Облік операцій при розрахунках платіжними дорученнями

Зміст

1. Облік операцій при розрахунках платіжними дорученнями.

       Платіжне доручення (payment order) – розрахунковий документ, який містить письмове доручення платника банку або іншій установі – члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача1.

       Розрахунки за допомогою платіжного доручення використовуються для здійснення широкого кола платежів за товарними і нетоварними платежами:

- за відвантажену продукцію (виконані роботи, надані послуги);

- у порядку попередньої оплати;

- для завершення розрахунків за актами звірки взаємної заборгованості підприємств;

- для перерахування підприємствами сум, що належать фізичним особам, на їх рахунки в банках;

- для сплати податків і зборів тощо.

       Банки приймають платіжні доручення від платників тільки в межах наявних на їх рахунках коштів.

       Переваги розрахунків з використанням платіжних доручень полягають у: простоті документообігу;

• швидкості розрахунків;
• можливості попередньої перевірки якості товарів (робіт, послуг);
• можливості використання в разі здійснення нетоварних операцій.

       Переважна більшість розрахунків здійснюється з використанням платіжних доручень. 

       Це найбільш поширена форма розрахунків, що використовуються в місцевих і міжміських розрахунках між клієнтами, з бюджетом, органами соціального захисту, позабюджетними структурами. Реквізити платіжного доручення встановлюються Національним банком України2. На платіжних дорученнях у разі потреби платник може вказати дату валютування, але ця дата не може виходити за межі строку дії платіжного доручення. 
       Кількість примірників розрахункових документів відповідає потребам сторін, що беруть участь у розрахунках. Документи виготовляються з використанням технічних засобів або заповнюються від руки (кульковою ручкою); виправлення і підчистки заборонені.

       Доручення приймаються від платника до виконання банками протягом 10 календарних днів з дня виписки; день заповнення не враховується. До виконання банк приймає доручення тільки в межах наявних коштів на рахунку платника, якщо інше не зазначено умовами договору на розрахунково-касове обслуговування. 
       Усі претензії за розрахунками між клієнтами регулюються ними без участі банку. Але банк приймає від клієнтів претензії, згідно з угодою на обслуговування, за несвоєчасне списання або зарахування сум, виплачуючи штраф на користь клієнта.

       Національним банком розроблено новий вид платіжних доручень – «платіжне доручення в довільній формі», яке використовується в розрахунках у разі:

а) періодичного перерахування платником фіксованих сум одним і тим самим одержувачем коштів;

б) перерахування підприємством заробітної плати, пенсій тощо на особисті рахунки одержувачів;

в) інших випадків відповідно до чинного законодавства або укладених договорів.

        Розрахунки з використанням платіжних доручень можуть здійснювати і фізичні особи для перерахування коштів підприємствам, іншим фізичним особам, на власні депозитні чи поточні рахунки, здійснення оплати за куплені цінні папери, іноземну валюту, а також для сплати податків і зборів.

       При цій формі в розрахунках беруть участь два суб’єкти:

— постачальник (сировини, товарів, робіт, послуг), що має право на одержання платежу;

— платник (одержувач), що має право доручити банку здійснити платіж зі свого розрахункового (поточного, бюджетного) рахунку.

       Платіжна вимога-доручення — це розрахунковий документ, що являє собою вимогу одержувача коштів до платника, про сплату певної суми через банк.

       Платіжна вимога-доручення виписується постачальником після того, як він виконав свої зобов’язання перед покупцем, і разом з відвантажувальними, транспортними документами пересилається, поза банком, платнику. Останній перевіряє відповідність цих документів договірним зобов’язанням, заповнює ту частину платіжної вимоги-доручення, яка підтверджує його згоду на здійснення платежу і передає їх у свій банк для оплати.

        Можливий варіант передачі постачальником платіжних документів платнику через свій банк з пересилкою останнім у банк покупця.

                В обліку, в обох випадках, здійснюються наступні записи.

Банком платника:

Д-т рахунку 
№ 2600 «Поточні рахунки»;

К-т рахунку 
№0 1200 «Коррахунок у Національному банку України».

Банком постачальника:

Д-т рахунку 
№ 1200 «Кор. Рахунку Національному банку України»;

К-т рахунку 
№ 2600 «Поточні рахунки» (клієнта).

 2. Облік і документообіг за операціями щодо прийняття та видачі готівки.

       Організація касової роботи комерційних банків регламентується Національним банком України за його «Інструкцією з організації емісійно-касової роботи в установах банків України» № 1 від 07.07.94 р.

      Усі підприємства, організації та установи, які одержують готівку за реалізовану продукцію, товари, послуги і за іншими платежами, зобов'язані здавати її в касу банку для зарахування і зберігання на відкритих їм розрахункових або поточних рахунках. У той же час підприємства, організації та установи можуть мати в своїх касах готівку в межах лімітів, визначених банками, за погодженням з керівниками підприємств. У разі необхідності ліміти залишків кас переглядаються. Усі підприємства, організації та установи одержують від банків готівку на виплату заробітної плати, пенсій, допомог, на відрядження, господарські та інші витрати. В касі банку зберігається не тільки грошова готівка, але й цінні папери, бланки суворої звітності. 
       Обслуговування клієнтів банку здійснює операційна каса. До її складу можуть входити приходно-видаткові каси, приходні каси, видаткові каси, каси для розміну грошей, вечірні каси банків на підприємствах та організаціях.      Кількість операційних кас залежить від обсягу і характеру діяльності установи банку. Кабіни кожної каси розміщуються таким чином, щоби можна було візуально стежити за роботою касирів. Відводиться спеціальне приміщення-сховище для зберігання готівки грошей та цінностей.

       Матеріально відповідальними особами за зберігання грошей та цінностей є керівник банку, головний бухгалтер і завідувач каси (старший касир). 
З кожним працівником каси укладається угода про повну матеріальну відповідальність. Касири операційних кас повинні мати зразки підписів керівників банку і бухгалтерських працівників, уповноважених підписувати приходні та видаткові касові документи, а бухгалтери — зразки підписів касирів. 
       Приймання готівки в касу банку здійснюється на основі приходних документів, які виписуються в одному або в двох примірниках: 
а) від підприємств, об'єднань, організацій, установ у сплату будь яких платежів

— за об'явами на внесення готівки з видачею квитанції, а від громадян — також за об'явами або за приходними ордерами;

б) внески для зарахування на поточні рахунки різноманітних фондів — за об'явами на внесення готівки;

в) платежі від населення — за повідомленнями з видачею квитанції;

г) усі інші надходження грошей, в тому числі й від працівників банку,—за приходними касовими ордерами з видачею підписаних касиром їх копій з відбитком печатки касира.

       Одержавши приходні документи, касир зобов'язаний: 
— перевірити наявність і тотожність підписів операційних працівників наявним у нього зразкам;

— звірити відповідність сум, зазначених у документі, цифрами і літерами; 
— викликати особу, яка вносить гроші, і прийняти їх поаркушним перерахуванням. 
       Якщо клієнт здає гроші до каси банку за кількома приходними документами для зарахування на різні рахунки, то касир приймає гроші за кожним документом окремо.

       При отриманні готівки на столі касира не повинно бути ніяких інших грошей, крім тих, що приймаються від особи.

       Після одержання грошей касир звіряє суму, зазначену в приходному документі, зі сумою, фактично виявленою при рахуванні. При відповідності сум касир підписує об'яву, квитанцію і ордер до неї, ставить на квитанції печатку і видає її особі, яка внесла гроші. Ордер до об'яви касир надсилає відповідальному працівнику, який веде касовий журнал, а об'яву залишає в себе. 
       У випадку виявлення фальшивих грошей касир повинен терміново доповісти про це керівнику установи банку для вжиття необхідних заходів з обов'язковим повідомленням правоохоронних органів.

        Касири ведуть щоденні записи прийнятих і зданих грошових сум в окремій «Книзі обліку прийнятих і виданих грошей (цінностей)». 
Наприкінці операційного дня на підставі прийнятих документів касир складає довідку касира приходної каси про суму прийнятих грошей та кількість документів, які надійшли до каси і звіряє суму за довідкою зі сумою прийнятих ним грошей. Довідка підписується касиром, а зазначені в ній касові обіги звіряються з записами в касових журналах операційних працівників. 
        Отримані протягом операційного дня гроші касир формує у визначеному порядку і разом з приходними документами та довідкою касира приходної каси здає завідувачу каси під розписку в «Книзі обліку прийнятих і виданих грошей (цінностей)».

      Завідувач каси звіряє суму прийнятих грошей і кількість приходних документів з довідкою касира і підписує довідку.

        Гроші, що надійшли в приходні каси, можуть передаватися завідувачу протягом операційного дня декілька разів. Уся готівка, яка надійшла до закінчення операційного дня, повинна бути оприбуткована в касу і зарахована на відповідні рахунки балансу банку того ж робочого дня.

        Гроші з кас установ банку видаються:

а) підприємствам, організаціям, установам — виключно за грошовими чеками затвердженої форми;

б) індивідуальним позичальникам, які одержують позики в банку, вкладникам і пенсіонерам — за видатковими касовими ордерами і видатковими ордерами, форма яких затверджена Національним банком України.

       В такому ж порядку оформляється видача грошей на витрати для утримання апарату управління та інші витрати — видача заробітної плати, премій та матеріальної допомоги, у підзвіт на відрядження і господарські витрати, погашення здійснених господарських, представницьких, канцелярських витрат без одержання авансу.

        Видача пенсій або допомоги проводиться на підставі доручень пенсійного фонду без складання касового видаткового ордера. Для здійснення видаткових операцій завідувач каси видає під звіт касирам необхідну суму. Касир розписується про це в «Книзі обліку прийнятих і виданих грошей (цінностей)».    Приймання повних і неповних пачок здійснюється за позначками на накладних з перевіркою за корінцями, а пачки з повними корінцями перераховуються поаркушно. Монета приймається за написами на ярликах, пакетах (тюбиках), а укладена на лотках — за кружками.

        Завідувач каси зобов'язаний перевірити наявність грошей, що залишилися в обіговій (операційній) касі, та переконатися, що залишок з урахуванням виданих сум відповідає даним «Книги обліку готівки обігової (операційної) каси та інших цінностей банку» за рахунком № 100 «Банкноти та монети» та рахунок № 101 «Дорожні чеки» (у касі банку). Представники підприємств подають операційним працівникам грошові чеки та інші документи на одержання готівки. Операційний працівник після їх перевірки видає особі, яка одержує гроші, для пред'явлення в касу контрольну марку від грошового чека або відривний талон від видаткового касового ордера.

Одержавши видатковий документ, касир зобов'язаний:

— перевірити підписи посадових осіб банку та їх тотожність зразкам; 
— порівняти суму, проставлену цифрами, і суму, що зазначена прописом; 
— перевірити наявність розписки про одержання грошей на документі; 
— перевірити наявність паспортних даних або іншого документа, що засвідчує особу одержувача грошей;

— викликати одержувача грошей за номером видаткового документа і запитати про суму грошей, що одержується;

— звірити номер контрольної марки або талона в касу з номером на видатковому документі та наклеїти контрольну марку або талон відповідно до чека або ордера;

— підготувати суму грошей і видати її одержувачу та підписати видатковий документ. 
        У момент видачі клієнтам грошей касирам забороняється обмінювати гроші одного номіналу на інший за вимогою одержувача.

       При видачі грошових білетів в упаковці окремими корінцями або окремими аркушами касир зобов'язаний їх перерахувати поаркушно. Це необхідно робити також у випадках вимоги одержувача на перерахування всіх виданих грошей. В цьому разі касир не знімає з виданих пачок і мішків пломби, печатки та гарантійні шви.

       На виявлені недостачі або надлишки складається «Акт про недостачі (надлишки) грошових білетів у пачках» у двох примірниках затвердженої форми. Сума недостачі відшкодовується одержувачу грошей і зараховується на рахунок винних касирів для подальшого стягнення, а надлишки прибуткуються в касу і включаються до складу доходів банку на рахунок № 680 «Непередбачені доходи». У кінці операційного дня касир видаткової каси: 
— звіряє суми прийнятих під звіт грошей, видаткових документів і залишок грошей;

— складає звітну довідку і підписує її;

— наведені в довідці касові обіги звіряє з записами в касових журналах операційних працівників.

       Касир розписується в касовому журналі, а операційні працівники — у довідці.

        Залишок грошей і видаткові касові документи разом із звітною довідкою касир здає під розписку в «Книзі обліку прийнятих і виданих грошей (цінностей)» завідувачу каси, який, перевіривши довідку, підписує її і підшиває в документи дня.

Інкасацію грошової  виручки здійснюють на підприємствах, організаціях, установах інкасатори-збирачі банків на основі «Доручень на інкасацію грошей», посвідчення особи і спеціального посвідчення на автомашину.   Механізм інкасації полягає в обміні сумок з грошовою виручкою на порожні і виписувані підприємствами (організаціями), що здають гроші, до кожної сумки супровідної відомості у трьох примірниках. При цьому інкасатор-збирач не перераховує готівку грошей, а лише перевіряє кількість сумок і загальну суму виторгу за записами в накладній та копії супровідної відомості на кожну сумку, яку він приймає і розписується в тій, що залишається на підприємстві. 
       Доставлені в банк сумки з готівкою інкасатор здає бухгалтеру-контролеру, який перевіряє відповідність записів у супровідних відомостях, реєструє належні до приймання від інкасаторів сумки (мішки) в «Журналі обліку прийнятих сумок і мішків з готівкою і порожніх сумок» у двох примірниках і в міру реєстрації передає накладні (супровідні відомості) касирові. 
       Про загальну кількість прийнятих за всіма маршрутами сумок (мішків) з готівкою і порожніх сумок складається «Довідка про прийняті вечірньою касою сумки (мішки) з готівкою і порожні сумки», яка разом з першими примірниками журналів обліку прийнятих сумок і мішків з готівкою та порожніх сумок зберігається в окремій папці.

        Наступного дня зранку касир і бухгалтер-контролер вечірньої каси здають сумки (мішки) з проінкасованою грошовою виручкою і супровідними документами завідувачу операційної каси для звірки документів і попереднього зарахування виручки на розрахунковий рахунок підприємства, а останній — касирам для перерахування та в бухгалтерію банку для зарахування вже уточненої суми грошей на рахунок підприємства (організації). Супровідні відомості додаються до касових документів дня. 
У бухгалтерії банку операції з інкасації готівки відображають на відповідних балансових рахунках.

1. На надходження готівки грошей  до її перерахування: 
Д-т рахунку 
№ 1005 «Банкноти та монети, інкасовані до перерахування»; 
К-т рахунку 
№ 26 «Кошти клієнтів банку». 
2. Зарахування готівки, якщо не виявлено відхилень фактичної наявності від документальної: 
Д-т рахунку 
№ 1001 «Банкноти та монети в касі банку»; 
К-т рахунку 
№ 1005 «Банкноти та монети, інкасовані до перерахування». 
3. У випадку недостачі, виявленої при перерахуванні (фактична наявність 2200 грн.; за супровідними відомостями і оприбутковано попередньо в касу 2300 грн.; недостача 100 грн.): 
а) попереднє зарахування за документами без перерахування: 
Д-т рахунку 
№ 1005 «Банкноти та монети, інкасовані до перерахування» 2300 грн. 
К-т рахунку 
№ 26 «Кошти клієнтів банку» 2300 грн. 
б) на виявлену недостачу зменшується попередньо відображена сума інкасованої грошової готівки та її зарахування на розрахунковий рахунок підприємства: 
Д-т рахунку 
№ 26 «Кошти до запитання клієнтів банку» 
(розрахункові рахунки підприємств) 100 грн. 
К-т рахунку 
№ 1005 «Банкноти та монети, інкасовані до перерахування» 100 грн. 
в) після перерахування готівки її фактична сума 2200 грн. зараховується в касу банку: 
Д-т рахунку 
№ 1001 «Банкноти та монети в касі банку» 2200 грн. 
К-т рахунку 
№ 1005 «Банкноти та монети, інкасовані до перерахування» 2200 грн. 
4. У випадках, якщо виявлено надлишок готівки (сума за супровідними відомостями — 5000 грн., фактична — 5300 грн., надлишок — 300 грн.): 
а) попереднє, до перерахунку, зарахування готівки на розрахунковий рахунок підприємства: 
Д-т рахунку 
№ 1005 «Банкноти та монети, інкасовані до перерахування» 5000 грн. 
К-т рахунку 
№ 26 «Кошти до запитання клієнтів банку» 
(розрахункові рахунки підприємств) 5000 грн. 
б) після перерахування додатково зараховується сума виявленого надлишку готівки: 
Д-т рахунку 
№ 1005 «Банкноти та монети, інкасовані до перерахування» 300 грн. 
К-т рахунку 
№ 26 «Кошти до запитання клієнтів банку» (розрахункові рахунки клієнтів) 300 грн. 
в) на фактичну суму готівка прибуткується в касу: 
Д-т рахунку 
№ 1001 «Банкноти та монети в касі банку» 5300 грн. 
К-т рахунку 
№ 1005 «Банкноти та монети, інкасовані до перерахування» 5300 грн.

         Готівка обігової (операційної) каси та інші цінності повинні зберігатися в грошових сховищах — спеціально обладнаних охоронною сигналізацією коморах, а в них — у вогнетривких сейфах під відповідальність керівника, головного бухгалтера і завідувача каси банку.

        Ключі відгрошових сховищ повинні знаходитися: перший ключ — у завідувача каси; другий — у керівника банку; третій — у головного бухгалтера. 
        При розміщенні у декількох сховищах, на стелажах (полицях) цінностей одного і того ж виду або грошових білетів чи монети одного і того ж номіналу по кожному такому сховищу, стелажу (полиці) складається «Опис цінностей» за встановленою формою із зазначенням у ньому дати і суми фактичного вкладення.

       Усі бланки суворої звітності (чекові та вкладні книжки, трудові та вкладені у них квитанційні книжки, акції, облігації, сертифікати, векселі тощо) обліковуються на відповідних позабалансових рахунках як у книжках, так і в окремих аркушах.

        Бланки суворої звітності, що знаходяться в грошовому сховищі, обліковуються за їх видами в «Книзі обліку залишків бланків суворої звітності». 
         Видача цінностей із грошових сховищ здійснюється під розписку в «Книзі обліку видачі з комори та інших грошових сховищ грошових білетів та інших цінностей для обробки, контрольного перерахування, ревізії та повернення у сховище», записи в якій проводяться за видами цінностей, а грошових білетів з резервних фондів, крім того,— за номіналом.

         Прийняті грошові білети, монети й інші цінності в грошових сховищах обліковуються в «Книзі обліку готівки обігової (операційної) каси й інших цінностей» та «Книзі обліку грошей у резервних фондах». Ці книги заповнює завідувач каси. Стелажі (полиці), візки, сейфи і металеві шафи, незалежно від наявності в них цінностей, повинні бути замкнені на ключ. 
        Ревізія грошових білетів, монети та інших цінностей, які знаходяться в грошових сховищах і касах установ банків, а також перевірка стану їх зберігання виконується: не менше одного разу на півріччя; 
станом на 1 січня; при зміні керівника, головного бухгалтера або завідувача каси; при зміні службових осіб, відповідальних за збереження цінностей; валютних цінностей — щомісяця; в усіх інших випадках — за розпорядженням загальних зборів акціонерів, Національного банку України тощо. 
Ревізія проводиться раптово, з перевіркою всіх цінностей, за станом на одну й ту ж дату і в такій послідовності, яка б виключала можливість приховування розкрадання чи недостачі грошей і цінностей. Вона не повинна порушувати звичайного ходу операцій установ банку. Грошові білети, монети та інші цінності перераховуються повністю; контрольне перераховування здійснюється особисто керівником ревізії.

        Після перерахування грошових білетів, монети та інших цінностей, які знаходяться в грошових сховищах, ревізуючі звіряють виявлені цінності з даними книг обліку готівки обігової (операційної) каси й інших цінностей, обліку грошей у фондах та наявності іноземної валюти та платіжних документів у іноземній валюті, щоденного балансу, аналітичного обліку і, крім того, перевіряють, чи всі вилучені для ревізії цінності повернені до грошового сховища. 
         Суми розписок та інших документів, не проведених через бухгалтерський облік, у виправдання залишку каси не приймаються і вважаються недостачею у касира. Виявлені надлишки каси повинні бути оприбутковані й поверненню не підлягають. 
        Про проведену ревізію цінностей складається акт за підписами всіх працівників, які брали участь у ревізії, і службових осіб, відповідальних за збереження цінностей.

3.Методика відображення всіх видів матеріальних цінностей та нематеріальних активів у звітності.

       Матеріальні цінності – це сировина і матеріали, покупні напівфабрикати і комплектуючи вироби, тара і тарні матеріали (облік їх ведеться на синтетичному рахунку №05); паливо (рахунок №06); будівельні матеріали і обладнання для установки (рахунок №07); малоцінні і швидкозношувані предмети, спецодяг і спецвзуття (рахунок №12). Вони характерні тим, що мають великий обсяг первинних (фактичних) даних, які треба збирати і обробляти, при тому велика кількість реквізитів часто повторюється.

        Основними задачами, що вирішуються на цій ділянці, є своєчасне, повне і достовірне відображення в обліку, а потім видання необхідних оброблених на ПЕОМ показників, що характеризують:

• затрати на заготівлю і придбання матеріальних цінностей для підприємства;
• наявність і рух матеріальних цінностей на центральних складах;
• наявність і рух матеріальних цінностей в цехових коморах;
• рух і використання матеріальних цінностей у виробництві, а також на інші потреби і цілі;
• фактичні витрати матеріальних цінностей по конкретних споживачах;
• виконання договірних поставок матеріальних цінностей постачальниками згідно з договорами і нарядами;
• розрахунки з постачальниками матеріальних цінностей;
• наявність і рух малоцінних і швидкозношуваних предметів, спецодягу і спецвзуття в експлуатації, а також своєчасне списування вартості цих предметів на виробництво;
• дані, які потрібні для заповнювання установленої звітності про матеріальних цінностей, а також для аналізу наявності, руху і використанню матеріальних цінностей;
• результати проведених і звірених інвентаризацій матеріальних цінностей;
• данні, що потрібні для інформування (у ритмі виробництва і по каналах зв’язку) відповідних керівників і фахівців різних рівнів про наявність і рух матеріальних цінностей, розрахунки з постачальниками, рівень записів матеріалів на складах, використанні їх на виробництві тощо.

Специфічними передумовами організації системної обробки інформації по збиранню і обліку матеріальних цінностей є:

• Розробка класифікатора і номенклатури - цінника на сировину, матеріали, покупні напівфабрикати і комплектуючі вироби, тару, паливо, запасні частини, малоцінні і швидкозношувальні предмети, спецодяг і спецвзуття (МБП) відповідно з формами установленої звітності, та з зазначенням єдиних ( оптових, прейскурантних або інших ) цін і одиниці виміру, а також формування на їх основі відповідного масиву ( масивів);
• Проведення інвентаризації матеріальних цінностей на складах і в цехових коморах, а також тих, які є в підзвіті і в експлуатації, та присвоєння цим цінностям єдиних кодів ( номенклатурних номерів ), одиниць виміру, установлених цін, терміну придатності МБП в експлуатації та інше;
• Розробка форм для первинної та результатної інформації, а також формування на їх основі бібліотеки форм документів;
• Формування масивів з відповідною нормативно-довідковою інформацією.

        Первині данні, на основі яких відбувається фактичний облік наявності і руху матеріальних цінностей, фіксуються у типових формах первинних документів, або у нагромаджувальних відомостях.

          При обліку матеріальних цінностей, особливо в умовах ринкових відносин, важливе значення має спосіб оцінки цих цінностей. Матеріальні цінності, коли існує безліч різних цін на одні і ті ж матеріали, найпростіше обліковувати їх в єдиних (прейскурантних, оптових, облікових чи інших, але єдиних) цінах з виділенням транспортно-заготівельних та інших (різниці в цінах) витрат, пов’язаних з придбанням і зберіганням цих матеріалів. При розподілу затрат на виробництво і в зведеному обліку матеріальні цінності відображаються з урахуванням їх фактичної собівартості.

         Картково-документальний метод обліку матеріальних цінностей є найбільш поширений метод обліку, що застосовується на складах і в коморах. На обчислювальному центрі машинним способом складаються окремі машинограми - сортові оборотні відомості в кількісно-сумовому виразі в розрізі номенклатурних номерів. Контроль за достовірністю залишків по кожному номенклатурному номеру, зафіксованому в цій відомості і в сортових картках обліку, що є на складі, здійснюється двома способами:

1) ручним способом - методом порівняння  залишків, що є в цих документах, здійснює бухгалтер;

2) за допомогою ЕОМ -шляхом складання  оборотно-порівняльної відомості, а  найдені розбіжності друкуються в цій відомості.