Механізм чекових розрахунків
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ФАКУЛЬТЕТ
БАНКІВСЬКОГО БІЗНЕСУ
КАФЕДРА:
Банківської
справи
ІНДЗ
З дисципліни
«Міжнародна
банківська справа»
НА ТЕМУ:
«Механізм
чекових розрахунків»
ВИКОНАВ:
студент групи ФБС-44
Бобанич
Андрій Іванович
ПЕРЕВІРИЛА:
К.е.н., доцент кафедри
Банківської справи
Михайлюк
Роксолана Володимирівна
Тернопіль – 2010
ЗМІСТ
Вступ……………………………………………………………..
Історичні та правові основи становлення чекових розрахунків.....4
Загальна характеристика чека та його форми...…………………....8
Порядок
здійснення розрахунків чеками………………….……….
Використання
чеків у міжнародних
Висновки…………………………………………………………
Список використаних джерел………………………………………..23
ВСТУП
Чек — це письмова безумовна пропозиція чекодавця платнику здійснити платіж зазначеної у чеку грошової суми чекодержателю готівкою або у безготівковій формі (шляхом її переведення на банківський рахунок власнику чека).
Форми чеків та їх обіг регламентуються національним законодавством та нормами міжнародного права. Країни СНД у якості джерела чекового права використовують Постанову ЦВК та СНК СРСР “Положення про чеки” від 6 листопада 1929 року, а також нормами Женевської конвенції, яка встановила “Одноманітним закон про чеки”.
Чеки застосовуються для здійснення розрахунків у безготівковій формі між юридичними особами, а також фізичними та юридичними особами з метою скорочення розрахунків готівкою за отримані товари, виконані роботи та надані послуги. Застосування чека в платіжному обороті в значній мірі спрощує розрахунки, що дозволяє зменшувати витрати по обігу дійсних грошей і прискорювати розрахунки, так як усі чеки оплачуються по пред'явленню.
Як
засіб обігу і розрахунку чек
виникає із функції грошей, як платіжного
засобу, але не є дійсними грошима, а тільки
заміщує їх в платіжному обороті. Обіг
чеку, як засобу платежу обмежено, тому
що, по-перше, чек – це грошове зобов’язання
приватного порядку і не може використовуватись
як всезагальний засіб платежу. По-друге,
чек виступає лише як письмовий дозвіл
банку розпоряджатися засобами на поточному
рахунку чекодавця у банку і не може бути
як засіб кредиту, тобто на суму чека не
нараховують проценти, хоча він і виступає
у ролі кредитних грошей.
Історичні та правові основи становлення чекових розрахунків
Поява розрахункового чека у середньовічній Європі пов’язана з розвитком торгівлі й удосконаленням засобів забезпечення сфери розрахунків. Таким чином, незаперечним може вважатись той факт, що батьківщиною розрахункового чека є Італія. Найбільш давній документ цього роду датується 1276 роком, відповідно до нього пред’явникові документа належало право отримати певну грошову суму.
В історії виникнення та розвитку розрахункового чека велике значення має поява документів, що з’явилися в Голландії в XVI ст. Вони мали форму квитанції, що видавалася чекодавцем на ім’я третьої особи-платника – з метою посвідчення одержання від нього певної грошової суми. Надалі платник використовував видані йому квитанції як засоби платежу, а пред’явник, у свою чергу, набував право на одержання зазначеної в документі грошової суми від уповноваженої особи. Як остання виступала звичайно відповідна кредитна установа.
Розміщаючи свої кошти за депозитними договорами у ювелірів, клієнти були зацікавлені в одержанні певної грошової суми з переданих на зберігання грошей або інших цінностей, а ювеліри видавали своїм клієнтам прості векселі, які стали прообразом банкнот, що з’явилися пізніше. Але, незалежно від цього, особа, що передала кошти за депозитним договором, могла розпоряджатися ними за допомогою адресованих на її ім’я записок, що йменувалися касовими нотатками (cash notes). Саме ці касові нотатки найбільш подібні до конструкції розрахункового чека у сучасному його розумінні.
Інтенсивний розвиток розрахункових відносин з використанням розрахункового чека спричиняє збільшення кількості здійснюваних кредитно-розрахункових операцій, що в остаточному підсумку мало наслідком появу чекових книжок.
Еволюція
розрахункових засобів
Іншими словами, факт володіння вважався на той час достатньою підставою для визнання пред’явника законним наступником або спадкоємцем первісного кредитора.
В
Англії, країні класичного чекового обігу,
розрахунковий чек як найпоширеніший
засіб безготівкових
Подальше закріплення в англійському законодавстві конструкція розрахункового чека одержала з прийняттям Закону про переказні векселі 1882 р. (Bill of Exchange Act). Цей закон належить до правових актів, норми якого регламентують відносини, пов’язані з використанням трьох видів оборотних документів: переказного векселя (bill of exchange), чека (check) і простого векселя (promissory note). Положення даного нормативного акта урівнюють регулювання вексельних правовідносин із чековими, що підтверджує подібність правової природи чека й векселя. Так, згідно із статтею 73 Закону про переказні векселі 1882 р., чек розглядався в англійському праві як різновид переказного векселя, виставленого на банк, строком «по пред’явленню».
Надалі конструкція розрахункового чека знаходить подальший розвиток у спеціальному акті «Про чеки», прийнятому в Англії в 1957 р. Зазначений документ доповнює низку положень чекового обігу, передбачених Законом про переказні векселі 1882 р. Так, зокрема, норми спеціального акта «Про чеки» регламентують правове положення банків, що оплачують та інкасують чеки.
У торговому праві США, що розвивалося з англійського вексельного законодавства, норми якого були сприйняті Уніфікованим торговим кодексом США 1896 р., конструкція розрахункового чека отримала подальший розвиток.
У
цей час регулювання
Відповідно до іншої точки зору конструкція розрахункового чека одержала самостійний розвиток у результаті поступового формування положень актів окремого чекового законодавства найбільш розвинутих країн Європи. Ця точка зору є більш обґрунтованою, враховуючи історичні факти і виходячи із цих міркувань.
Подальший розвиток чекових відносин у радянський період історії України цілком залежав від економічної й фінансової політики соціалістичної держави. Згідно з Декретом від 19.04.1918 р. в епоху воєнного комунізму як цінні папери, так і розрахункові чеки в цивільному обороті не використовувались.
Специфікою цивільного законодавства вказаного періоду є існування суміжних із чеком правових конструкцій, які, однак, не характеризуються ознакою оборотоздатності та мають обмежений суб’єктний склад. До них належать чеки Зовнішпосилторгу, призначені для видачі громадянам СРСР, що працювали за кордоном. Грошові кошти у вигляді заробітної плати, зароблені за кордоном, виплачувалися за кордоном частково.
Залишок невиплачених коштів переводився на спеціальний рахунок, звідки при поверненні в СРСР їх можна було отримати готівкою, але вже не у вигляді іноземної валюти, а у вигляді спеціальних документів на пред’явника, що одержали назву «чек». Товари за такими чеками можна було придбати тільки в спеціалізованих магазинах валютної торгівлі «Берізка». Передача чеків іншим особам була заборонена. Крім цього, в розглядуваний період використовувалися чеки Державного банку для зовнішньої торгівлі СРСР. Вони призначалися для розрахунку за товари в спеціальних магазинах Торгмортрансу. Надалі чековий обіг регулювався також риписами Основ цивільного законодавства Союзу РСР і союзних республік. В Основах передбачалася можливість правового регулювання відносин у сфері розміщення (видачі) та обігу окремих видів цінних паперів з використанням положень підзаконних нормативних актів. Такий підхід приводив до відомчої сваволі й створював колізії між положеннями окремих правових актів.
Загальна характеристика чека та його форми
Розрахунковий
чек - це документ, що містить письмове
безумовне розпорядження
Чекодавець - юридична або фізична особа, яка здійснює платіж за допомогою чека та підписує його.
Чекодержатель - підприємство, яке є отримувачем коштів за чеком.
Банк-емітент - банк, що видає чекову книжку (розрахунковий чек) підприємству або фізичній особі.
Гарантована оплата чеків забезпечується депонуванням коштів на окремому балансовому рахунку № 722 "Розрахункові чекові книжки та розрахункові чеки" в банку-емітенті (у сумі ліміту).
Депонування коштів – це внесення певних грошових сум на зберігання до банку: у даному разі – для забезпечення банківської гарантії вчасності платежу. Для цього разом із заявою на видачу чекової книжки в банк подається платіжне доручення для перерахування коштів на рахунок N 722.
Бланки чеків брошуруються в спеціальні чекові книжки. Чекові книжки (розрахункові чеки) виготовляються на спеціальному папері на банкнотній фабриці НБУ за зразком, затвердженим НБУ. Чекові книжки брошуруються по 10, 20 та 25 аркушів.
З дозволу НБУ чекові книжки (розрахункові чеки) можуть бути виготовлені комерційними банками самостійно з дотриманням усіх обов'язкових вимог і мати фірмову позначку банку.
Головні бухгалтери підприємств, які ведуть розрахунки чеками, зобов'язані періодично перевіряти:
- правильність використання чеків особою, яку уповноважено на їх підписання:
- правильність виведення залишків ліміту на корінцях чеків;
- звіряти суми на корінцях чеків із записами у виписках з рахунка в банку.
На підприємстві чекові книжки повинні зберігатися під замком у безпечному від пожежі і крадіжки приміщенні.
Розрахункові чеки, які використовуються фізичними особами при здійсненні разових операцій, виготовляються окремими бланками. Їх облік ведеться окремо від чекових книжок.
Банк-емітент без видачі чекової книжки може видати на ім'я чекодавця (фізичної особи) один або декілька розрахункових чеків на суму, що не перевищує залишок коштів на рахунку чекодавця, або на суму, що внесена готівкою.
Строк дії чекової книжки - один рік. Розрахункового чека, який видається для разового розрахунку фізичній особі, три місяці. За погодженням з установою банку строк дії невикористаної чекової книжки може бути продовжений.
Чек включає:
- назву "розрахунковий чек";
- назву (для фізичних осіб - прізвище, ім'я, по батькові чекодавця, дані його паспорта або документа, що його замінює) власника чекової книжки (далі-чекодавця) та номер його рахунку;
- назву банку-емітента і його номер МФО;
- ідентифікаційні коди чекодавця та чекодержателя за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України, у фізичних осіб - ідентифікаційні номери у разі їх присвоєння державною податковою адміністрацією;
- назву чекодержателя;
- доручення чекодавця банку-емітенту сплатити конкретну суму, що зазначена цифрами та літерами;
- призначення платежу;
- число, місяць та рік складання чека, місце складання чека;
- підписи чекодавця та відбиток печатки.
Чек, на якому відсутній будь-який із зазначених реквізитів, вважається недійсним і повертається банку чекодавця без виконання.
Згідно з “Одноманітним законом про чеки” чек може передаватися однією особою іншій шляхом внесення до нього передаточного напису – індосаменту. Індосамент здійснюється на зворотній стороні чека і підписується особою, яка зробила цей напис. Той хто підписався під передаточним написом називається індосантом. Передаточний напис повинен бути простий та нічим не обумовлений. Він засвідчує передачу прав по чеку іншій особі, а також визначає відповідальність індосанта перед усіма наступними держателями чеку.
Залежно від характеру використання чека і умов передання виділяють кілька видів чеків (Рис. 1).
Рис. 1. Класифікація чеків за видами
Розрізняють наступні види чеків:
- іменний, або чек, який виписаний на користь відповідної особи. Такий документ не може бути переданий за допомогою звичайного індосаменту. Передача здійснюється цессією, тобто шляхом здійснення передаточного напису з поміткою “Не наказую”, який завірений нотаріально. При здійсненні передачі шляхом цессії його власник набирає тільки ті права, які мав попередній чекодержатель.
- ордерний чек, тобто чек, який виписаний на користь відповідної особи або її наказу. Такий чек передається за допомогою індосаменту з поміткою “Наказую” або без неї. Цей вид чеку найбільш широко застосовується в міжнародному розрахунковому обороті.
- чек на пред'явника виписується пред'явнику і може бути переданий іншій особі як з індосаментом, так і без нього. Як правило, цей чек виставляється клієнтом на свій банк. Чекодержатель висилає його своєму партнеру за кордоном, який при отримані виставляє його своєму банку для кредитування свого рахунка. Таким чином, за допомогою чеку на пред'явника чекодержатель здійснює розрахунок прямо своєму партнеру, в цілому це виявляється швидше, ніж розрахунок шляхом банківського переказу.
Згідно Женевської конвенції, чек, виставлений без зазначення одержувача, розглядається як чек на пред'явника.
Крім того чеки розділяються на фірмові та банківські.
Банківський чек – це чек, який виписаний банком на свій банк-кореспондент. У тексті таких чеків немає найменування фірми-чекодавця, а чекодавцем виступає банк боржника. Оплата по таким чекам здійснюється за рахунок коштів банка чекодавця на його рахунках в банку-кореспонденті за кордоном.
Фірмовий чек – це чек, виписаний фірмою на одержувача. В більшості випадків такі документи виписуються на пред'явника в національній або іноземній валюті на пред'явника і виставляються фірмою на свій банк. Оплата по ним провадиться за рахунок коштів чекодавця.
У випадках, коли при видачі чеку не мається на увазі отримання готівки, застосовуються кросовані та розрахункові чеки. Ознака, яка відрізняє кросований чек – дві паралельні лінії, які нанесені по діагоналі на лицевій стороні чеку. Це робиться для того, щоб усунути зловживання чеком. Його держатель не може отримати визначену суму готівкою. Ця сума зараховується на рахунок чекодержателя в банку, який виступає платником по чеку, або в іншому будь-якому банку. Такий чек можна оплатити тільки банку або іншій кредитній установі. При цьому, якщо між паралельними діагоналями вписується найменування банку, то чек може бути сплачений лише цьому банку. Таким чином, кросовані чеки застосовуються для переведення тієї чи іншої суми з одного рахунка на інший. Видача розрахункового чеку теж передбачає переказ грошей з одного рахунка на інший. Але в цьому випадку банк-платник кредитує на суму чеку рахунок чекодержателя.
Обмін
чека на готівку і отримання здачі
із суми чека готівкою юридичними особами
не дозволяється. У разі розрахунків
фізичних осіб з підприємствами торгівлі
та послуг розрахунковим чеком дозволяється
отримання чекодавцем здачі із суми чека
готівкою, але не більше двадцяти відсотків
від суми чека. Якщо сума здачі більша,
ніж двадцять відсотків від суми чека,
чекодавець має звернутися до установи
відповідного банку для переоформлення
чека. Невикористаний розрахунковий чек
його власник може повернути до банку,
що його видав, для зарахування суми на
свій рахунок або обміняти чек на готівку.
Порядок здійснення розрахунків чеками
Чеки з чекової книжки виписуються в момент здійснення платежу і видаються чекодавцем за отримані ним товари та надані послуги. Виписуючи чек, чекодавець переносить залишок ліміту з корінця попереднього чека на корінець виписаного чека і виводить новий залишок ліміту.
Приймаючи чек із чекової книжки до оплати, чекодержатель відділяє його від корінця, проставляє на звороті розрахункового чека та на корінці календарний штемпель, підписує чек і робить відповідні відмітки у відомості про прийняті до оплати розрахункові чеки. Чекодержатель здає в банк чеки разом із трьома примірниками реєстру. Реєстр вміщує повну інформацію про чеки, що надходять до установи банку.
Приймаючи чек в оплату за товари (виконані роботи, надані послуги), чекодержатель перевіряє:
- відповідність чека встановленому зразку;
- правильність заповнення чека;
- відсутність виправлень;
- відповідність суми корінця чека сумі, вказаній на самому чеку;
- строк дії чека;
- наявність на ньому чіткого відбитка штампа або печатки банку та назви чекодавця.
Після
цього чекодержатель
У разі пред'явлення до установи банку дефектного чека, який не був прийнятий до оплати підприємством торгівлі або послуг, установа банку робить запит по каналах зв'язку установі банку, яка виписала чек. Дефектний чек до отримання підтвердження залишається на руках у власника чека. Отримавши відповідь, працівник установи банку може дооформити чек (поставити печатку, підписи тощо) або виписати новий.
Чекодержатель
здає в банк чеки разом з трьома
примірниками реєстрів - якщо рахунки
чекодавця і чекодержателя
Реєстр вміщує таку інформацію про чек:
а) номер рахунку чекодавця, його ідентифікаційний код за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України;
б) назву банку-емітента та його номер МФО;
в) назву чекодержателя, номер його рахунку та ідентифікаційний код за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України;
г) назву банку чекодержателя та його номер МФО;
д) суму чека;
є) номер чека;
ж) загальну суму реєстру.
Перший примірник реєстру чеків має завірятися підписами та відбитком печатки чекодержателя згідно з карткою зразків підписів.
Якщо чекодавець і чекодержатель обслуговуються в одній установі банку, після перевірки правильності складання реквізитів чека і реєстру, кошти списуються з відповідного рахунку чекодавця та зараховуються на рахунок чекодержателю на підставі першого примірника реєстру.
Для здійснення розрахунків чеками між клієнтами різних банків (Рис. 2) банк чекодержателя зобов'язаний прийняти чек з реєстром та разом з другим та третім примірниками реєстру інкасувати чек спецзв'язком до банку-емітента.
Рис. 2. Схема здійснення розрахунків чеками при обслуговуванні продавця і покупця різними установами банків
Останній примірник реєстру повертається чекодержателю з відміткою про оплату – якщо клієнти обслуговуються в одній установі банку, або з відміткою про інкасування - якщо клієнти обслуговуються в різних банках.
Чек із чекової книжки пред'являється до оплати в банк чекодержателя протягом десяти календарних днів (день виписки чека не враховується).
Після отримання чека разом з двома примірниками реєстру банк-емітент перевіряє:
- відношення даного чека до цього банку;
- відповідність номера рахунку чекодавця, який проставлений в чеку, зазначеному в картці;
- відповідність підписів та відбитка печатки чекодавця з карткою зразків підписів або наявність напису: "За дорученням від ________201_ р.";
- чи не перевищує сума чека граничної суми ліміту чекової книжки;
- належність номера чека до виданої книжки та дотримання строків дії книжки;
- правильність оформлення чека.
Після
цього банк-емітент
Коли гроші не надійшли в банк чекодержателя після закінчення 10 календарних днів від дати інкасування чека, банк здійснює запит електронною поштою до банку-емітента щодо причин несплати чека. Банк-емітент, отримавши запит, не пізніше наступного робочого дня має дати відповідь банку чекодержателя, який повідомляє про це чекодержателя.
Документообіг при розрахунках чеками можна зобразити схематично (Рис. 3).
Рис. 3. Документообіг при розрахунках чеками
1 - у банк подається заява на видачу чекової книжки і платіжне доручення
на депонування суми ліміту;
2 - банк депонує кошти на окремому рахунку;
3 - клієнтові видається чекова книжка;
4 —
постачальникові виписується
5 - відвантажуються товари або надаються послуги;
6 - чекодержатель здає в банк реєстр оплачених чеків разом із чеками;
7 - сума
чека оприбутковується на
8 - чек інкасується в банк платника;
9 — банк платника списує кошти, які були депоновані на окремому рахунку;
10 - кошти за чеком перераховуються в банк постачальника;
11 - сума чека зараховується на рахунок постачальника.
Невикористані чеки після закінчення строку дії чекової книжки або вичерпання ліміту підлягають поверненню до банку-емітента, де вони мають бути погашені банком. За бажанням клієнта банк може продовжити строк дії чекової книжки або клієнт може поповнити її ліміт у разі його вичерпання. Коли клієнт вирішить припинити розрахунки чековою книжкою до закінчення строку її дії чекодавець подає її в банк разом з дорученням для зарахування невикористаного залишку ліміту на той рахунок, з якого депонувалися кошти.
Клієнт може поповнити ліміт чекової книжки у разі його вичерпання. Для поповнення ліміту чекодавець подає в банк доручення (фізична особа подає заяву або заповнює спеціальний ордер) разом з відповідною чековою книжкою. У дорученні в рядку "Призначення платежу" вказується ''Поповнення ліміту за чековою книжкою".
Якщо при повному використанні чеків ліміт чекової книжки буде невичерпаним, чекодавцю може бути надана нова розрахункова чекова книжка на суму невикористаного ліміту. Для цього чекодавець має подати в банк книжку з корінцями використаних чеків разом із заявою на отримання нової чекової книжки.
Строк дії нової чекової книжки вираховується з дня її видачі.
Банк-емітент може відмовитись від оплати чека у випадках, якщо:
- чек заповнений з порушенням або має виправлення і підчистки, факсиміле замість підпису;
- реєстр чеків заповнений з порушенням або має виправлення і підчистки, факсиміле замість підпису;
- чек виписаний чекодавцем на суму більшу, ніж задепонована на аналітичному рахунку “Розрахунки чеками”.
