Фінанси України

     Зміст

1. Історичні та економічні передумови виникнення фінансів.
2. Структура фінансового механізму та характеристика його елементів.
3. Бюджетний устрій України. Економічна сутність державного бюджету.
4. Література.
 

1. Історичні та економічні передумови виникнення фінансів

     Термін "фінанси" з'явився у XIII столітті. Він походить від середньовічного  латинського терміна "financia", що означає обов'язкову сплату грошей. Ця сплата пов'язувалася з передачею  частини доходу громадянина в  розпорядження монарха, короля або  іншого правителя на його утримання  та на інші витрати державного змісту. Так тривало майже до початку XVIII століття. Під фінансами розуміли державне публічне господарство або  господарство будь-якого державного утворення нижчого рівня, як-от: земство, міська община тощо.

       У цей же період у деяких  державах, наприклад у Німеччині,  слово "фінанси" мало негативне  значення. Його пов'язували зі  здирництвом, хабарництвом, вимаганням  тощо. Вперше у сучасному тлумаченні  термін "фінанси" став застосовуватися  у Франції, де під фінансами  розумілася сукупність коштів, необхідних  для задоволення потреб держави  та різних суспільних груп.

       У XVIII столітті трактування поняття  фінансів як державного господарства  мало подальший розвиток. Державні  утворення різного рівня стали  називатися союзами публічного  змісту, а фінанси — формами  та методами добування коштів  і їх витрачання цими союзами  при виконанні покладених на  них функцій. Форми та методи  мобілізації коштів постійно  змінювалися й удосконалювалися, що пов'язано з розвитком економіки  держав.

       Форми одержання коштів союзами  публічного змісту були зумовлені,  в свою чергу, формами господарства. При натуральному господарстві  переважали податки у натуральній  формі, при недостатньому рівні  розвитку приватної власності  держава задовольняла потреби  експлуатацією своїх земель. Тоді, коли розшарування громадян у  державі за розміром доходів  було незначним, існувало переважно  загальне майнове оподаткування.  З розвитком приватної власності,  коли з'явилися великі господарські  структури в промисловості, торгівлі, сільському господарстві, виникли  й різні форми мобілізації  коштів у вигляді промислового, поземельного, домового податків.

       У XIX столітті спостерігається  бурхливий економічний розвиток. Поглиблюється і саме розуміння  фінансів. Від спрощеного поняття  фінансів як державного господарства  переходять до розуміння_с!?інансів  як самостійної галузі знань,  що охоплює нові сфери їх  функціонування і впливу. Це, зокрема,  фінанси сфери виробництва, виконання  робіт і надання послуг. Виникають  фінансові ринки, набуває розвитку  державний кредит й інші фінансові  інститути. Фінанси перетворюються  на вагомий фактор політичного  та економічного життя в державі.  Проблеми фінансів стають об'єктом  постійних наукових досліджень, їх виникнення порівнюють із  винаходом парової машини, колеса  тощо. До певної міри це справедливо.  Нині мало не всі знають, що  невміле використання фінансів  призводило навіть до загибелі  цивілізацій. Так, Римська імперія  занепала через непосильний тягар  податків і зборів. Кризи у  фінансовій сфері призводили  до революційних подій, занепаду, або навпаки — до процвітання  деяких економічних систем.

       У фінансах можна відшукати  ключ до розуміння історії:  чому суспільство або яка-небудь  його частина стали спрямовувати  свій розвиток і економічне  життя у тому чи іншому напрямку. Висновок один: той, хто не розумів  суті фінансів і не засвоїв  кращих методів їх використання, завжди програвав.

       Вчення про фінанси порівнюють  із вченням про хліб насущний, про те, чому в одних його  достатньо, а в інших нема, і  в чому полягають найкращі  способи добування хліба. Нині  значення фінансів в історії  й суспільному житті незаперечне:  за ними визначається як політична  доля держави, так і економічні  та соціальні умови певної  країни. Основним фактором у розвитку  фінансів завжди була потреба  в коштах, що пояснювалося зміцненням  держави та боротьбою за її  існування. Однак сутність і  форми задоволення потреб у  коштах зумовлюються економічним  розвитком країни, зростанням міст, становищем у промисловості й  сільському господарстві. Способи  ж мобілізації коштів і призначення  витрат залежать від співвідношення  сил різних суспільних груп, визначаються  боротьбою їхніх інтересів.

       Виникнення та розвиток фінансів  зумовлювалися зростанням продуктивних  сил у суспільстві, насамперед  товарно-грошових відносин як  необхідної форми економічного  життя для досягнення певного  рівня суспільного добробуту.  Своїй досконалості й завершеності  фінанси зобов'язані також появою  та прогресом різних видів  державних утворень. Тому є підстави  стверджувати, що фінанси — це  продукт розвитку товарно-грошових  відносин і держави. Фінанси  можуть успішно функціонувати,  активно сприяти економічному  та соціальному прогресу лише  за активного втручання у ці  процеси держави.

       Найвищого розквіту фінанси досягли  у XX столітті, коли функції держави  набагато розширилися і вдосконалилися, а товарно-грошові відносини посіли  головне місце в економічних  системах. Фінанси перетворилися  на універсальний і надзвичайно  активний елемент економічного  життя, розвинулися методи і  форми мобілізації коштів та  їх розподіл у державі з  метою задоволення потреб населення,  удосконалення виробничих та  соціальних процесів.

       Фінансам належить провідна роль  в економічній системі. Це зумовлено  тим, що їх функціонування визначає  кількісні й якісні параметри  будь-якого економічного явища  чи процесу, а також кінцеві  результати діяльності.

       Обов'язковою ознакою участі фінансів  у економічному житті держави,  підприємця чи громадянина є  гроші. Без використання грошей  у процесах виробництва, у здійсненні  державою своїх функцій, задоволенні  населенням своїх життєвих потреб  не існували б і фінанси.  Усі процеси економічного життя,  де беруть участь фінанси, мають  грошове вираження, тобто оцінку  в грошовій формі. Економічне  життя держави постійно вимагає  створення грошових фондів для  задоволення різноманітних потреб. Обсяг цих фондів кількісно  та якісно характеризує масштаби  діяльності й фінансові можливості  країни, господарської структури,  громадянина. Ці фонди, власне, і є фінансами.

       Громадянин, який одержує доходи  у формі оплати праці чи  з інших джерел, має у своєму  розпорядженні певну суму грошей, але вони не є фінансами.  Фінансами ці гроші стануть  тоді, коли їхній власник створить  відповідний фонд і вкладе  їх у цінні папери, надасть  кредит фізичній особі або  зробить щось інше, завдяки чому  матиме певний дохід.

       Фінанси за своїм економічним  змістом дуже непроста, багатогранна  складова економічних явищ і  процесів, економічної системи в  цілому. У фінансовій теорії немає  єдиної думки щодо визначення  меж фінансів у економічній  системі держави. Так, більшість  економістів радянської доби  звужено трактувала фінанси, надаючи  їм роль знарядь розподілу  та перерозподілу валового внутрішнього  продукту в процесі відтворення.  Це зумовлено тим, що у теоретичному  плані в комуністичному суспільстві  фінанси як елемент економічної  системи повинні були відмерти. На стадії будівництва комуністичного  суспільства сфера функціонування  фінансів має звужуватися разом  зі звуженням товарно-грошових  відносин, які повинні поступово  відмирати. Слід зазначити, що  за існування єдиної соціалістичної  форми власності теоретично надто  складно розкрили економічну  суть фінансів, оскільки в межах  єдиної державної власності вони  справді виконують роль інструменту  розподілу та перерозподілу валового  внутрішнього продукту. Однак цим  їх роль не обмежується.

       Трактування фінансів як системи  економічних, грошових чи навіть  виробничих відносин і на сьогодні  переважає в економічній і  фінансовій теорії, що існує й  розвивається в пострадянських  країнах. Згідно з цими теоретичними  положеннями спочатку існують  економічні, виробничі, грошові відносини,  створюється їхня структура, потім  на неї накладається категорія  фінансів або інша економічна  категорія, з яких і виводиться  їх економічна суть. Однак економічні  відносини — це наукова абстракція, яка не має чітких економічних  характеристик, насамперед кількісних  і якісних.

       Зарубіжна фінансова наука трактує  фінанси досить широко, не обмежуючись  конкретними чіткими рамками.  Де існують товар і гроші,  там є й фінанси. У наукових  дослідженнях зарубіжних авторів  фінанси постають як категорія  економічного життя, що випливає  з об'єктивних процесів у економіці  й державному будівництві і  є невід'ємною частиною ринкової  економіки.

       Отже, фінанси слід розглядати  як економічну категорію, що  відображає створення, розподіл  і використання фондів фінансових  ресурсів для задоволення потреб  господарської діяльності, надання  різноманітних послуг населенню  з боку держави, забезпечення  виконання державою її функцій.  У кінцевому підсумку метою  функціонування фінансів є досягнення  високого рівня добробуту як  держави, так і окремого громадянина.

       У практичному плані фінанси  — це складова економічної  системи будь-якої держави, використання  якої дає змогу успішно реалізовувати  кінцеву мету економічного та  соціального розвитку. Історичний  досвід переконує, що фінанси  успішно можна використовувати  як у тоталітарних системах  для задоволення вузькокласових, партійних чи особистих інтересів,  так і в демократичних системах для досягнення соціальної злагоди, забезпечення високоефективного виробництва і підвищення життєвого рівня громадян.

       Свого найвищого розвитку й  досконалості фінанси досягають  в умовах ринкової економіки,  фундаментальною основою якої  є різні форми власності. При  їх обмеженості фінанси не  можуть виявити всіх своїх  потенційних можливостей, оскільки  їхнє функціонування жорстко  обмежується відповідними державними  законодавчими та нормативними  актами.

       З огляду на це щодо фінансів  та інших економічних категорій  слід вирізнити елементи об'єктивного  та суб'єктивного змісту при  їх функціонуванні. Як об'єктивне  явище в економічному житті  суспільства фінанси можуть успішно  виконувати свою роль тільки  за певних організаційних засад,  тобто за наявності досконалої  законодавчої бази та відповідних  фінансових інститутів. Фінанси  не тільки показник рівня економічного  розвитку суспільства, а й важливий  інструмент цього розвитку. Залежним  від пізнання економічної суті  й ролі фінансів у державі  є їхнє використання для досягнення  поставленої мети.

       Перехід до ринкової економіки  характеризується різкою зміною  впливу фінансів на процес  відтворення. Відбувається якісний  і кількісний переходи на новий  рівень використання фінансів  в економічній системі держави.

       Призначення фінансів — забезпечити  необхідні умови для створення,  розподілу та використання валового  внутрішнього продукту в країні. Це досягається завдяки організації  різноманітних фондів фінансових  ресурсів на всіх етапах діяльності  держави, підприємницьких структур  і кожного громадянина. Фонди  фінансових ресурсів, що обслуговують  економічні процеси, різняться  методами створення, напрямками  використання, інтересами суб'єктів  економічної діяльності, методами  виробничої й суспільної інтеграції  та кінцевими цілями відповідного  виду діяльності.

2. Структура фінансового механізму  та характеристика його елементів

     Фінансовий  механізм — це сукупність форм і  методів створення й використання фондів фінансових ресурсів з метою  забезпечення різних державних структур, господарських суб'єктів і населення. Складовими частинами його є фінансове  планування й прогнозування, фінансові  показники, нормативи, ліміти й резерви, стимули й санкції, а також  система управління фінансами.

     За  допомогою фінансового механізму  здійснюється широкомасштабний розподіл і перерозподіл створюваного в державі  валового внутрішнього продукту відповідно до основних положень фінансової політики. На стадії фінансового планування й  прогнозування визначаються фінансові  можливості держави щодо фінансового  забезпечення розвитку її економіки  й соціальної сфери. Показники прогнозних розрахунків є основою для  приведення в дію відповідних  стимулів та інструментів у формі  різноманітних пільг, санкцій або  обмежень, які забезпечують розвиток держави в заданому напрямку. Це можуть бути пільги з оподаткування, пільгове кредитування або надання  дотацій на покриття збитків тощо. Можуть застосовуватися також фінансові  інструменти, що обмежують ту чи іншу форму діяльності. Це штрафи, відміна  пільг, додаткове оподаткування  тощо. Фінансовий механізм характеризують узагальнюючі та індивідуальні показники. Узагальнюючими є загальний обсяг  фінансових ресурсів, що створюється  в державі, обсяг доходів та видатків бюджету тощо. Індивідуальні —  це величина витрат бюджету держави  на одного жителя, розмір податків, що сплачуються одним працюючим  тощо. Фінансові показники дають  змогу визначити дієвість фінансового  механізму.

       Важливими елементами фінансового  механізму є фінансові нормативи,  ліміти й резерви. Нормативи  характеризують повний рівень  забезпечення видатків, різних видів  витрат фінансових ресурсів. Ліміти  є певними обмеженнями на витрати  в інтересах держави, підприємця  або громадянина. Резерви мають  нейтралізувати вплив непередбачуваних  факторів, що можуть виникнути  в майбутньому.

       Фінансовий механізм спрацьовує  ефективно, якщо функціонують  усі його складові. Застосовуючи  їх, держава може спрямовувати  економічний і соціальний розвиток  на своїй території відповідно  до потреб громадян. Цього досягають  завдяки створенню фондів фінансових  ресурсів.

3. Бюджетний устрій України. Економічна сутність державного бюджету

     Згідно  з Бюджетним кодексом України  бюджетний устрій - це визначена правовими нормами організація і принципи побудови бюджетної системи, її структура, взаємозв'язок між окремими ланками бюджетної системи. Бюджетний устрій України визначається з урахуванням державного устрою і адміністративно-територіального поділу. Оскільки Україна є унітарною державою, бюджетна система країни є дворівневою.

       Зміст бюджетного устрою в  державі:

• організація бюджетної системи;
• принципи її побудови;
• повноваження законодавчих і виконавчих органів державної влади, органів місцевого самоврядування і їх виконавчих органів.

       Бюджетна система - це врегульована  нормами права сукупність усіх  видів бюджетів.

       Згідно зі ст. 5 Бюджетного кодексу  України бюджетна система України  складається із державного бюджету  і місцевих бюджетів.

       Місцевими бюджетами визнаються  бюджет АР Крим, обласні, районні  бюджети, бюджети районів у  містах і бюджети місцевого  самоврядування. Бюджетами місцевого  самоврядування визнаються бюджети  територіальних общин сіл, селищ,  міст та їх об'єднань.

       Стаття 6 Бюджетного кодексу України  виділяє зведений бюджет, який  є сукупністю показників бюджетів, що використовуються для аналізу  і прогнозування економічного  та соціального розвитку держави.

       Зведений бюджет України включає  показники Державного бюджету  України, зведеного бюджету Автономної  Республіки Крим, зведених бюджетів  областей і міст Києва та  Севастополя. Зведений бюджет  Автономної Республіки Крим включає  показники бюджету Автономної  Республіки Крим, зведених бюджетів  її районів і бюджетів міст  республіканського значення. Зведений  бюджет області включає показники  обласного бюджету, зведених бюджетів  районів і бюджетів міст обласного  значення цієї області. Зведений  бюджет району включає показники  районного бюджету, бюджетів міст  районного значення, селищних і  сільських бюджетів цього району. Зведений бюджет міста з районним  поділом включає показники міського  бюджету і бюджетів районів.

       Принципи бюджетного устрою (бюджетної  системи) в Україні (ст. 7 Бюджетного  кодексу України):

• принцип єдності бюджетної системи України;
• принцип збалансованості;
• принцип самостійності;
• принцип повноти;
• принцип обґрунтованості;

       Реалістичність бюджету базується  на достовірності таких основних  прогнозних показників соціально-економічного  розвитку:

• валовий внутрішній продукт номінальний;
• індекс споживчих цін;
• прибуток підприємств;
• надходження в бюджет від приватизації;
• темпи приросту монетарної бази до початку року;
• темпи приросту грошової бази до початку року;
• експорт та імпорт товарів і послуг;
• інші показники, які затверджуються Кабінетом Міністрів України до складання бюджету.
• принцип ефективності;
• принцип субсидіарності;
• принцип цільового використання бюджетних коштів;
• принцип справедливості і неупередженості;
• принцип публічності і прозорості;

    Міністерство фінансів України  забезпечує доступність для публікації:

• проекту закону про Державний бюджет;
• закону про Державний бюджет з додатками;
• інформації про виконання Державного бюджету України;
• інформації про показники виконання зведеного бюджету України;
• іншої інформації про виконання Державного бюджету України.

       Проект закону про Державний  бюджет публікується протягом  семи днів після його подання  Верховній Раді України. Бюджети  публікуються протягом десяти  днів з дня їх прийняття.

• принцип відповідальності учасників бюджетного процесу.

     Бюджет  можна розглядати з різних точок  зору:

• як економічну категорію – систему економічних відносин, які пов'язані з формуванням і використанням бюджетних фондів різного рівня.
• як матеріальний об'єкт – централізований грошовий фонд, який формується на тому або іншому рівні, для забезпечення функцій відповідних органів державної влади або місцевої влади.
• як правова категорія – основний фінансовий план утвору й використання централізованого фонду коштів, затверджуваний представницькими органами влади різного рівня.

     Державний бюджет як економічна категорія відображає грошові відносини, які виникають  між державою, з одного боку, і  підприємствами, організаціями, установами всіх форм власності та фізичними  особами – з іншого, з приводу  утворення централізованого фонду  грошових коштів держави і його використання на розширене відтворення, підвищення рівня життя і задоволення  інших суспільних потреб.

     Федеральний бюджет і бюджети державних позабюджетних  фондів розробляються й затверджуються у формі федеральних законів, а місцеві бюджети розробляються  й затверджуються у формі правових актів.

     Сутність  бюджету проявляється в його функціях:

• утвір бюджетного фонду, виконують бюджетні доходи, які включають податки від юридичних і фізичних осіб, доходи від державної власності, емісії цінних паперів.
• конкретні цільові бюджетні видатки – держава враховує інтереси різних учасників відтворювального процесу, і у зв'язку із цим бюджетні видатки охоплюють і сферу матеріального проведення, і невиробничу сферу, економічні регіони, а так само окремі господарські суб'єкти.
• контрольна, припускає створення умов для здійснення контролю, обумовлює можливість ефективного впливу держави на всі економічні процеси.
• перерозподільна, укладається в тому, що через бюджет проводиться вилучення частини чистого доходу, створеного в сфері матеріального проведення й розподіл цього доходу між: регіонами, виробничої й невиробничої сферами, галузями виробничої й невиробничої сфери.

     Бюджетом називають основний фінансовий план держави, тому що він займає центральне місце серед інших фінансових планів і в процесі формування й затвердження бюджету відбувається коректування всіх інших фінансових планів.

     В умовах поглиблення ринкових реформ основні завдання бюджетної політики полягають у наступному:

• утримати економіку від спаду проведення;
• забезпечити фінансову стабілізацію;
• стимулювати інвестиційну активність, домагатися збільшення частки нагромадження в національному доході;
• скоротити невиробничі видатки бюджету на державні дотації окремим галузям сфери матеріального проведення;
• зміцнити дохідну базу бюджету за рахунок удосконалювання оподатковування й посилення контролю над повнотою сплати податків;
• створити систему діючого фінансового контролю над ефективним і цілеспрямованим використанням державних видатків;
• підсилити контроль над величиною державного боргу.

Література

1. Василик О.Д. Теорія фінансів: Підручник. - К.: НІОС. - 2000. - 416 с
2. Ковальчук С.В., Форкун І.В. Фінанси. Навчальний посібник. Львів: “Новий Світ – 2000”,  2005, 568 с
3. Опря А.Т. Фінансове право: Навчальний посібник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2004. - 248 с.