Фіскальний та регулюючий характер акцизного збору

Зміст

1. Теоретичне питання  № 20 Фіскальний та регулюючий характер акцизного збору

      2.  Методики  складання звітності з окремих  видів податків:

                2.1. Податок на додану вартість

                2.2.  Податок на промисел

               2.3. Єдиний податок

Законодавчо – нормативна база:

1. Фіскальний та регулюючий характер акцизного збору

Акцизи за своєю природою є непрямими податками на певні товари, що включаються в ціну товару й оплачуються покупцями. Українське законодавство визначає акцизний збір як непрямий податок на окремі товари (продукцію), визначені законом як підакцизні, суми якого включаються в ціну цих товарів (продукції) . При цьому трохи нелогічним виглядає теза законодавця про те, що акциз - податок непрямий. Фактично, Декрет Кабінету Міністрів «Про акцизний збір» є єдиним законодавчим актом, у якому згадується непряме оподаткування. Перспективними можуть бути два шляхи. З одного боку, можна спробувати сформувати родову конструкцію непрямого податку й внести відповідні зміни в Закон України «Про систему оподаткування». Відштовхуючись від цього поняття логічно було б давати визначення, формувати модель як податку на додану вартість, так і акцизного збору. З іншого боку, можна використати простіший шлях – закріпити закритий перелік непрямих податків у тім же Законі України «Про систему оподаткування».

На відміну від багатоступінчастого податку на додану вартість акцизи сплачуються до бюджету один раз виробником підакцизного товару й фактично перекладаються на споживача. Тому непрямі податки, у тому числі акцизи, носять регресивний характер. З метою послабити їх негативний вплив на малозабезпечені верстви населення до категорії підакцизних товарів традиційно включають предмети розкоші і товари, що користуються великим попитом, але не дорогі у виробництві (наприклад, алкогольні та тютюнові вироби, бензин і т.п.). Об'єктами акцизів є факти реалізації виробленої платником податків продукції, а також імпорт підакцизних товарів.

В перебігу аналізу правового регулювання справляння акцизного збору потрібно звернути увагу на два суперечливих моменти, які містяться в чинному визначенні акцизного збору.

 По-перше, невдалою є сама назва цього платежу – збір, адже і історично, і змістовно  даний різновид обов'язкового платежу є класичним різновидом податку. Відхід від терміна «збір» при визначенні акцизного платежу принципово важливий, оскільки він повинен виключити характер умовної, цільової спрямованості платежу.

По-друге, не можна стверджувати, що факт включення даного податку в ціну підакцизних товарів характерний лише для акцизного оподаткування. Прибуткові й майнові податки також включаються в ціну товарів, робіт, послуг. Зовсім інша ситуація виникає, коли мова йде про непрямі податки. Справа в тому, що це непрямі податки – це податки на споживання, які  беруть участь у процесі ціноутворення та стосуються саме ціни реалізації товарів (продукції). До ціни виробництва вони мають дуже опосередковане відношення. Виробникові в остаточному підсумку однаково скільки додати до приросту вартості на стадії реалізації у формі акцизного збору або податку на додану вартість, тому що свої витрати й прибуток він закладає у ціну виробництва.

У системі митних платежів можуть бути надходження податкового характеру (мито). Що ж стосується акцизів, то логічніше виділити окремий їх різновид у самостійну групу податків, пов'язаних з перетинанням митного кордону.

Крім того, необхідно підкреслити, що акцизний збір, як і всі інші податки, реалізує, насамперед, фіскальну й регулюючу функції. Він специфічно сполучає у собі як фіскальну функцію податків, наповнюючи дохідні частини бюджетів, так і регулюючу функцію, впливаючи на ціноутворення. Остання коректує попит та пропозицію, збільшуючи ціну товару за рахунок акцизу або зменшуючи шляхом виключення з переліку підакцизних товарів. Щодо акцизу логічно допустити, що регулююча функція деякою мірою превалює над фіскальною. Безумовно, доходи бюджетів складно представити без акцизних надходжень. Водночас, цінова надбавка на стадії реалізації у формі акцизного збору в змозі створити непереборний бар'єр у доступності того або іншого товару (продукції) для цілих верств населення. У цьому випадку цілком доречна аналогія з митом, коли збільшення надбавки до певних меж по окремих товарах може припинити ввіз або вивіз їх на митну територію України.

Специфічна форма прояву регулюючої функції акцизів характерна для зовнішньоторговельного обігу. В цьому аспекті слушною вбачається думка А.М. Козиріна, який аналізує акцизи як прикордонні (стягуються при перетинанні митного кордону) та зрівняльні (ставка податків, що стягуються при імпорті, не повинна перевищувати ставок  оподаткування товарів національного виробництва) податки. Сучасний стан податкового законодавства дозволяє виділити кілька істотних ознак, що відрізняють даний вид податкового платежу:

• акцизний збір є непрямим податком;
• акцизний збір припускає виникнення податкового обов'язку тільки щодо специфічних товарів, визначених законом як підакцизні. АЗ пов'язується з певною специфічною групою товарів. Даний податок встановлюється, як правило, на дефіцитну й високорентабельну продукцію та товари, призначені для населення й держави, що є монополією.
• акцизний збір включається в ціну реалізації підакцизних товарів ;
• акцизний збір є загальнодержавним податком, механізм якого встановлюється Верховною Радою України;
• акцизний збір є територіальним податком, що обумовлює стягнення даного податку тільки по тим операціям, які здійснюються на території держави.

В останній час активно ведеться робота щодо розробки Податкового кодексу України. При підготовці розділу VI «Акцизний податок» проекту Податкового кодексу чинне акцизне законодавство використано максимально та збережено чинне законодавство про акцизний збір, а саме Закони України  «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби», «Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої», «Про ставки акцизного збору на тютюнові вироби», «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)» та «Про ставки акцизного збору на деякі транспортні засоби та кузови до них». Також багато положень перенесено до проекту Податкового кодексу з Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.92 р. №18-92 «Про акцизний збір».

Відмінності, які з'явилися  у зазначеному розділі проекту  Податкового кодексу, порівняно  з існуючою системою, покликані стимулювати  виробництво та експорт підакцизних  товарів, а також, за можливості, мають  бути приведеними у відповідність  з нормами Директив Ради Європейського  Союзу, які регулюють проблеми оподаткування  акцизним податком.

Цілком логічною вбачається заміна назви «акцизний збір» на «акцизний податок», адже за своєю правовою природою цей платіж слід відносити саме до категорії податків. Крім того у проекті Податкового кодексу України надано чіткий перелік груп підакцизних товарів, визначено поняття бази оподаткування, встановлено три види ставок акцизного податку: специфічні (у твердих сумах до одиниці товару), адвалорні (у відсотках до вартості товару) і змішані (одночасне застосування двох перших ставок).

На сьогодні дата виникнення податкових зобов'язань залежить від  події, що настала першою: або дата відвантаження товару, або дата надходження  коштів на розрахунковий рахунок  підприємства. Після прийняття Податкового кодексу пропонується змінити процедуру визначення дати – податкові зобов'язання визначатимуться лише за датою відвантаження товару. Важливим також є зміна підходу до оподаткування при розрахунках у іноземній валюті. Надходження коштів в іноземній валюті від експорту підакцизної продукції не буде умовою для включення в неоподатковувані обороти декларації акцизного податку, тому що вивіз продукції через митний кордон України і надходження валютних коштів від експорту цієї продукції найчастіше відбуваються в різних податкових періодах. Така норма дасть змогу підприємствам не відволікати обігові кошти і збільшувати експортний потенціал підакцизної продукції.

Варто звернути особливу увагу на розмір ставок акцизного податку. Різке підвищення ставок і приведення їх у відповідність з європейськими може негативно вплинути на вітчизняну економіку. Водночас в Україні порівняно Євросоюзом дуже низькі ставки акцизного податку, зокрема на тютюнові вироби і нафтопродукти. З досвіду 1998 р. випливає, що різке підвищення акцизних ставок на алкогольні напої спричинило припинення більшої частини виробництва цієї продукції, внаслідок чого поширилося тіньове виробництво. У зв'язку з цим підвищенню ставок акцизного податку завжди мають передувати глибокий економічний аналіз і прогноз наслідків такого підвищення. Саме тому підвищення ставок слід здійснити поетапно, з урахуванням платоспроможності населення, адже у разі недоступності для населення легальної продукції активізується її тіньове виробництво. Позитивним є і наміри законодавця на встановлення стосовно Податкового кодексу п'ятирічного мораторію на внесення до нього змін. Це гарантуватиме стабільність податкового законодавства на достатньо тривалий період та сприятиме підвищенню рівня інвестицій.

Висновок Принципово важливо при визначенні акцизного збору звернути увагу саме на його участь у формуванні ціни реалізації товарів (продукції).

      Акцизний збір, як і всі інші податки, реалізує, насамперед, фіскальну й регулюючу функції. Він специфічно сполучає у собі як фіскальну функцію податків, наповнюючи дохідні частини бюджетів, так і регулюючу функцію, впливаючи на ціноутворення. Остання коректує попит та пропозицію, збільшуючи ціну товару за рахунок акцизу або зменшуючи шляхом виключення з переліку підакцизних товарів. Щодо акцизу логічно допустити, що регулююча функція деякою мірою превалює над фіскальною.

     Своєрідним різновидом зобов'язаної особи при виконанні податкового обов'язку по акцизу є декларант, як особа, що переміщує через митний кордон товари  або заявляє, декларує й пред'являє товари для митного оформлення.

      Акцизний збір за принципом класифікації платників належить до категорії змішаних податків, тобто в різних варіаціях у якості платника присутні і юридичні, і фізичні особи.

      В Україні ставки акцизного збору деталізуються окремими законами в залежності від підакцизних товарів.

     Податкова база по акцизному збору визначається окремо по кожному різновиду підакцизного товару (нафтопродуктам, транспортним засобам, тютюновим виробам і т.ін.).

      Визначення податкового періоду й, відповідно, податкової бази, моменту виникнення обов'язку по акцизному збору зв'язується з необхідністю законодавчого закріплення дати виникнення податкових зобов'язань, дати реалізації або одержання підакцизних товарів.

2.  Методики  складання звітності з окремих  видів податків:

2.1. Податок на додану вартість

ПДВ – це непрямий податок, який є часткою новоствореної  вартості, входить до ціни реалізації товарів і сплачується споживачем до державного бюджету на кожному  етапі виробництва товарів.

Основним документом, який регламентує порядок адміністрування  ПДВ є Закон України «Про податок  на додану вартість» № 168/97 – ВР від 3 квітня 1997 року зі змінами і доповненнями.

Платниками ПДВ є всі юридичні особи та громадяни, що здійснюють від свого імені виробничу та іншу підприємницьку діяльність на території України, незалежно від форми власності та господарювання.

Платником ПДВ  є будь-яка особа, яка здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник ПДВ, за винятком фізичних осіб, які обрали сплату фіксованого чи єдиного податку за спрощеною системою оподаткування.

Особа підлягає обов'язковій  реєстрації як платник податку у  разі:

- коли загальна сума  від здійснення операцій з  поставки товарів (послуг), протягом  останніх 12 календарних місяців сукупно перевищує 300 тис.гривень .

- особа, яка поставляє  товари (послуги) на митній території  України з використанням глобальної  або локальних комп'ютерних мереж,  через своє постійне представництво, зареєстроване на території України. 

- особи, які реєструються добровільно платниками ПДВ річний обсяг яких, з реалізації товарів не перевищує 300 тис. гривень

 - особи, які імпортують товари на митну територію України

 - особи, які надають послуги зв’язку і здійснюють консолідований облік доходів і витрат.

Об'єктом  оподаткування ПДВ є:

1. операції платників податку з продажу товарів (послуг) на території України, у тому числі операції з передачі права власності на об’єкти застави позичальнику
2. операції платників податку з ввезення товарів (супутніх послуг) на територію України та отримання робіт, що надаються нарезидентам для їх споживання на території України
3. операції платників податку з вивезення товарів за межі митної території України та надання транспортних послуг з перевезення пасажирів та вантажу за межами митної території України

База оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного  збору, ввізного мита, інших загальнодержавних  податків та зборів (обов'язкових) платежів.

База оподаткування:

1. для операцій з продажу товарів визначається, виходячи з їх вартості з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, за винятком ПДВ, що включається в ціну товару
2. для бартерних операцій визначається, виходячи з фактичної ціни операції, але не нижче звичайної ціни
3. для імпортних товарів – це митна вартість з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, страхування, акцизного збору, ввізного мита (визначена вартість перераховується у національну валюту України за курсом що діє на момент виникнення податкових зобов’язань)
4. для готової продукції, виготовленої з давальницької сировини і реалізованої в Україні – це договірна вартість з врахуванням акцизного збору, мита
5. у випадку неповернення заставної тари відправнику протягом терміну позовної давності, вартість її включається до бази оподаткування отримувача
6. для комісійної торгівлі товарів – це комісійна винагорода (націнка), якщо ж платник продає товар, отриманий в межах договорів комісії, поруки, доручення, договірного управління, то базою оподаткування є продажна вартість товару

Не є об'єктом  оподаткування операції з:

1. операції з випуску  (емісії) цінних паперів, 

2. операції, пов’язані з  наданням майна в оренду (лізинг), заставу. 

3. операції з надання  послуг із страхування. 

4. операції з обігу  валютних цінностей. 

5. операції з оплати  вартості державних платних послуг, які надаються фізичним або  юридичним особам органами виконавчої  влади і місцевого самоврядування 

6. операції з виплат  заробітної плати, пенсій, стипендій,  субсидій, дотацій, інших грошових  або майнових виплат фізичним  особам за рахунок бюджетів  або соціальних чи страхових  фондів у порядку, встановленому  законом; 

7. операції з виплат  дивідендів;

8. операції з передачі  основних фондів як внеску  до статутного фонду юридичної  особи для формування її цілісного  майнового комплексу в обмін  на емітовані нею корпоративні  права,                   9. інше.

Пільги щодо сплати ПДВ:

1. майно, товари, на які  не нараховується ПДВ (продаж  товарів спеціального призначення  для інвалідів).

2. при перетинанні майном, іншими матеріальними цінностями  митного кордону України (експорт  товарів за межі України).

3. звільнення від сплати  ПДВ для певних юридичних осіб (представництва міжнародних організацій,  що створені та діють на  території України на підставі  міжнародних договорів).

Операції, що звільнені від оподаткування

1. Операції з продажу вітчизняних продуктів дитячого харчування молочними кухнями та спеціалізованими магазинами і куточками, які виконують функції роздаточних пунктів

2. Операції з продажу (передплати) і доставки періодичних видань друкованих засобів масової інформації вітчизняного виробництва;

3. Операції з продажу книжок вітчизняного виробництва; продажу учнівських зошитів, підручників та навчальних посібників вітчизняного виробництва;

4. надання згідно з переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України, послуг з вищої, середньої, професійно-технічної та початкової освіти закладами освіти, які мають спеціальний дозвіл (ліцензію) на надання таких послуг та послуг з виховання та освіти дітей будинками культури в сільській місцевості, дитячими музичними та художніми школами, школами мистецтв;

5. Операції з продажу товарів спеціального призначення для інвалідів за переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України;

6. послуг з доставки пенсій та грошової допомоги населенню;

7. Операції з надання послуг з реєстрації актів громадянського стану державними органами, уповноваженими здійснювати таку реєстрацію згідно із законодавством;

8. Операції з продажу лікарських засобів та виробів медичного призначення, зареєстрованих в Україні у встановленому законодавством порядку

9. Операції з надання послуг з охорони здоров'я згідно з переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України, закладами охорони здоров'я, які мають спеціальний дозвіл (ліцензію) на надання таких послуг;

10. продажу путівок на санаторно-курортне лікування та відпочинок дітей у закладах за переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України. інші

Ставки податку 

· нульова ставка.

· 20 відсотків : Податок становить 20 відсотків бази оподаткування  та додається до ціни товарів (робіт, послуг).

Податок за нульовою ставкою  обчислюється щодо операцій з:

1. продажу товарів, що  були вивезені (експортовані) платником  податку за межі митної території  України. 

2. продажу робіт (послуг), призначених для використання  та споживання за межами митної  території України. 

3. продажу товарів (робіт,  послуг) підприємствами роздрібної  торгівлі, які розташовані на  території України у зонах  митного контролю, відповідно до  порядку, встановленого Кабінетом  Міністрів України.    4. інші.

Не дозволяється застосування нульової ставки податку до операцій з вивезення (експорту) товарів (робіт, послуг) у разі, коли такі операції звільнено  від оподаткування на митній території  України згідно з Законом.

Порядок обчислення і сплати податку 

Продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку  на додану вартість.

Податкове зобов'язання - сума податку, одержана (нарахована) платником  податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим  Законом.

Податкова накладна Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) назву юридичної особи  або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник  податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної  особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник  податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну назву отримувача;

ж) ціну продажу без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається  у момент виникнення податкових зобов'язань  продавця у двох примірниках.

Крім податкової накладної про сплату ПДВ можуть свідчити й інші розрахунково-облікові документи : чеки, транспортні квитки, готельні рахунки та інше

Податкове зобов’язання включає суму ПДВ, отримані або нараховані платником податку у зв’язку з реалізацією товарів, робіт, послуг (з операцій, що оподатковуються за ставкою 20%); відстрочений ПДВ з імпорту, на який було оформлено податковий вексель; ПДВ з вартості робіт і послуг, отриманих від нерезидента; ПДВ з готової продукції, виготовленої з дивацької сировини нерезидента і реалізованої в Укрвїні

Датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податку; а в разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, або дата відвантаження товарів; а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт платником податку.

Датою виникнення податкових зобов'язань при ввезенні (імпортуванні) товарів є дата оформлення ввізної  митної декларації із зазначенням у  ній суми податку, що підлягає сплаті.

Податковий  кредит звітного періоду включає: суми ПДВ, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації; ПДВ сплачений митним органом; суму податкового векселя, погашеного в попередньому звітному періоді.

Датою виникнення податкового кредиту є дата події, що настала раніше:

* або дата отримання документів, що засвідчують факт придбання товарів, результатів робіт чи послуг;

* або дата списання коштів з рахунку платника податку на оплату придбаних товарів, робіт, послуг.

Суми ПДВ, сплачені платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту цього звітного періоду, незалежно від строків введення в експлуатацію таких основних фондів.

У разі, коли платник податку здійснює операції з продажу товарів, що звільнені від оподаткування або не є об'єктом оподаткування, суми податку, сплачені у зв'язку з придбанням товарів, вартість яких відноситься до валових витрат виробництва та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації відносяться відповідно до складу валових втрат виробництва та на збільшення вартості основних фондів і нематеріальних активів, а до податкового кредиту не включаються.

Терміни надання декларацій та сплати ПДВ

Для платників податку, в яких обсяг  оподатковуваних операцій з продажу  товарів (робіт, послуг) за попередній календарний рік перевищує 300 тис.грн., податковий період дорівнює календарному місяцю. Платники податку, що мають обсяг із продажу менший, ніж 300 тис.грн.. можуть застосовувати за своїм вибором податковий період, що дорівнює календарному місяцю чи кварталу.

Згідно з наказом ДПА України від 02.11.2000 р. №568. для платників податку на додану вартість залишаються два види податкової декларації: за повною та за скороченою формами.

За  скороченою формою податкова декларація з податку на додану вартість подається платниками, які мають обсяг оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менший, ніж 300 тис.грн.

При перевищенні податкового кредиту над зобов'язанням сума ПДВ до сплати має від'ємне значення і підлягає відшкодуванню з бюджету.

Підставою для відшкодуваня є дані лише податкової декларації за звітний місяць.

Терміни відшкодування  ПДВ:

• подання платником, що претендує на бюджетне відшкодування, копії декларації з відміткою органу податкової служби про її прийняття в орган державного казначейства з дати, зазначеної в декларації - 5 днів;
• проведення податковим органом камеральної перевірки декларації, починаючи з дня, наступного за днем її отримання - 30 днів:
• надання податковим органом органу державного казначейства висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню і бюджету, з дня закінчення перевірки - 5 днів;
• перерахування органом державного казначейства суми бюджетного відшкодування з бюджетного рахунку на рахунок платника, з дня отримання висновку податкового органу - 5 операційних днів:
• палання податковим органом після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження органу державного казначейства висновку із зазначенням суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню, з дня отримання рішення - 5 робочих днів.

2.   Податок на промисел

Правові засади справляння податку на промисел регулюються  Декретом Кабінету Міністрів України "Про податок на промисел" від 17 березня 1993р.

Платниками  податку на промисел є

1. громадяни України, 

2. іноземні громадяни  та особи без громадянства (надалі - громадяни) 

як ті, що мають, так і  ті, що не мають постійного місця  проживання в Україні, якщо вони не зареєстровані як суб'єкти підприємництва і здійснюють несистематичний, не більше чотирьох разів протягом календарного року, продаж вироблених, перероблених та куплених продукції, речей, товарів (надалі - товари).

Об'єктом  оподаткування є сумарна вартість товарів за ринковими цінами, що зазначається громадянином у декларації, поданій до державної податкової інспекції по району (місту) за місцем проживання, а громадянином, який не має постійного місця проживання в Україні, - за місцем продажу товарів.

Не декларується та не оподатковується  продаж вирощених в особистому підсобному господарстві, на присадибній, дачній, садовій і городній ділянках продукції  рослинництва, худоби, кролів, нутрій, птиці (як у живому вигляді, так і  продукції їх забою в сирому вигляді  та у вигляді первинної переробки), продукції власного бджільництва, а  також продаж автотранспортних засобів, які перебувають у приватній  власності громадян, якщо вони реалізуються один раз протягом року.

Ставка податку на промисел встановлюється в розмірі 10 відсотків указаної в декларації вартості товарів, що підлягають продажу протягом трьох календарних днів, але не менше розміру однієї мінімальної заробітної плати. У разі збільшення терміну продажу товарів до семи календарних днів ставка податку подвоюється.

Порядок сплати та зарахування податку 

Податок на промисел сплачується  у вигляді придбання одноразового патенту на торгівлю, вартість якого  визначається на підставі вказаної платником  сумарної вартості товарів і ставки податку.

Сума податку за невикористаним патентом поверненню не підлягає.

Мінімальний термін дії одноразового патенту - три, максимальний - сім календарних  днів. Форма патенту встановлюється Головною державною податковою інспекцією України.

Податок на промисел зараховується  до місцевих бюджетів за місцем придбання  одноразового патенту.

Обов'язки платників 

Громадяни, які продають товари, повинні пред'являти на вимогу посадових осіб державних податкових інспекцій та органів внутрішніх справ одноразові патенти.

У разі коли продаж товарів  здійснюється протягом календарного року більше чотирьох разів, така діяльність вважається систематичною і зобов'язує громадян зареєструватися як суб'єкти підприємництва відповідно до чинного  законодавства України.