Механізм держави і державний апарат

                  Курсова

Механізм  держави і державний апарат

План

1.Механізм держави і його  структура

2. Поняття державного апарату.  Державні органи та їх види.

3. Принцип організації і діяльності державного апарату. Поділ державної влади.

4. Організація влади на місцях. Взаємодія місцевих державних   органів і органів місцевого  самоврядування.

5. Державна служба  та її види. Державний службовець, посадова особа.

ВСТУП

Кожна держава для повноцінного здійснення своїх задач і реалізації функцій повинне створювати різні  державні організації, що у юридичній  науці називають механізмом держави.

Механізмом держави, як правило, вважається система органів державної влади  та інших основних інститутів держави. До механізму держави, поряд з  органами державної влади, належать також громадянство, територія, бюджетна, грошова i банківська системи, Збройні  сили та інші військові формування держави, державні симвали тощо.

Тлумачення механізму держави, як системи всіх державних організацій  що здійснюють не тільки yпpaвлiння суспільними справами, але i забезпечують життєдіяльність всього суспільства , переносить акцент з політичного характеру діяльності держави на її соціальну спрямованість , де політика е важливим, але не єдиним аспектом цієї діяльності. . В свою чергу наведена інтерпретація держави дає можливість внести цілий ряд доповнень у поняття правової держави, ii співвідношення з громадським cycпiльством, по іншому врегулювати межі вже не тільки політичного впливу держави на суспільство але и безпосередньо економічного, соціального i духовного.

Частина державних організацій (органи держави) наділяються владними повноваженнями, за допомогою яких здійснюється керування  в суспільстві з метою реалізації завдань і функцій держави. Ця частина відображається окремими спеціальними поняттями, яким є поняття апарата  держави.

Державні підприємства й установи - це організації, що під керівництвом державних органів (апарата держави) практично здійснюють функції держави  в сфері виробничої діяльності, безпосередньо  зв'язаної зі створенням матеріальних цінностей (державні підприємства), чи діяльності, зв'язаної зі створенням нематеріальних цінностей (державні установи). Про  державні підприємства й установи як складові частини системи державних  організацій варто сказати, що вони виявляють собою організовані державою трудові колективи працівників  і службовців на чолі з призначеним  і діючим на основі єдиноначальності відповідальним керівником. У відмінності  від державного апарата, зміст діяльності підприємств складається в створенні  матеріальних цінностей, задоволенні  суспільних інтересів, здійсненні інших  економічних функцій. Для державних  установ типової є невиробнича  діяльність у сфері охорони здоров'я, наукових досліджень, проектуванні, навчально-виховної, утворювальної-духовно-освітньої роботи.

При вивченні механізму держави i державного апарату .необхідно врахувати як загальні закономірності розвитку держави так i дії соціальних чинників розвитку – зміна державного механізму протягом багатьох століть тощо.

Метою написання даної курсової роботи є вивчення функціонування механізму  держави, взаємодії його органів, з'ясування складу державних органів, структури  державного апарата.

1.Механізм держави і  його структура

Кожна держава для повноцінного здійснення своїх завдань і реалізації

функцій повинна створювати різноманітні організації, сукупність яких

називається механізмом держави.

Механізм держави – це сукупність державних органів, установ підприємств  та інших державних інститутів, за посередництвом яких практично здійснюються завдання і функції держави( книжка с 124)

Ознаки механізму держави:

1) це ієрархічна система, тобто  система, побудована на засадах  субординації та координації.  Політико-організаційну основу системи  складають органи держави, територія  держави, збройні сили та інші  державні військові формування, державні символи, столиця держави;

2) це цілісна система внутрішньо  організованих елементів, яка  має єдині принципи побудови  і єдині завдання та цілі  діяльності. Кожний із суб'єктів  механізму держави як його  системний елемент є органічно  обумовленим усіма іншими його  елементами і функціонуванням  системи в цілому;

3) це система, яка має чітку  структуру з певними зв'язками  між її елементами. Первинними  елементами є державні органи.

4) це система, яка має єдину  бюджетну, грошову, банківську системи,  державну власність, котрі становлять  Ті організаційно-економічну основу;

5) це взаємодіюча, динамічна  і реально працююча система,  за допомогою якої функціонує  держава, здійснюється управління  суспільством (по суті, механізм  держави створюється для виконання  її функцій).

Між функціями держави i його механізмом зв'язок прямий i нерозривний. Внаслідок  того, що механізм якраз i створюється  для виконання функцій держави, останнім в зв’язку з цим належить визначальна роль органи держави i установи вимушені підстроюватися до його функцій, що зманюються. .Якщо наприклад в суспільстві беруть верх функції, витікаючи з класових або національних суперечностей, то услід за цим неминуче вийдуть на перший, план, такі елементи механізму держави, як органи i установи насильства, примушення. .

У літературі можна зустріти ототожнення  «механізму» і «апарату» держави. Тим часом поняття механізму  держави ширше за поняття державного апарату за складом і структурою. Механізм держави, по суті, є апаратом у дії, у функціонуванні — із усіма  зв'язками, що існують і виникають  між його частинами.

Механізм держави має розглядатися не як проста сукупність складових  його елементів (державних органів, організацій, установ), а як система  цих елементів, функціонально сумісних, узгоджених між собою і системою в цілому, котрі перебувають у  постійному відновленні з метою  підтримання своєї основної функції  — управління.

Структура механізму держави

Структурно механізм держави складається  з трьох рівнів.

I рівень становлять  державні підприємства, установи  та організації, які забезпечують  реалізацію економічних і соціальних  функцій держави. Їх основним  призначенням є створення необхідних  економічних умов функціонування  держави та суспільства. 

II рівень механізму  держави складають органи держави.  Це особлива частина державного  механізму, що забезпечує виконання  владних повноважень. Система  даних органів йменується апаратом  держави, який і буде предметом  самостійного розгляду в подальшому. До органів держави примикають державні установи, які владними повноваженнями не володіють, а виконують соціальні функції в сфері політики, утворення, охорони здоров'я, науки та ін.

III рівень становлять  структури спеціального призначення.  Це контрольно-наглядові органи, збройні сили, поліція, спецслужби, органи виконання кримінальних  покарань. Вони фінансуються з  бюджету, створюються органами  держави, їм підпорядковуються  та забезпечують реалізацію правоохоронних, контрольно-наглядових і каральних  функцій. Саме ці органи забезпечують  захист суверенітету держави,  її територіальної цілісності  та недоторканності, охорону прав  і свобод громадян, дотримання  вимог закону та покарання  винних у порушенні нормативних  вимог осіб.

(О. В.  Зайчук, Н. М. Оніщенко Теорія держави і права Академічний курс

Підручник Київ Юрінком Інтер2006 ))

Загальними рисами для всіх різновидів державних організацій, які входять  до складу механізму держави, є те, що:

-вони є за своєю природою державними інститутами на відміну від самоврядних організацій;

-за їх посередництвом практично виконуються завдання і функції держави;

-вони утворюються за рішенням держави, уповноважених державних органів;

-вони утримуються за рахунок бюджетних коштів;

-їх працівники як державні службовці мають особливий статус, особливі гарантії зайнятості та соціального захисту.

Поняття i ознаки державного органу

Первинним i структурно-найважливішим  елементом механізму держави  є орган держави.

Державні органи - це частина організацій  держави, що наділені владними повноваженнями для управління суспільством з метою  виконання функцій і завдань  держави.

Ознаки органу держави:

І) формується державою або безпосередньо  народом (наприклад, парламент) відповідно до закону і функціонує на його основі;

2) має передбачені конституцією  або іншими законами спеціальні  функції, які він здійснює від імені держави;

3) має державно-владні повноваження, що дозволяють йому здійснювати юридичне обов'язкові дії:

а) видає нормативні та індивідуальні акти;

б) здійснює контроль за точним і неухильним виконанням вимог, передбачених цими актами;

в) забезпечує і захищає ці вимоги від порушень шляхом застосування заходів  виховання, переконання, стимулювання, у разі потреби — державного примусу;

4) функціонально взаємодіє із  іншими органами в процесі  реалізації своїх повноважень,  керуючись принципом «дозволено  лише те, що прямо передбачено  законом». Принцип «дозволене усе,  що не заборонено законом»  не належить до діяльності  державних органів. Цей принцип  діє у сфері майнових відносин громадян, юридичних осіб;

5) складається із службовців, що  перебувають в особливих правовідносинах  один з одним і органом: обсяг,  порядок використання ними владних  повноважень встановлюються законом  і набувають конкретизації в  посадових інструкціях, штатних  розкладах та ін.

6) має необхідну матеріальну  базу — казенне майно, що  знаходиться в його оперативному  управлінні; свій рахунок у банку;

джерело фінансування — державний  бюджет;

7) має організаційну структуру  (побудова за видами окремих  служб і чисельним складом), територіальний  масштаб діяльності, систему службової  підзвітності та службової дисципліни.

В Україні діяльність більшості  державних органів регламентована Законами України і чинною Конституцією. До цих законів належать: "Про  Президента України", "Про міліцію", "Про прокуратуру", "Про службу безпеки України", "Про адвокатуру", "Про Збройні Сили України", "Про Конституційний Суд України", "Про Уповноваженого Верховної Ради з прав людини", "Про державну податкову службу в Україні", "Про державну службу", "Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх", "Про статус народного депутата", "Про державну виконавчу службу", "Про господарський суд", "Про прикордонні війська України", "Про вищу раду юстиції"", положення "Про Міністерство юстиції України" та інші. На жаль, досі не прийнято закону про Кабінет Міністрів України та ряд інших законів.

Державні підприємства

Державні підприємства (підприємства державної форми власності) засновуються для здійснення господарської діяльності з метою виробництва необхідної державі продукції, виконання різних робіт і надання різних послуг для задоволення потреб суспільства.

Державні установи

Державні установи — це державні організації, які здійснюють практичну  діяльність з виконання функцій  держави в різних сферах: соціальній, культурній, освітній, у сфері охорони  здоров’я тощо.

Для державних установ типова не виробнича діяльність і вони функціонують в основному на підставі бюджетного фінансування. Слід мати на увазі, що державні підприємства і установи не можуть характеризуватися як державні органи тому, що вони:

а)         не наділені владними повноваженнями, тобто не є носіями державної влади;

б)         здійснюють управлінські функції лише у сфері  своєї діяльності в межах підприємства чи установи;

в)         мають  чітко визначену тільки їм притаманну організаційну структуру, характер повноважень;

г)         керуються  у своїй діяльності статутом, наділені правами юридичної особи.

Чому державні підприємства і державні установи не можна віднести до державних  органів? Тому що вони відрізняються  від державних органів низкою ознак'.

(1) не мають державно-владних  повноважень, тобто не є носіями  державної влади;

(2) безпосередньо створюють матеріальні  або духовні блага;

(3) мають специфічну організаційну  структуру: є організованими державою  трудовими колективами робітників  і службовців на чолі з відповідальним  керівником, що діє на засадах  єди­ноначальності;

(4) мають суворо позначене коло  повноважень: адміністрація підприємств  і установ здійснює управлінські  функції виключно у сфері своєї  діяльності, у межах підприємства  або установи;

(5) керуються у своїй діяльності  власним статутом відповідно  до законодавства.

Отже, державні підприємства і державні установи слід відрізняти від органів  держави, але їх не можна протиставляти  одне одному, оскільки усі вони належать до державних організацій, які діють  у єдності та взаємозв'язку: державний  апарат забезпечує реалізацію функцій  держави завдяки діяльності підприємств  і установ, якими керує.

2. Поняття державного  апарату. Державні органи та  їх види.

Апарат держави — частина  механізму держави. У будь-якій країні сформований державний апарат постає як єдина цілісна система.

Апарат держави — це система  всіх державних органів що уповноважені здійснювати державну владу, здійснювати вiдпoвiдні їй функцій у межах своєї компетенції.

Державний апарат будує свою діяльність на підставі певних принципів. До них  належать: а) демократизм; б) національна  рівноправність; в) законність; г) суверенність; ґ) розподіл влади; д) соціальна справедливість; є) гуманізм і милосердя; є) поєднання  переконання і примусу; ж) привселюдність, відкритість, врахування громадської  думки тощо.

Ознаки апарату держави:

1) система державних органів,  що становить собою налагоджену  структурну організацію, засновану  на загальних принципах, єдності  кінцевої мети, взаємодії та орієнтовану  на забезпе­чення реалізації  функцій держави;

2) система юридичне оформлених  державних органів, тобто таких,  що наділені компетенцією (повноваженнями, предметом ведення, юридичною  відповідальністю) і займаються  управлін­ням суспільством на  професійній основі як носії влади;

3) система державних органів,  у рамках якої діяльність державних  службовців суворо відмежована  від «власності», яка належить  їм як суб'єктам;

4) система органів, кожний із  яких має матеріально-технічні  засоби для здійснення цих  функцій;

5) система органів, диференційованих  відповідно до принципу поділу  влади на законодавчу, виконавчу  і судову;

6) система органів, яка здійснює  свою діяльність з управління  суспільством і виконання функцій  держави у формах безпосередньо  управлінських і правових.

Державний апарат є системою державних органів.

Орган держави — це структурований i організований державою чи безпосередньо  народом колектив державних службовців (або депутатів Рад), який (орган) наділений державними владними повноваженнями, здійснює державно-організаторські, розпорядчі, судові та інші функції відповідно до свого призначення .

Кожен державний орган — це структурна уособлена ланка, відносно самостійна частина державного апарату, яка  виконує певні завдання, функції  держави і володіє такими основними  ознаками:

1. Здійснює від імені держави  передбачені законом функції  у відповідній сфері діяльності.

2. Володіє владними повноваженнями, чим і відрізняється від державних  підприємств та установ.

3. Має відповідну компетенцію,  тобто закріплення сукупності  завдань, функцій, прав і обов'язків  (повноважень). Компетенція передбачає  свій предмет відання, тобто  свою сферу діяльності, для кожного  державного органу.

4. Характеризується відповідною  структурою, тобто будовою, згідно  з видами окремих служб і  чисельністю складу (штату).

5. Має територіальний масштаб  дій.

6. Формується в порядку, який  встановлюється законом.

7. Встановлює правові зв'язки  міждержавними службовцями.

8. Володіє, державним майном, яке  знаходиться в його оперативному  управлінні. Основна властивість  державного органу полягає в тому, що він може видавати юридичні акти, обов'язкові для виконання тим, кому вони адресовані, застосовувати заходи примусу, переконання, виховання, заохочення для забезпечення вимог цих актів; здійснювати нагляд за їх реалізацією.

Принцип поділу влади не є абсолютним. З одного боку, є потреба узгодження і взаємного правового контролю діяльності різних гілок влади. З  іншого боку, здійснення судового контролю за законністю діяльності управлінського апарату означає порушення принципу поділу влади, тому що у такий спосіб судова влада втручається у виконавчу. Отже, принцип поділу влади не можна  реалізувати повністю.

Державні  органи можна поділити на такі види:

1)         За місцем у системі державного  апарату:

а)         первинні — створюються шляхом прямого  волевиявлення народу;

б)         вторинні — всі інші органи, які  створюються первинними органами і  підзвітні їм.

2)         За способом утворення:

а)         виборні (Верховна Рада, Президент України);

б)         такі, що призначаються (Кабінет Міністрів, Генеральна прокуратура України  та ін.);

в)         успадковані.

3)         За часом функціонування:

а)         постійно діючі (загальнодержавні) (Верховна Рада, Президент, Кабінет Міністрів, Верховний Суд України та ін.);

б)         тимчасові (спеціальні комісії Верховної  Ради України тощо).

4)         За територією, на яку поширюється  їх юрисдикція:

а)         загальнодержавні (Верховна Рада, Президент, Верховний Суд України та ін.);

б)         місцеві (локальні — органи Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, місцеві суди та ін.).

5)         За складом:

а)         колегіальні (Верховна Рада, Конституційний Суд України тощо);

6)         одноособові (Президент України,  Уповноважений Верховної Ради  України з прав людини тощо).

7)         За характером повноважень:

а)         загальної компетенції (Кабінет  Міністрів України тощо);

б)         спеціальної компетенції (Міністерство юстиції України тощо).

8)         За функціями і правовими формами  діяльності:

а)         правотворчі (Верховна Рада, Президент  України, Кабінет Міністрів України  тощо);

б)         правозастосовні (Кабінет Міністрів  України, місцеві державні адміністрації  тощо);

в)         правоохоронні (Міністерство внутрішніх справ України, СБУ тощо);

г) контрольно-наглядові (Генеральна прокуратура України  тощо).

((http://yurist-online.com/Державний орган - поняття, ознаки, види

))

Державний орган складається з  державних службовців, тобто осіб, які на професійній основі виконують  завдання і функції держави.

Статус, права і обов'язки, засади діяльності державних службовців визначаються Законом України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 р.

Таким чином, доречно буде дати ще одне визначення органу держави, як структурно-організованого колективу державних службовців (або одного державного службовця), які наділені владними повноваженнями та необхідними засобами для виконання  певних завдань і функцій держави.

За поділом на гілки влади державні органи поділяються на органи законодавчої, виконавчої та судової влади. Органом законодавчої влади виступає парламент, який може бути однопалатним або двопалатним.

Виконавча влада здійснюється урядом, який при парламентському правлінні  очолює прем' єр-міністр, а за умов президентського — президент. Виконавча влада — влада, що має право безпосереднього управління державою. Носієм цієї влади в масштабах усієї країни є уряд. Назва уряду встановлюється Конституцією і законодавством. Частіше за все уряд має офіційну назву — Ради або Кабінети міністрів.

Законодавча влада — це делегована народом своїм представникам  у парламенті (Верховній Раді, Державній  Думі, Конгресі, Сеймі, Фолькетинзі, Альтинзі та ін.) державна влада, що має виключне право приймати закони. Відповідно до ст. 75 Конституції України «єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент — Верховна Рада України». Назва гілки влади «законодавча» не означає, що, крім основної законодавчої діяльності (законодавча функція), представницькі органи не здійснюють ніякої іншої діяльності.

 Судам належить виключне  право на здійснення правосуддя.

З позицій реалізації права правосуддя і судова влада — поняття не тотожні. Правосуддя — форма захисту  права судовою владою, де рішення  суду є акт правосуддя для захисту  порушеного або заперечуваного права. Ефективність діяльності судів має три складові: швидкість і оперативність вирішення спорів, обґрунтованість і законність рішень, забезпечення їх виконання.

Роль судової влади полягає  у стримуванні двох інших гілок  влади в рамках права і конституційної законності шляхом здійснення конституційного  нагляду і судового контролю за ними.

Кожний державний орган для  здійснення своїх функцій і вирішення  завдань наділяється компетенцією. Компетенція — це окреслений законодавством певний обсяг повноважень, обов 'язків та прав державного органу. Компетенція державного органу встановлюється конституцією або відповідним актом законодавства, залежить від характеру функцій та завдань, для виконання яких створено цей орган, а також його місця в системі державного апарату. Державні органи не можуть ухилятися від реалізації своєї компетенції, але водночас не мають права виходити за її межі. При цьому державно-владне повноваження, особливість юридичної природи якого полягає в тому, що воно є своєрідним «правообов'язком», тобто «владним» правом, спрямованим на виконання покладеного за посадою обов'язку, має бути завжди конкретним за змістом і законодавчо обмеженим за обсягом.

3. Принципи Організації  і діяльності державного апарату.  Поділ державної влади.

Принцип бла бла бла

Єдність системи органів держави, що складають апарат, забезпечується за допомогою системи принципів. Саме вони забезпечують основу організації  та діяльності державного апарату.

Для підвищення ефективності і якості функціонування державного апарату необхідно, щоб в основі організації і діяльності знаходилася система принципів.

Принципи апарату держави —  це основні ідеї та положення, що закріплюються  нормативно і покладаються в основу його функціонування. До них належать: принцип оптимальності організації  та функціонування держапарату, принцип  ефективної діяльності держапарату, принцип  гуманізму, принцип законності та конституційності, принцип професіоналізму, принцип  єдності та поділу влади, принцип  верховенства влади.

Основні принципи організації і  діяльності державного апарату:

1) пріоритет прав і свобод  людини;

2) єдність і поділ влади;

3) верховенство права — виражається,  наприклад, у праві оскарження  в суді рішень державних органів,  відшкодуванні шкоди, заподіяної  їх незаконними діями;

4) законність;

5) ієрархічність — підлеглість  по вертикалі;

6) організаційно-правова зв'язаність  діяльності державних органів  і посадових осіб;

7) поєднання виборності і призначуваності;

8) демократизм методів і стилю  роботи;

9) змінюваність;

10) поєднання колегіальності та  єдиноначальності;

11) гласність і урахування громадської  думки;

12) професійна компетентність;

13) економічність, програмування,  науковість;

14) право рівного доступу до  державної служби.

Поділ

3 питанням організації та діяльності  державного апарату тісно пов'язаний  поділ влади.

Він є найважливішою  гарантією демократизму державного ладу, забезпечення прав та законних інтересів  людини і громадянина. Цей принцип дозволяє ефективно виявляти і відображати інтереси як більшості,так і меншості різноманітних груп населення – національних,регіональних,фахових,  створювати сприятливі умови для прийняття компромісних державних рішень.

Науковий аналіз і  вирішення проблем правильної організації  поділу влади здатні розв*язати низку важливих практичних завдань. До них належать організація найбільш раціонального розподілу праці в державному апараті, недопущення узурпації влади одним чи групою державних органів,їх взаємне стримування від спроб надмірної концентрації влади, раціональне розв*язання конфліктів, що неминуче виникають у суспільстві [с.54].

Соціальна цінність поділу влади полягає в тому, що він  покликаний запобігти можливості зосередження повноти влади в руках будь-якої гілки чи державного органу [с.56].

(О.Р.Дашковська ,Принцип поділу влади як гарантія політичної свободи людини і громадянина,с 54,56)

Ті ж цілі,але в іншому конституційному вираженні,має система «стримувань і противаг»(англ. «checks and balances»).

Стримування і противаги  –це система політико-правових засобів, які дозволяють одній галузі влади впливати на діяльність іншої, що здійснюється шляхом узаконеного проникнення у сферу діяльності іншої гілки влади. Отже. варто констатувати,що система стримувань і противаг представляє єдино можливу схему організації державної влади в демократичному суспільстві. Відповідно до цього принципу,кожна гілка влади не тільки врівноважує,але й обмежує інші гілки влади. Інститут стримувань і противаг,його зміст, взаємовідносини різних гілок влади перебувають в діалектичному розвитку залежно від зміни конкретних соціально – економічних,політичних, культурних умов життя суспільства.[с.76]

(О.П.Дзьобань. Теоретичні основи поділу та взаємодії влади)

Конституція України 1996р. визнала людину найвищою соціальною цінністю не тільки для держави,але й для всього суспільства,усі інші соціальні цінності мають бути підпорядковані , субординовані цінності людини. Держава повинна створити і гарантувати такі умови,які стануть бар*єром  всевладдю її органів щодо людини,має перешкоджати виникненню таких ситуацій,коли людина може стати маріонеткою будь-якої державної політики, »гвинтиком», державного механізму; не існує такої цінності заради якої можна було б пожертвувати інтересами людини.

У сучасній юридичній  науці використовується функціонально- класифікаційна модель,що бере як визначальний критерій форми діяльності органів державної влади. З цих позицій ми можемо виділити такі функціональні групи: законодавча діяльність,виконавча діяльність,правосуддя,державний контроль,діяльність глави держави.[с.84]

(А.С.Захаров. Теоретико-методологічні  питання застосування функціонального  критерію класифікації в системі  органів державної влади в  україні)

Законодавчою владою є діяльність держави із встановлення загальнобов*язкових юридичних норм. Здійснюється вона, як правило, загальнодержавним представницьким органом. Верховенство законодавчої влади обмежене принципами права,контитуцією, правами людини. Вона визначає форму державного устрою, створює установи, визначае ті правила,за якими вони повинні діяти тощо.(дзьобань. С.78)

Відповідно до Конституції. України  єдиним органом законодавчої влади  України є парламент — Верховна Рада України (ст. 75 К.У.). Вона правомочна розглядати i вирішувати будь-яке питання, що не входить згідно з Конституцією в компетенцію органів виконавчої державної або судової влади, а також що не є таким, який вирішується  виключно всеукраїнським референдумом.