Функції менеджменту: сутність, умови зародження та особливості застосування

МІНІСТЕРСТВО   ОСВІТИ  І НАУКИ УКРАЇНИ

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ  НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ   ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА

(ІНДЗ)

Виконала: студентка 311 групи

економічного  факультету,

спеціальність ”Менеджмент  організацій”

Дожук Тетяна Юріївна

Чернівці, 2013

ЗМІСТ

ВСТУП ………………………………………………………………………………….ст.3

РОЗДІЛ І

Сутність функцій менеджменту  ………………………………………………………ст.4

РОЗДІЛ ІІ

Умови зародження функцій менеджменту……………………………………...…….ст.8

РОЗДІЛ ІІІ

Особливості застосування функцій  менеджменту …………………………………ст.10

ВИСНОВКИ  ………………………………………………………………………….ст.12

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ  ЛІТЕРАТУРИ ……………………………………….ст.14

ВСТУП

Управлінська діяльність — один із найважливіших факторів функціонування й розвитку підприємств  в умовах ринкової економіки. Ця діяльність постійно удосконалюється у відповідності  до об'єктивних вимог виробництва  і реалізації товарів, складності господарських  зв'язків, підвищення ролі споживача  у формуванні техніко-економічних  та інших параметрів продукції.

Менеджмент як наукова  система організації виробництва  є однією з найважливіших умов ефективної і прибуткової діяльності підприємств. Він дістав загальне визнання в усьому світі. Тому сучасна теорія і практика менеджменту набуває  особливого значення. Перехід економіки  України на ринкові відносини  вимагає вивчення форм і методів  управління на рівні основної ланки  — підприємства. Практичне використання такого досвіду — одне з першочергових  завдань. Широкий вихід вітчизняних  підприємств на світові ринки  обумовлює необхідність глибокого  вивчення теорії і практики менеджменту.

Ринкова економіка більш  вимоглива до керівників, ніж планова. В зв'язку з цим необхідна цілковито  нова концепція розвитку організації, яка була б життєздатна в нових  господарських умовах.

Все це пред'являє високі вимоги до підготовки спеціалістів-менеджерів, які постійно пов'язані з підготовкою  і прийняттям рішень. Зміна умов виробничої діяльності, необхідність адекватного пристосування до неї  системи управління впливають не тільки на удосконалення її організації, але й на перерозподіл функцій  управління за рівнями відповідальності.        Актуальність даної теми пов'язана з тим, що саме знання функцій менеджменту допомагає краще здійснювати процес управління, який є дуже важливим для ефективної діяльності організації.

РОЗДІЛ І

Сутність функцій менеджменту

Під функціями менеджменту  слід розуміти відносно відокремлені напрями управлінської діяльності (трудові процеси в сфері управління), які забезпечують управлінську дію. Вони відображають суть і зміст управлінської  діяльності на всіх рівнях управління. Процес управління здійснюється шляхом реалізації певних функцій. Визначення переліку цих функцій - одне з найважливіших  завдань теорії менеджменту.

Управління розглядається  як процес, оскільки робота для досягнення мети за допомогою іншої — це не якась одноразова дія, а серія  безперервних взаємопов'язаних дій. Ці дії, кожна з яких сама по собі є  процесом, дуже важливі для успіху організації, саме їх називають управлінськими функціями. Кожна управлінська функція також є процесом, тому що складається із серії взаємопов'язаних дій.  

Процес управління — це є загальна сума всіх функцій, а саме:

• планування;
• організація;
• мотивація;
• контроль.

Ці чотири первинні функції  управління об'єднані зв'язаними процесами комунікації і прийняття рішення. Детальніше зупинимось на кожній з них.

Функція планування.

Вирішує те, якою повинна  бути мета організації і що мають  робити члени організації, щоб досягти  її. За своєю суттю, функція планування відповідає на три основні питання:

1. Де ми знаходимось  зараз?

Керівники повинні оцінити  сильні і слабкі сторони організації  в таких важливих галузях, як фінанси, маркетинг, виробництво, наукові дослідження  і розробки, трудові ресурси. Все це здійснюється з метою визначення, чого може реально досягти організація.

2. Куди ми хочемо прямувати? 

Оцінюючи можливості і  загрози в навколишньому середовищі, такі як конкуренція, клієнти, закони, політичні фактори, економічні умови, технологія, постачання, соціальні  та культурні зміни керівництво  визначає, що може перешкодити організації  досягненню цих цілей.

3. Як ми збираємось  це зробити? 

Керівники повинні вирішити як в загальних рисах, так і  конкретно, що повинні робити члени  організації, щоб досягти виконання  цілей організації.

За допомогою планування керівництво намагається встановити основні напрями зусиль і прийняти рішення, які забезпечують єдність  цілей для всіх членів організації. Іншими словами, планування — це один із засобів, за допомогою якого керівництво забезпечує єдиний напрям зусиль всіх членів організації для досягнення її загальної мети.

Організація

Організовувати — значить  створювати певну структуру. Існує  багато елементів, які необхідно  структурувати, щоб організація  могла виконувати свої плани і  досягати таким чином своєї мети. Одним із цих елементів є робота, конкретні завдання організації, такі як спорудження житлових будинків або  забезпечення страхування життя. Промислова революція почалася з усвідомлення того, що організація роботи певним чином дозволяє групі працівників  досягти значно більшого, ніж вони могли б без певної організації. Організація роботи була в центрі уваги руху за наукове управління.

Оскільки в організації  роботу виконують люди, другим важливим аспектом функції організації є  визначення, хто саме повинен виконувати кожне конкретне завдання із великої  кількості тих, що існують в рамках організації, в т. ч. управління. Керівник підбирає людей для конкретної роботи, делегуючи окремим людям завдання і повноваження, або право використовувати  ресурси організації. Ці суб'єкти делегування  беруть на себе відповідальність за успішне виконання своїх обов'язків.

Мотивація

Керівник завжди повинен  пам'ятати, що навіть чітко розроблені плани і найдосконаліша структура  організації позбавлені сенсу, якщо хтось не виконує фактичну роботу організації. І завдання функції  мотивації полягає в тому, щоб  члени організації виконували роботу згідно з делегованими їм обов'язками і узгоджуючи з планом.

Керівники завжди здійснювали  функцію мотивації своїх працівників, усвідомлювали вони самі це чи ні.

У давні часи для цього  служили батіг та погрози, для  деяких обраних - нагороди. З кінця XVIII до XX століття була поширена думка, що люди завжди будуть працювати краще, якщо у них є можливість заробити більше.

Вважалося, таким чином, що мотивування — це просте питання, яке зводиться до пропозиції надання  відповідних грошових винагород  в обмін на зусилля. На цьому ґрунтується  підхід до мотивації школи наукового  управління.

Керівники дійшли висновку, що мотивація, тобто створення внутрішніх мотивів до дії, є результатом  складної сукупності потреб, які постійно змінюються. Нині ми розуміємо, що для  того, щоб заохочувати своїх працівників  якнайкраще, керівнику слід визначити, які ж справді їхні потреби, і  забезпечити засоби, за допомогою  яких працівники зможуть задовольняти ці потреби через сумлінну роботу.

Контроль

Майже все, що робить керівник, спрямоване на майбутнє. Керівник планує щось мати до певного часу. За цей  період може статися багато змін. Робітники  можуть відмовитися виконувати свої обов'язки згідно з планом. На ринку  може з'явитися новий сильний  конкурент, який ускладнить реалізацію мети підприємства.

Контроль — це процес забезпечення досягнення мети. Існують три аспекти управлінського контролю.

Встановлення стандартів — це точне визначення мети, яка  повинна бути досягнута у визначений час. Воно ґрунтується на планах, розроблених  у процесі планування.

Другий аспект — це вимірювання  того, що було насправді досягнуто  за певний період, і порівняння досягнутого  з очікуваними результатами. Якщо ці обидві фази виконані правильно, то керівництво організації не тільки знає про те, що в організації  існує проблема, йому відоме й джерело  цієї проблеми. Це знання необхідне  для успішного здійснення третьої  фази - стадії, на якій виконуються дії, якщо це необхідно, для коригування  серйозних відхилень від початкового  плану. Одна з можливих дій — перегляд цілей для того, щоб вони стали  більш реальними та відповідали  ситуації.

РОЗДІЛ ІІ

Умови зародження функцій  менеджменту

З розвитком людства виникла  необхідність забезпечувати його зростаючі  потреби, що супроводжувалося зменшенням сировинних ресурсів. Цей процес передбачав підвищення ефективності всіх видів діяльності на засадах мінімізації витрат і оптимізації результатів, що зумовило поділ і спеціалізацію праці, тобто виникнення різновидів трудових процесів (функцій).

У визначенні сутності функцій  менеджменту, їхньої класифікації і  трактуванні немає однозначності. Одні автори класифікують функції менеджменту за ознакою їх першочерговості в діяльності організації, інші — за пріоритетністю у застосуванні на певних рівнях управління. Але всі погоджуються, що лише комбінування функцій може дати конкретні результати.

Технологія управління організацією (підприємством) є безперервним динамічним, послідовним, стійким, мінливим, цілеспрямованим  процесом, який має циклічний характер. Вона формується завдяки безперервному  перебігу функцій менеджменту, кожна  з яких є складовою цього процесу.

Функції менеджменту —  види управлінської діяльності, які  забезпечують формування способів управлінського впливу.

Сформувалися вони в процесі  поділу і спеціалізації праці, оскільки будь-які управлінські процеси на підприємстві відбуваються на основі функціонального поділу. Функції  менеджменту відображають сутність і зміст управлінської діяльності на всіх рівнях управління.

На першому етапі функції  доцільно класифікувати за ознакою  місця в системі менеджменту, що дає змогу наголосити на домінуючій ролі конкретних (часткових) функцій менеджменту і важливій ролі загальних (основних), а також виділити об'єднувальну функцію. Загальні функції (планування, організування, мотивування, контроль та регулювання задіяні, в усіх управлінських процесах; за допомогою конкретних функцій відбуваються конкретні управлінські процеси; об'єднувальна функція менеджменту — керівництво — пронизує всі управлінські процеси в організації. Визначальну роль, однак, відіграють конкретні функції менеджменту, які реалізуються через загальні.

Конкретні функції менеджменту  класифікують за:

1. ознакою процесів управління — функції управління основним, допоміжним виробництвом, технічною підготовкою, матеріально-технічним забезпеченням, патентно-ліцензійною діяльністю, капітальним будівництвом, зовнішньоекономічною діяльністю тощо;

2. ознакою об'єкту — функції управління підприємством, цехом, службою, відділом, дільницею, бригадою, проектною групою тощо;

3. ознакою елементів виробничо-господарської діяльності — функція правління працею, предметами та знаряддями праці, інформацією тощо. 

У 20-х роках XX ст. А. Файоль виділяв планування, організування, розпорядництво, координування і контролювання. 

 У колишньому Радянському  Союзі відокремлювали функції:

• планування,
• організування,
• координування,
• стимулювання,
• регулювання
• контролювання.

Привабливими є міркування американських науковців Мескона, Альберта і Хедоурі, які визнають чотири функції:

• планування,
• організування,
• мотивування
• контролювання.

РОЗДІЛ ІІІ

Особливості застосування функцій  менеджменту

Реалізація конкретних функцій, які відображають процес, об'єкт 
управління або елемент виробничо-господарської діяльності, відбувається завдяки застосуванню загальних функцій (планування, організування, мотивування, контролювання і регулювання). Загальні функції менеджменту з абстрактного стану трансформуються в конкретний лише через управління певними об'єктами, процесами, елементами виробничо-господарської діяльності. Тобто вони набувають відповідного змісту, будучи задіяними в реалізації конкретних функцій менеджменту.

Функції планування, організації, мотивування, контролю і регулювання вважають загальними (основними) на тій підставі, що будь-яка інша управлінська діяльність здійснюється шляхом послідовного їх застосування, а саме:

• планування процесу, діяльності об'єкта, виробничо-господарської діяльності;
• організування процесу, діяльності об'єкта, виробничо-господарської діяльності;
• мотивування працівників, які здійснюють певні процеси, забезпечують діяльність об'єкта, виробничо-господарську діяльність;
• контролювання процесу, діяльності об'єкта, виробничо-господарської діяльності;
• регулювання процесу, діяльності об'єкта, виробничо-господарської діяльності.

На підставі досліджень взаємозв'язку функцій відбувається вдосконалення  управління, формування ефективної системи  менеджменту, усунення зайвих ланок, бюрократичних  перепон, подолання опору змінам.  
Загальні функції є абстрактними. Вони перетворюються на реальну 
управлінську діяльність лише тоді, коли з їхньою допомогою відбувається реалізація конкретних функцій менеджменту. Тому загальні функції розглядають як основу здійснення будь-якого управлінського процесу.

Наприклад, після контролювання  відбувається зворотний зв'язок з  метою усунення недоліків, відхилень, збоїв тощо, тобто регулювання; у  процесі стратегічного планування після формулювання місії та визначення цілей, вибору стратегії обов'язковою  є оцінка розробленої стратегії  шляхом її співставлення з місією організації.

ВИСНОВКИ

Управління розглядається  як процес, тому що робота по досягненню цілей за допомогою інших - це не якась одноразова дія, а серія  безперервних взаємопов'язаних дій. Ці дії, кожне з яких саме по собі є  процесом, дуже важливі для успіху організації. Їх називають управлінськими функціями. Кожна управлінська функція  також являє собою процес, тому що також складається з серії  взаємопов'язаних дій.

Слово «ф у н к ц і  я» – від латинського functio, що в перекладі українською мовою означає виконання, коло діяльності, призначення, обов’язок тощо.

Функції менеджменту –  це види цілеспрямованої діяльності щодо керованого об’єкта, зумовлені  кооперацією і поділом праці  серед управлінського персоналу.

Функції менеджменту вперше в теорії управління класифікував французький  учений Анри Файоль. Він виділив декілька основних функцій менеджменту: планування, організацію, координацію, мотивацію та контроль.

Проте виділяють ще й конкретні  функції менеджменту, які пов’язують основні функції з діяльністю окремих відділів управління.

Наведена класифікація конкретних функцій менеджменту:

• загальне або лінійне керівництво;
• конструкторська підготовка виробництва;
• технологічна підготовка виробництва;
• стандартизація та нормалізація продукції;
• організація праці та заробітної плати;
• ремонтне та енергетичне обладнання;
• контроль якості продукції;
• оперативне управління основним виробництвом;
• техніко – економічне планування;
• бухгалтерський облік та фінансова діяльність;
• збут продукції;
• підготовка кадрів;
• охорона праці та техніка безпеки;
• діловодство;
• господарське обслуговування.

Кожна із цих конкретних функцій разом із чотирма загальними функціями менеджменту є для організації життєво важливою, але планування забезпечує основу для інших функцій, і тому вважається головною серед них. Решта ж функцій орієнтовані на виконання оперативних, тактичних та стратегічних планів організації.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ  ЛІТЕРАТУРИ

1. Єрмошенко М. Менеджмент : Навчальний посібник/ Микола Єрмошенко, Сергій Єрохін, Олег Стороженко,; Національна академія управління. -К.: Національна академія управління, 2009. -655 с.

2. Любимова Н. Менеджмент - путь к успеху/ Наталия Любимова. -М.: Агропромиздат, 2002. -59 с.

3. Осовська Г. Менеджмент організацій : Навчальний посібник/ Галина Осовська, Олег Осовський,. -К.: Кондор, 2010. -853 с.

4. Шегда А. Менеджмент : Учебник/ Анатолий Шегда,. -3-е изд., испр. и доп.. -К.: Знання , 2006. -645 с.