Фіксований сільськогосподарський податок

 

Тема»Фіксований сільськогосподарський податок»

                                                   ПЛАН

Вступ

1. Особливості справлення  фіксованого сільськогосподарського  податку до

бюджету.

2. Практика надходжень  до бюджету від сплати фіксованого

сільськогосподарського  податку.

3. Проблеми правового  регулювання порядку перерахунку  податку.

Висновок.

Список використаної літератури

 

 

 

Вступ

 

Досвід цивілізованих  країн світу свідчить, що високий  рівень

ефективності агробізнесу  досягається не автоматично, а прямо  залежить

від характеру і структури  суспільної формації, що утворилася в

результаті історичного  розвитку суспільства. Незважаючи на те що

демократичній державі притаманні ринкові відносини, вони далеко не

ідеальні в системі  господарювання. Ринкова економіка  — як, зрештою, і

будь-яка інша — має  свої плюси і мінуси. Тому багаторічна  світова

практика виробила механізми, покликані нейтралізувати, звести до

можливого мінімуму і пом'якшити негативні соціальні моменти  ринкової

економіки. Зробити це може тільки держава.

Практика ринку виробила необхідний арсенал засобів і  способів державного

регулювання макроекономіки. Найважливішими з них є індикативне

планування, фіскальна кредитно-грошова  і структурна політика,

регулювання цін тощо. Серед  цих підойм особлива роль належить

бюджетно-податковій системі. [6, с. 48]

Податкова система в Україні  не набула стабільності, тому не стала

важливим чинником в економічному механізмі управління народним

господарством, у тому числі  його аграрним сектором. До цього часу

ведуться дискусії про  напрями її подальшого розвитку. Очевидно, що діюча

сьогодні система оподаткування  сільськогосподарських підприємств

потребує удосконалення. Головна причина цього — порівняно  високий

податковий тягар і  те, що податки не стимулюють розвитку процесів, які

можуть зупинити економічну кризу: зростання обсягів виробництва,

структурну перебудову господарства, підвищення ступеня ділової

активності суб'єктів  господарювання, що здійснюють діяльність у сфері

сільського господарства.

Тому з обєктивною необхідністю постає питання про зменшення податкового

тягара, чому й сприятиме введення фіксованого сільськогосподарського

податку.

У даній роботі розглядається  сфера застосування, принципи впровадження,

умови функціонування, методика розрахунку фіксованого

сільськогосподарського  податку та його місце в системі  податків і зборів

у державі загалом.

Актуальність теми полягає  у тому, що фіксований сільськогосподарський

податок покликаний внести спрощення у справлянні податків із

сільськогосподарських товаровиробників, сприяти їх економічній

зацікавленості і зростанню, що на даний момент відповідає основним

напрямкам і тенденціям в  розвитку пріоритетних галузей економіки.

 

Завдання дослідження  полягає у визначенні чинних недоліків  у практиці

адміністрування і функціонування даного виду податку, пошуку перспектив

вдосконалення.

Предметом роботи визнається фіксований сільськогосподарський  податок в

системі елементів спрощеної  системи оподаткування.

Обєктом дослідження вважається практика функціонування, справляння і

адміністрування даного податку  в сучасних реаліях економічного розвитку

на Україні.

 

 

1. Особливості  справляння фіксованого сільськогосподарського податку до бюджету.

Питання дотаційності сільського господарства було завжди в центрі уваги

законотворців і урядовців, адже окрім того, що продукція сільського

господарства займає досить високу питому вагу у валовій доданій  вартості

економіки нашої держави  як держави індустріально-аграрної (13,8%),

сільське господарство є  стратегічно важливою галуззю народного

господарства країни в  цілому, поскільки воно – основний виробник

сільськогосподарської і  харчової продукції. Тому доцільним  було

вирішення питання насамперед про пом`якшення режиму оподаткування

сільськогосподарського  товаровиробника, його спрощення. Саме  до цього і

покликаний сільськогосподарський  податок.

Згідно з Законом України "Про фіксований сільськогосподарський  податок"

від 17 грудня 1998 року було визначено  механізм справляння фіксованого

сільськогосподарського  податку у грошовій формі. Він  справляється з

одиниці земельної площі  та сплачується в рахунок таких  податків та

зборів:

податку на прибуток підприємств;

плати (податку) заземлю;

податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин  і

механізмів;

комунального податку;

збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного

бюджету;

збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків

Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;

збору на обов'язкове соціальне  страхування;

збору на будівництво, реконструкцію  і ремонт і утримання автомобільних

доріг загального користування України;

збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;

збору до Державного інноваційного  фонду;

плати за придбання торгового  патенту на здійснення торгівельної

діяльності;

збору за специфічне використання природних ресурсів (щодо користування

водою для потреб сільського господарства).

Інші податки та збори, в тому числі податок на додану вартість, акцизний

збір, мито, митні збори, визначені  Законом України "Про систему

оподаткування" від 18 лютого 1997 року, сплачуються

сільськогосподарськими  товаровиробниками в порядку  і розмірах,

визначених законодавчими  актами України. [10, с. 28]

Платниками фіксованого  сільськогосподарського податку є сільськогосподарські підприємства різних організаційно-правових форм,

селянські та інші господарства, які займаються виробництвом

(вирощуванням), переробкою  та збутом сільськогосподарської  продукції, в

яких сума, одержана від  реалізації сільськогосподарської  продукції

власного виробництва  та продуктів її переробки за попередній звітний

(податковий) рік, перевищує  50% загальної суми валового доходу

підприємства.

У разі коли у звітному періоді  валовий доход від операцій з  реалізації

сільськогосподарської продукції  власного виробництва та продуктів  її

переробки становить менше  як 50% загального обсягу реалізації,

підприємство сплачує  податки у наступному звітному періоді  на загальних

підставах. До платників  фіксованого сільськогосподарського податку

належать також власники земельних ділянок та землекористувачі, в тому

числі орендарі, які виробляють товарну сільськогосподарську продукцію,

крім власників та землекористувачів  земель-них ділянок, переданих для

ведення особистого підсобного господарства, будівництва та

обслуговування жилого будинку, господарських будівель (присадибна

ділянка), садівництва, дачного  будівництва, а також наданих  для

городництва, сінокосіння  та випасання худоби.

Якщо у сільськогосподарських  товаровиробників нарахована у 1997 році

сума податків і зборів перевищує суму фіксованого податку  більше як у 3

рази, то до суми фіксованого  податку застосовуються такі коефіцієнти:

у разі перевищення у 3-4 рази — 1,5;

 

у разі перевищення більш  ніж у 4 рази – 2.

Платники фіксованого  сільськогосподарського податку мають  право на вибір

форми сплати податку в  грошовій формі або у вигляді  поставок

сільськогосподарської продукції.

Кількість сільськогосподарської  продукції з одного гектара

сільськогосподарських угідь  встановлюється на початку року і  не підлягає

користуванню залежно  від зміни ціни на сільськогосподарську продукцію

протягом податкового  року. Обрахування кількості сільськогосподарської

продукції з одного гектара  сільськогосподарських угідь, що має

поставлятися в рахунок  фінансового сільськогосподарського податку,

здійснюється, виходячи з  еквіваленту — однієї тони пшениці  м'якої

третього класу за цінами, які щорічно визначаються Кабінетом  Міністрів

України.

Зміна порядку сплати податків і зборів протягом звітного року не

допускається.

Об'єктом оподаткування  є площа сільськогосподарських  угідь, переданих

сільськогосподарському  товаровиробнику у власність  або наданих йому у

користування, в тому числі  на умовах оренди.

У тому випадку коли у  звітному періоду відбувається зміна  площ

сільськогосподарських угідь, у зв'язку з набуттям права землевласника

або землекористувача відповідно землевласник чи землекористувач

зобов'язаний здійснити уточнення  сум податкових платежів на період до

закінчення податкового  року і протягом місяця надати розрахунки до

органів державної податкової служби за місцем розташування земельної

ділянки.

Ставка фінансового сільськогосподарського податку з одного гектара

сільськогосподарських угідь  встановлюється у відсотках до їх грошової

оцінки, проведеної за станом на 1 липня 1995 року, відповідно до

методики, затвердженої Кабінетом  Міністрів України в наших  розмірах:

для ріллі, сіножатей та пасовищ  — 0,5;

для багаторічних насаджень  — 0,3.

Грошову оцінку сільськогосподарських  угідь у разі необхідності можна

уточнювати згідно із законодавством.

Особливістю єдиного фіксованого  податку для сільськогосподарських

підприємств є те, що платники податку, які здійснюють діяльність у

гірських зонах та на поліських  територіях, застосовують ставку

фіксованого сільськогосподарського податку у відсотках до її грошової

оцінки в таких розмірах:

для ріллі, сіножатей та пасовищ  — 0,3;

для багаторічних насаджень  — 0,1.

Порядок обчислення і сплати фіксованого сільськогосподарського податку

регламентується Законом  України "Про фіксований сільськогосподарський

податок" від 17.12.98 р. № 320.

З 1 квітня 2001 року набрав чинності Закон України "Про порядок

погашення зобов'язань платників  податків перед бюджетами та державними

цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-111. Ним визначено терміни

подання податкової звітності  і строки погашення податкових зобов'язань

перед бюджетами та державними цільовими фондами. Норми цього  Закону

регламентують сплату фіксованого  сільськогосподарського податку.

Підпунктом 5.3.1 передбачається, що платники податків зобов'язані

самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену  в

розрахунку, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем

відповідного граничного строку надання розрахунку. [10, с. 29]

Розрахунок фіксованого  сільськогосподарського податку платники податків

подають до органу державної  податкової служби до 1 лютого поточного  року

(абзац перший ст. 5 Закону  № 320). У цьому документі загальна  сума

податку розподіляється у  встановлених розмірах між кварталами і, як

передбачає абзац другий статті 5 Закону № 320, сплачується щомісяця, а

саме:

у першому кварталі — 10%;

у другому кварталі — 10%;

у третьому кварталі — 50%;

у четвертому кварталі — 30%.

Відповідно до вимог Закону № 2181 на момент подання розрахунку

відбувається узгодження податкового зобов'язання. Тобто  базовим

податковим (звітним) періодом для фіксованого сільськогосподарського

податку є місяць.

Абзацом "а" пп. 4.1.4 Закону № 2181 встановлено, що податкова звітність

за базовий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у  тому

числі при сплаті місячних авансових внесків), подається протягом 20

календарних днів, наступних  за останнім днем звітного (податкового)

місяця. Сплата фіксованого  сільськогосподарського податку повинна

проводитися протягом тридцяти днів (20 днів плюс 10 днів), наступних  за

останнім днем звітного (податкового) місяця.

У разі, коли у звітному періоді  відбувається зміна площ

сільськогосподарських угідь  у зв'язку з набуттям права землевласника  або

землекористувача, землевласник чи землекористувач зобов'язаний здійснити

уточнення сум податкових платежів на період до закінчення податкового

року і протягом 20 календарних  днів, наступних за останнім календарним

днем місяця, а якому  виникла така зміна, надати розрахунки до органів

державної податкової служби за місцем розташування земельної ділянки.

Платники податку перераховують  у визначений строк кошти на окремий

рахунок відділень Державного казначейства України в районах.

Відділення Державного казначейства України у районах наступного дня

після надходження коштів перераховують суми фіксованого

сільськогосподарського  податку у таких розмірах: до місцевого  бюджету —

30%, на обов'язкове державне  пенсійне страхування — 68%, на  обов'язкове

соціальне страхування — 2%.

 

 

2. Практика надходжень  до бюджету від сплати фіксованого

сільськогосподарського  податку.

Верховна Рада України  неодноразово зверталася до питання  реформи в

оподаткуванні сільського господарства, змінювалися механізми та ставки

податків адже ослаблення податкового тиску на сільськогосподарських

виробників в Україні  було і залишається актуальним, оскільки продукція

сільського господарства займає 13,8% у валовій доданій вартості

економіки нашої держави. Як відомо, в більшості країн сільське

господарство є дотаційною галуззю і вимагає державної  підтримки. У

результаті було прийнято рішення про впровадження в порядку експерименту фіксованого сільськогосподарського податку — інтегрованого податку, що об'єднав сукупність сплачуваних станом на 1 січня 1998 р. податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком окремих транзитних їх

видів1. Початкові ставки відповідно до наведених нормативних  документів

з 1 га сільськогосподарських  угідь становили (у % до вартості землі):

ріллі, сіножатей, пасовищ  — 1,3%, багаторічних насаджень — 0,3%. Згодом

ставка 1,3% зменшилася до 1%. У  квітні 1999 р. було затверджено ставки

фіксованого сільськогосподарського податку (далі — ФСП), якими

підприємства користуються при розрахунках податків і сьогодні. Так,

ставки для ріллі, сіножатей, пасовищ скоротилися до 0,5% від  вартості

землі, для багаторічних насаджень — до 0,3%. Щоправда, коефіцієнти

встановлено за результатами розрахунків податків у 1997 р.3 Вони

залежать від ступеня  перевищення нарахованих податків над сумою ФСП за

1997 р. На підставі затвердженого  механізму нарахування фіксованого

податку можна стверджувати про зростання залежності податків від обсягів

та якості землі, яка знаходиться  в користуванні сільськогосподарських

підприємств України. [7, с. 57]

Для з'ясування, чи дійсно податковий тиск на сільгоспвиробника зменшено

і наскільки впроваджені  заходи ефективні для підвищення податкової

дисципліни, проаналізуємо  статистичні дані з нарахованих  та сплачених

податків.

Незважаючи на спрощення  в оподаткуванні сільськогосподарських  виробників

України, обсяги нарахованих  та сплачених у 1999 p. податків дещо

різняться. До 2001 р. підприємства сплачували 70% ФСП (пенсійне та

соціальне страхування), але  в 2002 р. бюджет згідно з розрахунками

недоотримає близько 200 млн. грн. податків від сільськогосподарських

виробників.[7;с.52]

Щодо регулювання відносин у сільському господарстві поки що рано робити остаточні висновки. Про ефективність чи неефективність введення ФСП для сільськогосподарських виробників свідчитиме динаміка сільськогосподарського виробництва в Україні та створення в даному секторі економіки додаткового валового внутрішнього продукту. Однак це — тема окремого дослідження. Нині ж можемо зробитилише попередні висновки щодо результатів   його  впровадження.     В  оподаткуванні сільськогосподарських виробників України існують як переваги, так і недоліки. До переваг слід віднести:

зниження податкового  навантаження на сільськогосподарських  виробників в

Україні;

спрощення механізму нарахування  податків та зменшення документообороту в обліку оподаткування сільського господарства (складається одна форма

розрахунку замість розрахунків  всіх податків, які ввійшли до ФСП);

прив'язка до кількості та якості основного ресурсу в сільському

господарстві — земельних  угідь, що спонукає виробників до ефективнішого

його використання;

впровадження податку  дає надію на незмінність податкових ставок в

сільському господарстві протягом найближчого часу (хоча можливе  внесення

змін у зв'язку з прискоренням економічних реформ в аграрному  секторі);

фіксований податок враховує сезонність сільськогосподарського

виробництва, оскільки найбільші  суми ФСП повинні бути сплачені в III та

IV кварталах року, коли  підприємства починають одержувати  кошти від

реалізації своєї продукції.

Водночас в оподаткуванні  сільськогосподарських виробників існує багато

проблем, які не вирішило впровадження фіксованого податку. Основні

негативні наслідки введення цього податку:

не враховується рівень матеріально-технічної  бази сільськогосподарських

підприємств;

 

спрощення податкового обліку та механізму сплати податків через

поєднання декількох податків в один призводить до підвищення залежності

від його ставки всього податкового  навантаження на виробника;

вигідною є натуральна сплата податку, яка припускається  при сплаті ФСП,

хоча в усьому світі  розрахунки в натуральній формі  менш прогресивні для

економіки країни;

недостатній зв'язок окремих  складових фіксованого податку  з площами та

якістю земельних угідь  господарств (відрахування на соціальні  заходи,

податок з власників транспортних засобів тощо);

фіксований сільськогосподарський  податок не враховує всього спектру

соціально-економічних умов перехідного періоду, що знижує його регулюючі

функції; не зовсім доцільним, на наш погляд, є включення до складу ФСП

окремих податків та платежів (зокрема, за користування природними

ресурсами — відсутній  механізм стимулювання ефективного  та економного

використання води, інших  природних ресурсів);

незважаючи на спрощення  в оподаткуванні та зниження податкового  тиску,

бюджет недоотримав лише в 1999 р. близько 188 млн. грн. З впровадженням

70-відсоткового внесення  сум ФСП до бюджету дисципліна, очевидно, не

підвищиться.

 

Таким чином, впровадження фіксованого  сільськогосподарського податку, як

і будь-яке нововведення, має як позитивні, так і негативні  моменти для

діяльності сільськогосподарських  підприємств. Основним завданням

удосконалення податкового  механізму в сільському господарстві має стати

більша диференціація  ставок податку з урахуванням  не тільки обсягів та

якості земельних угідь, а й матеріально-технічної бази, рівня доходів та

платоспроможності, життєвого  циклу підприємства, чисельності  його

працівників, видів продукції. Ці заходи дозволять посилити регулюючу  та

стимулюючу функції податків у сільському господарстві. Аграрний сектор

вимагає постійної уваги  та регулювання з боку держави  як специфічна та

пріоритетна галузь в економіці  України.

3 метою створення кращих  економічних умов для виробничої  та

інвестиційної діяльності можна  виокремити такі заходи щодо вдосконалення

оподаткування сільськогосподарських  товаровиробників:

при вдосконаленні податкової системи України поліпшувати  умови

функціонування вітчизняного товаровиробника — головної ланки у державі й основного платника в бюджет;

використовувати для всіх організаційно-правових форм господарювання в

аграрному секторі диференційовану  багатоканальну систему платежів у

бюджет, які б сприяли  ефективнішому врахуванню всіх чинників діяльності

— засобів виробництва, включаючи  земельні і трудові ресурси; [5, с. 76]

 

зберегти діючу систему  оподаткування і відрахувань  у позабюджетні фонди,

а також пільги, виключивши з оподаткування прибуток від

сільськогосподарської діяльності спеціалізованих товаровиробників

індустріального типу;

нараховувати податок  на прибуток і додану вартість, виходячи з фактичних

цін реалізації продукції, робіт  і послуг, не проводити донарахування

податків при реалізації за цінами, нижчими фактичної собівартості, що

суперечить принципам  ринкової економіки і призводить до додаткового

вилучення коштів у бюджет, в тому числі і за рахунок збитків, при

значних витратах галузі внаслідок диспаритету цін на сільськогосподарську продукцію і засоби виробництва;

підвищити рівень земельного оподаткування для збереження, поліпшення та

ефективнішого використання земельних ресурсів, оскільки

сільськогосподарські угіддя є головним засобом аграрного  виробництва;

з метою збереження і підвищення зацікавленості товаровиробників

працювати на землі плату  за землю встановити в межах диференціальної

ренти, відображаючої якість угідь, їх місцезнаходження по відношенню до

ринків збуту, кількість  та якість вирощеної на цих землях продукції;

для подальшого реформування земельних відносин і збереження

сільськогосподарських угідь  оцінити останні у вартісному виразі,

організувати бухгалтерський облік замість натурального, який не

відповідає їх раціональному  використанню, закріпити їх за юридичними і

фізичними особами, передбачивши відповідальність за нецільове

використання і зниження родючості земель;

удосконалити санкції  за податкові порушення з урахуванням  їх змісту і

завданого бюджету збитку, умов порушення законодавства, а  також

відповідальності податкових органів за необґрунтоване завдання збитку

платнику податку.

 

Висновки

 

Незважаючи на спрощення  в оподаткуванні сільськогосподарських  виробників

в Україні, обсяги нарахованих  та сплачених у 1999 році податків дещо

різняться. До 2001 року підприємства сплачували менше 70% фіксованого

сільськогосподарського  податку (пенсійне та соціальне страхування), але

в 1999 році бюджет згідно з  прогнозованими розрахунками недоотримав

близько 200 млн. грн. податків від сільськогосподарських

товаровиробників. [10, с. 30] Як свідчать дані, податкова дисципліна в

сільському господарстві залишається низькою. Напрошується висновок про

зменшення ролі фіксованого  податку в наповненні доходної частини

бюджету. Однак податок  повинен виконувати також регулюючу  функцію, крім

фіскальної. Про ефективність чи неефективність введення фіксованого

сільськогосподарського  податку для сільськогосподарських  виробників

свідчитиме динаміка сільськогосподарського виробництва в Україні та

створення в даному секторі  економіки додаткового валового внутрішнього

продукту. В оподаткуванні  сільськогосподарських виробників України

існують як переваги, так  і недоліки. Введення в дію фіксованого

сільськогосподарського  податку ще не вирішує всіх проблем, які постають

перед ними, але це суттєвий крок вперед назустріч платникам  з метою

полегшення справляння податків.

 

 

Список використаної літератури.

 

Закон України “Про систему  оподаткування” від 18.02.97 р.

Закон України “Про фінансовий сільськогосподарський податок” від

17.12.98 р.

Белков В. Оподаткування сільськогосподарських товаровиробників: досвід і

проблеми // Бухгалтерія в  сільському господарстві, 2002, №7. –  с. 19 –

22.

Василик О. Д., Павлюк К. В. Державні фінанси України: Підручник. – К.:

НІОС. – 2002.

Колотуха С. М. та інші. Удосконалення  системи оподаткування

сільськогосподарських підприємств // Економіка АПК, 2002, №4. – с. 72 –

76.

Пацкан В. Удосконалення системи оподаткування сільськогосподарських

підприємств // Вісник Податкової служби України, 2001. - №10, с. 48 –

53.

Підчибій М. Фіксований сільськогосподарський податок в умовах

прискорення реформування аграрного  сектора економіки // Економіка АПК,

2002. - №5. – с. 57 – 61.

Пожидаєва М. Щодо проблем правового регулювання порядку перерахування

фіксованого податку до державної  казни // Економіка, господарство і

право, 2002, №2. – с. 60 – 63.

Сочніченко О. Аналіз податкового навантаження агропромислового

виробництва. // Бухгалтерія  в сільському господарстві, 2002, №11.

Сотніченко О. Особливості податкових відносин в сільському господарстві

// Бухгалтерія в сільському  господарстві, 2002. - №10. – с. 28 – 34.