності. Вона активно бере участь у виробленні зовнішньоторговельної політики Франції.

Дирекція скарбниці міністерства економіки, фінансів і бюджету покликана розробляти міжнародну валютно-фінансову політику Франції. Вона вивчає питання державного кредитування зовнішньої торгівлі, фінансової допомоги країнам, що розвиваються.

У регулюванні зовнішньоекономічних зв'язків Франції активну участь приймає і міністерство закордонних  справ. МЗС не дублює відповідні служби міністерства зовнішньої торгівлі, міністерства економіки, фінансів і бюджету, а, навпаки, працює з ними в тісному контакті, створюючи для розвитку експортно-імпортних операцій відповідну зовнішньополітичну основу. При формуванні єдиної зовнішньої стратегії країни міністерство враховує положення справ у торгово-економічній області і дає відповідні політичні орієнтування міністерствам, що беруть участь у зовнішньоторговельній діяльності, і їх службам. Основним інструментом МЗС для реалізації названих задач є вхідна в його склад Дирекція по економічних і фінансових зв'язках. Вона бере участь у підготовці і проведенні двох- і багатобічних переговорів, що ставлять за мету підписання торгово-економічних договорів, у розробці нормативного регулювання в розглянутій області, стежать за розвитком господарських відносин Франції з іншими країнами.

Деякі французькі галузеві міністерства також здійснюють внесок у регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Такі міністерства мають у своєму складі відповідні служби. Серед них можна виділити Генеральну дирекцію енергетики і сировини і Генеральну дирекцію промисловості міністерства промисловості, Дирекцію виробництва й обмінів і Генеральну дирекцію харчових продуктів міністерства сільського господарства і лісу, а також Генеральну дирекцію телеграфного зв'язку міністерства зв'язку і космосу.

2. Експортно-імпортне регулювання

В основі політики в області експортно-імпортного регулювання Франції лежить Римський договір про створення Європейського  економічного співтовариства (ЄЕС) (1957 р.). Укладаючи договір, шість країн-учасниць поставили однієї з основних задач утворення Загального ринку шляхом усунення мита і кількісних обмежень у взаємній торгівлі, вироблення і реалізації у відносинах із усіма державами єдиної зовнішньоторговельної політики. Тепер у ЄЕС входить понад 17 країн Західної Європи. 1 липня 1968 р. країни перейшли до єдиної зовнішньоторговельної політики. Одним з найважливіших документів, використовуваних у зовнішній торгівлі Франції (при імпорті, експорті і транзиті товарів), є нова стандартна форма митної декларації, введеної з 1 лютого 1988 р. у країнах ЄС і яка отримала назву єдиного адміністративного документа (ЕАД). ЕАД поширюється майже на всі держави Західної Європи. ЕАД – це набір однотипових декларацій, заповнених у восьми екземплярах. У них дається вичерпна інформація про товар, спосіб його транспортування, містяться відомості про відправника й одержувача товару, банківські, податкові та інші дані. Перші три екземпляри забезпечують виконання формальностей у країні-експортері товару, а п'ять інших – у країні-імпортері товару.

Одним з головних інструментів регулювання імпорту  товарів у Франції є єдиний митний тариф (ЕТТ), що застосовується в торгових відносинах країн-учасниць ЄС із  третіми державами з 1 липня 1968 р.

Важлива особливість митної ситуації у Франції полягає в тому, що якщо товар, завезений на її територію чи територію будь-якої іншої країни-учасниці ЄС, то, пройшовши митні формальності, він може безмитно обертатися усередині Співтовариства. Дія цього положення є важливою умовою, що  полегшує  збут продукції не тільки на французькому ринку, але і на ринках інших країн співдружності.

Поряд з митним тарифом ЄС, що захищає  господарство країн-учасниць від зовнішньої конкуренції, широко і регулярно  застосовуються нетарифні засоби обмеження  імпорту, у тому числі і  Франції. Крім єдиного митного тарифу Франція використовує такі обмеження ввозу товарів, як контенгування імпорту, контроль над ввозом, антидемпінгові процедури, імпортні податки, угоди про “добровільне” обмеженні імпорту, атестації продукції, адміністративні і санітарні формальності. 

3. Фінансування, кредитування і страхування зовнішньоекономічної діяльності

У Франції для заохочення експорту використовується безліч прямих і непрямих засобів, що дозволяє уряду суттєво  впливати на розвиток торгівлі в бажаному напрямку. Це досягається шляхом надання експортерам пільг у кредитно-фінансовій, податковій і адміністративній областях. У Франції створена розгалужена система фінансування експортно-імпортних операцій закордонних капіталовкладень, освоєння нових ринків. На систему фінансування експорту товарів з країни дуже впливають і такі фактори, як більш низька конкурентноздатність її продукції на світовому ринку в порівнянні з головними суперниками, втрата й ослаблення позицій на ряді ринків держав, що розвиваються, і як результат цього - дефіцит платіжного балансу протягом усіх післявоєнних років. Усе це визначило важливу роль держави в створенні системи фінансової підтримки експорту на сприятливих умовах з метою зміцнення конкурентноздатності національних компаній на світовому ринку, а широка участь урядових ресурсів у цьому процесі дало можливість встановити один зі сприятливих для імпортерів французької продукції режимів кредитування і страхування експорту.

Державне страхування  експорту у Франції здійснюється у відповідності зі спеціальними правилами, встановленими владою, при участі і твердому контролі державних кредитно-фінансових організацій: Банку Франції, Французького банку для зовнішньої торгівлі (ФБВТ) і банку “Креді насьональ”. Головною метою ФБВТ є допомога звичайним банкам у їхніх операціях по кредитуванню зовнішньої торгівлі.

Головною зміною в джерелах фінансування експорту є підвищення ролі комерційних  банків і зниження значення Банку  Франції. Реформа привела до розширення фінансової допомоги французьким експортерам. Вона передбачила збільшення розмірів кредитування виробництва товарів з 80 до 90% вартості контракту й участі банків у фінансуванні ними експортних кредитів з 90 до 100%. Ці положення реформи звільнили експортера від фінансових витрат. Була спрощена процедура одержання експортного кредиту: число необхідних підписів скоротилося до чотирьох – експортера, банку, що видав кредит, зовнішньоторговельного банку, страхової компанії. Особливість французької кредитної системи полягає в тому, що будь-яка експортна угода, що вимагає пільгового кредиту, не може бути зроблена без згоди уряду.

Державне страхування  зовнішньоекономічних операцій у Франції почалося з 1928 р., і в даний час воно здійснюється КОФАСЕ. Система страхування відіграє важливу роль у стимулюванні експорту товарів шляхом захисту від різних ризиків, що можуть виникнути в ході здійснення торгових угод. У сучасних умовах страхування служить не тільки захистом експортерів від можливих ризиків, але і стало важливою умовою одержання банківського кредиту, а в кінцевому рахунку – висновку експортного контракту. Нині у Франції здійснюється страхування ризиків, зв'язаних з попереднім вивченням ринку, зміною іноземних курсів валют; організацією за кордоном ярмарків, виставок, закордонних інвестицій; страхується непередбачене підвищення цін у період виготовлення експортної продукції.

На практиці КОФАСЕ як приватна компанія страхує за свій рахунок від комерційних  ризиків короткострокові експортні  кредити; як державна компанія вона (під контролем уряду і за його рахунок) гарантує комерційні ризики по всіх експортних кредитах і комерційні ризики по середньо- і довгострокових кредитах. Страхуються наступні угоди: продаж товарів, надання послуг (участь у торгових ярмарках, вивчення іноземних ринків, реклама, оренда устаткування); здійснення будівельних робіт за рубежем; інвестиції за кордоном; експортні кредити постачальникам і довгострокові кредити покупцю, а також фінансові промислові кредити. До числа ризиків, гарантованих КОФАСЕ, відносяться:

• комерційні – неплатоспроможність покупця, затримка платежів;
• політичні – виникаючі в результаті війни чи рішення французького уряду, що забороняє виробництво чи експорт товарів;
• зв'язані зі стихійними лихами – ураганами, повенями, землетрусами, виверженнями вулканів у країні боржника;
• валютні – унаслідок введення валютних обмежень чи падіння курсу валюти, у якій укладена угода;
• економічні – ризики росту цін (покриваються в тому ступені, в якому збільшення цін у Франції перевищує ріст світових цін) і ризики, що виникають у зв'язку вивчення іноземних ринків (некомпенсовані витрати внаслідок такого вивчення, реклами й участі в торгових ярмарках).

Ступінь покриття страхованих ризиків  різна і залежить від їхнього  характеру. При комерційних ризиках  втрати відшкодовуються в розмірі від 80 до 85%; політичні і зв'язані зі стихійними лихами – від 80 до 90%; валютні –100%; економічні: підвищення цін – 100%, вивчення іноземних ринків – від 50 до 60%.

Короткострокові операції КОФАСЕ страхуються  самостійно за рахунок власних ресурсів у межах ліміту, встановлюваного щорічно урядом. У залежності від характеру й обсягу угоди визначаються і страхові платежі, внесені на користь КОФАСЕ і в середньому складають для приватних осіб і компаній по політичних ризиках 0,25% річних, а при сполученні їх з комерційними ризиками –0,85%. Для державних установ і при гарантії урядів країн-імпортерів ставка платежів по обох видах ризиків дорівнює 0,5%. Страхові внески при валютних ризиках під час падіння курсу валюти нижче 2,25% складають 0,36 річних. В Франції діє спеціальна процедура покриття тих ризиків по експортних кредитах, які не можна застрахувати в КОФАСЕ (валютні ризики в замкнутій валюті). Такі ризики бере на себе саме підприємство-експортер, що видало дану позичку. Розширюється коло гарантій, які представляються КОФАСЕ. Введено страховий поліс, що покриває індивідуальні ділові поїздки, а також поліс, що гарантує експортеру стабільність кредитних ставок під час переговорів по висновку угоди.

4. Особливості зовнішньої торгівлі Франції в світі та у Європейському Союзі

За останнє десятиліття  Франції вдалося успішно адаптувати свою зовнішню торгівлю до нових умов, і насамперед на європейському ринку. З 1993 року сальдо її торгового балансу  стає активним, у той час як наприкінці 80-х років воно характеризувалося значним дефіцитом. Економіка Франції стала не менш відкритою,ніж у її торгових партнерів, зберігши при цьому свою частку на ринку. У результаті зараз Франція займає четверте місце у світі по експорту товарів і третє - по експорту послуг. У цих умовах сальдо зовнішньоторговельного балансу Франції в 1999 році залишалося на високому рівні (113 млрд. франків, чи 17,2 млрд. євро, тобто 1,3% ВВП, у порівнянні з 143,6 млрд. франків у 1998 році), залишаючись позитивним сьомий рік підряд. Це означає, що тепер зовнішня торгівля структурована, оскільки такого торгового балансу вдалося досягти, незважаючи на деякі несприятливі обставини: кон'юнктурні розбіжності з головними європейськими партнерами; ріст витрат на енергоносії; зменшення доходів від торгівлі озброєннями.

Входження у Європейський Союз зумовила певну відкритість  французької економіки. В свою чергу  відкритість економіки завжди супроводжується  побоюваннями: викликають страх конкуренція  з боку закордонних підприємств  і ті труднощі, які вона створює для економічної політики. Але ці побоювання виявилися в значній мірі необґрунтованими. Якщо з 1970 по 1999 рік частка імпорту у внутрішньому попиті Франції (ступінь проникнення) подвоїлася, досягши приблизно 40%, то експортна частка продукції обробної промисловості Франції зросла за той же період з 20 до 42%. Подібна тенденція спостерігалася й у інших європейських партнерів. У той же час активне сальдо платіжного балансу Франції значно збільшилося (див. Додаток, діаграму 1), а торговий баланс досяг у 1997 році рекордного рівня в 160 млрд. франків (близько 2% ВВП). У 1999 році, незважаючи на несприятливий збіг обставин (слабкий економічний ріст у Німеччині, підвищення цін на нафту), позитивне сальдо зовнішньоторговельного балансу все-таки залишалося на рівні 113 млрд. франків (17,2 млрд. євро).

Якщо до торгівлі товарами додати обмін в сфері послуг, то активне сальдо торгового балансу  останніх трьох років збільшилося  на 2 процентних пункти у ВВП. В умовах безупинного росту іноземних  інвестицій у Франції (230 млрд. франків, чи 35 млрд. євро в 2002 році, тобто на 39% більше, ніж у 2001 році) обсяг прямих французьких інвестицій за кордоном також досяг торік рекордної оцінки: 543 млрд. франків (83 млрд. євро, чи понад 6% ВВП), тобто в порівнянні з 1998 роком збільшився на 127%.

Успіх торгівлі залежить у першу чергу від географічної близькості. Тому не дивно, що зовнішня торгівля Франції, як і потоки прямих інвестицій французьких підприємств, орієнтовані в основному на європейський ринок. Разом з тим у масштабності цього процесу відбивається також визначальний вплив досягнутих успіхів у будівництві Співтовариства, у результаті чого Європейський союз сьогодні є для Франції тією основою, на якій ґрунтується її участь у світових господарських зв'язках.

Така орієнтованість на Європу характерна як для інвестиційних  потоків, так і для торгових зв'язків:

- в умовах формування  Єдиного ринку перший могутній  потік французьких прямих інвестицій  за кордоном, що спостерігався  в другій половині 80-х років, направлявся в основному в країни, що беруть участь у європейському будівництві. У цей період половина закордонних капіталовкладень Франції приходилася на Європу, хоча частка останньої у світовому ВВП і світовій торгівлі складала, відповідно, лише 30 і 40%. Одночасно дві третини закордонних капіталовкладень у Франції приходяться на країни Європейського союзу;

- зовнішня торгівля  Франції також орієнтована на  Європейський союз: на нього припадає 64% французького експорту (див. Додаток  В) і 61% імпорту.

Після введення євро європейський ринок поступово стає великим внутрішнім ринком, стабільність якого служить ефективним захистом французької економіки від деяких зовнішніх потрясінь (таких як, наприклад, азіатська криза). Експорт французьких товарів у європейські країни також сприяв підвищенню їхньої якості до рівня першокласної продукції, посиленню позицій у таких галузях, як авіаційна промисловість, автомобілебудування, виробництво напоїв, фармацевтична промисловість і т.д.

Ще зовсім недавно  географічна і галузева спеціалізація французької промисловості була сприятливою, однак сьогодні, швидше всього, вона знову має потребу в коректуванні. Перед французькими підприємствами стоять дві задачі: визначитися у відношенні майбутніх сфер діяльності і розширити присутність на зовнішніх ринках, які завдяки своїй спеціалізації мають могутній потенціал росту.

Дійсно, приходиться констатувати наявність деяких слабких місць  у цих двох областях:

- за винятком авіаційної  і фармацевтичної промисловості,  спеціалізація Франції не надто чітко виявляється в області нових технологій, застосування яких, як очікується, буде швидко розширюватися як у промисловості, так і в сфері послуг. Показовий приклад: у 1997 році Великобританія посунула Францію з другого місця у світі по експорту послуг;

- з іншого боку, частка  Франції на ринках у Азії  чи Латинської Америки залишається  в межах 2-4% (у порівнянні із  середнім показником приблизно  10% на її традиційних ринках - у  Європі й Африці). І це не  зважаючи на ті зусилля, що  додаються останнім часом, зокрема, в області прямих інвестицій. Якщо в країнах Азії і Латинської Америки економіка буде і надалі розвиватися більш швидкими темпами, чим в інших країнах, Франція може втратити свої позиції, що неминуче призведе до скорочення її частки на світовому ринку ( що складає сьогодні близько 5%). Уже зараз можна констатувати, після економічного підйому, який спостерігався з 1999 року,  внаслідок азіатської кризи підприємства деяких європейських сусідів Франції виявилися в більш сприятливому положенні, ніж французькі компанії.

Висновок

У даній роботі було розглянуте місце  Франції у світовому співтоваристві та ЄС. Перш ніж стати високорозвиненою країною, вона пережила багато криз і  підйомів. З роками Франція здобувала  досвід, удосконалювалася, але знову  і знову з'являлися труднощі і проблеми, які потрібно було вирішувати.

Таким чином, було отримано досить глибоке  представлення про зовнішньоекономічну  діяльність Франції, і були відмічені  такі тенденції як:

1) французьким  компаніям за останні 20-ть років  вдалося трохи збільшити свою частку у світовому експорті (6,5%) і скоротити в імпорті;

2) зовнішня торгівля  виступає серйозним фактором  економічного росту. На експорт  йде близько 1/5 її кінцевого  продукту 1970 р. — 19,4%);

3) по обсягу  експорту Франція поступається в Західній Європі тільки Німеччині;

4) французькі  компанії докладають великих  зусиль для розширення зовнішньоекономічної  експансії. Важливим засобом її  виступає експорт капіталу. На  долю Франції припадає 5% загального  обсягу закордонних прямих інвестицій. При цьому наприкінці ХХ ст. відбулося скорочення її частки.

5) у забезпеченні  зовнішньоекономічної експансії  французьких компаній на зовнішніх  ринках країн, що розвиваються, важлива роль приділяється економічній  допомозі. За рахунок фінансової  підтримки з боку держави компанії компенсують свою слабість при освоєнні зовнішніх ринків.

Список використаної літератури

1. Бірюлєв В. Франція: мляве пожвавлення // МЕМО. - 2001. -№6.
2. Бірюлєв В. Франція в світі // МЕМО. - 2002. - №2.
3. Болотин В.В. Финансово-промышленные группы: возможности, реальность и нормотворчество/ /Финансы. – 2002. - № 7. – с. 8-12.
4. Борисов Е, Рыжков О. Современная инфраструктура рынка ценных бумаг: опыт реформ во Франции/ /Рынок ценных бумаг. – 1996. - №1. – с. 40-43.
5. Весь мир. – Мн.: Литература, 1996. – 656 с. – (Энциклопедический словарь).
6. Дронов В.П. и др. Экономическая и социальная география: Справ. Материалы: Кн. для учащихся среднего и старшего возраста/В.П. Дронов, В.П. Максаковский, В.Я. Ром. – М.: Просвещение, 1994. – 208 с.
7. Досвід державної підтримки АПК у Франції // АПК: економіка, керування. - 1994. - №11
8. Економічне становище Франції. // Бюлетень іноземної комерційної інформації. - 2001. - №105.
9. Економіка Франція й економічна політика уряду // Коринф. - 1997. - №42.
10. Экономическое положение Франции/ /БИКИ. – 1997. – №105. – с. 3-5.
11. Зовнішня торгівля Франції // Коринф. - 2001. - №42
12. Новые тенденции развития товарных бирж за рубежом/ /БИКИ. – 1995. - №32. – с. 1,8.
13. Страны мира: Краткий политико-экономический справочник. – М.: Политиздат, 1991. – 512 с.
14. Толкушин А.В., Суворов Д.В. Политика децентрализации и местные налоги во Франции/ /Финансы. – 1999. - №8. – с. 59-65.
15. Франція / За ред. В.Ю. Пресняков. - М.: Міжн. відносини, 1996. 
16. Франция / Под Ред. В.Ю. Пресняков и Н.Е. Шулюкин. – М.: Междунар. отношения, 2000. – 176 с.