Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Нотаріальна таємниця

План

1. Нотаріальна таємниця

2. Нотаріальний процес та його стадії

Використана література

1. Нотаріальна таємниця

Робота нотаріуа пов'язана з постійним спілкуванням з багатьма людьми та ознайомленням з документами. В ході такого ознайомлення нотаріус дізнається значну кількість інформації стосовно осіб, їх сімейного стану, наявності майна та ін. Саме ця інформація і являє собою нотаріальну таємницю.

2 вересня 1993 року Верховна Рада України прийняла Закон України “Про нотаріат” № 3425-ХІІ (далі – Закон про нотаріат), який встановив правові засади нотаріальної діяльності в нашій державі. Вперше в історії України та вітчизняного нотаріату почали діяти приватні нотаріуси, які надають населенню України та юридичним особам нотаріальні послуги та інші послуги правового характеру.

18 червня 1994 року наказом Міністерства юстиції України № 18/5 було затверджено Інструкцію про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (далі – Інструкція), яка встановила детальний порядок вчинення нотаріальних дій всіма нотаріусами України, незалежно від того, займається нотаріус приватною нотаріальною діяльністю, або працює у державній нотаріальній конторі.

Вчинення нотаріальних дій нотаріусами України має провадитись з дотриманням зазначених нормативних актів.

Стаття 8 Закону про нотаріат встановлює, що нотаріуси та інші посадові особи, які вчинюють нотаріальні дії, зобов’язані додержуватися таємниці цих дій.

Необхідність та обов’язковість додержання таємниці вчинення нотаріальних дій приватними нотаріусами закріплюється нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України, зокрема Положенням про вимоги до робочого місця приватного нотаріуса та здійснення контролю за їх дотриманням, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 12 червня 1998 р. № 36/5 (далі – Положення про робоче місце). Пункт 7 Положення про робоче місце зазначає, що робоче місце нотаріуса має відповідати вимогам щодо збереження таємниці вчинюваних нотаріальних дій (відповідно до ст. 8 Закону про нотаріат). Нотаріус не вправі працювати в одному приміщенні з особами, діяльність яких не пов’язана з вчиненням нотаріальних дій. Приміщення має складатися з двох і більше кімнат.

При цьому Положення про робоче місце поширюється лише на приватних нотаріусів. Цей факт зумовив вчинення державними нотаріусами нотаріальних дій у приміщеннях, де знаходяться два і більше нотаріусів, які одночасно вчинюють різні за характером нотаріальні дії для декількох фізичних та юридичних осіб. Перебування клієнтів різних нотаріусів в одному приміщенні є порушенням принципу нерозголошення таємниці нотаріальних дій.

Частиною 2 ст.8 Закону про нотаріат встановлюється правило, згідно з яким довідки про вчинені нотаріальні дії та документи видаються лише громадянам та юридичним особам, за дорученням яких або щодо яких вчинюються нотаріальні дії. Що ж до інформації про посвідчені заповіти, то ч. 4 тієї ж статті встановлено, що довідки про заповіти видаються тільки після смерті заповідача.

Наявність великої кількості нормативних актів, які регламентують діяльність правоохоронних органів та в певних своїх частинах суперечать чинному законодавству України, призводить до непорозумінь між правоохоронними органами та нотаріусами. Працівники правоохоронних органів обґрунтовують свою вимогу необхідністю здійснення перевірки заяви громадянина або звернення юридичної особи. І зазначають, що без інформації, яка міститься у справах нотаріуса, питання про порушення кримінальної справи чи відмову у її порушенні з передачею всіх матеріалів на розгляд суду не може бути вирішено. Нотаріуси, в свою чергу, посилаючись на Закон про нотаріат, відмовляються надавати таку інформацію.

Нотаріуси мають пам’ятати, що довідки про вчинені нотаріальні дії та документи видаються на письмову вимогу суду, господарського суду, прокуратури, органів дізнання і слідства в зв’язку з кримінальними, цивільними або господарськими справами, що знаходяться в їх провадженні. Поряд з цим, на письмову вимогу державної податкової інспекції видаються довідки, документи та копії з них, необхідні для визначення правильності стягнення державного мита та здійснення оподаткування. Таким чином, наведена норма обмежує коло осіб, які мають право знати про вчинені нотаріальні дії, а ч. 6 ст. 8 Закону про нотаріат на них покладається обов’язок додержувати таємницю про відомі їм вчинені нотаріальні дії.

Відповідальність нотаріусів за недодержання таємниці нотаріальних дій чітко визначена ст. 12 Закону про нотаріат, пунктом “ж” якої встановлюється, що порушення нотаріусом вимог, передбачених ч. 2 ст. 3, ч. 1 ст. 8 та ст. 9 Закону про нотаріат, є підставою для анулювання Свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю.

Відповідальність інших посадових осіб, які при виконанні службових обов’язків дізналися про вчинені нотаріальні дії, формулюється досить туманно: “...несуть відповідальність у порядку, встановленому законодавством України” (ч. 7 ст. 8 Закону про нотаріат).

Згідно ст. 8 ЗУ «Про Нотаріат» Нотаріальна таємниця – це сукупність відомостей, отриманих під час вчинення нотаріальної дії або звернення до нотаріуса заінтересованої особи, в тому числі про особу, її майно, особисті майнові та немайнові права і обов'язки тощо.

Нотаріус, органи і посадові особи, що вчиняють нотаріальні дії, стажист нотаріуса зобов'язані зберігати нотаріальну таємницю, навіть якщо їх діяльність обмежується наданням правової допомоги чи ознайомленням з документами і нотаріальна дія або дія, яка прирівнюється до нотаріальної, не вчинялась.

Обов'язок дотримання нотаріальної таємниці поширюється також на осіб, яким про вчинені нотаріальні дії стало відомо у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків чи іншої роботи, на осіб, залучених для вчинення нотаріальних дій у якості свідків, та на інших осіб, яким стали відомі відомості, що становлять предмет нотаріальної таємниці.

Особи, винні в порушенні нотаріальної таємниці, несуть відповідальність у порядку, встановленому законом.

Довідки про вчинені нотаріальні дії та копії документів, що зберігаються у нотаріуса, видаються нотаріусом виключно фізичним та юридичним особам, за дорученням яких або щодо яких вчинялися нотаріальні дії. У разі смерті особи чи визнання її померлою такі довідки видаються спадкоємцям померлого. У разі визнання особи безвісно відсутньою опікун, призначений для охорони майна безвісно відсутнього, має право отримувати довідки про вчинені нотаріальні дії, якщо це необхідно для збереження майна, над яким встановлена опіка.

Довідки про вчинені нотаріальні дії та інші документи надаються нотаріусом протягом десяти робочих днів на обґрунтовану письмову вимогу суду, прокуратури, органів дізнання і досудового слідства у зв'язку з цивільними, господарськими, адміністративними або кримінальними справами, справами про адміністративні правопорушення, що знаходяться в провадженні цих органів, з обов'язковим зазначенням номера справи та прикладенням гербової печатки відповідного органу.

Довідки про суму нотаріально посвідчених договорів, які необхідні виключно для встановлення додержання законодавства з питань оподаткування, надаються нотаріусом протягом 10 робочих днів на обґрунтовану письмову вимогу органів державної податкової служби.

Довідки про наявність складеного заповіту та витяги із спадкового реєстру за виключенням заповідача видаються тільки після смерті заповідача.

Нотаріус не має права давати свідчення в якості свідка щодо відомостей, які становлять нотаріальну таємницю, крім випадків, коли цього вимагають особи, за дорученням яких або щодо яких вчинялися нотаріальні дії.

На вимогу Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі з метою регулювання організації нотаріальної діяльності нотаріуси видають підписані ними копії документів та витяги з них, а також пояснення нотаріусів у строк, встановлений цими органами".

Нотаріус та особи, зазначені у статті 1 цього Закону, а також стажист нотаріуса зобов'язані зберігати нотаріальну таємницю, навіть якщо їх діяльність обмежується наданням правової допомоги чи ознайомленням з документами і нотаріальна дія або дія, яка прирівнюється до нотаріальної, не вчинялась.

Особи, винні в порушенні нотаріальної таємниці, несуть відповідальність у порядку, встановленому законом.

2. Нотаріальний процес та його стадії

Діяльність нотаріальних органів врегульована нормами нотаріального процесуального права : здійснювана у визначеному процесуальному порядку. Змістом цієї діяльності є сукупність взаємних прав та обов'язків суб'єктів процесу — нотаріальних органів і осіб, які звертаються за вчиненням нотаріальних дій. Об'єднані нотаріальними правовідносинами, ці суб'єкти здійснюють процесуальні дії, спрямовані ж досягнення відповідної мети.

Нотаріальний процес — це вид юридичного процесу, що являє собою встановлений законом порядок вчинення нотаріальних дій. Нотаріальний процес характеризується наступними ознаками:

1) нотаріальний процес — це розгляд певної юридичної справи;

2) нотаріальний процес — це діяльність по здійсненню операцій з нормами права, тобто різновид правозастосовчої діяльності, коли відповідний державний орган або посадова особа повинні безпосередньо використати норми права для вирішення конкретної юридичної справи;

3) нотаріальний процес — правова форма діяльності уповноважених на те органів держави та посадових осіб. Вчинення нотаріальних дій виконує чітко встановлене коло осіб. їх конкретний склад і обсяг компетенції встановлені законодавством (статті 1,3, 34—38, 40 Закону). Крім того, природа нотаріального процесу характеризується не тільки суворо передбаченою компетентністю вчинення функцій, але і вимогами встановлення чітко визначеного певного ступеня професіоналізму в діяльності всіх посадових осіб як суб'єктів — організаторів процесу (ст.З Закону);

4) нотаріальний процес — це діяльність, результати якої обов'язково оформляються у відповідних процесуальних актах-доку-ментах. Порушення закріпленої законом форми вчинення нотаріальних дій спричиняє настання процесуальної санкції — визнання такої дії недійсною;

5) нотаріальний процес — діяльність, яка безпосередньо пов'язана з необхідністю використання різних методів і засобів юридичної техніки. Так, Правила ведення нотаріального діловодства встановлюють єдиний для державних і приватних нотаріусів порядок ведення нотаріального діловодства, складання та оформлення службових документів;

6) нотаріальний процес характеризується складним структурним змістом. Елементами нотаріального процесу є його суб'єкти, стадії' і провадження.

Представляє науковий і практичний інтерес визначення правової природи нотаріального процесу, і в першу чергу питання про те, до якого виду правовідносин належать нотаріальні. На нашу думку, нотаріальні правовідносини включають як правовідносини, які безпосередньо стосуються здійснення нотаріального процесу — нотаріальні процесуальні правовідносини, так і нотаріально-адміністративні правовідносини, які стосуються організаційної структури нотаріату, визначають взаємини між нотаріальними органами, приватними нотаріусами і іншими органами, які наділені державою владними повноваженнями, і регулюються як законодавством про нотаріат, так і іншими нормативними актами.

Суб'єкти нотаріального процесу залежно від функцій і цілей участі в процесі можуть класифікуватися таким чином:

1) особи, які здійснюють нотаріальне провадження: державні і приватні нотаріуси; посадові особи місцевих органів виконавчої влади; посадові особи, зазначені в ст.40 Закону (головні лікарі, їх заступники по медичній частині або чергові лікарі лікарень, лікувальних закладів, санаторіїв; директори і головні лікарі будинків для престарілих та інвалідів; капітани морських суден або суден внутрішнього плавання, що плавають під прапором України; начальники розвідувальних, арктичних та інших подібних до них експедицій; начальники, їх заступники по медичній частині, старші і чергові лікарі госпіталів, санаторіїв для військовослужбовців та інших військово-лікувальних закладів; командири (начальники) військових частин, з'єднань, установ і закладів, начальники місць позбавлення волі, які у випадках, передбачених законом, мають право посвідчувати заповіти та доручення;

2) особи, які беруть участь у нотаріальному провадженні. Виходячи зі змісту ч.2 ст.8 Закону це — громадяни і юридичні особи, за дорученням яких або відносно яких відбувалися нотаріальні дії, і їх представники.

Метою нотаріального процесу є надання суспільним відноси нам визначеної законом форми, яка має забезпечити захист і охорону прав та інтересів фізичних та юридичних осіб.

У цій групі необхідно виділити дві підгрупи. До першої підгрупи варто віднести осіб, які звертаються за вчиненням нотаріального провадження з метою охорони своїх власних прав і інтересів або вступають у вже розпочате провадження, а саме: заявники (фізичні і юридичні особи) і заінтересовані особи, які можуть вступити в нотаріальний процес за власною ініціативою. До другої підгрупи варто віднести осіб, які порушують або вступають у нотаріальне провадження з метою охорони прав і інтересів інших осіб: процесуальні представники фізичних і юридичних осіб (представники, органи опіки та піклування);

3) особи, які сприяють здійсненню нотаріального процесу: експерти (ст.51 Закону), перекладачі (ст.15, 79 Закону), зберіга- чі та опікуни спадкового майна (ст.61 Закону), свідки (ст.94 Закону) і ін.

Стадія нотаріального процесу — сукупність нотаріальних процесуальних дій, спрямованих на одну найближчу процесуальну мету.

У нотаріальному процесі можна виділити наступні обов'язкові стадії:

1) порушення нотаріального провадження. Дана стадія складається з подачі заяви й прийняття її посадовою особою, що вчиняє нотаріальну дію. Прийняттю заяви передує перевірка передумов на вчинення тієї або іншої нотаріальної дії й умов здійснення цього права. Згідно зі ст.49 Закону нотаріус чи інша посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: вчинення такої дії суперечить законові; дії підлягають вчиненню іншим нотаріусом чи іншою посадовою особою; з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась недієздатна особа або представник, який не має необхідних повноважень; угода, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, вказаним в її статуті чи положенні.

Нотаріус чи інша посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, не приймає для вчинення нотаріальних дій документи, якщо вони не відповідають вимогам законодавства або містять відомості, що порочать честь і гідність громадян.

У стадії порушення нотаріального процесу нотаріусом здійснюються також дії, спрямовані на встановлення особи громадянина, що звернувся за вчиненням нотаріальної дії (ст.43 Закону), і перевірка дієздатності громадян і правоздатності юридичних осіб, які беруть участь в угодах (ст.44 Закону);

2) підготовка до вчинення нотаріальної дії як стадія нотаріального процесу має своєю метою створити необхідні умови для правильного вчинення нотаріальної дії й прийняття нотаріального акту. Зміст стадії підготовки становлять дії, пов'язані з:

1) установленням кола фактів, що мають значення для даної справи;

2) визначенням кола доказів, необхідних для підтвердження цих фактів;

3) вирішенням питання про склад осіб, які повинні будуть взяти участь у здійсненні даної нотаріальної дії;

4) забезпеченням подання всіх потрібних доказів і доведення до відомості осіб, заінтересованих у справі, тієї інформації, одержання якої ними від нотаріуса передбачено законодавством;

5) роз'ясненням особам, що звернулися за вчиненням нотаріальних дій, їх змісту і значення з урахуванням можливих правових наслідків;

3) розгляд нотаріальної справи по суті та написання нотаріального акта. Предметом діяльності нотаріуса в стадії розгляду справи по суті та вчинення нотаріального акта є аналіз наданих доказових матеріалів, їх дослідження і оцінка, на підставі чого буде зроблений висновок про застосування норм матеріального права, оформлений і виданий відповідний процесуальний документ.

Вчинення нотаріального акту полягає: у видачі свідоцтва про право на спадщину, про право на частку в спільному майні подружжя та ін.; у здійсненні виконавчого напису; у здійсненні посвідчувального напису на угодах, на договорах та ін.; у здійсненні напису про заборону відчуження майна; у складанні акта опису спадкового майна; у здійсненні морського протесту.

Нотаріус чи інша посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, має право відмовити в їх вчиненні з підстав, зазначених у ст. 49 Закону України «Про нотаріат», наприклад, якщо вчинення нотаріальної дії суперечить закону, суперечить цілям, вказаним у статуті юридичної особи, неподання необхідних відомостей та документів тощо. Відмова на прохання особи, якій було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, має бути викладена письмово.

Слід відзначити, що деякі нотаріальні дії характеризуються значними часовими межами, що надає їм характеру не одноразової дії, а певного розтягнутого у часі процесу. До таких прикладів належить охорона спадкового майна, прийняття в депозит грошових сум і цінних паперів, прийняття документів на зберігання. Проте не дивлячись на те, скільки процесуальних дій вчиняє нотаріус для здійснення окремої нотаріальної дії, вона все одно складає зміст однієї стадії.

4) Нотаріальне провадження — це сукупність процесуальних дій, вчинюваних нотаріусами і іншими суб'єктами нотаріального процесу в певному, закріпленому нотаріальним законодавством порядку.

Четвертою стадією є реєстрація вчиненої нотаріальної дії. Згідно зі ст. 52 Закону України «Про нотаріат», усі нотаріальні дії, вчинені нотаріусами чи посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів, реєструються в реєстрах нотаріальних дій. Для деяких нотаріальних дій обов'язковою є реєстрація в державних реєстрах — Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Єдиному реєстрі прав власності на нерухоме майно, Спадковому реєстрі тощо.

Виходячи із критерію цілеспрямованості та змісту нотаріальні дії можна розділити на чотири групи і відповідно виділити чотири види нотаріальних проваджень:

1) провадження по вчиненню нотаріальних дій, спрямованих на посвідчення безспірного права;

2) провадження по вчиненню нотаріальних дій, спрямованих на посвідчення безспірного факту;

3) провадження по вчиненню нотаріальних дій, спрямованих на забезпечення збереження майна та документів;

4) провадження по вчиненню нотаріальних дій, спрямованих на надання документу виконавчої сили.

П'ята стадія яка не є обов'язковою, — це оскарження нотаріальних дій або відмова в їх вчиненні. У разі якщо заінтересована особа вважає, що нотаріус неправильно вчинив нотаріальну дію або неправильно відмовив їй у вчиненні нотаріальної дії, вона вправі подати про це скаргу до суду.

Використана література

Л.С. Сміян, Ю.В. Нікітін, П.Г. Хоменко Нотаріат в Україні: Навчальний посібник (2-е вид., стереотип.)/ За ред. Ю.В. Шкітіна. - К.: КНТ, 2008. - 680 с.
2. Фурса С.Я. Нотаріальний процес: Теоретичні основи. — К.: Істина, 2002. - 320с.
Цивільний процес. Васильєв С.В., Харків: Одисей. 2008р. - 408 с.