Значення та завдання аналізу системи показників прибутку та рентабельності

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

Київський університет  туризму, економіки і права

 

 

 

Реферат

з дисципліни: «Аналіз діяльності готельних підприємств»

на тему: «Значення та завдання аналізу системи показників прибутку та рентабельності»

 

 

                                                 

                                                                     Виконала студентка

                                                                     Групи 41-ТзтГГ

                                                                     Корсак І.Ю.

                                                                     Перевірив: Беда Ф.П.

                                                                 

 

 

 

Київ 2013

 

План

1. Поняття про економічний аналіз
2. Мета і завдання економічного аналізу
3. Функції і значення економічного аналізу в сучасних умовах
4. Показники прибутку та рентабельності підприємств туристичного бізнесу Показники прибутку та рентабельності підприємств туристичного бізнесу.
5. Список використаної літератури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Поняття про  економічний аналіз

              Термін аналіз походить від грецького analyzis – "розділення", "розчленування". Поняття аналізу багатогранне. Залежно від мети, методів і прийомів проведення, галузі застосування, використаного інструментарію його розглядають з декількох боків:

1) розчленування об'єкта (подумки або насправді) на складові елементи;

2) всебічне розбирання, розглядання, наприклад творів мистецтва, процесів, рішень;

3) уточнення логічної форми (структури) міркування у формальній логіці;

4) як синонім наукового дослідження взагалі або метод вивчення об'єкта шляхом розгляду його окремих сторін, властивостей, складових;

5) визначення складу речовини.

            Аналіз дає змогу пізнати окремі боки суспільного, господарського явища чи процесу, абстрактно мислити, однак він не дає можливості характеризувати явище в цілому, в єдності усіх його взаємопов'язаних складових. Підведення підсумків, формулювання висновків дослідження соціальних явищ, процесів, показників потребують проведення певних узагальнень. Виходячи з цього, вважається, що аналіз не віддільний від синтезу. Слід зазначити, що слово "синтез" дослівно з грецької synhesiz у перекладі означає "з'єднання". Тому під терміном синтез розуміють з'єднання (уявне чи реальне) розділених елементів об'єкта в єдине ціле (систему).

          Наприклад, при проведенні аналізу основних засобів підприємства вивчають їх наявність, вартість, якісний стан, рух, рівень використання окремо за виробничими підрозділами (відділеннями, цехами, бригадами) та за групами цих засобів, які відображають їх активну і пасивну частини: будівлі, споруди, силові машини і механізми, обладнання, транспортні засоби, багаторічні насадження тощо). Водночас необхідно також узагальнити отримані результати аналізу за всіма основними засобами, за підприємством в цілому, використовуючи при цьому спосіб синтезу. Це дає змогу встановити співвідношення між окремими частинами, групами, видами основних засобів у загальному їх складі, зокрема між активною і пасивною частинами, виробничими і невиробничими, придатними і не придатними до експлуатації, виявити диспропорції, незбалансованість.

             Перехід від конкретного аналізу до теоретичного синтезу здійснюється за допомогою індукції і дедукції. Індукція (лат. inductio – наведення) – це спосіб умовиводу від часткових фактів, положень до загальних висновків. Так, аналіз виробництва зерна у сільськогосподарському підприємстві можна здійснювати "знизу" і "до верху" способом індукції. Для цього необхідно дотримуватися логічної схеми.

            Отже, аналіз – це спосіб пізнання предметів і явищ навколишнього середовища, який ґрунтується на розчленовуванні цілого на складові і вивченні їх у всьому різноманітті зв'язків і залежностей.

            Є багато видів аналізу, залежно від того, в якій науці чи сфері діяльності його використовують: математичний, хімічний, технічний, фізичний, біологічний, екологічний, статистичний, економічний та ін. Так, математичний аналіз є частиною математики, яка займається дослідженням функцій, методами диференційних та інтегральних обчислень. За допомогою хімічного аналізу визначаються склад та структура речовин, їх пропорції, взаємозв'язок і взаємодія.

            В економіці вивчення певного складного явища чи предмета за допомогою аналізу відбувається шляхом розподілу його на складові елементи для виявлення глибинних процесів зміни цих складових під впливом різних чинників, окреслення проблем, упущених можливостей та відпрацювання заходів щодо подальшого вирішення, покращання наявного стану. Так, щоб зрозуміти сутність прибутку необхідно знати, з яких джерел він формується, від чого залежить його розмір, які фактори впливають на це тощо.

            Економічний аналіз як наука – це система спеціальних знань з дослідження організації, структури і стану господарського життя або окремої сфери економічної діяльності для узагальнення передового досвіду та виявлення невикористаних резервів підвищення їх ефективності.

             Економічний аналіз – самостійна багатогранна наука, яка має свою теорію, методологію, і розподіляється на низку напрямів: теорія економічного аналізу, аналіз господарської діяльності за об'єктами, видами економічної діяльності (рис. 2.3).

             Отже, економічний аналіз, як і будь-яка наука, складається із двох взаємопов'язаних частин – теорії і практики. Теорія (грец. theoria – спостереження, дослідження) означає логічне узагальнення досвіду, суспільної практики, яке включає систему керівних ідей у будь-якій галузі знань. Виходячи з цього, теорія економічного аналізу – це неодмінна складова економічного аналізу як науки, що становить сукупність узагальнених наукових положень (системи принципів, ідей), що узагальнюють практичний досвід і відображають закономірності економічних явищ і процесів в аналітичному аспекті.

Мета і  завдання економічного аналізу

            Основною метою економічного аналізу є пошук резервів підвищення ефективності суспільного господарства і розробка заходів щодо їх реалізації. Досягнення цієї мети потребує попереднього розв'язання конкретних завдань. Основними завданнями економічного аналізу є такі:

– оцінка фактичного стану  господарювання;

– виявлення факторів, які  спричинили відхилення фактичних показників від планових;

– визначення кількісного  та якісного впливів різних факторів на результати господарювання;

– визначення резервів поліпшення наявного стану;

– розробка, обґрунтування  шляхів і заходів подальшого використання виявлених резервів та контроль за їх виконанням.

Зупинимося на цих завданнях  детальніше.

1. Оцінка фактичного стану  господарювання передбачає встановлення  рівня та об'єктивну характеристику  економічних результатів, досягнутих  підприємством, його структурними  підрозділами чи окремими працівниками. Основним методом при цьому  виступає порівняння, а базою  порівняння – планові, нормативні  показники, показники минулих років, конкурентів тощо. Саме порівняння фактичних (звітних) відповідних економічних показників з плановими (нормативними) допомагає виявити відхилення між ними у бік збільшення або зменшення та рівень виконання плану (дотримання нормативів). На практиці найчастіше звітні дані зіставляються з плановими.

2. Виявлення факторів, які  спричинили відхилення фактичних  показників від планових полягає  у визначенні чинників, які позитивно  чи негативно вплинули на результати  господарської діяльності. Наприклад,  на фінансові результати підприємства (розмір прибутку, рентабельність) впливає  сукупність економічних, організаційних, виробничих, технологічних та інших факторів. Вони можуть або стимулювати, або перешкоджати досягненню поставлених завдань. Зокрема, серед основних із них можна назвати зміну обсягу реалізованої продукції (робіт, послуг), ціни, собівартості продукції тощо.

3. Визначення кількісного  та якісного впливів факторів  на результати господарювання  досягається шляхом проведення  факторного аналізу. Для цього  використовуються різні статистико-економічні  методи, зокрема індексний, дисперсійний, кореляційно-регресійний, елімінування  та інші, що дає змогу розрахувати  силу і величину впливу чинників  на результативні показники. Така  операція вкрай необхідна для  виявлення резервів.

4. Визначення резервів  підвищення рівня господарювання, поліпшення наявного стану є  наступним етапом після факторного  аналізу і базується на його  даних. Він полягає у встановленні  невикористаних господарських можливостей,  зокрема втрат робочого часу, матеріальних, фінансових, трудових  ресурсів. Основним завданням цього  етапу є розрахунок суми понесених  втрат підприємства (явних та  прихованих) порівняно з плановими  даними внаслідок дії несприятливих  чинників чи прорахунків.

5. Розробка, обґрунтування  найраціональніших шляхів і заходів  щодо подальшого використання  виявлених резервів з підвищення  ефективності господарювання та  контроль за їх виконанням. Це  завдання логічно випливає з  попередніх чотирьох і є завершальним  етапом дослідження. Аналітики  повинні запропонувати більш  досконалу стратегію і тактику  подальшого економічного розвитку  господарської діяльності, а також  комплекс заходів, рекомендацій  щодо усунення допущених недоліків,  втрат, упущених можливостей тощо. Ці заходи мають ґрунтуватися  на сучасних прогресивних технологіях,  інноваційних підходах, узагальненому  передовому вітчизняному і зарубіжному  досвіді. Вони сприятимуть кращому  використанню ресурсів, підвищенню  ефективності виробництва й реалізації  продукції.

 

 

 

 

 

 

 

Функції і  значення економічного аналізу в  сучасних умовах

           Економічний аналіз відіграє важливу роль в економічному розвитку. Він виступає провідною з'єднувальною ланкою між бухгалтерським обліком і прийняттям управлінських рішень. Завдяки цьому створюються умови для забезпечення безкризової ефективної діяльності суб'єктів господарювання.

            Економічний аналіз виконує важливі і різноманітні функції. Основними з них є такі:

– науково-дослідницька –  виявлення закономірностей і  тенденцій економічних явищ та процесів на основі глибокого вивчення дії  та впливу економічних законів;

– інформаційно-аналітична – збирання та обробка необхідних даних, оцінка їх достовірності, зведення, групування та виконання інших розрахунків, необхідних для оцінки і прийняття  управлінських рішень;

– оцінююча – характеристика, узагальнення результатів господарювання та формулювання висновків про їх досягнутий рівень;

– планова – обґрунтування  поточних і стратегічних планів економічного розвитку;

– контролююча – контроль за виконанням планів і управлінських  рішень, реалізацією заходів з  раціонального використання ресурсів, поліпшення економічних результатів  тощо;

– пошукова – виявлення  резервів підвищення ефективності господарювання;

– мобілізуюча (конструктивна) – розробка заходів щодо використання виявлених резервів;

– інноваційна – сприяння впровадженню передових досягнень  науково-технічного прогресу, сучасних технологій, інформаційно-комп'ютерних  систем тощо;

– пропагандистська – обнародування  та розповсюдження інформації про передовий  досвід господарювання, нові методики аналізу, сучасні технології та інновації  тощо.

 

Показники прибутку та рентабельності підприємств туристичного бізнесу

           Прибуток будь-якого підприємства виміряється абсолютною величиною, тобто сумою, що виступає узагальнюючим підсумковим показником господарсько-фінансової діяльності. Однак абсолютна величина прибутку не характеризує рівень ефективності діяльності підприємства в цілому та ефективності використання його ресурсів і дотримання режиму економії. Тому для оцінювання ефективності економічної діяльності підприємства, характеристики рівня раціональності використання його ресурсів і витрат використовується відносний показник, який називається рентабельністю.

           Прибуток як абсолютний синтетичний показник визначається на основі розподілу доходу з урахуванням діючої системи оподаткування доходу і прибутку.

           Сума прибутку - це перевищення доходів над витратами, податковими й обов'язковими платежами, а рентабельність визначається як відсоткове відношення суми отриманого прибутку до якого-небудь іншого показника.

Система рентабельності охопює дві групи показників:

- рентабельність діяльності  підприємства;

-рентабельність використовуваних ресурсів;

            Рентабельність діяльності характерзує, скільки прибутку припадає на одиницю виручки (доходу) від реалізації турпослуг або на одиницю витрат підприємства. Рентабельність виручки являє собою частку прибутку в середній ціні турпродукту (послуги).

Розрахунок показників рентабельності туристичних підприємств залежить від виду їх діяльності.

Для туроператора розраховується рентабельність у відсотках до виручки (доходу) від реалізації турпродукту та окремих послуг (Ропвир) за формулою

 

Пч

                   Ропвир = ------ х 100                (11.6)

Дч

 

де Пч - чистий прибуток туроператора;

Дч - чистий доход (виручка) від реалізації туроператора.

Для турагентської діяльності розраховується рентабельність комісійної винагороди (Рагкв) за формулою

Пч

                Рагкв = ------- х 100           (11.7)

КВ

Пч - чистий прибуток турагента;

KB - комісійна винагорода  турагента.

            Рентабельність витрат визначається як відношення суми прибутку підприємства до суми його витрат за певний період і виражається у відсотках. Цей показник характеризує ефективність поточних витрат підприємства, їхню окупність і величину прибутку, що припадає на одиницю витрат.

           Особливе місце в оцінюванні ефективності витрат займає рентабельність, обчислена до фонду оплати праці, яка означає, скільки чистого прибутку підприємства припадає на 100 грн заробітної плати трудового колективу. Формула для розрахунків цього показника не залежить від виду підприємства і має такий вигляд:

Пч

                  Рфоп = ------- х 100            (11.8)

ФОП

де Рфоп - рентабельність фонду оплати праці, %;

ФОП - фонд оплати праці підприємства.

             Однак показники рентабельності діяльності підприємств не характеризують економічну ефективність використання їхніх ресурсів. Рентабельність діяльності може бути високою навіть при низькій ефективності використання ресурсів. Тому використовується друга група показників рентабельності, які визначаються як відношення прибутку до середньої вартості певних видів ресурсів, виражене у відсотках.

            Виняток складає лише рентабельність використання трудових ресурсів (Ртр), яка розраховується як відношення прибутку до середньооблікової чисельності працівників підприємства:

Пч

          Ртр = --------           (11.9)

Чоб

де Чоб - середньооблікова чисельність працівників.

            Цей показник характеризує величину прибутку, яку забезпечує підприємству один середньообліковий працівник. Він виражається в гривнях на одного працівника.

Рентабельність основних фондів (Роф) підприємства визначається за формулою

Пч

                      Роф = --------------------- х 100            (11.10)

(ОФн + Фк) : 2

де ОФн, ОФк - відповідно основні фонди на початок і кінець періоду.

           Рентабельність оборотних активів розраховується аналогічно рентабельності основних фондів з тією лише різницею, що в знаменнику використовується середня сума оборотних активів.

           Рентабельність капіталу підприємства може розраховуватися стосовно сукупного капіталу, авансованого в діяльність підприємства, або окремих його складових:

- рентабельність сукупного  капіталу (Рск):

Пч

                         Рск = --------------------- х 100              (11.11)

(ВБп + ВБк) : 2

де ВБп , ВБк - відповідно сума валюти балансу на початок і на кінець періоду;

-рентабельність власного капіталу (Рвк)

Пч

                          Рвк = --------------------- х 100              (11.12)

(ВКп + ВКк) : 2

де ВКп , ВКк - відповідно власний капітал на початок і кінець періоду

-рентабельність чистого оборотного капіталу (Рчок)

Пч

                              Рчок = ----------------------- x 100                     (11.13)

(ЧОКп + ЧОКк):2

де ЧОКп ,ЧОКк - відповідно чистий оборотний капітал на початок і кінець періоду;

-рентабельність перманентного капіталу (Рпк) :

Пч

                             Рпк = ----------------------- х 100                   (11.14)

(ПКн + ПКк) : 2

де ПКн, ПКк - відповідно перманентний капітал на початок і кінець періоду.

             Чистий оборотний капітал - це сума власного оборотного капіталу, а до перманентного капіталу відноситься той капітал, що знаходиться в довгостроковому розпорядженні підприємства. Величина перманентного капіталу (ПК) дорівнює сумі всіх джерел власного капіталу і довгострокових кредитів на певну дату:

ПК = ВК + Кдс                    (11.15)

де Кдс - сума довгострокових кредитів.

         Усі показники рентабельності можна розраховувати як на основі чистого прибутку, так і оподаткованого прибутку.

Розрахунки рентабельності за даними чистого прибутку дозволяють оцінити вплив податкових та інших  обов'язкових платежів на рентабельність.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

1. Аналіз вигід і витрат. Практичний посібник / Секретаріат Ради скарбниці. Канада. Пер. з англ. — К.: Основи, 1999.
2. Баканов М. И., Шеремет А. Д.Теория экономического анализа. — М.: Финансы и статистика, 1997. — 416 с.
3. Бандурка А. М.,Червяков И. М.,Посылкина О. В. Финансово-экономический анализ: Учебник. — Харьков: Ун-т МВД, 1999.
4. Болюх М. А., Горбаток М. І.Збірник задач з курсу «Економічний аналіз»: Навч. посібник. — К., 2002. — 232 с.
5. Бутинець Ф. Ф., Мних Є. В., Олійник О. В. Економічний аналіз. Практикум: Навч. посібник для студентів вузів. — Житомир: ЖІТІ, 2000. — 416 с.
6. Житна І. П. Економічний аналіз господарської діяльності підприємств. — К.: Вища шк., 1992.
7. Івахненко В. М. Курс економічного аналізу. — К.: Знання прес, 2000.
8. Івахненко В. М., Горбаток М. І., Льовочкін В. С. Економічний аналіз. — К.: КНЕУ, 1999. — 176 с.
9. Івахненко В. М. Курс економічного аналізу: Навч. посібник. — 3-тє вид., перероб. і доп. — К.: Знання-Прес, 2002. — 190 с.