Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Митне регулювання

План

Облік учасників ЗЕД в митних органах. Становлення і розвиток митної політики незалежної України. 3
Режим «зони митного контролю». 7
Особливості тарифного регулювання імпортних операцій у ЄС і США. 8
Характеристика і класифікація митних режимів. 11
Додаткові зборі: екологічний, ветеринарний, карантинний, транспортний. 14
Список використаної літератури 16

1.Облік учасників ЗЕД в митних органах. Становлення і розвиток митної політики незалежної України.

Законом України від 16.04.91 р. за № 959-ХІІ «Про зовнішньоекономічну діяльність» запроваджено правове регулювання видів зовнішньоекономічної діяльності та визначено коло фізичних і юридичних осіб, що мають право нею займатися.

Після реєстрації в державних органах виконавчої влади суб'єкт господарської діяльності може самостійно або із залученням посередників здійснювати зовнішньоекономічну діяльність шляхом укладання та реалізації зовнішньоекономічних угод.

Підприємство може працювати на зовнішньому ринку за умови, що такий вид діяльності передбачено в його статутних документах.

Взаємодія учасників зовнішньоекономічної діяльності з митними органами може здійснюватися тільки за умови взяття на облік учасника господарської діяльності в митному органі за місцем державної реєстрації як учасника зовнішньоекономічної діяльності, тобто проведення акредитації підприємства в митних органах.

При проведенні акредитації (наказ ДМКУ від 21.05.96 р. за № 237) суб'єкт має подати до митного органу за місцем державної реєстрації підприємства такі документи (оригінали та завірені копії):

1. Статутні документи:

рішення власника майна або уповноваженого ним органу про створення суб'єкта підприємницької діяльності;
статут підприємства (якщо відповідно до законодавства це необхідно для створення організаційної форми суб'єкта підприємництва).

2. Свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності у виконавчому комітеті міської, районної в місті ради або в районній, міській міст Києва та Севастополя державній адміністрації за його місцезнаходженням;

свідоцтво про реєстрацію представництва іноземного суб'єкта господарської діяльності в Україні.

3. Довідку органів статистики про внесення суб'єкта підприємницької діяльності — юридичної особи до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та про присвоєння кодів території і форми власності.

4. Довідку уповноваженого банку про наявність гривневого розрахункового та (або) валютного рахунків.

5. Наказ по підприємству про призначення відповідальних працівників на роботу з митницею із зазначенням їхніх прізвищ, імен та по батькові, паспортних даних; зразки підписів, зразок печатки, що використовується при оформленні документів у митних органах.

6. Заповнену суб'єктом у двох примірниках облікову картку.

7. Інші документи (довідку платника податку тощо).

Акредитація завершується видачею підприємству облікової картки з відмітками митниці, що є підставою для декларування товарів та інших предметів, переміщуваних через митний кордон України в зоні діяльності даної митної установи.

Декларування вантажів може бути проведене підприємством самостійно як стороною зовнішньоекономічного договору, так і на договірній основі іншими підприємствами, що здійснюють декларування на підставі договору (ст. 46 МК України).

Декларування вантажів на підставі договору іншими підприємствами передбачає обов’язкову наявність у підприємства, що здійснює таке декларування, свідоцтва про визнання його декларантом, виданого Державною митною службою України, та присутність у його штаті осіб, які отримали кваліфікаційні свідоцтва і уповноважені на декларування. (Кваліфікаційні свідоцтва особам, уповноваженим на декларування, видаються митними органами).

Таким чином, до моменту практичної реалізації укладеної зовнішньоекономічної угоди слід виконати певні підготовчі дії, а саме: зареєструвати підприємство в митних органах та визначити осіб, що здійснюватимуть декларування вантажу.

     25 червня 1991р. Верховна Рада прийняла Закон України «Про митну справу в Україні», який проголосив, що Україна як суверенна держава самостійно створює власну митну систему і здійснює митну справу.
У спадщину від колишнього СРСР на території України залишилося 26 митниць, багато з яких розташовувалося в орендованих приміщеннях, та автомобільні пункти пропуску, чотири з яких було побудовано в 50—60-х pp. (Тиса, Ужгород, Шегині, Порубне). На стадії будівництва були 4 пункти пропуску, а 7 пунктів спрощеного переходу являли собою невеликі тимчасові споруди.
12 грудня 1991 р. Верховна Рада України прийняла Постанову про створення Державного митного комітету України як центрального митного органу України та перший Митний кодекс України.
     Для забезпечення належного функціонування митних органів і прикордонних військ у грудні 1993 р. було прийнято «Комплексну програму розбудови державного кордону України», яка визначила перелік організаційних, правових і матеріально-технічних заходів щодо розбудови державного кордону і митної інфраструктури до 2000 р.
     29 листопада 1996 р. Президент України видав Указ про створення на базі колишнього Державного митного комітету Державної митної служби України. Підсумки першого етапу розбудови митної справи в Україні позитивні: за короткий час було сформовано дієздатний центральний орган управління митною справою, 10 регіональних митниць, 42 митниці, 195 митних постів, 12 спеціалізованих митних установ (митні лабораторії, навчальні заклади тощо).
     У 1995 р. митна система принесла до Державного бюджету 340 млн грн., у 1996 р. — 1,249 млрд грн., у 1997 р. — понад 2,73 млрд грн., у 1998 р. — понад 3,5 млрд грн., у 1999 р. — понад 5 млрд грн., у 2000 р. — 9,2 млрд грн.
В одному з перших законів, прийнятих Верховною Радою суверенної України, — законі України «Про митну справу в Україні» від 25 червня 1991 р. в ст. 1 зазначається: «Митна справа є складовою частиною зовнішньополітичної і зовнішньоекономічної діяльності України». Ст. 2 фіксує важливий принцип: «Територія України становить єдину митну територію, в межах якої Україна має виключну юрисдикцію щодо митної справи». За короткий час створено митну інфраструктуру на кордонах із сусідніми державами:
• Польщею (кордон — 543 км) — 8 автомобільних пунктів пропуску;
• Словаччиною (кордон — 48,5 км) — 7 автомобільних пунктів пропуску;
• Румунією (кордон — 625,41 км) — 14 пунктів пропуску.
     У цілому на 1 січня 1999 р. на митному кордоні України функціонувало 92 автомобільних, 40 залізничних, 36 авіаційних, 36 морських і річкових пунктів пропуску, через які щоденно проходило 160—180 тис. громадян, 40 тис. одиниць різного виду транспорту.
     Етапним у митному законодавстві було прийняття Закону України «Про Єдиний митний тариф» від 5 лютого 1992 р. та створення міжвідомчої Митно-тарифної Ради України, до якої входять представники Кабінету aМіністрів, Міністерства зовнішньоекономічних зв'язків і торгівлі, Міністерства економіки, Міністерства фінансів, Держмитслужби, Міністерства закордонних справ, Міністерства юстиції.
     Починаючи з 1994 р., за пропозиціями Митно-тарифної Ради Кабміном було прийнято 40 постанов щодо зміни ставок ввізного мита. За період з 1992 р. по 31 грудня 1998 р. неодноразово вносилися доповнення до чинного Митного кодексу.
    Проект нового Митного кодексу України, який за обсягом майже у 3,5 раза перевищує чинний, внесено на розгляд Верховної Ради України ще у 1997 р.
Суттєвою особливістю проекту, яка принципово відрізняє його від чинного Кодексу, є об'єднання в одному законодавчому акті двох основних законів у галузі митної справи: Митного кодексу та Закону України «Про Єдиний митний тариф». Ця особливість запропонованого проекту поєднує його з аналогічними законодавчими актами більшості країн світу, в митних кодексах яких містяться норми, що визначають принципи та порядок обкладення митом товарів, які переміщуються через митний кордон.
Постановою Верховної Ради України від 16 грудня 1998 р. проект Митного кодексу України прийнятий у першому читанні.
    Указом Президента України від 25 березня 1998 р. було уточнено структуру і завдання Державної митної служби України. Сучасна розбудова митної справи відбувається відповідно до цього Указу.

2. Режим «зони митного контролю»

Зона митного контролю - місце, визначене митними органами в пунктах пропуску через митний кордон України або в інших місцях митної території України, в межах якого митні органи здійснюють митні процедури.

Режим зони митного контролю - це встановлені законодавством України з питань митної справи приписи, заборони та обмеження щодо перебування товарів, транспортних засобів та громадян, умови розташування будівель та споруд, а також проведення господарських робіт у зоні митного контролю.

Зони митного контролю в межах пунктів пропуску через державний кордон України створюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону України та центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту. У зонах митного контролю, створених у межах пунктів пропуску на митному кордоні України, споруди та об'єкти інфраструктури, що належать іншим органам, уповноваженим здійснювати види контролю, зазначені у статті 27 Митного кодексу, розміщуються з дозволу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи, спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону України та центрального органу виконавчої влади в галузі транспорту. Порядок надання таких дозволів визначається Кабінетом Міністрів України.

3. Особливості тарифного регулювання імпортних операцій у ЄС і США.

США були відомі як прибічники жорсткого протекціонізму, кульмінацією якого стало прийняття митного тарифу, яке пом’якшило створення СОТ. ліберальні тенденції домінують у США зараз. У той же час позиції прибічники жорсткого захисту внутрішнього ринку є традиційно стійкими. адміністрація Дж. Буша була прихильником ідей подальшої лібералізації торгівлі.

Значення мита в якості інструменту захисту внутрішнього ринку в цілому набагато нижче ніж 20 – 30 років тому, однак вони зберігають своє значення в якості інструменту захисту окремих секторів господарства. Середній рівень імпортного тарифу в США нижче ніж в ЄС та Японії в середньому на 15- 20 %. Однак митні органи США щорічно збирають мито в розмірі 20 млрд. долл. Половина з них складається з надходжень від імпорту готової одежі. Якщо середній рівень імпортного тарифу для продукції переробної промисловості складає 3 %, то для готової одежі 16,5 %. В США зберігаються інші фрагменти тарифного протекціонізму. Особливо екстримально високу імпортні тарифи існують для таких товарних груп як продовольчі товари, текстиль, взуття, вироби зі шкіри, ювелірні та керамічні вироби, скло, вантажівки, залізничні вагони.

Середньозважена ставка мита на вовняну тканину та одежу з неї складає відповідно 31,5 – 33,3 відповідно. Мито на керамічний й скляний посуд сягає 33,2 % та 38 %. На деякі ювелірні вироби мито складає 13,5 %. Разом з тим США зберігають значно вищі мита на декотрі напівфабрикати з дорогоцінних металів. Підписавши угоду СОТ по інформаційним технологіям США відмовились усунути «пікові» імпортні тарифи на оптичне волокно для виробництва оптиволоконної фабрики. Крім того з числа товарів, мита на які в подальшому будуть знижатися, були виведені кінескопи для комп’ютерних моніторів.

Існують певні особливості регулювання імпортних операцій в ЭС. В основу митної політики ЄС покладено врахування суб'єктів, тарифікації товарів, країни походження товарів, їхньої кількості, митної вартості, тарифної ставки. Митна вартість товару є основою для визначення мита згідно зі ставками Єдиного митного тарифу (далі ЄМТ), спільного для країн Євросоюзу в разі імпорту з інших країн.

Єдиний митний тариф, за яким побудована митна система ЄС, визначає однакові норми й правила оцінки митної вартості товару, встановлення країни походження товару, режимів увезення і вивезення. ЄМТ враховує адвалорні і специфічні ставки мита, а також автономні і договірні (конвенційні), при цьому автономні ставки висвітлюють початковий рівень ставок, погоджений учасниками ЄС при формуванні ЄМТ. Договірні (конвенційні) митні збори виникли внаслідок переговорів між країнами - учасницями ЄС та їхніми партнерами. Крім зазначених, можуть застосовуватися додаткові антидемпінгові митні збори, якщо експортна ціна під час поставок у країни співтовариства нижча, ніж "звичайна" вартість відповідного товару. Під час проведення антидемпінгових процедур у ЄС насамперед встановлюють" звичайну" вартість і "звичайну" ціну товару. Звичайною ціною товару в ЄС вважається ціна, за якою аналогічний товар реалізується на внутрішньому ринку країн-імпортерів чи на внутрішньому ринку у третіх країнах, у т. ч. країнах ЄС. Звичайна вартість визначається як сума фактичних витрат виробництва на аналогічні товари і середнього розміру прибутку. Порівняння цін проводиться з базою - франко-заводом.

1986 року в Уругваї почався восьмий раунд переговорів у рамках ГАТТ, який завершився у грудні 1993 року. Основні питання, які розглядалися країнами-учасницями, торкалися: подолання торговельних бар'єрів і субсидій у сільському господарстві; усунення бар'єрів у торгівлі послугами (на послуги припадає близько 20% світової торгівлі) та обмежень щодо залучення іноземних інвестицій; запровадження на міжнародній основі визнання і сертифікації патентних, авторських прав, прав на торгову марку тощо; створення Світової організації торгівлі (СОТ) у межах ГАТТ.

Усередині 90-х зовнішній європейський тариф скоротився до 5,7%, та в майбутньому рівень митного обкладання промислового виробництва у розвинених країнах відповідно до Уругвайського раунду ГАТТ повинен скоротитися до 3,8%. Однак зменшення розміру митних ставок ще не свідчить про проведення ліберальної митної політики. Зниження середнього рівня митних ставок може відбуватися за рахунок ставок, що втратили своє торговельно-політичне та економічне значення, водночас ставки на стратегічні товари залишаються високими. Так, в офіційному виданні ЄМТ ЄС автономні фактично встановлені ставки мита, які є максимальними, на більшість товарів становлять від 4 до 2,5 %, проте обкладання транспортних засобів сягає 29%, цукру - 80%, тютюнових виробів - 180%.

В умовах зближення рівнів продуктивності праці, витрат виробництва, внутрішніх і зовнішньоторговельних цін навіть порівняно невисокі ставки мита можуть захистити внутрішній ринок. Більш того, можна забезпечити певний рівень протекціоністського захисту ринку при невисокій номінальній ставці мита за умови диференціації ставок мита на готову продукцію, сировину та напівфабрикати, що використовуються під час її виробництва. Чим більша різниця між цими ставками, тим вищим буде ефективний рівень тарифного захисту, у чому можна переконатися, застосовуючи формулу розрахунку ефективної ставки мита:

R = (p – ms)/v,

де R - ефективна ставка мита; р - номінальна ставка мита на готову продукцію; s - номінальна ставка мита на сировину; m - коефіцієнт, що визначає частку вартості сировини в ціні товару; v - коефіцієнт, що визначає частку вартості, доданої у процесі обробки.

На сучасному етапі розвитку ЄС мито виконує насамперед функцію захисту товаровиробників країн - учасниць Спільного ринку. Найпоширенішими формами мита є антидемпінгове та компенсаційне мито. Зокрема, у 2001 році ЄС закрив свій ринок для поставок з України аміачної селітри, а Європейська Комісія встановила антидемпінгову маржу для всіх українських заводів. І це не поодинокий випадок.

4. Характеристика і класифікація митних режимів.

Митний режим - сукупність норм, встановлених законами України з питань митної справи, що залежно від заявленої мети переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України визначають порядок такого переміщення та обсяг митних процедур, які при цьому здійснюються

Відповідно до мети переміщення товарів через митний кордон України запроваджуються такі види митного режиму:

Імпорт - митний режим, відповідно до якого товари ввозяться на митну територію України для вільного обігу без обмеження строку їх перебування на цій території та можуть використовуватися без будь-яких митних обмежень.

Реімпорт - митний режим, відповідно до якого товари, що походять з України та вивезені за межі митної території України згідно з митним режимом експорту, не пізніше ніж у встановлений законодавством строк ввозяться на митну територію України для вільного обігу на цій території.

Експорт - митний режим, відповідно до якого товари вивозяться за межі митної території України для вільного обігу без зобов'язання про їх повернення на цю територію та без встановлення умов їх використання за межами митної території України.

Реекспорт - митний режим, відповідно до якого товари, що походять з інших країн, не пізніше ніж у встановлений законодавством строк з моменту їх ввезення на митну територію України вивозяться з цієї території в режимі експорту.

Транзит - митний режим, відповідно до якого товари і транспортні засоби переміщуються під митним контролем між двома митними органами або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання таких товарів і транспортних засобів на митній території України.

Тимчасове ввезення (вивезення) - митний режим, відповідно до якого товари можуть ввозитися на митну територію України чи вивозитися за межі митної території України з обов'язковим наступним поверненням цих товарів без будь-яких змін, крім природного зношення чи втрат за нормальних умов транспортування.

Митний склад - митний режим, відповідно до якого ввезені з-за меж митної території України товари зберігаються під митним контролем без справляння податків і зборів і без застосування до них заходів нетарифного регулювання та інших обмежень у період зберігання, а товари, що вивозяться за межі митної території України, зберігаються під митним контролем після митного оформлення митними органами до фактичного їх вивезення за межі митної території України.

Спеціальна митна зона - це митний режим, відповідно до якого до товарів, які ввозяться на території відповідних типів спеціальних (вільних) економічних зон із-за меж митної території України, а також до товарів, які вивозяться з територій зазначених зон за межі митної території України, не застосовуються заходи тарифного і нетарифного регулювання, якщо інше не передбачено законом.

Магазин безмитної торгівлі - митний режим, відповідно до якого товари, а також супутні товарам роботи, не призначені для споживання на митній території України, знаходяться та реалізуються під митним контролем у пунктах пропуску на митному кордоні України, відкритих для міжнародного сполучення, інших зонах митного контролю, визначених митними органами України, без справляння мита, податків, установлених на експорт та імпорт таких товарів, та без застосування заходів нетарифного регулювання.

Переробка на митній території України - митний режим, відповідно до якого ввезені на митну територію України товари, що походять з інших країн, піддаються у встановленому законодавством порядку переробці без застосування до них заходів нетарифного регулювання, за умови вивезення за межі митної території України продуктів переробки відповідно до митного режиму експорту.

Переробка за межами митної території України - митний режим, відповідно до якого товари, що перебувають у вільному обігу на митній території України, вивозяться без застосування заходів тарифного та нетарифного регулювання з метою їх переробки за межами митної території України та наступного повернення в Україну.

Знищення або руйнування - митний режим, відповідно до якого товари, ввезені на митну територію України, знищуються під митним контролем чи приводяться у стан, який виключає їх використання, без справляння податків, установлених на імпорт, а також без застосування заходів нетарифного регулювання до товарів, що знищуються або руйнуються.

Відмова на користь держави - митний режим, відповідно до якого власник відмовляється від товарів, що перебувають під митним контролем, без будь-яких умов на свою користь. У режимі відмови на користь держави на товари не нараховуються і не справляються податки і збори, а також не застосовуються заходи нетарифного регулювання.

5. Додаткові зборі: екологічний, ветеринарний, карантинний, транспортний.

Екологічний збір є платою територіальній громаді у компенсацію й витрат, пов'язаних з ліквідацією наслідків забруднення навколишнього природного середовища платником екологічного збору.

Екологічний збір справляється за:

викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними та пересувними джерелами забруднення;
скиди забруднюючих речовин у поверхневі води, територіальні та внутрішні морські води, а також підземні горизонти, у тому числі скиди, що провадяться підприємствами через систему комунальної каналізації;
розміщення або захоронення відходів у навколишньому природному середовищі.

Екологічний збір підлягає обов'язковій сплаті особами, що забруднюють навколишнє природне середовище, незалежно від їх відомчої приналежності або форми власності. Установлення порядку розробки екологічних нормативів,правил справляння екологічного збору та визначення його граничних розмірів, здійснюється Кабінетом Міністрів України.

Правила визначення розмірів екологічного збору не можуть бути зміненими всередині звітного бюджетного року.

Екологічний збір зараховується до бюджетного фонду

охорони навколишнього природного середовища органу місцевого

самоврядування або декількох органів місцевого самоврядування,

території яких потерпають від забруднення природногонавколишнього середовища. Порядок розподілу екологічного збору між бюджетними фондами декількох органів місцевого самоврядування визначається Кабінетом Міністрів України з урахуванням оцінки негативного впливу від забруднення відповідних територій. Нормативи розподілу доводяться до платника податку податковим органом за місцем його розташування.

Внесення екологічного збору до бюджетного фонду здійснюється у строки, встановлені законом для сплати податку наприбуток підприємств.

Із запровадженням наказу Держмитслужби "Про затвердження Класифікатора видів податків, зборів та інших бюджетних надходжень" митний збір за митне оформлення товарів та інших предметів у разі транзиту відноситься до коду 070 "Єдиний збір", що в тому числі включає в себе:

- митний збір за митне оформлення товарів та інших предметів відповідно до режиму транзиту;

- збір за здійснення ветеринарного контролю;

- збір за здійснення фітосанітарного контролю;

- збір за здійснення екологічного контролю;

- плату за проїзд транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів автомобільними дорогами України.

Тобто митний збір за митне оформлення товарів та інших предметів відповідно до режиму транзиту є однією зі складових частин єдиного збору.

Нарахування єдиного збору здійснюється у всіх випадках без виключень за єдиним платіжним документом (уніфікованою митною квитанцією МД-1) і тільки у пунктах пропуску через державний кордон України, навіть якщо в окремих випадках загальна сума єдиного збору складається лише з однієї його складової частини - митного збору за митне оформлення товарів та інших предметів у разі транзиту.

Список використаної літератури:

Митний кодекс України від 11.07.2002 р, за № 92-IV.
Закон України «Про митну справу в Україні» від 25.06.91 № 1262-ХІІ.
Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність"
Наказ Президента України «Про Положення про державну митну службу України» від 12.12.97 № 126/97.
Терещенко С., Науменко В Основи митного законодавства в Україні: теорія і практика: Навч. посібник для студентів вищих та сер. спец. навч. закладів. — К.: АТ «Август», 1999. — 296 с.
Управління зовнішньоекономічною діяльністю / За ред. А. I. Кредісова. — К.: Фенікс, 2006.
Експорт. Імпорт. Транзит: митне оформлення товарів / Упорядник О. В. Старцев. — К.: Істина, 2006. — 352 с
www.uaie.com.ua - інформаційний сайт Української асоціації імпортерів і експортерів.
www.rada.gov.ua - офіційний сайт Верховної ради України
www.minfin.gov.ua - офіційний сайт Міністерства фінансів України
Демиденко Л.М. Мито і митна політика в умовах глобалізації // Фінанси України. – 2004. - № 1. – С. 63-69
Дмитриев С. США // Мировая экономика и международные отношения. – 2002. - № 8. – С. 22-48
Основи митної справи : Навч. посіб. За ред.. П. В. Пашка. – 2-ге вид., перераб. і доп. – К.: т-во «Знання», КОО, 2002. – 318 с.: іл..
http://www.djerelo.com/index.php?option=com_content&task=view&id=7431&Itemid=378 –Мито і митні збори
5.www.gov.com.ua/ - Лист Держмитслужби України «Про митний збір за митне оформлення товарів та інших предметів відповідно до режиму транзиту» N 1/13-1071-ЕП