Автомобільне страхування

Зміст

Вступ……………………………………………………………………….  3

1. Об'єкти та ризики  страхування автотранспортних засобів………….. 5

2. Обмеження страхування  авто каско та урегулювання  питань щодо завданих збитків  у страхуванні авто каско……………………………… 6

3. Обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів……………………………………………………. 12

Висновок…………………………………………………………………. 24

Список використаних джерел…………………………………………... 25

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

У практиці автомобільного страхування широко застосовується комбінування видів страхування, яке в Україні здійснюється шляхом укладання комбінованого договору страхування, що включає в різних поєднаннях страхування транспортного засобу і перевезеного вантажу (багажу), а також страхування відповідальності власника (перевізника), страхування від нещасних випадків.

Страхування засобів  транспорту, що передбачає відшкодування  збитку, завданого страхувальнику при  ушкодженні, знищенні (загибелі) або  втраті тільки транспортного засобу (без страхування вантажу, багажу і страхування відповідальності), у страховій практиці називається страхуванням каско.

Об'єктом договору страхування  транспортних засобів є майнові  інтереси страхувальника (вигодонабувача), пов'язані з володінням, користуванням  і розпорядженням транспортним засобом (переважно зі зберіганням транспортного засобу та його відновленням при настанні страхового випадку).

У страхуванні застосовують класифікацію транспортних засобів  за їх типами і видами, що входять  до певного типу транспортних засобів. Наприклад, засоби наземного транспорту (крім залізничного) поділяються на:

• автомобілі різних видів – легкові; вантажні; автобуси; автомобілі спеціального призначення – автонавантажувачі, автокрани, авторефрижератори тощо;

• інші види наземного транспорту – мотоцикли, моторолери, мопеди, велосипеди, снігоходи, усюдиходи пневмоходові або гусеничні, трактори тощо.

Основними обмеженнями  під час прийому на страхування  транспортних засобів є:

• перевищення терміну експлуатації, встановленого технічними вимогами до цього транспортного засобу;

• невідповідність технічного стану або умов експлуатації транспортного засобу нормативам виробника або державним стандартам.

При страхуванні каско  транспортних засобів страховими випадками  є їхня загибель (знищення), втрата або  ушкодження внаслідок вияву страхових ризиків.

Термін страхування  автомобільних засобів установлюється від 1 місяця до 1 року або на одну поїздку (рейс).

При виплаті страхового відшкодування обсяг шкоди визначається за обсягом збитку, завданого транспортному  засобу внаслідок страхового випадку.

При фактичній загибелі (знищенні), втраті (крадіжці) або зникненні  транспортного засобу безвісти збиток дорівнює його страховій (реальній) вартості. При ушкодженні транспортного засобу збиток визначається як різниця між  вартістю відновлення (ремонту) транспортного засобу і вартістю придатних для використання деталей, що залишилися після ремонту. Вартість ремонту (відновлення) транспортного засобу визначається на підставі складання кошторису витрат на ремонт.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Об'єкти та ризики страхування автотранспортних засобів.

Страхування наземного  транспорту охоплює залізничний  транспорт та автотранспортні засоби. Страхування каско автотранспортних засобів є найбільш популярним серед  страхувальників видом страхової  послуги, оскільки автомобільний парк в Україні щорічно зростає, і, відповідно, збільшується загроза втрати транспорту внаслідок дорожньо-транспортних пригод та інших небезпек.

Страхування каско (hull insuranse) – страхування вартості засобів транспорту (суден, літаків, залізничних вагонів, автомобілів) без урахування вантажів.

Традиційно в правилах визначено об'єкт страхування: майнові  інтереси, що не суперечать чинному  законодавству та пов'язані з  правом володіння, користування й розпорядження  засобом наземного транспорту, термін експлуатації якого не перевищує 10 років. Разом із транспортним засобом на страхування береться відповідне приладдя та додаткове обладнання до нього.

Страховими випадками  є знищення пошкодження або втрата транспортного засобу внаслідок:

• дорожньо-транспортної пригоди;

• стихійних лих (бурі, повені землетрусу та ін.), нападу тварин, пожежі або вибуху в транспортному засобі;

• протиправні дії третіх осіб (крім угону та крадіжки);

• угон та крадіжки.

Не страхуються від  угону автотранспортні засоби, які не обладнані протиугоними пристроями.

Страхова сума встановлюється на підставі страхової оцінки автотранспортного  засобу, яка може бути визначена  експертним шляхом, на підставі каталогу офіційного дилера чи рахунка – фактури заводу виробника.

Страховий тариф за всією сукупністю ризиків становить 6 %. В той же час на ринку пропонуються такі страхові тарифи в розрізі ризиків:

• Дорожньо-транспортна пригода та інші пошкодження, що сталися в процесі руху – 3 %;

• стихійні лиха, падіння дерев, напад тварин, пожежа та вибух – 0,5%;

• протиправні дії третіх осіб при знаходженні автотранспортного засобів у будь-якому місці – 1,0 %;

• угон чи викрадення автотранспортного засобу при його перебуванні в будь-якому місці – 3,0 %.

Сукупний страховий  тариф становить 7,3 %. Відповідно, базовий страховий тариф може змінюватись у більшу чи меншу сторону залежно від ступеня ризику, який визначають тип автотранспортного засобу, стаж водія, наявність та тип протиугонного пристрою тощо.

Обов'язково встановлюється безумовна франшиза. Наприклад, для такого ризику, як угон та крадіжка, вона становить 10 % від страхової суми, для інших ризиків – від 0,5 до 1 % від страхової суми [5, С.220].

Договір може укладатись на термін від декількох днів до одного року і набуває чинності з 00 годин дня наступного за днем надходження страхового платежу на розрахунковий рахунок страхової компанії.

 

2. Обмеження  страхування авто каско та урегулювання питань щодо завданих збитків у страхуванні авто каско.

При ознайомленні із страхуванням авто каско доцільно зупинитися на виключеннях та обмеженнях, що мають досить обширний характер.

Так, не відшкодовуються  збитки, пов'язані зі знищенням або  пошкодженням транспортного засобу внаслідок:

• військових дій, громадських  заворушень;

 • захоплення, конфіскації, арешту, здійснених цивільною або військовою владами;

• радіоактивного забруднення, внаслідок якого неможлива подальша експлуатація транспортного засобу;

• вибуху внаслідок перевезення, зберігання боєприпасів, вибухових речовин; 

• пожежі через порушення правил техніки безпеки при користуванні горючими рідинами на транспортних засобах.

До страхових випадків не відносяться та виплата страхового відшкодування не здійснюється в  разі:

1. відсутності в страхувальника або особи, допущеної до управління автотранспортним засобом посвідчення водія, що дає право управляти транспортним засобом;

2. пошкодження транспортного засобу у технічно несправному стані в момент настання страхового випадку;

3. гниття, корозії та інших природних матеріалів, що використовуються в транспортному засобі, внаслідок зберігання в невідповідних умовах;

4. обробка теплом, вогнем або іншим термічним впливом на транспортний засіб (сушка, зварювання, гаряче оброблення тощо);

5. використання транспортного засобу в заздалегідь відомому страхувальникові технічно аварійному стані (визначення технічного стану транспортного засобу згідно ДСТ 25478 - 82);

6. управління транспортним засобом особою, яка знаходиться в стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння;

7. непідпорядкування    владі    (утеча   з   місця   дорожньотранспортної події, переслідування працівниками дорожньо-патрульної служби), скоєння карних дій, крім дій, що пов'язані з порушенням Правил дорожнього руху;

8. перевезення транспортного засобу морським, залізничним та іншими видами транспорту;

9. участі в спортивних змаганнях;

10. використання автотранспортного засобу для учбової їзди.

Крім того, страховик  не відшкодовує збитки при пошкодженні, знищенні тільки шин унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також крадіжку інструментів та коліс, що входять у комплект транспортного засобу.

До страхових випадків не відносяться також захоплення транспортного засобу третіми особами, добровільно допущеними страхувальником  або його довіреною особою в салон та при використанні транспортного засобу в якості таксі, якщо це не обумовлено в заяві про страхування.

Відшкодуванню не підлягають непрямі збитки, пов'язані зі страховим  випадком: штраф, плата за використання орендованого транспортного засобу, плата за проживання в готелі під час ремонту, витрати на відрядження, втрати внаслідок простою тощо [8, С.102].

Права та обов'язки сторін, які визначаються договором, мають  загальноприйнятий характер із поправкою  на специфіку об'єкта страхування  та перелік страхових ризиків. Зупинимось лише на діях страхувальника при настанні страхового випадку і зазначимо, що страхувальник зобов'язаний негайно повідомити компетентні органи та не проводити ніяких ремонтних робіт з пошкодженим транспортним засобом без попереднього його огляду представником страховика, крім тих, які зумовлені необхідністю продовження безпечного руху. Для здійснення ремонту страхувальник повинен отримати письмову згоду страховика. Протягом 24 годин, не враховуючи вихідні та святкові дні, після настання страхового випадку чи надходження інформації про нього, письмово повідомити страховика, здійснити всі можливі заходи для рятування транспортного засобу, усунення причин, які сприяють виникненню додаткових збитків, а також забезпечити право на регресний позов до винної сторони. Крім того, страхувальник повинен надати страховикові можливість провести огляд і обстеження пошкодженого застрахованого транспортного засобу для визначення причин та розмірі збитків, надати необхідні документи, що підтверджують факт настання страхового випадку та розмір збитків та документи, що підтверджують оплату витрат по рятуванню транспортного засобу. За згодою сторін (або за вимогою однієї зі сторін) після настання страхового випадку розмір збитку може бути встановлений експертами. Експертиза може також проводитися для встановлення фактичних причин настання страхового випадку та визначення законності отримання страхового відшкодування страхувальником. Експертиза проводиться за рахунок сторони, що вимагала її проведення.

При настанні страхового випадку відшкодуванню підлягають тільки прямі збитки, виключаючи втрачену вигоду, витрати на оренду чи наймання транспортного засобу, моральну шкоду тощо.

Розмір збитку визначається :

• при повному або конструктивному знищенні автотранспортного засобу – в розмірі його дійсної вартості по договору страхування за вирахуванням вартості вузлів, деталей та устаткування, що придатні для подальшого використання або реалізації;

• при пошкодженні автотранспортного засобу чи додаткового обладнання – в розмірі витрат на його відновлення (з урахуванням зносу на день настання страхового випадку) згідно з кошторисом-розрахунком, який складено експертом страховика і погоджено зі страхувальником.

Витрати на відновлення  включають:

• витрати на матеріали і запасні частини, які необхідні для ремонту, за цінами на дату страхового випадку за вирахуванням зносу частин, вузлів, агрегатів та деталей, які замінюються в процесі відновлення (ремонту);

• витрати на оплату ремонтних робіт за тарифами на дату настання страхового випадку.

Не включаються до суми збитку :

• вартість ремонту та технічного обслуговування автотранспортного  засобу,  що  не  викликані  настанням страхового випадку;

• вартість робіт, що пов'язані з переобладнанням автотранспортного засобу, ремонтом або заміною окремих його частин, деталей і приладдя внаслідок їхнього зносу, технічного браку, поломки тощо;

• вартість заміни замість ремонту тих чи інших вузлів та агрегатів через відсутність у ремонтних підприємствах необхідних запасних частин і деталей для ремонту цих вузлів та агрегатів;

• втрати експлуатаційних якостей;

• втрати товарної вартості автотранспортного засобу;

• суми, які перевищують ціни на запасні частини до автотранспортних  засобів,  запропоновані  страховиком та/або   спеціалізованою   сервісною   станцією,   якщо страхувальник відмовився від таких послуг і придбає запасні частини за більш високими цінами.

Відшкодування збитків  здійснюється за вирахуванням амортизаційного  зносу запасних частин, що підлягають заміні, деталей та приладдя.

При визначенні суми страхового відшкодування враховуються страхова сума, різниця між страховою сумою і зазначеною в заяві на страхування вартістю автотранспортного засобу та франшиза.

Якщо майно було прийнято на страхування в зазначеній частці (%) від повної його вартості, то страховик здійснює виплату страхового відшкодування за системою пропорційної відповідальності. Остаточний розмір страхового відшкодування визначається за вирахуванням франшизи, зазначеної в договорі.

Для отримання страхового відшкодування подаються такі документи:

• заява про виплату страхового відшкодування;

• договір страхування;

• страховий акт;

• довідка дорожньо-патрульної служби про ДТП із зазначенням прізвища особи (осіб), які постраждали при цьому

та особи (осіб), які  винні у скоєнні ДТП та витяг із протоколу про обставини ДТП (рішення);

• потрібна кількість фотокарток пошкодженого транспортного засобу (їх надання є обов'язковим, коли страховий випадок і ремонт автотранспортного засобу відбулися за межами України);

• довідка сейсмологічної служби про стихійне лихо;

• довідка слідчих органів про викрадення;

 • документ,  що  посвідчує  правонаступництво  особи,  яка звернулась за страховим відшкодуванням (у разі смерті страхувальника);

• свідоцтво про смерть (завірену копію) в разі смерті страхувальника;

• акт товарознавчої експертизи про розмір збитків чи рахунок сервісного центру про розмір необхідних затрат на відновлення;

• інші документи в разі необхідності.

Вибір сервісної станції  страхувальник повинен узгодити зі страховиком, в іншому разі страховик має право переглянути розмір страхового відшкодування [6, С.221].

Страхове відшкодування  виплачується протягом трьох робочих  днів після прийняття страховиком  рішення про виплату страхового відшкодування. Днем виплати вважається день списання коштів із розрахункового рахунка страховика.

Договір страхування, по якому виплачене страхове відшкодування, зберігає силу до закінчення терміну  страхування. При цьому страхова сума складає різницю між початковою страховою сумою і виплаченим страховим відшкодуванням.

Договір, по якому страхове відшкодування виплачене в розмірі страхової суми, припиняє свою дію. Інші умови припинення договором страхування чинності були розглянуті в темі «Договори страхування».

 

 

 

3. Обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів.

Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою  забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або  майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Уперше цей вид страхування в Україні було запроваджено 1 січня 1996 року на підставі Положення про порядок і умови проведення обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, затвердженого постановою КМУ від 28.09.1996 р. за № 1175. Дія положення поширювалась на нерезидентів та резидентів – власників транспортних засобів (автомобілі, автобуси, самохідні машини, сконструйовані на шасі автомобілів, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, причепи, напівпричепи та мотоколяски), що експлуатують їх на вулично-дорожній мережі загального користування, за винятком транспортних засобів, власники яких застрахували цивільну відповідальність у державах, з уповноваженими організаціями зі страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів яких Моторне (транспортне) страхове бюро уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування. Транспортні засоби резидентів-власників підлягають державній реєстрації та обліку в органах Державтоінспекції МВС.

Від 1 квітня 2005 року набув чинності Закон № 1961- IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», прийнятий Верховню Радою України 1 липня 2004 року (далі Закон № 1961). Суб'єктами обов'язкового страхування цивільної відповідальності є страхувальники, страховики (страхові організації), Моторне (транспортне) страхове бюро і треті особи – юридичні та фізичні особи, яким заподіяна шкода транспортним засобом внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Учасники бойових дій, інваліди І групи, які особисто керують  транспортними засобами, звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ.

За умови страхування не більше одного транспортного засобу з робочим  об'ємом двигуна до 1600 куб. см включно  розміри страхових платежів за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів – пенсіонерів – громадян України та інвалідів II групи, які особисто керують такими транспортними засобами, становлять 50 % розміру базового платежу з урахуванням коригуючих коефіцієнтів, наведених у Законі № 1961.

Об'єктом обов'язкового страхування  цивільно-правової відповідальності є  майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані  з відшкодуванням особою, цивільно-правова  відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Забезпечений транспортний засіб  – наземний транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-який наземний транспортний засіб, який експлуатується особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, на законних підставах.

Страховим випадком є подія, внаслідок  якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність страхувальника.

Відповідно до Закону № 1961, укладаються  такі види договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності:

1) внутрішній договір обов'язкового  страхування цивільно-правової відповідальності (далі – внутрішній договір страхування);

2) договір міжнародного обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (далі – договір міжнародного страхування).

Внутрішні договори страхування діють  виключно на території України.

Договори міжнародного страхування  діють на території країн, зазначених у таких договорах. Договори міжнародного страхування, які діють на території країн – членів міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена картка», посвідчуються відповідним уніфікованим сертифікатом «Зелена картка», що визнається і діє в цих країнах.

Зелена картка – це страховий поліс цивільної відповідальності власників транспортних засобів, що визнається усіма державами міжнародної системи «Зелена Картка».

Ця система почала діяти 1 січня 1953 року, назву ж одержала за кольором страхового поліса. її було створено як систему економічного захисту третьої особи, яка постраждала внаслідок ДТП, скоєного водієм-іноземцем, на зарубіжній території.

Зараз кількість учасників  системи становить 45 країн, із них 6 – неєвропейські (деякі країни Північної Африки: Марокко, Туніс; Азії: Іран, Ірак, Ізраїль, Туреччина).

Страховий поліс, що виданий  у будь-якій країні – члені угоди «Зелена Картка» – дійсний на території усіх країн, що приєдналися до цієї угоди.

У липні 1997 року наша держава  стала членом міжнародної системи «Зелена картка».

Договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися на умовах:

1) страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір І типу);

2) страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації будь-якого транспортного засобу або одного з транспортних засобів, зазначених у договорі, особою, вказаною в договорі страхування (договір II типу);

3) страхування відповідальності  за шкоду, заподіяну життю,  здоров'ю, майну третіх осіб  внаслідок експлуатації транспортного  засобу, визначеного в договорі  страхування, особою, вказаною в договорі страхування, або однією з осіб, зазначених у договорі (договір III типу).

Страхувальник має право  вибору терміну страхування (від 1 місяця до 1 року) та страховика для укладення  договору обов'язкового страхування  цивільно-правової відповідальності. Нав'язування послуг окремих страховиків органами державної влади та управління при укладанні договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів забороняється. Забороняється укладання договорів страхування цивільно-правової відповідальності в місцях контролю наявності страхових полісів, у місцях проведення процедур реєстрації (перереєстрації) та оформлення дозвільних документів і в зонах пропуску через державний кордон України

У разі втрати страхового поліса страховик зобов'язаний протягом семи календарних днів безкоштовно видати дублікат цього поліса на підставі заяви страхувальника. У разі втрати дубліката умови його повторної видачі визначаються договором.

Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності має бути укладений протягом трьох робочих днів з дня державної реєстрації транспортного засобу.

Законом № 1961 визначено, що обов'язковий ліміт відповідальності страховика – це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25 500 гривень на одного потерпілого.

У разі коли загальний розмір шкоди за одним страховим випадком перевищує п'ятикратний ліміт відповідальності страховика, відшкодування кожному потерпілому пропорційно зменшується. Обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, становить 57 000 грн. на одного потерпілого. Розміри лімітів відповідальності страховика мають переглядатися Уповноваженим органом відповідно до рівня інфляції та індексу споживчих цін.

Розмір франшизи при  відшкодуванні шкоди, заподіяної майну  потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 % від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Франшиза при відшкодуванні шкоди, заподіяної життю та/або здоров'ю потерпілих, не застосовується.

Розміри індивідуальних страхових платежів (внесків, премій) встановлюються страховиками самостійно шляхом добутку базового платежу та відповідних коригуючих коефіцієнтів.

Базовий платіж та коригуючі  коефіцієнти розраховуються МТСБУ  актуарним методом на основі статистичних даних та рівня збитковості даного виду страхування в цілому по галузі за останній розрахунковий період, який становить не менше як один рік, та затверджуються Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг.

Для заохочення безаварійної експлуатації транспортних засобів, при  укладанні договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності більше ніж на півроку, страховики мають право застосовувати коефіцієнт страхових тарифів залежно від наявності чи відсутності страхових випадків з вини осіб, відповідальність яких застрахована, в період дії попередніх аналогічних договорів (бонус-малус).

Бонус-малус – система підвищень або знижок до базової ставки страхового тарифу, за допомогою якої страховик коригує страхову премію залежно від того, чи були страхові випадки по відношенню до об'єкта страхування в певному проміжку часу.

При укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності страхувальнику присвоюється клас залежно від частоти страхових  випадків, які виникли з його вини. Якщо договір укладається вперше, страхувальникові присвоюється клас 3. Залежно від кількості страхових випадків, які виникли в період дії попередніх договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності при укладанні з ним такого договору на новий строк, застосовується підвищуючий коефіцієнт страхового тарифу з присвоєнням більш низького класу до найнижчого – М чи з урахуванням безаварійної експлуатації транспортного засобу та при відсутності страхових випадків, які виникли з вини страхувальника, – понижуючий коефіцієнт з присвоєнням більш високого класу.

Крім того, страхові компанії застосовують інші типи коригувальних  коефіцієнтів, що в кінцевому підсумку суттєво впливає на величину страхового платежу. Але максимальний розмір страхового платежу з урахуванням коригувальних  коефіцієнтів типів II–IV не може перевищувати більше ніж у три рази або бути меншим ніж 50% базової ставки, до якої застосований коригувальний коефіцієнт типу 1.

 Особа, що має  право на виплату страхового  відшкодування, подає страховикові (або якщо страховик невідомий – МТСБУ) відповідну заяву, довідки про дорожньо-транспортну пригоду, довідки відповідних закладів охорони здоров'я щодо тимчасової втрати працездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення стійкої втрати працездатності (інвалідності) в разі її виникнення, інші документи, які мають відношення до даної дорожньо-транспортної пригоди, завірені у встановленому порядку. Виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Якщо потерпілими є  юридичні особи, то їм відшкодовується  шкода, що завдана лише майну.

Шкодою, заподіяною життю  та здоров'ю потерпілого у результаті дорожньо-транспортної пригоди, є шкода (в тому числі моральна шкода), пов'язана: з лікуванням потерпілого; з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; із стійкою втратою працездатності потерпілим; із смертю потерпілого.

У зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, які пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та купівлею лікарських препаратів.