Контрольна робота з «Організація виробництва»

Міністерство  освіти і науки  України

Хмельницький  національний університет

Контрольна  робота

з предмету «Організація виробництва»

                                                     Варіант №4

                                                                  Перевірила:

                                                                                                       Овдій Л. І.

                                                                                     Виконала: студентка                                                                                                                                                                  2 - курсу групи ЕП

Кудик Л.В.

Калинівка

2011р.

                                               ЗМІСТ

Частина І

1. Класифікація  цехів та їх роль в організації  виробничого процесу .........3
2. Прогресивні види ремонтів, їх сутність та сфера застосування.………..5

Частина ІІ. Задачі.

1. Задача  №4…………………………………………………………………..7

2. Задача  №24………………………………………………………………...10

3. Задача  №44………………………………………………………………...12

4. Задача  №64………………………………………………………………...13

Список  використаної літератури………………………………………………..14

Частина І 

1. Класифікація цехів  та їх роль в  організації виробничого  процесу.

Відповідно до зазначеного складовими виробничого процесу як сукупності основних, допоміжних і обслуговувальних процесів виробничого призначення на підприємстві є основні, допоміжні, побічні, підсобні цехи та обслуговувальні господарства. їх склад, а також форми виробничих зв'язків між ними подано на мал. 1. 

Цех — це організаційно  відособлений підрозділ підприємства, що складається з низки виробничих і допоміжних ділянок та обслуговувальних ланок. Цех виконує визначені обмежені виробничі функції, зумовлені характером кооперації праці всередині підприємства. На більшості промислових підприємств цех є їх основною структурною одиницею. Частина дрібних і середніх підприємств може бути побудована як без-цехова структура. У цьому разі підприємство поділяється безпосередньо на виробничі ділянки. Деякі найбільші підприємства в організаційно-адміністративному відношенні будуються за корпусною системою на основі об'єднання під єдиним керівництвом багатьох цехів і господарств.

До цехів основного  виробництва належать цехи, що виготовляють основну продукцію підприємства, а саме: заготівельні (ливарні, ковальсько-пресові та ін.); оброблювальні (механічної обробки деталей, холодного штампування, термічні та ін.); складальні (вузлового складання, генерального складання, монтажні, регулювально-настроювальні та ін.) цехи.

До допоміжних належать цехи, що сприяють випускові  основної продукції, створюючи умови  для нормальної роботи основних цехів: оснащують їх інструментом і пристосуваннями, забезпечують запасними частинами  для ремонту устаткування і проводять планові ремонти, забезпечують енергетичними ресурсами.

Найважливішими  з цих цехів є інструментальний, ремонтно-механічний, ремонтно-енергетичний, ремонтно-будівельний, модельний, штампувальний  та ін. Кількість допоміжних цехів  і їх розміри залежать від масштабу виробництва і складу основних цехів.

Побічні цехи —  це такі, в яких виготовляється продукція  з відходів основного і допоміжного  виробництва або здійснюється відновлення  використаних допоміжних матеріалів для  потреб виробництва, наприклад цех виробництва товарів широкого вжитку, цех регенерації формувальної суміші, олій, обтиральних матеріалів.

Підсобні цехи здійснюють підготовку основних матеріалів для основних цехів, а також виготовляють тару для упакування продукції.

До обслуговувальних господарств виробничого призначення належать:

— складське  господарство, що включає різні заводські  склади і комори;

— транспортне  господарство, до складу якого входять  депо, гараж, ремонтні майстерні і  необхідні транспортні та вантажно-розвантажувальні засоби;

— санітарно-технічне господарство, що поєднує водопровідні, каналізаційні, вентиляційні й опалювальні  пристрої;

— центральна заводська  лабораторія, що складається з лабораторій  механічної, металографічної, хімічної, пірометричної, рентгенівської та ін.

Усі вони виконують  роботу з обслуговування основних, допоміжних і побічних цехів.

2. Прогресивні види ремонтів, їх сутність та сфера застосування. 

Ремонтне  господарство підприємства – це сукупність підрозділів, які зайняті технічними обслуговуванням і ремонтом усіх видів устаткування. 

Головне завдання ремонтного господарства будь–якого підприємства – забезпечення постійної  експлуатаційної готовності виробничого  устаткування при мінімальних витратах на проведення ремонтних робіт і  раціональному використанні матеріальних та інших ресурсів. 

Підвищення  ролі правильної організації ремонтного господарства в сучасному виробництві  визначається рядом обставин. 

По-перше, розвиток економіки країни в умовах ринкових відносин призвів до значного скорочення строків матеріального зношення машин і обладнання, що зумовило зменшення амортизаційних строків служби устаткування. Разом з тим, підвищення якості і надійності нової техніки завдяки технічному прогресу дає змогу подовжити строки її експлуатації до ремонту, передусім до капітального. Подвійний вплив НТП на величину строків служби засобів праці ще більше загострює проблему експлуатації деяких груп і моделей устаткування без капітального ремонту при одночасному збільшенні обсягу і якості поточного ремонту і технічного обслуговування. 

Останнім  часом з метою підвищення якості ремонтів і скорочення їх довготривалості  все частіше застосовуються нові, прогресивні види ремонтів. Серед  них:

• вузловий ремонт – полягає в тому, що попередньо (до зупинки устаткування) в ремонтній майстерні готуються вузли, які в ході ремонту монтуються замість зношених або погано працюючих. Зняті вузли надходять у майстерні, де їх в спокійному ритмі ремонтують і використовують при черговому ремонті. Вузловий ремонт ефективний на підприємствах з великим числом однотипних верстатів чи приладів (на підприємствах побуту – ремонт годинників);
• послідовно–вузловий ремонт полягає в тому, що вузли та важливі елементи замінюються послідовно, за графіком, незалежно від того, працюють вони чи не працюють. Це дає змогу значно підвищити надійність роботи техніки;
• потоково–вузловий ремонт – коли масові однотипні вузли й деталі, які зняті з устаткування, приладів, тощо, ремонтуються в спеціалізованих майстернях на потокових лініях. Це дає змогу значно скоротити витрати на проведення ремонтних робіт;
• стендовий ремонт – передбачає переміщення всієї машини в спеціальне приміщення, де здійснюється їх ремонт. Замість знятих машин у цеху встановлюється нові або раніше відремонтовані. Такий вид ремонту ефективніший, коли розміри устаткування невеликі, легко демонтуються і переміщуються (характерний для швейних фабрик).

     Процес  ремонту обладнання передує підготовка до нього, при якій:

     а) уточнюють стан обладнання, машини;

     б) складають дефектну відомість;

     в) підбирають комплект креслень і схем;

     г) підготовлюють необхідні деталі, інструмент;

     д) визначають склад виконавців;

     є) строки виконання;

     е) виписується наряд. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Частина ІІ 

Задача  №4 

Визначити тривалість виробничого циклу виготовлення партії деталей (в днях) при послідовному, паралельно - послідовному та паралельному видах руху предметів праці. 

Вихідні дані: 

Таблиця 1 

Таблиця №2 

Розв’язання: 

Тривалість  виробничого циклу обробки партії деталей 

1. при послідовному русі предметів праці:

                                     , де 

     m – кількість операцій;

     n - розмір партії деталей, шт.;

     tі – норма часу на операцію, хв.;

     с – кількість робочих місць по операціях.

2. при паралельно-послідовному русі предметів праці:

                                , де 

     р – розмір транспортної партії, шт..;

      - тривалість найкоротшої операції з кожної пари суміжних операцій, хв..  

3. при паралельному русі предметів праці:

                                      , де 

      - тривалість найдовшої операції, хв.. 

Визначимо тривалість виробничого циклу виготовлення партії деталей (в днях): 

1. при послідовному русі:

                                  , де 

Твц – тривалість виробничого циклу, хв.;

пзм – число змін на добу;

Тзм – тривалість зміни, хв.;

- коефіцієнт переведення робочих днів у календарні. 

2. при паралельно-послідовному:

3. при паралельному:

Відповідь:

Тривалість  виробничого циклу обробки партії деталей склала: при послідовному русі предметів праці 226днів, при паралельно-послідовному русі – 161 день, при паралельному русі – 85днів. 
 
 
 
 
 
 
 

Задача №24 

На робочому конвеєрі безперервної дії число технологічних операцій - 18. Всі операції в часі рівні між собою і дорівнюють такту потоку. В результаті запровадження прогресивної технології та покращення організації праці тривалість виконання кожної операції скоротилась на 5 % і випуск виробів за місяць досяг 10350 штук. Число робочих днів в місяці – 23. Конвеєр працює в дві зміни по 8 год. Регламентовані перерви на відпочинок – 30 хв. в зміну. Визначити величину приросту випуску виробів з конвеєру та тривалість технологічного циклу виготовлення виробів до і після запровадження прогресивної технології та покращення організації праці. 

Розв’язання: 

Якщо тривалість однієї операції дорівнює такту, тоді її можна визначити за формулою: 

                                                 , де 

                        Тф. – час роботи потокової лінії;

                   N – випуск деталей за певний час (зміну, год., хв..);

                         r – такт.

 Якщо випуск виробів за місяць – 10350шт., тоді за 1 день – 450шт.                        (10350шт. / 23дні ), тоді за зміну – 225шт. ( 450шт./2 зміни). 

 Час роботи потокової лінії за зміну становить: 

                                     Тф.= Тзм. - Тпер.=8год.- 30хв.=450хв. 

Після запровадження прогресивних технологій та покращення організації праці тривалість виконання кожної операції становить 2хв. Тоді тривалість технологічного циклу 36хв (18операцій по 2хв). 

Так як після запровадження прогресивних технологій та покращення організації праці тривалість виконання кожної операції скоротилась на 5 %, тоді до цього тривалість 1 операції була 2,1хв:

Тоді тривалість технологічного циклу становила 37,8хв. 

До запровадження прогресивних технологій та покращення організації праці випуск виробів за зміну становив:

Тоді за день – 428 шт. ( 214шт.* 2 зміни ), за місяць – 9844 шт. ( 428 шт. * 23 дні). 

Тому величина приросту випуску виробів з конвеєру після запровадження прогресивної технології та покращення організації праці становить 506 виробів. 

Відповідь: В результаті запровадження прогресивних технологій та покращення організації праці приріст випуску виробів становить 506 виробів, а тривалість технологічного циклу до запровадження становила – 37,8 хв, а після – 36хв. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Задача №44 

Ремонтний цикл включає, крім капітального, 2 середніх і 5 поточних ремонтів. Визначити тривалість ремонтного циклу і кількість оглядів, якщо міжремонтні періоди дорівнюють 1 рік, а міжоглядові – 6 місяців. 

Розв’язання: 

1. Визначимо за формулою тривалість ремонтного циклу:

                             , де 

 Т_м.р. – міжремонтний період, рік (міс.); 

n _с , n _п – кількість середніх та малих (поточних) ремонтів на протязі ремонтного циклу. 

2. Тепер визначимо  кількість оглядів:

                              , де 

t _м.о. – міжоглядовий період, міс.; 

n _с , n _м – кількість середніх та малих (поточних) ремонтів на протязі ремонтного циклу; 

n _о – кількість оглядів. 

Відповідь: Тривалість ремонтного циклу становить 96 місяців, а кількість оглядів – 8. 
 
 
 
 
 
 
 

Задача №64 

Визначити час  зносу та річну потребу в різцях з наварним пластинами із швидкоріжучої сталі. Довжина ріжучої частини інструменту 8 мм, величина шару, що знімається при кожній переточці 1 мм, стійкість 1 година, коефіцієнт передчасного виходу з ладу 0,06, річна програма деталей, що обробляються даними різцями 26000 штук, машинний час обробки одної деталі 0,55 хвилини. 

Розв’язання: 

1. Визначимо  час зносу: 

                                       , де 

L – максимальна величина сточування ріжучої частини інструменту, мм;

l – середня величина сточуваного шару інструменту за одне переточування, мм;

t_{стійкості} – час роботи інструменту між двома переточуваннями, хв. (стійкість інструменту). 

2. Визначимо  річну потребу в різцях: 

                                       , де 

N – планова кількість деталей, які треба обробити інструментом, шт.;

t_маш – машинний час виконання однієї операції, хв.;

Т_зн – машинний час роботи інструменту до повного зношення, хв.;

k – коефіцієнт передчасного виходу інструменту з ладу. Знаходиться в межах 0,02…0,06. 

Відповідь: Час зносу становить 540хв, а річна потреба в різцях – 28шт.

Список  використаної літератури:   

1. Галущак М.П., Оксентюк А.О., Гевко І.Б. «Організація виробництва: у прикладах та задачах: Навчальний посібник.» - К.: Кондор, 2010. - 212 с. 

3. Гевко І.Б., Оксентюк А.О., Галущак М.П. «Організація виробництва: теорія і практика: Підручник.» - К.: Кондор, 2008. - 178 с. 

5. Єгупов Ю.А.  «Організація виробництва на промисловому підприємстві. Навчальний посібник.» -К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 488 с. 

7. Козловський  В.О., Белоконний П.Г. «Основи організації виробничого процесу: Навч. посібник.» – К. : УМК ВО, 1991. – 172 с. 

9. «Організація виробництва: Навч. посіб.» В.О. Онищенко, О.В. Редкін, А.С. Старовірець, В.Я. Черганова. – К.: Лібра, 2003. – 335 с. 

10. «Організація і планування на підприємстві.» Семенов Г.А., Станчевський В.К. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 528 с. 

11. Петрович Й.М., Захарчин Г.М., Буняк С.О. «Організація виробництва: Практикум.» - Київ: Центр навчальної літератури, 2005.-336 с. 

12. Петрович Й.М., Захарчин Г.М. «Організація виробництва: Підручник.» -Львів: «Магнолія плюс», 2004. – 400 с.