Родовід, життя і педагогічна діяльність Костянтина Дмитровича Ушинського, його соціально-педагогічні ідеї

Міністерство освіти і  науки, молоді та спорту України

Черкаський національний університет імені Богдана 

Хмельницького

ННІ педагогічної освіти, соціальної роботи і мистецтва 

 

Кафедра соціальної роботи і соціальної педагогіки

 

Федосій Юлія Миколаївна

 

Родовід, життя і педагогічна діяльність К.Д.Ушинського,

його соціально-педагогічні  ідеї

 

                                                                       Реферат з курсу 

                                                                           «Історія соціальної 

                                                               педагогіки»

                                                                     студентки І-СП

                                                     курсу

                                                                   (спеціальність 

                                                                          «Соціальна педагогіка”)

 

 

 

 

 

ЧЕРКАСИ-2012

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………………………………3

 

Основна частина 

1. Родовід,життя К.Д.Ушинського…………………………………………………….

2. Педагогічна діяльність  ……………………………………………………..

3. Соціально-педагогічні  погляди:

а) Ядро педагогічної системи- принцип народності виховання …………..

б) Роль праці в житті  людини…………………………………………………

в) Вимоги до вчителя………………………………………………… ………

 

Висновки…………………………………………………………………………

 

Список використаних джерел………………………………………………….

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Актуальність  дослідження

Серед багатьох відомих педагогів прізвище К.Д. Ушинського займає одне із важливих місць. Як відомо, кожна видатна особистість має свою життєву історію. Родинне оточення відіграє визначальну роль у формуванні особистості. Кожна славетна родина має свою історію,яка бере свій початок ще з діда-прадіда, і кожне наступне покоління зберігає та примножує родинні здобутки та сімейні цінності. Адже саме у сім’ї закладаються усі основні духовні цінності.

Виховання та становлення  К.Д.Ушинського як видатної людини відбувалося  насамперед у сім’ї ,адже основні задатки творчого успіху видатних людей в більшості закладається з дитинства і саме сім’я відіграє найважливішу роль у майбутньому кожної людини.

Як відомо, К.Д.Ушинський  зробив великий внесок у розвиток вітчизняної педагогіки. Опрацьовуючи праці дослідника Ю.Руденка, нам вдалося дізнатися,що Ушинського називали «учителем –учителів».

Виникає запитання:  яким було родинне оточення педагога та яку роль відіграла сім’я у розвитку соціально-педагогічної діяльності К.Д.Ушинського?

Дослідження родоводу видатного  педагога є актуальним на сучасному  етапі вивчення його професійної  діяльності.

Актуальністю цієї проблеми зумовлений вибір теми реферату  «Родовід, життя і педагогічна діяльність К.Д.Ушинського, його соціально-педагогічні ідеї».

Тема родоводу Ушинського, не дивлячись на його визнання у  вітчизняній педагогіці, є малодослідженою  та не повністю розкритою.

Огляд педагогічної літератури дозволяє стверджувати, що до теми дослідження  про родовід,та педагогічну діяльність К.Д.Ушинського зверталися такі видатні  особистості,як О.К.Романовський та І.Я.Барсук,які стверджували: «Дидактичні принципи і правила, висунуті Ушинським в його праці “Людина як предмет виховання ”,— значний крок уперед в історії розвитку прогресивної педагогічної думки другої половини ХІХ ст. Дидактика Ушинського, демократична й гуманна за своїми соціальними основами, емпірична за гносеологічними передумовами, яка врахувала об’єктивні закономірності розвитку людської психіки, завдавала відчутних ударів по схоластичній школі того часу», М.М.Грищенко,писав : «К.Д.Ушинський “Рідним словом” зробив у педагогіці те, що колись Пушкін зробив у поезії своїм твором “Руслан і Людмила”, що після німецької мертвеччини, затхлого повчання у вигляді моральних сентенцій в школі, раптом почулася жива мова, задзвенів бадьорий дитячий сміх», Любар О.О., Стельмахович М.Г., Федоренко Д.Т переконані,що  «хоча Костянтин Ушинський писав свої праці російською мовою, бо так склалися обставини його життя, та й українська мова була під суворою царською забороною, але він відноситься до плеяди славетних українських педагогів і належить Україні, з якою завжди був кровно і духовно зв’язаний».Такі дослідники,як  Голець М.,Терлецький В., Шендеровський В., та ін.,також розкривають соціально-педагогічні погляди Ушинського.

Розвиток новітніх технологій зумовлює нові правила поведінки  у суспільстві, але педагогічні  праці Ушинського є важливою ланкою у поєднанні минулого теперішнього і майбутнього у розвитку вітчизняної  педагогіки.

Мета реферату: глибше ознайомитися із родоводом видатного педагога та дослідити, як родинне оточення вплинуло на вибір професійної діяльності Ушинського.

Завдання реферату:

1)ознайомитися з родинним оточенням педагога;

2)вивчити особливості його педагогічної діяльності ;

3)дати характеристику  соціально-педагогічним поглядам К.Д.Ушинського;

а)з’ясувати суть   принципу народності виховання;

б)з’ясувати, роль праці в житті людини;

в)вивчити вимоги до вчителя. 

 

 

 

 

ОСНОВНА ЧАСТИНА

1. Родовід К.Д.Ушинського

Дослідник Ю.Руденко,з’ясував,що видатний педагог, основоположник наукової педагогіки й народної школи, автор праць з теорії та історії педагогіки, підручників для початкового навчання Костянтин Дмитрович Ушинський народився 18 або 19 лютого 1824 р. (за іншими даними, в 1823 р.) у селі Богданка на Новгород-Сіверщині (за іншими даними, в Тулі) в родині дрідномаєткового дворянина, ветерана Вітчизняної війни 1812 р. [8].

М.Олійник стверджує ,що сім’я не мала великих матеріальних достатків, оскільки батько, Дмитро працював викладачем кадетського корпусу, багато років перебував на військовій службі, був учасником Вітчизняної війни 1812 року. Після звільнення з військової служби через хворобу у званні підполковника працював службовцем в різних установах Тули, Вологди, Полтави, Петербурга, Новгород-Сівєрського. Саме в ті кілька місяців перебування сім’ї Ушинських в Тулі і народився Костянтин.Після його народження сім’я переїздить до Полтави, а згодом до Новгорода-Сіверського, де народилися ще два сини.    Садиба Ушинських була розташована за містом на високому березі Десни і діти виховувалися на красотах рідного краю. «Боже мій! Скільки перемріялось, — згадував пізніше Ушинський, — на цьому прекрасному березі Десни, на цих кручах, На вислих над рікою. Як оживлялось і наповнювалося враженнями життя моє, коли наближалася весна! Я стежив за кожним її кроком, за кожною найменшою зміною в боротьбі зими і літа».[3]

Дещо пізніше Ушинський  в спогадах напише: «Важко передати словами те особливе дещо, яке народжується в душі нашій, коли ми згадуємо тепло  рідного сімейного гнізда». Мати Ушинського, Любов Степанівна, була з українського шляхетського роду грецького походження Капністів, сама виховувала і навчала сина грамоти. На жаль, пішла з життя дуже рано. «Мати моя померла, коли мені не було ще дванадцяти років, а батько після смерті матері майже не жив дома, отже, жив я один з меншим братом моїм у тому хутірці, куди ніхто не наглядав», — згадував Костянтин пізніше. Знаковою характеристикою родини Ушинських була глибока традиція просвітницької й подвижницької діяльності: прадід видатного педагога був настоятелем Покровського собору в Охтирці, дядько Мусій Ушинський – членом Попівської академії, якому вдалося спонукати дворян і купців Сумського й Охтирського повітів до значних пожертв на створення Харківського університету [1]. Інший дядько – адмірал Володимир Ушинський – теж був видатною людиною і провадив благодійницьку діяльність на рідній Чернігівщині. Батько, Дмитро Ушинський, відпустив селян на волю ще до реформ 1861 р., тож сім’я не мала великих матеріальних статків. Мати видатного педагога, Любов Степанівна, була із збіднілого роду Гусак-Капністів, відомого своїм українофільством і сприянням освіті та мистецтву. Саме вона опікувалася початковою освітою і вихованням Костянтина, прищеплюючи любов до автентичної культури. Не випадково К.Ушинський, завдяки своєму незрівнянному авторитету серед науково-педагогічної громадськості, фактично виступив адвокатом інтелектуальної повноцінності українських дітей, позбавлених можливості розвиватися в рідній школі з рідним словом.[3]

Класик вітчизняної педагогіки був одружений із представницею  славного роду Надією Дорошенко –  вірною соратницею і подвижницею, а  родинне гніздо в с.Богданка на Глухівщині (“рідні пенати”) надихало його на створення визначних творів. Прикметно, що первинну апробацію своїх ідей Костянтин Дмитрович здійснював у процесі навчання своїх дітей і селян. Як згадували їхні доньки, хутір залишився на все життя улюбленим куточком матері, який би “вона не проміняла на всі принади Швейцарії”. Перебуваючи у вимушеному відрядженні за кордоном, Ушинські гнітилися ностальгією, яку тамували традиційними вечірніми читаннями у сімейному колі творів на українську тематику. Доньки К.Ушинського Віра і Надія були гідними спадкоємицями просвітницької місії батька, засновницями народних училищ у рідному краї: в хуторі Дорошенковому – за заповітом Костянтина Дмитровича, в селах Богданівці, Ображіївці і Лазарівці на Сіверянщині, двох іменних міських училищ у м.Київ, а також іменних стипендій для кращих учителів на честь видатного педагога [5]. Ці заклади були своєрідними пам’ятниками творчості засновника вітчизняної педагогічної науки.

Про синів знаємо мало. Відомо, що Костянтин і Володимир навчалися  в Київській гімназії і загинули в революційній круговерті 1918 року в Чернігові. У поневіряннях минули пожовтневі роки доньки Надії. Вона емігрувала і в 1944 році померла в Празі. Друга  донька Віра померла 1920 року в Києві. Найменша донька Ольга була дружиною голови Київської губернської земської управи Суховніна, який був послом в Константинополі. Вони мали чотирьох дітей, емігрували до Франції, де й померли. Всі онуки і правнуки великого педагога живуть за кордоном. Значне місце у педагогічній спадщині видатного педагога Ушинського посідають питання сім’ї і родинного виховання. Погляди Ушинського на родинне виховання формувались на ґрунті великої поваги до народу. Найпершим обов’язком громадянина і батька сім’ї є виховання громадян, корисних для суспільства, — вважав вчений. Найкращою вихователькою в родині Ушинський вважав матір. У своїх творах видатний педагог присвятив багато сторінок жінці, матері-виховательці. Вона є «необхідним посередницьким членом між наукою, мистецтвом і поезією, з одного боку, звичаями і характером народу, з другого…». «Важко уявити собі таке захоплення, яке могло б боротися в серці жінки з материнськими почуттями…»[3]

Середню освіту Костянтин  Ушинський здобув у Новгород-Сіверській гімназії, яка була однією з найкращих  на той час. Основний вплив на формування його як особистості в дитячі роки мала гімназія: «Виховання, яке ми здобули в 30-х роках у бідній повітовій гімназії маленького містечка Малоросії Новгорода-Сіверського, було в навчальному відношенні не нижче, а навіть вище того, яке в той час здобувалося в багатьох інших гімназіях. Цьому багато сприяла пристрасна любов до науки і деяка навіть педантична повага до неї з боку покійного директора н-ської гімназії, старого професора, ім’я якого відоме і в ученій літературі, — Іллі Федоровича Тимковського». Після закінчення гімназії у 1840 році Костянтин Ушинський вступає на юридичний факультет Московського університету, який він закінчує з відмінними знаннями через чотири роки. Його залишають при університеті для підготовки магістерського екзамену. І вже 1844 року Постановою Ради університету Ушинському присуджено ступінь кандидата юриспруденції. Роки навчання сформували його і як ученого, і як громадянина. Під час навчання захоплювався лекціями професора-юриста П.Г.Редкіна та історика Т.М.Грановського. Ще будучи студентом, Костянтин Ушинський давав приватні уроки, оскільки батько на той час збіднів і не міг надсилати йому грошей. Юнак багато читав, вивчав сучасну філософію, захоплювався літературою, мистецтвом, прагнув бути в курсі політичних подій у Росії та за кордоном. Збереглися окремі уривки з його щоденника, з яких постає образ людини великого розуму, міцної волі, відданої своїй вітчизні, народові.

Дуже жаль, що Костянтин  Ушинський прожив коротке життя. Хвороба легенів стала фатальною  для нього. У жовтні 1870 року Ушинський  разом з синами виїхав до Криму, але  в дорозі застудився, захворів на запалення  легенів і зупинився в Одесі. Стан здоров’я значно погіршився. Через кілька днів до нього приїхали дружина і доньки. Він попрощався зі своїми рідними і ввечері 3-го січня 1871 року тихо помер.[6]

Отже, за результатами дослідження, було з’ясовано про родовід великого педагога К.Д.Ушинського. Родина педагога має свою велику і своєрідну історію. Але серед всіх сімейних постатей ,саме К.Д.Ушинський займає найвизначніше  місце.

2. Педагогічна діяльність 

Дослідники : В.Терлецький,Ю.Руденко,стверджують,що після закінчення університету Костянтина Дмитровича Ушинського, як молодого і перспективного педагога, призначають виконувачем обов’язків професора в ярославський Демидовський юридичний ліцей на кафедру камеральних (економіко-юридичних) наук. Як викладач він був надзвичайно популярний серед студентів, оскільки його лекції вирізнялися майстерністю викладу й самостійністю мислення. Але царський режим під впливом революційних подій 1848 р. на Заході посилив реакцію в Росії ; юридичні й політичні науки перебували під особливим контролем. Костянтин Дмитрович не міг з цим змиритися, і за рішучий протест проти принизливого поліційного нагляду над вищою школою, його звільнили з роботи. Скрутне матеріальне становище змусило його погодитися обійняти посаду дрібного урядовця в одному з департаментів Міністерства внутрішніх справ у Петербурзі (1849–1855 рр.). За різкий відзив про начальника, графа Д.А.Толстого, його звільнили і звідси. Деякий час він присвятив журналістській діяльності, працював у журналі «Современник», писав статті,  перекладав наукову й художню літературу. [5,8]       

Після років безробіття, журнальної праці Костянтин Дмитрович  в 1854 р. влаштувався викладачем, а  згодом інспектором Гатчинського сирітського інституту. Тут він долучився до практичної педагогічної діяльності й розробки основних проблем педагогічної науки.

  Наприкінці 50-х років  ХІХ ст. побачила світ праця  М.І.Пирогова «Вопросы жизни», в якій педагог закликав перебудувати справу виховання й освіти. Вона справила велике враження на Костянтина Дмитровича Ушинського. В 1857 р. з’явилася і його перша педагогічна стаття «Про користь педагогічної літератури», де він порушив питання про значення педагогічної літератури в поширенні педагогічної теорії серед учителів. [1]

Це була не лише перша, а  й по суті програмна педагогічна  праця. Костянтин Дмитрович Ушинський  підняв у ній такі важливі соціально-педагогічні  проблеми, як народність виховання, залежність школи від умов суспільного розвитку, значення громадянської ініціативи в розвитку народної освіти й відповідальності педагогічної науки перед суспільством ; низку теоретичних проблем : місце  і роль виховання в педагогічному  процесі, наукові основи педагогіки, співвідношення педагогічної теорії і  практики, педагогічна майстерність.[2]

 Згодом були опубліковані  інші праці вченого : «Три елементи  школи» (1857 р.), «Про народність у  громадському вихованні» (1857 р.), «Про  заходи поширення освіти через  грамотність» (1857 р.). Ці статті зробили  Костянтина Дмитровича Ушинського  відомим і популярним педагогом.         Наприкінці 1859 р. Костянтина Дмитровича призначили інспектором Смольного інституту, заснованого ще за Катерини ІІ. Інститут жив традиціями ще XVIII ст., основна увага приділялася вивченню французької мови, а інші предмети викладалися на дуже низькому рівні. Педагог виступив справжнім реформатором : знищив поділ на «благородний» і «міщанський» відділи, запровадив семирічний термін навчання, нові навчальні плани, ввів нові предмети — природознавство і фізику, відкрив школу грамоти для покоївок, запросив на роботу нових учителів, започаткував викладання предметів рідною мовою. Але всі ці прогресивні починання розцінили як зневагу до традицій Росії. Переслідувань учений зазначав практично впродовж усього життя, оскільки офіційна влада не сприяла його демократичних педагогічних ідей. За сфабрикованим доносом попа Гречулевича в січні 1862 р. Костянтина Дмитровича звільнили з посади. Педагог два дні готував відповіді на звинувачення. Усе пережите призвело до того, що він тяжко захворів, а на другий день він встав з ліжка посивілим. Тож вимушений був виїхати до Швейцарії на лікування. Після цих подій Костянтин Дмитрович займався тільки науково-методичною діяльністю. [1]

Ще в 1861 р. Костянтин Дмитрович  Ушинський видав свій перший підручник  для початкової школи «Дитячий світ»  у 2-х частинах. Протягом п’яти років  перебування за кордоном він вивчав народну школу, вчительські семінарії, жіночі навчальні заклади. Саме там  написав основні педагогічні  твори : «Людина як предмет виховання» (перший том вийшов у Петербурзі в 1868 р., другий — у 1869 р.), «Листи із Швейцарії», загальновідомі підручники «Рідне слово» (3 частини), «Керівництво до викладання за “Рідним словом”» (2 частини) та кілька десятків статей, присвячених проблемам педагогічної психології.

   Серед учителів  Російської імперії популярність  Костянтина Дмитровича Ушинського була надзвичайною. Невипадково його називали «учителем учителів». У нього вчилися українські, російські, білоруські педагоги. Педагогічній діяльності він присвятив 15 років (1855–1870 рр.), з них практичній — 7 років, теоретичній — 8 років. Повернувшись до Росії в 1867 р., Костянтин Дмитрович знову потрапив в атмосферу несприйняття. Міністерство народної освіти очолював його особистий ворог граф Д.А.Толстой. Саме з ініціативи графа була заборонена книжка Костянтина Дмитровича Ушинського  «Дитячий світ».[1]

Отже,нам вдалося з’ясувати, що педагогічна діяльність К.Д.Ушинського розпочалася  рано,одразу після закінчення університету. Ми можемо стверджувати,що педагог зробив досить значний внесок у розвиток педагогіки, його ідеї є актуальними на даний час.

3. Соціально-педагогічні погляди:

а)Ядро педагогічної системи - принцип народності виховання

Соціальна педагогіка як наука  зобов’язана своїм становленням серед плеяди інших видатних діячів українському педагогу Костянтину Дмитровичу Ушинському. Безсумнівно, його творчість дала могутній поштовх подальшим соціально-педагогічним дослідженням.

Принцип народності виховання -ця ідея є центральною у педагогічній системі Ушинського. Вона характерна також для поглядів таких видатних українських педагогів як О.Духнович з Закарпаття, Ю.Федькович з Буковини та ін. Але цю проблему на дійсно науковій основі вперше розробив Ушинський.

Термін "народність" Ушинський  пояснює як своєрідність кожного  народу, яка зумовлена його історичним розвитком, географічними, економічними, політичними та іншими умовами його життя. Народність – це національна  самобутність народу і коріниться вона, на думку видатного педагога, перш за все, у характері народу.[7]

Ушинський виступив проти  намагань російського уряду провести шкільні реформи шляхом запозичення  якоїсь іноземної системи виховання. Він вважав, що громадське виховання  є продуктом довготривалого історичного  розвитку нації, його неможливо придумати  у кабінеті або запозичити в інших  народів. Мета виховання, на його думку, визначається особливою ідеєю про  людину, властивою для кожного  народу: "Кожний народ має свій особливий ідеал людини і вимагає  від свого виховання відтворення цього ідеалу в окремих особистостях." "Виховання бере людину всією зі всіма її народними й частковими особливостями, – її тіло, душу, розум, – і, перш за все, звертається до характеру, а характер і є саме той ґрунт, у якому коріниться народність..."[6]

Ушинський доводить, що не тільки на практиці, але і в теорії не існує загальної виховної системи  для всіх народів. У кожного народу своя особлива система виховання, і  як не можна жити за зразком іншого народу, так само не можна виховуватись за чужою запозиченою педагогічною системою.

У методологічному плані  принцип народності виховання виступає як корінна закономірність розвитку системи освіти і виховання у  будь-якій країні. Ця система повинна  будуватись у повній відповідності  з особливостями і потребами  своєї країни. За умови дотримання даного принципу виховання здійснюється в дусі народних звичаїв, традицій, рис національного характеру  і психології свого народу.

Складовою частиною ідеї народності в Ушинського стояло питання про  жіночу освіту, без чого він не уявляв суспільної системи виховання.

Ушинський намагається творчо використати традиції народної педагогіки у своїй педагогічній системі. Це особливо добре проглядається у  його підручниках "Дитячий світ" і "Рідне слово", де він ознайомлює дітей з народним життям, широко використовує народний фольклор: приказки, загадки, прислів’я, казки, вірші.[1]

Видатний педагог не заперечував  використання педагогічного досвіду  інших народів, але вимагав, щоб  його засвоєння було критичним. Вказуючи на недопустимість механічного перенесення  виховних систем з однієї країни в  іншу, він говорив про доцільність  використання кращих елементів виховного  досвіду народів, але повністю побудувати виховання у своїй країні на цих  елементах також неможливо.

Найважливішою ознакою і  найкращим виразником народності Ушинський  називає рідну мову. У статті "Рідне  слово" розкрив роль мови у житті  народу. У ній сконцентровано весь історичний досвід народу, його культура: "Поки жива мова народна в устах  народу, до того часу живий і народ".

Оскільки виховання повинно  бути народним, то, як вказує Ушинський, рідна мова повинна займати центральне місце у вихованні людини. Він  критикував політику російського царизму в українських школах і наголошував, що навчання у них повинно відбуватися рідною мовою. [7]

Внесок К.Д.Ушинського в  розвиток соціально-педагогічних ідей є досить значущим. Він розробив різні соціально-педагогічні ідеї,які  часто використовуються в даний  час.

б) Роль праці в  житті людини

Узагальнення історичного досвіду з досліджуваної проблеми

допоможе краще зрозуміти закономірності, тенденції й особливості

трудового та фізичного виховання у формуванні особистості школяра в

умовах реформування національної систему освіти на сучасному етапі.

Впродовж тривалого періоду радянська педагогічна наука дещо

тенденційно розкривала погляди К. Ушинського на роль трудового і

фізичного виховання у формуванні особистості людини. За роки

незалежності України з’явилися праці, які з нових концептуальних

підходів аналізують цю проблему. Серед них праці Д. Огієнко,

В. Наконечної, О. Кобрій, Т. Пантюк, М. Пантюк, П. Біліченко, А. Цьось,

Т. Чирва та інші. Однак глибоке вивчення проблеми лише

розпочинається. У статті ставиться мета розкрити роль трудового та

фізичного виховання у формуванні особистості школяра в науковому

доробку К. Ушинського, що не втрачають актуальності і нині.

Названих проблем К. Ушинського торкався на сторінках багатьох

своїх наукових праць. Трудову діяльність у всіх її виявах розглядав у

сукупності з іншими питаннями становлення особистості. Однак були і

окремі його дослідження, в яких педагог детально зупинявся на ролі

праці у житті людини і суспільства. Серед них слід назвати розвідку

«Праця в її психічному й виховному значенні» .[4]         Основні її ідеї знайшли продовження у ґрунтовній роботі вченого «Людина як предмет виховання. Спроба педагогічної антропології», зокрема у її третій частині.

Не обмежуючись теоретичним обґрунтуванням ролі праці у

моральному вихованні, у підготовці до практичного життя,

К. Ушинський приділяє багато уваги добору відповідного матеріалу в

«Рідному слові» і в «Дитячому світі», щоб з малку, з першого року

навчання виховувати в людей любов і повагу до праці. В підручнику

«Рідне слово» включені невеликі статті і оповідання про трудову

діяльність людини: про догляд за домашніми тваринами, виготовлення

хліба, про життя, про роботу в саду, на городі і т. д. Хрестоматія для

початкової школи «Дитячий світ» відкривалася статтею «Діти в гаю».

Тут у цікавій, доступній для дітей формі говориться про те, що на землі

всі працюють: жук, бджола, комахи і навіть струмок. Стаття давала

прекрасний матеріал для бесіди з дітьми з метою виховання в них любові

і поваги до праці .[1]

Питання трудового виховання не були випадковими в творчості

К. Ушинського. Він свідомо зосереджував на них виключну увагу,

вважаючи, що праця є основою психічного і морального розвитку

людини, основою людського щастя. Звертаючись до молоді педагог

писав: «Юначе! Зрозумій неминучий психологічний закон труда й життя

і якщо хочеш жити, то шукай труда, а не втіх: утіхи ж самі тебе

відшукають» .[4]

На думку К. Ушинського, якщо людина уникає праці, то вона

взагалі губить свою життєву дорогу: вона може впасти в чорну апатію, в

глибоке незадоволення життям, в нудьгу, або ж дійти до самознищення.

На підтвердження цієї думки К. Ушинський наводить приклад

морального спотворення селянина, який в силу випадкових обставин

вибився в купці і разом з тим втратив обличчя людини у такій мірі, що

«морда ситого кота, що визирає у вікно тієї крамниці, здається

розумнішою, виявляє більше розуміння, ніж ця зажиріла фізіономія». Обґрунтовуючи роль праці в житті людини, класик вказує, що у

суспільстві прийнято ставити працю на «почесне місце» між природою і

капіталом. Ця істина загальновідома і незаперечна, проте К. Ушинський

визначає для праці інше місце – на чолі праці та капіталу, доводячи своє

твердження тим, що «…без праці природні багатства і чисельність

капіталів мають згубний вплив не тільки на моральний та розумовий

розвиток людей, але навіть і на їх матеріальний добробут».[4]

Виділяючи працю з широкого поняття діяльності, К. Ушинський

підкреслював її особливості, що мають вирішальне значення для

виховання. По перше, праця має бути вільною, узгоджуватися з

християнською моральністю , по друге, – повинна

забезпечувати прагнення робити все як найкраще, тобто бути творчою,

по третє – приваблювати своїми очікуваними наслідками . Такі

особливості праці виховують в людині позитивні риси. І навпаки, якщо

праця підневільна, зникає бажання продуктивно, творчо працювати, а

відтак руйнується характер людини. Ці думки повною мірою зберігають

своє актуальне значення для сучасної школи і педагогічної науки.

Водночас класик підкреслював, що не можна обмежитись працею,

яка випливає лише із зацікавлення до поставленого завдання. Потрібно

навчати дитину перемагати труднощі. Праця не завжди легка і приємна, і

треба так виховувати дитину, щоб вона відчувала моральне задоволення

від виконання навіть неприємної і важкої роботи, коли вона необхідна.

Організувати цілеспрямовану працю на подолання перешкод, збагатити

учнів досвідом подолання цих перешкод – ключове завдання педагога. І

тут важливо, щоб дитина поступово звикала переборювати труднощі.

Завдання, каже він, повинні бути такими, щоб дитина змогла їх виконати.

Необхідно забезпечити певний успіх на початку роботи, бо зневір’я, як

результат невдалого першого кроку, може відбити бажання до

подальших зусиль.[1]

Особливо цінними для сучасної педагогіки є оригінальні ідеї

К. Ушинського стосовно провідної ролі праці у формуванні моральних

якостей людини. Працю він розглядає як основу такого виховання,

підкреслюючи, що паразитизм чи то в громадському, чи в особистому

житті неминуче пов’язаний з аморальністю. Той, хто стає на шлях

паразитичного життя, закономірно втрачає разом з тим і моральні якості

людини. Цілі класи, стани, що ведуть паразитичне життя, одночасно

характеризуються станом морального розкладу.

К. Ушинський пов’язує почуття людяності з характером

відношення до праці, підкреслюючи, що по-справжньому гуманною

може бути тільки людина праці. Людина, яка не знає праці, чужа ідеям

гуманізму, неминуче буде грубою і егоїстичною. Вчений вважає працю

основою життєрадості, оптимізму.

Класик наголошував на тому, що трудове навчання потрібно

будувати на засадах народності у вихованні, тобто максимально

враховувати національні та місцеві умови, особливості побуту,

традиційні та регіональні промисли.[4]

К. Ушинський вказував, що праця дитини у сполученні з заняттями

гімнастикою, зміцнює м’язи, виховує спритність, тонкість рухів, які так

потрібні в праці. Фізична праця необхідна для розвитку і підтримки в тілі

людини фізичних сил, здоров’я та фізичних здібностей.

Проблема фізичного виховання в працях К. Ушинського не

виділяються в окрему систему, але те, що створене ним у цій справі,

залишається цінним на сучасному етапі.

В ряді праць великого педагога ми знаходимо настанови про мету,

зміст та місце фізичного виховання в його цілісній системі.[1]

Фізичне виховання К. Ушинський розумів як єдність праці та