Місія і цілі організації

План

Вступ

 1. Місія організації

 2. Цілі організації

 3. Встановлення цілей

Висновок

 Вступ

Цільовий початок в  діяльності організації виникає  зовсім не тільки тому, що їй потрібно мати орієнтири, щоб не загинути в  оточенні, що змінюється. В першу  чергу цільовий початок в діяльності організації виникає тому, що організація - це об'єднання людей, переслідуючих  певну мету.

 Люди створюють організації для того, щоб з їх допомогою вирішувати свої проблеми. Це значить, що з самого початку організації мають певну цільову орієнтацію. Люди входять а організації для його, щоб за рахунок цього одержувати дли себе певний результат. І це також додає організації певну цільову орієнтацію. Нарешті, люди із зовнішнього оточення (покупці, громадськість, ділові партнери і т.п.) так само, як і ті, хто є господарями організації або працюють в організації, переслідуючи свої власні цілі при взаємодії з організацією, додають її існуванню певну спрямованість і тим самим розвивають нульовий початок в діяльності організації.

 Коли йде мова про  цільовий початок в поведінці  організації і відповідно про  цільовий початок а управлінні  організацією, то звичайно говорять  про дві складові: місії і цілях.  Встановлення його і іншого, а  також вироблення стратегії поведінки,  що забезпечує виконання місії  і досягнення організацією своїх  цілей, є однією з основних  задач вищого керівництва і  відповідно складає дуже важливу  частину стратегічного управління.

1. Місія організації

  Існують широке і вузьке розуміння місії. В случав широкого розуміння місія розглядається як констатація філософії і призначення, значення існування організації.

  Філософія організації визначає цінності, вірування і принципи, відповідно до яких організація має намір здійснювати свою діяльність. Призначення визначає дії, які організація має намір здійснювати, і те, якого типу організацією вона має намір бути. Філософія організації звичайно рідко міняється. Що стосується другої частини місії, то вона може мінятися залежно від глибини змін, які можуть проходити в організації і в середовищі її функціонування.

  У тому випадку, якщо є вузьке розуміння місії, вона розглядається як сформульоване твердження щодо того, для чого або з якої причини існує організацій) тобто місія розуміється як твердження, що розкриває значення існування організації, в якому виявляється відмінність даної організації від їй подібних. Правильно сформульована місія, хоча і має завжди загальний філософський сенс, проте, обов'язково несе в собі щось, що робить її унікальною у своєму роді, характеризуючої саме ту організацію, в якій вона була вироблена.

 Цільовий початок в  діяльності організації виникає  як віддзеркалення цілей і  інтересів різних груп людей,  так чи інакше пов'язаних з  діяльністю організації і залучених  в процес її функціонування. Основними  групами людей, чиї інтереси  роблять вплив на діяльність  організації, а отже, повинні бути  враховані при визначенні її  призначення, є;*

 власники організації,  що створюють, приводять в дію

 і розвиваючі організацію  для того, щоб за рахунок привласнення!' результатів діяльності організації  вирішувати свої життєві проблеми;*

 співробітники організації,  своєю працею безпосередньо забезпечуючі  діяльність організації, створення  і реалізацію продукту і просування  ресурсів ззовні, одержуючі від організації за свою працю компенсацію і вирішальні за допомогою цієї компенсації свої життєві проблеми;

| покупці продукту організації,  що віддають їй свої ресурси  (частіше всього гроші) в обмін  на продукт, пропонований їм  організацією, і задовольняючі за  допомогою цього продукту свої  потреби;*

 ділові партнери організації,  що знаходяться з нею у формальних  і неформальних ділових відносинах, надаючі організації комерційні  і некомерційні послуги і одержуючі  аналогічні послуги з боку  організації;*

 місцеве співтовариство, що знаходиться з організацією  у взаємодії, що має багатогранний  зміст, пов'язаному в першу  чергу з формуванням соціального  і екологічного середовища незаселеного  організації;*

 суспільство в цілому, в першу чергу в особі державних  інститутів, взаємодіюче з організацією  в політичній, правовій, економічній  і інших сферах макрооточення,  одержуюче від організації частину  створюваного нею багатства для  забезпечення суспільного благополуччя  і розвитку, плодами якого разом  з іншими членами суспільства  також користується і організація.

 Місія організації  в більшій або меншій мірі  повинна відображати інтереси  всіх шести вищеназваних суб'єктів.  Ступінь прояву в місії інтересів  кожного з даних шести суб'єктів  принципово залежить від того, які розміри має організація,  в якому вона полягає бізнесі,  де розташована і т.п. Найстійкіший, сильний і специфічний вплив  на місію організації, незалежно  від того, що організація є,  надають інтереси власників, співробітників  і покупців. Тому місія організації  повинна бути сформульована так,  щоб в ній обов'язково знаходив  прояв поєднання інтересів цих  трьох груп людей.

 Як вважає П. Котлер, місія повинна вироблятися з урахуванням наступних п'яти чинників:*

 історія фірми, в  процесі якої вироблялася філософія  фірми, формувалися її профіль  і стиль діяльності, місце на  ринку і т.п.;*

 існуючий стиль поведінки  і спосіб дії власників і  управлінського персоналу;*

 полягання середовища  незаселеного організації;*

 ресурси, які вона  може привести в дію для  досягнення своїх цілей;*

 відмітні особливості,  якими володіє організація. Добре  сформульована місія прояснює  те, чим є

 організація і який  вона прагне бути, а також показує  відрізнивши організації від  інших їй подібних. Для цього  в супроводжуючій місію розшифровці  повинні бути відображені наступні  характеристики організації:*

 цільові орієнтири  організації, що відображають  то, на рішення яких задач направлена  діяльність організації, і те, чого прагне організація в  своїй діяльності в довгостроковій*

 сфера діяльності організації,  що відображає те, який

 продукт організація  пропонує покупцям, і те, на якому  ринку організація здійснює реалізацію  свого продукта-*

 філософія організації,  що знаходить прояв в тих  цінностях і віруваннях, які прийняті  в організації;*

 можливості і способи  здійснення діяльності організації,  що відображають те, в чому  сила організації, в чому її  відмітні можливості для виживання  в довгостроковій перспективі,  яким способом і за допомогою  якої технології організація  виконує свою роботу, які для  цього є know-how і передова техніка.

 Разом з вищепереліченими  характеристиками організації при  Нормуванні місії організації  важливим є віддзеркалення в  змісті і формі викладу місії  іміджу, яким володіє організація.  Місія більшою чи меншою мірою  завжди відображає імідж організації.  Проте при умілому підході  до формулювання місії можна  добитися того, що в ній буде  дуже ясно відображений той  імідж, яким володіє організація.

 Так для чого ж  все-таки формулюється місія,  що вона дає для діяльності  організації?

 По-перше, місія дає  суб'єктам зовнішнього середовища  загальне уявлення про те, що  є організація, до чого вона  прагне, які засоби вона готова  використовувати в своїй діяльності, яка її філософія і т.п. Окрім цього, місія сприяє формуванню або закріпленню певного іміджу організації в представленні суб'єктів зовнішнього середовища.

  По-друге, місія сприяє формуванню єднання усередині організації і створенню корпоративного духу. Це виявляється в наступному:*

 місія робить ясними  для співробітників загальну  мету, призначення існування організації.  В результаті співробітники організації,  усвідомлюючи її місію, як би  Орієнтують свої дії в єдиному  напрямі;*

 місія сприяє тому, що співробітники можуть легше  встановити ідентифікацію своєї  персони з організацією. Для тих  же співробітників, які ідентифікують  себе з організацією, місія виступає  точкою концентрації їх уваги  при здійсненні своєї діяльності;*

 місія сприяє встановленню  певного клімату в організації,  оскільки через неї до людей  доводяться філософії організації,  цінності і принципи, які лежать  в основі побудови і здійснення  діяльності організації.

  По-третє, місія створює можливість для більш дієвого управління організацією внаслідок того, що вона:*

 є базою для встановлення  цілей організації, забезпечує  несуперечність набору цілей,  а також допомагає виробленню  стратегії організації, встановлюючи  спрямованість і допустимі межі  її функціонування;*

 забезпечує стандарти  для розподілу ресурсів I організації  і створює базу для оцінки  використовування ресурсів в  процесі функціонування організації;*

 розширює для працівника  значення і зміст його діяльності

 і тим самим дозволяє  застосовувати більш широкий  набір прийомів

 мотивування.

 Місія не повинна  нести в собі конкретні вказівки  щодо I того, що, як і в які терміни  слід робити організації. Вона  задає 1 основні напрями руху  організації, прихильність 1 організації  до процесів і явищ, що протікають  всередині і зовні неї. Дуже  важливо, щоб місія була сформульована  гранично ясно для j того, щоб  вона була легко зрозуміла  всім суб'єктам, що взаємодіють з організацією, особливо всім членам організації. При цьому місія повинна бути сформульована так, щоб вона виключала можливість пліток, але в той же час залишала простір для творчого і гнучкого розвитку I організації.

2. Цілі організації

  Якщо місія задає загальні орієнтири, напрями функціонування організації, що виражають значення її існування, то конкретні кінцеві полягання, яких прагне організація, фіксуються у вигляді її цілей, тобто, кажучи інакше, цілі - це конкретне полягання окремих

 характеристик організації,  досягнення яких є для неї  бажаним і на досягнення яких  направлена її діяльність.

  Неможливо переоцінити значущість цілей для организации/Он і є початковою точкою планування; цілі лежать в основі побудов організаційних відносин; на цілях базується система мотивування, що використовується в організації; нарешті, цілі є точкою відліку в процесі контролю і оцінки результатів праці окремих працівників, підрозділів і організації в цілому.

  На сталу думку, існує два типи цілей з тієї точки зору, який період часу потрібен для їх досягнення. Це довгострокові і короткострокові цілі. У принципі, в основі розділення цілей на ці два типи лежить часовий період, пов'язаний з тривалістю виробничого циклу. Цілі, досягнення яких передбачається до кінця виробничого циклу, - довгострокові цілі сюди витікає, що в різних галузях повинні бути різні тимчасові проміжки для короткострокових і довгострокових цілей. Проте на практиці звичайно короткостроковими вважаються цілі, які досягаються протягом одного року, і відповідно довгострокові цілі досягаються через два - три роки.

 Розділення на довгострокові  і короткострокові цілі має  принципове значення, оскільки ці  цілі істотно розрізняються за  змістом. Для короткострокових  цілей характерна набагато більша, ніж для довгострокових, конкретизація  і деталізація в таких питаннях, як хто, що і коли повинен  виконувати. Якщо виникає необхідність, між довгостроковими і короткостроковими  цілями встановлюються ще і  проміжні цілі, які називаються  середньостроковими.

 Залежно від специфіки  галузі, особливостей полягання  середовища, характеру і змісту  місії в кожній організації  встановлюються свої власні цілі, особливі як по набору параметрів організації (бажане полягання яких виступає у вигляді загальних цілей організації), так і за кількісною оцінкою цих параметрів. Проте, незважаючи у виборі цілей, виділяються чотири сфери, стосовно яких організації встановлюють цілі, виходячи з своїх інтересів. Цими областями є:*

 доходи організації;*

 робота з клієнтами;*

 потреби і добробут  співробітників;*

 соціальна відповідальність.

  Як видно, ці чотири сфери торкаються також інтересів всіх впливаючих на діяльність організації суб'єктів, про яких мовилося раніше при обговоренні питань місії організації.

 Найпоширенішими напрямами,  по яких в ділових організаціях  встановлюються цілі, є наступні:*

 прибутковість, відбивана  в показниках, типу величина прибутку, рентабельність, дохід на акцію  і т.п.;*

 положення на ринку,  описуване такими показниками,  як частка ринку, об'єм продажів, відносна по відношенню до  конкурента частка ринку, частка  окремих продуктів в загальному  об'ємі продажів і т.п.;*

 продуктивність, що виражається  у витратах на одиницю продукції,  матеріаломісткості, віддачі з одиниці  виробничих потужностей, об'ємі  вироблюваної в одиницю часу  продукції і т.п.;*

 фінансові ресурси,  описувані показниками, що характеризують  структуру капіталу, рух грошей  в організації, величину оборотного  капіталу і т.п.;*

 потужності організації,  виразимі в цільових показниках, що стосуються розміру займаних  площ, кількості одиниць 

| розробка, виробництво  продукту і оновлення технології, описуване в таких показниках, як величина витрат на виконання  проектів в області НДР, терміни  введення в дію нового устаткування, терміни і обьемы виробництва  продукту, терміни введення нового  продукту, якість продукту і*

 зміни в організації  і управлінні, відбивані в показниках, що встановлюють завдання по  термінах організаційних змін  і т.п.;*

 людські ресурси, описувані  за допомогою показників, що відображають  кількість прогулів текучість  кадрів, підвищення кваліфікації  працівників і т.п.;*

 робота з покупцями,  виразима в таких показниках, як швидкість обслуговування  клієнтів, число скарг із стороьы  покупців і т.п.;

| надання допомоги суспільству,  описуване такими показниками,  як об'єм добродійності, терміни  проведення добродійних акцій  і т.п.

  Короткострокові цілі виводяться з довгострокових, є конкретизацією і деталізацією довгострокових ланцюгів. Вони "підлеглі" їм і визначають діяльність організації в короткостроковій 1 перспективі. Короткострокові цілі як би встановлюють віхи на шляху I досягнення довгострокових цілей. Саме через досягнення короткострокових цілей організація крок за кроком просувається в I напрямі досягнення своїх довгострокових цілей.

 У будь-якій крупній  організації, що має декілька  різних структурних підрозділів  і декілька рівнів управління, складається ієрархія цілей, що  є декомпозицією цілей більш  високого рівня в меті більш  низького уровнь.

 Особливість ієрархічної  побудови цілей в організації  полягає в тому, що, по-перше, цілі  більш високого рівня завжди  носять більш широкий характер  і мають більш довгостроковий  часовий інтервал досягнення. По-друге,  цілі більш низького рівня  виступають свого роду засобами  для досягненні цілей більш  високого рівня. Ієрархія цілей  в організації грає дуже важливу  роль, оскільки вона i встановлює  структуру організації і забезпечує  орієнтацію діяльності всіх підрозділів  організації на досягнення цілей  верхнього рівня. Якщо ієрархія  цілей побудована правильно, то  кожний підрозділ, досягаючи своїх  цілей, вносить необхідний внесок  в діяльність організації по  досягненню нею цілей організації  в цілому. Одними з найважливіших  цілей для стратегічного управління  є I цілі зростання організації.  Дані цілі відображають співвідношення  темпу зміни об'єму продажів і прибутку організації, темпу зміни об'єму продажів і прибутку по галузі е цілому. Залежно від того, яке це співвідношення, темп зростання організації може бути швидким, стабільним або може спостерігатися скорочення. Відповідно цим темпам зростання можуть встановлюватися цілі швидкого зростання, мета стабільного зростання і мета скорочення.

 Мета швидкого зростання  є дуже привабливою, проте і  дуже складної для досягнення. Організації, якщо у неї для  досягнення даної мети є всі  необхідні передумови, слід віддавати  перевагу саме цій меті зростання.  Щоб справитися з швидким зростанням, керівництво організації повинне  володіти такими якостями, як  глибоке розуміння ринку, уміння  вибрати саму відповідну частину  ринку і сконцентрувати свої  зусилля на цій частині ринку,  уміння добре використовувати  ресурси, що є біля організації,  уміння чуйно відчувати хід  часу і добре контролювати  в часі протікаючі в організації  процес. У разі швидкого зростання  організації, необхідно мати досвідчених  менеджерів, що уміють ризикувати. Стратегія організації повинна  бути сформульована дуже

  Мета стабільного зростання припускає, що при її досягненні організація розвивається приблизно таким же темпом, як і галузь в цілому. Дана мета не припускає експансії організації, а означає, що організація прагне зберегти незмінною свою частку ринку.

 Мета скорочення ставиться  організацією тоді, коли з цілого  ряду причин вона вимушена  розвиватися більш повільними  темпами, ніж галузь в цілому, або навіть в абсолютному виразі  скорочувати свою присутність  на ринку. Постановка такої  мети ні в якому разі автоматично  не зазначать, що біля організації  протікають кризові явища. Наприклад,  після періоду швидкого зростання  може виникнути необхідність  скорочення. Тут виявляється одна  з цікавих особливостей трьох  даних цілей зростання. Будучи  абсолютно різними по своїй  спрямованості, вони можуть спокійно, послідовно поєднуватися в часі, змінюючи одна іншу. При тому  відсутній який-небудь обов'язковий  порядок в проходженні цих  цілей одна за одною.

 Як мовилося раніше, цілі абсолютно необхідні для успішного функціонування і виживання організації в довгостроковій перспективі. Проте, якщо меті невірно або погано визначені, це може привести до дуже серйозних негативних наслідків для організації. Великий досвід людства по встановленню цілей дозволяє виділити декілька ключових вимог, яким повинні задовольняти правильно сформульовані цілі.

 По-перше, цілі повинні  бути досяжними. Звичайно, в цілях  повинен бути укладений певний  виклик для сотрудникои організації.  Вони не повинні бути дуже  легкими для досягненні. Але вони  також не повинні бути нереалістичними,  виходять і гранично допустимі  можливості виконавців. Нереальна  для досягнення мета приводить  до демотивации працівників і  втраті і» орієнтиру, що дуже  негативно позначається на деятельноеiи  організації.

  По-друге, цілі повинні бути гнучкими. Меті слід устанавлиыть яким чином, щоб вони залишали можливість для і коректування 8 відповідності з тими змінами, які можуть відбутися в оточенні. Менеджери повинні пам'ятати про це і бути готовими внести модифікації у встановлені цілі з урахуванням нових вимог, що висуваються до організації з боку оточення, або ж нових можливостей, що з'явилися біля організації.

 По-третє, цілі повинні  бути вимірними. Це означає,  що цілі повинні бути сформульовані  так, щоб їх можна було кількісно  зміряти, або можна було якимсь  іншим об'єктивним способом оцінити,  чи була мета досягнута. Якщо  цілі неизмеримы, то вони породжують  плітки, утрудняють процес оцінки  результатів діяльності і викликають  конфлікти.

 По-четверте, цілі повинні  бути конкретними, володіючими  необхідною специфічністю, що  допомагає однозначно визначити,  в якому напрямі повинне здійснюватися  функціонування организации/; Мета  повинна чітко фіксувати, що  необхідно одержати в результаті  діяльності, в які терміни слідує  її досягти і хто повинен  досягати мета. Ніж більш конкретна  мета, тим легше виразити стратегію  її досягнення. Якщо мета сформульована  конкретно, то це дозволяє добитися того, що все або пригнічуюче більшість співробітників організації легко розумітимуть її, а отже, знати, що їх чекає попереду.

  По-п'яте, цілі повинні бути сумісними. Сумісність припускає, що довгострокові цілі відповідають місії, а короткострокові цілі - довгостроковим. Але тимчасова сумісність не цілей. Важливо, щоб не суперечили один одному мети, що відносяться до прибутковості і до встановлення конкурентної позиції, або меті посилення позиції на існуючому ринку і меті проникнення на нові ринки, мети прибутковості і добродійності. Також важливо завжди пам'ятати, що сумісності вимагають цілі зростання і мети підтримки стабільності.

  По-шосте, цілі повинні бути прийнятними для основних субьектов впливів, що визначають діяльність організації, і в першу чергу для тих, кому доведеться їх досягати. При формулюванні цілей дуже важливо враховувати те, які бажання і потреби мають працівники. Враховуючи інтереси власників, що займають ведучу роль серед суб'єктів впливу на організацію і зацікавлених в отриманні прибутку, менеджер проте, повинен прагнути уникати при виробленні цілей орієнтації на, отримання великого короткострокового прибутку. Він повинен прагнути встановлення таких цілей, які б забезпечували велику! прибуток, але бажано в довгостроковій перспективі. Оскільки покупці (ще один суб'єкт впливу на організацію) грають в даний час ключову роль для виживання організації, менеджери при встановленні цілей повинні враховувати їх інтереси, навіть якщо вони ведуть до скорочення прибутку за рахунок зменшення ціни або збільшення витрат для підвищення якості продукту. Також при встановленні цілей необхідно враховувати інтереси суспільства, такі, наприклад, як розвиток умов середовища мешкання в місцевому масштабі і т.п.

 Природно, що дуже важко  звести воєдино при встановленні  цілей різноспрямовані інтереси  суб'єктів впливу. Власники чекають,  що організація забезпечить високий  прибуток, великі дивіденди, зростання  курсу акцій і безпеку для вкладених капіталів. Співробітники бажають, щоб організація платила їм високу зарплату, давала цікаву і безпечну роботу, забезпечувала умови для зростання і розвитку, здійснювала хороше соціальне забезпечення і т.п. Для покупців організація повинна надати продукт за відповідною ціною, відповідної якості, з хорошим обслуговуванням і іншими гарантіями.

 Суспільство вимагає  від організації, щоб вона не  завдавала збитку навколишньому  середовищу, допомагала населенню  і т.п. Менеджери повинні враховувати  все це і складати цілі так,  щоб в них знаходили втілення  ці різноспрямовані інтереси  суб'єктів впливу.

3. Встановлення  цілей

 Процес встановлення  цілей в різних організаціях  проходить по-різному. В одних  організаціях встановлення цілей  повністю централізовано, в інших  же організаціях може бути  повна децентралізація. Є організації,  в яких процес встановлення  цілей носить проміжний між  повною централізацією і повною  децентралізацією характер. Кожний  з даних підходів має свою  специфіку, свої переваги і  недоліки. Так, у разі повної  централізації при встановленні  цілей всі цілі визначаються  самим верхнім рівнем керівництва  організації. При такому підході  всі цілі підлеглі єдиній орієнтації. Це є певною перевагою. В  той же час біля цього підходу  є істотні недоліки, суть одного  з яких полягає в тому, що  на нижніх рівнях організації  може виникати неприйняття цих  цілей і навіть опір.

  У разі децентралізації в процесі встановлення цілей беруть участь разом з верхнім рівнем і більш низькі рівні організації. Є дві схеми децентралізованого встановлення цілей. При одній - процес встановлення цілей йде зверху вниз. Декомпозиція цілей відбувається таким чином: кожний з нижчестоячих рівнів в організації визначає свої цілі, виходячи з того, які цілі були встановлені для більш високого рівня. Друга схема припускає, що процес встановлення цілей йде від низу до верху. В цьому випадку нижчестоячі ланки встановлюють собі цілі, які служать основою для встановлення цілей подальшого, більш високого рівня.

 Як видно, для різних  підходів до встановлення цілей  характерна наявність істотних  відмінностей. Проте загальною вимогою  до встановлення цілей є те, що вирішальна роль у всіх  випадках повинна належати вищому  керівництву.

  З погляду логіки здійснення дій, виконуваних при встановленні цілей, можна вважати, що процес целеполагания в організації складається з трьох послідовних стадій. На першій стадії відбувається осмислення результатів аналізу середовища, на другій - вироблення відповідної місії і, нарешті, на третій стадії безпосередньо виробляються цілі організації. Раніше в підручнику були розглянуті питання, що відносяться до аналізу середовища і місії організації. Зараз же розглянемо процес безпосереднього вироблення цілей організації.

  Правильно організований процес вироблення цілей припускає проходження чотирьох фаз:*

 виявлення і аналіз  тих тенденцій, які спостерігаються  в оточенні;*

 встановлення цілей  для організації в цілому;*

 побудова ієрархії  цілей;*

 встановлення індивідуальних  цілей.

Перша фаза. Вплив середовища позначається не тільки на встановленні місії організації. Цілі також сильно залежать від стану середовища. Раніше, коли обговорювалось питання про вимоги до цілей, говорилося, що вони повинні бути гнучкими, щоб їх можна було змінювати у відповідності із змінами, що відбуваються в середовищі. Однак з цього ніяк не слід робити висновки, що цілі повинні бути прив'язані до стану середовища тільки шляхом постійного корегування й пристосування до тих змін, які відбуваються в середовищі. При правильному підході до встановлення цілей керівництво повинно прагнути передбачити те, в якому стані опиниться середовище, й встановлювати цілі у відповідності з цим передбаченням. Для цього дуже важливо виявляти тенденції, характерні для процесів розвитку економіки, соціальної та політичної сфер, науки і техніки. Звичайно, правильно передбачити все неможливо. Більш того, іноді в оточенні можуть відбуватися зміни, які ніяк не випливають з виявлених тенденцій. Тому менеджери повинні бути готові до того, щоб відповісти на неочікуваний виклик, який їм може кинути середу. Тим не менш, не абсолютизуючи ситуації, вони повинні формулювати цілі, щоб ситуаційні складові знайшли в них своє відображення.

Друга фаза. При встановленні цілей для організації в цілому важливо визначити, що з широкого круга можливих характеристик діяльності організації виходить узяти за основу. Далі вибирається визначений інструментарії кількісного розрахунку величини цілей. Особливе значення має система критеріїв, якими користуються при визначенні цілей організації. Звичайно ці критерії виводяться з місії організації, а також з результатів аналізу макрооточення, галузі, конкурентів і положення організації в середовищі. При визначенні цілей організації враховується те, які цілі вона мала на попередньому етапі і наскільки досягнення цих цілей сприяло виконанню місії організації. Нарешті, рішення по цілях завжди залежить від тих ресурсів, якими володіє організація.