Форми платежів у зовнішньоекономічній діяльності підприємства

Міністерство  освіти і науки України

Донбаський державний технічний університет

Кафедра Економіки і Управління  
 
 
 

ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА

з дисципліни: «Зовнішньоекономічна діяльність підприємства» 
 
 

Алчевськ  – 2010 
 
 
 
 

ЗМІСТ: 

     1(16) Форми платежів у зовнішньоекономічній діяльності підприємства. 3 

       Задача № 12                                                                                                     10 

     Задача  № 16                                                                                                      17    

Література                                                                                                        29

1(16) Форми платежів у зовнішньоекономічній діяльності підприємства.

      Першочерговою і необхідною умовою здійснення будь-якої зовнішньоторгової операції являється зовнішньоторговий контракт. Одна з важливих вимог при його складанні - визначення валютно-фінансових умов угоди. 
 Валютні умови нараховують такі позиції: валюта ціни; валюта платежу; курс перерахунку валют у валюту платежу; обмовки, що захищають сторони від ризику втрат.

      Фінансові умови включають такі позиції, як умови розрахунків; заходи проти необґрунтованої затримки платежу; форми розрахунків; засоби розрахунків. Дослідження валютно-фінансових умов зовнішньоторгового контракту показало, що при здійсненні зовнішньоторгової операції дуже важливий правильний вибір форми розрахунків, оскільки дозволяє учасникам угоди знижувати витрати і ризик, пов'язаний з невиконанням протилежною стороною своїх обов'язків по контракту).

      Форми розрахунків - це регульовані законодавством країни-учасника розрахунків способи виконання через банк грошових зобов'язань підприємств. В Україні міжнародні розрахунки здійснюються в порядку, встановленому законодавством країни, а також правилами, прийнятими в міжнародній банківській практиці.

      Виходячи  з міжнародної торгової і банківської практики, виділяють 4 основні форми розрахунків: авансовий платіж, інкасо, акредитив і відкритий рахунок. Включення в цю класифікацію розрахунків з допомогою чеків, банківських переказів і векселів вважається недоцільним. Дані платіжні інструменти швидше являються способами платежу, за допомогою яких  
проходить реалізація основних розрахункових форм.

      Кожна форма міжнародних розрахунків  в тій чи іншій мірі пов'язана  з ризиком для експортера й  імпортера. Це залежить від багатьох факторів - від виду товару, ступеня взаємної довіри партнерів, їх платоспроможності, надійності банків, залучених до даної угоди і т. д. Тому кожен учасник угоди прагне відстояти ту форму розрахунків, яка являється для нього більш вигідною і в меншій мірі пов`язана з ризиком.

      Авансовий платіж. Аванс - це грошова сума чи майнова  цінність, передана покупцем продавцю до відвантаження товару в рахунок  виконання  зо

бов`язань по контракту.

      Аванс відіграє в даному випадку двояку роль. З одного боку, імпортер з допомогою авансу кредитує експортера, а з другого - забезпечує виконання своїх зобов'язань по контракту.

      Аванс може бути наданий в грошовій і  товарній формах. Останній передбачає передачу імпортером експортеру сировинних матеріалів чи комплектуючих виробів, необхідних для виготовлення замовленого обладнання. Аванс в грошовій формі передбачає виплату покупцем узгоджених в контракті сум в рахунок платежів за умовами договору до відвантаження товару (надання послуг), а інколи навіть до початку виконання контракту.

В світовій практиці авансові платежі використовуються у випадках: 
1) коли продавець сумнівається в платоспроможності покупця; 
2) коли політична і (чи) економічна обстановка в країні покупця нестабільна;

3) при постачанні  дорогого обладнання; 
4) при поставці товарів стратегічного призначення; 
5) при тривалих строках здійснення контракту.

     Аванс може надаватися як на повну вартість, так і в вигляді певного  відсотку від неї. Його величина залежить від мети авансу, характеру товару, його новизни, вартості і строків виготовлення. В світовій практиці авансові платежі зазвичай складають 10-30% суми контракту.

     Погашається аванс шляхом заліку при поставці товару. Ця умова повинна бути зафіксована  в контракті.

     Авансові  платежі як форма міжнародних  розрахунків більш вигідні експортеру і менше - імпортеру. Для імпортера вона являється ризиковою формою розрахунків, тому імпортер наполягає на виставленні на свою користь гарантії першокласного банку (гарантії повернення авансу чи гаранти належного виконання контракту).

     В міжнародній практиці авансові платежі, головним чином часткові, одержали достатній розвиток. Однак в даний час, особливо в країнах Західної Європи, вони не користуються широкою популярністю. Більша кількість угод укладається на умовах розстрочки платежу.

     Інкасова форма розрахунків. Використання даної форми розрахунків регулюється "Уніфікованими правилами по інкасо", прийнятими Міжнародною торговою палатою в 1978 році (публікація МТП №322).

     Інкасо - це банківська розрахункова операція, засобом якої банк за дорученням свого клієнта одержує на основі розрахункових документів належні йому кошти від платника за відвантаженні на його адресу товари або за надані йому послуги і зараховує ці кошти на його рахунок в банку.

     В здійсненні інкасової операції при  міжнародних розрахунках приймають участь: імпортер (платник); експортер (довіритель); банк імпортера (інкасуючий чи представницький банк); банк імпортера (банк ремітент).

     Інкасова  форма розрахунків об'єднується  з акцептною формою. Акцепт -згода  платника на оплату документів рахунку. При акцептній формі розрахунків товари відвантажуються негайно, не чекаючи оплати покупцем товару.

     Покупець  оплачує товар після одержання  розрахункових, документів, на випадок  порушення постачальником умов договору, вокупцеві може відмовитися від оплати товару. При порушенні договору постачальник має право застосувати до нього санкції.

     Інкасо  може бути чистим і документальним. Чисте інкасо - це інкасо фінансових документів, не супроводжене комерційними документами (переказні й прості векселі, чеки та ін.). Документальне інкасо - це інкасо фінансових документів, супроводжених комерційними документами (рахунки, страхові документи та ін.), а також інкасо тільки комерційних документів.

     Документальне інкасо в міжнародній торгівлі являє  собою зобов'язання банку одержати за дорученням експортера від імпортера суму платежу за контрактом проти передачі останнього товарних документів і перерахувати її експортеру.

     1. Експортер відвантажує товари  на адресу покупця у відповідності  до умов договору.

     2. Експортер підготовляє своєму банку пакет товаросупроводжуючих документів та інкасове доручення.

     3. Банк-ремітент, перевіривши відповідність  наданих документів, перерахованих  в інкасовому дорученні, відправляє  їх разом з інкасовим дорученням  банку імпортера.

4. Банк  імпортера віддає одержані документи  імпортеру. 
5. Інкасуючий банк одержує платіж від імпортера.

     6. Сума платежу переводиться банком  покупця банку продавця. 
          7. Банк - ремітент зараховує гроші на рахунок експортера. Інкасові операції порівняно прості і недорогі для контрагентів. Разом з тим вони мають серйозні недоліки, які різко знижують переваги в розрахунках по експорту. Одним з таких недоліків являється розрив у часі між відвантаженням товару, передачею документів у банк імпортера й одержанням платежу (інколи від кількох тижнів до кількох місяців), що, звичайно, затримує оборотність коштів експортера. 
          Акредитивна форма розрахунків. Акредитив являє собою письмове зобов'язання банку провести за проханням і у відповідності до вказівок імпортера платіж експортеру проти набору документів, що повністю відповідають умовам акредитиву.

     В акредитивній операції беруть участь: імпортер, який дає доручення своєму банку на відкриття акредитива (наказодавець акредитива), бенефіціар (зазвичай експортер), на користь якого відкривається акредитив; банк, що виставив акредитив (банк-емітент); банк, через який здійснюється платіж на користь бенефіціара (виконуючий банк).

     Документальний  акредитив являється найбільш вигідною формою розрахунків для експортера, дякуючи надійності платежу і більш швидкому одержанню експортної виручки.

     В міжнародній торговій і банківській  практиці використовуються єдині стандартизовані  процедури і правила використання документальних акредитивів. Ці процедури  були сформульовані Міжнародною торговою палатою (МТП) в Уніфікованих правилах і звичаях для документальних акредитивів (УПДА), до яких приєдналася більшість банків світу. УПДА періодично переглядаються. В даний час діє редакція правил 1993 р. (публікація МТП №500).

     1. Експортер відправляє імпортеру товару факс про готовність товару до відвантаження і просить виставити на його користь акредитив.

     2. Імпортер дає вказівки своєму  банку відкрити акредитив на  користь бенефіціара у себе  чи за кордоном.

     3. Банк імпортера повідомляє експортера про відкриття акредитива і відправляє акредитивний лист, в якому докладно викладені умови акредитива. 
4. Банк експортера повідомляє бенефіціару про відкриття на його користь акредитива і про умови цього акредитива.

     5. Експортер відвантажує на адресу покупця товари у відповідності до умов договору.

     6. Продавець передає виконуючому  акредитив банку товаросупроводжуючі  документи.

     7. Виконуючий банк перевіряє відповідність  наданих товаросупроводжуючих документів  умовам акредитива й відправляє  їх банку-емітенту.

     8. Банк імпортера також перевіряє  документи і тоді перераховує  відповідну суму валюти на  кореспондентський рахунок виконуючого  банку.

     9. Виконуючий банк зараховує відповідну  суму валюти на рахунок бенефіціара. 
10. Банк імпортера відправляє товаросупроводжуючі документи разом з акредитивним листом імпортеру.

     11. Імпортер, одержавши документи, перевіряє  їх відповідність умовам акредитива  і приймає для акцепта. Якщо  зауважень немає, банк списує  гроші з рахунку наказодавця  по акредитиву й відправляє останньому виписку. При здійсненні міжнародних розрахунків на основі акредитива сторонам даного механізму, особливо бенефіціару, важливо звертати увагу на види акредитива. Розрізняють такі види акредитива: відзивні і безвідзивні; підтверджені й непідтверджені; перевідні (трансферабельні); револьверні (встановлюючі); покриті й непокриті.

     Відкритий рахунок. При розрахунках по відкритому рахунку контрпартнери ведуть взаємний облік сум поточної заборгованості. Експортер відвантажує товар  імпортеру, відправляє на його адресу товаросупроводжуючі документи і заносить суму заборгованості в дебет рахунку, відкритого на ім'я імпортера. Останній здійснює такий же запис в кредит рахунку експортера. Після оплати товару експортер й імпортер здійснюють компенсуючі проведення.

     Особливості даної форми розрахунків: 
1) передбачає ведення контрагентами великого обсягу роботи; 
2) товаросупроводжуючі документи поступають прямо до імпортера, мимо банку, в зв'язку з чим весь контроль за своєчасністю платежів лягає на плечі учасників угоди;

3) рух  товару передує руху валютних  коштів.

      Порядок погашення заборгованості по відкритому рахунку залежить від домовленості сторін угоди.

     Платіж  по відкритому рахунку в більшій  мірі вигідний імпортеру, оскільки відсутній  ризик оплати недоставленого товару, а відсотки за користування кредитом не знімаються.

     Для експортера цей платіж являється  самою ризикованою формою розрахунків, оскільки в нього немає ніяких гарантій, що покупець врегулює свою заборгованість в узгоджений строк.

     Платежі у формі відкритого рахунку займають сьогодні міцні позиції в торгівлі багатьох країн світу, особливо Західної Європи (до 60% всіх платежів). 
На жаль, в українській практиці, як і в інших постсоціалістичних країнах, розрахунки по відкритому рахунку не одержали достатнього розповсюдження.

     Це  пов'язано в значній мірі з  низькою платіжною дисципліною, недостачею інформації про фінансове  становище фірм, відсутністю законодавчої бази для проведення розрахунків  в цій фірмі.

     Ми  вважаємо, що з розширенням зовнішньоекономічної діяльності підприємств, поглибленням теоретичних знань працівників даної сфери прийде й досвід у виборі найбільш оптимальних форм і умов платежу у відповідності до світових стандартів, частково, країн ЄС. Ключові поняття: міжнародні розрахунки, валютний курс, конвертованість валюти, валютні умови контракту, фінансові умови контракту, форми платежу, способи платежу, авансовий платіж, інкасова форма платежу, документальний акредитив, платіж по відкритому рахунку, виконуючий банк, інкасуючий банк, банк-ремітент, банк-емітент, експортер-бенефіціар, експортер-довіритель.

Задача  № 12

      Проаналізувати  експортну діяльність підприємства за два останні роки за даними таблиці 1.

      Таблиця 1 — Експортна діяльність підприємства. 

      Спочатку  проаналізуємо виконання контрактних  зобов'язань на основі наступних  коефіцієнтів:

• коефіцієнт виконання зобов'язань по вартості:

де  Р_іф і Q_іф – фактичні ціни і кількість товару і згідно контракту;

п – кількість товарів.

     Коефіцієнт  виконання зобов`язань по вартості у 2004 р дорівнює 0,697

[(38,8*545)+(17,9*521)] / [(66*526)+(18*500)] = 30471,9/43716 = 0,697

     Коефіцієнт  виконання зобов`язань по вартості у 2005 р дорівнює 0,8547

[(63,9*565)+(26,5 *526)] / [(81*576)+(23*517)] = 50042,5 /58547 = 0,8547

     - коефіцієнт виконання зобов`язань експорту товарів за фізичним обсягом:

де  Р_іп і Q_іф –вартість експорту товару і фактично за ціною контракту;

Р_іп і Q_іп – вартість товару і за контрактом;

п – кількість товарів.

  коефіцієнт виконання зобов`язань експорту товарів за фізичним обсягом у 2004 році дорівнює 0,6715

[(38,8*526)+(17,9 *500)] / [(66*526)+(18*500)] = 29358,8 /43716 = 0,6715

     коефіцієнт  виконання зобов`язань експорту товарів за фізичним обсягом у 2005 році дорівнює 0,9157

[(63,9 *576)+(26,5 *517)] / [(81*576)+(23*517)] = 53617,3 /58547 = 0,9157

     - коефіцієнт виконання зобов`язань експорту товарів за ціною:

де  Р_іф і Q_іф – фактична вартість експорту товару і;

Р_іп і Q_іф – вартість експорту товару і фактична за ціною контракту;

п – кількість товарів.

     коефіцієнт  виконання зобов`язань експорту товарів за ціною у 2004 році дорівнює 1,0379

[(38,8 *545)+(17,9 *521)] / [(38,8*526)+(17,9*500)] = 30471,9 /29358,8 = 1,0379

     коефіцієнт  виконання зобов`язань експорту товарів за ціною у 2005 році дорівнює 1,7277

[(63,9 *565)+(26,5 *526)] / [(26,5*576)+(26,5*517)] = 50042,5 /28964,5 = 1,7277

      Результати  розрахунку зводимо в таблицю 2, після  чого аналізуємо одержані дані.

      Таблиця 2.

      Далі  проаналізуємо динаміку експорту підприємства на основі наступних індексів:

- індекс  вартості:

де  Р_і1 і Q_і1 – ціни і кількість товарів у звітному періоді;

Р_і0 і Q_і0 – ціни і кількість товарів у базовому періоді;

п – кількість товарів.

     Індекс  вартості згідно контракту дорівнює – 1,339

[(81 *576)+(23 *517)] / [(66*526)+(18*500)] = 58547 /43716 = 1,339

     Індекс  вартості фактично дорівнює – 1,642

[(63,9 *565)+(26,5 *526)] / [(38,5*545)+(17,9*521)] = 50042,5 /30471,9 = 1,642

      Зміна вартості експорту (імпорту) може бути викликана багатьма чинниками, досліджувати можна вплив зміни ціни і фізичного об`єму:

- індекс  цін:

     Індекс  цін згідно контракту дорівнює – 1,082

[(81 *576)+(23 *517)] / [(81*526)+(23*500)] = 58547 /54106 = 1,082

     Індекс  цін фактично дорівнює – 1,029

[(63,9 *565)+(26,5 *526)] / [(63,9*545)+(26,5*521)] = 50042,5 /48632 = 1,029

      Індекс  фізичного об`єму: 

     Індекс фізичного об`єму згідно контракту дорівнює – 1,237

[(81 *526)+(23 *500)] / [(66*526)+(18*500)] = 54106 /43716 = 1,237

     Індекс фізичного об`єму фактично дорівнює – 1,5959

[(63,9 *545)+(26,5 *521)] / [(38,8*545)+(17,9*521)] = 48632 /30471,9= 1,5959

      Зміна фізичного об`єму обумовлене сукупною зміною кількості і кількісною структурою товарів. Індекс фізичного об`єму є сумою індексу кількості і індексу структури. Вплив кожного з цих чинників необхідно визначити окремо:

     -  індекс кількості:

     Індекс кількості згідно контракту дорівнює – 1,238

(81 + 23) / (66 + 18)= 104 /84 = 1,238

     Індекс кількості фактично дорівнює – 1,594

(63,9 + 26,5) / (38,8 + 17,9)= 90,4 /56,7 = 1,594

      Зміна вартісної структури експорту (імпорту) по країнам і по товарам визначається для кожного порівнюваного року шляхом розрахунку суми експорту в тис.грн. і її питомої ваги у відсотках до загального підсумку.

      Для товарних груп, які включають і  кількісно і якісно порівнянні товари (наприклад, деревина, нафтопродукти: бензин, дизельне паливо, мазут), визначається також індекс кількісної структури:

            _

     де Р_іо – середня ціна товару і у базовому періоді, яка визначається по формулі:

     Середня ціна товару і у базовому періоді  згідно контракту дорівнює 513 Євро

     (526+500)/2 = 513 Євро

     Середня ціна товару і у базовому періоді  фактично дорівнює 533 Євро

     (545+521)/2 = 533 Євро

     Індекс кількісної структури згідно контракту дорівнює – 1,255

[(81 *526)+(23 *500)] / [(66*513)+(18*513)] = 54106 /43092 = 1,255

     Індекс кількісної структури фактично дорівнює – 1,617

[(63,9 *545)+(26,5 *521)] / [(38,8*533)+(17,9*533)] = 48632 /30061,2 = 1,617

      Якщо  індекс кількісної структури більше одиниці, це означає, що в межах товарної групи збільшилася питома вага дорожчих товарів за рахунок зниження питомої ваги дешевших товарів. При зворотній зміні структури індекс буде менше одиниці.

      Результати  розрахунку зводимо в таблицю 3, після  чого аналізуємо одержані дані.

      Таблиця 3 

Коефіцієнти виконання зобов`язань за експортними поставками

                                       2004                                                    2005

     Таким чином у 2004 р. підприємство недовиконало свої експортні зобов`язання в основному за рахунок недовиконання зобов`язань за фізичним обсягом.

     У 2005 р. підприємство перевиконало свої зобов`язання за експортними поставками за рахунок перевиконання зобов`язань за ціною незважаючи на недовиконання зобов`язань по вартості. 

     Індекси виконання експортних зобов`язань