Об'єкт і предметна галузь соціології культури

                                Міністерство освіти та науки,молоді  та спорту України                    

                           Дніпропетровський національний  університет ім. О.Гончара                                    

                                        Центр заочної  та вечірньої  форм навчання                   

                          Факультет української та іноземної філології та мистецтвознавства

          Контрольна робота з курсу СОЦІОЛОГІЯ КУЛЬТУРИ на тему:                                           

                      Об'єкт і предметна галузь соціології культури

Виконала:студентка                                                    Перевірила: доц.каф.        групи УА-10-1з                                                              соціології Ходус О.В.                 Газарян Каріне.                                                                                       

                                                   Дніпропетровськ

                                                          2013 рік

                                                         План

                     1.Поняття культури та особливості її дослідження в соціології.

-  термін “ культура “,поняття культури

-  визначення культури

-  культура як предмет дослідження  в соціогуманітарних науках

-  соціологічний підхід до  вивчення культури

-  основні сфери прояву культури

-  структура культури 

-  три рівні соціології культури

-  об'єкт і предмет соціології культури

                       2.Основні категорії соціології  культури.

-  складові культури

-  система цінностей і норм

-  поняття цінностей

-  типологія цінностей

-  соціальні норми

-  правові та моральні норми

-  соціокультурні зразки поведінки

-  мова в системі культури

-  форми культури

-  культурні конфлікти етноцентризм

-  культурні універсалії

-  висока,народна і масова  культура

-  соціальні функції культури.

                          3.Висновок.                                                                                                  

                          4.Список використаних джерел.

Поняття культури та особливості її дослідження  в соціології

Соціологія  як наука досліджує суспільство  крізь призму діяльності людини, яка  в процесі свого життя вступає у різноманітні соціальні зв'язки і відносини , творить соціальні спільноти і соціальні інститути. Але є ще й інші виміри соціального, які не вписуються до наведеної вертикально-компонентної схеми. Ці виміри пов'язані з якісними характеристиками суспільного життя, що пронизують усі рівні соціальної будови, визначаючи її цілісність і впорядкованість. Серед таких якісних вимірів для соціології першочергове значення має культура.

Термін  “ культура “, поняття культури

Поняття культури є надзвичайно широким, бо культурне охоплює соціальне  в усіх його формах і впродовж усієї  історії існування людства. За свідченням німецького лінгвіста І.Нідермана, термін “ культура “ як самостійна лексична одиниця існує лише з XVIII ст. Раніше цей термін трапляється тільки у словосполученнях, означаючи функцію чогось. У більшості лінгвістів не викликає сумніву те, що своїм походженням слово   “ культура “ ( лат. Cultura – обробіток,виховання, освіта, розвиток, шанування ) зобов'язане латинським словам colo, colere ( вирощувати,обробляти землю,займатися землеробством ). Cultus - це землеробська праця. Отже, здавна під культурою розуміли всі ті зміни в навколишньому середовищі, які відбувалися під впливом людини, на відміну від змін, викликаних природними причинами.

Визначення  культури

Але з XVIII ст. термін “ культура “ почав застосовуватися стосовно людей та їхньої творчої діяльності:він дістав узагальнююче значення і ним стали називати все створене людиною. При такому підході культуру можна розглядати як створену людиною “ другу природу “,надбудовану над першою,“ природною природою “,як увесь створений людиною світ. Це знаряддя праці,соціальні форми життя,звичаї,взірці,норми,соціально регульована поведінка,соціальний контроль тощо.

Якщо  все те, що створене людиною і  відрізняє її від тварин, і становить  суспільство, то навіщо вживати якесь  додаткове поняття? На думку О.Якуби, насправді суспільство і культура – це нетотожні поняття,бо вони співвідносять  як характеристики цілого та його якісних  властивостей. Визначення культури,яке  дає цей відомий харківський  соціолог,звучить так:поняття культури означає якісну характеристику суспільства,передає  міру його прогресу,рівень і міру досягнень  у значенні панування над силами природи і своїми власними соціальними зв'язками та стосунками. У найзагальнішому розумінні цього слова культура – це системна інтегративна якість суспільства,втілення досягнень у його розвитку.

Соціологія  культури – складова соціології,яка  розглядає стан і функції культури у зв'язку з конкретними соціальними інститутами і застосовується до конкретних ситуацій.

Предмет соціології культури – суспільство  як соціально-культурна система.

Культура  як предмет дослідження в соціогуманітарних  науках

Таким чином,культура становить собою  явище складне і багатогранне,тому вона є предметом дослідження  багатьох наук. В економічних науках досліджується,як їхній аспект,культура виробничої діяльності,в політології  активно розробляється поняття  політичної культури,в культурології  – поняття культурно-історичних типів,в етнології – культура,що формується на основі етнічних особливостей тощо.

Соціологічний підхід до вивчення культури

Соціологічний підхід до вивчення культури має свою специфіку,яка полягає у дослідженні  не поодиноких,а всіх можливих форм зв'язків культурного й соціального. У соціології розрізняють культуру в широкому значенні цього слова як соціальний механізм взаємодії особистості та соціальної спільноти зі середовищем проживання (сукупність засобів,форм,взірців та орієнтирів,що генетично не наслідуються,виробляються людьми у процесі спільного життя та забезпечують передавання досвіду та розвиток перетворювальної діяльності) й у вузькому розумінні (система цінностей,переконань,зразків і норм поведінки,притаманних певній соціальній групі,спільноті та людству в цілому).

Основні сфери прояву культури

Культура  розглядається в соціології як складне  динамічне утворення,що має соціальну  природу і знаходить вияв у  соціальних відносинах,скерованих на створення,засвоєння,збереження і розповсюдження матеріальних предметів і духовних феноменів. На думку соціологів,нині фіксується три головні сфери  прояву людської культури:

1)ставлення  людей до природи (передбачає  гармонію зв'язків між людиною і природою);

2)ставлення  до інших людей(має на меті оптимізацію міжособистісних,міжетнічних,міждержавних відносин,створення культурного клімату взаємин у колективі,сім'ї,побуті);

3)ставлення  людини до самої себе(спрямоване  на самопізнання,самовиховання,самовдосконалення,саморозвиток).

Структура культури

Однак не можна розглядати культуру лише як сукупність цінностей,вірувань,звичаїв,моральних  норм;її доцільно уявляти також у вигляді організованої системи поведінки. Це зумовлює розгляд,насамперед,структури культури. Її вивчення почалось з 1949р.,коли американський дослідник Е.Гобель запропонував визначити для вивчення найменшу одиницю культури,яка дістала назву культурного елементу. Під цим поняттям мається на увазі далі неподільна одиниця зразка поведінки,матеріального продукту чи мислення. Відтак культурними елементами можна вважати ту чи іншу річ,створену людиною,жест,дію,музичну фразу тощо. Культурні елементи можуть бути одночасно частинами різних етнічних,національних культур,культур різних суспільств і часів. Культурні елементи комбінуються в культурні комплекси. Вищим рівнем у структурі культури є культура певного інституту,яка складається із серії культурних комплексів.

Три рівні соціології культури

Складність  і багато вимірність культури зумовлює ускладнення системи соціологічного знання,пов'язаного з культурними явищами і процесами,а відповідно і його структури. Українські дослідники цієї проблеми вважають,що доцільно вирізнити три основні рівні соціології культури:

1)теоретична  загальна соціологія культури(її  завданням є розробка теоретичних  моделей суспільного функціонування  культури як цілого);

2)соціологічна  теорія культури та її основних  напрямів,таких,як соціологія мистецтва,соціологія  дозвілля , етнокультурсоціологія ,соціологія  освіти,виховання тощо;

3)емпіричні  дослідження функціонування культури  в різних сферах життєдіяльності  суспільства,скеровані на фіксацію  специфіки культурних явищ,їхньої  динаміки в кількісних і якісних  показниках та індикаторах.

Отже,широкі потреби різного типу суспільств у культурі стимулюють розширення поля соціологічних досліджень і зростаючу  диференціацію їхніх дисциплін. Так,від соціології художньої культури та соціології виховання відокремилась  особлива галузь – соціологія естетичного  виховання,і цей процес триває далі.

Об'єкт і предмет соціології культури

З’ясовуючи  науковий статус соціології важливо  розрізняти об’єкт і предмет соціології.

Об’єктом  соціологічного пізнання є:

Суспільство як цілісна соціальна реальність;

Об’єктивна  реальність, що відбиває ту іншу сторону  суспільного життя;

Розвиток  і функціонування суспільства;

Такі об’єктивні явища суспільства, як соціальні  відносини, соціальні зв’язки, соціальні  організації, соціальні інститути.

Предмет будь-якої науки — це не явище або предмет  чи процес об’єктивного світу, а результат  теоретичного обґрунтування, яке дає  змогу виділити специфічні закономірності розвитку і функціонування об’єкта  науки.

Предмет соціології — загальні і специфічні закони та закономірності розвитку і функціонування історично визначених соціальних систем, механізм дії та форми цих законів  і закономірностей у діяльності особистостей, соціальних груп, класів, народів.

Отже, з’ясувавши об’єкт і предмет соціології можна  дати наступне визначення. Соціологія — наука про становлення, розвиток і функціонування суспільства, його елементів, соціальних відносин і соціальних процесів, про механізми і принципи їх взаємодії.

Основні категорії соціології культури

Складові  культури

Соціологія  культури має свою розгалужену систему  понять та категорій. Дослідниками,передусім,розробляються  питання про складові культури,або її основні елементи. До них звичайно зараховують поняття й уявлення,зразки поведінки,цінності і норми,в окремих випадках до них додають мову,ідеологію та інші складники.

Система цінностей і норм

Переважна більшість соціологів вважає стрижнем і ядром культури систему цінностей  і норм. У цьому контексті культура визначається як певна система важливих для людини смислових комплексів – цінностей,які здатні виступати  регулятивними принципами індивідуальної поведінки.

Поняття цінностей

Поведінка людей у суспільстві,у конкретній соціальній спільноті або групі  визначається,насамперед,їхньою орієнтацією на певні цінності. В одному й тому самому суспільстві далеко не всі люди притримуються однакових для всіх цінностей,по-різному ставляться і сприймають принципи добра і зла,рівності,свободи,справедливості.Одні люди є прибічниками колективізму,інші – індивідуалізму,для одних головне в житті - кар'єра,для других – багатство,для третіх – чесність і порядність. Але це не означає,що суспільство або соціальна група не можуть мати спільних соціальних цінностей,які вони висувають,утверджують і захищають. В.Гуденау,якого цитує Н.Смелзер,зауважує,що цінності – це загальноприйняті переконання щодо цілей,до яких людина повинна прагнути. Вони становлять основу моральних принципів.Наприклад,у християнській моралі – це Декалог,Десять заповідей,що передбачають збереження людського життя,подружню вірність,повагу до батьків тощо. В.Гуденау акцентує на тому,що різні культури можуть надавати перевагу різним цінностям і кожний суспільний устрій встановлює,що є цінністю,а що ні.

Російські соціологи у визначенні цінностей  наголошують не лише наявність у  системі цінностей певних переконань із приводу мети життя,а й думок  про основні шляхи й засоби,що ведуть до досягнення цих цілей. Іншими словами,для них соціальні цінності відповідають на питання,як ставитися  до того,що вже є або має бути.

Типологія цінностей

Українські  соціологи акцентують на тому,що цінності є узагальненням емпіричного  досвіду людства і мають свою градацію та типологію. Серед цінностей  вони називають:

• Смисложиттєві(уявлення про добро і зло,щастя,ціль і сенс життя;приклад – калокагатія у стародавніх греків як єдність добра і краси);
• Вітальні ( це цінності життя, здоров'я, особистої     безпеки,добробуту,сім'ї;цінності освіти,кваліфікації,правопорядку тощо);
• Цінності суспільного визнання і покликання(любов до праці,соціальне становище,служіння громаді й людям);
• Цінності міжособистісного спілкування(чесність,безкорисливість,добро зичливість);
• Демократичні цінності(права людини взагалі,свобода совісті,слова,переконань,вірування,свобода політичного вибору,національний суверенітет);
• Партикулярні цінності(прив'язаність до малої батьківщини,сім'ї,віра в Бога,прагнення до Абсолюту).

Соціальні норми

Соціальні норми є похідними  від цінностей і грунтуються  на них. Під соціальними нормами  розуміються правила поведінки,очікування і стандарти,які регулюють поведінку  людей,суспільне життя відповідно до цінностей певної культури і зміцнюють  стабільність і єдність суспільства. О.Якуба визначає норми як такі,що відображають загальні вимоги суспільства,конкретних соціальних спільнот до поведінки їхніх  членів. Це воле вияв,що дає змогу здійснювати соціальний контроль і дає зразок поведінки. Дотримання цих норм забезпечується в суспільстві,зазвичай,через застосування соціальних заохочень і соціальних покарань(або позитивними та негативними санкціями).

Правові та моральні норми

Норми поділяють на правові й  моральні. Правові норми проявляються у вигляді закону або іншого державного чи адміністративного акту,містять  чіткі диспозиції,які визначають умови застосування певної юридичної  норми,а також санкції,здійснювані  відповідними органами. Дотримання моральних  норм забезпечується силою громадської  думки,морального обов'язку людини. Крім того,соціальні норми можуть спиратися не лише на юридичні та моральні акти й уявлення,а й на звичаї і традиції.

Отже,цінності пов'язанні з культурною орієнтацією людської діяльності,а норми – з соціальною орієнтацією суспільства. Соціальні норми відповідають не на питання про ставлення до явищ і процесів соціальної дійсності (як цінності),а на питання про те,що і як з ними робити. Якщо соціальні цінності визначають загальну,стратегічну регуляцію поведінки людей,то соціальні норми – конкретні установки щодо цієї поведінки,її взірці,або зразки.

Соціальні зразки поведінки

Соціальні зразки поведінки закріплені в обрядах,звичаях і традиціях. Обряди – це сукупність символічних  стереотипних колективних дій,що втілюють у собі ті чи інші соціальні ідеї,уявлення,норми  й цінності та викликають певні колективні почуття. Звичаї становлять собою форми  регуляції діяльності й стосунків  людей,які відтворюються у певному  суспільстві,соціальній спільноті  й групі і є звичними для  їхніх членів. Звичаї – це неписані правила поведінки. Традиції функціонують у всіх соціальних системах,будучи необхідною умовою їх життєдіяльності,і є елементами соціокультурної спадщини,котрі передаються з покоління в покоління. М.Вебер вважав,що типовими зразками орієнтації людини у різних сферах соціального життя є етичні вчення головних світових релігій. Існує певна типологія таких соціокультурних зразків у кожному суспільстві (типи героїв у міфології і релігії,соціокультурні зразки для молоді в стилі життя;Н.Смелзер наводить приклад стилю “Веллз” ,що його виробили підлітки з передмістя Сан-Франциско у США і який вимагав наслідування екстравагантної моди,споживацької поведінки,конформізму,надматеріалістичності,зневаги до старості й людей похилого віку,особливого жаргону).

Соціокультурне уявлення

Соціокультурне уявлення-це регулятиви,що формуються на особистісному рівні на основі повсякденного досвіду;це первинні орієнтації в просторі культури суспільства,соціальної спільноти або групи. Кожне конкретне суспільство має свої специфічні уявлення про те,що є корисним, дозволеним, важливим, а що-  шкідливим,забороненим  і неважливим;яких традицій і звичаїв дотримуватись,а яких ні;які зразки поведінки варті визнання,а які мають бути відкиненими. Поняття створюється на базі уявлень і містять,передусім,у мові;завдяки їм стає можливим упорядкувати досвід людей. Поняття – це думки,ідеї,знання,що відображають в узагальненій формі предмети і явища дійсності через фіксацію їх ознак(наприклад,форму,колір,смак предметів довкілля). Мова – це форма нагромадження,збереження і передавання людського досвіду,система понять,наділених певним значенням. Люди застосовують ці значення в процесі виховання і навчання,що дозволяє їм розуміти сенс сказаного та написаного.

Мова в системі культури

Н.Смелзер відводить мові особливе значення в системі культури. Всі елементи культури можуть бути висловлені в мові. Н.Смелзер наголошує,що мова – явище соціальне,її неможливо опанувати поза соціальною взаємодією,без спілкування з іншими людьми. Мова бере участь також у процесі нагромадження та організації досвіду людей,вона виробляє загальноприйняті значення. Спільна мова підтримує згуртованість суспільства і соціальних спільнот,сприяє формуванню почуття групової єдності,ідентичності. Проте мова здатна розділяти людей. Н.Смелзер наводить приклад Канади,де мова є головним символом антагонізму між англо- і франкомовним населенням. Тому вона може стати важливою політичною проблемою:згадаймо наміри франкомовної провінції Квебек відмежуватися від Канади й утворити самостійну державу. Мовна ситуація в країні є важливим чинником політичного життя і тісно пов'язана з наявними типами субкультури.

Ми розглянули найважливіші елементи культури в їх горизонтальному розміщенні й змістовому наповненні. Разом з  тим можна здійснити вертикальний аналіз соціокультурного середовища,звертаючи  увагу,насамперед,на певні форми  культури. Реалізація цього другого  аспекту аналізу дає можливість вирізнити у внутрішній структурі  культури такі її форми:

1)загальнолюдська культура (у сенсі  культури,виробленої людством протягом  всієї історії його існування,яка  спирається на загальнолюдські  цінності істини,добра,краси,справедливості  тощо);

2)суперкультура (у значенні культури,створеної  конкретним суспільством,котра передається  з покоління в покоління);

3)субкультура (в розумінні культури  як сукупності переконань,цінностей,норм,зразків  поведінки,характерної для певної  соціальної спільноти;приклад –  національні,професійні субкультури,субкультура  організацій тощо);

4)контркультура (у сенсі культурної  моделі певної групи,яка протистоїть  або перебуває у конфронтації  до панівної суперкультури та  субкультур просуспільних спільнот. Смелзер наводить приклад відомої  контркультури в західному суспільстві  – богеми,а в ній – стиль  життя і поведінки хіпі. Для  їхньої культури характерними  є прагнення до самовияву,бажання  жити сьогоднішнім днем,вимога цілковитої свободи,любов до екзотики. Це входить у конфлікт із такими цінностями панівної західної культури,як самодисципліна й самообмеження,копітка праця з метою досягнення успіху тощо);

5)девіантна культура (як різновид  субкультури;притаманна групам із  соціально відхиленої поведінкою;приклад  – стиль життя й антисоціальна  поведінка груп наркоманів,сатаністів  тощо);

6)особистісна культура (мається  на увазі культура конкретного  індивіда,або особистості.

Культурні конфлікти

Завданням соціологів є дослідження  співвідношення всіх цих форм культури,суперечностей  між ними й домінуючою в суспільстві  культурою,з'ясування їх оцінки різними соціальними групами. Для них важливо визначити,чи змішуються ці форми,чи співіснують і терпляче ставляться одна до одної,а чи,можливо,між ними виникають культурні конфлікти. Конфлікти у цій площині найчастіше виникають тоді,коли цінності контркультури або девіантної культури вступають у суперечність з панівною суперкультурою чи субкультурами соціальних спільнот. Водночас не можна заперечувати,що конфлікти у сфері культури мають певне позитивне значення,сприяючи появі нових,адекватних часу,культурних взірці,які поступово пронизують домінуючу в суспільстві культуру і зумовлюють,до певної міри,її розвиток.

Етноцентризм

У процесі порівняння різних культурних форм може утворитися дві тенденції. Перша з них – це судження про  інші культури з позиції вищості  своєї власної культури;така тенденція  дістала назву етноцентризм,що буквально  означає розміщення певної етнічної,національної культури в центрі соціокультурного простору. Американці,наприклад,вважають “правильним” і єдино можливим лише західний спосіб життя,а відмінний від нього – дивним і навіть варварським.

Культурний релятивізм

Друга має назву культурний релятивізм. Її суть полягає у переконанні,що культуру можна зрозуміти лише на основі аналізу її власних цінностей. Уперше сформульована Г.Самнером,ця теза згодом знаходить продовження  у працях Р.Бенедикт:вона вважає,що кожну культуру можна зрозуміти  лише в її власному контексті та в цілісності всіх її складових елементів. Українські соціологи,уникаючи цих  крайнощів,зазначають,що насправді  оцінка різновидів культур неможлива  без порівняльного аналізу,без урахування,з одного боку,універсальних елементів культури,а з другого – величезного розмаїття етнонаціональних культур.

Культурні універсалії

У багатьох сучасних підручниках із соціології подають підрахунки американського вченого Дж.Мердока,який виокремив  понад 60 культурних універсалій. До них  зараховується спорт,прикраси тіла,спільну  працю,танець,освіту,поховальні ритуали,звичай робити подарунки,гостинність,інцест,дотепи і жарти,мову,релігійні обряди,виготовлення знарядь праці тощо. Але для різних культур можуть бути характерними різні види спорту ,прикрас тощо.Наприклад,

американські  жінки образяться,якщо ви їм подаруєте  непарну кількість

квіток,в  їхньому суспільстві прийнято дарувати парну кількість

Висока,народна  і масова культура

Ще  один аспект аналізу розмаїття культурних форм дозволяє зауважити

у більшості  європейських суспільств на початку  XX ст. дві домінуючі

форми:високу(елітарну),та народну (фольклорну) культури. Як зазначає

Н.Смелзер,до високої культури увійшли класичні музика,живопис,

література,створені для найзаможніших верств суспільства. Народна культура,до якої входили казки,фольклор,пісні і міфи,належала бідним. Але з появою засобів масової інформації відбулося стирання меж між високою та народними культурами,внаслідок чого виникла масова культура,не пов'язана з регіональними,релігійними або класовими субкультурами. Культура стає масовою,коли її продукти стандартизують і поширюють серед широкої публіки. Соціологи наголошують на тому,що масова культура,пов'язана з уніфікацією і стандартизацією духовного начала особистості,в суспільстві,є поверхневою і меншою мірою збагачує духовно,ніж найкращі взірці високої культури.

Соціальні функції культури

Закінчуючи  аналіз головних понять і категорій  соціології культури,наголосимо на соціальних функціях культури. Найбільш дослідженими з них є:

• Пізнавальна(дослідження в галузі культури дають змогу адекватно думати про суспільство в цілому,його спільноти,групи й людину-особистість зокрема);
• Функція соціальної пам'яті,або передання соціальної спадщини (культура зберігає,передає і вдосконалює людський досвід);
• Освітньо-виховна (саме культура робить людину людиною в процесі соціалізації,за допомогою навчання і виховання,через соціальну трансляцію набутого людством досвіду від старших поколінь до молодших;разом з тим набута й засвоєна культура є базою для творчої інноваційної діяльності);
• Регулятивна (цінності,ідеали,норми й зразки поведінки певної культури під час соціалізації стають частиною самосвідомості особистості,формують і регулюють її поведінку);
• Комунікативна (шлях сполучення,форма зв'язку,акт спілкування;саме культура є одним з найпоширеніших і ефективних засобів спілкування людей,дозволяє їм краще пізнати й зрозуміти одне одного);
• Інтегративна та без інтегративна (з одного боку,культура здатна згуртовувати людей,забезпечувати цілісність співтовариства,з другого – вона має властивість поділяти людей,протиставляти їх одне одному,іншим спільнотам,оскільки вони належать до різних субкультур).

Висновок

Стосовно  суспільства загалом культура виконує  двоєдину місію:з одного боку,вона через  систему цінностей,норм,звичаїв,традицій,віровчення тощо стабілізує певний соціум,служить  увиразненню його специфічних особливостей,надає  йому сталості й довершеності. З  другого боку,нові культурні програми,які  формуються в тому чи іншому суспільстві  зусиллями окремих видатних осіб,інтелектуалів,еліт і народних мас,виступають спонукальними  чинниками соціальних змін. Тому суспільство,представники якого не здатні створювати нові культурні програми,приречене на стагнацію і просте відтворення соціального життя без переходу на вищі шаблі свого розвитку.

Таким чином,соціологія культури як предметна  галузь відіграє значну роль у розвитку суспільства. Сприяє його дослідженню і розумінню.

Соціологію  культури цікавить передусім взаємодія  культури і суспільства. Вона концентрується на соціальному «вимірі» культури, ЇЇ впливі на соціальну поведінку, загальних правилах, зразках поведінки, засобах мотивації.

Соціологія  культури намагається соціологічними засобами інтерпретувати історико-культурний матеріал, висвітлюючи процеси та закономірності суспільного розвитку, взаємодію культури та суспільства  на різних етапах його розвитку.

Новий тип  духовного виробництва і засвоєння  культурних цінностей хоча і формується на основі старого ідейного багажу, але не виростає з нього, а будується  заново разом з становленням нових  суспільних відносин, яке зумовлює культура як рушійна сила не тільки мистецтва і науки, а й суспільного  життя.

Тому культура є елементом дослідження соціології.

Список  використаних джерел:

Черниш  Н. “Соціологія:курс лекцій”2004р.

http/:yandeks.com.ua