Характеристика факторингових послуг

НАЦІОНАЛНА АКАДЕМІЯ СТАТИСТИКИ, ОБЛІКУ ТА АУДИТУ

ДЕРЖАВНОГО КОМІТЕТУ СТАТИСТИКИ УКРАЇНИ

Кафедра фінансів

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни : „ Ринок фінансових посуг ”

на тему : « Характеристика факторингових послуг»

Виконала студентка

Фс 11.35 групи V курсу

заочного відділення

Роботу перевірила:

Анісімова О. Ю.

Київ 2012

Зміст

Вступ......................................................................................................................3

1. Загальне поняття про факторинг.....................................................................4
2. Загальна характеристика факторингового бізнесу........................................7
3. Статистика вітчизняного ринку факторингових послуг.............................14

Висновки................................................................................................................19

Список використаної літератури.........................................................................20

Вступ

Факторинг – це кредитування під неоплачений рахунок з передаванням прав за рахунками (цесією).

Факторинг – один з видів  банківських послуг; купівля банком у клієнта права на виплату  боргу.

У законі України “Про банки  і банківську діяльність” (ст.3, п.8) до банківських операцій віднесено  придбання права вимоги з постачання товарів і надання послуг, прийняття  ризику виконання цих вимог та інкасація цих вимог (факторинг).

Для початку факторингового обслуговування підприємству необхідно  укласти генеральний договір  з фактором. Для цього слід надати відповідні документи для ризик-аналізу. Такими документами можуть бути: фінансова звітність за декілька звітних періодів; оборотно-сальдові відомості за рахунками з покупцями та з постачальниками; розшифровки карток дебіторів, які переводяться на факторингове обслуговування; різні документи щодо дебіторів (договори купівлі-продажу, видаткові накладні тощо); установчі та реєстраційні документи.

Ринок факторингових послуг є достатньо молодим в Україні  та бере початок свого розвитку в 2001 р., коли вперше такі операції проводив АКБ «Укрсоцбанк», на діяльність якого ще впродовж декількох років припадала третина всіх операцій по факторингу, у тому числі саме цей банк пропонує послуги по міжнародному факторингу. Частина ринку, що належала іншим банкам, не перевищувала десяти відсотків. Згодом АКБ «ТАС-Комерцбанк» став повноправним конкурентом для засновника факторингу в Україні.

1. Загальне поняття про факторинг

Факторинг – це кредитування під неоплачений рахунок з передаванням прав за рахунками (цесією).

Факторинг – один з видів  банківських послуг; купівля банком у клієнта права на виплату  боргу.

У законі України “Про банки  і банківську діяльність” (ст.3, п.8) до банківських операцій віднесено  придбання права вимоги з постачання товарів і надання послуг, прийняття  ризику виконання цих вимог та інкасація цих вимог (факторинг).

В Оксфордському словнику англійської мови факторинг визначається як купівля зі скидкою боргів, що належать іншому, з метою одержати прибуток від стягнення їх. Як вважає Хедлі Браєрс, це правильне визначення технічного боку послуги: з виникненням  спорів з приводу гарантій (наприклад, про якість товару) вони розв’язуються  угодою з фактором, і борг має  бути сплачено експортером чи споживачем.

У не фінансовому контексті  слово факторинг століттями використовувалось  у Шотландії для визначення професії управляючого майном, а в решті  частини Сполученого Королівства (Британії) це слово зазвичай вживається в деяких галузях промисловості  як замінник слів оптовий торговець.

Як видно з наведених  визначень, це досить складна і багатоцільова  операція, тому необхідно розглянути її типи та види.

У період становлення ринкової економіки дуже важливо підтримати існуючі дрібні і середні фірми (підприємства), котрі займаються продажем споживчих товарів (мова про продавців-виробників). Така підтримка і є метою факторингу. Факторингове обслуговування підприємств  дає можливість прискорити обіговість грошових коштів у розрахунках і  тим самим одержати не лише економію грошових коштів, але й підвищити  ефективність виробництва.

Факторинг є інкасування  дебіторської заборгованості клієнта  з виплатою суми рахунків негайно  або з погашенням заборгованості. Іншими словами, це різновид торгово-комісійних операцій, пов’язаний з кредитуванням  обігового капіталу клієнта, і полягає  в перевідступленні клієнтом-постачальником платіжних вимог за поставлені товари (виконані роботи чи надані послуги) і право одержання платежу за ними.

Загострення проблеми платіжоспроможності  підприємств у зв’язку із самофінансуванням  господарюючих суб’єктів, запровадження  черговості платежів, загальної системи  неплатежів зобов’язує комерційні банки  розглянути факторингові операції як засіб оздоровлення фінансового  стану підприємств і розриву  ланцюжка неплатежів у народному  господарстві.

Факторинг в Європі є видом  послуг у галузі фінансування для  нових дрібних та середніх фірм, котрі традиційно зазнають фінансових труднощів через невчасне погашення  боргів кредиторами і обмеженість  доступних для них джерел кредитування.

У загальному виді факторинг  можна охарактеризувати як процес перевідступлення факторинговій компанії (банку) неоплачених  боргових вимог (рахунків-фактур та векселів), що виникають між контрагентами  в процесі реалізації товарів  та послуг на умовах комерційного кредиту  в поєднанні з елементами бухгалтерського, інформаційного, збутового, страхового, юридичного та іншого обслуговування постачальника.

Таке визначення відповідає Конвекції про міжнародний факторинг, прийнятій у травні 1988 року в Оттаві Міжнародним інститутом уніфікації приватного права, в котрій сказано, що операція вважається факторингом  у тому разі, якщо вона задовольняє  як мінімум дві з чотирьох ознак:

1. наявність кредитування у формі попередньо оплати боргових вимог;
2. ведення бухгалтерського обліку постачальника, насамперед обліку реалізації;
3. інкасування його заборгованості;
4. страхування постачальника від кредитного ризику.

Однак у деяких країнах  до факторингу, як і раніше, відносять  облік рахунків-фактур – операцію, яка задовольняє лише одну, першу  із вказаних ознак.

У трактуванні практики факторингового обслуговування дане визначення має  деякі відмінності за країнами. Ознаками, що дозволяють зробити висновок про наявність факторингу, в США здавна вважають:

• адміністративне обслуговування постачальника;
• управління заборгованістю за наданий ним комерційний кредит (ведення обліку продажів, вчасне інкасування дебіторської заборгованості);
• страхування від кредитного ризику (не має права регресу);
• кредитування у формі попередньої оплати.

У результаті такої операції клієнт, котрий продав дебіторський борг, одержує від банку грошові  кошти у розмірі 80 – 90% суми боргу, а залишок – 10 – 20% суми банк тимчасово  депонує у вигляді компенсації  за ризик для погашення боргу. Після завершення операції банк повертає депоновану суму клієнтові. Це один із можливих способів здійснення операції факторингу.

Відповідно до договору банк зобов’язується сплатити суму наданих  йому платіжних вимог незалежно  від того, чи сплатили свої борги  контрагенти-постачальники. У цьому  полягає відмінність між факторингом  і банківською гарантією.

У факторингових операціях  беруть три сторони:

• факторингова компанія (факторинговий відділ банку) – спеціалізована організація, яка купує рахунки-фактури у своїх клієнтів;
• клієнт (постачальник товару, кредитор) – промислове або торгове підприємство, що уклало угоду з факторинговою компанією;
• підприємство (позичальник) – фірма-покупець товару.

Здійсненню факторингової  угоди передує серйозна аналітична робота. Факторингова компанія вивчає всі рахунки-фактури, визначаючи при  цьому платіжоспроможність покупців.

2. Загальна характеристика факторингового бізнесу

На рис. 1 представлено види факторингу за різники класифікаційними ознаками: за обсягами ризиків, що приймає  на себе фактор; за типом взаємовідносин, які виникають між сторонами; залежно від країни знаходження  учасників угоди.

Рис. 1. Види факторингу

Для початку факторингового обслуговування підприємству необхідно  укласти генеральний договір  з фактором. Для цього слід надати відповідні документи для ризик-аналізу. Такими документами можуть бути: фінансова звітність за декілька звітних періодів; оборотно-сальдові відомості за рахунками з покупцями та з постачальниками; розшифровки карток дебіторів, які переводяться на факторингове обслуговування; різні документи щодо дебіторів (договори купівлі-продажу, видаткові накладні тощо); установчі та реєстраційні документи.

У договорі застерігається перелік дебіторів-покупців, строк  договору (переважно укладається  строком на один рік та надалі може подовжуватися), ліміти факторингового обслуговування (як загальні, так і за кожним боржником окремо), вартість обслуговування.

Бізнес-процес надання факторингового фінансування можна представити у вигляді такої блок-схеми (див. рис. 2).

Рис. 2. Схема факторингового бізнесу

Відступлення фактору  права вимоги до боржника, як правило, здійснюється шляхом передачі фактору  оригіналів документів, що свідчать про  право на отримання переданого боргу: контракт з покупцем; товаротранспортні  документи; реєстр товаротранспортних документів; рахунки-фактури; акти приймання-передачі товарів тощо.

Про те, що сталася заміна кредитора в зобов'язанні, боржника має бути обов'язково повідомлено  в письмовій формі. Якщо цю вимогу не буде виконано, то боржник, який виконав  зобов'язання перед клієнтом, а не перед фактором, вважатиметься таким, що звільнився від своїх зобов'язань. Оскільки з норм законодавства чітко не випливає, хто саме повинен повідомляти боржника, що відбулося відступлення грошової вимоги, це може зробити як фактор, так і безпосередньо клієнт (перший кредитор) за домовленістю.

Після отримання оригіналів документів, що свідчать про право  на отримання переданого боргу (накладні, договір тощо), фактор відразу (або  протягом декількох днів) перераховує  клієнту певну суму грошових коштів за такими документами. Фактори, намагаючись  зменшити кредитний ризик, надають  клієнту (первісному кредитору) факторингове фінансування у два етапи:

- спершу в розмірі до 90% від суми наданих підтверджуючих документів (накладних).

Відсоток залежить від  того, наскільки благонадійним є  боржник;

- після отримання коштів від боржника фактор перераховує 10% коштів, що

залишилися (за вирахуванням факторингової комісії — плати  за послуги).

Плата зазвичай встановлюється у вигляді винагороди за факторингові послуги або шляхом визначення вартості вимоги, що відступається, у розмірі, меншому, ніж номінальна вартість вимоги (або комбінація цих способів). Плата  за факторинг, як правило, складається  з двох елементів.

Перша частина – це плата за управління (комісія за факторингове обслуговування). Вона включає страхування ризиків та адміністрування дебіторської заборгованості. Розмір комісійної винагороди залежить від масштабів та структури виробничої діяльності клієнта, трудомісткості робіт з обслуговування заборгованості, кількості та платоспроможності дебіторів, строку відстрочення платежу тощо і встановлюється у вигляді відсотка.

Друга частина – це плата за облікові операції, що справляється фактором із суми коштів, які надаються клієнту достроково (у формі попередньої оплати переуступлених боргових вимог) за час між достроковим отриманням та датою інкасації боргової вимоги. Зазначена ставка, як правило, на 2-4 % перевищує поточну банківську ставку, якою користуються при короткостроковому кредитуванні клієнта з аналогічним оборотом, і зумовлена неможливістю компенсації додаткових витрат та ризиків фактора.

Плата за факторинг переважно  отримується із суми коштів, що перераховуються  платником на погашення заборгованості в розрізі кожної накладної, переданої  на факторингове обслуговування. Щомісячна  сплата процентів, як правило, не потрібна.

Факторинг на практиці виконує  три функції: 1) фінансування; 2) моніторинг дебіторської заборгованості; 3) страхування ризиків.

Фактор покриває значну частину  ризиків клієнта, зокрема кредитні, валютні, процентні, ліквідності. За особливістю прийняття ризику факторинг буває з регресом та без регресу. У разі факторингу з регресом фактор, не отримавши грошей від покупця, має право через певний строк вимагати їх з продавця (клієнта). У цьому випадку фактор бере на себе ризик ліквідності (ризик несплати у строк), але кредитний ризик залишається на продавцеві (клієнті). Грошові вимоги в разі факторингу з регресом є, по суті, забезпеченням короткострокового фінансування. У разі факторингу без регресу ризик несплати з боку дебіторів повністю переходить до фактора. Також фактор веде облік стану та руху дебіторської заборгованості, надаючи клієнту періодично різні звіти з цього приводу. Узагальнен завдання факторингу для підприємства- постачальника (клієнта факторингової компанії) показано нижче на блок-схемі (рис. 3).

Крім підприємства-постачальника, який використовуючи факторинг у  своїй господарській діяльності, деякі вигоди отримує і підприємство-покупець (чи дебітор). До них можна віднести: відтермінування платежу на такий  термін, який справді необхідний для  покупця; можливість збільшення обсягу закупок без залучення додаткового  капіталу; зниження витрат по фінансуванню оплати поставок.

В табл. 1 показано порівняльну характеристику кредиту  та факторингу.

Економічні  завдання:

1. захист від поточних і непередбачених втрат;
2. збільшення оборотності обігових коштів;
3. зміцнення фінансової незалежності підприємства.

Маркетингові  завдання:

1. збільшення ринкової частки компанії;
2. відкриття нових ринкових сегментів для реалізації продукції;
3. розширення асортименту продукції на складі за рахунок додатко-вих обігових коштів;
4. одержання конкурентних переваг;
5. поліпшення іміджу серед постачальників;

6. зниження ризиків за умови продажу у кредит;

7. встановлення контролю над платіжною дисципліною дебіторів.

Фінансові завдання:

1. зменшення дефіциту й вартості обігових коштів;
2. поліпшення ліквідності балансу;

3. зменшення кредитного навантаження;

4. отримання довгострокового необмеженого беззаставного фінансування;

5. прогноз і забезпечення стабільності грошових надходжень;

6. гарантування сплати коштів від покупців у визначений термін;
7. збільшення прибутковості та скорочення обсягів дебіторської заборгованості,

8. поліпшення її обліку й контролю дебіторської заборгованості

Рис. 3. Завдання (переваги) факторингу

Таблиця 1. Основні  відмінності між кредитом та факторингом

Факторинг є оптимальним  рішенням для підприємств малого бізнесу в Україні тоді, коли: традиційні джерела фінансування (банківський  кредит і овердрафт) вже вичерпали  свої можливості; компанії не мають  достатнього обсягу активів для  надання застави; сезонні коливання  попиту спричиняють брак коштів; кошти  компанії «заморожені» в дебіторській заборгованості; стрімке зростання  бізнесу потребує накопичення додаткового  капіталу; внаслідок високого попиту на продукцію підприємствам необхідно  створювати додаткові товарні запаси.

Для фактора найбільш небезпечні галузевий, системний, політичний ризики, ризик неплатежу, зовнішні ризики, а  також валютний і процентний ризики.

3.  Статистика вітчизняного ринку факторингових послуг

Ринок факторингових послуг є достатньо молодим в Україні  та бере початок свого розвитку в 2001 р., коли вперше такі операції проводив АКБ «Укрсоцбанк», на діяльність якого ще впродовж декількох років припадала третина всіх операцій по факторингу, у тому числі саме цей банк пропонує послуги по міжнародному факторингу. Частина ринку, що належала іншим банкам, не перевищувала десяти відсотків. Згодом АКБ «ТАС-Комерцбанк» став повноправним конкурентом для засновника факторингу в Україні.

Ще кілька років назад  стрімкі темпи росту обсягів  факторингу були важливою характеристикою  цього ринку. До 2009 р. стан факторингового ринку був досить оптимістичним. Не зважаючи на те, що обсяги коштів за перші два квартали 2008 р., спрямованих  на факторингове фінансування, порівняно  з аналогічним минулим періодом скоротилися на 190%, загалом за рік  було укладено 5 700 договорів обсягом 1,45 млрд. грн., що значно перевищило обсяги за 2007 р. Обсяги факторингових операцій в Україні в 2009 р. скоротилися  на 60% та склали приблизно 600 млн. грн.

На сьогодні через обслуговування проблемної заборгованості немає змоги  для нарощування портфелів під  факторингові операції. Велика частина  проектів з міжнародного факторингу була призупинена. Також зменшились ліміти та частина авансування, а  процентна ставка виросла, незважаючи на те, що сумарна дебіторська заборгованість у 2009 р. зменшилась на 20% порівняно з  минулим аналогічним періодом.

На сьогоднішній день 70 компаній України мають право на проведення факторингових операцій, але практично  їх реалізують лише близько 20. Однак  протягом першого півріччя 2010 р. спостерігалась ситуація по збільшенню обсягів проведення факторингових операцій саме фінансовими  компаніями. Це було зумовлено тим, що банки втратили велику кількість  коштів через масові невиплати (40% клієнтів) по факторингу, який, на відміну від  кредитування, є беззаставною послугою.

В діяльності банків з операцій факторингу часто можна було спостерігати факти надання фінансування у  випадку наявності невиконаних  кредиторських зобов'язань підприємством у минулому, тому що головним критерієм для прийняття рішення була якість саме дебіторської заборгованості.

Через таку позицію виникали проблеми із поверненням боргів, що в свою чергу спричинило не тільки неможливість проведення подальших факторингових операцій через брак коштів у банку-фактора, але і підвищення процентної ставки до рівня кредитної, через що вигідна послуга факторингу втрачала свій сенс.

Тому на сьогодні у виграшному положенні перебувають ті факторингові компанії, які розпочали активну  діяльність на ринку з 2009 р. (після  проходження піку фінансової кризи), оскільки вони не мають значних обсягів  проблемної заборгованості та можуть активно розвиватися, надаючи затребувані  фінансові послуги.

Основною аудиторією користування факторинговими послугами залишається  середній бізнес, який характеризується найвищою динамікою розвитку, тобто  найбільше потребує постійного поповнення оборотних коштів.

Станом на 30.06.10 в Державному реєстрі  фінансових установ міститься інформація про 70 фінансових компаній, які мають  право надавати послуги з факторингу. Протягом II кварталу 2010 р. фінансові компанії уклали 1091 договір факторингу загальним обсягом 2 109,8 млн. грн. і виконали 489 договорів на суму 2 577,8 млн. грн. Діючими на кінець II кварталу 2010 р. залишалося 1 275 договорів факторингу.

Рис. 4. Динаміка надання фінансовими компаніями послуг факторингу

Динаміка кількості та вартості укладених фінансовими  компаніями договорів факторингу по кварталах наведена на рис. 4. Бачимо, що з III кварталу 2008 р. спостерігається зменшення кількості укладених договорів, але відбувається зростання їхньої сукупної вартості.

Стрімке збільшення обсягів  укладених фінансовими компаніями договорів факторингу в II кварталі 2010 р., порівняно з аналогічними періодами 2008-2009 рр., пояснюється укладеннями договорів факторингу переважно з однією юридичною особою на велику суму.

Ринок купівлі проблемних боргів юридичних осіб фінансовими  компаніями, які мають право надавати послуги з факторингу, поступово  розвивається. Факторингові операції вигідні для юридичних осіб у  зв'язку з появою можливості зменшити витрати на адміністрування проблемних боргових зобов'язань та наростити  свої активи.

Важливим показником, який характеризує факторингові послуги, є  джерела фінансування зазначених послуг. Узагальнені дані щодо джерел фінансування факторингових послуг наведені в  табл. 2.

Таблиця 2. Джерела фінансування укладених факторингових операцій

Як бачимо, частка фінансування за рахунок банківських кредитів та позичкових коштів юридичних осіб за ІІ квартал 2010 р. становить 85,6% загального обсягу джерел фінансування факторингових  послуг, хоча частка банківських кредитів суттєво зменшилася, а частка позичкових коштів юридичних осіб для фінансування факторингу значно зросла. Характеризуючи структуру джерел фінансування факторингових операцій за ІІ квартал 2010 р., зазначаємо, що питома вага власних коштів зросла більше ніж в 60 разів (до 373,6 млн. грн.) порівняно з аналогічним періодом 2009 р.

Розподіл за основними  галузями обсягу наданих фінансових послуг за укладеними договорами факторингу в ІІ кварталі 2009 та 2010 років наведені на рис. 5.

Рис. 5. Розподіл укладених  договорів факторингу за основними  галузями

Як бачимо, за інформацією  Державної комісії з регулювання  ринку фінансових послуг, на кінець першого півріччя 2010 р. 91,7% наданого факторингового фінансування припадало  на категорію «інші», яку Держфінпослуг  у своїх звітах подає без деталізації. На думку НРА «Рюрік», категорія  «інші» головним чином сформована підприємствами торговельної галузі (торговельне фінансування).