Метрологія

    План

    1. Метрологічні характеристики засобів вимірювальної техніки

    2. Принципи побудови  та зміст основних систем стандартів: ЄСКД, ЄСТД, ДСВ, ССБП, ЄСТПВ

    3. Загальні вимоги до органів з сертифікації продукції відповідно до вимог ДСТУ EN 45001-98

    4. Вітчизняний та світовий досвід управління якістю

    5. Розробити проект сертифіката  відповідності на серійно вироблюваний  «Окіст ленінградський» варений  1000т. 

    1. Метрологічні характеристики засобів вимірювальної техніки

    Вимірювання фізичних величин зазвичай здійснюється шляхом експерименту та обчислень за допомогою спеціальних технічних  засобів. Залежно від виду вимірюваних  величин, необхідної точності їх, умов проведення експерименту та виду потрібної  інформації використовуються різноманітні засоби вимірювальної техніки, що видають  відповідні сигнали вимірювальної  інформації. Будь-яка фізична вимірювана величина завдяки засобам вимірювання  перетворюється на відповідний сигнал, який спостерігач сприймає безпосередньо  на шкалі приладу, або ж після  перетворення і опрацювання передається  через канали зв'язку на інші засоби вимірювання у вигляді сигналу  зовсім іншої фізичної величини.

    Засіб вимірювальної техніки - технічний  засіб, який застосовується під час  вимірювань і має нормовані метрологічні характеристики.

    Особливе значення мають їх нормовані метрологічні характеристики, які враховують види та типи засобів вимірювань, умови їх роботи, порядок визначення похибок та методи повірки.

    Перелік нормованих метрологічних характеристик  засобів вимірювальної техніки  регламентується нормативно-технічною  документацією на відповідні типи засобів  вимірювальної техніки.

    Метрологічні  характеристики — характеристики засобів  вимірювальної техніки, які нормуються для визначення результату вимірювання, їхніх основних та додаткових похибок  за визначених умов проведення вимірювань (повірок).

    У технічній документації на засоби вимірювань визначаються умови контролю метрологічних  характеристик; об'єм вибірки, кількість  точок вимірювань та їх розміщення у діапазоні вимірювань, допустимі  похибки вимірювань, умови проведення експериментів. Метрологічні характеристики контролюються щодо відповідності  регламентованих значень як експериментальними, так і розрахунковими методами.

    До  нормованих метрологічних характеристик  відносять такі:

    1. Розмах шкали засобу вимірювальної  техніки вибирається зі стандартного  ряду шкал для відповідних  вимірюваних величин. Шкала засобу  вимірювань може виражатися як  в одиницях вимірюваної величини (відсотках), так і у нормованих  одиницях (сигналах), які відповідають  розмаху шкали і використовуються  при імітаційних методах повірки  (наприклад, розмах шкали потенціометра  в одиницях температури 0—600 °С  гр. ХК, а нормоване значення шкали  0—49,11 мВ).

    2. Межі допустимої похибки засобу  вимірювальної техніки нормуються  приведеною похибкою, яка відповідає  його класу точності.

    3. Основні похибки засобу вимірювальної  техніки відповідно до нормативно-технічної  документації для відповідного  засобу наводяться у вигляді  сумарної похибки: 

    ∆ — межа допустимої абсолютної похибки  при довірчій імовірності не менше 0,95;

    ∆в  — межа допустимої випадкової складової  похибки при довірчій імовірності  не менше 0,95;

    σ(∆в) — межа допустимого середнього квадратичного  відхилення випадкової складової похибки;

    ∆с  — межа допустимої систематичної  складової похибки при р — 0,95;

    М(∆С) — математичне сподівання систематичної  складової похибки.

    В інтервал, обмежений допустимими  основними похибками ∆, ∆в, та ∆с, мають вкладатися не менше 90 % усіх можливих значень основних похибок.

    4. Додаткові похибки визначаються  для кожної з величин, що  впливають на вимірювання, відповідно  до нормативно-технічної документації, а також регламентуються межі  цих похибок. Додаткові похибки  регламентуються зазвичай для  нових або закордонних засобів  вимірювань, які використовуються  у промисловості. 

    5. Час проведення вимірювання фізичної  величини чи технологічного параметра. 

    6. Термін експлуатації засобів  вимірювальної техніки. 

    2. Класифікація засобів вимірювальної  техніки 

    Залежно від призначення, будови, принципу дії  та інших характерних ознак засоби вимірювальної техніки застосовуються для технологічних та теплотехнічних вимірювань і поділяються на групи.

    Основна класифікація передбачає розподіл засобів  вимірювань за родом вимірюваних  величин. Для найбільш поширених  засобів вимірювання умовно прийняті такі назви:

    для засобів вимірювання температури  — термометри і пірометри;

    тиску — манометри, вакуумметри, мановакуумметри, тягоміри, напороміри, барометри;

    витрати та кількості — витратоміри, лічильники та витратоміри з лічильниками;

    рівня — рівнеміри та показчики рівня;

    складу  димових та інших газів — газоаналізатори, киснеміри та ін.;

    аналізу та складу рідини — аналізатори  рідини, кондуктометри, рН-метри, густиноміри, рефрактометри та ін.;

    вологості — вологоміри, психрометри, гігрометри тощо.

    Додатково засоби вимірювань поділяються на групи  за такими ознаками:

    за  принципом дії та використанням  енергії — механічні, електричні, рідинні, пневматичні, гідравлічні, хімічні, ультразвукові, інфрачервоні, радіоізотопні  та ін.;

    формою  показань — аналогові та цифрові;

    характером  відображення — показуючі, самописні, реєструючі, інтегруючі;

    призначенням  — промислові (технічні), лабораторні, зразкові, еталонні;

    місцем  розташування — щитові, місцеві, дистанційні;

    габаритами  — мініатюрні, малогабаритні, нормальні  та великогабаритні.

    Майже кожний засіб вимірювань можна віднести до будь-якої групи. Наприклад, термометр  може бути промисловим, самописним, електричним, щитовим, малогабаритним та ін.

    Промислові (робочі) засоби вимірювань є найпоширенішими  засобами вимірювальної техніки. Вони використовуються для вимірювання  технологічних або теплотехнічних параметрів, мають порівняно просту структуру та конструкцію, високу надійність і необхідну точність, прості в  експлуатації та ремонті. Показання  промислових приладів видно на велику відстань, а наявність сигнальних пристроїв дозволяє впроваджувати  звукову та світлову сигналізації відхилень  технологічних параметрів.

    Лабораторні прилади використовуються для більш  точних лабораторних вимірювань при  наукових дослідженнях та визначення похибок засобів вимірювань. Для  одержання більшої точності вимірювань лабораторні засоби виготовляються більш ретельно, мають досконаліші  схеми та спеціальні засоби для відліку  показів (оптичні пристрої), до їх показів  вводяться поправки, визначені експериментальним  або розрахунковим шляхом.  

    2. Принципи побудови  та зміст основних систем стандартів: ЄСКД, ЄСТД, ДСВ, ССБП, ЄСТПВ

    Стандартизація – діяльність, спрямована на досягнення оптимального ступеня упорядкування у визначеній області за допомогою встановлення положень для загального і багаторазового використання у відношенні реально існуючих чи потенційних задач.

    Мета  стандартизації – установити положення, що забезпечують відповідність об’єкта стандартизації своєму призначенню та безпечність його щодо життя та здоров'я людей, тварин, рослин, а також майна й охорони природного середовища, що створюють умови для раціонального використання усіх видів національних ресурсів, що сприяють усуненню технічних бар’єрів у торгівлі та підвищують конкурентоспроможність продукції, робіт та послуг до рівня розвитку науки, техніки і технології.

    Загалом мета стандартизації полягає у забезпеченні всіх сфер життєдіяльності суспільства  нормативними документами, які, як правило, повинні відповідати його потребам, а на сучасному етапі – узгоджуватися з міжнародними стандартами. Це означає, що завданнями стандартизації є не тільки оптимальне розроблення і використання національних стандартів, а й гармонізація їх з міжнародними стандартами, забезпечення єдності вимірювань, удосконалення управління народним господарством і охорони навколишнього природного середовища, стандартизація термінології та довідникових баз даних для багатьох сфер діяльності. Тобто головним завданням стандартизації є створення нормативно-технічної документації, яка б акумулювала актуальні вимоги до якості продукції, послуг.

    Позначення  стандартів і нормативних документів

    Державні  стандарти України позначають згідно з ДСТУ 1.5-93.Наприклад: ДСТУ 2681-94 Метрологія. Терміни та визначення.

    Позначення  державного стандарту України складається  з індексу (ДСТУ), реєстраційного номера, присвоєного йому при затвердженні, і відокремлених тире двох останніх цифр року затвердження. У позначенні державного стандарту, що входить до комплексу стандартів, в його реєстраційному номері перші цифри з крапкою  визначають комплекс стандарту. Якщо стандарт використовується тільки в атомній  енергетиці, додається літера А, яку  проставляють після двох останніх цифр року його затвердження. Позначення державного стандарту, що оформлений на підставі застосування автентичного тексту міжнародного або регіонального стандарту  і не вміщує додаткові вимоги, складається  з індексу (ДСТУ), позначення відповідно до міжнародного або регіонального  стандарту без зазначення року його прийняття і відокремлених тире двох останніх цифр року затвердження державного стандарту. Наприклад, міжнародний  стандарт ISО 9591:1992 повинен позначатися  ДСТУ ІS0 9591-93.

      Системи стандартів

    Загальнотехнічні та організаційно-методичні стандарти, як правило, об'єднують в комплекси (системи) стандартів для нормативного забезпечення рішень технічних і соціально-економічних задач в певній галузі діяльності. Зараз діє понад 40 таких міждержавних систем, які забезпечують організацію виробництва високоякісної продукції. Найважливіші з них розглянуті нижче.

    Державна  система стандартизації

    В Україні розроблено перші п'ять  стандартів державної системи стандартизації. Стандарти державної системи  стандартизації позначаються перед  номером стандарту цифрою 1.

    До  державної системи стандартизаціїт України входять:

    ДСТУ 1.0-93. Основні положення; ДСТУ 1.2.-93 Порядок  розроблення державних стандартів; ДСТУ 1.3-93 Порядок розроблення, побудови, викладу та оформлення технічних  умов; ДСТУ 1.4-93 Стандарти підприємства. Основні положення; ДСТУ 1.5-93 Загальні вимоги до побудови викладання, оформлення та змісту стандартів.

    Єдина система конструкторскої документації (ЄСКД)

    Ця  система постійно діючих технічних  і організаційних вимог, що забезпечують взаємний обмін конструкторською документацією  без її переоформлення між країнами СНД, галузями промисловості і окремими підприємствами, розширення уніфікації продукції при конструкторській розробці, спрощення форми документів і скорочення їх номенклатури, а  також єдність графічних зображень; механізовану і автоматизовану розробку документів і, найголовніше, готовність промисловості до організації виробництва  будь-якого виробу на якому завгодно підприємтсві в найкоротший термін.

    Стандарти системи ЄСКД позначаються перед  номером стандарту цифрою 2.

    Єдина система технологічної  документації

    Ця  система встановлює обов'язковий  порядок розробки, оформлення і збереження всіх видів технологічної документації на машино- і приладобудівних підприємствах країни для виготовлення, транспортування, встановлення і ремонту виробів цих підприємств. На основі технологічної документації здійснюють планування, підготовку і організацію виробництва, встановлюють зв'язки між відділами і цехами підприємства, а також між виконавцями (конструктором, технологом, майстром, робітником).

    Єдині правила розробки, оформлення і збереження технологічної документації дозволяють використовувати прогресивні способи  машинної її обробки і полегшують передачу документації на інші підприємства.

    Стандарти ЄСТД позначаються перед номером  стандарту цифрою 3.

  Державна система  забезпечення єдності вимірювань (ДСВ)

    Комплекс  НД регламентують загальні правила  і норми метрологіного забезпечення стосовно одиниць фізичних величин та їх еталонів, метрологічної тeрмінології.

    Ця  система відіграє в наш час  особливу роль. B cучасній промисловості затрати праці на виконання вимірювань складають пересічно близько 10% загальних затрат праці на всіх стадіях створення і експлуатації продукції, а в окремих галузях промисловості досягають 50-60% (електронна, радіотехнічна та інші). Ефективність цих затрат визначається достовірністю і відтворюваністю вимірювань, які можуть бути досягнуті лише в умовах добре організованого метрологічного забезпечення господарствакраїни.

    Стандарти ДСВ позначаються перед номером  стандарту цифрою 8.

    Система стандартів безпеки  праці (ССБП)

    Ця  система стандартів встановлює єдині  правила і норми, що стосуються безпеки  людини в процесі праці. Введення системи в дію повинно забезпечувати  значне зниження виробничого травматизму  і професійних захворювань.

    Стандарти ССБП позначаються перед номером  стандарту цифрою 12.

    Єдина система технологічної  підготовки виробництва (ЄСТВ)

    Це  комплекс міждержавних стандартів і  галузевих систем технологічної  підготовки виробництва, ЄСТПВ забезпечує умови для скорочення термінів підготовки виробництва, освоєння і випуску  продукції заданої якості, забезпечення високої гнучкості виробничої структури  і значної економії трудових, матеріальних і фінансових ресурсів.

    Одним з найважливіших принципів, покладених в основу ЄСТПВ, є типізація технологічних  процесів виготовлення уніфікованих об"єктів виробництва і засобів технологічного оснащення на основі їх класифікацій і групування за подібними конструктивно-технологічними ознаками, що створює основу для підвищення рівня типових технологічних процесів.

    Впровадження  цього принципу дає можливість в  кілька разів скоротити строки підготовки виробництва нових виробів і  обсяг розроблюваної технологічної  документації.

    Типові  технологічні процеси базуються  на використанні стандартних вихідних заготовок, стандартних методів  обробки деталей стандартних  засобів технологічного оснащення, прогресивних форм організації виробництва. Вони розробляються на основі нових  технологічних рішень.

    Стандарти ЄСТПВ позначаються перед номером  стандарту цифрою 14. 

    3. Загальні вимоги до органів з сертифікації продукції відповідно до вимог ДСТУ EN 45001-98 

    Згідно  з ДСТУ EN 45001-98 органами з сертифікації можуть бути акредитовані державні організації, що мають статус юридичної особи  та можуть бути визнані третьою стороною.

    Діяльність  органу з сертифікації здійснюється під керівництвом Національного  органу з сертифікації на підставі укладеної з ним угоди.

    Організація може бути акредитована як орган з  сертифікації, якщо вона є незалежною від розробника, виробника, постачальника, споживача і має компетентність, яка дозволяє їй проводити сертифікацію у заявленій галузі акредитації.

    Для цього організація повинна мати:

    — організаційну структуру, адміністративні  та юридичні права для управління роботами з сертифікації у заявленій  галузі акредитації;

    — компетентний персонал, кваліфікація якого підтверджена документально  за результатами атестації;

    — актуалізований фонд нормативних документів на продукцію та методи її випробувань;

    — систему двосторонніх зв‘язків з  виробниками або постачальниками  сертифікованої продукції, яка забезпечує своєчасне їх інформування про заплановані  зміни вимог нормативних документів на продукцію, що повинно бути документально  підтверджено;

    — договірні зобов’язання з акредитованими в Системі випробувальними лабораторіями (центрами) для проведення випробувань  продукції з метою сертифікації, а в разі необхідності — з органами з сертифікації систем якості;

    — штатний персонал, який веде технічний  нагляд за виробництвом сертифікованої продукції, або договори на проведення нагляду з органами з сертифікації систем якості чи з територіальними  центрами стандартизації, метрології та сертифікації Держстандарту України;

    — статут, що визначає її діяльність;

    — положення про орган з сертифікації продукції;

    — настанову з якості;

    — комплект організаційно-методичних та нормативних документів системи  сертифікації продукції в заявленій  галузі акредитації;

    — документи, що встановлюють правила  та порядок проведення технічного нагляду  за виробництвом та випробуваннями сертифікованої продукції;

    досвід  роботи з сертифікації, що підтверджується  документально за результатами виконаних  робіт. Орган з сертифікації повинен  забезпечувати конфіденційність інформації, що становить комерційну або професійну таємницю.

    Орган з сертифікації повинен здійснювати  внутрішні перевірки ефективності функціонування системи забезпечення якості згідно з вимогами Настанови ISO/ІЕС 56 з документальним оформленням  результатів перевірок, які мають  бути доступними для осіб, що здійснюють інспекційний контроль.

    Дії органу з сертифікації не повинні  мати дискримінаційного характеру. Вимоги до органу з сертифікації можуть бути доповнені під час його акредитації  з урахуванням положень настанов ISO/ІЕС 39, 40 та європейського стандарту  ЕN 45011.

    Вимоги  до документації органу з сертифікації

    Орган з сертифікації повинен мати «Положення про орган з сертифікації»  та «Настанову з якості», яка повинна  містити всю інформацію, необхідну  для ефективного функціонування системи забезпечення якості, в тому числі:

    — заяву про політику в галузі якості;

    — стислий опис юридичного статусу  органу з сертифікації;

    — кваліфікацію та повноваження як штатного, так і позаштатного персоналу  органу з сертифікації;

    — процедури підбору та навчання персоналу  органу з сертифікації;

    — процедури, пов’язані з розглядом  апеляцій;

    — процедури проведення внутрішніх перевірок  функціонування системи якості;

    — повноваження Ради органу з сертифікації;

    — організаційну структуру, відповідальність та розподіл функцій між виконавчими  групами;

    — копії атестатів акредитації  та паспортів випробувальних лабораторій (центрів), що зайняті в проведенні випробувань продукції, яка сертифікується;

    — перелік субпідрядників, копії атестатів  їх акредитації або інших документів, що підтверджують їх компетентність;

    — посадові інструкції персоналу, що визначають службові обов’язки і відповідальність та ін.

    У разі наявності затвердженого порядку  сертифікації однорідної групи продукції, що міститься в галузі сертифікації конкретного органу він (за необхідності) може розробляти доповнення до цього  порядку щодо окремих процедур, які  враховують специфіку діяльності органу.

    Орган з сертифікації повинен мати фонд актуалізованих нормативних документів на продукцію, що сертифікується, та на методи її випробувань.

    Орган з сертифікації повинен підтримувати в робочому стані систему реєстрації та протоколювання. Протоколи та реєстраційні записи повинні зберігатись протягом терміну, встановленого ДСТУ 3415-96.

    Орган з сертифікації повинен мати систему  контролю за документацією, що забезпечує її своєчасну актуалізацію та наявність  на робочих місцях необхідних чинних документів.  

    4. Вітчизняний та світовий досвід управління якістю

    Набуття Україною членства у СОТ сприятиме  інтенсифікації розвитку зовнішньоекономічної діяльності як її регіонів, так і  країни загалом. Входження в світовий економічний простір передбачає не тільки відкриття нових товарних ринків, а й можливість одночасного  захисту національного товаровиробника  в конкурентоспроможному середовищі. В цьому плані вельми корисним є багаторічний досвід країн світової організації торгівлі з розробки та впровадження систем управління якістю.

    Слід  визнати, що до головних завдань економіки  розвинутих країн відносять підвищення продуктивності праці. Одночасно значна увага приділяється витратам, пов'язаним із виготовленням високоякісної  продукції. Вони складаються з витрат на технічний контроль, на розробку і реалізацію заходів профілактичного  характеру та втрат від браку. Такий підхід дозволяє при низькому рівні собівартості отримувати високі прибутки і забезпечувати конкурентноздатність на світовому ринку. Досягається це лише в умовах функціонування систем сертифікації та управління якістю.

    Системи сертифікації практично застосовуються у всіх країнах світу. В окремих з них вони здійснюється як в рамках регіональних співдружностей держав, так і на міжнародному рівні ООН, ISO, МЕК. На сьогодні в Європі діє близько 700 органів з сертифікації. В країнах Європейського Союзу та в країнах-членах Європейської асоціації вільної торгівлі сертифікується більше 5000 виробів. При цьому використовується більше 300 систем сертифікації. Всі вони взаємопов'язані і діють узгоджено.

    Міжнародна  практика сертифікації направлена на усунення технічних перешкод, які  виникають при сертифікації продукції  в різних країнах світу. В основі координації міжнародних відносин у сфері сертифікації є Генеральна угода з тарифів і торгівлі (ГАТТ), яка пропонує  спеціальні рекомендації для їхніх учасників (близько 100 країн) у сфері управління якістю продукції.

    Для продовольчих товарів, продукції сільського і лісового господарства використовується сертифікація відповідності стандартам JAS, які розробляються Японською асоціацією сільськогосподарських стандартів. Сертифікація базується на випробуваннях (контролі) проб, відібраних випадковим способом із партії продукції. Безпосередній контроль проводять незалежні організації, зареєстровані Міністерством сільського, лісового і рибного господарства.

    Отримати  право застосування знаків JISC або JAS іноземному виробнику доволі важко, так як це передбачає ведення всієї документації і листування японською мовою. В деяких випадках закордонні організації на основі погодження (договорів) можуть отримати право проводити перевірку якості, проставляти відповідні знаки і здійснювати інспекційні перевірки в своїх випробувальних лабораторіях під контролем Міністерства внутрішньої торгівлі і промисловості Японії. Так, знак VCCI, який проставляється на продукції, означає її електромагнітну сумісність. Знак SG підтверджує безпечність споживачів товарів. Знак Т означає безпеку продукції побутової електротехніки і електроніки, що імпортується і проходить обов'язкову сертифікацію. Порядок отримання права наносити ці знаки визначений Міністерством внутрішньої торгівлі і промисловості.

    Слід  зауважити, що досвід Японії в сфері  управління якістю та сертифікації товарів  знайшов широке застосування в країнах  Азії, Африки і латинської Америки, які розвиваються.

    Сертифікація  систем управління якістю відіграє важливу роль в тих галузях, де не можуть бути розроблені стандарти на продукцію, які зазвичай відповідають багатьом інтересам, незалежно від того, на що вони поширюються. Саме тому часто виникає питання, який з механізмів сертифікації кращий – продукції чи систем управління якістю. 3арубіжний досвід довів доцільність кожного з цих механізмів. Співставлення основних етапів сертифікації як продукції, так і систем управління якістю відображено в табл. 1.2.