Контрольная работа по "Страхованию". 22

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Київський національний торговельно-економічний університет

Вінницький торговельно-економічний  інститут

Кафедра фінансів

Реферат

на тему:

«Форми страхування: погляд у перспективу»

Виконала:

студентка групи ДФ-22

Діковенко Марина

Перевірила:

асист. Сусіденко Ю.В.

Вінниця-2012

План 

Розділ 1. Дослідження  сутності форм страхування та перспектив його розвитку

Розділ 2. Практичне застосування дослідження форм страхування

Розділ 3. Додатки

Розділ 1. Дослідження  сутності форм страхування та перспектив його розвитку

«Страхування є економічною категорією, що входить в економічну систему держави. Як і фінансові відносини в цілому, страхування зумовлене рухом грошових засобів у процесі розподілу і перерозподілу грошових доходів та нагромаджень всіх суб'єктів виробництва й обміну. Разом з тим, для страхування характерні економічні відносини, змістом яких є перерозподіл доходів і коштів для нагромадження лише з метою відшкодування матеріальних чи інших втрат (здоров'я, працездатності, тощо). Отже, в основі страхування лежить ймовірний рух грошової форми вартості.

Під час страхування виникають грошові перерозподільчі  відносини, причиною яких є наявність страхового ризику, можливість виникнення події, що здатна зумовити матеріальні чи інші втрати.

Звернемо увагу на функції страхування — ризикову, попереджувальну, збережну й контрольну. Основну роль відіграє ризикова функція, тому що страховий ризик як вірогідність збитку безпосередньо пов'язаний з основним призначенням страхування — надавати грошове відшкодування потерпілим господарюючим суб'єктам або застрахованим громадянам. Саме в рамках реалізації ризикової функції відбувається перерозподіл грошової форми вартості серед учасників страхування в зв'язку з настанням наслідків випадкових страхових подій.»

(Александрова М.М. Страхування: Навчально-методичний посібник.- К.: ЦУЛ, 2002-208с.).

«Форми страхування — порядок організації страхування на засадах добровільності або обов'язковості. Згідно з вимогами чинного страхового законодавства України, страхування може проводитися в обов'язковій і добровільній формах.

Обов'язкове страхування  встановлюється законами України шляхом внесення змін до Закону України "Про  страхування" і ґрунтується на принципах обов'язковості як для страхувальника, так і для страховика. Поширюється на випадки, коли відшкодування збитку зачіпає інтереси не тільки конкретної особи, але і суспільні. При проведенні обов'язкового страхування, згідно із законодавством, страховик зобов'язаний застрахувати відповідні об'єкти, а страхувальники — вносити належні страхові платежі.

Для здійснення обов'язкового страхування Кабінет Міністрів  України встановлює порядок і  правила його проведення, форми типового договору, особливі умови ліцензування, максимальні розміри страхових сум, тарифи та методику актуальних розрахунків.»

( Вовчак О.Д. Страхування: Навч. посіб. — Л.: Новий Світ-2000, 2004. — 480с.)

«В Україні, відповідно до ст. 7 Закону України "Про страхування", передбачено такі види обов'язкового страхування: медичне страхування; особисте страхування медичних і фармацевтичних працівників (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людей при виконанні ними службових обов'язків; особисте страхування працівників відомчої (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) та сільської пожежної охорони і членів добровільних пожежних дружин (команд); страхування спортсменів вищих категорій; страхування життя і здоров'я спеціалістів ветеринарної медицини; особисте страхування від нещасних випадків на транспорті; авіаційне страхування цивільної авіації; страхування відповідальності морського перевізника та виконавця робіт, пов'язаних з обслуговуванням морського транспорту, щодо відшкодування збитків, завданих пасажирам, багажу, пошті, вантажу, іншим користувачам морського транспорту та третім особам;

 Також належать  такі види як страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів; страхування засобів водного транспорту; страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами, врожаю зернових культур, і цукрових буряків сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності; страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки за ядерну шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту; страхування працівників (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України), які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, в тому числі здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади.»

(Базилевич В.Д., Базилевич С.С. Страхова справа. - К.:Т-во «Знання», 2002.-203с.).

  «Право на здійснення обов'язкових видів страхування може отримати будь-який страховик відповідно до ліцензії. Для обов'язкового страхування характерно таке. Страхові відносини виникають на основі закону, який встановлює: перелік об'єктів, що підлягають обов'язковому страхуванню; обсяг страхової відповідальності; рівень або норми страхового забезпечення; порядок визначення тарифних ставок або середні розміри цих ставок; періодичність внесення страхових платежів; основні права страховиків і страхувальників.

Суцільне охоплення  обов'язковим страхуванням об'єктів, визначених у законі. Для цього  на страхові компанії покладено реєстрацію застрахованих об'єктів, нарахування  страхових платежів і їхнє стягнення  у встановлені строки. Автоматичність поширення обов'язкового страхування на об'єкти, зазначені в законі. Страхувальник має обов'язково застрахувати передбачений законодавством об'єкт, а страховик не може відмовити йому в цьому.

Дія обов'язкового страхування  відбувається незалежно від внесення страхових платежів. У випадках, коли страховик не сплатив належні страхові внески, вони стягуються у судовому порядку. У випадках загибелі або ушкодження застрахованого майна, не оплаченого страховими внесками, страхове відшкодування підлягає виплаті з утворенням заборгованості за страховими платежами. На не внесені в строк страхові платежі нараховується пеня.»

(Фурман  В. М. Страховий  ринок  в  Україні: проблеми  становлення  та стратегія розвитку: автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук / В. М. Фурман. – К.:Державна установа “Інститут економіки та прогнозування НАНУ”, 2006. – 36 с.)

  «Безстроковість обов'язкового страхування. Воно діє протягом усього періоду, поки страхувальник користується застрахованим об'єктом (майном) або виконує певні обов'язки. При переході об'єкта страхування до іншого страхувальника страхування не припиняється. Воно втрачає силу тільки при повному знищенні застрахованого об'єкта або припиненні виконання обов'язків.

 Нормування страхового забезпечення з обов'язкового страхування. З метою спрощення страхової оцінки і порядку виплати страхового відшкодування встановлюються норми страхового забезпечення у відсотках від страхової оцінки або в грошових одиницях на один об'єкт.»

(Залетов О. Об'єктивна необхідність та суть обов'язкового страхування // Страх справа. — 2004. — Ха 3. — С. 82—85.)

  «Добровільне страхування діє здебільшого на добровільних засадах. За ним страхові відносини оформляються договором страхування, який укладається відповідно до правил страхування. Правила страхування розробляються страховиком самостійно для кожного виду страхування. У них визначаються загальні умови і порядок здійснення конкретним страховиком окремих видів страхування.

Добровільна участь у страхуванні повною мірою характерна тільки для страхувальників. Страховик не має права відмовлятися від страхування об'єкта, якщо волевиявлення страхувальника не суперечить умовам страхування. Цей принцип гарантує видачу договору страхування на першу (навіть усну) вимогу страхувальника.

Вибіркове охоплення добровільним страхуванням пов'язане з тим, що не всі страхувальники виявляють  бажання в ньому брати участь. Крім того, за умовами страхування  діють обмеження для укладення  договорів.»

(Говорушко Т. А. Страхові послуги: Навч. посіб. — К.: Центр навчальної літерат 2005. — 400 с.)

«Добровільне страхування завжди обмежено строком страхування. При цьому початок і закінчення строку оговорюється в договорі. Безперервність добровільного страхування можна забезпечити тільки шляхом повторного переукладання договорів на новий строк. Добровільне страхування діє тільки при сплаті разового або періодичних страхових внесків. Несплата чергового внеску за добровільним страхуванням спричиняє за собою припинення дії договору страхування.

 Страхове забезпечення з  добровільного страхування залежить  від бажання страхувальника. За  майновим страхуванням страхувальник  може визначити розмір страхової  суми в межах страхової оцінки  майна. За особистим страхуванням  страхова сума за договором встановлюється за домовленістю.

Добровільне медичне страхування, як важливий елемент страхової медицини, забезпечує право кожного громадянина  на одержання медичної допомоги. Соціально-економічне значення добровільного медичного  страхування полягає в тому, що воно доповнює гарантії, надані в рамках соціального забезпечення і соціального страхування, до максимально можливих у сучасних умовах стандартів»

(Пампуха С. І. Економічна природа страхування: організаційно-економічні аспекти сутності // Страхова справа. — 2004. —№1 . — С. 85—88.)

«Обов’язкове медичне страхування базується на таких принципах: загальності, державності, некомерційності. Принцип загальності полягає в тому, що всі громадяни незалежно від статі, віку, стану здоров’я, місця проживання, рівня особистого доходу мають право на одержання медичних послуг. Принцип державності означає, що кошти обов’язкового медичного страхування – це державна власність. Держава забезпечує сталість системи обов’язкового медичного страхування і є безпосереднім страхувальником для непрацюючої частини населення (наприклад, пенсіонерів). Некомерційний характер обов’язкового медичного страхування базується на тому, що його здійснення і прибуток – це несумісні речі. Прибуток від проведення обов’язкового медичного страхування є джерелом поповнення фінансових резервів системи такого страхування і не може бути засобом збагачення.»

За умовами обов’язкового медичного  страхування роботодавці мають  відрахувати від своїх доходів  страхові внески. Ці кошти формують страховий фонд, яким керує держава. Частина цього фонду може створюватись і за рахунок внесків, які отримуються із заробітної плати працюючих. Частина кожної зі сторін залежить від конкретних економічних умов проведення такого страхування та вартості медичного обслуговування. Із коштів створеного страхового фонду відбувається відшкодування необхідного мінімального рівня витрат на лікування застрахованих працівників у разі їхньої непрацездатності через втрату здоров’я.»

(Поліщук Є. Медичне соціальне страхування: проблема системи потребує системного вирішення // Соціальне страхування. – 2008. – №2 – С.13-16.)

«Загальнообов’язкове медичне соціальне страхування, підвищення кваліфікації й відповідальності медиків і пацієнтів спроможні сколихнути і оздоровити нашу систему охорони здоров’я. І потрібно врахувати такі фактори: відсутність методологічної підтримки, системи контролю, підготовлених спеціалістів тощо призведе до певних труднощів.

Дуже важливо, щоб Україна при  запровадженні страхової медицини, нової системи надання медичної допомоги, введення платної медицини та системи оплати за надані послуги перейняла позитивний світовий досвід та врахувала ті помилки, через які пройшли інші країни.

Медичне страхування, яке провадиться  в обов'язковій формі, набуває  рис соціального страхування, оскільки порядок його проведення визначається державним законодавством. Обов'язкова форма страхування координується державними структурами. Страхові платежі, сплачувані громадянами та юридичними особами, мають форму податку. Обов'язкове медичне страхування перебуває під жорстким контролем держави і характеризується безприбутковістю. Ця форма організації страхового фонду дає змогу планувати медичну допомогу завдяки тому, що надходження коштів до страхового фонду характеризується стабільністю.»

(Мних М. В. Страхування в Україні: сучасна теорія і практика: Підручник. – К.: Знання України, 2006. – 284 с.)

«Проект закону «Про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування» можна віднести до основних законодавчих актів, що створюють основу для розвитку охорони здоров’я; його введення справлятиме значний вплив на добробут населення і громадське здоров’я.

Обов’язкове медичне  страхування має такі переваги, як цільовий характер, незалежність коштів від держави та відокремленість  від інших державних коштів. Обсяг відрахувань на обов’язкове медичне страхування не має прямого впливу на обсяг медичних послуг, що надаються. Проте обов’язкове медичне страхування має певні недоліки: можливість ухиляння платників від відрахувань, підвищення вартості робочої сили і пов’язане із цим зниження конкурентоспроможності економіки держави, залежність від темпів економічного розвитку, необхідність створення відповідних регуляторних органів, а також недостатня економічна база, оскільки як правило, відрахування здійснюються тільки з фонду заробітної плати, не зачіпаючи інші джерела: інвестиції, тощо.»

(Лівак П. Перспективи впровадження загальнообов’язкового медичного страхування в Україні/ П.Лівак, О.Рогова//Підприємництво, господарство і право. – 2008. – №1. – С.62-66.)

«Страхування життя - це вид особистого страхування, який передбачає обов'язок страховика здійснити страхову виплату згідно з договором страхування у разі смерті застрахованої особи, а також, якщо це передбачено договором страхування, у разі дожиття застрахованої особи до закінчення строку дії договору страхування та (або) досягнення застрахованою особою визначеного договором віку. Умови договору страхування життя можуть також передбачати обов'язок страховика здійснити страхову виплату у разі нещасного випадку, що стався із застрахованою особою, та (або) хвороби застрахованої особи. У разі, якщо при настанні страхового випадку передбачено регулярні послідовні довічні страхові виплати (страхування довічної пенсії), обов'язковим є передбачення у договорі страхування ризику смерті застрахованої особи протягом періоду між початком дії договору страхування та першою страховою виплатою з числа довічних страхових виплат. В інших випадках передбачення ризику смерті застрахованої особи є обов'язковим протягом всього строку дії договору страхування життя.

Страховики мають право займатися  тільки тими видами добровільного страхування, які визначені в ліцензії.» 

(Тринчук В. Перспективи розвитку страхового ринку у зв'язку зі вступом Укра: до СОТ // Страхова справа. — 2005. — №3. — С. 46—53.)

«В особистому страхуванні об'єктом  страхових відносин є майнові  інтереси, що не суперечать законодавству  України, пов'язані з життям, здоров'ям і працездатністю страхувальника або  застрахованої особи. Страхувальниками в особистому страхуванні можуть бути як фізичні, так і юридичні особи, а застрахованими — лише фізичні особи. Страхувальник одночасно може бути застрахованою особою. Особисте страхування є обов'язковим і добровільним, індивідуальним і колективним. Обов'язкові види особистого страхування визначені ст. 7 Закону України "Про страхування". Добровільне особисте страхування застосовується як доповнення до чинного обов'язкового соціального страхування.

До особистого страхування  належать: страхування життя та пенсій; страхування у разі нещасних випадків; медичне страхування.Страхування життя і пенсій є єдиними страховими накопичувальними послугами (пов'язані із накопиченням страхової суми). Страхування від нещасних випадків та медичне страхування є ризиковими видами страхування, їх досить часто об'єднують в одну назву — "страхування здоров'я".

За сучасних умов в  Україні відбувається лише становлення  ринку особистого страхування. Пояснюють слабкий розвиток цього страхування такі причини: наявна економічна ситуація в державі, низькі доходи громадян, відсутність комплексного підходу при розробці страхових продуктів, недовіра до страхових компаній, недостатній рівень культури страхування.»

(Фурман В. Шляхи активізації розвитку брокерської діяльності в Україні // Е. номіст. — 2005. — № 1. — С. 58—59.)

«Державне страхування базується на державній відповідальності і в умовах ринкової економіки обмежується виключно страховими гарантіями, які надає держава через свої уповноважені органи. Державне страхування - це така організаційна форма, згідно з якою страховиком є держава в особі уповноважених на це організацій. У межах державного страхування держава монопольно здійснює окремі види страхування.

Особливість державного страхування полягає в економічній  природі державних страхових  фондів і здійснюється через бюджетні або позабюджетні цільові фонди, які формуються в межах державних  фі-нансів. Джерелом цих фондів, як і  державних фінансів загалом, є податки і обов’язкові відрахування юридичних та фізичних осіб до бю-джету і позабюджетних фондів.Розрізняють такі види державного страхування: централізоване за рахунок централізованого страхового (резервного) фонду, який створюється із загальнодержавних ресурсів у натуральній та грошовій формах. Ресурси у натуральній формі — це постійно оновлювані запаси стратегічного значення, у грошовій — підпорядковані уряду централізовані державні фінансові резерви.

Завдання централізованого страхового фонду, який є елементом загальногосподарського комплексу країни, полягає у страхуванні економіки країни від наслідків надзвичайних подій природного та техногенного характеру; загальнообов'язкове соціальне за рахунок Фондів соціального страхування, які формуються, у свою чергу, за рахунок відрахувань роботодавців, що включаються до собівартості продукції та послуг (нарахування на фонд оплати праці), внесків найманих працівників, асигнувань з державного бюджету, інших надходжень відповідно до законодавства.»

(Плиса В.Й. Страхування: Навч. посіб. — К.: Каравела, 2005. — 392 с.)

«Недержавне страхування базується на колективній відповідальності. У цій формі страхування страховиком є приватний капітал у вигляді господарського товариства (найпоширенішою формою страхової компанії є акціонерне товариство), яке функціонує згідно з чинним законодавством і здійснює страхову діяльність. Страховий фонд товариства формується за рахунок його статутного капіталу, страхових внесків і прибутку від страхової діяльності. Недержавне страхування за розмаїттям ризиків, що страхуються, і кількістю незалежних страхових компаній становить основу ринку страхових послуг.

Взаємне страхування ґрунтується на колективній відповідальності групи юридичних і фізичних осіб, що об'єдналися в товариство взаємного страхування, страховий фонд якого формується за рахунок їх внесків. Товариство взаємного страхування належить до некомерційних організацій (його основною метою не є отримання прибутку). Кожний засновник товариства є членом-пайовиком і має право на страховий захист пропорційно до власного внеску. Після виплати страхового відшкодування страховий фонд товариства поповнюється внесками його членів.»

(Гаманкова О. А. Сутність категорії страхування//Страхова справа.—2004.—С. 86—88.)

Формування в Україні ринкової економіки, розбудова її інфраструктури, створення дієвих механізмів господарювання для усіх суб’єктів ринку передбачає необхідність практичного з’ясування суті страхової діяльності, пошук адекватних новим умовам методів захисту та відшкодування втрат як фізичним, так і юридичним особам.

Страхування може бути добровільним або обов'язковим. Обов'язкові види страхування,  які  запроваджуються законами України, мають  бути  включені  до  Закону «Про страхування».  Забороняється  здійснення обов'язкових видів страхування,  що не передбачені цим Законом. Добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком.  Загальні умови й  порядок здійснення  добровільного   страхування   визначаються правилами страхування,  що  встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог  цього  Закону.  Конкретні  умови  страхування визначаються  при укладенні  договору  страхування  відповідно до законодавства. Протягом усього періоду становлення страхового ринку в Україні однієї з найбільш дискусійних була й залишається проблема розвитку медичного

страхування .

Співвідношення  і взаємодія створюваної системи  обов'язкового соціального медичного страхування, а також, що динамічно розвивається добровільного медичного страхування хвилює в першу чергу страховиків.

Небезпідставними  є побоювання страховиків, що введення додаткового податку на суб'єктів підприємницької діяльності у формі платежів по обов'язковому медичному страхуванню підірвуть економічну основу добровільного медичного страхування.

Розділ 2. Практичне застосування дослідження  форм страхування

Сучасні форми  організації страхування як особливої  сфери фінансових відносин і водночас специфічної форми підприємницької  діяльності визначаються загальними принципами функціонування ринкової економіки. У свою чергу, реалізація цих принципів, що відображається у формуванні структури видів страхування та формах організації страхових фондів, залежить від розвитку ринкових відносин у кожній країні й від національних особливостей сфери підприємництва. Розвинені ринкові відносини потребують розгалуженої системи страхування.

Ринкова економіка  характеризується свободою і численними фор-мами підприємництва при збереженні за державою регулювання найважливіших  загальних правил ринкового господарювання та особливих правил в окремих галузях. Це відображається в законодавстві стосовно окремих видів діяльності, зокрема страхування. Таким чином, страхування як економічна категорія є інструментом регулювання ринкової економіки і водночас як вид діяльності є об’єктом регулювання з боку держави, що сприяє створенню впорядкованої структури страхового ринку (рис. 4.1). В Україні державний нагляд за страховою діяльністю згідно із Законом України “Про страхування” здійснює спеціальний уповноважений орган виконавчої влади.

Страховий ринок  функціонує за умови реалізації певних принципів. Основним принципом страхування  в ринковій економіці є забезпечення конкурентної страхового ринку на основі демонополізації страхової діяльності. До об’єктів конкуренції страхових організацій належать умови мобілізації коштів страхувальників у страхові фонди, ефективність інвестування та досягнення високих кінцевих фінансових результатів. Саме конкуренція спонукає страхові організації в межах їх форм діяльності постійно розширювати асортимент страхових послуг, удосконалювати систему їх оплати і підвищувати оперативність виплат страхового відшкодування.

Принцип забезпечення фінансової стабільності страхової організації впливає на конкуренцію між страховими організаціями різних форм, коли безпідставно знижуються тарифи або здійснюється ризиковане інвестування. Конкуренція в галузі страхування не повинна порушувати інтереси страхувальників, тому держава регламентує сферу страхового інвестування.

Принципом організації  страхування є також забезпечення юридичного захисту учасників страхового фонду в разі настання страхового випадку незалежно від форми  організації страхування. Цей принцип реалізується через механізм реєстрації страхових організацій, ліцензування всіх видів страхової діяльності та контроль з боку органу державного страхового нагляду.

З урахуванням  наведених принципів страхування  класифікується за різними критеріями. За формою власності страхові організації поділяють на державні (державний сектор страхування) і недержавні (комерційний сектор страхування). За формою страхових фондів у страхуванні розрізняють самострахування, централізоване і колективне страхування.

Самострахування базується на індивідуальній відповідальності й полягає у формуванні страхових фондів юридичними та фізичними особами у грошовій або натуральній формі. Недоліком розглядуваної форми страхування є неможливість створити страхові фонди необхідного розміру, оскільки це потребує вилучення з господарського обороту значних коштів. Самострахування є першою історичною формою страхування.

Централізоване  страхування базується на державній відповідальності й фінансується із загальнодержавних коштів, зосереджених в окремих державних фондах (резервних фондах Кабінету Міністрів і регіональних державних органів влади). Особливість цієї форми страхування полягає в обмеженості об'єктів страхування (надзвичайні події) і формуванні як грошових, так і майнових страхових фондів (державний резерв).

Колективне страхування ґрунтується на солідарній відповідальності членів страхового фонду, який вони формують своїми внесками. Саме колективне страхування є основою страхового ринку у формі страхових фондів страхових компаній. За формою залучення до страхування розрізняють добровільне та обов'язкове страхування (рис. 4.2).

Добровільне страхування  означає виникнення страхових відносин лише на основі добровільно укладеної угоди (страхового поліса) між страхувальником і страховиком у разі можливої участі посередників страхового ринку (страхового брокера, страхового агента). Воно є частиною цивільних правових відносин.

Добровільне страхування функціонує в разі дотримання таких принципів добровільного страхування: поєднання законодавчого регулювання страхової діяльності з боку держави з добровільним укладенням договору страхування кож-ним страхувальником; вибіркове охоплення страхуванням з огляду не лише на бажання страхувальника, а й на об’єктивні обмеження в укладенні договору страхування, які обумовлює страховик; добровільне страхування завжди обмежене терміном, передбаченим договором. Безперервність страхування досягається повторним укладенням договору; добровільне страхування діє лише за умови оплати згідно з договором (разовий внесок або періодичні платежі). Несвоєчасна оплата, що порушує умови договору, означає припинення страхових відносин; страхове забезпечення за договором страхування залежить лише від бажання страхувальника і перебуває в межах страхової оцінки майна.

Добровільне страхування  за деякими видами (особисте, медичне, пенсійне, протипожежне) існує паралельно з обов'язковою формою страхування  і доповнює його, створюючи додатковий страховий захист страхувальника.

Обов'язкове страхування існує у сфері інтересів не лише окремих страхувальників, а й суспільства загалом, тобто зумовлене суспільною доцільністю. Обов'язкове страхування здійснюється відповідно до законодавчих актів, що регламентують аспекти відповідного страхування: перелік об'єктів страхування; рівень страхової відповідальності; права та обов'язки сторін; встановлення тарифних ставок страхових платежів. Законодавчо також визначено страхові організації, яким доручено обов'язкове страхування за його окремими видами на основі укладення договорів між страховиком і страхувальником.

  Практичні завдання

Задача 1

Власник будинку, розміщеного в сільській місцевості, застрахував його від вогневих ризиків  і ризиків стихійних явищ на страхову суму 89 тис.грн. Страховий тариф становить 0,4%, франшиза - 19%. Злива пошкодила будинок і нанесла збитки на суму 9 тис.грн.

Визначити:

1) величину страхового платежу;

2) розмір страхового відшкодування з врахуванням умовної і безумовної франшизи.

Розв’язок:

1.Визначимо величину страхового відшкодування при умовній франшизі від страхової суми С_с: С_с = (89 000 х 19)/100 = 16 910 грн.

2.Позаяк збиток складає 9 000 грн., франшиза – 16 910 грн., відшкодування не виплачується, оскільки розмір збитку менший від франшизи.

3.За умови, якщо франшиза становить 19% від суми збитку, то відшкодування буде складати слідуючу суму: С_В = (9 000 х 19%)/100 = 1 710 грн.

4.Оскільки розмір збитків більший, то:

А)при умовній франшизі відшкодування складе 9 000 грн.;

Б)при безумовчній франшзі відшкодування складе: 9 000 – 1 710 = 7 290 грн.

Задача 2 

Укладено договір кредитного страхування. Сума непогашеного в строк кредиту становить 244 тис. грн. Межа відповідальності страховика 85%. 

Розрахувати страхове відшкодування.

Розв’язок:

Страхове відшкодування = Сумма непогашенного в срок кредита * Межа відповідальності : 100

Страхове відшкодування = 244000*85%/100=207 400 (грн.)

Діяльність страховиків і страхових  посередників у промислово розвинених країнах світу здійснюється в  таких організаційних формах: акціонерні компанії; товариства взаємного страхування, державні та змішані страхові організації; приватні підприємництва і товариства; кооперативні страхові організації; спільні підприємства, корпорації; бюро автостраховиків. 
 У окремих країнах склалася різна практика застосування організаційно-правових форм при створенні страхових товариств: у Німеччині, наприклад, переважають акціонерні товариства, у Франції — товариства взаємного страхування, у Великобританії поряд із страховими корпораціями функціонують асоціації взаємного страхування. Міцні позиції на страховому ринку Великобританії займають страхові посередники, що виступають в організаційних формах товариств і приватного підприємництва. У Італії й Іспанії досить широко практикується кооперативне страхування, у Німеччині, Великобританії, Франції, Японії функціонують страхові компанії за участю державного капіталу (наприклад, «Гермес» — у Німеччині, «Кофасе» — у Франції), діяльність яких в основному обмежується зовнішньоекономічною сферою. 
 Але в яких би організаційних формах не виступали страховики, їхня діяльність регулюється визначеними нормативними актами і звичайно контролюється спеціальними органами державного страхового нагляду. Такі органи є у Великобританії, Німеччині, Франції й інших країнах. 
Організація страхової справи у промислово розвинених країнах базується на спеціальних страхових законодавствах, судовому прецеденті і страхових традиціях.  
 Страховому ринку цих країн характерна висока частка страхових платежів (премій) у валовому національному продукті. Так, у Великобританії і Японії вона складає більше 8, у Швейцарії — 7,5, у ФРН і Нідерландах — біля 6% ВНП. Аналіз стану і тенденцій розвитку страхового ринку країн Європейського Співтовариства (ЄС) дозволяє відзначити процеси активної концентрації страхового капіталу й інтернаціоналізації страхової справи.          Країни, що входять у ЄС, поетапно усувають розходження в законодавстві своїх країн, що регулює страхову і фінансову діяльність страхових компаній, гарантії і пільги страхувальників.