Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

Донбаський  державний технічний університет

Факультет економіки і фінансів 
 
 
 
 
 

КОНТРОЛЬНА  РОБОТА

з дисципліни «ФІНАНСИ» 

Варіант №8 
 
 
 

Ст.гр. ФН-10-2з

Корчагіної  Кристини 
 

Викладач: Акмаєва Н.В. 
 
 
 
 
 

Алчевськ-2011 

План:

Вступ…………………………………………………………………………..  3

Глава І.Організаційна структура фінансової системи України,система органів управління фінансами,їх функції.

І.1 Ланки фінансової системи України 4

І.2 Організаційний склад фінансової структури України 8

І.3 Складові підсистеми фінансової системи України 9

    І.4 Система органів управління фінансами,їх функції……………………16 

Глава ІІ.Місцеві бюджети-фінансова основа місцевого самоврядування…19

Загальні висновки……………………………………………………………. .27

Література………………………………………………………………………30 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

    В умовах реалій існування України  як незалежної, демократичної, соціальної та правової держави постає проблема розбудови власної фінансової системи. Тому у сучасних умовах створення  основ ринкового господарства помітно  зростає інтерес до фінансових аспектів розвитку економіки, яка за своєю  структурою, взаємозв’язками, регулюванням та іншими параметрами є досить складною системою.

    У цій системі, як переконує світовий і вітчизняний досвід, важливе  місце насамперед за силою впливу на інші ринки та економічну систему  в цілому посідає фінансова система. На основі порівняльного аналізу  ми можемо виділити два ключових питання  — визначення сутності фінансів та структуру фінансової системи.

    Характерна  риса сучасного суспільного розвитку — стрімке зростання фінансового  сектора економіки та його впливу на різні сторони суспільного  буття. Фінансова система пронизує всю національну економічну систему, починаючи з домогосподарств, індивідуальних і партнерських підприємств, корпоративних  підприємств і закінчуючи державою.

    У складі національної фінансової системи  виділяють, по-перше, фінанси домогосподарств (населення), під якими слід розуміти сукупність механізмів формування, руху й використання грошових фондів домогосподарств.

    Другою  складовою національної фінансової системи є фінанси підприємств (індивідуальних і партнерських підприємств, корпорацій). Основа фінансів корпорацій (підприємств) — їхній баланс, або  бухгалтерський звіт (рахунок). Баланс корпорацій також складається із двох частин: дохідної і витратної.

    Третьою складовою частиною національної фінансової системи є так звані державні фінанси, які, у свою чергу складаються, по-перше, із власне державних фінансів, по-друге, регіональних (обласних) фінансів, по-третє, місцевих (муніципальних) фінансів. Основою цих трьох видів державних  фінансів є відповідні бюджети. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Фінансова система України

ІІ.1 Ланки фінансової системи України

Фінансова система України являє собою  сукупність різних ланок фінансових відносин (фінансових інститутів), урегульованих  фінансово-правовими нормами, за допомогою  яких держава утворює, розподіляє і  використовує централізовані і децентралізовані фонди коштів.

Фінансову систему України створюють: загальнодержавні централізовані фонди (державний бюджет України); фінанси соціального страхування  у вигляді Пенсійного фонду і  фонду соціального страхування; Фонд для здійснення заходів по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціальному захисту населення  тощо; децентралізовані фонди (фінанси  галузей народного господарства, підприємств різних форм власності  та установ і організацій); різні  форми кредиту (банківський і  державний); місцеві бюджети (централізовані фонди для окремих територій  для задоволення інтересів населення); страхування.

Провідне  місце у фінансовій системі України  посідає Державний бюджет України  і місцеві бюджети Рад народних депутатів.

Державний бюджет — це економічні відносини  між державою та суб’єктами всіх форм власності і окремими громадянами  з приводу формування централізованого фонду коштів, що спрямовуються на виконання   загальнодержавних  завдань і функцій.

Місцеві бюджети — це економічні відносини  між представницькими органами, органами місцевого самоврядування, що репрезентують  інтереси населення, та суб’єктами всіх форм власності і окремими громадянами  з приводу формування централізованого фонду коштів даної місцевої Ради, які спрямовуються на розвиток місцевого господарства, соціальні сфери, життєзабезпечення на даної території; утримання апарату влади й управління.

Фінанси галузей народного господарства, підприємств  різних видів власності, установ та організацій — це система  економічних відносин, скерованих на утворення децентралізованих фондів коштів, кожний з яких тісно пов’язаний з основним централізованим фондом держави — бюджетом. Ці фонди  не є власністю держави, але входять  у фінансову систему України  через систему податків, обов’язкових платежів або отримання коштів методом  фінансування або бюджетного кредитування.

Фінанси державного соціального страхування  — це сукупність економічних відносин, завдяки яким формуються фінансові  ресурси державного соціального  страхування у вигляді Пенсійного фонду України та Фонду соціального  страхування, що перебуває в розпорядженні  профспілок, і направлені на виконання  функцій, передбачених положеннями  про ці фонди.

Незалежно від форм власності і видів  діяльності та галузевої приналежності  усі підприємства, об’єднання громадян, особи, які використовують найману  працю громадян за угодами цивільно-правового  характеру, громадяни-підприємці і  працюючі громадяни зобов’язані  щомісяця сплачувати внески на соціальне  страхування.

Окремою ланкою фінансової системи України  є Фонд по здійсненню заходів по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи й соціальному захисту  населення. Фонд утворюється за рахунок  внесків підприємств, господарських  організацій незалежно від їх підпорядкованості і форм власності. Кошти фонду витрачаються на фінансування видатків, передбачених Законом України  “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” і ”Про правовий режим  території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Внески до фонду зараховується  в доходи Державного бюджету для  здійснення заходів по ліквідації наслідків  Чорнобильської катастрофи та соціальному  захисту населення.

У фінансову  систему України включається  Державний фонд сприяння зайнятості населення, який утворюється на державному і місцевому рівнях за рахунок  внесків підприємств та організацій  незалежно від форм власності  та господарювання, які ведуть комерційну або виробничо-господарську діяльність. 

Мета  створеного фонду — сприяти забезпеченню ефективної зайнятості, запобіганню  безробіттю, створенню нових робочих  місць та ін.

Фінансова система Україна включає також  Державний дорожній фонд, кошти з  якого витрачаються на покриття витрат, пов’язаних з будівництвом, ремонтом і утриманням автомобільних доріг  загального користування.

У фінансову  систему України відповідно до Закону України “Про охорону праці” включається  Державний, галузеві та регіональні  фонді охорони праці та ще кілька державних централізованих фондів.

Фінансова система України включає також  Фонд соціального захисту інвалідів, створений відповідно з Законом  України ”Про основи соціальної захищеності  інвалідів в Україні” від 21 березня 1991 року. підприємства, які не створили (або створили менше, ніж передбачено  нормативами) місць для працевлаштування інвалідів, щорічно зобов’язані  відраховувати до фонду цільові  кошти.

Ланкою  фінансової системи України є  державний фонд сприяння конверсії, кошти в який перераховують підприємства оборонного комплексу, а також Державний  інноваційний фонд, внесення платежів до якого здійснюється на добровільній основі. Зібрані кошти розподіляються між Державним інноваційним фондом та спеціальними фондами позабюджетних  коштів цільового призначення міністерств, відомств, концернів, корпорацій відповідно 30 і 70 %. Ці фонди створюються для  фінансування галузевих та міжгалузевих науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт за заходів по освоєнню нових  технологій і виробництва нових  видів продукції.

Ланкою  фінансовою системи є кредит. Основними  формами кредиту є: державний  кредит — фонд коштів, що утворюється  шляхом випуску державних позик. У цих відносинах позичальником виступає держава, а кредиторами — громадяни, які купують цінні папері. Кошти, які збирає держава за реалізовані цінні папери, складають її борг. Після закінчення строку позики держава повинна розрахуватися з кредиторами.

Банківський кредит — це економічні відносини  з акумуляції кредитних ресурсів за рахунок статутних та інших  фондів банків, коштів на депозитних рахунках, коштів з обігу та міжбанківських розрахунках, коштів, переданих за платню Ощадному банку, з утворених за рахунок  внесків населення коштів державного бюджету, які передаються Міністерством  фінансів України на умовах платності.

З фондів банківського кредитування видається  цільова короткотермінова і довготермінова позичка за умов поворотності і відплатності підприємствам, об’єднанням, організаціям усіх форм власності та населенню.

Майнове та особисте страхування — економічні відносини, скеровані на утворення  фондів коштів для захисту майнових інтересів, громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових  випадків). Грошові фонди, що формуються шляхом сплати страхових платежів страхувальниками, керуються страховиками — юридичними особами, які створені у формі  акціонерних, повних, командитних товариств  або товариств с додатковою відповідальністю [7, 9—19].  
 
 
 

ІІ.2 Організаційний склад  фінансової структури  України

До організаційного  складу фінансової системи України  входять:

1. Органи управління:

• Міністерство фінансів;

• Державна податкова адміністрація;
• Контрольно-ревізійна служба;
• Казначейство;
• Пенсійний фонд;
• Рахункова палата;
• Аудиторська палата;
• Комітет із нагляду за страховою діяльністю.

2. Фінансові інститути:

• Національний банк;
• комерційні банки;
• небанківським кредитні установи;
• страхові компанії;
• міжбанківська валютна біржа;
• фондова біржа;
• фінансові посередники на ринку цінних паперів.

Кожна сфера фінансових відносин має свою специфічну гаму грошових потоків та схему їх організації.

ІІ.3 Складові підсистеми фінансової системи  України

Фінансову систему України можна визначити  як взаємопов’язане поєднання на економіко-правовому просторі об’єктивного процесу розподілу вартості ВВП  і суб’єктивного процесу впливу на нього політики держави.

Таке  визначення фінансової системи дає  змогу окреслити її складові підсистеми, блоки та підблоки, які відображені  на мал. 1

Концепція розбудови фінансової системи України  грунтується на засадах:

• переосмислення економічної суті процесів формування та напрямків спрямування фінансових ресурсів країни в умовах ринкової економіки;
• включення до її складу сукупності елементів, які пов’язані з проведенням законодавчо забезпеченої фінансової політики держави.
• використання системного підходу, що дає змогу розглядати склад фінансової системи в єдиному взаємозв’язку.

Виходячи  із цих поглядів до побудови фінансової системи, її можна сконструювати  у вигляді таких функціонально  різноманітних, але взаємопов’язаних підсистем: ”Формування та використання фінансових ресурсів країни”, ”Макрорівневий фінансовий менеджмент”.

Складові  підсистеми ”Формування та використання фінансових ресурсів країни” відображають розподіл вартості створеного ВВП —  від його формування на рівні суб’єктів  господарювання до адресного спрямування (використання фінансових ресурсів).

Друга підсистема — ”Макрорівневий фінансовий менеджмент” — характеризується як сукупність організаційно-правових форм і методів, що встановлюють правове  поле забезпечення функціонування фінансової системи країни, визначення умов щодо процесу управління формуванням, розподілом та використанням фінансових ресурсів країни в межах економічної зони держави (під якою розуміються не тільки результати внутрішнього розподілу вартості створеного ВВП, а й надходження зовнішніх джерел фінансування економічних і соціальних проектів у націй країні), а також фінансовий інструментарій як механізм, що забезпечує практичну реалізацію елементів першого підблоку [8, 14].

Розподіл  вартості утвореного ВВП починається  з процесу створення фондів коштів, де формуються фінансові ресурси  країни, до складу яких також входить  частина доходу (прибутку), що залишається  в розпорядженні суб’єкта господарювання. Ці ресурси використовуються на підставі їх адресного спрямування.

Спрямованість функціонування фінансової системи  України визначається таким невід’ємні складовим елементом загальнодержавної  політики, як фінансова політика.

Реалізація  фінансової політики в державі неможлива  без наявності відповідної фінансової інфраструктури., а також механізму  регулювання розподілу вартості створеного ВВП.

Сукупність  наявності правового, а також  організаційно-методичного забезпечення дає можливість державі здійснювати  цілеспрямований процес розподілу  вартості ВВП.

Важливою  ланкою фінансової системи України  є бюджет як план утворення фінансових ресурсів її складових територіальних одиниць, який забезпечує можливість виконання  відповідними органами державної влади  і місцевого самоврядування покладених на них функцій.

Доходи  зведеного бюджету складаються  із доходів державного та місцевих бюджетів у вигляді прямих та непрямих податків і платежів суб’єктів господарювання.

Бюджет  розглядається також як правовий акт згідно з яким органи державної  влади і місцевого самоврядування мобілізують фінансові ресурси. 
 
 
 
 

Малюнок 1. Фінансова система України

Позабюджетні  державні фонди — це фонди фінансових  ресурсів, що утворюються на державному і місцевому рівнях за рахунок  обов’язкових платежів підприємств  та організацій незалежно від  форми їхньої власності та господарювання, обсяги яких в основному відносяться  на собівартість виробленої продукції, виконавчих робіт і надання послуг. Ці платежі носять характер відрахувань, тобто передбачається цільове використання коштів цих фондів. Перелік державних  позабюджетних фондів, як і джерела  їх формування, визначаються на законодавчій основі та підлягають включенню (з метою  їх державного обліку) до відповідних  рівнів бюджетів, збереження свого  цільового призначення. При створенні  конкретних позабюджетних  фондів керуються  такими ознаками, як галузевий чи міжгалузевий, територіальний чи міжтериторіальний.

Позабюджетні  недержавні фонди  відрізняються, по-перше, тим, що їхнє формування відбувається на підставі добровільності внесків  юридичних і фізичних осіб незалежно  від форми власності та господарювання, а також їхнього резидентства; по-друге, кошти фондів не враховуються в жодній із ланок бюджетної системи  країни; по-третє, всі внески сплачуються  за рахунок доходів платників.

Із урахуванням  особливостей формування, притаманних  цим фондам, слід вважати  благодійними.

Страхові  внески в своїй дохідній  частині  становлять страхові платежі (страхові внески та страхові премії), які незалежно  від добровільної чи обов’язкової форми страхування страхувальник  зобов’язаний внести страховику згідно із договором страхування.

Страхування — це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів  громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування  або чинним законодавством, за рахунок  грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами  страхових платежів.

До складу зосереджених коштів держави входять  державні кредити та доходи від емісії цінних паперів держави.

Державний кредит — це сукупність відносин, в  яких держава виступає позичальником, а суб’єкти господарювання чи фізичні  особи — кредиторами держави  внаслідок купівлі її цінних паперів.

Позики  уряду надаються НБУ з метою  поточного покриття дефіциту державного бюджету, тобто збільшують його доходну  частину і тому належать до групи  зосереджених фондів коштів.

До останніх належить також дохід від емісії цінних паперів держави. Вона використовується для покриття бюджетного дефіциту та рефінансування внутрішнього боргу  держави.

Джерелами покриття державного боргу повинні  бути тільки кошти бюджету, а не емісійні джерела його покриття з боку НБУ.

Фінансова політика — це складова економічної  політики держави, сукупність її заходів  щодо управління фінансами та їх використання і здійснення своїх функцій та завдань.

Складовою фінансової політики є бюджетна політика, основні напрями якої визначаються таким законодавчим документом, як бюджетна резолюція.

Фінансове право — це сукупність правових норм, що регламентують відносини  в галузі мобілізації, розподілу  і використання зосереджених коштів суб’єктів господарювання з метою  забезпечення виконання завдань  і функцій держави.

Фінансовим  правом регулюються тільки організаційно-майнові  відносини, що виникають із владно-організуючої діяльності держави в особі повноважних  органів щодо утворення і використання нею фондів коштів.

Крім  того, фінансове право регламентує  відносини, що виникають у процесі  фінансової діяльності держави, а саме: при регулюванні бюджетного процесу, системи державних доходів (включаючи  державний кредит, позики та страхові платежі), державних витрат, грошового  обігу, розрахунків, валютних операцій, а також у формі фінансового  контролю регулює діяльність державних органів і недержавних організацій щодо забезпечення законності та дотримання фінансової дисципліни при мобілізації, розподілі та використанні коштів.

Фінансова інфраструктура визначає сукупність форм і методів організаційно-методичного  забезпечення функціонування всіх ланок  фінансової системи України.

У частині  організаційного забезпечення втілення в життя фінансової доктрини держави  виділено підблок ”Фінансовий апарат”. До нього належать Міністерство фінансів Україні, Державна податкова адміністрація, Державне казначейство, Головне контрольно-ревізійне  управління, Рахункова палата Верховної  Ради, фінансові служби суб’єктів  господарювання. Функції та завдання фінансового апарату ґрунтуються  на засадах концепції фінансової системи України.

Міністерство  фінансів України є центральним  органом виконавчої влади країни, що реалізує функцію розпорядника державних  коштів, які згідно з чинним законодавством акумулюються державою з метою виконання  своїх функцій.

В умовах переходу економіки країни до ринкових відносин Міністерство фінансів України  має отримати пріоритетне рейтингове право на розробку основних напрямків  державної політики та ведення всіх державних фінансових операцій і  здійснення контролю за ними.

Функціями Міністерства фінансів України є:

• участь у розробці напрямків та реалізації державної фінансової політики;
• розробка проекту державного бюджету та контролю за його виконанням;
• здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю нарахувань, повнотою та своєчасністю спали в бюджет податків, зборів та інших платежів і неподаткових доходів та внесків у державні цільові фонди, встановлені законодавством України.

Державна  податкова адміністрація здійснює контроль за дотриманням податкового  законодавства, правильністю нарахувань, повнотою та своєчасністю сплати в  бюджеті податків, зборів та інших  платежів і неподаткових надходжень та внесків у державні цільові  фонди, встановлені законодавством України.

Державне  казначейство є системою органів  державної виконавчої влади, що діє  при Міністерстві фінансів України.

Державне  казначейство:

• організує виконання державного бюджету і здійснення контролю за цим;
• здійснює управління наявними коштами державного бюджету та коштами державних позабюджетних фондів у межах видатків, установлених за відповідний період;
• здійснює фінансування видатків державного бюджету;
• веде облік касового виконання державного бюджету;
• здійснює контроль за надходженням і використанням державних позабюджетних фондів.

Головна контрольно-ревізійна служба України  діє при Міністерстві фінансів і  підпорядковується йому.

Основним  завданням цієї служби є здійснення державного контролю за використанням  коштів і матеріальних цінностей, їх зберіганням, станом за достовірністю  бухгалтерського обліку та звітності  у міністерствах, відомствах, державних  комітетах, державних фондах, бюджетних  закладах, а також на підприємствах  і в організаціях, які одержують  із бюджетів усіх рівній, державних  валютних фондів; розробка пропозицій щодо усунення виявлення недоліків  та порушень і попередження їх у  подальшому.

Рахункова палата Верховної Ради України є  постійно діючим вищим органом державного фінансово-економічного контролю, який утворюється Верховною Радою, підпорядкований  і підзвітний їй. Рахункова палата здійснює свою діяльність самостійно, незалежно від будь-яких інших  органів держави.  
 
 
 
 
 

І.4 Система органів управління фінансами,їх функції 
 

Управління фінансами  включає дві основні складові: система органів управління і  система методів управління. Органи управління в Україні згруповані в чотири блоки РИС 11. Центральне місце в системі органів управління фінансами в Україні займає Міністерство фінансів, як і в багатьох провідних  зарубіжних державах (Німеччина, Канада, Японія, Швеція, Польща та інші країни). Міністерства фінансів під назвою державних  казначейств функціонують у США, Великобританії; як міністерство фінансів і економіки - у Франції.  

      Міністерство фінансів та його  підрозділи очолює перший блок  системи органів управління, має  першочерговий вплив на такі  ланки фінансової системи, як  бюджет держави, державний кредит, фінанси суб’єктів господарювання, міжнародні фінансові відносини  

      На Міністерство фінансів в  Україні покладені завдання загального  керівництва всією системою фінансів  країни. Основними його функціями  є: 

розробка напрямків  фінансової політики держави та заходів  щодо їх реалізації;

організація бюджетного процесу за всіма етапами;

мобілізація коштів через систему державного кредиту  та управління державним боргом;

організаційне та методичне регулювання фінансової діяльності суб'єктів господарювання;