Наказ про облікову політику

Зміст

1. Облікова політика як інструмент управління бухгалтерським обліком. -----2 
2. Структура та зміст Наказу про облікову політику підприємства.--------------3
3. Гармонізація бухгалтерського та податкового обліку, у зв’язку з набуттям чинності Податкового кодексу України при складанні наказу. ------------------6
4. Висновок. ------------------------------------------------------------------------------------8
5. Перелік посилань ----------------------------------------------------------------------- -- -9
6. Наказ про обілкову політику підприємства ТОВ « НікоТур». --------------------10

1. Облікова політика як інструмент управління бухгалтерським обліком.

Ринкова трансформація  економіки України висуває підвищені вимоги до інформації, яка подається у фінансовій звітності підприємств.  
Нині бухгалтерський облік та підготовка фінансової звітності має здійснюватися підприємствами відповідно до принципів та, методів, задекларованих Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та представлених у низці національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку (П(С)БО).

Важливою складовою  цього процесу є облікова політика, яка розробляється індивідуально  кожним підприємством і покликана забезпечувати надійність та достовірність їх фінансової інформаційної системи.

Згідно Закону України  «Про бухгалтерський облік та фінансову  звітність»: Облікова політика, є сукупністю принципів, методів та процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності.

Послідовне проведення підприємством прийнятої облікової  політики є одним з найважливіших  завдань бухгалтерського обліку. При формуванні облікової політики передбачається майнова відокремленість  і безперервність діяльності підприємства, послідовність застосування облікової політики, а також тимчасова визначеність фактів господарської діяльності.

Облікова політика повинна  відповідати вимогам повноти, обачності, привалювання змісту над формою, послідовності, безперервності, періодичності та іншим вимогам, передбаченим Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-ХІУ.

Господарська діяльність кожного підприємства регламентується  системою нормативних актів, до яких належать закони, нормативні документи Кабінету міністрів України, міністерств та відомств, а також внутрішні нормативні ати самих підприємств.  
У низці внутрішніх нормативних актів підприємств важлива роль належить документам, що регламентують порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, зокрема визначають облікову політику підприємства.                                                                                                                            Із запропонованих нормативними документами з бухгалтерського обліку варіантів елементів облікової політики суб’єктом господарювання має провадитися вибір відповідних методів оцінки та обліку статей звітності, які відображають специфіку його діяльності.

Тому, облікова політика потребує індивідуального підходу для кожного підприємства і залежить від виду економічної діяльності, від очікуваного способу отримання економічних вигод при використанні активів конкретного підприємства, від багатьох інших чинників.

  Керівництво кожного підприємства для того, щоб забезпечити належну оцінку достовірності обліку та звітності на своєму підприємстві має розробити та затвердити окремим наказом облікову політику підприємства (наказ про облікову політику; внутрішнє положення про облікову політику; розпорядження про облікову політику).

Повноваження власника (власників) підприємства встановлювати  облікову політику реалізуються через  визначення у розпорядчому документі  переліку методів оцінки, обліку і  процедур, щодо яких нормативно-методична база передбачає більш, ніж один їх варіант.

Облікова політика підприємства висвітлюється в Наказі про облікову політику.

Наказ про облікову політику - це внутрішній нормативний документ з організації та порядку ведення обліку на підприємстві, який містить сукупність способів та процедур організації і ведення обліку, що використовуються з метою підготовки, складання та подання фінансової звітності. Облікова політика підприємства розробляється головним бухгалтером підприємства і затверджується його керівником.

Базуючись на принципі послідовності  облікової політики підприємство має  передбачати постійне (із року в  рік) застосування прийнятої ним  облікової політики. Тобто розпорядчий документ про облікову політику має безстроковий характер, а зміни та доповнення вносяться в нього лише за певних обставин.

У Наказі про облікову політику підприємству доцільно зосередити увагу на тому, які методи та процедури із запропонованих національним Законодавством альтернатив обирає дане підприємство.                                                                                      Кожне підприємство має вибирати ті елементи облікової політики, які відповідають особливостям його діяльності.

2.Структура  та зміст Наказу про облікову політику підприємства.

Проект розпорядчого документа про облікову політику розробляється виконавчим органом управління підприємства. 
Залежно від типу підприємства цей проект подається на затвердження (погодження):                                                                                                                   власнику (власникам);                                                                                                   органу, уповноваженому управляти державним майном;                                         органу, уповноваженому управляти корпоративними правами держдави.

Наказ про облікову політику містить  перелік всіх пунктів прийнятої  на звітний рік облікової політики. Бажано за кожним пунктом в наказі наводити його нормативне обгрунтування (зазначати, на підставі якого нормативного документа прийняте те чи інше положення про облікову політику).      

   Положення облікової політики фіксуються в наказі керівника підприємства, що передбачає наступні розділи:

1.Організація бухгалтерського обліку.                                                                                 2. Ведення бухгалтерського обліку.                                                                                          3. Принципи і методи відображення у бухгалтерському обліку окремих активів і господарських операцій .                                                                                                            4. Про облікову політику підприємства.

Першій та другий розділи наказу присвячується організації бухгалтерського обліку.В ньому визначаються:                                                                                      Організація роботи облікового апарату.                                                                                                            Технічна організація обліку.                                                                                                                        Організація бухгалтерського обліку:

- форма організації бухгалтерського обліку;                                                                           - форма ведення бухгалтерського обліку;                                                                                - розробка системи і форм управлінського (внутрішньогосподарського) обліку, звітності і контролю;                                                                                                                 -затвердження правил документообігу і технології обробки облікової інформації, додаткової системи рахунків і регістрів аналітичного обліку;                                              -обов'язки головного бухгалтера.                                                                                               -кількість і дати проведення інвентаризацій.                                                                            -перелік уповноважених осіб комісій,матеріально відповідальних осіб.

Третій розділ відображає загальні засади ведення бухгалтерського  обліку з урахуванням вимог  податкового законодавства.

В Четвертому розділі  докладно та розгорнуто викладени  методологічні принципи та порядок ведення бухгалтерського обліку, визначаються способи ведення бухгалтерського обліку, які суттєво впливають на оцінку і прийняття рішень користувачами бухгалтерської звітності. До них відносять:

• методів оцінки вибуття запасів; ·
• оцінку запасів, товарів, незавершеного виробництва і готової продукції;
• · методи амортизації основних засобів;
• · методи амортизації нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів;
• · інші способи, що відповідають вимогам суттєвості;
• періодичності визначення середньозваженої собівартості одиниці запасів;
• порядку обліку (ідентифіковано чи загалом) і розподілу транспортно-заготівельних витрат;
• окремого субрахунку обліку транспортно-заготівельних витрат;
• вартісних ознак предметів, що входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів;
• класу 8 та/або 9 Плану рахунків бухгалтерського обліку;
• періодичності (періоду) зарахування сум дооцінки необоротних активів до нерозподіленого прибутку;
• методу обчислення резерву сумнівних боргів;
• переліку створюваних забезпечень майбутніх витрат і платежів;
• порядку оцінки ступеня завершеності операцій з надання послуг;
• сегментів, пріоритетного виду сегмента, засад ціноутворення у внутрішньогосподарських розрахунках;
• переліку та складу змінних і постійних загальновиробничих витрат, бази їх розподілу;
• переліку і складу статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт. послуг);
• порядку визначення ступеню завершеності робіт за будівельним контрактом;
• дати визначення придбаних в результаті систематичних операцій фінансових активів;
• бази розподілу витрат за операціями з інструментами власного капіталу;
• порогу суттєвості щодо окремих об’єктів обліку;
• переоцінки необоротних активів;
• періодичності відображення відстрочених податкових активів і відстрочених податкових зобов’язань;
• окремого балансу філіями, представництвами. відділеннями та іншими відокремленими підрозділами підприємства.
• · визнання доходів та витрат від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг;
• · варіанти ведення обліку витрат виробництва.
• Облік  зобов’язань ,резервів майбутніх витрат.
• Відповідно до принципу послідовності підприємство повинно постійно (з року в рік) застосовувати обрану облікову політику.

Дотримуватись єдиної облікової  політики мають і групи об'єднаних підприємств (після об'єднання), а також ті підприємства, які складають консолідовану фінансову звітність.

У разі, якщо неможливо застосувати  єдину облікову політику складаючи  консолідовану фінансову звітність, це розкривають у Примітках до консолідованої фінансової звітності. Зумовлено це необхідністю порівнювати фінансову звітність підприємства для оцінки його фінансового стану, перспектив розвитку та результатів діяльності за певний період. У зв'язку з цим доцільно й для кожного звітного періоду дотримуватись єдиної облікової політики.

3.Гармонізація бухгалтерського та податкового обліку, у зв’язку з набуттям чинності Податкового кодексу України при складанні наказу.

У зв'язку з набуттям чинності розд. IІІ ПК підприємствам слід ретельніше прописати в наказі про облікову політику ті положення, які впливають на податковий облік з податку на прибуток. Тобто в наказі має йтися не тільки про бухоблік, але й про деякі особливості податкового обліку.    

Розглянемо деякі особливості, які треба враховувать при складанні наказу про облікову політику, і дамо до них пояснення.

1. У п. 137.3 ПК сказано, що коли підприємство виробляє товари (виконує роботи, надає послуги) з тривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва і договорами з контрагентами не передбачене їх поетапне здавання, доходи нараховуються платником податків самостійно відповідно до ступеня завершеності виробництва. Ступінь завершеності визначається за питомою вагою витрат, здійснених у звітному періоді, у загальній сумі очікуваних витрат та (або) за питомою вагою послуг, наданих у звітному податковому періоді, у загальному обсязі послуг, які повинні бути надані. Це відповідає порядку визначення доходів у бухобліку (п. 11 П(С)БО 15). А для цілей податкового обліку в наказі про облікову політику необхідно тільки вказати, що буде базою для визначення ступеня завершеності робіт у таких випадках.  

2. Якщо в бухобліку втрати від браку в повному розмірі є іншими прямими витратами у складі собівартості продукції (п. 14 П(С)БО 16), то в податковому обліку до складу витрат підприємство може включити втрати від браку в межах норм, установлених КМУ. До встановлення таких норм КМУ підприємство самостійно визначає та обґрунтовує допустимі норми технічно неминучого браку в наказі по підприємству (п. 138.7 ПК). Це правило можна закріпити в наказі про облікову політику.  

3. Оцінка вибуття запасів установлюється обліковою політикою підприємства. Метод оцінки вибирається згідно з П(С)БО 9. Для всіх одиниць запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, установлюється тільки один із методів оцінки (п. 140.4 ПК). Тут немає розбіжностей між податковим і бухгалтерським обліком, тому в наказі про облікову політику досить указати методи, що використовуються в бухобліку.  

4. ПК визначає склад статей виробничої собівартості (п. 138.8), безпосередньо пов'язаних із виробництвом товарів, виконанням робіт, послуг, які включають: 

• прямі матеріальні  витрати;                                                                                                             • прямі витрати на оплату праці;                                                                                                   • амортизацію виробничих ОЗ та нематеріальних активів;                                                                 • вартість отриманих послуг;                                                                                                             • інші прямі витрати.  

 Перелік і склад  статей виробничої собівартості  встановлюється підприємством в наказі про облікову політику (п. 11 П(С)БО 16).   

На відміну від бухгалтерського  обліку, у податковому обліку загальновиробничі  витрати не включаються до складу виробничої собівартості, а відносяться  до інших витрат звітного періоду. Тому в наказі потрібно застерегти, що підприємство повинне вести не тільки бухгалтерський облік собівартості (із загальновиробничими витратами), але й податковий — без загальновиробничих витрат.  

5. Амортизація ОЗ в податковому обліку нараховується за методами, указаними в наказі про облікову політику (пп. 145.1.9 ПК). Ці методи можуть переглядатися при зміні очікуваного способу отримання економічних вигід від використання ОЗ. У ст. 145 ПК названі групи ОЗ, мінімальні строки їх корисного використання і допустимі методи їх амортизації. Для зближення бухгалтерського та податкового обліку рекомендуємо врахувати обмеження щодо використання методів амортизації для деяких груп і в бухобліку — про це слід сказати в наказі про облікову політику.

 Амортизація в податковому обліку нараховуватиметься виходячи з корисного строку використання об'єкта — доти, доки його вартість не досягне ліквідаційної вартості. Корисний строк використання об'єкта та його ліквідаційна вартість установлюється наказом по підприємству з урахуванням мінімальних строків його корисного використання.  

6. У наказі про облікову політику потрібно визначити метод амортизації малоцінних необоротних матеріальних активів і бібліотечних фондів.                               Тепер ці методи для цілей податкового та бухгалтерського обліку збігаються, тобто амортизація нараховується: 

• або в розмірі 50 % вартості об'єкта в першому місяці його використання, а решта 50 % —  у місяці його вибуття (списання з  балансу),                                                    • або у розмірі 100 % вартості об'єкта в першому місяці його використання.  

7. У п. 146.21 ПК передбачене проведення переоцінки основного засобу шляхом щорічної індексації вартості основних засобів, що підлягають амортизації, і суми нарахованої амортизації. Про необхідність та умови проведення такої переоцінки доцільно сказати в обліковій політиці підприємства. Завважимо, що така переоцінка не передбачена П(С)БО, тому в наказі слід виділити окремо правила переоцінки для бухгалтерського та податкового обліку.   

 Завважимо також,  що до Закону про бухгалтерський  облік і фінзвітність унесено  зміни, які дозволяють підприємству  самостійно визначати доцільність  застосування міжнародних стандартів  бухгалтерського обліку, крім випадків, коли обов'язкове застосування міжнародних стандартів установлене законодавством (ч. 5 ст. 8 Закону від 16.07.99 p. N 996-XIV). Тому, вибравши облік за правилами МСФЗ, у наказі про облікову політику треба прописати також особливості податкового обліку згідно з вимогами ПК.  

5. Висновок .

Облікова політика підприємства - це не просто сукупність способів ведення обліку, обраних відповідно до умов господарювання, але й вибір методики обліку, яка надає можливість використовувати різні варіанти відображення фактів господарського життя в обліку (залежно від поставлених цілей).                                                        Іншими словами, облікову політику в широкому розумінні можна визначити як управління обліком, а у вузькому - як сукупність способів ведення обліку (вибір підприємством конкретних методик ведення обліку).

Облікова політика підприємства - це система способів і прийомів організації та ведення обліку на конкретному підприємстві, яка закріплена відповідним внутрішнім нормативним актом на невизначений термін. Іншими словами, це порядок здійснення первинного спостереження, вартісного виміру, поточного групування і підсумкового узагальнення фактів господарської діяльності підприємства або реалізація методу бухгалтерського обліку.

Облікова політика є важливим інструментом організації бухгалтерського обліку і фінансової звітності. Вдало, попередньо глибоко проаналізована комбінація можливих варіантів облікової політики дає змогу підприємству ефективно здійснювати господарську діяльність.

Наказ про облікову політику – це право вибору. Звичайно, його можна «розписати» на сто сторінок з переписуванням усіх стандартів.                                                                      Але це не основне завдання. Головне – відобразити у наказі своє право вибору, зафіксувати своєрідну політику, яку приймає підприємство.

Підсумовуючи можна  сказати наступне:                                                                        Наказ про облікову політику є одним з найважливіших документів для організації роботи підприємства. Але для того щоб він охопив всі необхідні сфери регламентування потрібно дотримуватись певного механізму її формування який включає: організаційний етап, підготовчий етап, етап визначення зовнішніх умов, етап виокремлення чинників внутрішнього середовища, етап аналізу інформаційного забезпечення, заключний етап.  
При складанні Наказу про облікову політику необхідно врахувати також всі можливі чинники впливу на діяльність підприємства, щоб запобігти збоїв в роботі.

 Враховуючи вищезазначене  можна зробити висновок, що успішна діяльність залежить від правильності та актуальності облікової політики, тобто вона є неодмінним організаційним елементом будь - якого підприємства.

6.Перелік посилань.

1. Закон України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 p. № 966-XIV.
2. Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затверджене Міністерством фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88.
3. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 р. № 291.
4. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 р. № 291.
5. Діючі Національні Положення (стандарти) бухгалтерського обліку.
6. Податковий кодекс України.
7. Методичні рекомендації що до облікової політики підприємства.Затверджені наказом Міністерства фінансів України від 27 червня 2013 № 635.
8. Швець В.Г. Теорія бухгалтерського обліку: навч. посіб.- Знання-Прес, 2003. - 444 с.
9. Облікова політика - Давидов Г.М. навч. посіб вид.во 2010 р.
10. Шумакова Т. Наказ про облікову політику: підлаштовуємося під ПК /                 Т. Шумакова // Баланс . – 2011. – № 23.  
11. Гапоненко Л. Допомагаємо розробити наказ про облікову політику /                  Л. Гапоненко //Баланс – Бюджет . – 2011.

Наказ №2

  по  ТОВ «НікоТур»    про облікову політику на підприємстві

м. Нікополь                      «01» січня 2011 р.

Відповідно до вимог  Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність  в Україні» від 16 липня 1999 року №996-ХІУ  наказую встановити такі принципи, методи і процедури, що будуть використовуватись підприємством для складання та подання фінансової звітності і формувати облікову політику підприємства.

І. Організація  бухгалтерського обліку.

1. Для забезпечення  ведення бухгалтерського обліку  на підприємстві і на виконання пункту 4 статті 8 Закону «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» (далі – Закон про бухгалтерський облік), встановити з 1 січня 2011 року у  ТОВ «НікоТур» такі засади організації бухгалтерського обліку: 

  Бухгалтерський облік здійснюється бухгалтерією підприємства, яку очолює головний бухгалтер.

1.2. Кількісний та якісний  склад бухгалтерії визначається  штатним розписом і затверджується  окремим наказом керівника підприємства.

2. Права й обов'язки головного  бухгалтера та всіх посадових осіб бухгалтерії визначаються Законом про бухгалтерський облік, цим наказом та затвердженими посадовими інструкціями.

2.1. Відповідно до пункту 7 статті 8 Закону про бухгалтерський облік  головний бухгалтер підприємства:

2.1.1. забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання й подання у встановлені строки фінансової звітності;

2.1.2. організовує контроль за  відображенням на рахунках бухгалтерського  обліку всіх господарських операцій;

2.1.3. бере участь в оформленні  матеріалів, пов'язаних із недостачами  та відшкодуванням втрат від  недостач, крадіжок і псування  цінностей підприємства.

2.2. Розпорядження головного бухгалтера, які стосуються становлення та  ведення бухгалтерського обліку на підприємстві, є обов'язковими для виконання усіма структурними підрозділами й усіма працівниками підприємства.

2.2.1. Цим наказом головний бухгалтер  наділяється правом другого підпису,  який він ставить на первинних  бухгалтерських документах, реєстрах бухгалтерського обліку та відповідних звітах згідно з переліком, наведеним у додатку до цього наказу (крім платіжних доручень).

2.3. Головний бухгалтер несе особисту  відповідальність перед керівником  підприємства, призначеним на відповідну  посаду його власниками, згідно з переліком питань, наведених у пункті 2.1 цього наказу.

2.3.1. За відсутності головного  бухгалтера вищезазначені (див.  п. 2.1 цього наказу) обов'язки та  відповідальність покладаються  на його першого заступника.

2.3.2. Відповідальність  інших працівників бухгалтерії  регулюється посадовими інструкціями, які затверджуються керівником  підприємства.

3. Затвердити перелік  посадових осіб, які наділяються  правом дозволу на проведення  господарських операцій (додаток  до наказу).                                      Зразки підписів відповідних осіб за переліком затверджуються окремим наказом керівника та доводяться до відома відповідних структурних підрозділів.

3.1. Перелічені особи  наділяються правами та несуть  повну відповідальність за відповідність проведених операцій чинному законодавству та статуту підприємства згідно з посадовими інструкціями.

4. Затвердити перелік  посадових осіб, яким дозволено  отримувати та видавати товарно-матеріальні  цінності (додаток до наказу).                                                      Зразки підписів відповідних посадових осіб за переліком затверджуються окремим наказом керівника та доводяться до відома відповідних структурних підрозділів.

4.1. Перелічені особи  наділяються правами та несуть повну відповідальність за відповідність проведених операцій законодавчим актам та статуту підприємства згідно з посадовими інструкціями та чинними законодавчими актами України.

5. Обов'язок щодо складання  фінансової звітності та іншої  звітності на вимогу власників, органів статистики покласти на головного бухгалтера.

6. Затвердити правила  й графік документообігу відповідно  до додатка до цього наказу  за переліком документів, затверджених  керівником.

ІІ. Ведення  бухгалтерського обліку.

1. Бухгалтерський облік на підприємстві здійснювати із застосуванням комп'ютерної бухгалтерської програми 1С:Бухгалтерія.

1.2. Застосовувати на підприємстві  журнально-ордерну систему обліку.

1.3. Застосовувати форми журналів-ордерів  та інших облікових регістрів,  розроблені фахівцями підприємства в минулому році й адаптовані бухгалтерією до нової системи обліку. Для повної та реальної картини здійснюваних господарських операцій та їх результатів дозволити головному бухгалтерові своїм розпорядженням затверджувати додаткову систему субрахунків і регістрів аналітичного обліку.

1.4. Бухгалтерам проставляти на  первинних документах, що відображаються  в обліку, відмітку про їх обробку  у вигляді кореспонденції рахунків, дати, підпису.

1.5. Складати щомісяця журнали-ордери  та інші облікові регістри. Роздруківки з комп'ютерної програми підписувати оператору-виконавцеві і бухгалтерові, який відповідає за складання облікового документа.

1.6. Дані журналів-ордерів, інших  облікових регістрів і додаткових  довідок головному бухгалтеру  відображати в Головній книзі підприємства (оборотному балансі), що є підставою для складання Балансу підприємства. Після обробки журнали-ордери, облікові регістри і довідки повинні бути підписані головним (старшим) бухгалтером із вказівкою дати підпису.

1.7. Фахівцям відділів: маркетингу, збуту, постачання, виробничо-технічного, ремонтно-механічного - неухильно виконувати вимоги працівників бухгалтерії щодо дотримання порядку оформлення первинних документів і терміну подання їх до обліку.                                                                                                                              За порушення вимог бухгалтерів, несвоєчасне складання первинних документів і недостовірність відображення в них даних притягати фахівців до дисциплінарної відповідальності.

У випадках якщо документ, підписаний таким фахівцем, складений з порушенням законодавчих і нормативних вимог, або взагалі не складений, або  відсутність такого документа потягла  за собою застосування фінансових санкцій  до підприємства, то питання про відповідальність фахівця розглядати на засіданні правління (дирекції) товариства за участю представників трудового колективу (профспілки, за наявності).