Финансовый анализ. 15

Загальна характеристика та структура платіжного баланса 

Платіжний баланс відіграє роль макроекономічної моделі, яка систематично

відображає економічні операції, що здійснюються між національною

економікою та іншими країнами світу. 

Платіжний баланс (  співвідношення між платежами, які здійсненні

екномічними суб(єктами даної країни в інших країнах , та надходженнями,

які одеражані  ними з інших країн за певний період часу (квартал, рік).

Якщо надходження  з-за кордону перевищують платежі, то баланс буде

активним, а при  перевищенні платежів над надходженнями  ( пасивним. При

активному сальдо платіжного балансу збільшуються надходження  іноземної

валюти в країну, що призводить до зростання валютних резервів держави.

Пасивне сальдо спричиняє  відплив іноземної валюти з країни і призводить

до зменшення  валютних резервів.  

Стан платіжного балансу країни визначається її економічним  потенціалом,

особливостями структури  економіки, участю економічних агентів  країни в

міжнародній кооперації, зв(язками із світовим ринком позичкових

капіталів, станом державного регулювання екноміки і зовнішньоекономічних

відносин. Тому платіжний  баланс чітко відображає  економічне становище

країни, широко використовується в інтересах прогнозування і

макроекономічного регулювання. 

За формою складання  платіжний баланс визначається як платіжний  звіт за

певний період часу, в якому відображаються усі  економічні ситуації між

резидентами і  неризедентами держави. Платіжний  баланс базується на

принципах бухгалтерського  обліку: кожна екномічна операція має подвійний

запис ( по кредиту  однієї статті та дебету іншої. Це правило  свідчить

про те, що більшість  екномічних операцій за суттю є обміном  екномічними

цінностями. У випадку, коли має місце безвідплатне наданя екномічних

цінностей (тоарів, послуг або фінансових активів), для відображення цієї

операції подвійним  записом запроваджується особлив  стаття “трансферти” (

це група операцій проведених на безвідплатній основі. 

Таким чином, сума кредитових проводок повинна співпадати з сумою

дебетових, а загальне сальдо завжди повинно дорівнювати  нулю. Але на

практиці баланс ніколи не досягається. Розбіжності, що можуть мати місце

між сумами кредитових та дебетових проводок називаються “чисті помилки

та упущення”  і відображаються у відповідній  балансуючій статті (таблиця

___). 

У більшості країн платіжні баланси розробляються за схемою, яка

рекомендована Міжнародним вавлютним фондом. За характером операцій

платіжні баланси  включають два розділи: баланс поточних операцій; баланс

капіталів та фінансових операцій. Поточними є операції з товарами,

послугами, доходами та поточні трансферти. Капітальні операції пов(язані

з інвестиційною  діяльністю і являють собою операції з активами та

зобов(язаннями. До них можна віднести: прямі та портфельні інвестиції,

середньострокові  та довгострокові кредити, короткострокові  міжбанківські

кредити, резервні активи. 

Зміст кожної позиції у платіжному блансі потребує спеціального розгляду.

Торговельний баланс розраховується на підставі даних митної статистики,

льний баланс розраховується на підставі даних митної статистики,

оскільки вона більш повно відображає експортно-імпортні потоки,

враховуючи і  дрібногуртову торгівлю. 

Для складання  статті “Послуги” використовуються дані банківської

звітності, міністерства статистики, додаткова інформація від  окремих

міністерств та відомств, довідки з посольств та експертні оцінки. 

До статті “Доходи”, відповідно до міжнародної практики, включаються не

тільки дані про трудові надходження та виплати, дивіденди з прямих та

портфельних інвестицій, відсотки на залучений капітал, а  також і

відсотки, що мають  бути сплачені у звітному періоді. Таким чином,

йдеться не тільки про фактично сплачені відсотки, а  і про виконання

графіка відповідних  платежів. Саме вони дають уявлення про розміри

реальних прибутків та витрат відповідно від наданого та залученого

капіталу. 

“Трансферти”  характеризують некомпенсовану передачу Україні матеріальних

та фінансових цінностей із-за кордону. У платіжному балансі відрізняють

поточні та капітальні трансферти. Поточні трансферти збільшують рівень

доходу та споживання товарів і послуг країни-реціпієнта і зменшують

дохід та потенційні можливості країни-донора. Поточні трансферти

відображаються  у рахунку поточних операцій та складаються  за даними

банківської звітності, інформацією з агенства міжнародної  технічної

допомоги та ОЕСД. 

Основний  принцип формування платіжного балансу  полягає у відображенні кожної операції, що проводиться двома рівними за величиною проведеннями, тобто кожному руху матеріальних засобів протистоять відповідні зміни фінансових вимог або зобов 'язань.

Перша записується  за кредитом з позитивним знаком, друга  — за дебетом з негативним знаком. Сума всіх кредитових проведень має дорівнювати сумі дебетових, тобто чисте сальдо за всіма проведеннями має бути нульовим. У більшості операцій платіжного балансу відбувається обмін однієї економічної цінності на іншу. Кожна економічна цінність має реальне матеріальне втілення (товари, послуги, прибутки) і фінансове відображення. Це і показується кредитовою та дебетовою операціями за системи подвійного запису, якщо здійснюється операція обміну (наприклад, експортні товари обмінюються на відповідну кількість грошей, яка показується у фінансовому рахунку). Бувають, однак, випадки, коли обмін не здійснюється. Тоді друга частина операції проходить за статтею «трансферти» (наприклад, у разі гуманітарної допомоги іноземних держав).

Відповідно до теорії платіжного балансу операція відображається за кредитом, якщо експортуються реальні матеріальні цінності (товари, послуги, прибутки), і за дебетом — якщо імпортуються.

Показники фінансового  рахунку відбивають зміни зарубіжних активів та пасивів. Інакше кажучи, за активами (в їх матеріальному або фінансовому виразі) з позитивним знаком (за кредитом) показується їх зменшення, з негативним знаком (за дебетом) — збільшення. За пасивами з позитивним знаком (за кредитом) відображається їхнє збільшення, з негативним знаком (за дебетом) — зменшення. Розглянемо використання системи подвійного запису для різних операцій платіжного балансу на прикладах: 

Методи регулювання  платіжного балансу. 

Економічною наукою розроблено різноманітний арсенал методів регулювання

платіжного балансу, спрямованих на ліквідацію його дефіциту. До них

відносяться: дефляційна політика, фінансова та грошово-кредитна

політика. 

Дефляційна політика щодо проблем державного регулювання  платіжного

балансу тлумачиться  економічною теорією, як політика спрямована на

скорочення внутрішнього попиту. Це означає, що дефляційна політика в

основному спрямована на зниження інфляції і стабілізацію економіки через

стримування бюджетних  витрат та сукупне скорочення грошової маси.

Завдяки цьому  посилюється тиск на прибутки, ціни, зайнятість населення,

державне інвестування. Але використання такої політики з метою

регулювання платіжного балансу може завадити зростанню  національної

економіки. 

Для регулювання  платіжного балансу країни у світовій практиці широко

використовується  фінансова та грошово-кредитна політика. Так, у сучасних

умовах для зменшення  дефіциту  платіжного балансу широко

використовуються  бюджетні субсидії експортерам; протекціонізм  шляхом

підвищення імпортного мита, пільгові податки для експортерів та

іноземних інвесторів. 

Важливу роль у  регулюванні балансу поточних операцій відіграє податкова

політика, оскільки податки в Україні становлять 70% від відпускної ціни.

Такий податковий тягар робить більшість вітчизняних  товарів

неконкурентоспроможними і не тільки за кордоном. 

Для регулювання  платіжного балансу широко використовується монетарна

політика. Особливо ця політика ефективна щодо впливу на платіжний баланс

за умов плаваючих  валютних курсів. Відомо, що зміна курсу національної

валюти безпосередньо  впливає на платіжний баланс країни. Якщо він має

активне сальдо, то курс валют має тенденцію до підвищення, і навпаки,

якщо протягом певного часу валютні виплати  країни перевищують

надходження валюти за кордону, то курс національної валюти буде

знижуватися. 

В Україні девальвація  національної валюти провадилася практично  з

моменту її введення з 10 січня 1992 року. Однак, вона відображала  не так

спроби підвищити обсяг експорту з країни з метою регулювання платіжного го

балансу, як загальне зниження реальної вартості національної валюти

через кризу української економіки. 

Важливим елементом  впливу на платіжний баланс є також  валютні обмеження.

Вони являють собою сукупність законодавчих або адміністративних обмежень

на купівлю, продаж та інші операції з іноземною валютою, а також

правила, що регулюють  валютні операції, котрі повинні  враховуватися у

статтях руху капіталу платіжного балансу. 

У світовій практиці валютні обмеження впроваджуються державами, які

мають дефіцит  платіжного балансу через незбалансування  своїх валютних

відносин. Ці обмеження можуть бути у формі відвертих заборон,

лімітування валютних операцій, введення кредитної “стелі” тощо. 

Метою політики валютних обмежень є, як правило, вирівнювання платіжного

балансу, підтримка валютного курсу, концентрація валютних резервів. 

Структура

Платіжний баланс складається з:

— поточного рахунку, в якому відображаються потоки товарів, 
послуг, прибутків і поточних трансфертів;

— рахунку операцій з капіталом та фінансових операцій, в 
якому відображаються капітальні трансферти і придбання/розмі 
щення нематеріальних, нефінансових активів, а також фінансових 
активів і пасивів.

У загальному вигляді  структуру платіжного балансу можна  представити таким чином:

І. Поточний рахунок:

— товари,

— послуги,

— доходи,

— поточні трансферти.

ІІ. Рахунок операцій із капіталом та фінансових операцій:

А. Рахунок операцій із капіталом

— капітальні трансферти

Б. Рахунок фінансових операцій

— прямі інвестиції,

— портфельні інвестиції,

— інші інвестиції,

— резервні активи: 
монетарне золото, 
спеціальні права запозичення, 
резервна позиція в МВФ, 
інші зарубіжні активи.

І. Поточний рахунок. На цьому рахунку відображається рух реальних цінностей через державний кордон. Від'ємне сальдо на поточному рахунку є ознакою того, що імпорт реальних цінностей перевищує їх експорт, тобто країна потребує зовнішнього фінансування та є споживачем іноземного капіталу.

Питання, в якій формі надходить цей капітал — у формі зростання міждержавної заборгованості, обсягів іноземного кредитування

чи притоку  іноземних інвестицій, вирішується  на основі аналізу стану рахунку операцій із капіталом та фінансових операцій. Сальдо на рахунку показує чистий приріст чи зменшення національного доходу внаслідок зовнішньоекономічних відносин даної країни з іншими державами. Сальдо поточного рахунку та сальдо рахунку операцій із капіталом та фінансових операцій, власне, і складають сальдо платіжного балансу.

Розглянемо окремі статті поточного рахунку платіжного балансу.

Стаття «Товари» охоплює більшість операцій поточного рахунку, що відображають перехід права власності на товари (експорт і імпорт) від нерезидента до резидента і в зворотному напрямі. Наголосимо, що під час обліку операцій за цією статтею поточного рахунку необхідно мати на увазі такі її особливості:

1. Енергоносії— виділяються окремим кодом.

2. Товари для перероблення  — це товари, які перетинають кордон 
із метою їх перероблення, після чого повертаються до країни — 
власника товару. Категорія товарів для перероблення не передбачає 
переходу права власності. Ці товари враховуються на валовій основі 
(повна вартість товарів до та після перероблення). Якщо ж мають 
місце платежі саме за перероблення товарів, вони враховуються за 
категорією інших ділових послуг.

3. Ремонт товарів  — вартість ремонту пересувного обладнання, 
який виконується нерезидентом або для нерезидента. До цієї статті 
не належать інші види ремонту: ремонт будівель та споруд (бу 
дівельні послуги), ремонт комп'ютерної техніки (комп'ютерні та 
інформаційні послуги) та технічне обслуговування транспортного 
обладнання в морських та повітряних портах (інші послуги на тран 
спорті).

4. Товари, придбані  у портах транспортними організаціями — 
пальне, продовольство, матеріальні запаси, допоміжні матеріали. 
Надання супутніх послуг (технічне обслуговування транспортних 
засобів, лоцманські послуги тощо) не належать до цієї статті.

5. Немонетарне золото — золото як засіб накопичення та золото 
промислового призначення, яке не включається в резервні активи 
органів грошово-кредитного регулювання.

Стаття «Послуги» відображає рух коштів, пов'язаних з наданням як традиційних послуг, наприклад організація поїздок і перевезень, так і нових— комунікаційні, фінансові і комп'ютерні послуги, забезпечення авторських і ліцензійних прав, різного роду ділові послуги тощо. Роль нових послуг у міжнародній торгівлі зростає. Мандрівник (споживач послуг) потребує товарів і послуг країни, що приймає (постачальника послуг).

Основні види послуг:

Транспортні послуги — вантажні та пасажирські перевезення всіма видами транспорту та супутні послуги. За пунктом «інше» ві-

дображаються  допоміжні послуги, у тому числі  оренда транспортних засобів разом з екіпажами, а також складування, навантажування, розвантажування, технічне обслуговування транспортних засобів, лоцманські послуги, комісійні виплати, агентські послуги, пов'язані з пасажирськими та вантажними перевезеннями. Використання терміну «інший транспорт» потребує конкретного уточнення виду транспорту.

Послуги за статтею «Подорожі» відображають вартість усіх видів товарів та послуг, придбаних приїжджими. За цією категорією послуг враховуються платежі за туристичні путівки, за проживання в готелі, придбання товарів особистого користування, а також приватні перекази з-за кордону на користь нерезидентів (у тому числі іноземних студентів), готівкова валюта, продана на відрядження, тощо.

Комунікаційні послуги — послуги зв'язку, в тому числі телекомунікаційні, забезпечення телефонного, телексного, телеграфного зв'язку, радіомовлення, електронної пошти, супутникового, факсимільного та телевізійного зв'язку, поштові послуги.

Будівельні  послуги — будівництво об'єктів, монтаж обладнання, ремонт будівель та споруд за межами економічної території.

Страхові  послуги — охоплюють різні види страхування, що здійснюються страховими компаніями-резидентами для нерезидентів, і навпаки (наприклад, страхування зовнішньоторговельних вантажів). Фінансові послуги — це послуги фінансових посередників (наприклад, у зв'язку з відкриттям кредитних ліній), виплата чи стягнення комісійних за операції з акредитивами, банківськими акцептами, фінансовим лізингом. Як фінансові послуги кваліфікуються також виплата чи стягнення комісійних за проведення операцій з цінними паперами, за управління активами, за обслуговування кореспондентських рахунків та ін.

Комп 'ютерні та інформаційні послуги  — оброблення баз даних, упровадження програмного забезпечення, включаючи розроблення і програмування конкретних систем замовника, управління обчислювальними комплексами, консультації у сфері обчислювальної техніки, експлуатація та ремонт обчислювальної техніки, послуги інформаційних агентств, пряма (індивідуальна) передплата на періодичні видання.

Роялті  та ліцензійні послуги — офіційно дозволене використання нематеріальних активів (патенти, ліцензії, авторські права, торговельні знаки, технології). Проте придбання та продаж таких активів належать до операцій із капіталом (капітальні трансферти).

Послуги приватним особам та послуги у сфері  культури і відпочинку — створення художніх фільмів, радіо- і телевізійних програм, проведення спортивних, культурних та оздоровлювальних програм, послуги, пов'язані з навчанням чи лікуванням за кордоном.

Урядові послуги — зовнішньоторговельні операції посольств, консульств, військових представництв, які вони проводять із резидентами тієї країни, де розташовані.

Інші  ділові послуги  — різноманітні види ділових, професійних, технічних та пов'язаних із науково-дослідною діяльністю послуг, які не увійшли до наведених вище категорій послуг. Це, зокрема:

а) перероблення давальницької сировини;

б) операційний  лізинг — оренда обладнання без  персоналу, зда 
вання в оренду (чартер) морських і повітряних суден та іншого 
транспортного обладнання без команди та екіпажу;

в) послуги з  підготовки документів, консалтинг у сфері бухгал 
терського обліку, аудиту й податкового законодавства, надання опе 
ративної допомоги фірмам;

г) послуги в  галузі реклами та маркетингу, проведення виставок 
та торговельних ярмарків;

д) наукові дослідження та дослідно-конструкторські розроблен 
ня, виконані резидентами для нерезидентів, і навпаки;

ж) архітектурні, інженерні та інші технічні послуги, геологіч 
на розвідка, перевірка та сертифікація якості продукції, технічний 
контроль;

з) послуги в  галузі сільського господарства, видобування  корис 
них копалин, перероблення на місцях тієї продукції, яка надійшла за 
імпортом і не підлягає реекспорту, і навпаки (наприклад, перероб 
лення ядерних відходів);

к) послуги з  добору кадрів (наприклад, екіпажів суден), письмового та усного перекладу, оплата будівельних матеріалів компаніями-не-резидентами, що ведуть будівельні роботи на території даної країни.

л) агентські  послуги — оплата компаніями послуг їхніх закордонних агентів, у тому числі представництв.

До статті «Доходи» поточного рахунку входять компенсації працівникам, доходи від інвестицій (доходи від прямих інвестицій та інші дивіденди і проценти). Ця стаття відображає взаємозв'язок між доходами і капітальним рахунком, а також між платіжним балансом і балансом зарубіжних інвестицій.

Основні види доходів, що відображаються на поточному рахунку:

Оплата  праці — заробітна плата та інші виплати, отримані робітниками та службовцями за межами країни, резидентами якої вони є.

Доходи  від прямих інвестицій:

а) дохід від  пайової участі в капіталі компаній — дивіденди, роз 
поділений та нерозподілений прибуток закордонних відділень, реін- 
вестований прибуток;

б) проценти за борговими  зобов'язаннями — це проценти, які 
сплачує прямому інвестору підприємство прямого інвестування, і 
навпаки.

Дохід від портфельних  інвестицій являє собою рух коштів між резидентами і нерезидентами, що виникає внаслідок володіння акціями, облігаціями, довгостроковими цінними паперами, інструментами грошового ринку. До нього належать:

а) дохід від  пайової участі в капіталі компаній (дивіденди);

б) дохід за борговими  зобов'язаннями (проценти). 
Дохід від інших інвестицій:

а) проценти за довгостроковими  кредитами (гарантованими або 
негарантованими);

б) інший дохід  від інших інвестицій — проценти за іншими фі 
нансовими вимогами/зобов'язаннями (міжбанківськими кредитами, 
позиками, депозитами, за користування залишками коштів на кор 
рахунку та ін.).

Стаття «Поточні трансферти» відображає операції, проведені на безоплатних засадах. Ця група операцій збільшує доходи та споживання країни-одержувача за рахунок доходів та споживання краї-ни-постачальника. Поточні трансферти включають грошові трансферти урядам для фінансування видатків, гуманітарної допомоги, щорічних або регулярних внесків у міжнародні організації, оплати урядом або міжнародними організаціями витрат (у тому числі і заробітної плати співробітникам) на надання технічної допомоги.

Сектор  державного управління — гуманітарна допомога, внески державних органів до фондів міжнародних організацій, податки і штрафи, сплачені нерезидентами державним органам України.

Інші  сектори:

а) грошові перекази осіб, які працюють за кордоном, —  безоп 
латні грошові перекази сім'ям;

б) інші трансферти — дарування, спадок; аліменти та інші ви 
плати на утримання дітей; пенсії та інші виплати в межах програм 
соціального забезпечення, що виплачуються недержавними органі 
заціями; приватні перекази, що надходять резидентам від нерезиде 
нтів, або навпаки; періодичні відрахування (включаючи членські 
внески) в благодійні, релігійні, наукові і культурні організації; спла 
та мита і штрафів, якщо вона проводиться резидентами України на 
користь державних органів інших країн.

II. Рахунок операцій  із капіталом та  фінансових операцій.

Цей рахунок  поділяється на рахунок операцій із капіталом та рахунок фінансових операцій.

У рахунку операцій із капіталом відображаються всі виплати за капітальними трансфертами і за придбання/розміщення нематеріальних, нефінансових активів. Капітальні трансферти можуть бути в грошовій і матеріальній формах. Грошові капітальні трансферти призначені для придбання/розміщення основних фондів. Капітальні

трансферти в  матеріальній формі є відображенням зміни права власності на основні фонди, списання дебіторської заборгованості.

У рахунку фінансових операцій показуються всі операції, пов'язані зі зміною права власності на іноземні фінансові активи або пасиви країни. Насамперед це операції, що полягають у пред'явленні та погашенні фінансових вимог однієї країни до інших країн, і навпаки.

Основним компонентом  рахунків операцій з капіталами та фінансових операцій є капітальні трансферти. Трансферт вважається капітальним, коли має місце передача права власності на основний капітал або анулювання боргу кредитором, коли одна із сторін не отримує вартісного еквівалента.

Капітальні  трансферти сектора  державного управління — це " державні трансферти на інвестиційні цілі, тобто капітальні трансферти державних органів на користь організацій-нерезидентів. Вони призначені для повного або часткового покриття видатків на придбання основного капіталу (наприклад на фінансування великомасштабних будівельних проектів). Формою капітальних трансфертів сектора державного управління є також податок на спадок.