Облік малоцінних необоротних матеріальних активів

Варіант № 26 

ПЛАН:

1. Теоретична частина:

1.1.Облік  малоцінних необоротних  матеріальних активів. 

1.2. Визначення грошових  коштів. 

2. Практичне завдання.

3. Література

1. Облік малоцінних необоротних 

матеріальних  активів. 

Бухгалтерський  облік 

малоцінних  необоротних матеріальних активів 

     Єдиним критерієм  для поділу активів на оборотні і  необоротні є термін експлуатації. Відповідно до П(С)БО 2, оборотні активи – це грошові кошти та їх еквіваленти, які не обмежені у використанні, а також інші активи, що призначені для реалізації або споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати складання балансу. Активи, що не відповідають цим критеріям, тобто такі, що призначені для використання протягом або більше одного року (або операційного циклу, якщо він більше одного року), відносяться до необоротних.

     До  складу необоротних матеріальних активів  відносяться предмети, термін експлуатації яких перевищує один рік; тимчасові  не титульні споруди; предмети прокату; інвентарна тара; бібліотечні фонди  тощо.

     Вартісний критерій віднесення активів до основних засобів або до інших необоротних  активів визначається підприємством  самостійно.

     Для визначення терміну використання предметів  підприємству слід врахувати наступне:

     а) очікуване використання активу;

     б) очікуваний фізичний знос;

     в) моральний знос, що виникає у результаті змін і вдосконалення виробництва;

     г) правові або інші обмеження для  використання активу (наприклад, закінчення строку оренди приміщення, в якому  експлуатується придбаний актив). При  цьому береться до уваги інформація, наведена в паспорті предмету або довідкові дані.

     В бухгалтерському обліку необоротні активи відображаються за первісною  вартістю, тобто за фактичними втратами на їх придбання, спорудження або  виготовлення.

     На  підприємстві може бути створена експертна комісія, яка своїм рішенням визначає можливий термін експлуатації конкретного виду необоротних активів.

    Процес  документального оформлення оприбуткування інших необоротних активів повністю ідентичний до оприбуткування основних засобів та малоцінних і швидкозношуваних предметів.

     Облік малоцінних необоротних активів. На рахунку 112 "Малоцінні     необоротні матеріальні активи" відображається вартість, необоротних       активів, термін корисного використання яких більше одного року. Погашається така вартість нарахуванням зносу за встановленою нормою, що визначається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного методу використання таких об'єктів. Знос за такими предметами обліковується на рахунку 132 «Знос інших необоротних матеріальних активів". Порядок нарахування зносу по основних засобах передбачений П(С)БО 7 "Основні засоби".

     Метод амортизації інших необоротних  матеріальних активів підприємство обирає самостійно.

     Аналітичний облік необоротних матеріальних активів ведеться щодо кожного інвентарного об'єкту.

    Наведемо  основні проводки щодо бухгалтерського  обліку операцій з необоротними активами, які обліковуються на рахунку 11 в таблиці 1.

    Таблиця 1.

     Податковий  облік малоцінних необоротних матеріальних активів (МНМА)

     Відповідно  до ст. 8 Закону №283, під основними фондами розуміють матеріальні цінності, що використовуються у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, вартість яких поступово зменшується у зв'язку з моральним і фізичним зносом. Отже, зараховані на баланс підприємства після 01.01.2000 р. МНМА належатимуть до основних засобів (рахунки 10, 11), що автоматично означає необхідність відображення їх і в податковому обліку як основних засобів, з відповідною амортизацією і невключенням витрат на їх придбання (створення) до складу валових витрат.

     Але, відповідно до Листа №286, МНМА не відносяться  до складу основних фондів, а отже, не є предметом податкової амортизації. Таким чином, у податковому обліку витрати на придбання малоцінних необоротних матеріальних активів (субрахунок 112) обліковуються як витрати на придбання матеріальних активів за правилами, встановленими підпунктом 5.2.1 п. 5.2 та п. 5.9 ст. 5 Закону №283, з відображенням їх балансової вартості у Відомості про балансову вартість матеріальних ресурсів і малоцінних предметів. Тобто, відповідно до Закону №283, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

     Крім  цього, Листом №286 визначено, що витрати  на придбання таких малоцінних предметів  відображаються у рядку 12 Декларації про прибуток підприємства, а приріст (убуток) їх балансової вартості - у рядку 13 Декларації з відповідним знаком. При цьому сума бухгалтерської амортизації малоцінних необоротних матеріальних активів, нарахованої відповідно до п. 27 П(С)БО 7, зменшує балансову вартість таких матеріальних активів і відображається як убуток їх балансової вартості в рядку 13 Декларації.

     Отже, Лист №286 начебто врегулював питання  МНМА, при цьому порушивши норми  Закону №283. Тому, перш ніж піддатися  спокусі чинити так, як велить рідна податкова, радимо все-таки зважити на закон та діяти відповідно до його вимог. Покажемо на прикладі відображення МНМА відповідно до Листа №286.

       Таблиця 2

     МНМА не відносяться до складу основних фондів, а отже, не є предметом податкової амортизації.

     Сума бухгалтерської амортизації малоцінних необоротних матеріальних активів, нарахованої відповідно до п. 27 П(С)БО7, зменшує балансову вартість таких матеріальних активів і відображається як убуток їх балансової вартості в рядку 13 Декларації.  
 

2. Визначення грошових коштів.

     Актуальність. Більшість операцій, що відбуваються на підприємстві, пов'язані з придбанням, виробництвом і продажем товарів  та послуг, і, у зв'язку з цим, оплатою та одержанням грошових коштів. Оскільки грошові кошти мають здатність обертатись, ступінь ризику помилок в обліку та контролю на цій ділянці обліку досить великий. Тому важливим завданням є організація обліку, аналізу і аудиту грошових коштів з метою забезпечення мінімальних гарантій для користувачів фінансової звітності щодо достовірності, реальності, повноти і законності наведеної інформації про неї. Отже, питанням обліку грошових коштів має приділятись серйозна увага.

     Для розуміння сутності грошових коштів, потрібно уяснити їхню роль. В зв’язку  з цим прийнято вважати, що найкраще економічна суть грошей проявляється в їх функціях.

     Традиційно  в економічній науці виділяють  п’ять основних функцій грошей:

     1. Міра вартості;

     2. Засіб обігу;

     3. Засіб платежу;

     4. Засіб нагромадження;

     5. Світові гроші.

     Перелічені  функції у своїй системній єдності становлять реальне функціонування грошової маси.

     Можна виділити три основні властивості  грошей, що розкривають їх суть:

     - гроші забезпечують всезагальну  безпосередню обмінюваність. На  них можна придбати будь-який  товар;

     - гроші виражають мінливу вартість товарів. Через них визначається ціна товару, а це дає кількісне порівняння різних за споживчою вартістю товарів;

     - гроші виступають матеріалізацією  всезагального робочого часу  закладеного в товарі.

     Кожна з вищевказаних функцій має свою специфіку, але при цьому діє у взаємозв`язку з іншими функціями, і будь-яке непорозуміння в системі функціонування грошей руйнує їх стійкість та протидіє виконанню законів грошового обігу.

     На  підприємстві грошові кошти формуються при утворенні статутного фонду, який являється початковим джерелом власних коштів підприємства та в подальшому використовуються для забезпечення виробничо-господарської діяльності та розвитку підприємства.

     Грошові кошти підприємств знаходяться  на розрахунковому, валютному та інших  рахунках, в касі.

     Грошові фонди – це частина грошових коштів, які мають цільове спрямування. До грошових фондів відносяться: статутний  фонд, фонд оплати праці, амортизаційний фонд (на державних підприємствах), фонд розвитку виробництва, фонд соціальних потреб, фонд матеріальної допомоги, резервний фонд.

     Статутний фонд використовується для інвестування в оборотні та основні фонди. Фонд оплати праці – для виплати  основної та додаткової заробітної плати  працівникам. Амортизаційний фонд –  для фінансування капітальних вкладень і капітального ремонту. Фонд споживання – для фінансування відтворення робочої сили. Фонд накопичення – для розвитку підприємства.

     Фінансові ресурси – грошові кошти, які  знаходяться в розпорядженні  підприємства і призначені для реалізації його фінансових зобов’язань та витрат стосовно розширеного відтворення.

     Джерелами утворення фінансових ресурсів на підприємстві є власні (і прирівняні до них) та залучені кошти.

     Обсяг виробництва, його ефективність обумовлює  розмір, склад та структуру фінансових ресурсів підприємства. В свою чергу від величини фінансових ресурсів залежить ріст виробництва, соціально-економічний розвиток підприємства.

     Наявність фінансових ресурсів, їх ефективне  використання визначають платоспроможність, ліквідність, фінансову стійкість підприємства.

     Отже, грошові кошти - кошти у вигляді  грошей, які знаходяться в касі підприємства, на рахунках в установах  банку, в акредитивах, у підзвітних осіб і так далі.

     Основним  джерелом (каналом) надходження грошових коштів в госпрозрахункових підприємствах є виручка від реалізації продукції, робіт та послуг, здійснених на сторону. Крім цього, грошові кошти на рахунки підприємств можуть надходити у вигляді бюджетних асигнувань, виручки від ліквідації основних засобів, реалізації непотрібного майна, у вигляді страхових відшкодувань, від продажу валюти та валютних цінностей, від здачі майна в оренду, у вигляді фінансової допомоги від вищестоящих органів управління, у вигляді банківських відсотків по розрахунково-депозитним операціям, у вигляді пені, штрафів, недоїмок за порушення господарських договорів, у вигляді бюджетних дотацій, субвенцій і т.д.

     При цьому, виручка від продажу продукції, товарів, робіт та послуг підприємствам  та організаціям, робітникам, службовцям та населенню може надходити як у  безготівковому порядку на відповідні рахунки підприємств-постачальників (продавців) в банках, так і готівкою в їх каси з подальшим її внесенням в банк для зарахування на поточний рахунок. Інші надходження грошових коштів зараховуються як правило на поточний рахунок підприємства.

     Таким чином, грошові кошти є найбільш ліквідними активами. Вони присутні на початковому та кінцевому етапах облікового циклу, який включає придбання товарів, виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг, а також їх продаж і отримання виручки.

     Згідно  з П(С)БО 4 під грошовими коштами розуміють готівку, кошти на рахунках у банках та депозити до запитання.

     Під готівкою розуміють валюту України  та іноземну валюту у вигляді грошових коштів.

     Валюта  України - це грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет та в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу; кошти, що знаходяться на рахунках, або вносяться у вигляді внесків до банківських та інших кредитно-фінансових установ на території України; платіжні документи та інші цінні папери, виражені у валюті України.

     Іноземна  валюта - це іноземні грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу; кошти в грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших кредитно-фінансових установ за межами України; платіжні документи та інші цінні папери, виражені в іноземній валюті або монетарних металах.

     Для здійснення розрахунків готівкою кожне  підприємство повинно мати касу.

     Каса - це спеціально обладнане та ізольоване приміщення, яке призначене для приймання, видачі і тимчасового зберігання готівки. Під касою також розуміють всю сукупність готівки та грошових документів, що є у підприємства. Каса охоплює всі наявні грошові кошти, які знаходяться на певний період часу на підприємстві, як в монетах, так і в паперових грошових знаках.

     В касі підприємства можуть зберігатись не тільки готівкові кошти, але і цінні папери, грошові документи, які є бланками суворої звітності. До них відносяться трудові книжки і вкладні листки до них, квитанції шляхових листків автотранспорту, бланки довіреностей тощо.

    У разі необхідності суб'єкти підприємницької діяльності одержують готівку з власних рахунків у банку в межах наявних на них коштів та на цілі, визначені у чеку на отримання готівки.

    Підприємства  і організації складають касові заявки, в яких повідомляють установу банку про строки виплати заробітної плати. Банк задовольняє вимоги клієнтів на одержання готівки, однак не допускає видачі грошей на виплату заробітної плати раніше встановлених строків, за винятком окремих випадків.

    Підприємства  та індивідуальні підприємці мають  право здійснювати розрахунки між собою, а також з фізичними особами як у готівковій, так і у безготівковій формах. При цьому сума платежу готівкою між суб'єктами підприємницької діяльності протягом 1-го дня не повинна перевищувати 3000 грн.

    Здійснення  готівкових розрахунків обов'язково має бути підтверджено відповідним   обліково-розрахунковим   документом   (податкова   накладна, рахунок-фактура, товарний чек, акт виконаних робіт тощо). Підприємства можуть мати у касі готівку тільки в межах лімітів залишку. Ліміт залишку готівки - це гранична сума грошових коштів, яка може знаходитись в касі підприємства.

     Грошовими документами вважаються документи, що документи знаходяться в касі підприємства: оплачені путівки в санаторії, пансіонати і будинки відпочинку; поштові марки; проїзні квитки тощо.

     Згідно  з  Порядком,   встановленим  Національним  банком  України від 25.06.93 р. № 21, бланки акцій також зберігаються в касі. Гроші, здані до банку або інкасаторам, але не зараховані на поточний рахунок (до 24-ої години наступного дня), є грошовими коштами в дорозі. 

Характеристика  рахунків з обліку грошових коштів 

     Рахунок 30 "Каса" призначений для узагальнення інформації про наявність та рух грошових коштів в касі підприємства.

     Рахунок 30 активний, балансовий, призначений для обліку господарських засобів підприємства, має такі субрахунки:

     301"Каса в національній валюті";

     302 "Каса в іноземній валюті".

     На  підприємствах, де працюють операційні каси (продаж квитків, оплата послуг зв'язку, обмін валюти тощо), відкриваються субрахунки "Операційна каса в національній валюті" та "Операційна каса в іноземній валюті".

     По  дебету рахунку 30 "Каса" відображається надходження грошових коштів до каси підприємства, по кредиту - виплата грошових коштів з каси підприємства.

     Аналітичний облік може вестись за центрами відповідальності: за кожною операційною касою чи касиром, а також за видами іноземної валюти.

     Рахунок 33 "Інші кошти" призначений для  узагальнення інформації про наявність та рух грошових документів (у національній та іноземній валюті), які знаходяться в касі підприємства (поштових марок, марок гербового збору, сплачених проїзних документів, сплачених путівок до санаторіїв, пансіонатів, будинків відпочинку тощо), та про кошти її дорозі.

     Рахунок 33 активний, балансовий, призначений для обліку господарських засобів підприємства, має такі субрахунки:

331. "Грошові документи в національній валюті";
332. "Грошові документи в іноземній валюті";
333. "Грошові кошти в дорозі в національній валюті";
334. "Грошові кошти в дорозі в іноземній валюті".

     По  дебету рахунку 33 "Інші кошти" відображається надходження грошових документів до каси підприємства та коштів в дорозі, по кредиту - вибуття грошових документів та списання коштів у дорозі після їх зарахування на відповідні рахунки.

     На  субрахунку 331 відображаються грошові документи за їх номінальною вартістю. Надходження грошових документів відображається по дебету рахунку 331, списання - по кредиту рахунку.

     Аналітичний облік грошових документів ведеться за їх видами.

     На  субрахунках 333 та 334 обліковуються  грошові кошти (переважно грошова виручка), внесені до кас банків, ощадних кас чи кас поштових відділень для зарахування на поточний рахунок підприємства, але ще не зараховані за призначенням. По дебету цих рахунків відображаються суми, що здані до банку, по кредиту - суми, зараховані на поточні рахунки. На перше число кожного місяця сальдо по субрахунках 333 та 334 повинно збігатись з розміром виручки, зданої до банківської установи в останній день місяця.

     В Балансі (ф. № 1) залишки по рахунках 30, 33 відображаються разом із залишками по рахунку 31 "Рахунки в банках" та субрахунку 351 "Еквіваленти грошових коштів", рахунку 35 "Поточні фінансові інвестиції" в статтях балансу 230 та 240 окремо в національній та в іноземній валюті. В кінці року підприємство складає Звіт про рух грошових коштів (ф. № 3), який призначений для відображення руху грошових потоків в розрізі надходжень та виплат в рамках операційної, інвестиційної та фінансової діяльності.

     Касові  операції оформлюються документами, типові операцій з готівкою    міжвідомчі   форми   яких   затверджені    Мінстатом України за згодою з НБУ і Мінфіном України, і які повинні застосовуватись без змін на всіх підприємствах, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форми власності:

     - КО - 1 "Прибутковий касовий ордер";

     -  КО - 2 "Видатковий касовий ордер";

     - КО - 3, 3а "Журнал реєстрації прибуткових та видаткових касових документів";

     - КО - 4 "Касова книга";

     - КО - 5 "Книга обліку прийнятих та виданих касиром грошей".

     Касові  ордери - це документи, що засвідчують законність надходження грошей до каси підприємства та їх витрачання за цільовим призначенням.

     Всі факти надходження і вибуття  готівки на підприємстві відображаються в касовій книзі.

     Кожне підприємство, що має касу, веде тільки одну касову книгу в національній валюті, яка повинна бути пронумерованою, прошнурованою і опечатаною сургучною або мастичною печаткою. Кількість аркушів в касовій книзі підтверджується підписами керівника і головного бухгалтера цього підприємства або вищестоящого органу.

     На  кожну іноземну валюту відкривається окрема касова книга.

     Надходження і видача грошових документів оформлюються 
прибутковими і видатковими касовими ордерами або накладними, що їх замінюють. Касир складає звіт про рух грошових документів.

     На  рис. 1 представлена загальна схема бухгалтерського обліку касових операцій:  

     Рис. 1 - Загальна схема бухгалтерського  обліку касових операцій

Таблиця 1. - Кореспонденції по дебету рахунків каси та інших коштів

Таблиця 2. Кореспонденції по кредиту рахунків каси та інших коштів