Контрольная работа по «Облік і аудит у страхових організаціях»

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ  УКРАЇНИ

 

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 

 

Кафедра обліку і аудиту

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

 

з дисципліни:

 

«Облік і аудит у страхових організаціях»

 

Варіант № 

 

 

 

 

 

 

 

Виконав:

студент групи ЗОАт – 091                                                   .

 

 

 

Керівник:                                                                             

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ.

Вступ…………………………………………………………………….3

1. Теоретична частина

1. . Внутрішній аудит у страховій компанії ………………………….4

1.2. Особливості побудови обліку грошових коштів в касі …………12

2. Практична частина

2.1. Задача 1……………………………………………………………..16

2.2. Задача 2……………………………………………………………..17

3.   Список використаної літератури…………………………………..18

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП.

      Бухгалтерський облік як наука – це вчення про систему отримання, обробки та видачі облікової інформації з метою її використання в управлінні такими ланками народного господарства як підприємства та організації.

Бухгалтерський  облік є однією з дієвих форм контролю господарської діяльності підприємств та організацій. Кінцева мета бухгалтерського обліку – це складання звітності, що містить інформацію про результати виконання показників фінансово-господарської діяльності страхових компаній.

Основними завданнями обліку страхової діяльності є такі як:

– збір, обробка  та відображення первинних даних  у здійсненні страхових операцій;

– систематизація даних з метою узагальнення для  отримання підсумків результатів про господарську діяльність страхової компанії;

– забезпечення страховика необхідними даними для  здійснення контролю за госпрозрахунковою діяльністю та режимом економії;

– контроль за дотриманням кошторисної, фінансової та платіжної дисципліни страховою компанією;

- своєчасне  та достовірне складання звітності страховиком та подання у вищестоячі організації.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Теоретична  частина.

1.Внутрішній  аудит у страховій компанії.

 

У кожної страхової компанії (акціонерному товаристві) повинна  існувати ефективна система внутрішнього контролю за достовірністю інформації, що ним розкривається товариством. До складових системи внутрішнього контролю належать:

• наглядова рада (через аудиторський комітет ради);
• ревізійна комісія;
• служба внутрішнього аудиту.

У більшості страхових компаній ці складові присутні. Компанія самостійно вирішує питання організації службу внутрішнього контролю для захисту прав та законних інтересів акціонерів товариства. Основні положення затверджуються статутом організації, зокрема порядок створення, склад, повноваження членів Наглядової ради, Ревізійної комісії та Служби внутрішнього аудиту.

Проте, щодо страхових організацій  низка питань внутрішнього контролю регламентуються державою. Так, згідно з розпорядженням Державної комісії  з регулювання ринків фінансових послуг України від 07.09.06 № 6201 фінансові компанії мають затвердити внутрішні правила надання фінансових послуг та примірні договори про надання певних видів фінансових послуг. Внутрішні правила надання фінансових послуг фінансових компаній мають обов’язково включати порядок укладання договорів з клієнтами та здійснення внутрішнього контролю за наданням фінансових послуг своїм клієнтам, визначати ступінь відповідальності посадових осіб, до посадових обов’язків яких належать безпосередня робота з клієнтами, укладання та виконання договорів.

Розпорядженням Державна комісії  з регулювання ринків фінансових послуг України від 05.12.06 № 6496 затверджені  Методичні рекомендації щодо загальних  підходів до застосування страховиками стрес-тестів, які враховують принципи та стандарти, що викладені у документі “Стрес-тестування для страховиків”, прийнятому Міжнародною асоціацією органів нагляду за страховою діяльністю в жовтні 2003 року.

Методичні рекомендації розроблені з  метою:

• визначення ролі стрес-тестування в загальній системі управління ризиками страховика та забезпеченні підтримки на належному рівні достатності капіталу та платоспроможності;
• окреслення ролі стрес-тестів як допоміжного інструменту при здійсненні Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України (далі — Держфінпослуг) оцінки ризиків страховика;
• визначення підходів до використання Держфінпослуг стрес-тестування для оцінки рівня обачливості (пруденційності) страховика;
• визначення характеристик середовища, в якому повинно відбуватись стрес-тестування, наприклад, режиму корпоративного управління тощо;
• розгляду різних факторів, які слід враховувати при розробці та проведенні стрес-тестування, та розгляд різної техніки моделювання.

Страховикам рекомендується впроваджувати  ці Методичні рекомендації шляхом включення їх положень до внутрішніх регламентуючих документів з питань управління ризиками.

Стрес-тести можуть застосовуватися  страховиком як інструмент управління ризиком, у тому числі в кризових ситуаціях. Держфінпослуг може застосовувати стрес-тести для оцінки спроможності страховика покривати збитки у кризових ситуаціях.

Рекомендується при проведенні стрес-тестування враховувати як кількісні, так і якісні результати.

З кількісних результатів брати  до уваги такі, що впливають на статті активу та/або пасиву балансу страховика, з якісних — оцінку здатності органів управління страховика ідентифікувати, оцінювати та управляти значними ризиками.

Рекомендується проводити стрес-тестування щонайменше раз на рік. Додатково  стрес-тести рекомендується проводити при значному розвитку протягом року як обсягу портфеля, так і його окремих характеристик.

При виборі моделі рекомендується враховувати  переваги та недоліки різних підходів.

Статичне моделювання передбачає аналіз фінансового стану страховика на конкретний момент часу, в той час як динамічне моделювання враховує розвиток фінансового стану протягом певного часового періоду.

Детерміновані моделі вивчають вплив  на фінансовий стан страховика у разі настання певного сценарію, водночас стохастичні моделі беруть до уваги також вірогідність настання різних сценаріїв.

Надійність моделі, що використовується при стрес-тестуванні, має регулярно підтверджуватись.

Рекомендується при виборі моделі та параметрів орієнтуватись саме на її надійність, як компроміс між похибками моделі та вхідних параметрів.

Незалежно від моделі, що використовується для проведення стрес-тестів, рекомендується періодично здійснювати її тестування або інші процедури для підтвердження  результатів та точності моделі.

У цілях нагляду рекомендується надавати Держфінпослуг результати найбільш суттєвих стрес-тестів та інформацію щодо припущень, на яких вони побудовані, а також надавати доступ до результатів усіх стрес-тестів.

Інформація щодо результатів стрес-тестів використовується Держфінпослуг із забезпеченням збереження професійної таємниці.

Держфінпослуг може розробити та рекомендувати  страховикам стандартні стрес-тести. Такі тести можуть бути запропоновані  окремому страховику, групі страховиків  чи всім страховикам.

Критерії для сценаріїв стандартних стрес-тестів розробляються Держфінпослуг з урахуванням профілю ризиків страховиків.

Відповідно до Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним  шляхом”, розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 05.08.03 № 25 затверджено Положення про здійснення фінансового моніторингу фінансовими установами. Згідно з цим розпорядженням фінансові установи призначають працівника, відповідального за проведення фінансового моніторингу, на якого покладається координація діяльності з проведення установою заходів фінансового моніторингу. Відповідальний працівник призначається наказом керівника установи, є незалежним у своїй діяльності та підзвітним тільки керівникові установи, а у разі недоцільності введення окремої посади відповідальним за проведення фінансового моніторингу є керівник установи.

З урахуванням особливостей організаційної структури установи може бути створено окремий структурний  підрозділ з питань проведення фінансового моніторингу.

Страховик зобов’язаний повідомити Держфінмоніторинг України про  призначення або звільнення відповідального працівника установи у відокремленому підрозділі (або особи, що тимчасово виконує його обов’язки) протягом трьох робочих днів з моменту його призначення, тимчасового призначення або звільнення.

До посадових обов'язків відповідального  працівника установи, зокрема, відносяться:

• розробка та постійне вдосконалення правил обов’язкового і внутрішнього фінансового моніторингу та програм його здійснення;
• забезпечення дотримання всіма працівниками установи відповідних правил фінансового моніторингу та програм його здійснення;
• забезпечення підготовки та навчання персоналу;
• надання консультацій працівникам установи щодо виявлених ними підозрілих операцій або незаконних дій;
• прийняття відповідно до законодавства рішень щодо того, про які операції має бути повідомлено Держфінмоніторинг та правоохоронні органи, а також рішень щодо зупинення проведення фінансових операцій, якщо їх учасниками або вигодоодержувачами за ними є особи, включені до переліку осіб, пов’язаних із здійсненням терористичної діяльності та здійснення відповідних повідомлень;
• забезпечення надання інформації з питань фінансового моніторингу на запити Держфінмоніторингу;
• сприяння представникам Держфінпослуг та Держфінмоніторингу в питаннях проведення аналізу фінансових операцій, які підлягають фінансовому моніторингу;
• інформування керівника про виявлені підозрілі фінансові операції та заходи, які були вжиті, не рідше одного разу на місяць;
• виконання інших обов’язків, передбачених законом та посадовою інструкцією.

Страховик зобов’язаний розробити  та затвердити правила і програму здійснення фінансового моніторингу протягом трьох робочих днів з дати призначення відповідального працівника, але в будь-якому разі не пізніше моменту здійснення першої фінансової операції.

Правила фінансового моніторингу  складаються за напрямками діяльності і являють собою внутрішній документ установи, який визначає порядок та умови проведення заходів, спрямованих на запобігання та протидію використанню установи для легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансування тероризму і розробляються з урахуванням вимог законодавства України.

Для забезпечення виконання вимог законодавства України з питань запобігання легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму установи зобов’язані розробляти і реалізовувати програми здійснення фінансового моніторингу, що затверджуються керівником установи за поданням відповідального працівника.

Програма розробляється відповідно до законодавства у сфері запобігання  легалізації (відмиванню) доходів, одержаних  злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму.

Програма є внутрішнім документом установи, який містить план запровадження комплексу заходів з організації проведення в установі фінансового моніторингу з урахуванням специфіки діяльності установи, у тому числі того, що здійснюється її відокремленими підрозділами, та план проведення перевірок виконання зазначених заходів.

Відповідальний працівник установи (відокремленого підрозділу) самостійно приймає рішення щодо інформування Держфінмоніторингу України про  операції, які підлягають обов’язковому фінансовому моніторингу.

Реєстрація фінансових операцій та їх подання до Держфінмоніторингу України здійснюється у порядку, визначеному законодавством України, щодо запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму.

Критерії оцінки ризику проведення клієнтом фінансових операцій з легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом установа розробляє самостійно. Згідно з Вимогами до організації фінансового моніторингу суб’єктами первинного фінансового моніторингу у сфері запобігання та протидії запровадженню в легальний обіг доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму, затвердженими наказом Держфінмоніторингу України від 24.04.03 № 40 орієнтовний перелік критеріїв наступний:

• наявність контрагентів — резидентів країн (територій), про які з достовірних джерел відомо, що вони:
• не дотримуються загальноприйнятих стандартів у боротьбі з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом;
• не передбачають розкриття або надання інформації щодо фінансових операцій;
• не виконують рекомендацій Групи розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF);
• є країнами (територіями), у яких відбуваються військові дії;
• є офшорними зонами;
• є країнами (територіями), які не беруть участі в міжнародному співробітництві у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму;

у фінансовій операції бере участь особа, яка:

• є такою, що обіймає (обіймала) посаду, відповідно до якої має (мала) широкі владні повноваження;
• не будучи фінансовою установою, займається грошовими переказами, операціями з оплати чеків готівкою тощо;
• здійснює зовнішньоекономічні операції.

Додатковими критеріями для установ  також можуть бути:

• невідповідність контрагентів, які є страховиками та перестраховиками

          нерезидентами, вимогам, що встановлюються Держфінпослуг до                                      рейтингів фінансової надійності (стійкості) страховиків та перестраховиків — нерезидентів;

• настання страхового випадку в короткий строк після укладення договору страхування;

учасником фінансової операції є фінансова установа, зареєстрована  в країні (на території), про яку відомо, що в даній країні (на даній територій) не здійснюється нагляду за фінансовими установами.

Одним із видів внутрішньогосподарського контролю у страховиків, як і в  інших суб’єктів підприємницької  діяльності, є внутрішній аудит. Мета внутрішнього аудиту — удосконалення організації й управління організацією (установою), виявлення й мобілізація її резервів. Внутрішній аудит аналізує ситуацію ризику, застерігає від банкрутства, використовує ноу-хау для збільшення прибутку й ефективності страхової діяльності, вживає заходів, що сприяють фінансовій діяльності підприємства. Він дає експертну науково обгрунтовану оцінку господарським операціям і процесам. Переважно внутрішній аудит розглядає бухгалтерську інформацію та її достовірність. Завдання внутрішнього аудиту — допомогти відповідним працівникам компанії виконувати свої обов’язки максимально кваліфіковано й ефективно.

Про важливість і розповсюдженість внутрішнього аудиту свідчить створення в ряді країн професійних організацій внутрішніх аудиторів. Наприклад, у США Професійну організацію внутрішніх аудиторів було створено в 1941 р. як Інститут внутрішніх аудиторів. Свою діяльність Інститут будує на базі загальних професійних знань внутрішніх аудиторів, програми безперервного професійного розвитку, економічного кодексу, норм і програм сертифікації. Внутрішні аудитори працюють як у державному, так і в приватному секторі. Внутрішні аудитори здійснюють незалежне експертне оцінювання управлінських функцій фірми чи компанії. Вони надають своїй головній фірмі, яка здійснює управління, результати аналізу, оцінювання, рекомендації, поради й інформацію про діяльність підприємства, яке вони перевіряють.

За внутрішній аудит відповідає сама фірма або один із її відділів, тобто контрольний орган всередині фірми. Керівник такого контрольного органу (або внутрішній аудитор) підпорядкований керівництву підприємства. Внутрішній контрольний орган здійснює аудиторські перевірки на самому підприємстві або в його підрозділах.

Будучи на повному утриманні  підприємства, цей контрольний орган (чи сам внутрішній аудитор) повинен  довести необхідність свого існування. Для цього він покликаний сприяти підвищенню ефективності роботи підприємства, забезпеченню рентабельності й зміцненню його фінансового стану .

Окремі види діяльності внутрішніх аудиторів визначаються як операційний  аудит (аудит результатів, або управлінський аудит), під яким розуміється вивчення аудиторами операцій компаній з метою формулювання рекомендацій щодо ефективного використання ресурсів та досягнення запланованих цілей. Мета операційного аудиту — допомогти керівникам у виконанні їхніх обов’язків.

2. Особливості побудови обліку грошових коштів в касі.

 

Значна частина готівки у  страхових організаціях надходить  від страхових агентів, які проводять  розрахунки із страхувальниками за послугами  зі страхування за межами офісу. У цьому разі слід враховувати вимоги Закону України від 01.06.00 № 1776-ІІІ “ Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг ” та Постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.00 № 1336 “Про забезпечення реалізації статті 10 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг ”, якою затверджено Перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій.

Форма розрахункової квитанції, яка  застосовується страховими агентами, наведена в табл. 1.

Таблиця 1. Форма розрахункової квитанції з розрахункової книжки

Серія АААА № 000000 __________ __________ __________ (дата) Сума розрахунку (грн.,коп.),  ”усього”   __ ”сума ”__, У т.ч. за ставкою ПДВ 20%: __ ”сума ”__	л і н і я        в і д р и в у	РОРАХУНКОВА КВИТАНЦІЯ  Серія ААА № 000000   “Назва СПД”, ІД “ідентифікаційний  код за ЄДРПОУ (номер за ДРФО)” ПН “індивідуальний податковий номер платника ПДВ”
			Найменування товару (послуг)	Вартість о.в.	пдв(%)	Вартість
			Сума розрахунку (грн.,коп.)			“сума”
			Розрахунок провів
			(підпис) (дата)

Згідно з цими документами агенти при отриманні страхового платежу  від страхувальника за межами офісу  видають страхувальнику чек (квитанцію) з розрахункової книжки. При сплаті платежу страхувальником у офісі застосовуються електронні реєстратори. Агенти здають гроші в касу офісу за прибутковим касовим ордером.

Як й інші суб’єкти підприємницької  діяльності, страховики, при здійсненні касових операцій повинні дотримуватись  Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління Національного банку України від 15.12.04 № 637.

Готівка, яка надходить  у касу страховика безпосередньо  або внесена страховими агентами має бути вчасно здана до обслуговуючого банку.  Строки здавання підприємствами готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках визначаються підприємством і встановлюються за погодженням з відповідним банком (у якому відкрито рахунок підприємства, на який зараховуються кошти) відповідно до таких вимог:

а) для підприємств, що розташовані в населених пунктах, де є банки, — щодня (у день надходження готівкової виручки (готівки) до їх кас);

б) для підприємств, у яких час закінчення робочого дня (зміни), що встановлений правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності відповідно до законодавства України, не дає змогу забезпечити здавання готівкової виручки (готівки) в день її надходження, — наступного за днем надходження готівкової виручки (готівки) до каси дня;

в) для підприємств, що розташовані в населених пунктах, де немає банків, — не рідше ніж один раз на п’ять робочих днів.

         Підприємства (юридичні особи), які здійснюють страхову діяльність та діяльність з випуску і проведення лотерей, установлюють строки здавання готівкової виручки (готівки) для страхових агентів і розповсюджувачів лотерей, які діють на підставі укладених договорів, з урахуванням специфіки їх функціонування (режиму роботи у вечірні години, вихідні та святкові дні) та обсягів виручки, що здається, але не рідше одного разу на п’ять робочих днів.

Якщо підприємства працюють у вихідні  та святкові дні і не мають змоги, через відсутність відповідної  домовленості з банком на інкасацію, здати одержану ними за ці дні готівкову виручку (готівку), то вона має здаватися підприємствами до банку протягом операційного часу наступного робочого дня банку та підприємства.

Установлені згідно із зазначеними  вимогами строки здавання готівкової виручки (готівки) підприємствами узгоджуються з банком і визначаються в договорах банківського рахунку між підприємствами та банками. Якщо підприємство в окремі дні не має перевищення ліміту каси, то таке підприємство може в ці дні не здавати в установлені строки готівку.

Зведені дані про рух готівки у касі страхової організації відображаються у журналі-ордері № 1. Дані про рух готівки відображаються щоденно на підставі первинних документів та касової книги.

Одним із специфічних документів, що пов’язані з рухом коштів у  касах страховиків є відомість зданих страхових платежів та квитанційного матеріалу (форма № 113в), які складаються кожним страховим агентом. У відомостях відображається кількість укладених договорів за видами страхування, страхова сума та сума платежів. ці відомості здаються в бухгалтерію під розписку (табл. 2).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Таблиця 2. Відомість платежів, що надійшли

 

1 Надійшло від страхових  агентів (інспекторів), а також  безпосередньо від страхувальників в ощадкаси, відділення зв’язку чи установи банків
П.І.Б страхового агента, найменування установи, що прийняла платежі від страхувальника	Отримано страхових  платежів							Здано в кредитні установи	Недо- здано + Пере- здано
	За добровільним страхуванням			За обов’язковим страхуванням
	Бу ди- нків	Дома шньо- го майна		жит тя	від нещасних випадків		Всьо го
1	2	3	4	6	7		11	12	13
Всього

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Пактична частина.

Задача 1.

Нерезиденту нарахована (1000$) та сплачена сума за перестрахування (за мінусом податків). Курс на дату нарахування 5,05 грн/долар, на дату перерахування – 5,04 грн/долар.

Зробити необхідні проводки.

 

 

 

Рішення.

 

Д-т	К-т	Сума	Операція
705	685	5050,00	Нарахована сума за перестрахування
685	312	5040,00	Сплачена сума за перестрахування
685	714	10,00	Нараховано дохід від операційної курсової різниці
714	791	10,00	Фінансовий результат

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Задача 2.

 

 

    Страхова організація, яка є платником ПДВ, має 60т вугілля. Облікова вартість 1т вугілля 800 грн. при придбанні вугілля півроку тому було відображено податковий кредит у сумі 40 грн з розрахунку за 1 т, а решта ПДВ, яка відображена у документах на поставку, включена до його облікової вартості. У зв»язку з переходом котельної страховика на газове опалення вугілля продане по справедливій ціні-804,00грн за тону.

Рішення.

 

Д-т	К-т	Сума,грн	Зміст операції
203	685	48000,00	Придбано вугілля страховою  організацією
641	685	2400,00	Відображено ПДВ
685	311	50400,00	Здійснено оплату за вугілля
943	203	48000,00	Списано вугілля  по с/б
361	712	48240,00	Продано вугілля по справедливій вартості
712	641	8040,00	Відображено ПДВ
712	791	48240,00	Списано на фінансовий результат
311	361	48240,00	Отримано кошти на рахунок за реалізоване вугілля

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.

 

 

1. Аудит / Под ред. А. Кузьминского. - К. : Учетинформ,1996. - 283
2. Аудит : Учеб. для вузов / Под ред. В.И. Подольского. - М. : ЮНИТИ, 1997. - 432 с.
3. Аудит: теорія і практика : Навч. посібник / Загородній А.Г. та ін. - 2-е вид., переробл. і доп. - Львів : Львівська політехника, 2004. - 456 с.
4. Аудиторська діяльність в Україні. Нормативна база / Роїна О.М. - К. : КНТ, 2006. - 248 с.
5. Банковский надзор и аудит: учебное пособие / Под ред. И.Д.Мамоновой. - М. : ИНФРАМ-М, 1995. - 112 с.
6. Гаманкова О.О. Облік і аудит у страхових організаціях: Навч.-метод. посіб. для сам ост. вивч. дисц. -  К.: КНЕУ,2005. – 183с.

7. Лень В.С. Фінансовий облік в Україні: задачі, тести, відповіді. Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 320 с.

8. Лень В.С. Бухгалтерський облік в Україні: нормативна та методична база. Навчальні матеріали для студентів вищих навчальних закладів економічних спеціальностей.— К.: Центр навчальної літератури, 2004. — 398