Контрольная работа по "Бюджетному учету". 3

 

МІНЕСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ КАФЕДРА ГУМАНІТАРНИХ ДИСЦИПЛІН

 

 

 

                                      Номер залікової книжки:

 

 

 

КОНТРОЛЬНА  РОБОТА З БЮДЖЕТНОГО ОБЛІКУ

 

 

 

                                                                         Виконав студент: група 518

                ______________________________

                                              Перевірив: викладач

                                                                       ______________________________

           

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Чернігів 2012

Зміст

Тема 1.  Порядок проведення розрахунків у бюджетних установах з оплати праці.

Тема 2.  Синтетичний та аналітичний облік розрахунків з оплати праці. Список використаної літератури.

Висновки та пропозиції.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема 1.  Порядок  проведення розрахунків у бюджетних  установах з оплати праці.

 

Праця в бюджетних  установах виступає як цілеспрямована діяльність людей по управлінню державою в цілому та місцевого самоврядування, охороні громадського порядку, забезпечення незалежного судочинства та прокурорського нагляду тощо, а також надання нематеріальних послуг в соціальній сфері для задоволення потреб членів суспільства.

На бюджетні установи, як і на всі юридичні особи, поширюється дія законів України "Про оплату праці", "Про відпустки", Кодекс законів про працю, інструкції Держкомстату (Міністерства статистики), накази та інструкції інших державних органів щодо праці, її оплати, нарахування внесків на соціальне страхування та до Пенсійного фонду.

Згідно з законом  України від 24 березня 1995 р. № 108/95 - ВР "Про оплату праці" заробітна  плата - це винагорода, обчислена як правило у грошовому виразі, яку  за трудовим договором власник або  уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових  якостей працівника, результатів  його праці та господарської діяльності підприємства.

Держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності і господарювання шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати, інших державних норм і гарантій, умов і розмірів оплати праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, керівників державних підприємств, а також шляхом оподаткування доходів працівників.

Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється Верховною  Радою України за поданням Кабінету Міністрів України, як правило, один раз на рік під час затвердження Державного бюджету України.

Кодекс законів про  працю України регулює трудові  відносини працівників підприємств, установ та організацій всіх форм власності та видів діяльності, а  також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Заробітна плата працівників бюджетних установ здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань. Постановами КМУ затверджуються Умови оплати праці, Тарифні сітки та схеми посадових окладів тощо.

Фонд оплати праці бюджетних  установ згідно з Інструкцією зі статистики заробітної плати № 5 має таку структуру:

1 - основна заробітна плата, що включає нарахування винагороди за виконану роботу у відповідності до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадових обов'язків. До неї, зокрема, включають:

- винагорода за виконану  роботу відповідно до встановлених  норм праці за тарифними ставками (окладами), відрядними розцінками  робітників та посадовими окладами  керівників, фахівців, технічних службовців, включаючи в повному обсязі внутрішнє сумісництво;

- гонорар штатним працівникам  редакцій газет, журналів, інших  засобів масової інформації, видавництв, установ мистецтва, оплата праці  працівників, що не перебувають  у штаті підприємства за виконання  робіт згідно з договорами  цивільно-правового характеру.

А також інші виплати передбачені  даною Інструкцією.

2 - додаткова заробітна плата, що включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії за виконання виробничих завдань і функцій. Зокрема:

- доплати за суміщення  професій, розширення зони обслуговування  або збільшення обсягу робіт,  виконання обов'язків тимчасово  відсутнього працівника, роботу  у важких та шкідливих умовах, інтенсивність праці, роботу в  нічний час, високу професійну майстерність, класність водіям транспортних засобів, високі досягнення в праці в тому числі державним службовцям, виконання особливо важливої роботи на певний термін, знання та використання в роботі іноземної мови, допуск до державної таємниці, дипломатичні ранги, персональні звання службових осіб, ранги державних службовців, кваліфікаційні класи суддів, науковий ступінь, та інші.

3 - інші заохочувальні та компенсаційні виплати включають винагороди та премії, які мають одноразовий характер, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми. Зокрема:

- працівникам, які були  в відпустці але вимушено працювали;

- винагороди та заохочення, що здійснюються один раз на рік або мають одноразовий характер: за підсумками роботи за рік, щорічні винагороди за вислугу років (стаж роботи);

- премії, що виплачуються  у встановленому порядку за  спеціальними системами преміювання,  виплачені відповідно до рішень

уряду;

- премії за  сприяння винахідництву та раціоналізації, створення, освоєння та впровадження  нової техніки і технології, введення  в дію в строк і достроково  виробничих потужностей і об'єктів  будівництва, своєчасну поставку  продукції на експорт та інші;

- грошова винагорода  державним службовцям за сумлінну  та безперервну працю в органах  державної влади, зразкове виконання  трудових обов'язків;

- матеріальна  допомога, що має системний характер, надана всім або більшості  працівниками (на оздоровлення, у  зв'язку з екологічним станом);

- оплата або  надання дотації на харчування  працівників, в тому числі в  їдальнях, буфетах, профілакторіях; оплата за утримання дітей  працівників в дитячих закладах,; вартість путівок працівникам  та членам їх сімей на лікування  та відпочинок;

- вартість проїзних  квитків, відшкодування працівникам  вартості проїзду транспортом  загального користування;

- інші виплати.

В бюджетних  установах фонд заробітної плати  формується на основі тарифікаційного  списку, штатного розпису та додаткових розрахунків. Виплати здійснюються в межах затвердженого фонду оплати праці.

Витрачання бюджетних  коштів має бути раціональним і ефективним, а тому правильна організація  обліку заробітної плати має державне значення. Бухгалтерський облік заробітної плати повинен забезпечити:

1 - контроль за  дотриманням видатків на оплату  праці, що передбачається в  кошторисі установи та штатному  розписі;

2 - контроль за  дотриманням встановленої чисельності  працівників відповідно до затвердженого  штатного розпису;

3 - контроль за використанням робочого часу;

4 - своєчасне  і достовірне нарахування заробітної  плати, оплати відпусток, соціальної  допомоги;

5 - своєчасне  складання податкової та статистичної  звітності з праці;

6 - своєчастне  і достовірне складання звітів  до фондів соціального страхування та надання їх у встановлений термін;

7 - надання інформації  працівникам щодо даних їх  особових рахунків;

 

України "Про  оплату праці" від 24.03.95. Крім того діє  ряд наказів міністерств, що встановлюють умови оплати праці та розміри ставок посадових окладів бюджетних установ відповідної галузі. Зокрема це такі:

1. Постанова  КМУ "Про оплату праці працівників  на основі єдиної тарифної  сітки розрядів і коефіцієнтів  з оплати праці працівників  установ, закладів та організацій  окремих галузей бюджетної сфери" № 1298 від 30.08.2002 р.

2. Про упорядкування  умов оплати праці працівників  установ охорони здоров'я та  соціального захисту населення.  Наказ Мінпраці та Міністерства  соціального захисту та охорони  здоров'я від 05.10.05 № 308/519.

3. Про упорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ. Наказ Міносвіти і науки від 26.09.05р. № 557.

4. Про впорядкування  структури та умов оплати праці  працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів. Постанова КМУ № 268 від 09.03.2006 р.

А також ряд  інших законодавчих документів.

В бюджетних  установах основою організації  оплати праці є тарифна система, складовими якої є тарифно-кваліфікаційні характеристики, тарифні розряди, тарифні коефіцієнти, схеми посадових окладів.

При тарифній системі  діють дві форми оплати праці: погодинна і відрядна. Сутність погодинної форми оплати праці є її оплата за кількість відпрацьованого часу з урахуванням кваліфікації працівника.

Сутність відрядної  форми - це оплата за кількість і  якість виробленої продукції, виконаних  робіт, наданих послуг за встановленими  розцінками.

Заробітна плата  при погодинній оплаті визначається згідно з тарифною ставкою і кількістю відпрацьованого часу.

Тарифна ставка - це розмір зарплати за одиницю часу, як правило за годину чи місяць, а тому розрізняють годинні та місячні тарифи.

У бюджетних  установах застосовуються переважно  місячні тарифні ставки, які називають посадовими окладами.

При погодинній формі оплати праці для бюджетних  установ найбільш поширеною є штатно-окладна система. Вона передбачає встановлення кожному працівникові місячного окладу (ставки) відповідно до посади, яку він обіймає. Крім того на розмір посадового окладу впливають і інші фактори.

Погодинні тарифні ставки використовуються для оплати праці нештатних працівників, коли вони залучаються з інших установ або виконують роботу зверх річної норми навантаження. Наприклад, консультування в лікарнях високопрофесійними лікарями, читання лекцій студентам ВНЗ, учням шкіл докторами наук, академіками чи іншими кваліфікованими спеціалістами - науковцями та інше.

З метою упорядкування  оплати праці працівників установ, закладів та організацій галузей  бюджетної сфери, а також створення механізму підтримання на постійному рівні оптимальних міжгалузевих та міжпосадових співвідношень в оплаті праці в бюджетній сфері Кабінетом Міністрів України затверджено впровадження Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці, що діє з 1 вересня 2005 року в установах освіти, науки та охорони здоров'я та в інших бюджетних установах.

Нею встановлені:

- єдина тарифна  сітка розрядів та коефіцієнтів  з оплати праці працівників  установ, закладів та організацій  окремих галузей бюджетної сфери;

- схеми тарифних  розрядів посад керівних, наукових, науково-педагогічних, педагогічних  працівників, професіоналів, фахівців  та інших працівників бюджетних  установ, закладів та організацій;

- схему тарифних  розрядів посад (професій) професіоналів, фахівців керівників інших структурних підрозділів і технічних службовців, загальних для всіх бюджетних установ, закладів та організацій;

- схему тарифних  розрядів посад (професій) робітників, загальних для всіх бюджетних  установ, закладів та організацій;

- ставки погодинної  оплати праці працівників усіх  галузей економіки за проведення  навчальних занять.

Єдина тарифна  сітка розрядів та тарифних коефіцієнтів визначає тарифні розряди для  посад і професій на підставі яких визначається посадовий оклад. Ці схеми враховують кваліфікацію працівників відповідно до професій та посад.

Для визначення посадового окладу за цією сіткою кожній професії чи посаді встановлений тарифний розряд і відповідно для кожного  тарифного розряду встановлений тарифний коефіцієнт.

Для посадового окладу працівника, що має 1тарифний розряд присвоюється тарифний коефіцієнт 1,00. Це найменший посадовий оклад і він встановлюється Кабінетом Міністрів України. На сьогодні він встановлений на рівні мінімальної заробітної плати.

Для визначення посадового окладу необхідно тарифний коефіцієнт помножити на посадовий оклад працівника 1 розряду з тарифним коефіцієнтом 1.

Наприклад, для  доцента вищого навчального закладу 3-4 рівня акредитації встановлено  тарифний розряд 18, тарифний коефіцієнт - 2,37. Для визначення розміру посадового окладу тарифний коефіцієнт (2,37) треба помножити на посадовий оклад для 1 розряду:

515 х 2,37 = 1220 грн.

Також Кабінетом  Міністрів України для бюджетних  установ відповідної галузі розроблені умови оплати праці, якими встановлені порядок визначення посадових окладів (тарифних ставок), обов'язкові надбавки та доплати, тощо. До обов'язкових надбавок, зокрема, відносять доплати за стаж роботи, за роботу в нічний час, за вчену ступінь та вчене звання, за знання іноземної мови тощо.

Погодинна ставка для проведення навчальних занять працівниками усіх галузей встановлені у відсотках до окладу працівника 1 розряду. Наприклад, професор при проведенні навчальних занять з учнями шкіл отримає за 1 годину занять 5,04% свого посадового окладу, зі студентами вузів 3 та 4 рівня акредитації - 9,35%, з аспірантами - 10,78%.

Для проведення роботи по встановленню кожному працівнику розрядів за Єдиною тарифною сіткою відповідно до його посади чи професії , встановлення посадового окладу (тарифної ставки), встановлення доплат та надбавок в бюджетних установах діють тарифікаційні комісії. Така комісія створюється наказом керівника у складі головного бухгалтера, інспектора відділу кадрів, начальника планово-економічного відділу, представника профспілкової організації та інших осіб. Ця комісія на підставі документів про освіту працівника, стаж роботи, дипломи та інші документи і на основі законодавчих документів визначає розмір тарифних ставок і посадових окладів працівників та складає тарифікаційні списки, в який вказує по кожному працівнику і посаді встановлений розмір окладу, надбавки та доплати. Ці списки підписуються членами комісії і затверджуються керівником. Складені комісією тарифікаційні списки є підставою для складання штатного розпису та призначення посадових окладів.

Відрядна форма оплати праці застосовується на тих роботах, де є кількісні показники виробітку продукції чи виконаних робіт. Наприклад, в зубопротезних кабінетах, учбових майстернях тощо.

Специфіка роботи працівників бюджетної сфери зумовлює особливість планування та нормування роботи. Так, в основу нормування робочого часу вчителів, викладачів, вихователів та інших педагогічних працівників покладено викладацьку роботу. Законом "Про вищу освіту" встановлено максимальне навчальне навантаження науково-педагогічних працівників - 900 годин на рік, а педагогічних робітників - 720 годин (або це становить 3 години в день, 18 годин на тиждень). Тривалість робочого дня для лікарів, що зайняті амбулаторним прийомом встановлено 33 години на тиждень, для медичних реєстраторів, дезінфекторів - 38,5 годин на тиждень.

Колективним договором  установи встановлюється перелік посад  і професій для яких застосовується ненормований робочий день.

Відповідно до Постанови КМУ № 245 від 03.04.1993 року, працівники державних підприємств, установ і організацій мають право працювати за основним місцем роботи та за сумісництвом, тобто, виконувати крім своєї основної роботи іншу роботу на умовах трудового договору. На умовах сумісництва працівники можуть працювати на тому ж або іншому підприємстві або у громадянина у вільний від роботи час.

Для роботи за сумісництвом згоди адміністрації за місцем основної роботи не потрібно.

Обмеження на сумісництво  можуть запровадити керівники державних  підприємств, установ і організацій разом з профспілковим комітетом лише щодо окремих професій та посад, зайнятих на важких роботах та роботах зі шкідливим або небезпечними умовами праці, додаткова робота на яких може призвести до негативних наслідків, що позначиться на стані їх здоров'я та безпеці виробництва. Обмеження поширюється на осіб, що не досягли 18 років та вагітних жінок.

Тривалість роботи за сумісництвом не повинна перевищувати 4 годин в день. Відпустка на роботі за сумісництвом надається одночасно  з відпусткою по основному місцю роботи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема 2.  Синтетичний  та аналітичний облік розрахунків  з оплати праці.

Витрати на заробітну  плату штатного та нештатного складу відображаються по коду КЕКВ 1111 "Заробітна  плата".

Для узагальнення інформації про розрахунки з працівниками по заробітній плат призначений пасивний рахунок 661 "Розрахунки по оплаті платі".

По кредиту цього рахунку  відображаються суми нарахованої заробітної плати, допомоги по тимчасовій непрацездатності за перші 5 днів, премії, матеріальні  допомоги за рахунок фонду оплати праці тощо.

По дебету цього рахунку  відображаються утримання із зарплати, її виплата, а також сума зарплати, що не отримана в строк і віднесена  на рахунок "Депоненти".

До рахунку 661 відкривається  ряд субрахунків, на яких відображаються операції пов'язані з оплатою праці:

663 "Розрахунки з працівниками  за товари, продані в кредит";

664 "Розрахунки з працівниками  за безготівковими перерахуваннями  на рахунки з вкладів у банках";

665 "Розрахунки з працівниками  за безготівковими перерахуваннями внесків за договорами добровільного страхування";

666 "Розрахунки з членами  профспілок по безготівкових  перерахуваннях сум членських  профспілкових внесків";

667 "Розрахунки з працівниками  за позиками банків";

668 "Розрахунки за виконавчими  документами та інші утримання";

669 "Інші розрахунки  за виконані роботи".

На субрахунку 669 обліковуються  розрахунки по сумах отриманих гонорарів, що виплачуються нештатним працівникам (композиторам, артистам, авторам) за роботи і виступи по договорах чи разових  роботах. По кредиту його відображається нарахування суми, а по дебету - утримання та виплата.

Аналітичний облік  розрахунків по заробітній платі  ведеться по кожній особі. Для цього  в бухгалтерії при прийманні  на роботу на кожного працівника відкривається  картка-довідка ф. 417 (особовий рахунок). На лицьовій стороні вказуються всі  дані про працівника: П.І.Б., посада, професія, розмір окладу, рік народження, пільги та інше. Щомісяця в картках записується сума нарахованої зарплати, утримань із неї, суми до видачі.

Нарахування зарплати працівникам здійснюється на основі наказів про прийняття на роботу, переміщення, надання відпустки, звільнення, табелів обліку відпрацьованого часу та інших первинних документів.

Нарахування зарплати здійснюється один раз на місяць і  відображається в обліку в останній день місяця. За першу половину місяця може видаватись аванс в розмірі 50% місячної зарплати за вирахуванням податків, що підлягають утриманню. Виплата авансу здійснюється по Платіжній відомості ф. № П-53.

Працівники бюджетних  установ мають право на щорічну  відпустку відповідно до закону України "Про відпустки". Відпустка надається на підставі наказу керівника.

Обчислення середньої  зарплати працівникам для оплати відпусток проводиться згідно з  Порядком № 100.

Відпускні нараховуються  шляхом ділення сумарного заробітку  за останні перед відпусткою 12 календарних  місяців або за менший фактично відпрацьований час на відповідну кількість календарних днів року або меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, установлених законодавством). Одержаний результат множать на кількість календарних днів відпустки.

Працівники установи, що застраховані на випадок тимчасової втрати працездатності в Фонді соціального  страхування мають право на грошову  компенсацію за дні тимчасової непрацездатності у зв'язку з хворобою.

Підставою для  нарахування допомоги є лікарняний листок, що оформлений та виданий:

- лікуючим лікарем  державних і комунальних закладів  охорони здоров'я;

- лікуючим лікарем  стаціонарів протезно-ортопедичних  установ системи Міністерства  праці та соціальної політики  України;

- лікуючим лікарем  туберкульозних санаторіїв;

- фельдшерам  у місцевостях, де відсутній  лікар, а також на плаваючих  суднах.

Наданий в установу листок непрацездатності повинен бути розглянутий комісією по соціальному  страхуванню не пізніше 10 днів з  дня його надходження. Рішення комісії оформляється протоколом засідання про призначення допомоги.

Виплати за листками непрацездатності оплачуються за перші 5 днів непрацездатності - за рахунок  установи (видатки відносяться за КЕКВ 1111), а за інші дні, починаючи  з шостого, - за рахунок фонду соціального страхування (видатки за КЕКВ 1120).

Розрахунковим періодом, за який обчислюється середня  заробітна плата береться за останнім місцем роботи і дорівнює шести календарним  місяцям, що передує місяцю, в якому  настав страховий випадок. Якщо застрахована особа відпрацювала менше шести місяців, середня заробітна плата розраховується за фактично відпрацьовані повні календарні місяці, якщо менше одного місяця - за фактично відпрацьований час перед настанням страхового випадку.

Середня зарплата для розрахунку допомоги з тимчасової непрацездатності обчислюється виходячи з нарахованої зарплати за видами виплат (основна, додаткова, інші заохочувальні та компенсаційні виплати відповідно до інструкції № 5), з який сплачені страхові внески і які підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб.

З розрахункового періоду виключають місяці (з 1 по 1 число), який не був відпрацьований з поважної причини: хвороба, відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами, по догляду  за дитиною до 3 або до 6 років.

Розмір допомоги визначається виходячи з середньоденної зарплати та кількості робочих днів непрацездатності. Середньоденна зарплата визначається діленням нарахованої за розрахунковий період зарплати на кількість відпрацьованих в цьому періоді робочих днів.

Якщо працівник захворів у перший день його роботи, то середня зарплата визначається із розрахунку тарифної ставки (посадового окладу).

Порядок визначення розміру середньої заробітної плати  для розрахунку лікарняних залежить від конкретних умов обліку робочого часу. У випадках, якщо працівник зайнятих на роботах (посадах), що не пов'язані з підсумованим обліком робочого часу, то для розрахунку розміру лікарняних використовують середньоденну заробітну плату. Її обчислюють діленням нарахованої за розрахунковий період заробітної плати на кількість відпрацьованих робочих днів у розрахунковому періоді. У зв'язку з цим дні відпустки (як неробочі дні) під час розрахунку середньої зарплати не враховують.

Для розрахунку лікарняних працівнику, якому встановлено  підсумований облік робочого часу використовують середнього динну оплату праці. Її обчислюють шляхом ділення нарахованої заробітної плати за розрахунковий період на кількість відпрацьованих у цьому періоді годин.

При цьому середньоденна (середньо годинна) заробітна плата не може перевищувати граничного розміру, що його визначають шляхом ділення граничної величини заробітної плати, з якої сплачують страхові внески, встановленої в останньому місяці розрахункового періоду, на норму робочого часу цього місяця.

Для працівників, які перед захворюванням мали страховий стаж менше ніж 6 місяців протягом останніх дванадцяти місяців, лікарняні виплачують виходячи з фактичного заробітку, з якого були сплачені страхові внески, але не більше ніж мінімальна заробітна плата.

Сума допомоги залежить від страхового стажу і визначається з врахуванням коефіцієнтів:

o до 5 років - 0,6 середньої заробітної плати;

o від 5 до 8 років  - 0,8 середньої заробітної плати;

o більше 8 років  - 1,0 середньої заробітної плати.

Виплата допомоги по вагітності і пологах виплачується в розмірі 100% середньої заробітної плати за весь період такої відпустки.

Допомога по вагітності та пологах не залежить від страхового стажу і складає 100% середньої зарплати. Допомога виплачується після її призначення в найближчий термін, встановлений для виплати зарплати. Розмір визначається в повному обсязі, тобто, за всі дні відпуски і виплачується в повному обсязі.

Відповідно до закону "Про податок з доходів  фізичних осіб" виплати по вагітності та пологах не включаються в обсяг оподатковуваного доходу, а тому податком на доходи з фізичних осіб не оподатковуються.

Оскільки допомога по вагітності та пологах не включається  до фонду оплати праці, то страхові внески в фонд соціального страхування  та Пенсійний фонд на цю суму не нараховуються і з зарплати не утримуються.

Такі виплати, як допомога по лікарняних листках  мають певні особливості для  нарахування та утримання з них  внесків на соціальне страхування.

Сума оплати лікарняного листка є об'єктом  для нарахування й утримання  пенсійних внесків (утримання та нарахування) на підставі закону "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" № 1058 від 09.07.2003р.

На нараховані допомоги по лікарняних листках внески до ФСС не нараховуються та не утримуються, оскільки лікарняні листки не включаються до фонду оплати праці.

Податок з доходів  фізичних осіб утримується з цих  сум (крім допомоги по вагітності та пологах) на загальних підставах. Із зарплати працівників здійснюють такі утримання:

1. Обов'язкові, тобто,  такі, що утримуються без згоди працівника:

- податок з  доходів фізичних осіб;

- збір до Пенсійного  фонду;

- збір до фонду  соціального страхування;

- збір до фонду  зайнятості;

- по виконавчих  документах суду;

- за рішенням  адміністрації (накази про утримання  за різні порушення чи ін.).