Финансовый менеджмент. 21

Варіант № 1

ЗМІСТ

  ВВЕДЕННЯ………………………………………………………………………………………2

         ТЕОРЕТИЧНА  ЧАСТИНА

1. Сутність і принципи фінансового менеджменту, його функції і задачі…………………………………………………………………………………5

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

Задача №1………………………………………………………………….17

Задача №2………………………………………………………………….19

Задача №3………………………………………………………………….22

Задача №4………………………………………………………………….23

Задача №5………………………………………………………………….26

ЛІТЕРАТУРА…………………………………………………………………….28

ВВЕДЕННЯ

      Управління з'явилося разом з людьми. Там де хоча б дві людини, об'єднувалися в прагненні досягти який, або загальної мети, виникала завдання координації їх спільних дій, рішення якої хто з них повинен був брати на себе. У цих умовах він став керівником, керуючим, а інший - його підлеглим, виконавцем. 
На всіх етапах становлення суспільства проблема управління стояла досить гостро і багато люди намагалися вирішити її але їхні праці мали розрізнений характер і не становили узагальненої теорії. 
Поступово з розвитком товарно-грошових відносин розвивалося і управління. У часи рабовласництва процвітала торгівля; пізніше, в часи феодалізму і процвітання натурального господарства значення торгівлі в селі трохи зменшилася, але з розвитком міст і ремесла вона знову набула своє первинне значення. У часи становлення капіталізму і первісного накопичення капіталу процвітало фінансове підприємництво, а пізніше - промислове. У середині ХІХ століття управління придбало нові форми. Якщо до цього одноосібним управлінцем був господар, то в період бурхливого зростання промислового структура значно змінилася. 
        Саме на цьому етапі і почав розвиватися менеджмент в тому вигляді, в якому ми звикли сприймати це слово. Не можна сказати, що він раптово з'явився саме з розвитком капіталізму, він існував і раніше. У часи рабовласництва були керуючі на плантаціях, які стежили за правильністю виконання робіт, але це правильніше було б назвати наглядом, ніж управлінням. У часи феодалізму і процвітання натурального господарства, також існували керуючі, помічники господаря, це, мабуть, можна вважати одним з перших проявів саме управління, а не тільки нагляду над працюють, оскільки у керуючого була можливість маневру: він міг замінити вид робіт у вигляді заохочення або покарання селян, міг знизити податок (щоправда, лише за рахунок підвищення податку для інших). Це було жахливим, але все ж прояв управління. 
        І лише у другій половині минулого століття після перемоги промислової революції на Заході ситуація різко змінилася. Ринкові відносини володіли всіма сферами життя суспільства. Як гриби після дощу росли великі фірми, які вимагали великого числа керівників вищого і середнього рівнів, здатних приймати грамотні раціональні рішення, які вміють працювати з великими масами людей. Тому від керуючих потрібний високий професіоналізм, компетентність, вміння порівнювати свою діяльність з існуючими законами. В результаті з'являється група людей, які спеціально займаються управлінською діяльністю. Цим керівникам вже не потрібно тримати своїх підлеглих у покорі владною рукою. Головним завданням стає копітка організація, і щоденне управління виробництвом в цілях забезпечення найбільшої прибуток власникам фірми. Ці люди стали називатися менеджерами. 
          Яскравим прикладом є Америка: безліч контор, які працюють в різних областях. Кожна з них має свою управлінську структуру, де крім президента (господаря) є ще і керуючий, фінансисти і аналітики, які займаються розробкою політики фірми. Ті з них, чиї фахівці виявилися найбільш талановитими, досвідченими і грамотними вижили в море дикої конкуренції. Всі самі знамениті американські бізнесмени: Генрі Форд, Рокфеллер і багато інші починали з малого, але, швидко зорієнтувавшись у ситуації, що склалася на ринку ситуації, змогли набрати команду і зробити свою роботу максимально ефективною, працюючи швидше і краще за інших, вони стали лідерами у своїй галузі. 
Основна мета існування будь-якого бізнесу та створення будь-якої фірми - привести фірму до вершини Успіху, закріпити її там і дати їй можливість сміливо дивитися в майбутнє, бачачи там нові перспективи її розвитку. Сутність бізнесу полягає в постійному вдосконаленні самої фірми, її стратегії і тактики в боротьбі за місце на ринку, в прагненні до досконалості. Примноження капіталу, здобуття прибутків і розвиток фірми, надія на майбутнє - ось ті складові, без яких бізнес немислимий. Так само він немислимий без талановитих менеджерів, які можуть повести за собою людей і реалізувати задумане. 
Метою даної роботи є дослідження основ фінансового менеджмент. Питання, як майстерно керувати рухом фінансових ресурсів і фінансовими відносинами між організаціями, становить зміст фінансового менеджменту. Він являє собою процес вироблення цілі управління фінансами та здійснення впливу на фінанси з допомогою методів і важелів фінансового механізму для досягнення поставленої мети.

Теоретична  частина

1. Сутність і принципи фінансового менеджменту, його функції і задачі.

     В умовах ринкової економіки управління різними аспектами діяльності підприємства неможливе без вирішення проблем фінансового характеру. Аналіз доцільності вибору засобів розв’язання завдання, прийняття остаточного управлінського рішення потребує сукупність спеціальних знань, що одержали назву « фінансовий менеджмент».

       За період існування  фінансового менеджменту істотно  розширилося коло досліджуваних  проблем. На початку його виникнення  вивчалися фінансові питання  створення нових фірм і компаній, а у процесі становлення і  розвитку - проблеми управління фінансовими  інвестиціями і різні напрямки  управління фінансами підприємства. Деякі проблеми фінансового менеджменту  виокремилися в самостійні галузі  знань – фінансовий аналіз, інвестиційний  менеджмент, ризик-менеджмент, антикризове  управління підприємством при  загрозі банкрутства.

        Вихідною умовою  виникнення фінансів є товарне  виробництво, опосередковане грошовими  відносинами. Початком фінансових  відносин є створення додаткового  продукту у сфері виробництва  і подальший його розподіл. Звичайний  відтворювальний процес може  забезпечуватися тільки в результаті  первинного розподілу додаткового  продукту і спрямування його  на поповнення витраченої частини  засобів виробництва і вартості  робочої сили. Такий кругообіг  фондів у змозі забезпечувати  без участі держави, тобто додатковий  продукт є основною і початком  виникнення фінансів.

        Історичний  характер фінансових відносин  знаходиться в суворій послідовності  і підпорядкованості елементам  розвитку суспільства. Розвиток  фінансових відносин відбувається  разом з розвитком суспільства  від простих відносин до більш  складних. Проте практика ефективного  фінансового менеджменту в нашій  країні перебуває  в стадії  становлення. Це пов’язано з  об’єктивними економічними труднощами перехідного періоду, недосконалістю нормативно-правової база, недостатньою підготовкою спеціалістів для роботи в кризових економічних умовах.

        Фінансовий  менеджмент являє собою науку  про управління фінансами підприємства  щодо вироблення і реалізації  управлінських рішень, пов’язаних  з формуванням, розподілом і  використанням фінансових ресурсів  підприємства.

         Вироблена  стратегія і тактика організації  підприємством фінансових відносин  являє собою фінансову програму, або фінансову політику підприємства. Вона, у свою чергу, є складовою  частиною економічної політики  і визначається такими чинниками:  закономірностями розвитку економічних  відносин у суспільстві; історичними  умовами, в яких держава здійснює  свої функції; конкретними завданнями  і цілями на даному етапі  розвитку підприємства.

          Накреслена  фінансова політика може бути  успішна реалізована тільки при  науковій організації процесу  управління семи підприємства. За  змістом процес управління фінансами  підприємства – це створення,  застосування, вивчення, аналіз, вдосконалення  форм фінансових відносин, призначених  для реалізації цілей і завдань,  визначених фінансовою політикою  підприємства. Форми фінансових  відносин являють собою законодавчо  оформлені у вигляді нормативних  актів об’єктивні фінансові відносини.

         Стадії  управління фінансами підприємства  утворюють відповідні ланки управління. До них належать:

 а) розробка форм фінансових відносин, їх вдосконалення (фінансове право); б) практичне застосування форм фінансових відносин ( фінансова діяльність, о полягає у розробці і виконанні фінансових планів і фінансових прогнозів); в) перевірка дотримання, вивчення, аналізу діючих фінансових відносин з метою підготовки пропозицій щодо подальшого удосконалення ( фінансовий контроль).

        Фінансовий  механізм підприємства - це сукупність  узгоджених між собою вироблених  на основі фінансової політики  управлінських рішень, пов’язаних  з формуванням розподілом та  використанням фінансових ресурсів  підприємства та організацією  обороту його коштів. Основною  умовою формування фінансового  механізму підприємства є його  ефективність, о може бути досягнута  тільки при  повній узгодженості  його складових частин.

       Результатом управління  фінансами підприємства у сфері  створення різних форм фінансових  відносин є розробка рішень (фінансових  важелів).  Фінансове рішення (фінансовий  важель) – це форма фінансових відносин, о є частиною фінансового механізму, за допомогою якого здійснюється матеріальний вплив на економічні інтереси суб’єктів господарювання.                       У будь – якій сфері діяльності підприємства  при виробленні управлінського рішення здійснюється прямий або непрямий  вплив на формування грошових потоків і результати фінансової діяльності.

         Для виконання різноманітними формами фінансових відносин ролі фінансових важелі необхідно розробити порядок і методи їх організації. Вирізняють два основних методи організації фори фінансових відносин. Перший – наділення форм фінансових відносин економічними стимулами. Фінансові стимули являють собою можливість тієї або іншої форми фінансових відносин матеріально впливати на діяльність суб’єкта з метою збільшення зацікавленості  в результаті роботи.                                                          Другий метод – наділення форм фінансових відносин відповідними нормативами. Фінансові нормативи характеризують вагомість, розмір фінансового важеля. Вони забезпечують реальність і результативність фінансового важеля.

        Суб’єктивна  діяльність у галузі організації  форм і методів фінансових  відносин ( фінансових важелів, фінансових  стимулів, фінансових відносин) може  призводити до різноманітних  наслідків. Це знаходить відображення  і в прийнятті фінансових рішень. Якщо форми і методи фінансових  відносин відповідають вимогам об’єктивних економічних законів, процес становлення і розвитку підприємства йде по висхідній лінії. В інших випадках цього не відбувається. У результаті – незалежно від волі свідомості людей в економічному житті суспільства виникають позитивні або негативні наслідки, їх необхідно своєчасно виявити для того, щоб не знижувалася ефективність фінансового механізму і не збільшувалися втрати в економіці держави.

       Ефективний фінансовий  менеджмент сприяє формуванню  ресурсного потенціалу підприємств,  зростанню його продуктивності, забезпечує постійне накопичування  власного капіталу. Це сприяє  підвищенню конкурентної позиції  підприємства на фінансовому  і товарному ринках, стабілізує  економічне становище, формує  стійку стратегію розвитку.

        Головною метою  фінансового менеджменту є управління  вартістю підприємства в інтересах  його власника.

       Твердження про  конфлікт, що нібито виникає між  зайнятістю і збільшення добробуту  власників акцій, неправомірне, оскільки  успішні підприємства і фірми  в довгостроковий перспективі  нарощують і вартість для власників,  і продуктивність, і зайнятість.  У довгостроковій перспективі   ці завдання не піднімають, а  доповняють одне одного.

        Реальні відносини,  засновані на максимізації вартості  підприємства в інтересах його  власників, на практиці тісно  пов’язанні з більш високим  рівнем життя, більш високою  загальною  продуктивністю і  конкурентоспроможністю і більш  ефективним фондовим ринком. 

        У процесі  реалізації головної мети фінансового  менеджменту необхідно вирішувати  такі основні завдання:

а) фінансування діяльності підприємства: визначення раціональної структури пасивів підприємств ( співвідношення між власними і позиковими коштами); врахування допустимого рівня фінансового ризику; розробка дивідендної політики; формування оптимальної структури позикових коштів;

 б) використання активів з фінансового обліку: формування оптимальної структури активів; визначення стратегії і тактики підприємства, орієнтованої на ефективність господарської діяльності. Технічне переозброєння і зростання продуктивності праці; пов’язування фінансових результатів з прийнятним рівнем підприємницького ризику;

 в) здійснення стратегії фінансового менеджменту: проведення інвестиційної політики,  що враховує інтереси підприємства; аналіз інвестиційних проектів господарського і фінансового напрямку; фінансовий моніторинг втілення проектів у життя;

 г) здійснення тактики фінансового менеджмент: комплексне, оперативне управління активами і короткостроковими зобов’язаннями підприємства ( коштами, дебіторською заборгованістю, кредиторською заборгованістю і короткостроковими позиковими коштами);

д) здійснення стратегії і тактики: фінансовий аналіз підприємства; фінансове планування і прогнозування діяльності підприємства;

 ж) внутрішній фінансовий контроль: вивчення ефективності встановлених для даного виду діяльності форм і методів фінансових відносин; встановлення тісноти зв’язку між результатами  фінансово - господарської діяльності підприємства і тих форм і методами  фінансових  відношень, що опосередковували цей процес.

       Фінансовий менеджмент  як система управління фінансами  підприємства відіграє активну  роль у ринкових перетвореннях.  Ця система функціонує у відповідності  із принципами, о забезпечує її  дієвість та об’єктивність. До  числа основних принципів фінансового  менеджменту відносять:

а) стратегічну орієнтованість;

б) плановість і системність;

в) цільову спрямованість;

г) диверсифікацію.

       Принцип –  стратегічна орієнтованість полягає  у досягненні цілей спрямованих  на розвиток підприємства. Основна  мета стратегічного курсу полягає  насамперед у виявленні та  усуненні тих варіантів прийняття  рішень, що можуть зашкодити глобальним  задачам. Стратегія не може  задаватися лише перспективним  планом. Фінансова стратегія визначає  можливість збалансованого управління  матеріальними, трудовими та фінансовими  ресурсами підприємства.

        Наступний  принцип – плановість і системність  доповнює  попередній і реалізується  через систему оперативних (поточних) планів.  Він забезпечує збалансованість  діяльності усіх структурних  підрозділів діяльності підприємства. Фінансове планування уданому  випадку має внутрішню орієнтацію  з застосуванням державного зовнішнього  регулювання.

        Принцип фінансового  менеджменту – цільова спрямованість.  Менеджери завжди орієнтуються  на досягнення поставленої мети ( цілі), що ставлять перед собою,  перед підприємствам в цілому. Традиційно у фінансовому менеджменті  до числа основних цілей відносять:  підвищення рентабельності власного  капіталу, зростання ринкової вартості  акцій, відповідальність перед  суспільством, розширення ринку  збуту продукції, оптимізація   матеріальних і фінансових ресурсів. Загальні цілі є у всіх компаній. Це насамперед стійкі доходи, зростання виробництва, розширення  ринку збуту і сфер впливу. Направляють  політику  компанії  та і задають їй тон рентабельності  і продуктивності. Вони служать  основним орієнтиром і контролюючим  фактором.

        Значний вплив  на фінансовий менеджмент має  принцип диверсифікації фінансових  вкладень. Даний принцип розглядають  удвох аспектах :

а) інвестування фінансових ресурсів у доходні фінансові активи;

б) створення багатогалузевого підприємства, що здійснює різні види підприємницької діяльності. Диверсифікація позитивно впливає на очікуваний рівень дохідності підприємства, у результаті здійснення оперативної, інвестиційної та фінансової діяльності.

        Диверсифікація  оперативної діяльності найчастіше  пов’язана з тим, що постачальники  порушують умови договорів, неритмічні  постачання приводять до збоїв  у виробничому процесі. За таких  обставин підприємства  прагнуть  самостійно випускати комплектуючі  вироби та напівфабрикати, не  зважаючи на високий рівень  їх собівартості порівняно з  покупними виробниками.

        Найбільш поширена  диверсифікація фінансових вкладень  у ціні папери, що супроводжуються  формуванням портфеля цінних  паперів.

        Портфель цінних  паперів зазвичай, формується за  рахунок акцій, депозитних сертифікатів  комерційних банків, векселів  державних  облігацій і т.д.

        Сутність фінансового  менеджменту як економічної категорії  виявляються у виконуваних нею  функцій. Науково обґрунтована  характеристика функцій необхідна  для ефективної організації управління  фінансовою діяльністю в підприємствах  і комерційних організаціях. Функції  фінансового менеджменту істотно  відрізняються від функцій фінансів  підприємства, що пояснює значимість  управлінського аспекту.

       Для фінансового  менеджменту притаманні наступні  функції:

       а) організація;

        б) планування;

        в) аналізу;

        г) контроль.

        Функція організації  полягає у необхідності структурування об’єкта управління з метою розмежування повноважень, визначення прав і обов’язків функціональних підрозділів. З цією функцією зв’язаний процес департаментальної побудови внутрішньої системи управління і контролю.

       Функція організації  полягає у необхідності структурування  об’єкта управління з метою  розмежування повноважень, визначення  прав і обов’язків функціональних підрозділів. З цією функцією зв’язаний процес департаментальної побудови внутрішньої системи управління і контролю.

       Функція планування  припускає формування мети і  задач її досягнення на підставі  розмежування обов’язків у рамках  організаційної структури управління.  До функції планування відносять  і розподіл обмеженого обсягу  ресурсів у часовому аспекті  виходячи з пріоритетів і цілей  розвитку. Реалізується дана функція  через систему фінансових звітів  і використання нормативів.

       Функція аналізу  ґрунтується на системі фінансових  показників, що повно та всебічно  характеризують господарську діяльність  підприємства і процес реалізації  поставлених задач та мети.  За допомогою цієї функції  інтерпретуються фактори, що впливають  на фінансові показники. Реалізації  функції сприяє процес стимулювання  ділової активності та забезпечення  фінансової стійкості підприємства.

       Функція контролю  сприяє реалізації поставлених  цілей. До них відноситься вироблення  норм і нормативів, о є еталоном, критерієм оцінки результатів;  порівняння досягнень з поставленими  цілями і встановленими критеріями; забезпечення внесення необхідних  змін в умови і фактори діяльності.

      Вирішальне значення  для комплексної реалізації функцій  управління має інформаційне  забезпечення. Воно дозволяє прийняти  рішення з урахуванням обміну  думками і вибору оптимального  з альтернативних варіантів досягнення  цілей.

       З практичної  точки зору функції  фінансового  менеджменту визначає система  задач фінансового менеджменту  на підприємстві. Ці функції поділяють  на дві основні групи:

а) функції фінансового менеджменту як управлінської системи;

б) функції фінансового менеджменту як підсистеми управлінням підприємством.

      Функції фінансового менеджменту як управлінської системи.

1. Розробка фінансової стратегії підприємства в процесі реалізації цієї функції виходячи з загальної стратегії економічного розвитку підприємства і прогнозу кон’юнктури фінансового ринку формується система цілей і цільових показників фінансової діяльності на довгостроковий період; визначаються пріоритетні задач, розв’язувані в найближчій перспективі і розробляється політика дій підприємства по основних напрямках його фінансового розвитку, фінансова стратегія підприємства розглядається як невід’ємна складова частина загальної стратегії його економічного розвитку.2
2. Формування ефективних інформаційних систем, що забезпечують обґрунтування альтернативних варіантів управлінських рішень. У процесі реалізації цієї функції повинні бути визначенні обсяги і зміст інформаційних потреб фінансового менеджменту сформовані зовнішні і внутрішні джерела інформації, що задовольняють ці потреби; організаційний постійний моніторинг фінансового стану підприємства і кон’юктури фінансового ринку.
3. Здійснення планування фінансової діяльності підприємства по основних її напрямках.  Реалізація цієї функції фінансового менеджменту зв’язана з розробкою системи поточних планів і оперативних бюджетів по основних напрямках фінансової діяльності, різних структурних підрозділам і по підприємству і цілому. Основою такого планування є розроблена фінансова стратегія підприємства, що вимагає конкретизації на кожнім етапі його розвитку.
4. Здійснення аналізу різних аспектів фінансової діяльності підприємства. У процесі реалізації проводяться експрес і заглиблений аналіз окремих фінансових операцій; результатів фінансової діяльності окремих дочірніх підприємств, філій і « центрів відповідальності»; узагальнених результатів фінансової діяльності підприємства в цілому розрізі окремих її напрямків.
5. Розробка діючої системи стимулювання реалізації прийнятих управлінських рішень в області фінансової діяльності. У процесі реалізації цієї функції формується система заохочення і санкцій у розрізі керівників і менеджерів окремих структурних підрозділів підприємства за виконання або невиконання встановлених цільових фінансових показників, фінансових нормативів і планових завдань. Індивідуалізація такої системи стимулювання забезпечується шляхом упровадження на підприємстві контрактної форми оплати праці керівникам підрозділів і фінансових менеджерів.
6. Здійснення ефективного контролю за реалізацією прийнятих управлінських рішень в області фінансової діяльності. Реалізація цієї функції фінансового менеджменту пов’язана зі створенням системи внутрішнього контролю на підприємстві, поділом контрольних обов’язків окремих служб і фінансових менеджерів, визначення системи контрольованих показників і контрольних періодів, оперативним реагуванням на результати здійснюваного контролю.

Функції фінансового  менеджменту як підсистеми управлінням  підприємством.

1. Управління активами. Функціями цього управління є виявлення реальної потреби в окремих видах активів виходячи з обсягів операційної діяльності, о передбачаються, підприємства і визначення їхньої суми в цілому, оптимізація складу активів з позицій ефективності комплексного їхнього використання, забезпечення ліквідності окремих видів оборотних активів і прискорення циклу їх обороту, вибір ефективних форм і джерел їхнього застосування.
2. Управління капіталом.  У процесі реалізації цієї функції  визначається загальна потреба в капіталі для фінансування формованих активів підприємства; оптимізація структури капіталу з метою забезпечення найбільш ефективного його використання; розробляється система заходів щодо рефінансування  капіталу в найбільш ефективні види активів.3.
3. Управління інвестиціями. Функціями цього управління є формування найважливіших напрямків інвестиційної діяльності підприємства; оцінка інвестиційної привабливості окремих реальних проектів і фінансових інструментів і добір найбільш ефективних  з них; формування реальних інвестиційних програм і портфеля фінансових інвестицій; вибір найбільш ефективних фори фінансування інвестицій.
4. Управління грошовими потоками. Функціями цього управління є формування вхідних і вихідних потоків коштів підприємства, їх синхронізація і в часі по окремих майбутніх періодах, ефективне використання залишку тимчасового вільних грошових активів.
5. Управління фінансовими ризиками. В процесі реалізації цієї функції виявляється склад основних фінансових ризиків, властивих господарський діяльності даного підприємства, здійснюється оцінка рівня цих ризиків і обсяг пов’язаних з ними можливих фінансових втрат у розрізі окремих операцій по господарський діяльності в цілому;  формується система заходів щодо профілактики і мінімізації окремих фінансових ризиків, а також їхньому страхуванню.
6. Антикризове фінансове управління при загрозі банкрутства. У процесі реалізації цієї функції на основі постійного моніторингу фінансового стану підприємства діагностується погроза його банкрутства; оцінюється рівень цієї погрози; використовуються  внутрішні механізми фінансової стабілізації підприємства, а в необхідних випадках – обговорюються напрямки і форми його санації.

Основні функції  фінансового менеджменту як спеціальної  області управління підприємством  розглянуті в найбільше агрегованому стані. Кожна з цих функцій може бути конкретизована більш цілеспрямована з урахуванням специфіки підприємства як об’єкта фінансового управління й основних форм його фінансової діяльності.

   2.Практична частина.

 Задача №1.

           На підставі вихідних даних,  наведених у таблиці 1 визначити  рівень ефективності використання  сукупного капіталу підприємства  за два суміжних періоди. Використовуючи  спосіб абсолютних різниць, виявити  вплив на зміну результуючого  показника чинників першого порядку(  рентабельності продажу і оборотності  активів). Зробити висновки щодо  потенційних можливостей збільшення  доходності сукупного капіталу.

           Таблиця  1 – Вихідні данні.

Рішення: