Форми та види кредиту і перспективи їх розвитку

РЕФЕРАТ

23. Форми та види кредиту і перспективи їх розвитку

План

1. Поняття кредиту та його необхідність.
2. Види кредиту та їх характеристика.
3. Форми кредиту.

Кредит (від лат. сredіtum - позика, борг) є однією з найскладніших економічних категорій. Передумовою його історичного генезису було майнове розшарування суспільства в період розкладу первіснообщинного ладу. Але характеру об'єктивної необхідності він набув лише за умов становлення і розвитку товарно-грошових відносин. Ця необхідність була зумовлена особливими взаємовідносинами між товаровиробниками: коли продавцю потрібно було продавати товар, а в покупця не було грошей, щоб його купити (тому що він ще не виготовив або не продав свій), виникала потреба у передачі продавцем покупцеві товару з відстрочкою платежу, в кредит. Ще більшою мірою, чим функціонуючим виробникам, кредит був необхідним тим, хто тільки прагнув організувати виробництво, але не мав для цього власних коштів.

В залежності від комбінації суб’єктів кредитної  угоди можна виділити основні  види кредиту:

• банківський,
• комерційний,
• споживчий,
• державний,
• міжнародний.

Наведемо  коротку їх характеристику:

Банківський кредит - це рух позичкового капіталу, який надається банками у позику на умовах забезпеченості, цільового характеру, терміновості, поворотності та платіжності. Він виражає економічні відносини між кредиторами (банками) і суб’єктами кредитування, якими можуть бути як юридичні, так і фізичні особи. Банківський кредит пов’язаний з акумулюванням тимчасово вільних грошових ресурсів, їх перерозподілом, а також з емісією грошових знаків в обіг через систему кредитування. Поворотна форма руху грошових ресурсів створює можливість перерозподілити їх неодноразово.

Комерційний кредит - це товарна форма кредиту, яка виражає відносини з приводу перерозподілу матеріальних фондів між двома підприємствами і продавцем (кредитором) і покупцем (позичальником). Він надається у вигляді відстрочки платежу за продані товари і оформлюється векселем, який  засвідчує безумовне грошове зобов’язання боржника сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя. Основне призначення комерційного кредиту - це прискорення реалізації товарів і одержання прибутку.

Слід відмітити, що при нестачі кредитних ресурсів в банках попит на комерційний  кредит може зростати.

Перевагами  комерційного кредиту є:

• оперативність в наданні засобів у товарній формі;
• технічна простота оформлення;
• активізація механізму мобілізації вільних товарних ресурсів і їх перерозподіл;
• розширення можливості маневрування підприємствами ОБС;
• проводиться фінансова підтримка підприємств один одному;
• сприяє розвитку позикового ринку.

Недоліки  комерційного кредиту: обмеженість  його напрямку у часі; інколи змушений зі сторони постачальника характер відстрочки платежу у зв’язку  з фінансовим становищем покупця, наявність ризику для постачальника, сильний вплив банківської сфери при обліку векселів.

Споживчий кредит відображає відносини між кредитором і позичальником з приводу кредитування кінцевого споживання. В ролі позичальників тут виступають фізичні особи, а в ролі кредиторів - банки, позабанківські кредитні установи (ламбарди, каси взаємодопомоги, кредитні кооперативи та спілки), підприємства і організації. Видача споживчого кредиту населенню прискорює реалізацію товарних запасів, послуг, сприяє створенню основних фондів.

Споживчий кредит регулюється зі сторони держави, так як пов’язаний з потребами  населення, його рівнем життя (% ставки, строки, доступність кредиту).

Міжнародний кредит являє собою тимчасову передачу товарних або грошових ресурсів одних країн для використання іншими країнами з метою прискорення їх суспільно-економічного розвитку. Суб’єктами кредитних відносин тут виступають держави, банки, міжнародні валютно-кредитні організації, окремі юридичні особи. Розрізняють такі основні напрями міжнародних кредитних відносин:

• відносини, що виникають між високорозвинутими країнами світу і тими, що розвиваються, намагаючись стати врівень з ними;
• відносини, що виникають між розвинутими країнами;
• відносини, що виникли недавно між високо розвинутими країнами і колишніми країнами соціалістичної співдружності, які відмовилися від соціалістичної доктрини і стали на капіталістичний шлях розвитку.

Лізинговий  кредит — це відношення між юридично самостійними особами з приводу передачі в оренду засобів праці, а також фінансування, придбання рухомого і нерухомого майна на певний строк. Лізинг - форма майнового (товарного) кредиту. Умовою виникнення кредиту є наявність власників товарів, які протистоять один одному як власники своїх товарів, юридично самостійні особи, що готові вступити в економічні відносини: продати товар, в .т.ч. кредит, здати їх в оренду.

По строкам  експлуатації і періоду амортизації  майна лізинг поділяється на оперативний  і фінансовий.

Державний кредит відображає кредитні відносини з приводу акумуляції державою грошових ресурсів на засадах поворотності для фінансування державних видатків. Кредиторами можуть виступати фізичні або юридичні особи, позичальником - держава в особі її органів (Міністерство фінансів, місцеві органи). Дана форма дозволяє позичальнику мобілізувати додаткові кошти для покриття бюджетного дефіциту, без здійснення для цих цілей паперово грошової емісії. Державний кредит також використовується як один із засобів стабілізації грошового обігу.

В умовах розвитку інфляційного процесу державні займи у населення тимчасово зменшують її платоспроможний попит. Для кредиторів державний кредит є формою збереження інвестування засобів в цінні папери; що приносить додатковий гарантований дохід.  Види державного кредиту визначаються: складом позичальників і кредиторів; конкретними причинами появи потреби у держави в мобілізації засобів; місцем отримання кредиту; формою його оформлення; методами залучення грошових ресурсів і способами їх повернення; строками погашення державою своїх обов’язків, степенем ризику кредитора і позичальника.

В залежності від позичальника державний кредит буває централізований і децентралізований.

За місцем отримання кредити поділяють  на внутрішні та зовнішні займи.

В залежності від форми і порядку оформлення кредитних відношень розрізняють: державні, облігаційні і безоблігаційні займи.

В країнах  з розвиненою ринковою економікою використовуються різні види кредиту, які класифікуються за певними ознаками.

1. За цільовим  призначенням — коли визначальним  фактором є напрям і мета використання позичених коштів. Тут можна виділити для розрахунку з боргами, для поповнення оборотних коштів, для накопичення, будівництва, реалізації технічних проектів та інше.

2. За термінами  надання — кредити бувають  короткострокові, середньострокові, довгострокові та онкольні.

3. За складом  позичальників — кредити можуть  надаватись приватним, колективним  та державним підприємствам, населенню,  державі та місцевим органам  влади; іншим кредитним установам  і т.п.

4. За забезпеченістю — всі кредити поділяються на чотири групи:

• кредит, що ґрунтується на особистій довірі кредитора до позичальника, тобто на усному зобов’язанні повернути позичену суму грошей чи інших цінностей (так звані банкові кредити). Такого роду кредити надаються рідко;
• кредити, забезпечені письмовим зобов’язанням позичальника. Найбільш поширеним зобов’язанням є вексель, який надає його власнику (тобто кредитору) безсумнівне право вимагати по закінченню певного терміну з особи, яка видала вексель (тобто позичальника), повернути зазначену у векселі суму грошей;
• кредити, забезпечені порукою, згідно з якою поручитель бере на себе обов’язок перед кредитором погасити при необхідності борг позичальника. Поручителями можуть бути інші підприємства, банки тощо;
• кредити забезпечені заставою. В цьому випадку позичальник надає кредитору в заставу які-небудь реальні цінності, які у випадку неповернення платежу у зазначений термін,

Об’єктом  кредиту є гроші або речі, що втілюють певну вартість. Позичальник  використовує їх для підтримання процесу виробництва або для задоволення своїх особистих потреб. Тому, об’єкт кредитних відносин для позичальника має не тільки вартість, а й споживчу вартість. Вона полягає в тому, що спрямовані в обіг гроші чи речі забезпечують позичальнику зростання вартості, тобто є капіталом. Коли ж гроші або речі надаються в кредит для задоволення особистих потреб позичальника, то це передбачає одержання позичальникам у майбутньому доходів від його теперішньої, минулої (пенсіонери) чи майбутньої (студенти, учні) участі в процесі суспільного виробництва, тобто від використання його робочої сили як товару, без чого не можливе самозростання капіталу.

В умовах ринкової економіки  об’єктом кредитних відносин переважно  є гроші, як загальний ресурс, за допомогою якого можна придбати всі інші ресурси: матеріальні, технічні, трудові, природні тощо. Кредитні відносини виникають з приводу перерозподілу вартості на засадах повернення (тобто з приводу перерозподілу вже розподіленого валового національного продукту, насамперед національного доходу). Надана у тимчасове користування вартість, через певний час має бути повернена до її власника, причому, як правило, з виплатою відсотку. Таким чином, за кредитною угодою від кредитора до позичальника переходить у тимчасове користування, лише споживча вартість грошей чи речей без зміни їх власника. Цим кредит відрізняється від товару, котрий після продажу його, повністю переходить від продавця до покупця.

Передумовою повернення кредиту  є кругообіг основних та оборотних  коштів або одержання доходів позичальником. У виключних випадках кредит може бути повернений третьою особою - гарантом, коли позичальник не спроможній сам це зробити. Найчастіше у ролі гаранта виступає великий банк.

Конкретний строк повернення кредиту залежить від того, як здійснюється кругообіг коштів у позичальника (строк завершення циклу кругообігу або його стадій), та від можливості кредитора щодо строку, на який він може надати кредит.

За термінами використання і погашення, кредити поділяється  на:

• короткострокові кредити надаються на термін від одного дня до одного року і пов’язані, як правило, з рухом оборотних коштів підприємств, в результаті якого у підприємства виникає тимчасовий дефіцит грошових ресурсів.
• середньострокові кредити видаються підприємцям терміном від одного року до п’яти років для проведення технічної реконструкції виробництва, впровадження нової техніки й технологій і т.п.
• довгострокові кредити надаються на термін більше п’яти років й призначені для нового будівництва, придбання унікального обладнання тощо. Чим більший термін кредиту, тим вища плата за нього. Онкольні кредити — видаються під будь-які проекти, але за вимогою банку чи іншого кредитора, повинні бути негайно повернені (погашені) позичальниками.

Такий поділ  випливає з економічної природи  об’єктів, що кредитуються. Характерною рисою кредиту є сплата відсотків за користування ним. Без одержання доходу у вигляді відсотку в кредитора не буде зацікавленості позичати гроші. Адже формула руху позикового капіталу в ринковій економіці має вигляд Г - Г. З цієї формули, проте, не видно яким чином зростає вартість надана в позику. Це можна побачити, якщо поєднати формулу руху позичкового та промислового капіталів:  Г - Г - Т... В... Т- Г - Г

Лише в  процесі виробництва вартість має  здатність до самозростання, за рахунок  додаткової вартості, створеної працею учасників виробництва. Але авансовані у виробництво кошти не завжди повертаються з процесу кругообігу з приростом. Це спостерігається, наприклад, коли від реалізації продукції позичальник має збитки. Тоді проблематичним стає не тільки сплата процента, а й погашення позики (Г). У зв’язку з цим відносини між кредитором і позичальником будуються таким чином, що перший здійснює постійний контроль за другим. Якщо виникає загроза повернення кредиту, то кредитор проводить певні заходи щодо її запобігання, аж до дострокового стягнення заборгованості по позичці.

За методами надання розрізняють кредити, що надані:

- у разовому  порядку, тобто рішення щодо надання приймається окремо з кожного кредиту на основі заяви або інших документів позичальника,

- відповідно  до відкритої кредитної лінії,  тобто кредити надаються у  межах завчасно визначеного ліміту  кредитування без погодження   кожного разу з банком його умов,

- гарантовані,  тобто банк бере на себе  зобов’язання при потребі   надати клієнту кредит у визначеному  розмірі протягом відповідного  періоду (наприклад, місяця, кварталу, року).

За характером і способом сплати відсотків виділяють  кредити з :

- фіксованою процентною ставкою,

- плаваючою  процентною ставкою,

- сплатою  процента водночас з отриманням  кредиту (дисконтний кредит).

В залежності від кількості кредиторів розрізняють  кредити:

- надані одним  банком,

- консорціальні,  тобто кредити, що надаються консорціуму банків, в   якому один із банків бере на себе роль менеджера, збирає з банків   учасників потрібну кредито-одержувачеві суму ресурсів, укладає з   ним договір і надає кредит. Банк-менеджер займається також розподілом процентів,

- паралельні  кредити передбачають участь у їх наданні декількох банків. Тут кредит одному позичальникові надають різні банки, але на одних, завчасно погоджених умовах.

У практиці західних банків використовується класифікація кредитів в залежності від їх вкісної  характеристики: найвищої якості, задовільні, маржинальний кредит, критичний кредит, збиткових кредит, що підлягає списанню. В Положенні Hаціонального банку України "Про порядок формування і використання резерву на можливі втрати за позиками комерційних банків" в залежності від щойно названого критерію класифікації кредити розподіляють на стандартні, нестандартні, сумнівні, небезпечні та безнадійні.

Варто зазначити, що в економічній літературі немає  єдиної думки та безнадійні складу ознак ї видів кредиту. Hаведені  вище ознаки є неповними. Крім того в літературі та нормативних актах має місце змішування понять "види кредиту" та "форми кредиту", з чим не можна погодитися.

Одним із джерел кредитних ресурсів є залишки  на рахунках у банках вивільнених  із кругообігу авансованих коштів внаслідок постійних коливань як потреби в них, так і джерел їх формування. Передусім - це кошти, призначені для нових закупок сировини, палива, тари тощо. До використання за цільовим призначенням на рахунках тимчасово осідають грошові кошти, необхідні для чергової виплати заробітної плати, а також не розподілені амортизаційні відрахування, прибуток та інші кошти підприємств. Крім цих тимчасово вільних коштів, найбільш кредитним ресурсом є грошові заощадження населення, що зберігаються як на рахунках у кредитних установах, так і на руках. Останні можуть бути використані для купівлі облігацій скарбниці чи підприємств, а також для надання позичок іншим громадянам. Розрахунки між підприємствами, організаціями та установами здійснюються у безготівковому порядку. Тому, після списання з одного рахунку і до зарахування на інший, кошти знаходяться у розрахунках, в дорозі. Вони вже не належать платникові, але ще не належать і одержувачу. Ці кошти рахуються на балансі банку і використовуються ним як кредитні ресурси.

Банки, крім коштів своїх клієнтів, що зберігаються в  них, мають власні кошти: сплачувальний, резервний та інші фонди, нерозподілений прибуток, що також служать для  видачі кредитів. Кредитними ресурсами  виступають також тимчасові вільні кошти, які постійно є на розрахунках державного і місцевих бюджетів, бюджетних установ.

Отже, у народному  господарстві постійно є кошти які  можуть використовуватися як кредитні ресурси для надання позик. Сукупність цих коштів в ринкових умовах становить  позичковий капітал країни. Він перебуває у постійному русі, породжуючи виникнення кредитних відносин. Тому кредит трактується нерідко, як форма руху позичкового капіталу.

Форми кредиту тісно  пов'язані з його структурою, з  сутністю кредитних відносин. Залежно  від руху позикової вартості виділяються дві основні форми кредиту: товарна і грошова У товарній формі виникають кредитні відносини між продавцями і покупцями, коли останні одержують товари чи послуги з відстрочкою платежу. Прикладом такої форми е комерційний кредит.

Комерційний кредит надається  постачальником покупцеві тоді, коли товаровиробник прагне реалізувати  вироблений товар, але у покупця  немає грошей для його придбання. У такому випадку товар може бути добровільно переданий постачальником покупцеві в кредит, а сама передача може оформлюватися борговим зобов'язанням – векселем.

Продаж громадянам товарів  тривалого користування в кредит (з розстрочкою платежу) господарюючими суб'єктами здійснюється з метою  прискорення реалізації товарів, які  в торговельній мережі є в достатній кількості, а також для більш повного задоволення потреб громадян у товарах тривалого користування.

Сфера товарної форми  кредиту незначна, переважна його частина надається і погашається  в грошовій формі. Грошовий кредит виступає, передусім, як банківський кредит. Кредитні відносини між банками і клієнтами виникають не тільки при одержані останніми кредиту, а й при розміщенні ними своїх грошових заощаджень у вигляді внесків на поточних і депозитних рахунках. Банківський кредит обслуговує не тільки обіг товарів, а й накопичення капіталу. Поширення кредитних відносин у грошовій формі відкрило кожному, хто має вільну вартість, легко і швидко її капіталізувати, а також створило сприятливі умови для формування міжнародних ринків і тісних взаємовигідних зв'язків між країнами.

Форми кредиту постійно розвиваються, змінюється місце тієї або іншої форми кредиту на тому чи іншому етапі розвиту економіки  країни. У колишньому СРСР до кредитної  реформи 1930-1932 рр. велике значення мав  комерційний кредит, який надавався одним підприємством іншому у формі продажу товарів з відстрочкою платежу. Банківський кредит мав підпорядковане значення і здебільшого опосередкований, непрямий характер (видавався під заставу векселів). Після кредитної реформи вирішальної ролі набув банківський кредит, який став прямим і плановим. Зараз в Україні з переходом до ринкової економіки комерційний кредит дедалі більше поширюється, що є реакцією на дорожнечу банківського кредиту.

ЗАДАЧА 1

Визначити:

1) чому дорівнює грошовий  агрегат М₁;

2) як зміниться грошовий  агрегат М₁, якщо зміниться грошова база MB; коефіцієнт депонування CR; норма обов’язкових банківських резервів HR;

3) як треба змінити  грошову базу MB, щоб збільшився грошовий агрегат М₁;

4) як треба змінити  норму обов’язкових банківських резервів HR, щоб збільшилось або зменшилось М₁.

Розрахунки здійснити  на основі даних табл. 1

Таблиця 1

РОЗВ'ЯЗОК

1. Грошовий агрегат М₁ визначається за допомогою моделі пропозиції грошей:

М₁ = т × МВ,

де М₁ — обсяг грошового агрегату M₁;

MB — грошова база;

m — грошовий мультиплікатор.

У свою чергу,

МВ=С + R,

де С — готівка;

R — банківські резерви;

де CR — коефіцієнт депонування;

HR — норма обов'язкових банківських резервів (встановлюється центральним банком країни);

ER — норма надлишкових банківських резервів.

Величина грошового  агрегату М₁ складе:

2. Центральний банк  може впливати на розмір грошового агрегату М₁, змінюючи розмір грошової бази та норму обов'язкових банківських резервів. Якщо зміниться грошова база МВ, тоді величина М₁ зміниться наступним чином:

Тобто, грошовий агрегат М₁ зросте на 64,8 млн. грн.

Якщо зміниться коефіцієнт депонування CR, тоді величина М₁ зміниться наступним чином:

Тобто, грошовий агрегат М₁ зросте на 83,7 млн. грн.

Якщо зміниться норма  обов’язкових банківських резервів HR, тоді величина М₁ зміниться наступним чином:

Тобто, грошовий агрегат М₁ зросте на 24,3 млн. грн.

3. Для того, щоб з’ясувати,  як треба змінити грошову базу MB, щоб збільшився грошовий агрегат М₁, використовуємо наступну залежність:

DМ₁ = DМВ × т

Таким чином, грошову  базу потрібно збільшити на:

4. Для того, щоб з’ясувати, як треба змінити норму обов’язкових банківських резервів HR, щоб збільшився грошовий агрегат М₁, виконаємо наступні дії:

Таким чином, норму обов’язкових банківських резервів HR потрібно знизити до 0,18.

ЗАДАЧА 2

Розрахувати ціну облігації. Дані для розв'язання задачі наведені в табл.2.

Таблиця 2

РОЗВ'ЯЗОК

Ціна облігації розраховується за формулою:

де І — річна сплата процента або купона;

М — сума погашення облігації (номінальна вартість);

K_d — ставка процента у вигляді десяткового дробу;

п — кількість років до погашення.

Таким чином, ціна облігації  складе:

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Гроші та кредит: Підручник / За ред. проф. Б.С. Івасіва. — Тернопіль: Карт-бланш, 2003. - 510 с
2. Кочетков В.М. Гроші та кред.: Навч.-метод, посіб. - / В.М. Кочетков, Д.Г. Сироцинський, Н.Ю. Андрушко. - 2-е вид. - К.: Вид. Європ. ун-ту, 2002. - 84 с.
3. Колодізєв О. М., Яременко О. Р. Гроші та кредит: Навч. посіб. / Харківський національний економічний ун-т. — X. : ВД "Інжек", 2006. — 156с.
4. Колесніченко В. Ф. Гроші та кредит: Конспект лекцій / Харківський національний економічний ун- т. — X. : Видавництво ХНЕУ, 2007. — 208с.
5. Лагутін В.Д. Гроші та грошовий обіг: Навч. посіб. - 4-е вид. перероб. і доп. - К.: Знання, 2002. - 119 с.
6. Михайленко В. С. Гроші та кредит: Навч. посіб. для дистанц. навч. - К. : Університет "Україна", 2006. — 371с.
7. Савлук М. І., Мороз А. М., Лазепко І. І., Пуховкіна М. Ф., Шамова І. В. Гроші та кредит: Підручник / Михайло Іванович Савлук (заг.ред.). — 4 вид., перероб. і доп. — К. : КНЕУ, 2006. — 744с.