Финансовая отчетность предприятия. 2

ЗМІСТ

Вступ           6

1. Розділ 1. Загальна частина        8

1.1.    Склад фінансової  звітності на підприємстві     8

2. Принципи фінансової звітності на підприємстві    9
2. Розділ 2. Розрахунково-технологічна частина            12

2.1. Бухгалтерський облік:                12

• Характеристика П(С)БО 2 «Баланс», П(С)БО 3            12

     «Звіт про фінансові результати», П(С)БО 4

     «Звіт про рух грошових коштів», П(С)БО 5

    «Звіт про власний капітал»

• Виправлення помилок та інші зміни у фінансових звітах               16
• Задача                  19  

2. Економіка підприємства:               20

• Сутність та інформаційна база оцінки фінансово-економічного      20

     стану підприємства

• Оцінка прибутковості та активності підприємства                            22

3. Аналіз господарської діяльності підприємства:                                 26

• Аналіз витрат на оплату праці                                                              26

4. Комп’ютеризація облікової інформації:                                              29

• Загальна характеристика і задачі обробки даних з складання          29 фінансової звітності
• Підготовка вихідної інформації, складання схем і формування масивів, складання схем технологічного процесу одержання машинограм, розробка алгоритмів і блок-схем до автоматизованої обробки обліку з складання фінансової звітності

3. Розділ 3. Безпечні прийоми роботи. Організація праці                         37

     на робочому місці

3.1. Охорона праці та  безпека життєдіяльності на підприємстві               37

3.2. Раціональна організація робочого місця бухгалтера                            42

  Список використаної  літератури                                                            48

Вступ

 Обліковий процес завершується складанням фінансової звітності про господарську діяльність підприємства. Правові основи з питань складання фінансової звітності регламентуються Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку П(с)БО. Норми цього Закону та Положення слід застосовувати до фінансової звітності підприємств, організацій та інших юридичних осіб усіх форм власності, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності. Державне регулювання фінансової звітності в Україні здійснюється з метою створення єдиних правил складання фінансової звітності, які є обов’язковими для всіх підприємств.

Фінансова звітність  — це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух  грошових коштів підприємства за звітний період. Відповідно до ст. 1 Закону про бухгалтерський облік користувачами фінансової звітності є фізичні або юридичні особи, які потребують інформації про діяльність підприємства для прийняття рішень.

Економічні рішення, які  приймають користувачі фінансових звітів, вимагають оцінки здатності підприємства генерувати грошові кошти та їх еквіваленти, а також часу та впевненості в їх генеруванні. Власне цим і визначається, наприклад, спроможність підприємства здійснювати виплату заробітної плати або розраховуватися з постачальниками, своєчасно повертати позики, сплачувати дивіденди.

Користувачі можуть краще  оцінювати здатність підприємства генерувати грошові кошти чи їх еквіваленти, якщо мають у своєму розпорядженні  узагальнену та систематизовану інформацію у вигляді фінансової звітності, сфокусовану на фінансовому стані та результатах діяльності підприємства.

Отже, метою складання  фінансової звітності є надання  користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої  інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства.

Порядок надання фінансової звітності користувачам визначається чинним законодавством. Під час підготовки до складання та подання фінансової звітності підприємство повинне  дотримуватись вимог П(с)БО, а також Порядку подання фінансової звітності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 р. № 419, який визначає суб’єктів подання звітності, звітний період, склад та терміни її подання. Відповідальність за складання та надання фінансової звітності несе керівництво підприємства.

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

1. Склад фінансової звітності на підприємстві.

Бухгалтерський облік  — це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства користувачам для прийняття рішень. Підсумкове узагальнення інформації та одержання підсумкових показників, що характеризують діяльність підприємства, здійснюється шляхом складання звітності за звітний період. Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік, тобто період з 1 січня по 31 грудня. Проміжна звітність складається щоквартально наростаючим підсумком з початку звітного року. Баланс підприємства складається станом на кінець останнього дня кварталу або року. Перший звітний період новоствореного підприємства може бути меншим за 12 місяців, але не може бути більшим 15 місяців. Тобто першим звітним роком є період до 31 грудня з дати набуття прав юридичної особи, а для тих, що набули цього права після 1 жовтня — по 31 грудня наступного року. Звітним періодом підприємства, що ліквідується, є період з початку звітного року до моменту ліквідації підприємства.

Фінансова звітність  підприємства включає в себе: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до звітів.

Баланс — це звіт про  фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання і власний капітал. Можна виділити такі особливості складання балансу.

Для суб'єктів малого підприємництва і представництв  суб'єктів господарської діяльності національними Положеннями (стандартами) встановлюється скорочена за показниками  фінансова звітність у складі балансу і звіту про фінансові результати.

Форми фінансової звітності  підприємств і порядок їх заповнення встановлює Міністерство фінансів України. Методологія та форми складання  фінансової звітності регулюються  в Україні затвердженими Міністерством  фінансів такими національними Положеннями (стандартами):

— ЩС)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності";

— П(С)БО 2 "Баланс";

— П(С)БО 3 "Звіт про фінансові  результати";

— П(С)БО 4 "Звіт про рух грошових коштів";

— П(С)БО 5 "Звіт про власний капітал".

Призначення форм фінансової звітності розглянуто в додатку 1.

Форми фінансових звітів є взаємозв'язаними, взаємодоповнюючими, оскільки вони відображають різні аспекти одних і тих  же операцій або інших.

     1.2.  Принципи фінансової звітності  на підприємстві.

Для досягнення поставленої мети та виконання завдань щодо задоволення інформаційних потреб користувачів звітність має відповідати певним вимогам. Залежно від потреб управління, чинних законодавчих та нормативно-правових актів можна сформувати систему вимог до звітності .

1.Зміст і форма балансу,  а також загальні вимоги до  розкриття його статей регламентуються  Положенням (стандартом) бухгалтерського  обліку 2 "Баланс", затвердженим  наказом Міністерства Фінансів України від 31 березня 1999 № 37. Бухгалтерський баланс складається за формою, встановленою Міністерством фінансів України.

2.У балансі порівнюються  дані на початок і кінець  звітного періоду. 

3.Статті балансу групуються  за певною ознакою. 

4.Не допускається взаємне  погашення активів і пасивів  балансу. 

5.Статті балансу відображають дані бухгалтерського обліку відповідно до фактичної наявності за результатами інвентаризації.

6.Оцінка статей здійснюється  відповідно до положень національних  облікових стандартів.

Фінансова звітність  підприємства формується з дотриманням таких принципів:

— автономності підприємства, за яким кожне підприємство розглядається  як юридична особа, що відокремлена від  власників. Тому особисте майно і  зобов'язання власників не повинні  відображатись у фінансовій звітності  підприємства;

— безперервності діяльності, що передбачає оцінку активів і зобов'язань підприємства, виходячи з припущення, що його діяльність триватиме далі;

— періодичності, що припускає  розподіл діяльності підприємства на певні періоди часу з метою  складання фінансової звітності;

— історичної (фактичної) собівартості, що визначає пріоритет  оцінки активів, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;

— нарахування та відповідності  доходів і витрат, за яким для  визначення фінансового результату звітного періоду слід зіставити доходи звітного періоду з витратами, які було здійснено для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в обліку і звітності в момент їх виникнення незалежно від часу надходження і сплати грошей;

— повного висвітлення, згідно з яким фінансова звітність має містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій та подій, яка може вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

— послідовності, який передбачає постійне (з року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики має бути обґрунтована і розкрита у фінансовій звітності;

—обачності, згідно з  яким методи оцінки, що застосовуються в бухгалтерському обліку, мають  запобігати заниженню оцінки зобов'язань  та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

— превалювання змісту над  формою, за яким операції мають обліковуватись відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

— єдиного грошового  вимірника, який передбачає вимірювання  та узагальнення всіх операцій підприємства в його фінансовій звітності в єдиній грошовій одиниці.

Рис. 1.2.1. Принципи підготовки фінансової звітності

РОЗДІЛ 2. РОЗРАХУНКОВО-ТЕХНОЛОГІЧНА ЧАСТИНА

2.1. Бухгалтерський  облік.

Характеристика  П(С)БО 2 «Баланс», П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати», П(С)БО 4 «Звіт про рух грошових коштів», П(С)БО 5 «Звіт про власний капітал».

Характеристика П(С)БО 2 "Баланс"

Для вивчення фінансового  стану підприємства необхідна інформація про економічні ресурси, його фінансову структуру, ліквідність та платоспроможність, а також здатність адаптуватися до змін середовища, в якому воно функціонує. Таку інформацію можна отримати з балансу.

Баланс - звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання і власний капітал. Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 "Баланс" визначається зміст і форма балансу, загальні вимоги до визначення і розкриття його статей.

Метою складання балансу  є надання користувачам повної, правдивої  інформації про фінансовий стан підприємства на звітний період.

Елементами балансу, безпосередньо  пов'язаними з визначенням фінансового  стану підприємства та змін у ньому, є: активи, зобов'язання, власний капітал.

Баланс складається  з двох частин: активу і пасиву, підсумок яких повинен бути однаковим, бо саме поняття "баланс" передбачає рівність. Кожна з частин балансу складається з декількох розділів.

Актив включає в себе чотири розділи: необоротні активи, оборотні активи і витрати майбутніх періодів, необоротні активи та групи вибуття.

Пасив містить п'ять  розділів: власний капітал, забезпечення таких витрат і платежів, довгострокові  зобов'язання, поточні зобов'язання, доходи майбутніх періодів.

У свою чергу, структурною  одиницею будь-якого розділу активу чи пасиву, а значить, і балансу в цілому, є стаття. Це - елемент фінансового звіту, який повинен відповідати критеріям, визначеним у П(С)БО 2.

Наприклад, для того щоб  підприємство могло визначити ту чи іншу статтю балансу, необхідно виконати такі умови, наведені у п.п. 10-13 П(С)БО 2. А саме: активи і зобов'язання відображують у балансі, лише коли підприємство може достовірно їх оцінити й очікує в майбутньому збільшення або зменшення пов'язаних із ними економічних вигід. Власний капітал відображують одночасно з активами і зобов'язаннями, що призводять до його зміни.

Зауважимо, що деякі статті балансу, наприклад, "Основні засоби", складаються з декількох рядків, у кожному з яких наведено докладну інформацію про складові статті з  урахуванням вимог як П(С)БО 2, так  і П(С)БО 7.

Основою для заповнення балансу, тобто формування певної його статті, є бухгалтерські записи про залишки (сальдо) на кінець звітного періоду на синтетичних рахунках і субрахунках 1-6 класів Плану рахунків. Усі ці записи повинні бути підтверджені відповідними первинними документами і відображати узагальнену інформацію про активи, капітал та зобов'язання підприємства на кінець звітного періоду.

Звіт про фінансові  результати

Це звіт про доходи, витрати і  фінансові результати діяльності підприємства. Зміст і форма звіту про фінансові результати, а також загальні вимоги до розкриття його статей регламентуються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. № 87.

У звіті про фінансові результати зіставляються доходи і витрати  від здійснення різних видів діяльності підприємства, — операційної, фінансової та інвестиційної.

Операційна діяльність — це основна  діяльність підприємства тобто операції, пов'язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), які є головною метою створення підприємства і забезпечують основну частку його доходу. До операційної також належать інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю. Змістом інвестиційної діяльності є придбання та реалізація необоротних активів, а також фінансових інвестицій, які не є складовою еквівалентів грошових коштів.

Фінансова діяльність приводить до змін розміру і складу власного та позикового капіталу підприємства. З погляду передбачуваності виділяють також надзвичайні доходи та витрати, що утворилися внаслідок надзвичайних подій. Надзвичайна подія — будь-яка подія або операція, яка відрізняється від звичайної діяльності підприємства, та не очікується, що вона повторюватиметься періодично або в кожному наступному звітному періоді.

Результатом діяльності підприємства є чистий прибуток або збиток, який відповідно збільшує або зменшує  величину власного капіталу підприємства і відображається у балансі.

Звіт про рух грошових коштів

- складається відповідно  до вимог Положення (стандарту)  бухгалтерського обліку 4 "Звіт  про рух грошових коштів", затвердженого  наказом Міністерства фінансів  України від 31 квітня 1999 № 87. Метою  складання звіту про рух грошових коштів є надання користувачам фінансової звітності повної, правдивої та неупередженої інформації про зміни, що відбули ся у грошових коштах підприємства та їх еквівалентах за звітний період. Надходження і видаток грошових коштів розглядаються в розрізі операційної, фінансової та інвестиційної діяльності, що показує рис. 10

Звіт про фінансові  результати показує прибутковість  діяльності підприємства, але не показує  надходження і вибуття грошових коштів у результаті цієї діяльності. Причина тут полягає в тому, що звіт про фінансові результати складається згідно з принципом нарахування: доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів.

Для визначення руху грошових коштів внаслідок поточної діяльності підприємства необхідно трансформувати дані звіту про фінансові результати згідно з касовим методом, за яким доходи і витрати визнаються, якщо мали місце надходження або сплата грошових коштів (рис. 10.4).

Існують два методи трансформації звіту про фінансові результати для отримання інформації про рух грошових коштів:

—прямий метод, що вимагає  коригування кожної статті звіту. Грошові  надходження від реалізації продукції  зменшують на суми, витрачені у  зв'язку з придбанням запасів, поточними витратами тощо;

—непрямий метод, згідно з яким трансформується безпосеред ньо сума чистого прибутку.

Використання зазначених методів приводить до однакових  результатів.

У П(С)БО 4 використовується непрямий метод складання звіту про рух грошових коштів.

 Звіт про власний капітал

Це звіт, який відображає зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду. Зміст і форма звіту про власний капітал, а також загальні вимоги щодо розкриття його статей регламентуються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 5 "Звіт про власний капітал", затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. № 87.

У міжнародній практиці поширені дві концепції капіталу:

—фінансова — прийнята більшістю підприємств при складанні фінансових звітів. Згідно з фінансовою концепцією капітал, такий як інвестовані кошти або інвестована купівельна спроможність, є синонімом чистих активів або власного капіталу підприємства;

—фізична, згідно з якою капітал, такий як виробнича потужність, розглядається як продуктивність підприємства.

Наведені концепції  капіталу приводять до таких концепцій  збереження капіталу:

—збереження фінансового  капіталу, згідно з якою прибуток заробляється, якщо тільки фінансова (або грошова) сума чистих активів на кінець періоду перевищує фінансову (або грошову) суму чистих активів на початок періоду після вилучення будь-яких ви плат власникам або внесків власників протягом даного періоду;

—збереження фізичного  капіталу — прибуток заробляється, якщо тільки фізична виробнича потужність (або продуктивність) підприємства (або ресурси, необхідні для досягнення такої потуж ності) на кінець періоду перевищує фізичну виробничу потужність на початок періоду після вилучення будь-яких виплат власникам або внесків власників протягом даного періоду.

Вибір підприємством  відповідної концепції має базуватися на потребах користувачів фінансових звітів.

Виправлення помилок та інші зміни у фінансових звітах.

Необхідною умовою складання фінансової звітності є повне висвітлення інформації про операції та події, що можуть вплинути на прийняття фінансових рішень користувачами інформації, а також достовірна оцінка минулих, поточних й майбутніх подій.

Принцип повного висвітлення  передбачено ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", де записано, що фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі.

Між звітною датою (31.12) та датою затвердження фінансової звітності  є проміжок часу, протягом якого  в діяльності підприємства можуть відбуватися  події, які вплинуть на облікові оцінки і облікову політику, може виникнути  потреба у виправленні помилок, допущених у попередніх звітних періодах.

Внаслідок зазначених причин інформація не повинна втратити якісної  характеристики, а тому Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 6 "Виправлення помилок і зміни  у фінансових звітах", затвердженим Нака30м Міністерства фінансів України від 28.05.99р. №137, встановлено порядок коригування фінансової звітності або розкриття інформації в проміжках.

Норми цього стандарту  застосовуються для юридичних осіб усіх форм власності (крім бюджетних  установ).

Дата балансу - дата, на яку складено баланс підприємства. Звичайною датою балансу є кінець останнього дня звітного періоду (31.03; 30.06; 30.09; 31.12). '

Облікова оцінка - попередня оцінка, яка використовується підприємством з метою розподілу витрат і доходів між відповідними звітними періодами.

Поділ після  дати балансу - подія, яка відбувається між датою балансу і датою затвердження керівництвом фінансової звітності, підготовленої до оприлюднення, що вплинула або може вплинути на фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства. Нижче наводиться орієнтовний перелік подій після дати балансу.

1. Події, які надають  додаткову інформацію про обставини,  що існували на дату балансу:

- оголошення банкрутом  дебітора підприємства, заборгованість  якого раніше була визнана сумнівною;

- переоцінка активів  після звітної дати, яка свідчить  про стійке зниження їх вартості, визначеної на дату балансу;

- продаж запасів, який  свідчить про необґрунтованість  оцінки чистої вартості їх  реалізації на дату балансу;

- отримання від страхової організації матеріалів про уточнення розміру страхового відшкодування, переговори щодо якого велись на звітну дату.

2. Події, які вказують  на обставини, що виникли після  дати балансу:

- прийняття рішення  щодо реорганізації підприємства;

- придбання цілісного майнового комплексу:

- рішення про припинення  операцій, які становлять значну  частину основної діяльності  підприємства;

- знищення активів  підприємства внаслідок пожежі, аварії, стихійного лиха або іншої  надзвичайної події;

- непрогнозовані зміни індексу цін і валютних курсів;

- прийняття законодавчих  актів, які впливають на діяльність  підприємства;

- дивіденди за звітний  період, які оголошені підприємством  після дати балансу.

Як здійснюється виправлення  помилок, допущених при складанні фінансових звітів у попередніх періодах?

Виправлення помилок, допущених  при складанні фінансових звітів у попередніх періодах, здійснюється коригуванням сальдо нерозподіленого  прибутку на початок звітного періоду.

Помилки виникають внаслідок  арифметичних розрахунків, неправильного застосування принципів обліку або навмисно.

При виправленні помилок  важливо простежити вплив допущеної  помилки на фінансові результати і похідні розрахунки, а саме податок  на прибуток, нарахованих дивідендів, формування резервного капіталу, розрахунку показника прибутковості акцій.

Для виправлення помилок  необхідно:

1. Визначити суму помилки,  допущеної в попередні звітні  періоди, що призводить до коригування  нерозподіленого прибутку на  початок звітного періоду.

2. Відобразити суму коригування нерозподіленого прибутку за попередній звітний період у Балансі.

3. Відобразити суму  коригування нерозподіленого прибутку  за попередній звітний період  у Звіті про власний капітал.

4. Розкрити інформацію  про вплив помилки і коригування  в Примітках до річної фінансової звітності.

Задача.

У березні 2007р. підприємство виявило суттєву помилку в нарахуванні суми амортизації в попередньому році, в результаті якої була занижена сума прибутку на 15 тис. грн. Нерозподілений прибуток за попередній рік становив – 35 тис. грн.

Виконати:  заповнити  таблицю.

Звіт про власний  капітал (форма 4)

2.2. Економіка підприємства.

Оцінка фінансово-економічного стану підприємства (організації)

Фінансово-економічний  стан підприємства (організації) характеризується ступенем його (її) прибутковості та оборотності капіталу, фінансової стійкості й динаміки структури джерел фінансування, здатності розраховуватися за борговими зобов’язаннями.

Правильна оцінка фінансових результатів діяльності та фінансово-економічного стану підприємства (організації) за сучасних умов господарювання конче потрібна як для його (її) керівництва і власників, так і для інвесторів, партнерів, кредиторів, державних органів. Фінансово-економічний стан підприємства (організації) цікавить і його (її) конкурентів, але вже в іншому аспекті — негативному; вони заінтересовані в ослабленні позицій конкурентів на ринку.

Для оцінки фінансово-економічного стану підприємства (організації) необхідна відповідна інформаційна база. Такою можуть бути звіт про фінансові результати діяльності і баланс — підсумковий синтетичний документ про склад засобів діяльності підприємства (організації) та джерела їхнього формування у грошовій формі на певну дату (кінець кварталу, року).

Баланс має дві рівновеликі частини: актив, де подається склад засобів підприємства (активів), і пасив, що характеризує джерела їхнього формування. Активи за своєю суттю поділяються на матеріальні, нематеріальні та фінансові, які мають таку характерну ознаку, як ліквідність, тобто більшу чи меншу здатність перетворюватися на платіжні засоби — гроші. За цією ознакою активи групують у три розділи в порядку зростання рівня ліквідності. Найбільшу (абсолютну) ліквідність мають гроші та цінні папери, які можуть бути платіжними засобами або швидко реалізовуватися на ринку (короткострокові фінансові вкладення).

У пасиві балансу кошти  підприємства (організації) складаються  з двох частин — власного й залученого капіталу в різних формах заборгованості. Власний капітал утворюється з двох основних джерел. Перше джерело — внески власника підприємства (організації) або номінальна вартість проданих акцій акціонерного товариства. Цю складову власного капіталу вітчизняних суб’єктів господарювання називають статутним капіталом (фондом). Другим основним джерелом є акумульований (нерозподілений між власниками і найманими працівниками) прибуток від виробничо-господарської діяльності підприємства (організації).

Боргові зобов’язання (пасиви) у балансі поділяються на довго- і короткострокові. Довгострокові — це ті зобов’язання, які погашаються не раніше ніж через рік від дати складання балансу, короткострокові — у межах року. Короткострокові боргові зобов’язання включають не тільки кредити, а й різні форми кредиторської заборгованості: за одержані товари, аванси, видані векселі, за розрахунками щодо оплати праці, виплати податків, обов’язкових відрахувань на соціальні заходи тощо. Сума пасивів балансу завжди дорівнює сумі активів.