Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Фінансова звітність підприємства

1 ФОРМА № 1 «БАЛАНС»

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку (П(с)БО) 2 «Баланс», затверджене Міністерством фінансів України від 31.03.1999 р. № 87, дане Положення (стандарт) визначає зміст і форму балансу та загальні вимоги до розкриття його статей.

Баланс – це звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов’язання і власний капітал.

Основою для складання балансу служить зведена оборотно-сальдова відомість – це фінансовий документ, в якому відображені бухгалтерські залишки по різних рахунках обліку на перше число року, кварталу або місяця. Оборотно-сальдова відомість складається щомісячно і використовується для записів даних за дебетом і кредитом кожного рахунку окремо. У ній відображаються і перевіряються обороти за рахунками, а також правильність складання регістрів бухгалтерського обліку.

Оборотно-сальдова відомість заповнюється перенесенням кредитових оборотів з регістрів бухгалтерського обліку. При цьому дебетові обороти оборотно-сальдової відомості за кожним рахунком бухгалтерського обліку повинні дорівнювати дебетовому обороту за відповідним рахунком бухгалтерського обліку у відповідному регістрі (відомості) бухгалтерського обліку.

Загальна сума дебетових оборотів оборотно-сальдової відомості повинна дорівнювати загальній сумі кредитових оборотів даної відомості.

Метою складання балансу є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату для прийняття ефективних економічних рішень.

Бухгалтерський баланс являє собою двосторонню таблицю, у лівій частині - активу балансу - міститься інформація про активи підприємства з погляду їхнього складу і розміщення, а в правій частині – пасиву балансу - міститься інформація про джерела фінансування активів і склад цих джерел з погляду власного чи позикового капіталу.

Головна особливість балансу – рівність підсумків активу і пасиву. Між складовими елементами балансу існує зв'язок, активи дорівнюють, як зобов’язання і капітал в сумі.

Актив балансу складається з трьох розділів, а пасив - з п'яти розділів, у яких згруповані економічно однорідні засоби і джерела так, щоб з найбільшою ясністю простежувався взаємозв'язок між складом господарських засобів в активі та джерелами їх формування в пасиві балансу. Це істотно підвищує пізнавальні якості балансу, полегшує контроль та забезпечує аналіз фінансового стану підприємства.

У І розділі активу балансу «Необоротні активи» об'єднані статті: нематеріальні активи, основні засоби за первісною та залишковою вартістю (остання належить до валюти балансу), довгострокові біологічні активи, довгострокові фінансові інвестиції, довгострокова дебіторська заборгованість та інші необоротні активи.

У II розділі активу балансу «Оборотні активи» подають дані про грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу або протягом 12 місяців з дати балансу. До цього розділу належать статті: виробничі запаси; поточні біологічні активи; незавершене виробництво; готова продукція; товари; векселі одержані; дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги; дебіторська заборгованість за розрахунками; інша поточна дебіторська заборгованість; поточні фінансові інвестиції; грошові кошти і їх еквіваленти; інші оборотні активи.

У III розділі активу балансу «Витрати майбутніх періодів» подають інформацію про витрати майбутніх періодів. Це витрати, що мали місце протягом поточного або попередніх звітних періодів, але належать до наступних періодів.

У І розділі пасиву балансу «Власний капітал» відображають власний капітал підприємства, що дорівнює частині активу підприємства, яка залишається після вирахування його зобов'язань. До власного капіталу належать: статутний капітал, пайовий капітал, додатковий вкладений капітал, інший додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток, неоплачений капітал, вилучений капітал. Власний капітал є важливим джерелом активів підприємства.

У II розділі пасиву балансу «Забезпечення наступних витрат і платежів» подають інформацію про нараховані у звітному періоді майбутні витрати та платежі, розмір яких на дату складання балансу можна визначити тільки шляхом попередніх (прогнозних) оцінок, а також залишки коштів цільового фінансування і цільових надходжень, отриманих з бюджету та інших джерел. До цього розділу належать забезпечення виплат відпусток, гарантійних зобов’язань, додаткове пенсійне забезпечення, інші види фінансування.

У III розділі пасиву балансу «Довгострокові зобов'язання» подають інформацію про залучені кошти банків, шляхом випуску підприємством облігацій на довгостроковій основі з нарахуванням відсотків. Це зобов'язання, які будуть погашені в строк більше одного року.

У IV розділі пасиву балансу «Поточні зобов'язання» відображають зобов’язання , які будуть погашені протягом 12 місяців, починаючи з дати балансу. Це зобов'язання за одержаними кредитами банку, виданими підприємством векселями, кредиторською заборгованістю за товари, роботи і послуги, поточні зобов’язання за розрахунками з бюджетом, зі страхування, оплати праці тощо.

У V розділі пасиву балансу «Доходи майбутніх періодів» відображаються доходи, отримані протягом поточного або попередніх звітних періодів, які належать до наступних звітних періодів. До доходів майбутніх періодів належать, зокрема, доходи у вигляді одержаних авансових платежів за здані в оренду основні засоби та інші необоротні активи (авансові орендні платежі), передплату на газети, журнали, періодичні та довідкові видання, виручку за вантажні перевезення, виручку від продажу квитків транспортних і театрально-видовищних підприємств, абонентну плату за користування засобами зв’язку тощо.

Баланс підприємства наведений у Додатку Б.

Отже, розглянута структура бухгалтерського балансу дає змогу дослідити підприємство, дати характеристику стану фінансово-господарських засобів і джерел їх формування на звітну дату в грошовому вимірнику. Тому не випадково баланс є основною формою звіту про фінансовий стан підприємства.

2 ФОРМА № 2 «ЗВІТ ПРО ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ»

Зміст і форма звіту про фінансові результати визначені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати». П(с)БО 3 також визначає загальні вимоги до розкриття статей Звіту про фінансові результати. Вимоги цього звіту стосуються підприємств, організацій, установ та інших юридичних осіб усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ).

Інформацію Звіту про фінансові результати використовують для оцінки минулої події підприємства, а також оцінки ризику недосягнення очікуваного результату.

Звіт про фінансові результати – звіт про доходи, витрати і фінансові результати підприємства.

Для розкриття інформації про доходи, витрати і фінансові результати підприємства у звіті про фінансові результати використовують рахунки класу 7, 8, 9, які поділяються за видами діяльності підприємства.

За вимогами П(с)БО 3 «Звіт про фінансові результати» структура форми звіту форми № 2 складається із трьох розділів:

I. Фінансові результати;

II. Елементи операційних витрат;

III. Розрахунок показників прибутковості акцій.

Статті розділу I «Фінансові результати» дозволяють визначити фінансовий результат діяльності підприємства.

Розділ II «Елементи операційних витрат» необхідний для аналізу витрат при прийнятті управлінських рішень з питань управління витратами.

Розділ III «Розрахунок показників прибутковості акцій» стосується

акціонерних товариств, прості або потенційні прості акції, які відкрито продаються і покупаються на фондових біржах, включаючи товариства, які перебувають в процесі випуску таких акцій.

Звіт про фінансові результати наведений у Додатку В.

Структура Звіту ґрунтується на класифікації діяльності підприємства.

Звичайною визнається будь-яка діяльність, що є складовою частиною бізнесу підприємства, а також супутня діяльність, що забезпечує цей бізнес, виникає як його наслідок. Звичайна діяльність – це будь-яка основна діяльність.

Основна діяльність – це операції, зв’язані з виробництвом чи реалізацією продукції (товарів, послуг, робіт), які є головною метою створення підприємства і забезпечують основну частку його доходів.

Операційна діяльність – це основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю.

Інвестиційна діяльність – це господарські операції з придбання і реалізації необоротних активів і фінансових інвестицій, що не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів.

Фінансова діяльність – це діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного та позиченого капіталу підприємства.

3 ФОРМА № 3 «ЗВІТ ПРО РУХ ГРОШОВИХ КОШТІВ»

Зміст і форма звіту про рух грошових коштів, а також загальні вимоги до розкриття його статей визначаються П(С)БО 4 «Звіт про рух грошових коштів».

Звіт про рух грошових коштів містить інформацію про грошові потоки підприємства за звітний період. Грошові потоки – це надходження і вибуття коштів та їх еквівалентів. Еквівалент коштів – короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, що можуть бути вільно конвертовані у визначену суму коштів і мають незначний ризик зміни вартості.

Звіт про рух грошових коштів – це звіт, який відображає надходження і видаток грошових коштів у результаті діяльності підприємства в звітному періоді.

Звіт про рух грошових коштів надає додаткову інформацію для користувачів фінансової звітності щодо змін, що стались у балансі підприємства, а також відносно того, наскільки суттєвими є статті доходів та витрат, що були отримані та сплачені грошовими коштами.

Крім того, звіт про рух грошових коштів, у поєднанні з іншими фінансовими звітами, надає змогу:

– оцінити здатність підприємства генерувати майбутні позитивні грошові потоки;

– зробити висновки щодо спроможності підприємства погашати свої зобов’язання та сплачувати дивіденди;

– пояснити причину існування різниці між прибутком у Звіті про фінансові результати та грошовими надходженнями і платежами;

– оцінити грошові та негрошові операції підприємства, що відносяться до інвестиційної та фінансової діяльності.

Звіт про рух грошових коштів наведений у Додатку Г.

Отже, основною метою складання Звіту про рух грошових коштів є надання користувачам фінансової звітності повної, правдивої та неупередженої інформації про зміни, що відбулися у грошових коштах підприємства та їх еквівалентах за звітний період.

4 ФОРМА № 4 «ЗВІТ ПРО ВЛАСНИЙ КАПІТАЛ»

Зміст та форма Звіту про власний капітал, а також загальні вимоги до розкриття інформації щодо змін у власному капіталі підприємства визначаються П(С)БО 5 «Звіт про власний капітал».

Звіт про власний капітал – це звіт, який відображає зміни в складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду.

У складі власного капіталу підприємства виділяють такі види капіталу: статутний капітал, пайовий капітал, додатковий вкладений капітал, інший додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток, неоплачений капітал, вилучений капітал.

У формі № 4 відображаються причини зміни (джерела збільшення чи причини зменшення) власного капіталу підприємства. Для кожного виду власного капіталу виділена окрема графа звіту.

Джерелами власного капіталу є: внесений капітал (гр. 3, 4, 5); та капітал, отриманий підприємством у результаті діяльності (гр. 6, 7, 8).

Власний капітал може зменшуватися на суму неоплаченого (гр. 9) і вилученого (гр. 10) капіталу.

Вертикально у формі № 4 у вигляді статей якраз і виписані причини, з яких власний капітал підприємства чи то збільшується, чи то зменшується.

Коригування. У цьому розділі три статті безпосередньо коригують залишок власного капіталу на початок року, а четверта «Скоригований залишок на початок року» (ряд. 050) показує його скориговану величину.

Стаття «Зміна облікової політики» (ряд. 020) напряму "пов'язана" з нормами П(С)БО 6. Пунктом 12 П(С)БО 6 визначено, що вплив змін облікової політики на події та операції минулих періодів відображається шляхом коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок року. У зв'язку із цим рядок 020 може "кореспондувати" (звичайно, умовно) тільки з графою 8 «Нерозподілений прибуток».

Стаття «Виправлення помилок» (ряд. 030) призначена для коригування власного капіталу на величину помилок, допущених при складанні фінансових звітів у попередніх періодах. Згідно з пунктом 4 П(С)БО 6 виправлення таких помилок здійснюється шляхом коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року. Таким чином, і за цією статтею коригування робиться за графою 8.

Переоцінка активів. Переоцінка основних засобів передбачена П(С)БО 7 «Основні засоби», переоцінка нематеріальних активів — П(С)БО 8 «Нематеріальні активи».

Статті «Дооцінка основних засобів» (ряд. 060), «Дооцінка нематеріальних активів» (ряд. 100) збільшує величину додаткового капіталу, а отже, відображаються за графою 6.

Статті «Уцінка основних засобів» (ряд. 070), «Уцінка нематеріальних активів» (ряд. 110) зменшує величину додаткового капіталу, тому також відображається за графою 6, але у дужках.

Стаття «Чистий прибуток (збиток) за звітний період» (ряд. 130) заповнюється на підставі даних форми № 2: переносяться показники рядків 220 і 225, які відображаються за графою 8.

Розподіл прибутку. Стаття «Виплати власникам (дивіденди)» (ряд. 140) зменшує власний капітал підприємства. Оскільки дивіденди можуть виплачуватися як за рахунок прибутку підприємства, так і за рахунок резервного капіталу, то відповідні суми відображаються за графами 7-8.

Внески учасників. Стаття «Внески в капітал» (ряд. 180) показує збільшення статутного (гр. 3), пайового (гр. 4), додатково вкладеного (гр. 5) капіталу за рахунок внесків учасників.

Стаття «Погашення заборгованості з капіталу» (ряд. 190)показує зменшення заборгованості учасників із внесків до статутного, пайового, додатково вкладеного капіталу, сума якої відображається за графою 9.

Стаття «Викуп акцій (часток)» (ряд. 210) заповнюється у тому випадку, якщо залишилися на кінець звітного року викуплені протягом цього року акції власної емісії. Вартість таких акцій відображається за графою 10, збільшуючи вилучений капітал, що, у свою чергу, зменшує власний капітал підприємства.

Стаття «Перепродаж викуплених акцій (часток)» (ряд. 220) заповнюється у тому випадку, якщо протягом року перепродувалися викуплені акції. Вартість викупу при цьому відображається за графою 10, зменшуючи вилучений капітал, а власний капітал — збільшуючи або зменшуючи на різницю між вартістю перепродажу і номінальною вартістю.

Стаття «Анулювання викуплених акцій» (ряд. 230) заповнюється у тому випадку, якщо протягом звітного року викуплені акції анулювалися, у результаті чого у графі 10 відображається зменшення вилученого капіталу, але одночасно відбувається і зменшення статутного капіталу.

Стаття «Вилучення частки в капіталі» (ряд. 240) заповнюється у тому випадку, якщо учасникові, який виходить з товариства, повертається його внесок. При цьому розмір внеску зменшує статутний або пайовий капітал, а отже, відображається за графою 3 або 4. При цьому одночасно збільшується вилучений капітал, який відображається за графою 10.

Стаття «Зменшення номінальної вартості акцій» (ряд. 250) заповнюється у результаті проведення операції зменшення номінальної вартості. При цьому зменшується власний капітал підприємства шляхом зменшення статутного капіталу за графою 3. Крім того, цю різницю відображають за графою 10.

Інші зміни у капіталі. У статті «Списання невідшкодованих збитків» (ряд. 260) підприємства відображають суму таких збитків за рахунок джерел їх погашення. Такими джерелами можуть бути резервний капітал (гр. 7) і нерозподілений прибуток (гр. 8).

У статті «Безплатно отримані активи» (ряд. 270) відображається вартість безплатно отриманих активів (основних засобів, незавершеного будівництва, нематеріальних активів), які збільшують інший додатковий капітал підприємства, — значить, ця вартість відображається за графою 6.

5 ФОРМА № 5 «ПРИМІТКИ ДО РІЧНОЇ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ»

Складовою частиною річної фінансової звітності є примітки. Обов’язковість подання приміток у складі річної фінансової звітності визначається Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а порядок їх складання – окремими П(С)БО та наказом Міністерства фінансів України від 29.11.2000 р. №302 «Про Примітки до річної фінансової звітності».

Примітки до фінансової звітності – це сукупність показників та пояснень, яка забезпечує обґрунтованість та деталізацію статей фінансових звітів, а також інша інформація, розкриття якої передбачено іншими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. Всі підприємства, які представляють повний фінансовий звіт, повинні складати примітки до фінансової звітності, за винятком: бюджетних установ, представників іноземних суб’єктів підприємницької діяльності; суб’єктів малого підприємництва.

Примітки до річної фінансової звітності – це складний додаток до фінансової звітності, який можливо поділити на такі складові частини :

− форма №5 «Примітки до річної фінансової звітності» заповнюються всіма підприємствами за єдиною, затвердженою формою. Має вигляд окремих таблиць. Всього таких таблиць п’ятнадцять.

− інформація, яка наведена в П(С) БО і яка обов’язково повинна додаватися до річного фінансового (бухгалтерського) звіту. Складається в довільній формі;

− інформація , яку за думкою керівництва, доцільно додати до річного фінансового (бухгалтерського) звіту.

Форма №5 «Примітки до річної фінансової звітності» складається з п’ятнадцяти окремих розділів. Кожний розділ розкриває інформацію по окремому звіту та відповідає приміткам до окремих П(С)БО.

Особливістю таких таблиць є наведення не тільки сальдо по рахунках, але і оборотів по дебіту та кредиту рахунків.

Форма № 5 наведена в Додатку Е. Назва строк в таблиці відповідає назві субрахунків, тому в таблиці наведені тільки коди відповідних строк.

Всі строки таблиць заповнюються на основі Головної книги (якщо підприємство веде журнально-ордерну форму обліку), або по даним оборотної відомості, при інших формах обліку.

В розділі І «Нематеріальні активи» показують статті І розділу І активу балансу і наведена інформація, розкриття якої передбачено П(с)БО 8 «Нематеріальні активи». В розділі ІІ «Основні засоби» і ІІІ «Капітальні інвестиції» розкриваються статті розділу І активу балансу та наведена інформація, надання якої передбачено П(с)БО 7 «Основні засоби».

6 ФОРМА № 6 «ДОДАТОК ДО ПРИМІТОК ДО РІЧНОЇ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ "ІНФОРМАЦІЯ ЗА СЕГМЕНТАМИ"»

Загальні вимоги щодо розкриття інформації та форми Додатку до приміток до річної фінансової звітності "Інформація за сегментами" за формою №6 регулюються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 29 «Фінансова звітність за сегментами» затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 19.05.2005 р. №412.

Сегмент – це певний вид продукції, напрямок виробництва або реалізації. Відповідно до П(С)БО 29 «Фінансова звітність за сегментами» виділяють такі звітні сегменти: господарський та географічний.

Господарський сегмент – відокремлювана частина діяльності підприємства з виробництва та/або продажу певного виду (або групи) продукції (товарів, робіт, послуг), яка відрізняється від інших.

Географічний сегмент – це відокремлювана частина діяльності підприємства з виробництва та/або продажу певного виду або групи продукції (товарів, робіт, послуг) у конкретному географічному середовищі.

Залежно від характеру ризиків та організаційної структури підприємства географічні сегменти поділяються на два види:

географічний виробничий сегмент (виділяється за місцем розташування виробництва);

– географічний збутовий сегмент (виділяється за розташуванням основних ринків збуту).

Додаток до Приміток до річної фінансової звітності "Інформація за сегментами" складається з трьох розділів:

I. Показники пріоритетних звітних сегментів;

II. Показники за допоміжними звітними сегментами;

III. Показники за допоміжними звітними географічними сегментами.

Структура звіту передбачає можливість відображення шести пріоритетних звітних (розділ І) та шести допоміжних (розділ II та III) сегментів (графи 3-14) та має ще графи для пріоритетних нерозподілених (розділ І) і допоміжних нерозподілених статей (розділ II та III) (графи 15-16).

При складанні форми № 6 фінансової звітності необхідно визначитись з тим, який саме сегмент (господарський чи географічний) буде пріоритетним, а який - допоміжним.

При визначенні пріоритетного виду звітного сегмента враховується особливість діяльності підприємства, його спеціалізація та організаційна структура. Сільськогосподарські підприємства - це виробничо-збутові підприємства, тому пріоритетними у них будуть виділятися господарські або географічно-виробничі сегменти. Якщо підприємство не має виробництва в різних регіонах (районах, областях), то пріоритетним звітним сегментом визнається господарський сегмент, а допоміжним - географічний. І навпаки, якщо підприємство має виробничі підрозділи (дочірні підприємства, філії) в інших регіонах, то пріоритетним може бути обрано географічно-виробничий сегмент, а допоміжним - господарський та географічно-збутовий.

Специфіка сільськогосподарських підприємств полягає в тому, що в основному їх виробничі потужності та основні ринки збуту знаходяться у межах однієї території, тому доцільно таким підприємствам для цілей звітності обрати як пріоритетний - господарський сегмент.

Додаток до приміток до річної фінансової звітності «інформація за сегментами» наведена у Додатку Ж.

Порядок заповнення форми №6 проводиться після складання фінансової звітності за формами №1–5.

ВИСНОВКИ

Фінансова звітність - важливий інструмент управління. Ґрунтуючись на даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності як системи суцільного, безперервного та документального оформлення господарських процесів, впорядкованого узагальнення інформації про стан майна і зобов'язань підприємства, звітність відображує і дає змогу оцінювати результати діяльності, прогнозувати напрямки підвищення ефективності і сприяє виробленню й прийняттю необхідних управлінських рішень.

Фінансова звітність повинна відповідати відповідним вимогам, основними з яких є: обов'язковість та своєчасність представлення інформації про майно і зобов'язання підприємства, про його фінансовий стан та результати діяльності у звітному періоді, її достовірність, зіставність з планом і показниками інших підприємств цієї галузі; єдність форм та методики складання звітності для усіх підприємств; простота, зрозумілість та доступність, гласність, економічність та раціональність, дієвість, стислість. її показники повинні відповідати реальному стану засобів за відповідний період, випливати з даних обліку, підтверджуватися первинними документами і бухгалтерськими записами.

За вихідними даними було складено основні та допоміжні форми фінансової звітності: баланс (форма № 1), звіт про фінансові результати (форма № 2), звіт про рух грошових коштів (форма № 3), звіт про власний капітал (форма № 4), примітки до річної фінансової звітності (форма № 5), додаток до приміток до річної фінансової звітності "інформація за сегментами".

Баланс – це звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає напевну дату його активи, зобов’язання і власний капітал. Метою складання балансу є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату для прийняття ефективних економічних рішень.

Інформацію Звіту про фінансові результати використовують для оцінки минулої події підприємства, а також оцінки ризику недосягнення очікуваного результату. Для розкриття інформації про доходи, витрати і фінансові результати підприємства у звіті про фінансові результати використовують рахунки класу 7, 8, 9, які поділяються за видами діяльності підприємства.

Звіт про власний капітал – це звіт, який відображає зміни в складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду. У складі власного капіталу підприємства виділяють такі види капіталу:статутний капітал, пайовий капітал, додатковий вкладений капітал, інший додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток, неоплачений капітал, вилучений капітал.