Бюджетні правопорушення. 2

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………….…..2

Розділ 1. Сутність та характеристика бюджетного правопорушення………….3

1.1 Визначення  та характеристика бюджетного  правопорушення і нецільового  використання коштів…………………………………………………………….…3

1.2 Види  порушень законодавства про бюджетну  систему………………….…6

Розділ 2. Відповідальність за бюджетне правопорушення та нецільове використання коштів……………………………………………………………….9

2.1 Відповідальність  за порушення бюджетного законодавства………………9

2.2 Правова  природа стягнень за порушення  бюджетного законодавства…..12

Розділ 3. Контроль за дотриманням бюджетного законодавства……………..16

Висновок…………………………………………………………………………..20

Список  використаних джерел……………………………………………………21

     Вступ

     Темою даної індивідуальної роботи є "Сутність бюджетного правопорушення і нецільового  використання коштів".

       Мета роботи. На основі змісту  Бюджетного кодексу України визначити  та проаналізувати сутність бюджетного  правопорушення і нецільового  використання коштів.

       Завданням даної роботи є визначити  сутність бюджетного правопорушення, відповідальність за бюджетне  правопорушення та нецільове  використання коштів та охарактеризувати  контроль за дотриманням бюджетного  законодавства. Регулювання бюджетного  процесу за новими нормами,  встановленими Бюджетним кодексом  України, реформування правового  регулювання бюджетних відносин (зокрема, перехід на формування  державного бюджету за програмно-цільовим  методом, втілення засад нових  міжбюджетних відносин, введення  казначейського обслуговування  бюджетів, прийняття нового порядку  кошторисно-бюджетного фінансування) створюють підстави для висновку  щодо поступового реформування  бюджетної системи країни, у тому  числі і з питання забезпечення  всебічного фінансового контролю  за ефективним та цільовим  використанням бюджетних ресурсів. Основні фінансові порушення  обов'язково класифікуються в  законодавстві. Як заведено, кожне  фінансове порушення має чітко  визначений ступіні відповідальності. І лише в суді встановлюється  адміністративна та кримінальна  відповідальність і призначається  відповідне покарання. Тобто до  того часу, поки суд не визнає  особу винною у навмисному  порушенні або злочині й не  призначить покарання адміністративна  й кримінальна відповідальність  не настає. Окрім того, уповноваженими  органами державного управління  може бути встановлено іншу  відповідальність, що не потребує  рішення суду. Але в таких випадках  передбачена чітко регламентована  система застосування заходів  впливу до фізичних та юридичних  осіб, які скоїли фінансове порушення. 

Розділ 1. Сутність та характеристика бюджетного правопорушення

     1.1 Визначення та характеристика  бюджетного правопорушення і  нецільового використання коштів

     До  прийняття Бюджетного кодексу України  питання про бюджетні правопорушення не мали такої актуальності,тому фактично не були в центрі уваги вчених. Але  це не означає, що на практиці не існувало таких правопорушень. Вони вчинялися  на кожній стадії бюджетного процесу  і полягали в порушенні як нормативних  актів, які безпосередньо врегульовували порядок складання проектів бюджетів, так і самого Закону про Державний  бюджет на відповідний рік. Так, порушення  термінів прийняття Закону України  про Державний бюджет на відповідний  рік призводило до того, що бюджет був  нереальним, а це могло привести до розладу всієї фінансової системи  держави.

     Найбільша кількість правопорушень скоюється  під час найдовшої стадії бюджетного процесу - виконання бюджету. Актуальними  та болючими правопорушеннями є нецільове, неефективне, незаконне використання бюджетних коштів.

     За  таких обставин держава залишається  в скрутному економічному становищі, а порушники бюджетного законодавства  спустошують бюджет та уникають відповідальності. Отже, неможливо залишити без уваги  велику кількість правопорушень, які  мають місце на таких стадіях  бюджетного процесу, як складання проектів бюджетів, розгляд і прийняття  Закону про Державний бюджет України, рішень про місцеві бюджети, оскільки вони тягнуть негативні наслідки для інших стадій. А саме: несвоєчасна  розробка проектів бюджетів, їх прийняття  та внесення змін, які суперечать Конституції  України, а це, як відомо, властиве кожній державі, призводить у подальшому до неналежного їх виконання.

     Бюджетне  правопорушення -- це недотримання учасником  бюджетного процесу встановленого  Бюджетним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами порядку складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету чи звіту про виконання бюджету.

     У разі виявлення бюджетного правопорушення Міністерство фінансів України, Державне казначейство України, органи Державної  контрольно-ревізійної служби України, місцеві фінансові органи, голови виконавчих органів міських, міст районного  значення, селищних і сільських рад  і головні розпорядники бюджетних  коштів у межах своєї компетенції  можуть вчиняти такі дії щодо тих  розпорядників бюджетних коштів та одержувачів, яким вони довели відповідні бюджетні асигнування: 1) застосування адміністративних стягнень до осіб, винних у бюджетних правопорушеннях; 2) зупинення  операцій з бюджетними коштами.

     Нецільове використання коштів, виділених бюджетним  асигнуванням чи кошторисом, має наслідком  зменшення асигнувань розпорядникам  бюджетних коштів на суму коштів, що витрачені не за цільовим призначенням, і притягнення відповідних посадових  осіб до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності у  порядку, визначеному законами України. Зазначені кошти підлягають обов'язковому поверненню до відповідного бюджету.

     Як  і будь-яке правопорушення,бюджетне правопорушення має певні ознаки:

     1. Протиправність - поведінка суб'єкта, спрямована на порушення норм  права. Вчинити правопорушення - значить "переступити" право.  Отже, діяльність учасників бюджетного  процесу не відповідає бюджетному  кодексу України та іншим нормативно-правовим  актам, які регулюють порядок  складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету  чи звіту про виконання бюджету.

     2. Правопорушенням визнається лише  винне діяння. Для цього треба  визначити коло суб'єктів і  діяння, які можуть бути протиправними  при їх скоєнні.

     3. Бюджетні правопорушення суспільно-шкідливі  своєю типовістю. Вони порушують  нормальний ритм життєдіяльності  держави та суспільства. Суспільна  шкідливість чи небезпечність  полягає в тому, що це правопорушення  посягає на важливі цінності  суспільства, на умови його  існування. Завдається велика  шкода державі,забезпеченню її  завдань, функцій, соціально-економічному, політичному життю,оскільки бюджет  є єдиним джерелом утворення  та розподілу фінансових ресурсів.

     4. Правопорушення повинно тягнути  за собою застосування відповідальності. Бюджетний кодекс України обходить  стороною питання відповідальності. Стаття 121Бюджетного кодексу України  лише містить перелік видів  відповідальності. У ньому зазначено,  що особи, винні у порушенні  бюджетного законодавства, несуть  цивільну, дисциплінарну,адміністративну  або кримінальну відповідальність  згідно з законами України.  На нашу думку, дану статтю  необхідно конкретизувати, оскільки  кожен вид бюджетного правопорушення  потребує встановлення виду відповідальності.

     Будь-які  правопорушення, включаючи бюджетні, характеризуються наявністю складу правопорушення (об'єкт,суб'єкт, об'єктивна  та суб'єктивна сторона). Поняття  об'єкта правопорушення є одним із важливих понять загальної теорії правопорушення. Кожне правопорушення є посяганням на визначений об'єкт. Об'єктом бюджетного правопорушення є бюджетна система  України, принципи її побудови, бюджетний  процес і міжбюджетні відносини. Предмет охоплюють бюджетні кошти - доходи бюджетів, що утворюються за рахунок різноманітних податкових і неподаткових надходжень,доходів  від операцій з капіталом, трансфертів.

      1.2 Види порушень законодавства  про бюджетну систему

     Бюджетний кодекс України (далі - БК України) не дає  визначення поняття „бюджетні кошти". Єдине в чинному законодавстві  визначення цього поняття наведене у примітці до ст. 210 Кримінального  кодексу України (далі - КК України). Згідно з цим визначенням, до бюджетних  коштів належать кошти, що включаються  до бюджетів усіх рівнів незалежно  від джерела їх формування. Згідно зі ст. 119 БК України, нецільове використання бюджетних коштів - це витрачання їх на цілі, що не відповідають бюджетним  призначенням, встановленим законом  про Державний бюджет України  чи рішенням про місцевий бюджет, виділеним  бюджетним асигнуванням чи кошторису. До нецільового використання бюджетних  коштів можна віднести:

     - використання бюджетних коштів  понад кошторисні призначення;

     - фінансування заходів, не передбачених  бюджетом;

     - витрати бюджетних коштів за  окремими кодами економічної  класифікації за рахунок інших,  у тому числі здійснення капітальних  видатків за рахунок зменшення  бюджетних призначень на поточні  потреби;

     - взяття до сплати зобов'язань,  що перевищують ліміти й кошторисні  призначення;

     - використання коштів за відсутності  затверджених кошторисів.

     Наприклад, нецільовим використанням бюджетних  коштів є використання коштів місцевих бюджетів на витрати, фінансування яких має бути здійснено за рахунок  коштів інших бюджетів. Глава 14 БК України  встановлює розмежування видатків між  бюджетами. В ній, зокрема, зазначено, що витрати на судову влади здійснюються тільки з Державного бюджету. При  проведенні ревізії виконання районного  бюджету в одній з районних рад був виявлений факт здійснення видатків з місцевого бюджету  на закупівлю меблів для потреб районного  суду, який був кваліфікований як нецільове  використання бюджетних коштів.

     Стаття 210 КК України встановлює кримінальну  відповідальність за порушення законодавства  про бюджетну систему.

     З об'єктивної точки зору, вчинення злочину, описаного у ст. 210 КК України, можливе  у чотирьох формах:

     1) використання бюджетних коштів  усупереч їх цільовому призначенню,  яке ми вже розглядали вище. Для притягнення винної особи  до кримінальної відповідальності  бюджетні кошти мають бути  витрачені у великому або особливо  великому розмірі. Великим розміром  визнається сума, яка в тисячу  й більше разів перевищує неоподатковуваний  мінімум доходів громадян, а особливо  великим розміром - сума, яка у  три тисячі й більше разів  перевищує такий мінімум (примітка  до ст. 210 КК України). Вказані параметри  поширюються також на ст. 211 КК  України;

     2) використання бюджетних коштів  у обсягах, що перевищують затверджені  межі видатків. Така ситуація  можлива, наприклад, у випадку,  коли до початку нового бюджетного  періоду не набрав чинності  закон про Державний бюджет  України, а Кабінет Міністрів  України, здійснюючи витрати з  Державного бюджету України (крім  випадків, передбачених ч. 4 статей 15 та 23 БК України), перевищив 1/12 обсягу  видатків, визначених законом про  Державний бюджет України на  попередній бюджетний період, що  прямо заборонено п. 2 ст. 46 БК України.  Так само й розпорядник бюджетних  коштів, здійснивши видатки з  перевищенням межі бюджетних  асигнувань, порушить вимоги п. 5 ст. 51 БК України;

     3) недотримання вимог щодо пропорційного  скорочення видатків бюджету;

     4) недотримання вимог щодо пропорційного  фінансування видатків бюджетів  усіх рівнів.

     Деякі автори, коментуючи ст. 210 КК України, наводять як приклад недотримання вимог щодо пропорційного скорочення видатків бюджету неприйняття уповноваженою  особою рішення про пропорційне  скорочення видатків бюджету в разі зменшення надходжень до нього, а  також прийняття рішення поширити пропорційне скорочення на всі видаткові  статті бюджету, у тому числі й  захищені. Отже, недотриманням вимог  щодо пропорційного фінансування видатків бюджетів усіх рівнів автори пропонують розуміти, зокрема, фінансування у повному обсязі одних статей видатків при одночасному зменшенні фінансування за іншими статтями або при їх повному не фінансуванні, недодержання строків фінансування видатків за окремими статтями, що призводить до виникнення і зростання заборгованості з соціальних виплат та заробітної плати, перевищення або зменшення видатків бюджету в одному кварталі (місяці) за рахунок іншого періоду бюджетного року.

     Необхідно зазначити, що чинне бюджетне законодавство  на сьогодні не встановлює будь-яких вимог  до пропорційного скорочення видатків або їх пропорційного фінансування. Принцип збалансованості, визначений п. 2 ст. 7 БК України, суть якого полягає  в тому, що повноваження на здійснення витрат бюджету мають відповідати  обсягу надходжень до бюджету на відповідний  бюджетний період, є найближчим за суттю до таких вимог, проте таким  не є, оскільки не встановлює будь-яких конкретних вимог. Єдиним нормативно-правовим актом, який до моменту набрання чинності Бюджетним кодексом визначав необхідність дотримання вимог щодо пропорційного  скорочення видатків бюджету й вимог  щодо пропорційного фінансування видатків бюджетів усіх рівнів та визначав відповідальність за їх недотримання, був Закон України  „Про бюджетну систему України" від 5 грудня 1990 р. № 512-ХІІ з наступними змінами й доповненнями (статті 33, 36, 37, 39). Після прийняття Бюджетного кодексу ці положення втратили чинність і, відповідно, наведені вище форми  вчинення злочину припинили своє існування.

      Розділ 2. Відповідальність за бюджетне правопорушення та нецільове використання коштів

     2.1 Відповідальність за порушення  бюджетного законодавства 

     Підставою відповідальності за порушення бюджетного законодавства є бюджетне правопорушення, поняття якого сформульовано  в ст. 116 Бюджетного кодексу України: "бюджетним правопорушенням визнається недотримання учасником бюджетного процесу встановленого цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами порядку складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету  чи звіту про виконання бюджету".

     Міністерство  фінансів України, Державне казначейство України, Державна контрольно-ревізійна  служба України, місцеві фінансові  органи, голови виконавчих органів  міських, міст районного значення, селищних та сільських рад, головні розпорядники бюджетних коштів у межах своїх  повноважень можуть призупиняти  бюджетні асигнування у разі:

     ? несвоєчасного і неповного подання  звітності про виконання бюджету;

     ? невиконання вимог щодо бухгалтерського  обліку, складання звітності та  внутрішнього фінансового контролю  за бюджетними коштами і недотримання  порядку перерахування цих коштів;

     ? подання недостовірних звітів  та інформації про виконання  бюджету;

     ? порушення розпорядниками бюджетних  коштів вимог щодо прийняття  ними бюджетних зобов'язань;

     ? нецільового використання бюджетних  коштів.

     У разі виявлення бюджетного правопорушення Міністерство фінансів України, Державне казначейство України, органи Державної  контрольно-ревізійної служби України, місцеві фінансові органи, голови виконавчих органів міських, міст районного  значення, селищних та сільських рад  і головні розпорядники бюджетних  коштів у межах своєї компетенції  можуть вчиняти такі дії щодо тих розпорядників бюджетних коштів та одержувачів, яким вони довели відповідні бюджетні асигнування:

     ? застосування адміністративних  стягнень до осіб, винних у  бюджетних правопорушеннях, відповідно  до закону;

     ? зупинення операцій з бюджетними  коштами;

     ? накладення на особу стягнення  за бюджетне правопорушення не  звільняє її від відшкодування  заподіяної таким правопорушенням  матеріальної шкоди в порядку,  встановленому законом.

     Суб'єктом  бюджетного правопорушення може виступати  лише учасник бюджетного процесу. Відповідно до ст. 20 Бюджетного кодексу учасниками бюджетного процесу є органи та посадові особи, яких наділено бюджетними повноваженнями. Бюджетними повноваженнями визнають права  й обов'язки учасників бюджетних  правовідносин. Враховуючи положення  цієї статті, суб'єктом бюджетного правопорушення може бути учасник бюджетного правовідношення, який не є органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування або бюджетною установою. В окремих  випадках, і це безпосередньо передбачено  в ч. 2 ст. 21 Бюджетного кодексу, учасниками бюджетних правовідносин є фізичні  та юридичні особи, що не мають статусу  бюджетної установи (одержувачі бюджетних  коштів). Таким чином, одержувачів  бюджетних коштів слід також вважати  потенційними учасниками бюджетного процесу  та, відповідно, суб'єктами бюджетних  правопорушень.

     Такий висновок відповідає ст. 118 Бюджетного кодексу, в якій законодавець закріпив перелік заходів, що застосовують до розпорядників і одержувачів  бюджетних коштів за вчинені ними бюджетні правопорушення:

     1) застосування адміністративних  стягнень до осіб, винних у  бюджетних правопорушеннях відповідно  до закону;

     2) зупинення операцій з бюджетними  коштами.

     Зупинення операцій з бюджетними коштами полягає  в зупиненні будь-яких операцій зі здійснення платежів з рахунку порушника  бюджетного законодавства. Механізм зупинення операцій з бюджетними коштами визначає Кабінет Міністрів України.

     Бюджетний кодекс (ч. 1 ст. 121) передбачає, що особи, винні в порушенні бюджетного законодавства, несуть цивільну, дисциплінарну, адміністративну або кримінальну  відповідальність згідно з законами України. Бюджетне правопорушення, вчинене  розпорядником або одержувачем  бюджетних коштів, може бути підставою  для притягнення до відповідальності згідно з законом його керівника  чи інших відповідальних посадових  осіб, залежно від характеру вчинених ними діянь.

     Одним із основних принципів бюджетної  системи є принцип цільового  використання бюджетних коштів, який полягає в використанні бюджетних  коштів лише на цілі, визначені бюджетними призначеннями. Порушення цього  принципу має наслідком зменшення  асигнувань розпорядникам бюджетних  коштів на суму коштів, які витрачено  не за цільовим призначенням, і притягнення  відповідних осіб до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності в порядку, визначеному законами України.

     Адміністративну відповідальність за нецільове використання бюджетних коштів передбачено в  ст. 16412 Кодексу України про адміністративні  правопорушення.

     Кримінальну відповідальність за нецільове використання бюджетних коштів передбачено ст. 210 Кримінального кодексу України. До того ж предметом такого злочину  повинні бути бюджетні кошти у  великих розмірах (сума, в тисячу й більше разів перевищує неоподатковуваний  мінімум доходів громадян) або  в особливо великих розмірах (сума, в три тисячі й більше разів  перевищує неоподатковуваний мінімум  доходів громадян).

      2.2 Правова природа стягнень за  порушення бюджетного законодавства

     Відповідно  до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" фінансова санкція - грошова  сума, що стягується за порушення вимог  цього закону з суб'єктів підприємницької  діяльності за місцем їх реєстрації до відповідного місцевого бюджету.

     Під фінансово-правовими санкціями слід розуміти передбачені фінансово-правовими  нормами засоби державного примусу, що покладають на правопорушника додаткові  обтяження у вигляді фінансової пені або штрафів. Узагальнюючи наведені положення, фінансовою санкцією можна  вважати грошовий платіж за порушення  законодавства, що стягується до відповідного бюджету. Однак, аналізуючи правову  природу стягнень (заходів) за порушення  бюджетного законодавства, передбачених ст. 117-120, 122 БК України, можна виділити ознаки, які відрізняють їх від  фінансових санкцій і дозволяють об'єднати у відокремлену групу - бюджетні санкції.

     По-перше, зазначені стягнення застосовуються тільки за здійснене бюджетне правопорушення. Однак бюджетне правопорушення може бути підставою виникнення й інших  видів охоронних правовідносин, зокрема адміністративних або кримінальних, що є цілком виправданим, оскільки призначення  цих правовідносин полягає у  забезпеченні нормального існування  інших, в тому числі й бюджетних, правовідносин.

     По-друге, стягнення (заходи) за порушення бюджетного законодавства, передбачені санкціями  бюджетно-правових норм, мають наслідком  тимчасові обмеження грошового  характеру або дії рішення  про місцевий бюджет.

     Застосування  таких заходів як призупинення бюджетних  асигнувань, зупинення операцій з  бюджетними коштами, зменшення асигнувань розпорядникам асигнувань на суму коштів, що витрачені не за цільовим призначенням, зупинення операцій з бюджетними коштами має на меті, як і фінансові  санкції позбавлення (обтяження) майнового (грошового) характеру до правопорушника, але на відміну від фінансових, грошові кошти замість перерахування з рахунку правопорушника до бюджету, не виділяються з бюджету або виділяються з обмеженнями.

     Певний  науковий інтерес викликає ст. 122 БК України, якою встановлено відповідальність органів місцевого самоврядування за порушення бюджетного планування. У разі порушення вимог Бюджетного кодексу України та закону про  Державний бюджет України щодо формування місцевого бюджету в частині  делегованих повноважень Кабінету Міністрів України надається  право протягом місяця з дня прийняття  рішення про обласний бюджет, бюджет Автономної Республіки Крим чи міст Києва  та Севастополя призупиняти дію  цього рішення з одночасним зверненням до суду. Таке ж право надається  Голові Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, голові обласної, Київської та Севастопольської міських державних  адміністрацій стосовно районного  та міського (міст обласного та республіканського  Автономної Республіки Крим значення), а також голові районної державної  адміністрації, голові виконавчого  органу міської (міста обласного  чи республіканського Автономної Республіки Крим значення) стосовно сільського, селищного  чи районного у місті бюджету  в частині державних делегованих  повноважень.

     Підсумовуючи  наведене, уявляється можливим визнати  передбачені Бюджетним кодексом України санкції стягненнями, які  є заходами впливу за порушення бюджетного законодавства. Такі заходи впливу є  передбаченими санкціями бюджетно-правових норм тимчасовими обмеженнями бюджетного фінансування видатків або дії рішення  про місцевий бюджет за порушення  бюджетного законодавства.

     По-третє, вказані стягнення застосовуються до правопорушника уповноваженими суб'єктами, яким надане таке право Бюджетним  кодексом України. Такими суб'єктами є  Міністерство фінансів України, Державне казначейство України, органи Державної  контрольно-ревізійної служби, місцеві  фінансові органи, голови виконавчих органів міських міст районного  значення, селищних та сільських рад, головні розпорядники бюджетних  коштів, а стосовно призупинення дії  рішення про місцевий бюджет - Кабінет  Міністрів України, Голова Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, голови обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, голова районної адміністрації, голова виконавчого органу міської (міста республіканського Автономної республіки Крим та міст обласного значення) ради. Усі зазначені суб'єкти є учасниками бюджетного процесу.

     По-четверте, стягнення (заходи) реалізуються в процесуальній  позасудовій формі, що передбачено  ст. 124 БК України. Однак недоліком  Бюджетного кодексу України є  неврегульованість порядку застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства, оскільки у ст. 124 БК України визначено лише суб'єктів  притягнення, підставу застосування заходів  впливу та набуття чинності рішення  про їх застосування. Порядок застосування заходів регламентується підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема  Порядком призупинення бюджетних асигнувань (затверджений наказом Міністерства фінансів України від 15.05.2002 № 319), Порядком зупинення операцій з бюджетними коштами (затверджений наказом Державного казначейства України від 18.11.2002 № 213), Порядком зменшення бюджетних асигнувань та повернення коштів у разі нецільового  використання бюджетних коштів у  поточному чи минулому роках (затверджений постановою Кабінету Міністрів України  від 13.10.2006 № 492).

     Особливість застосування заходів впливу за порушення  бюджетного законодавства полягає  в тому, що суб'єктами притягнення  є визначені Бюджетним кодексом України органи державної виконавчої влади або органи місцевого самоврядування в особі їх керівників, суб'єктами, що притягаються, є як бюджетні установи, так і одержувачі бюджетних коштів, які не є бюджетними установами, але отримують бюджетні кошти.

     Оскільки  заходи впливу за порушення бюджетного законодавства мають односторонній  характер і застосовуються уповноваженою  особою безпосередньо в позасудовому порядку, то вони мають оперативний  характер. Оперативний характер заходів  впливу полягає також і у можливості дострокового відновлення дії бюджетних  асигнувань, відновлення бюджетних  операцій у випадку усунення бюджетного правопорушення. Підставою відновлення є інформація про усунення бюджетного правопорушення.

      Розділ 3. Контроль за дотриманням бюджетного законодавства 

     Згідно  зі ст. 109 БКУ "Повноваження Верховної  Ради України по контролю за дотриманням  бюджетного законодавства":

     1. До повноважень Верховної Ради  України належить контроль за  дотриманням бюджетного законодавства  на кожній стадії бюджетного  процесу.

     2. Комітети Верховної Ради України  беруть участь у підготовці  до розгляду Верховною Радою  України проекту закону про  Державний бюджет України, готують  і попередньо розглядають питання  щодо контролю за виконанням  та звіту про виконання Державного  бюджету України в частині,  що віднесена до компетенції  комітетів.

     3. До повноважень Верховної Ради  України по контролю за дотриманням  бюджетного законодавства належить:

     1) заслуховування звітів про стан  виконання Державного бюджету  України, в тому числі заслуховування  звітів розпорядників бюджетних  коштів про використання коштів  Державного бюджету України;

     2) контроль за використанням коштів  резервного фонду державного  бюджету;

     4. До повноважень Комітету Верховної  Ради України з питань бюджету  по контролю за дотриманням  бюджетного законодавства належить: