Контрольная работа по "Гражданско-процессуальному праву". 5

Варіант 3

Завдання 1

Авдюкова А.П. звернулася до місцевого суду Київського району м. Харкова з позовом до Іванова Д.П. про захист її авторського права. В обгрунтування позову вона посилалася на те, що відповідач - редактор газети "Новини Харкова", опублікував її статтю, змінивши заголовок, вилучив більшу частину авторського тексту, а також доповнив статтю своїм текстом та коментарем від редакції. Рішенням місцевого суду Київського району м. Харкова в задоволенні позову Авдюковій Д.П. було відмовлено. Апеляційний суд Харківської області скасував рішення місцевого суду, вказавши, зокрема, на необхідність притягнення до участі в справі редакції газети.

1. Чи правильні  дії суду?

2.Яким повинно бути процесуальне положення газети у випадку притягнення до справи?

3.Назвіть правила  заміни неналежної сторони.

4.Яка відмінність  процесуального положення третьої особи, що не заявляє самостійних вимог, співвідповідача, належного відповідача?

Дії Харківського апеляційного суду цілком вірні.

В даному випадку Іванов Д.П. порушив вимоги чинного законодавства, змінивши заголовок, вилучивши більшу частину авторського тексту, а також доповнивши статтю своїм текстом та коментарем від редакції,було порушено ст. 14 Закону України «Про авторське право» та ст. 438. п. 1, та  п.п.4 цієї ж статті Цивільного кодексу України в якій говориться про те, що автору    твору   належать   особисті   немайнові   права, встановлені статтею 423 цього Кодексу, а також право  протидіяти   будь-якому   перекрученню, спотворенню  або  іншій зміні твору чи будь-якому іншому посяганню на твір,  що може зашкодити честі та  репутації  автора,  а  також супроводженню  твору  без  його  згоди ілюстраціями,  передмовами, післямовами, коментарями тощо.

Також Івановим Д.П. було порушено ст. 9 Закону України  «Про авторське право» в якій йдеться про те, що частина твору, яка може використовуватися самостійно, у тому числі й оригінальна назва твору, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього Закону.

Відповідно  до ст. 34 Закону України «Про авторське право» спори щодо відповідальності за невиконання умов авторських договорів вирішуються у суді.

У випадку притягнення  до справи газета є третьою особою, яка не  заявляє самостійних  вимог.  Треті  особи   без   самостійних   вимог   користуються процесуальними  правами  і  несуть  процесуальні  обов'язки   сторони.   Але оскільки вони не є суб'єктами спірних матеріально-правових відносин  сторін, то не мають права  на  зміну  підстави  і  предмета  позову,  збільшення  чи зменшення розміру позовних вимог, на відмову від позову, визнання позову  чи укладення  мирової  угоди,  вимагати  виконання  судового  рішення,  ухвали, постанови (ч. 2 ст. 108 ЦПК). Поки не можуть  вимагати  повторення  для  них тих процесуальних дій, які були здійснені сторонами й  іншими  особами,  які беруть участь у справі, до їх вступу в процес. В доказовій діяльності  третя особа діє незалежно від сторони.

Належними сторонами  в цивільному процесі будуть суб'єкти  переданих  на розгляд суду спірних матеріально-правових відносин. За  положенням  ст.  105 ЦПК,  належний  позивач  —  особа,  якій  належить  право  вимоги;  належний відповідач — особа, яка повинна відповідати  за  позовом.  Тоді  неналежними сторонами будуть ті особи, які не  є  суб'єктами  права  вимоги  чи  несення обов'язку.

Обґрунтування належності у осіб процесуальної правосуб’єктності позивача  і відповідача покладається на  позивача  та  осіб,  які  порушують  процес  на захист прав та інтересів  позивача  (статті  118,  122  ЦПК).  Ст.  137  ЦПК зобов'язує особу, яка порушує процес, зазначити в  позовній  заяві  до  суду точну назву позивача і відповідача, їх місце проживання або  знаходження,  а також викласти обставини, які обґрунтовують вимогу позивача, тобто що  право

вимоги належить особі, яка вказана  позивачем,  а  обов'язок  покладений  на особу, зазначену в заяві відповідачем.

Суд, розглядаючи  справу,  повинен  вирішити  питання  про  правильність визначення  процесуальної  правосуб'єктності  сторін,  що  позивач  є   тією заінтересованою стороною, про яку сказано в п. 1 ст.  5  ЦПК.  І коли  буде встановлено, що у справі бере участь неналежна сторона,  то  суд,  керуючись ст. 105  ЦПК,  не  припиняючи  справи,  може  допустити заміну   первісних неналежних позивача чи  відповідача,  належним  позивачем  чи  відповідачем.

Таке право  суду розглядається в практиці як його обов'язок.

При виникненні питання про заміну неналежного  позивача необхідною є його згода, за наявності  якої  він  вибуває  з  процесу,  а  його  місце  займає належний позивач. Процесуальні дії, виконані неналежним позивачем, не  мають сили для  належного,  тому  розгляд  справи  розпочинається  спочатку.  Якщо неналежний дав згоду на його заміну, а належний не бажає вступити в  процес, то суд закриває провадження  в  справі  на  підставі  відмови позивача  від позову. Якщо  неналежний  позивач  не  погоджується  на  заміну  його  іншою особою, то ця особа може вступити  в  справу  як  третя  особа,  що  заявляє самостійні вимоги на предмет спору, про що суд повідомляє третю особу.

Незалежно від вступу третьої особи в справу суд зобов'язаний  розглянути розпочату справу, винести рішення, яким дати відповідь, кому належить  право вимоги, хто є належним позивачем.

Для заміни неналежного  відповідача іншою  особою  необхідно  мати  згоду також позивача. При заміні відповідача розгляд справи  починається заново.

Якщо позивач  не  згоден  на  заміну  відповідача  іншою  особою,  суд  може притягти цю особу як другого відповідача. Відповідь про те, хто  є  належним відповідачем,  буде  дана  судом  у  його  рішенні.  Вимога  позивача   буде присуджена з одного з відповідачів, стосовно другого  відповідача  у  вимозі буде відмовлено. При відмові у позові до  такого  відповідача  зроблені  ним витрати не присуджуються з  позивача,  а  відносяться  за  рахунок  держави.

Заміна неналежної сторони належною можлива в суді першої інстанції  протягом усього часу розгляду справи, про що суд постановляє мотивовану ухвалу.

В теорії цивільного процесу було порушено питання  про  те,  що  повинна бути  згода  відповідача  на  його  заміну  іншим  відповідачем  і  що   цим  бути  згода  відповідача  на  його  заміну  іншим  відповідачем  і  що   цим положенням необхідно доповнити відповідну норму ЦПК (в  Україні  —  ст.  105 ЦПК). Це дасть можливість відповідачеві, який не  визнає  себе  зобов'язаним перед позивачем, вимагати розгляду справи по суті і винесення судом  рішення про відмову в задоволенні позову до нього з метою його реабілітації замість  заміни  іншим відповідачем.

Реалізація  цієї пропозиції призвела б до ускладнення цивільного  процесу в справі і за  суттю  є  непотрібною.  Реабілітуючим  може  бути  не  тільки рішення суду про відмову в позові до відповідача, а  вже  сама  ухвала  суду про заміну відповідача (що  передбачається  ЦПК),  в  мотивувальній  частині якої зазначаються підстави заміни — що  відповідач  неналежний,  не  є  тією особою, яка повинна відповідати за позовом.

Третіми особами, які не заявляють самостійних  вимог  на  предмет  спору, називаються  суб'єкти  цивільних  процесуальних правовідносин,  які беруть участь у процесі по справі на  стороні  позивача  або  відповідача  з  метою захисту своїх суб'єктивних прав та інтересів.

Одна й та ж особа може брати участь у  справі як  третя  особа  тільки  з боку однієї  сторони,  але  на боці  однієї  сторони можуть  брати участь декілька третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог.

Юридична  заінтересованість  третіх  осіб  без   самостійних   вимог   у результатах розгляду судом справи між сторонами  визначається  ст.  108  ЦПК тим, що постановлене судом по такій справі  рішення  може  наперед  вирішити наслідки взаємовідносин між ними і сторонами —  вплинути  на  їх  права  або обов'язки щодо однієї із сторін. А це можливо тоді, коли між третьою  особою і позивачем існують певні матеріально-правові відносини.  Вказане  положення підтверджується, наприклад, змістом  статей  198,  238  Цивільного  кодексу.

Відповідно до ст. 238 якщо особа з підстав, які  виникли  до  продажу  речі, пред'явить  до  покупця  позов  про  її  відібрання,  то  покупець   повинен притягнути до участі в справі продавця як третю особу без самостійних  вимог на свою сторону, а продавець зобов'язаний вступити  в  цю  справу,  оскільки несприятливе для покупця рішення може створити для  нього  право  в  порядку регресу одержати від продавця (третьої особи) заподіяні збитки.  За  змістом відносини таких третіх осіб  зі  стороною  залежать  від  правовідносин  між сторонами,  які  становлять»  предмет   позову.   З   пред'явленням   позову (регресного) до третьої особи її правовідносин зі стороною стають  предметом самостійного судового розгляду.

З наведеної ст. 238 ЦПК  вбачається також, що  участь  у  процесі  цього виду третіх осіб спрямована на те, щоб сприяти захисту  прав  тієї  сторони, на боці якої вона виступає, не  допустити  для  неї  несприятливого  рішення суду, оскільки несприятливе рішення матиме для третьої  особи  преюдиціальне значення — надасть право стороні  вимагати  збитків  від  третьої  особи  за правом регресу.

Крім запобігання пред'явленню  невигідного для себе  регресного  позову, третя особа може бути заінтересованою також у тому, що  вступивши  в  процес по справі між сторонами, зможе своєчасно  запобігти  порушенню  своїх  прав, погіршенню  свого  правового  становища  (участь  особи,  яка вже   одержує аліменти, при пред'явленні до боржника іншою  особою  позову  про  стягнення аліментів).

Участь  третьої  особи  в  процесі   сприяє   всебічному,   повному   і об'єктивному встановленню судом дійсних обставин справи, прав  і  обов'язків сторін, а отже — і постановлений) законного і обґрунтованого рішення.

Третіми  особами  без  самостійних  вимог  у  судовій  практиці   іноді визначаються співучасники сторін і суб'єкти захисту  прав  інших  осіб.  Але співвідповідач перебуває в правових відносинах з позивачем і відповідає безпосередньо перед ним, а  третя  особа  на  стороні відповідача перебуває  за  межами  спірних  правовідносин  сторін.  Суб'єкти захисту прав інших  осіб  відрізняються  від  третіх  осіб  за  виконуваними цивільно-процесуальними  функціями  —  їх  участь   у   процесі   обумовлена необхідністю  здійснення  покладених  на  них  обов'язків  і  захисту   прав громадян (у тому числі і третіх осіб) та інтересів держави  (ч.  2  ст.  121 ЦПК).

Треті особи без самостійних  вимог можуть за власною ініціативою вступити у справу в суді першої інстанції до  постановлення  рішення,  а  також  бути залученими до участі у  справі  за  клопотанням  сторін,  прокурора  або  за ініціативою суду.  В  зв'язку  з  цим  треті  особи  без  самостійних  вимог поділяються на дві групи: які  вступають  у  справу  і  які  залучаються  до участі в справі.

Так, за пред'явленим  членом  кооперативу  позовом  до  кооперативу  про захист порушеного чи  оспорюваного  права  користування  жилим  приміщенням, захист порушеного чи  оспорюваного  права користування  жилим приміщенням, виділеним   йому   загальними   зборами    членів    кооперативу (зборами уповноважених), державна адміністрація району, міста притягується до  участі в  справі  третьою  особою.  При відмові у видачі  ордера   на   виділену кооперативом квартиру членові кооперативу позов пред'являється до  державної адміністрації району, міста.  Кооператив  у  цьому  випадку  бере  участь  у справі як третя особа.

В справах за позовами про  звільнення  майна  від  арешту  (виключення  з опису) як треті особи можуть  бути  притягнутими:  торговельні  організації, які продали включене в  опис  майно  в  кредит,  підприємства,  організації, кооперативні  організації,  які  побудували  будинки  на  державні   кошти, одержані в кредит, і продали ці будинки  працівникам  на  пільгових  умовах; інші заінтересовані організації.

У справах, що виникають з  житлових правовідносин,  якщо  судове  рішення може вплинути на інтереси місцевих рад,  державних  і громадських органів, підприємств,  установ,  організацій  чи   кооперативів,   суд   зобов'язаний залучити їх до участі в справі.

Для вступу в процес по справі подається  заява  із  зазначенням  мотивів вступу і посиланням на докази.  Така  заява  не  підлягає  оплаті  державним митом і розглядається суддею в стадії підготовки справи до  розгляду  (п.  З ст. 143 ЦПК) та при розгляді справи по суті.

При вирішенні  питання про вступ третьої  особи  в  справу  суд  перевіряє існування між нею і однією із сторін правових відносин і  можливість  впливу на ньго рішення суду по справі між сторонами. При розгляді судом  заяви  про залучення третіх осіб  інші  особи,  які  беруть  участь  у  справі,  вправі оспорювати доцільність їх участі в процесі.  Про  наслідки  вирішення  заяви суд постановляє ухвалу, яка  оскарженню  і  опротестуванню  не  підлягає  як така, що не перешкоджає дальшому розвитку процесу (п. 2 ст.  323  ЦПК).  Але особи, які беруть  участь  у  справі,  можуть  викласти  свої  міркування  з приводу законності і обгрунтованості такої ухвали в касаційній скарзі.

Треті особи  без самостійних вимог користуються процесуальними правами  і несуть процесуальні обов'язки сторони. Але оскільки  вони  не  є  суб'єктами спірних матеріально-правових відносин сторін, то не  мають  права  на  зміну підстави і предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних  вимог, на відмову від позову, визнання позову чи укладення мирової угоди,  вимагати виконання судового рішення, ухвали, постанови (ч. 2 ст. 108 ЦПК).  Поки  не можуть  вимагати  повторення  для  них  тих  процесуальних  дій,  які   були здійснені сторонами й іншими особами, які беруть  участь  у  справі,  до  їх вступу в процес. В  доказовій  діяльності  третя  особа  діє  незалежно  від сторони.

Третя особа, яка  бере участь на стороні відповідача, не  вправі  заявити зустрічний позов, але з дозволу суду може виконати дії, що  означають  зміну нею процесуальної правосуб'єктності — вона може стати  третьою  особою,  яка заявляє самостійні вимоги.

Треті особи без самостійних вимог вправі залучати на свою сторону  інших «субтретіх»  осіб,  і  хоч  таке  подвійне   ускладнення   процесу   викличе незручності для суду,  але  воно  сприятиме  уникненню  в  майбутньому  двох процесів по розгляду справи, оскільки  дозволить  судові  з'ясувати  існуючі правові відносини між сторонами, стороною і третьою особою, між останньою  і «субтретьою» особою.

Участь третіх осіб без  самостійних  вимог  у  справах,  що  вникають  з трудових правовідносин, — про поновлення на  роботі  неправильно  звільнених або неправильно переведених працівників з виплатою за вимушений прогул,  має процесуальні особливості.  Оскільки  звільнення  з  роботи  або  переведення працівників з однієї посади на іншу чи на інше підприємство тієї  або  іншої місцевості провадиться  за  розпорядженням  уповноважених  на  це  посадових осіб, то ці особи на підставі ст. 109 ЦПК залучаються  до  участі  у  справі третіми  особами  без  самостійних  вимог,   причому   тільки   на   стороні відповідача. Залучення їх  провадиться переважно за  ініціативою суду,  в провадженні якого перебуває справа, але можливе і на  клопотання  осіб,  які беруть участь у справі.

Розглянувши позов  працівника до організації і задовольнивши  його,  суд, коли  буде  встановлено,  що  звільнення  або  переведення   позивача   було проведено з порушенням законодавства, повинен у тому ж процесі  покласти  на винну третю особу відшкодування підприємству, установі,  організації  шкоди, заподіяної  в  зв'язку  з  оплатою  неправильно   звільненому   працівникові винагороди  за  вимушений  прогул  або  оплатою  переведеному   працівникові різниці в заробітній  платі  у  розмірі,  встановленому  законодавством  про працю. Передбачене ст. 109 ЦПК положення є винятком  із  загального  правила розгляду справ з  участю  третіх  осіб  без  самостійних  вимог  на  стороні відповідача і дає можливість судові у трудових  справах  про  поновлення  на відповідача і дає можливість судові у трудових  справах  про  поновлення  на роботі або  на  попередній  посаді  звільнених  чи  переведених працівників розглянути одночасно первісний і регресний позови.

Завдання 2     

17 червня 2006 року Кузьменко В.А. купив в універмазі "Харків" костюм і черевики, попередньо їх приміривши й оглянувши. Прийшовши додому, він знову став приміряти костюм, але фасон і колір йому не сподобалися. Порадившись із дружиною, Кузьменко вирішив обміняти костюм у найближчу неділю, 21 червня. Костюм він більше не надівав. 20 липня, повертаючись із роботи, Кузьменко, спіткнувся на сходах, а потім виявив, що на одному з нових черевиків з носка відривається підошва. 21 червня Кузьменко В.А. прийшов до універмагу і поставив вимогу обміняти костюм, а за черевики повернути гроші. Адміністрація універмагу обміняти костюм відмовилася, посилаючись на те, що костюм цілком доброякісний,  відповідного розміру і ніяких серйозних причин для обміну немає. Що ж стосується черевиків, то адміністрація погодилася прийняти їх назад, але лише в обмін на іншу пару.

Кузьменко В.А. не погодився з такою відповіддю адміністрації й звернувся із позовом до суду за своїм місцем проживання. Проте йому було відмовлено в прийомі позовної заяви на тій підставі, що по таким справам необхідно дотриматись попереднього порядку розгляду спору і звернутися спочатку до адміністрації універмагу з письмовою претензією. Крім того, суддя пояснив Кузьменко, що після того, як він звернеться з претензією до універмагу і в разі якщо йому знову відмовлять у задоволенні вимог, то він повинний звернутися до суду за місцем знаходження універмагу "Харків", а не за своїм місцем проживання. До позовної заяви повинна бути прикладена квитанція про сплату державного мита в розмірі 5 % вартості костюма і черевик.

1. Чи правильно діяв суддя?

2. Назвіть підстави, за якими суддя має право відмовити в прийнятті позовної заяви.

Суддя  діяв  правильно.  Суддя  одноособово    вирішує    питання    про прийняття  заяви  у цивільній справі.

         Суддя відмовляє в прийнятті  заяви:

         1) якщо заява не підлягає розглядові  в судах;

         2) якщо заінтересованою особою,  що   звернулася   до   суду,   не додержано  встановленого  законом  для  даної   категорії   справ    порядку попереднього позасудового вирішення справи, зокрема:

         а) якщо у  трудових  спорах  працівник   у   передбачених   законом випадках  не  звертався  до  комісії  по  трудових  спорах,   а   також   до профспілкового комітету підприємства, установи, організації;

         б) якщо у спорах,   що   випливають   з   договору   перевозки    у випадках,    передбачених     законом,     заінтересована     особа,     яка звернулася  до  суду,  не  зверталася  до   транспортної    організації    з претензією;

          в)  якщо  у  спорах  з   підприємствами   зв'язку    у   випадках, передбачених  Статутом  зв'язку ,    заінтересована  особа,  яка звернулася до  суду,  не  зверталася  до  підприємства зв'язку з претензією або коли  і зверталася,  але  ще не минув встановлений строк для одержання відповіді  на претензію;

         г) якщо     у    спорах    з    підприємствами,    установами    та організаціями,     які     є     страхувальниками      потерпілого,      про відшкодування   шкоди,   заподіяної    каліцтвом   або   іншим   ушкодженням здоров'я,  а також втратою годувальника, це питання у  передбачених  законом випадках    не    розглядалось    профспілковим    комітетом  підприємства, установи, організації;

         д) якщо   у   спорах винахідників  і  раціоналізаторів  з    питань розміру,   порядку обчислення   і    строків    виплати    винагороди    за винахід   і раціоналізаторську пропозицію та факту їх   використання   автор не  звертався   до   керівника   підприємства,    установи,     організації, міністерства,   державного   комітету   чи   відомства    або     коли     і звертався,  але   ще   не   минув   встановлений   строк    для    одержання відповіді на його заяву; відповіді на його заяву;

         е)  якщо   у   спорах раціоналізаторів  з  питань   про    першість раціоналізаторської пропозиції це  питання   не   вирішувалось   керівником підприємства, установи,  організації,  міністерства,  державного    комітету чи відомства;

         є)  якщо   у   спорах   авторів  промислових   зразків   з   питань розміру,   порядку    обчислення     і   строків   виплати   винагороди   за використання   промислових   зразків    це    питання    не     вирішувалось адміністрацією  підприємства,  установи, організації разом  з  профспілковим комітетом і за скаргою автора  - керівником вищестоящої організації;

         ж) якщо  у   спорах   про   поновлення   трудових,   пенсійних    і житлових   прав,   повернення   майна  або  його  вартості,    зв'язаних   з відшкодуванням     шкоди,     заподіяної      громадянинові       незаконним засудженням,       незаконним       притягненням       до       кримінальної відповідальності,   незаконним  застосуванням   взяття    під    варту    як запобіжного     заходу,     незаконним     накладенням     адміністративного стягнення  у  вигляді   арешту   чи   виправних   робіт,   це   питання    у передбачених    законом   випадках    не    вирішувалося    у    відповідних державних або громадських організаціях;

         3) якщо є таке, що набрало   законної  сили,  постановлене  по спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же   підстав  рішення  суду чи ухвала суду  про   прийняття   відмови   позивача   від  позову  або  про затвердження мирової угоди сторін;

         4) якщо в провадженні суду є   справи   по   спору   між   тими   ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав;

         6) якщо між сторонами укладено договір  про  передачу  даного спору на вирішення третейського суду;

         7) якщо справа не підсудна даному  судові;

         8) якщо заява подана недієздатною  особою;

         9) якщо заяву від імені заінтересованої  особи подано  особою,  яка не має повноважень на ведення справи.

         Суддя, відмовляючи  в   прийнятті   заяви,   постановляє   про   це мотивовану ухвалу.

         На ухвалу судді   може   бути   подано   скаргу,   внесено   окреме

подання.

Завдання 3

Лесков перебував у шлюбі з Лесковою з 1989 р., від якого є четверо дітей: три доньки і син. В 2000 р. шлюб було розірвано. Рішенням місцевого суду з Лескова (за його згодою) на користь Лескової були стягнуті аліменти на всіх чотирьох дітей в розмірі половини заробітку. Лесков звернувся з позовом до суду про зменшення розміру аліментів, оскільки син проживає з ним.

Складіть проект позовної заяви  від імені Лєскова про зменшення  розміру аліментів. Інші необхідні дані додайте на свій розсуд.

До Київського районного суду м. Полтави

м. Полтава. Пров. Хорольський,6

 Позивач:       Лесков Г.М., який проживає за адресою:

                                                                                                        м. Полтава, вул. Жовтнева,73,

 засоби зв'язку: (05322) 5-45-6,

Відповідач:        Лескова Н.С., яка проживає за адресою:

                                                                                                       м. Полтава, вул. Фрунзе,147,

 засоби зв'язку: (0532) 63-22-06

Позовна заява

про зменшення розміру аліментів

За рішенням № 145/56 Київського районного суду м. Полтави від "03" вересня 2000 р. з  мене утримуються аліменти на користь  відповідача Лескової Н.С. на утримання  чотирьох дітей: Марії «06» квітня 1991р., Олександри «28» вересня 1993р., Анастасії «16» грудня 1995р., та Артема «22» січня 1990р. в розмірі 1/2 частини заробітної плати.

Утримувані з мене аліменти загалом становлять 50% мого заробітку, що перевищує встановлену законом частку.

Відповідно до ст. 192 Сімейного кодексу України та статей 3, 15, 118 і 119 Цивільного процесуального кодексу України.

ПРОШУ:

Зменшити розмір аліментів, утримуваних з мене за рішенням Київського районного суду м. Полтави від "03" вересня 2000 р. з мене на користь відповідача  Лескової Н.С. на утримання дітей Марії «06» квітня 1991р., Олександри «28» вересня 1993р., Анастасії «16» грудня 1995р., та Артема «22» січня 1990р  до 1/4 частини заробітної плати щомісячно, так як син Артем  «22» січня 1990р. проживає зі мною.

Додаток:

1. Копії рішень  судів.

2. Довідка про  заробітну плату. 

3. Квитанція  про сплату державного мита.

4. Копія позовної  заяви. 

Дата 17 грудня 2000 року                                         Підпис

Список використаних джерел:

1. Конституцію України.
2. Сімейний кодекс України
3. Цивільний процесуальний кодекс України.
4. Цивільний процесуальний кодекс України.
5. Закон України "Про авторське право та суміжні права" // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 13. - Ст. 64.
6. Закон України "Про захист прав споживачів"
7. Закон України "Про видавничу справу” // Відомості Верховного Ради України - 1997. - № 32. - Ст.206.
8. Постанова Пленуму Верховного Суду України  „Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів” від 12 квітня 1996 р. №5 (із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України №15 від 25.05.98 )
9. Постанову Пленуму Верховного Суду України "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" від 1 листопада 1996 р. № 9
10. Декрет Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993. “Про державне мито”.
11. Сібільов Д.М. Участь третіх осіб у цивільному судочинстві: Автореф. дис… канд. юрид. наук. – Харків, 1998.
12. Кройтор В.А. Защита  прав потребителей. - Харьков: АО "Бизнес Информ", 1996.
13. Бородин М., Кройтор В.А. Судебные и арбитражные расходы. - Харьков: АО "Бизнес Информ", 1998.
14. Аветисян Р.Н., Кройтор В.А. Зразки позовних заяв за сімейними справами. Науково-практичний посібник. Серія „Практика і закон”. – Харків: Юр свит, 2006.