Митно-тарифна політика України в умовах вступу в СОТ

 

Вступ

Митно-тарифна  політика України в умовах вступу в СОТ

      1. Мито як інструмент регулювання експортно-імпортних операцій
      2. Митний Кодекс – основний інструмент митної політики країни
      3. Митно-тарифна політика України в контексті інтеграції країни у Світову організацію торгівлі
      4. Проблеми митного регулювання і напрямки удосконалення митно-тарифної політики України

Висновки

Список використаних джерел

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Розвиток  зовнішньої торгівлі, зокрема нарощування  експорту країни на світовому ринку, збільшення або, принаймні, збереження його питомої ваги у світовій торгівлі є надзвичайно важливим чинником функціонування національної економіки  будь-якої держави.

Зовнішня  торгівля є одним із головних стабілізуючих  факторів національної економіки. Протягом останніх років, внаслідок зростання  експорту, його питома вага у ВВП  збільшилася від 17,9 % до понад 40 %, що забезпечило зростання кількості  робочих місць і значною мірою  сприяло виведенню економіки  України з кризи. Не останню роль в цьому зіграла виважена політика митно-тарифного регулювання.

5 лютого 2008 р. на засіданні Генеральної Ради Світової організації торгівлі прийнято рішення про приєднання України до Марракеської угоди про заснування СОТ. Того ж дня Президент України Віктор Ющенко та керівники СОТ підписали угоду про вступ України до організації.

10 квітня 2008 року Верховна Рада ратифікувала протокол про вступ України до Світової організації торгівлі 411 голосами. 16 квітня МЗС України направило ноту генеральному секретареві СОТ, в якій повідомило керівництво СОТ про ратифікацію Протоколу про вступ України до цієї організації. Також було ухвалено постанову Кабінету Міністрів. 16 травня Україна стала 152-им офіційним членом СОТ.

 

 

 

 

 

 

 

 

Митно-тарифна  політика України в умовах вступу в СОТ

 

  1. Мито як інструмент регулювання експортно-імпортних операцій

Мито  – це непрямий податок, який справляється з товарів (інших предметів), що переміщуються  через митну територію (ввозяться, вивозяться або слідують транзитом), включається до ціни товарів і  сплачується за рахунок кінцевого  споживача.

Мито, що стягується митницею, являє собою  податок на товари та інші предмети, які переміщуються через митний кордон України.

В Україні  застосовуються такі види мита:

  • адвалерне, що нараховується у відсотках до митної вартості товарів та інших предметів, які обкладаються митом;
  • специфічне, що нараховується у встановленому грошовому розмірі на одиницю товарів та інших предметів, які обкладаються митом;
  • комбіноване, що поєднує обидва ці види митного обкладення.

Мито  варто відрізняти від митних зборів, що представляють собою плату  за послуги митниці. Мито  має  всі необхідні основні податкові  характеристики:

  • сплата мита  носить обов'язковий характер;
  • мито  є безоплатним платежем;
  • мито використовується для цілей фінансового забезпечення діяльності держави і/чи муніципальних утворень.

На відміну  від мита, митні збори представляють  собою плату за надання різного  роду послуг (перевезення, збереження), виконання різних заходів у процесі  митного оформлення і, отже, не є  податками у власному змісті слова. Таким чином, мито  представляє  собою платіж, що сплачується в  обов'язковому порядку, стягнутий митними  органами з товарів, переміщуваних  через митний кордон, і яких присутні  усі риси податку, головним чином, безплатність його сплати, під якою розуміється  однобічний характер податкового зобов'язання, без еквівалентність і безповоротність  податку, у той час як збір завжди возміздний. Платник збору одержує  за плату визначені права.

Імпорт  товарів супроводжується стягненням мита. Ставки ввізного мита і перелік  товарів, у відношенні до яких вони застосовуються, визначені "Єдиним митним тарифом України" та змінами  і доповненнями до нього.

Ставки  ввізного мита встановлюються ї змінюються Законами ВР України.

Ставки  ввізного мита, які слід використовувати  у роботі, надані у підготовленому Держмитслужбою систематизованому  зводі ставок ввізного мита (лист ДМК  України від 30.08.96 р. N 11/2-6451) враховуючи наступні зміни і доповнення.

При ввезенні товарів з країн у відношеннях  з якими діють угоди про  вільну торгівлю, мито не стягується. Діючий порядок при цьому передбачає підтвердження походження товарів  з наданням документів за встановленою формою.

Преференції з ввізного мита поширюються також  на товари, походженням з митних територій країн СНД які поставляються  в рамках Угоди про загальні умови  і механізм підтримки розвитку виробничої кооперації підприємств і галузей  держав-учасниць СНД від 23 грудня 1993 року.  На окремі товари та інші предмети може встановлюватися сезонне ввізне і вивізне мито на строк не більше чотирьох місяців з моменту їх встановлення.

З метою  захисту економічних інтересів  України, українських виробників та у випадках, передбачених законами України, у разі ввезення на митну  територію України і вивезення  за межі цієї території товарів незалежно  від інших видів мита можуть застосовуватися  особливі види мита:

  • спеціальне мито;
  • антидемпінгове мито;
  • компенсаційне мито.

Особливі  види мита справляються на підставі рішень про застосування антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних  заходів, прийнятих відповідно до законів  України "Про захист національного  товаровиробника від демпінгового імпорту", "Про захист національного  товаровиробника від субсидованого імпорту", "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну".

У разі, якщо імпорт товару є об'єктом антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних  заходів, преференції не встановлюються або зупиняються чи припиняються органом, який їх установив.

Нарахування мита на товари та інші предмети, що підлягають митному обкладенню, провадиться  на базі їх митної вартості, тобто ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за них на момент перетину митного  кордону України. Мито сплачується  митним органам України, а стосовно товарів та інших предметів, що пересилаються  в міжнародних поштових відправленнях - підприємствам зв'язку. Порядок  надання відстрочки та розстрочки оплати мита встановлюється Державною митною службою України.

 

  1. Митний Кодекс – основний інструмент митної політики країни

Інтеграція  української економіки в європейську  і світову потребувала трансформації  вітчизняного законодавства у напрямку імплементації окремих норм і  положень до світових. З 1 січня 2004 року набув чинності новий Митний кодекс України. Нова редакція Митного кодексу  повністю узгоджується із нормами міжнародного права, закріплює в національному  законодавстві основні положення  низки міжнародних конвенцій та угод з питань митної справи. Правові норми Кодексу регулюють процедурні питання експортно-імпортних операцій; здійснення спільного з митними службами суміжних держав митного контролю товарів, які переміщаються через митний кордон, незалежно від країни – власника товарів, вантажів і транспортних засобів; законодавчо закріплюють види митних режимів; визначають особливості здійснення митних процедур при переміщенні товарів через митний кордон України морським, річковим, авіаційним, залізничним та автомобільним транспортом; деталізують процесуальні норми провадження у справах про порушення митних правил тощо. До того ж кодекс розширює правову базу для функціонування системи захисту прав інтелектуальної власності в Україні.

В новому Кодексу подаються принципово важливі  з позиції нашої державності  норми, такі як: митна територія, митний кордон, спеціальні митні зони, широко окреслюються органи державного регулювання  митною справою, їх права та обов’язки.

Сформована  за роки незалежності система митних органів в цілому відповідає завданням, що ставляться перед митною службою  України, водночас для підвищення ефективності роботи галузі виникла необхідність реструктуризації окремих ланок  митної системи. Організація регіональних митниць, митниць, митниць централізованого підпорядкування та митниць, підпорядкованих  регіональним структурам, дозволить  суттєво скоротити адміністративно-управлінський  апарат та підвищити ефективність службової  діяльності. Новий Митний Кодекс містить  норми, які закріплюють створену на сьогодні структуру митних органів  України, чітко визначає статус та повноваження всіх елементів цієї структури: від  Державної митної служби до митниць  та спеціалізованих організацій. Даний  акт конкретизує права та обов’язки  регіональних митниць, митниць, митних лабораторій, навчальних закладів митних органів, чітко визначено принципи взаємовідносин митних органів України  та їх посадових осіб з іншими органами, підприємствами та громадянами.

У Митному  Кодексу розроблено принципові положення  щодо міжнародних зв’язків Державної  митної служби України з міжнародними організаціями, а також митними  службами іноземних держав. Спираючись на світовий досвід, опрацьовано процедуру  здійснення спільного з митними  службами суміжних держав митного контролю вантажів і товарів на кордоні  України. Новим, принципово важливим фактором для забезпечення міжнародних правил торгівлі є встановлення в Кодексу  норми щодо застосування рівнозначних митних процедур незалежно від країни – власника товарів, вантажів і транспортних засобів, а також від того, в  яку країну направляються або  з якої країни прибувають згадані  товари і транспортні засоби, за винятком випадків, передбачених міжнародними актами щодо застосування санкцій до окремих країн.

Митний  Кодекс встановлює новий, більш гнучкий  принцип побудови митного тарифу України, який відповідає вимогам, які  пред’являються до митних тарифів  країн – членів Світової організації  торгівлі (СОТ). Одне з першочергових  завдань Кодексу – висвітлення  і конкретизація всіх аспектів митного  контролю, митного оформлення товарів  і вантажів як підприємств, організацій, установ усіх форм власності, так  і громадян. Ряд статей спрямовано на максимальне спрощення і лібералізацію  процедур митного контролю шляхом впровадження нових і законодавчо закріплених  чинних на сьогодні форм та засобів  такого контролю, їх юридичного обґрунтування. Мова йде, зокрема, про законодавче  визначення запровадженого в країнах  ЄС спеціального режиму огляду речей  пасажирів та їх звільнення від обов’язкового  декларування, організацію в прикордонних митницях і аеропортах так званих “зелених коридорів”. Взагалі, питання  декларування товарів, транспортних засобів, особистого багажу громадян є сьогодні одним з найбільш вразливих як для фізичних, так і для юридичних  осіб. У Кодексу вперше законодавчо  визначено такі важливі фактори  здійснення процедури декларування, як термін подання митної декларації та момент її прийняття, що має важливе  юридичне значення в організації  митного контролю та оформлення. З  метою спрощення митних процедур впроваджується також подання попередньої  декларації або оформлення товарів  на підставі періодичної митної декларації.

Вперше  в митному законодавстві ґрунтовно  розглядаються особливості здійснення митних операцій при переміщенні  громадянами і вантажів різними  видами транспорту. В окремому розділі  визначаються порядок та умови пропуску через митний кордон України морських і річкових суден, авіаційних апаратів, залізничних та автомобільних транспортних засобів, а також митних процедур на трубопровідному транспорті, лініях електропередачі, міжнародному поштовому  каналі.

Ряд нових  розділів, глав і статей спрямований  на впорядкування нарахування і  справляння мита, інших митних платежів, їх відстрочення та розстрочення, надання  гарантій щодо сплати митних платежів уповноваженими банками та іншими кредитно-фінансовими  установами. Систематизовано перелік  митних платежів, що справляються митницею, опрацьовано такі вкрай важливі  для митної справи проблемні положення, як критерії визначення країни походження товарів, митні пільги та преференції  тощо. Так, принципово новий підхід пропонується при встановленні преференцій  щодо товарів, які імпортуються в  Україну. Передбачається, що національна  система преференцій встановлюватиме  пільговий режим для товарів  з держав, віднесених ООН до найменш  розвинутих країн світу, а також  для товарів з держав, що розвиваються і в яких ВНП на душу населення  не перевищує цього показника  в Україні. Прогресивними аспектами  Кодексу є визначення правового  статусу митного брокера та митного  перевізника. Пропозиції щодо законодавчого  закріплення цих інститутів вже  давно надходили від фахівців митної справи та суб’єктів господарської  діяльності, які працюють у зовнішньоекономічній сфері. Адже брокери забезпечують оперативне оформлення експортно-імпортних вантажів, а чітка робота митних перевізників має звести до мінімуму зловживання  та забезпечити дотримання встановленого  порядку при переміщенні товарів  в режимі митного транзиту.

Новий Митний кодекс України, є сучасним, актуальним нормативно-правовим актом, який повністю відповідає Конституції України та загальновизнаним нормам міжнародного права. Уведення його в дію не тільки забезпечить подальше удосконалення правового регулювання митної справи в Україні, а й значно розширить перспективи вступу України до СОТ, виходу України на світовий ринок, створює додаткові умови для зміцнення торговельних та економічних зв’язків із зарубіжними країнами, а також для участі нашої держави в міжнародному спiвробiтництвi з митних питань.

 

  1. Митно-тарифна політика України в контексті інтеграції країни у Світову організацію торгівлі

Світова організація торгівлі (СОТ) є об'єднанням держав, спрямованим на створення  єдиних правил міжнародної торгівлі. Своїми головними завданнями СОТ  називає лібералізацію міжнародної  торгівлі, забезпечення її справедливості та послідовності, сприяння економічному зростанню та підвищенню економічного добробуту людей. Країни - члени СОТ  вирішують ці завдання шляхом:

  • здійснення контролю за виконанням угод та домовленостей;
  • проведення багатосторонніх торговельних переговорів та консультацій
  • між зацікавленими країнами-членами;
  • урегулювання торговельних спорів;
  • проведення огляду національної торговельної політики країн-членів;
  • технічного сприяння державам, які розвиваються, з питань, що належать до компетенції СОТ;
  • співпраці з міжнародними спеціалізованими організаціями.

Вступаючи до СОТ, країна одержує право голосу за всіма рішеннями, що приймаються  в межах організації. Як правило, рішення приймаються одноголосно. Передбачено й можливість прийняття  рішень більшістю голосів шляхом голосування, проте ця процедура  на сьогодні жодного разу не застосовувалася.

Україна стала 152-м членом СОТ. Заявки на приєднання подали ще близько 30 країн. На останньому засіданні 25.01.2008 р., члени Робочої  групи схвалили "вступний пакет" України: Звіт Робочої групи, розписи  зобов'язань з доступу до ринку  товарів та послуг, проект рішення  Генеральної ради та протоколу про  вступ. Вже 05.02.2008 р. вступний пакет розглянула та затвердила Генеральна рада СОТ. Президент  України та Генеральний директор СОТ цього ж дня підписали  Протокол про вступ України до СОТ.

У 10.04.2008 p. Верховна Рада України прийняла Закон  України "Про ратифікацію Протоколу  про вступ України до Світової організації торгівлі".16.04.2008 р. цей Закон було підписано Президентом України, про що цього ж дня було направлено повідомлення COT. Через 30 днів, а саме 16.05.2008 p., Україна стала членом Світової організації торгівлі.

Безперечним є той факт, що Україні потрібно інтегруватися у світову економіку, а без членства у СОТ подібна  інтеграція являється ілюзорною.

Членство  у СОТ означає членство у всіх договорах цієї системи і відповідність  національних законодавчих та адміністративних торговельних механізмів нормам, що містяться  у цих договорах. Якщо законодавчий і адміністративний механізми держави-члена  СОТ не стикуються з відповідним  механізмом країни, що не є учасницею  СОТ, виникають проблеми, насамперед тарифні перешкоди, які зачиняють  ринки для товарів держави  – не члена СОТ чи такі, що дуже обмежують її експорт.

Приєднання  України до системи СОТ потребувало гармонізації зовнішньоекономічного законодавства та вдосконалення торгівельної, тарифної, фінансової, інвестиційної бази відповідно до світових норм і стандартів.

Переговорна позиція України щодо доступу  до СОТ базувалася на:

  • Концепції трансформації митного тарифу України на 1996-2005 роки відповідно до системи СОТ;
  • Законі України “Про Митний тариф України”, від 05.04.2001 №2371-111;
  • Висновках та пропозиціях галузевих міністерств та відомств щодо зміни ставок ввізного мита на окремі види продукції.

В рамках двосторонніх переговорів погоджено біля 95% тарифних позицій.

В рамках переговорного процесу з вступу до СОТ Україна заявила про  приєднання до 16 з 19 існуючих секторальних угод та ініціатив, які охоплюють  широку гаму промислової продукції: хімічна гармонізація, “Сталь” , “Іграшки”, “Текстиль та одяг”, “Кольорові метали”, “Фармацевтичні препарати”, “Інформаційні технології”, “Папір”, “Сільськогосподарська техніка”. “Меблі” , “Наукове обладнання”, “Будівельна техніка”, “Медичне обладнання”, “Цивільна авіація”, “Дистильовані спирти” (через 3 роки після вступу до СОТ).

Одним з  аргументів противників вступу України до СОТ було те, що лібералізація доступу імпортних товарів на український ринок призведе до витіснення української продукції. Насправді, зміни ставок ввізного мита на товари впливають лише на зміни обсягів “еластичного” імпорту. У 2012 році обсяги імпорту товарів до України склали майже 17 млрд.дол.США, з них 6,65 млрд.дол. – це енергоносії, що склало 39% загального імпорту товарів. В цілому, за даними Мінфіну, з урахуванням пільг при імпорті товарів до України та договорів про вільну торгівлю ввізне мито стягується лише з 25% імпортних товарів. Таким чином, мова може йти про збільшення обсягів “еластичного” імпорту, який склав у 2012 році близько 4,2 млрд.дол. США. При цьому необхідно враховувати, що у 2012 році обсяги українського експорту товарів склали 18 млрд.дол. Таким чином, після вступу України до СОТ і, відповідно, лібералізації доступу до ринку товарів та одночасному отриманні спрощеного доступу до ринків 145 країн світу (95% світової торгівлі) вартість української експортної продукції, що отримала переваги, у 4,7 рази більше, ніж вартість імпорту, доступ якого до ринку України буде лібералізовано.

  Із загального обсягу 80% ставок мита знаходяться на рівні країн, які нещодавно приєдналися до СОТ (Естонія, Латвія, Литва, Молдова, Албанія, Хорватія, Китай, Тайвань), 13% - є вищими за ті, що встановлені у згаданих країнах, і тільки 7% - нижчими. Після вступу України до СОТ тарифи “зв‘язані” на рівні, визначеному у процесі переговорів з країнами-членами Робочої групи. Це передбачає неможливість подальшого довільного їх підвищення у будь-який час. При цьому угоди СОТ передбачають можливість тимчасового підвищення тарифів та запровадження нетарифних заходів за умови проведення переговорів і досягнення відповідної угоди з членами СОТ.

Приєднання  України до СОТ стало початком її принципово нової зовнішньої економічної стратегії.

При вступі України до СОТ виникнули такі переваги:

  • приєднання до СОТ є впливовим фактором реструктуризації та модернізації національного виробництва;
  • відкриття широких можливостей щодо виходу на ринки більш ніж 130 країн-членів організації;
  • недискримінаційні, передбачувані, стабільні, відкриті для чесної конкуренції відносини;
  • збільшення довіри до України з боку торговельних партнерів та іноземних інвесторів;
  • можливість вирішення міжнародних суперечок через механізм врегулювання спорів СОТ;
  • спрощення договірних відносин стосовно встановлення торговельних бар'єрів;
  • в ідеалі, відсутність політичної дискримінації (рівні відносини між впливовими та слабкими країнами на базі встановлених правил та механізмів).

В той  же час можна виділити і недоліки від вступу до СОТ:

  • використання України розвиненими країнами як ринок для збуту своєї продукції;
  • занепад неконкурентоспроможних галузей економіки;
  • зменшення золотовалютних резервів, пов'язане зі збільшенням обсягів імпорту та його обслуговуванням;
  • перетворення України в країну з вузькою спеціалізацією, що призведе до зростання імпортозалежності;
  • дискримінація національних товаровиробників.

Треба також  зазначити, що можливо значення СОТ  є перебільшеним через недосконалість та невідпрацьованість механізму функціонування СОТ, і через це переваги від вступу можуть бути недосяжними або перетворитися на недоліки.

Можна виділити такі основні недоліки функціонування СОТ:

  • Дискримінація з боку сильних держав-членів СОТ. Вважається, що механізм СОТ дозволяє стерти різницю у відносинах між розвиненими країнами та країнами, які розвиваються, завдяки застосуванню встановлених міжнародних правил та стандартів, але, на практиці, розвинені країни при необхідності можуть навіть використати правила СОТ на свою користь;
  • Недосконалість процедур антидемпінгового розслідування. Через відсутність чітко визначених критеріїв, за якими може бути встановлений факт демпінгу, та практичну відсутність жорсткого контролю за його встановленням, розпочати антидемпінгове розслідування досить просто.
  • Існування прихованих можливостей для вимушення сильними країнами більш слабких, маленьких за розміром країн лоббіювати їх інтереси у законодавчих органах, приєднуватися до певних угод та ін..
  • Відсутність досвіду у вирішенні суперечок між країнами, особливо на етапах, коли виключається можливість досягнення згоди між країнами.
  • Відсутність ефективних заходів для змушення країни виконати взяті зобов'язання. Звичайно, існують такі заходи як призупинення договору та введення компенсаційних платежів, але при застосуванні цих заходів у кінцевому разі у програші залишається країна-позивач. Треба зазначити, що ці заходи є тимчасовими, тобто до тих пір, поки країна-порушувач не погодиться виконувати взяті на себе обов'язки. При призупиненні договору країна-позивач повертається у вихідне положення, яке було до укладання договору та втрачає можливість отримання хоча б якихсь вигод від договору, при встановленні компенсаційних платежів країна-порушувач може взагалі вийти з ринку та знайти більш дешевий ринок збуту, внаслідок чого страждають покупці в країні-позивачі через зменшення можливості вибору, подорожчання імпортованого товару, також виникають перешкоди для лібералізації торгівлі. Взагалі відбувається дискримінація країни-позивача, оскільки вона здійснювала перебудови, які були обумовлені в договорі, ввела їх в дію як поступку країні-порушнику в обмін на певні вигоди, які так і не були отримані через недодержання країною-порушником своїх обов'язків.

Але все  ж таки багато залежить від того, як Україна зуміє скористатись своїм членством в СОТ. Однією з найважливіших умов успіху України в СОТ може стати вміння використати в своїх інтересах конкурентну боротьбу між США, Європейським співтовариством та Японією і одержати вигідні привілеї для своїх експортерів.

Треба пам'ятати, що успіх України у СОТ залежить не тільки від суто економічних показників, велике значення має й політичний аспект.

 

  1. Проблеми митного регулювання і напрямки удосконалення митно-тарифної політики України

Зовнішньоекономічна діяльність держави повинна бути спрямована на стимулювання експорту своєї продукції, а не на сприяння імпорту готової продукції, як це, на жаль, певною мірою відбувається сьогодні в Україні. Стимулювати  експорт мають в першу чергу  податкова і митно-тарифна політика держави через відповідне субсидування експорту, реструктуризацію заборгованості, а також створення умов для  добросовісної конкуренції. Натомість, в Україні податкова і митно-тарифна  політика фактично створюють перешкоди  для експорту. Держава надає гарантії для товарних кредитів, стимулюючи імпорт і збільшуючи державний борг. 

Верховна  Рада України останнім часом прийняла ряд законів, які мають захистити  вітчизняного виробника від недобросовісної  конкуренції, але вони є недосконалими  і потребують доопрацювання. Зокрема, в Законі України "Про єдиний митний тариф" передбачено справляння компенсаційного  мита у разі вивезення за межі митної території України товарів, для  виробництва або експорту яких прямо  чи побічно використовувалась субсидія. Це може бути використано проти українських  експортерів і завдати їм значної  шкоди. Тобто український виробник одержує субсидії, наприклад - сільгоспвиробник по ПДВ, а на митниці з нього будуть знімати компенсаційні мита, тим самим спрощуючи боротьбу з нашим експортом на іноземних ринках збуту. 

В межах  СОТ існують можливості кількісних обмежень імпорту. Проте, Указ Президента України "Про порядок застосування обмежень імпорту товару відповідно до норм і принципів системи ГАТТ/СОТ" від 27.07.96 № 478 жодного разу міністерствами і відомствами України реалізований не був. Цим указом передбачалося  використання квот по експорту та імпорту  залежно від потреб українського виробництва. Коли на П'ятому раунді переговорів щодо приєднання України  до СОТ розглядалося питання щодо захисних механізмів, передбачених умовами  СОТ, голова української делегації  це питання розглянув за півтори  хвилини, тому що було сказано, що указ діє "де-юре", але "де-факто" його не реалізують міністерства і відомства. 

Квоти існують  майже в усіх країнах світу, і  квоти використовують і Сполучені  Штати Америки, і Європейський Союз - всім відомі їхні квоти по сільськогосподарській  продукції, по сталі, по текстилю тощо. Росія показала нам досвід дипломатичної  роботи з приводу квот, коли встановила квоти для товарів Європейського  Союзу по килимах на 200 млн. екю, і  Європейський Союз змушений був відмінити  свої квоти по текстилю і трикотажу  для російських виробників. Таким  чином, Україна залишилася в дуже цікавій ситуації, тому що квоти  колишнього Радянського Союзу по текстилю були поділені по всіх країнах, і Україна одержала деякі квоти  по продукції, яку вона не виробляє. Плани щодо обміну ними з Росією закінчилися нічим, тому що вже мінятися нема чим - Росія не має квот по відношенню до Європи. 

Прикладом занепаду цілої галузі внаслідок  відсутності належного державного митно-тарифного регулювання є  переробка насіння соняшників і  виробництво олії. Необмеження кількісних квот вивозу сировини, стратегічно  важливої для переробних підприємств  України, призвело до того, що вивозячи соняшник, допускаючи ерозію ґрунтів тощо, ми ввозимо готову олію, і не самого кращого ґатунку. Змінити ситуацію ми не можемо, тому що в угоді з МВФ ми взяли на себе добровільні зобов'язання не вводити квоти на експорт.

Від 1-го січня 1999 року ми беремо на себе добровільне  зобов'язання не вводити квоти на імпорт відповідно до угоди про партнерство  і співробітництво з ЄС.

Щоб розумно  поєднати захист передових вітчизняних  виробників із стимулюванням їхніх  зусиль щодо науково-технічного вдосконалення  власного виробництва, потрібно цей  захист поступово послаблювати, причому  темпи цього послаблення повинні  бути відомими товаровиробникам наперед. Необхідно розрахувати розміри  і терміни встановлення ввізного мита на імпортні товари, аналогічні тим, виробництво яких починають розробляти або модернізувати національні  виробники. Залежно від складності і капіталоємності кожного виробництва  слід установити термін, протягом якого  первинна ставка мита буде незмінною, а потім поступово зменшуватиметься до нуля. За термін, коли діятиме постійне мито, товаровиробник матиме можливість повернути кредити з процентами за його використання, а за термін зменшення  мита - отримати прибуток, достатній  для оплати його підприємницького ризику і витрат праці.

Паралельно  держава повинна дбати про підвищення конкурентоспроможності національної продукції до світового рівня. Це необхідно здійснювати як за рахунок модернізації виробництва і підвищення якості продукції, так і за рахунок зниження ціни. Для просування першим шляхом держава повинна вкладати великі кошту в науку, розробку нових технологій, матеріалів, конструкцій, як це робили уряди нині розвинених країн, коли вони перебували на етапі становлення, і роблять це і тепер. Для підтримки експортерів доцільно звільнити виробників експортної та імпортозамінюючої продукції від мита на імпортовані засоби виробництва, створити умови для вільної купівлі ними необхідної валюти та для швидкого переказу її за кордон на придбання імпортних засобів виробництва.

Митно-тарифна політика України в умовах вступу в СОТ