Фінансовий менеджмент

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Кафедра фінансів

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

З дисципліни: «Фінансовий менеджмент»

Варіант №5

  Виконала: студентка групи ОФПД з-МАРК-1-6

                                           Зурова Єлисавета Петрівна

                                                      Перевірила: Дем’яненко Інна Вікторівна

КИЇВ - 2012

Зміст

1. Внутрішньофірмове  фінансове прогнозування та планування.

2. Поняття, види і  значення грошових потоків для підприємства.

3. Задача №1.

4. Задача №2.

Список використаної літератури.

1. Внутрішньофірмове  фінансове прогнозування та планування.

За змістом фінансове планування охоплює управління грошовими потоками дебіторською і кредиторською заборгованістю, кредитними ресурсами, дивідендною політикою, інвестиційною діяльністю, емісійною діяльністю, регулюванням структури активів і структури капіталу.

Основні завдання фінансового планування діяльності підприємства такі:

• забезпечення необхідними фінансовими ресурсами виробничої, інвестиційної та фінансової діяльності;
• визначення шляхів ефективного вкладення капіталу, оцінка ступеня раціонального його використання;
• виявлення внутрішньогосподарських резервів збільшення прибутку за рахунок економного використання грошових коштів;
• встановлення раціональних фінансових відносин з бюджетом, банками пі іншими підприємствами;
• дотримання інтересів акціонерів та інших інвесторів;
• контроль за фінансовим станом, платоспроможністю та кредитоспроможністю підприємства.

Фінансове планування включає:

• фінансове прогнозування;
• поточне фінансове планування;
• бюджетування;
• оперативне фінансове планування.

Фінансове прогнозування — це дослідження та розробка ймовірних шляхів розвитку фінансів підприємства, альтернатив реалізації фінансових стратегій, які забезпечують стабільне фінансове становище підприємства в майбутньому.

Перспективне (стратегічне) фінансове планування - визначає найважливіші показники, пропорції і темпи розширеного відтворення; виступає головною формою реалізації цілей підприємства і включає розробку фінансової стратегії підприємства.

Поточне фінансове  планування — це процес визначення майбутніх доходів підприємства, напрямів витрат грошових коштів та обґрунтування заходів щодо забезпечення платоспроможності, дохідності та фінансової стійкості. Таким чином, поточне планування — це складова перспективного плану, яка його конкретизує і втілює в показники.

Бюджетування —~ це процес планування діяльності підприємства, йот структурних підрозділів методом розробки системи взаємопов'язаних бюджетні та встановлення всіх видів фінансових витрат, джерел їх покриття і очікуваних результатів. Бюджетування належить до поточного планування, хоча бюджети можна складати і на більш тривалі проміжки часу, ніж один рік.

Оперативне  фінансове планування можна розглядати як процес синхронізації у часі грошових надходжень та витрат, визначення послідовності здійснення всіх розрахунків та розробки заходів щодо запобігання відхилень від графіку надходжень і платежів.

Якщо фінансове прогнозування  визначає найважливіші пропорції і  темпи розширеного відтворення, розглядає можливі альтернативи розробки фінансової стратегії, яка  забезпечує стабільне фінансове  становище підприємства у майбутньому, то поточне планування здійснюється на більш короткі строки і відзначається конкретністю завдань та шляхів їх реалізації.

Таким чином, фінансове  планування підпорядковане цілям стратегії  розвитку підприємства. Залежно від  горизонту планування розрізняють  короткого 1 року), середньо- (від 1 до 3-5 років) та довгострокові (від 3-5 років) плани. Різні види фінансових планів вирішують різні завдання.

Ріпний фінансовий план підприємства (фірми) називається бюджетом. Загальний (основний) бюджет є формальним викладенням планів керівництва по відношенню об’ємів та напрямків реалізації, витрат та інших фінансових дій на майбутній період. Він складається в основному з планового балансу, плану фінансових результатів та плану руху грошових коштів (касового плану).

Бюджет класифікується :

1. Поточний бюджет;
2. Фінансовий бюджет.

Поточний бюджет складається з :

• плану реалізації;
• плану виробництва;
• кошторису прямих витрат на матеріали;
• кошторису прямих витрат на оплату праці;
• кошторису загальногосподарських накладних витрат;
• кошторису комерційних та адміністративних витрат;
• плану прибутків та збитків.

Фінансовий  бюджет складається з :

• касового плану;
• планового балансу.

Експрес прогнозування  потреби у додатковому фінансуванні

Фінансове прогнозування - попередня оцінка майбутніх фінансових потреб, є важливим елементом планування, основою для складання бюджетів ( кошторисів).

Фінансування може здійснюватися  як за рахунок внутрішніх джерел, гак  і зовнішніх.

Внутрішнє фінансування здійснюється за рахунок нерозподіленого  прибутку, який с результатом нормальної виробничої діяльності підприємства. Зовнішнє - обумовлене надходженням капіталів від інвесторів та кредиторів.

Підприємство може заздалегідь  оцінити свої потреби у зовнішньому  фінансуванні, спрогнозувавши майбутні комерційні операції та пов’язані ними витрати.

Основні етапи прогнозування  потреби у додатковому зовнішньому  фінансуванні такі :

1. Визначення об'єму операцій по реалізації. Прогнозування збуту - осіниш для більшості фінансових прогнозів.
2. Прогнозування додаткових параметрів, таких як витрати.
3. Попередня оцінка об’єму інвестицій в оборотні активи і основні засоби для забезпечення прогнозного рівня реалізації.
4. Розрахунок фінансових потреб підприємства.

Визначення додаткового  зовнішнього фінансування здійснюється .и. балансовим методом, або при допомозі формули, що значно простіше Необхідне                   Необхідне      Спонтанне         Збільшення

додаткове зовнішнє = збільшення – збільшення   -     нерозподіленого фінансування         активів    зобов’язань           прибутку

АNF              = Aо/S_o)_^S   - ( L_o/S_o)_^S     -    S₁(К₁₁)(1-К_D)

де, АNF - сума необхідного додаткового зовнішнього фінансування ми прогнозний рівень реалізації (грош. од.);

А₀/S₀ - співвідношення активів, що збільшуються спонтанно зі збільшеним об’єму реалізації, та рівня реалізації у останньому звітному періоді;

L_o/S_o - співвідношення зобов’язання, що збільшуються спонтанно и збільшенням реалізації, та рівня реалізації у останньому звітному періоді;

_^S - приріст об’єму реалізації;

S₁ - прогнозний рівень реалізації;

К₁₁ - коефіцієнт прибутковості реалізації: частка чистого прибутку у реалізації звітного періоду;

К_н - частка нерозподіленого прибутку у чистому прибутку звітного періоду

          Процес фінансового планування передбачає наступні етапи:

а) аналіз фінансового стану підприємства;

б) складання прогнозних кошторисів та бюджетів;

в) визначення загальної потреби у фінансових ресурсах;

г) прогнозування структури джерел фінансування;

д) створення та підтримки системи контролю за використанням коштів;

е) розробку процедури внесення змін у систему планів.

Рекомендується готувати декілька варіантів фінансового  плану

песимістичний, найбільш ймовірний та оптимістичний.

Основні етани  підготовки бюджету:

• Підготовка прогнозу та плану реалізації.
• Визначення параметрів очікуваного обсягу виробництва.
• Розрахунок виробничих та експлуатаційних витрат.
• Визначення руху грошових коштів та інших фінансових показників.
• Складання планових фінансових документів.

План реалізації - початкова точка складання загального бюджету, оскільки визначений обсяг реалізації впливає на всі складові частини бюджету. План реалізації показує: кількість кожного виду продукції, що реалізується в натуральних одиницях, планові ціни реалізації одиниці продукції кожного »йду; надходження від реалізації кожного виду продукції та всього, а також очікувані надходження грошових коштів від реалізації по термінах їх надходження, що пізніше буде враховано при складанні касового плану.

Виробничий план складається після того, як підготовлений план реалізації, в ньому визначається кількість продукції в натуральних величинах, яку треба виробити, щоб забезпечити плановий рівень реалізації планового року, та потреби у товарно-матеріальних запасах (для власних потреб та реалізації майбутнього періоду). Очікуваний обсяг виробництва визначається підніманням оцінених запасів виробленої продукції на складі на початок періоду з суми запропонованої до реалізації продукції та бажаного об’єму продукції на складі на кінець періоду.

Після того, як складений  план виробництва, щоб визначити  скільки матеріалів треба придбати та в які строки, складається кошторис прямих витрат на матеріали. Кількість матеріалів, які треба закупити залежить від планових витрат та наявних запасів. Кошторис витрат на матеріали передбачає розрахунок строків та обсягів платежів за матеріали.

Купівля = Планові витрати + Бажаний запас матеріалів - Запас на початок                                                    

матеріалів   матеріалів              на кінець періоду          періоду в нат.од.

           в нат. один.    в нат.од.

Кошторис прямих витрат на оплату праці також базується на плані виробництва. Для визначення планових прямих витрат на оплату праці необхідно помножити плановий об’єм виробництва кожного виду продукції на число людно - годин, необхідних для виробництва одиниці продукції. Щоб “тримати бюджетні загальні виграти на оплату праці, необхідно отриманий результат помножити на вартість прямих витрат праці за годину.

Кошторис накладних витрат - це такі виробничі витрати, як амортизація, страхування, податок на землю та інші. При підготовці касового плану важливо Пам’ятати, що амортизація не передбачає грошових витрат і тому повинна відніматися з кошторису накладних витрат при визначенні грошових виплат по кошторису накладних витрат.

Кошторис товарно-матеріальних запасів на кінець періоду дає інформацію, необхідну для складання планових фінансових документів: помп допомагає розрахувати вартість реалізованої продукції в плані прибутків ні збитків та грошову вартість залишків матеріалів та готової продукції, які фіксуються в плановому балансі.

Кошторис витрат на збут (реалізацію) та адміністративні  витрати включають перелік загальногосподарських витрат, понесених у промесі реалізації продукції та організації роботи підприємства в цілому.

План руху грошових коштів (касовий план) допомагає передбачати притоки та відтоки грошових коштів на майбутній період, підтримувати запас грошових коштів у відповідності до потреб та запобігати як їх надлишку так і дефіциту. Касовий план звичайно включає чотири основні розділи:

5. Розділ грошових надходжень, який включає залишок на початок періоду, грошові кошти від покупців та інші грошові надходження.
6. Розділ виплат, який включає всі грошові платежі, заплановані на плановий період.
7. Розділ надлишків або дефіциту грошових коштів, який показує різницю між розділом 1 та розділом 2.
8. Фінансовий розділ, який передбачає контроль отриманих кредитів та погашення боргів на плановий період.

План фінансових результатів об’єднує планові оцінки різних позицій доходів та витрат на бюджетний період.

Бюджет має ділення  на квартали або й на місяці, що полегшує здійснення контролю фінансових операції, особливо при значному дефіциті грошових коштів.

Плановий баланс готується шляхом корегування балансового звіту за попередній, тільки що завершений рік, з урахуванням тих видів діяльності, які передбачаються на протязі бюджетного періоду. Плановий баланс необхідний для то, щоб:

а) виявити окремі негативні фінансові проблеми, вирішенням яких керівництво займатися не планувало;

б) контролювати всі останні перспективні плани;

в) допомагає керівництву розраховувати різноманітні коефіцієнти та показники;

г) допомагає визначити перспективні джерела фінансування та найважливіші зобов’язання планового періоду.

2. Поняття, види та значення грошових потоків для підприємства.

Управління грошовими потоками є одним з ключових моментів під час поточного управління підприємством з позиції оптимального співвідношення між ліквідністю та прибутковістю. Необхідність управління ліквідністю продиктована можливістю виникнення на підприємстві трьох ситуацій, кожна з яких пов’язана з наявністю чи відсутністю грошових коштів та якістю управління грошовими потоками:

- виплати перевищують надходження підприємства за певний період. В цьому випадку виникає дефіцит коштів, усунення якого вимагає залучення додаткових фінансових ресурсів, що також пов’язано з витратами;

- надходження перевищують виплати, що може призвести до надлишкової ліквідності. Вільна готівка – це неприбутковий актив, тому вона повинна використовуватися для одержання додаткового доходу, що вимагає здійснення фінансових заходів по розміщенню таких коштів;

- збалансованість потоків платежів забезпечує стан фінансової рівноваги (ліквідності), який гарантує існування підприємства в короткостроковому і довгостроковому періодах та задовольняє фінансові потреби зацікавлених в підприємстві груп осіб. Фінансова рівновага гарантує стабільність і є передумовою досягнення інших цілей.

Таким чином, зміст управління потоками грошових коштів залежить від оптимізації фінансових потоків і структури капіталу підприємства. Грошові потоки повинні бути узгоджені між собою таким чином, щоб зберегти ліквідність (фінансову рівновагу) і при цьому уникнути надлишкової (нерентабельної) ліквідності. Тільки за такої умови процес виробництва може відбуватися без перешкод.

Критеріями управління потоками грошових ресурсів є ліквідність  і доходність. В такому випадку  є очевидним прояв класичного конфлікту між ліквідністю і доходністю: велика доходність будь-якої форми вкладення грошових коштів завжди оплачується зниженням ліквідності, а збільшення шансів на прибуток означає зростання ризику втрати капіталу.

При загрозі неплатоспроможності  на перше місце виходить критерій ліквідності. Рішення, які повинні бути прийняті в такій ситуації, пов’язані з питаннями існування всього підприємства. При цьому ступінь небезпеки визначається двома моментами:

1) величиною дефіциту фінансових ресурсів і періодом часу, протягом якого він буде зберігатися;

2) можливостями керівника приймати заходи для зниження цього дефіциту і виведення підприємства з небезпечного стану неліквідності.

У разі появи ліквідних  надлишків критерій ліквідності  стає другорядним, а основним завданням  – ефективне використання цього надлишку. В такому випадку поряд з довгостроковими вкладеннями в інвестиції підприємства можна скористатися короткостроковими фінансовими вкладеннями у формі ліквідних цінних паперів або строкових контрактів. При прийнятті такого рішення вже постають проблеми, пов’язані з ліквідністю, доходністю і ризиком таких вкладень.

Е. Нікбахт та А. Гроппеллі  наводять спрощене визначення грошового  потоку як “міри ліквідності компанії”, що складається з “чистого доходу і безготівкових витрат, таких, як амортизаційні відрахування”. Наведене тлумачення грошового потоку, з одного боку, розкриває його сутність, з іншого – основні його складові.

Більш детальне визначення грошового потоку наводить Т. Райс, який поділяє потоки на чисті, традиційні і операційні. Чистий грошовий потік представляє собою зміну грошових коштів, що знаходяться у розпорядженні підприємства, за період, що аналізується. Традиційний поток – це приблизна оцінка надходжень грошових коштів від виробничої діяльності. Він визначається з використанням припущення, що надходження коштів можна оцінити, додавши компенсаційні статті витрат до чистого прибутку (наприклад, амортизацію). Під операційним потоком розуміється сума фактичних надходжень грошових коштів від операцій за визначений період. Як правило, при цьому не враховуються фінансові виплати (якщо це не є основна діяльність підприємства). Таким чином, Т. Райс визначає загальний грошовий потік як всі грошові надходження і виплати, пов’язані не тільки з веденням операцій по основній діяльності.

Дж. К. Ван Хорн підкреслює, що поняття грошових коштів та грошових потоків можна трактувати по-різному в залежності від завдань аналізу. Як правило, грошові кошти і грошові потоки розглядають як готівку або робочий оборотний капітал, тобто у вузькому або широкому тлумаченні цього поняття.

Дійсно, той же Т. Райс для потреб аналізу кредитоспроможності виділяє наступні види грошових потоків (рис. 2.1). 

Рис.2.1. Класифікація грошових потоків 

З позиції менеджменту  підприємства з метою управління ліквідністю грошові потоки поділяють  на два види: вхідні і вихідні  – надходження і видатки, що знаходять  своє відображення у Звіті про  рух грошових коштів (П(С)БО 4).

Там же наводяться основні  поняття, що характеризують грошові потоки і використовуються у вітчизняній практиці (табл. 2.1).

Таблиця 2.1

Визначення  термінів, які використовуються при  складанні Звіту про рух грошових коштів

З вищезазначеного випливає, що управління грошовими потоками передбачає комплексні заходи, тому що готівкові  кошти, з одного боку, є складовою  оборотних активів, з іншого –  їх обсяги, шляхи надходження та вибуття залежать, в першу чергу, від зміни обсягів виробничих запасів, стану дебіторської і кредиторської заборгованості, платежів до бюджету тощо.

Наявність грошових коштів тісно пов’язана з прибутком  і рухом оборотного капіталу. Якщо суб’єкт господарювання виробляє і реалізує рентабельну продукцію (товари, послуги, роботи), то це є найважливішою передумовою дотримання необхідного рівня потоку грошових коштів. З певною часткою умовності можна сказати, що приріст (зменшення) грошових коштів за певний період повинен відповідати прибутку (збитку) від діяльності підприємства.

В той же час грошовий потік і розрахунок прибутку не співпадають  в часі при використанні методу визначення прибутку від реалізації продукції  за моментом її відвантаження. В цьому випадку продукція може вважатись реалізованою в одному часовому періоді, а гроші надходити в іншому. Тому орієнтація при оцінці фінансового стану тільки на дані про прибуток є в деякій мірі умовною і може призвести до підвищення фінансового ризику.

Підприємство може бути прибутковим за даними бухгалтерського  обліку і звітності і в той  же час відчувати певні ускладнення  в оплаті своїх поточних зобов’язань. Однією з причин такої ситуації є  специфіка відображення інформації в звітності про фінансові результати, яка полягає у використанні методу нарахувань та відповідності доходів і витрат. Інформація про потоки грошових коштів формується за касовим методом, тобто за фактом їх руху на рахунках в банку і в касі підприємства. Результатом використання різних методів формування інформації є невідповідність реального потоку грошових коштів і прибутку, відображеного у звітності (рис. 2.2). 

Рис. 2.2. Причини розбіжностей між сумами одержаного прибутку підприємства і грошових коштів  

Розв’язати названі  протиріччя призначений Звіт про  рух грошових коштів. Він має вагоме значення як для менеджменту підприємства, так і для кредиторів, інвесторів, контрагентів.

Рух грошових коштів у Звіті відображається за видами діяльності, як це показано на рис. 2.3.

При застосуванні наведеної  класифікації грошових потоків слід мати на увазі, що віднесення руху коштів до відповідної діяльності залежить, в першу чергу, від характеру основної господарської діяльності підприємства.

Для складання Звіту  використовують показники Балансу, Звіту про фінансові результати та дані аналітичного обліку руху грошових коштів.

До Звіту про рух  грошових коштів не включаються: внутрішні  зміни у складі грошових коштів; негрошові операції (отримання активів шляхом фінансової оренди, бартерні операції, придбання активів шляхом емісії акцій тощо). 

Рис. 2.3 Види господарської діяльності для складання Звіту про рух грошових коштів.  

Необхідність розподілу  діяльності підприємства на три види пояснюється значенням кожної з  них та існуванням взаємозв’язку  між ними. Якщо основна діяльність забезпечує необхідними грошовими коштами всі три види і є основним джерелом прибутку, то інвестиційна і фінансова сприяють, з одного боку, розвитку основної діяльності, а з іншого – її забезпеченню додатковими грошовими коштами.

Алгоритм розрахунку руху грошових коштів є наступним. П(С)БО 4 пропонує застосування непрямого методу складання Звіту про рух грошових коштів, який передбачає трансформацію чистого прибутку в чисту суму отриманих (витрачених) грошових коштів. Непрямий метод – це такий метод, за допомогою якого чистий прибуток або збиток коригуються з урахуванням операцій негрошового характеру, відстрочень, нарахувань минулих років, майбутніх надходжень чи платежів, статей доходів і витрат, пов’язаних з інвестиційною та фінансовою діяльністю. Застосувавши цей метод, користувач отримує інформацію тільки про чисті надходження (вибуття) від операційної діяльності.

У разі застосування непрямого  методу вихідною величиною є чистий прибуток (збиток) підприємства за звітний  період (рік). Як базовий показник можна  використовувати також чисті грошові надходження та виплати від операційної діяльності. Орієнтовний порядок розрахунку за непрямим методом наведено на рис. 2.4. 

Рис. 2.4. Порядок обчислення грошових надходжень та виплат від операційної діяльності при складанні Звіту про рух грошових коштів 

Наведемо схему розрахунку грошових потоків в результаті інвестиційної діяльності (рис. 2.5). 

Рис. 2.5. Порядок обчислення надходжень та виплат при інвестиційній діяльності 

Схема розрахунку надходжень/виплат при фінансовій діяльності наведена на рис. 2.6.

Рис. 2.6. Порядок обчислення надходжень та виплат в межах фінансової діяльності

Звіт про рух грошових коштів завершується розрахунком змін у величині фонду фінансових ресурсів та визначенням його обсягу на звітну дату. Для цього розмір фонду на початок звітного періоду коригується на суму надходжень та виплат від операційної, інвестиційної і фінансової діяльностей підприємства за звітний період (рис. 2.7). 

Рис. 2.7. Порядок розрахунку змін у фонді фінансових ресурсів 

Результати розрахунку суми чистого грошового потоку (ЧГП) по операційній, інвестиційній і  фінансовій діяльностях дозволяють визначити загальний його розмір по підприємству в звітному періоді. Цей показник розраховується за формулою: