Облік у банках. 4

Державний вищий навчальний заклад

«Українська академія банківської справи

Національного банку України»

Кафедра банківської справи 
 
 
 
 

КОНТРОЛЬНА  РОБОТА

з дисципліни «Облік у банках» 
 
 
 
 

Виконав: студент  

П.І.Б.

група   

шифр  з/к____________ 

Перевірив:  

посада 

П.І.Б. 
 
 

Суми  – 2011

ЗМІСТ

1. Облікова політика банку ……………….…………………………………3
2. Облік податків у фінансовій звітності ……………….…………………..7

   Практичне завдання………………………………………….….……...…...20

      Список використаних джерел……………………………………..………..25 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. (12) ООБЛІКОВА ПОЛІТИКА БАНКУ

    Облікова  політика  банку  - це сукупність визначених у межах 

 законодавства   України   принципів,   методів   і   процедур,  що використовуються   банком  для  складання  та  подання  фінансової звітності.

    Положення  про облікову політику банку затверджується наказом керівника  до  початку нового календарного року. Облікова політика банку  доводиться  до  відома  всіх  філій  та  підрозділів банку.

      Цим документом установлюється  порядок ведення бухгалтерського обліку   операцій,  які  здійснює  банк  згідно  з  законодавством України.   У   ньому  мають  бути  повно  відображені  особливості організації та ведення бухгалтерського обліку банку. Внесення змін до  Положення  про  облікову  політику  банку  протягом  року,  як правило,   не   допускається   (окрім  випадків  істотних  змін  у діяльності  або  правовій  базі).

    Вимоги  основних положень облікової  політики банку. Облікова політика   банку  базується  на  основних  принципах бухгалтерського обліку, яких  банки повинні  дотримуватися при веденні рахунків і складанні зовнішньої та внутрішньої звітності.

      Банки  ведуть  бухгалтерський  облік  і  складають  фінансову звітність   у   валюті   України.   Операції  в  іноземній  валюті відображаються  в  бухгалтерському обліку і фінансовій звітності у валюті  України  з перерахуванням її за офіційним валютним курсом, установленим   Національним  банком  України  на  дату  здійснення операції  або  складання звітності.

    Операції  повинні бути відображені в обліку  в  тому  звітному періоді,  в  якому  вони  були  здійснені, незалежно від дати руху коштів  за  ними. 

      Банки висвітлюють обрану ними облікову політику шляхом опису:

         - принципів обліку статей звітності;

         - методів оцінки окремих статей  звітності;

         - фактів, що стосуються змін в  обліковій політиці.

      Облікова політика банку має  враховувати методи оцінки активів  та зобов'язань.

    Оцінка  - це процес визнання тієї суми коштів, за якою статті фінансової  звітності  мають визнаватися і обліковуватися у балансі та звіті про фінансові результати.

    Активи  і  зобов'язання  мають  бути  оцінені та відображені в обліку таким чином, щоб не переносити наявні фінансові ризики, які потенційно  загрожують  фінансовому  становищу  банку, на наступні звітні  періоди.

      Активи  і  зобов'язання обліковуються  пріоритетно за вартістю їх   придбання   чи  виникнення  (за  первісною  або  справедливою вартістю). 

    При обліку   за   первісною   (історичною)   вартістю  активи визнаються  за  сумою  фактично  сплачених  за   них   коштів,   а зобов'язання   -   за   сумою  мобілізованих  коштів  в  обмін  на зобов'язання.

    При   обліку   за  справедливою  (ринковою)  вартістю  активи визнаються за тією сумою коштів, яку необхідно було б сплатити для придбання  таких  активів у поточний час, а зобов'язання - за тією сумою коштів,  яка б вимагалася  для проведення  розрахунку  у поточний  час. 

    Приведення вартості   активів  у  відповідність  із  ринковою здійснюється шляхом їх переоцінки.

    Процедури бухгалтерського обліку повинні виключати можливість здійснення  взаємозаліку  (крім  випадків,   передбачених   чинним законодавством) активів та зобов'язань, або доходів та видатків як у бухгалтерських записах, так і у фінансовій звітності, а саме:

    - кредитів,  депозитів  й   іншої кредиторської і дебіторської заборгованості різних юридичних та фізичних осіб;

     - кредитів,  депозитів  й   іншої кредиторської і дебіторської  заборгованості одних і тих   же  юридичних  та  фізичних  осіб,  що враховуються в різних валютах та з різними строками погашення;

     - депозитів та кредитів,  наданих  під заставу депозиту,  якщо  інше не визначене відповідними  законодавчими актами;

     - витрат та доходів тієї ж  юридичної особи.

    Банки мають  обліковувати  доходи  та  витрати  відповідно до таких принципів:

    - доходи  та  витрати обліковуються  у періоді,  до якого вони  належать;

    - отримані   доходи,  які  належать  до  майбутніх  періодів, обліковуються  як відстрочені доходи;

    - здійснені  витрати  та  платежі,  які належать до майбутніх  періодів, обліковуються як відстрочені витрати.

    Облікова  політика визначає порядок створення та використання резервів  на підставі законодавства України та нормативно-правових актів  Національного банку України. Резерви під активи створюються за  рахунок  витрат банку та мають використовуватися лише на цілі, для  яких  вони  були  створені.

    Обов'язково мають  бути  розроблені  та  затверджені  основні складові облікової  політики банку:

    - характеристика  аналітичних   рахунків  внутрішнього   плану  рахунків

     - додаткові регістри аналітичного обліку та  форми  первинних документів,  на підставі яких здійснюються операції (крім тих,  що визначені в загальному порядку),  включаючи форми  документів  для внутрішньої бухгалтерської звітності;

    - правила документообороту та  технології  обробки  облікової інформації;

     - перелік визначених прав працівників  банку  на  підписування документів;

     - перелік операцій, що потребують  додаткового контролю;

    - порядок  проведення  інвентаризації  і методи оцінки активів та  зобов'язань;

    - порядок  контролю  за  здійсненими внутрішніми банківськими операціями;

     - порядок  розрахунків  між   філіями  та  іншими структурними  підрозділами банку (внутрішньосистемні  розрахунки);

    - порядок фінансування (бюджетування) структурних підрозділів банку;

    - порядок  консолідації  фінансової звітності асоційованих та дочірніх компаній;

    - порядок  застосування в обліку  принципу нарахування доходів  та витрат (включаючи порядок амортизації активів банку,  створення та використання резервів);

    - політика  банку  щодо  роботи  з   цінними   паперами   (як придбаними, так і емітованими);

    - процедури вивірки та контролю  (операцій, звітності тощо);

    - порядок реєстрації договорів; 

    - інші  документи  та  рішення,  необхідні  для   організації  бухгалтерського обліку.

    Зміни в обліковій політиці банку. Будь-які зміни в обліковій політиці,  що мають суттєвий вплив на показники звітного або майбутніх періодів, повинні бути описані з зазначенням їх причин і змін у відповідних статях. Зміни положень облікової політики на наступний рік та причини цих змін мають бути відображені у пояснювальній записці до річного звіту банку.

    Не  вважається зміною в обліковій політиці:

    - нова облікова політика щодо  операцій, які не є суттєвими;

    - нова облікова політика щодо  операцій,  які відрізняються  по суті від попередніх і не здійснювалися раніше.

      Нова облікова  політика застосовується  до подій та операцій з часу  їх виникнення. [3] 
 
 
 
 

2. (80) ОБЛІК  ПОДАТКІВ У ФІНАНСОВІЙ ЗВІТНОСТІ

    Визначення сум податків і контроль за їх сплатою банки здійснюють відповідно до норм чинного податкового законодавства України. За основу береться таке правило: фінансовий облік має надавати повну та об'єктивну інформацію про фінансовий стан банку і результати його діяльності незалежно від правил та вимог податкового законодавства. Такий підхід зумовлює певну різницю у визначенні активів, зобов'язань, доходів та витрат банку і, як наслідок, - відмінність між обліковим (за даними фінансового обліку) та податковим прибутком. Підходи МСБО 12 "Податок на прибуток" базуються на такому тлумаченні цих категорій: обліковий прибуток — це чистий прибуток або збиток без урахування податкових витрат; оподатковуваний прибуток (податковий збиток) - це прибуток (збиток), визначений за нормами податкового законодавства, тобто це база оподаткування, на підставі якої визначається податок на прибуток як зобов'язання до сплати або як актив до відшкодування. [1, c.372]

    П(С)БО 17 пояснює основні терміни щодо податку на прибуток так: обліковий прибуток (збиток) — це сума прибутку (збитку) до оподаткування, визначена в бухгалтерському обліку і відображена у звіті про фінансові результати за звітний період. Тобто йдеться про економічний прибуток від діяльності суб'єкта господарювання; податковий прибуток (збиток) — це сума прибутку (збитку), визначена за податковим законодавством об'єктом оподаткування за звітний період.[4]

    Усі відмінності між обліковим і податковим прибутком можна класифікувати як постійні та тимчасові різниці.

    Постійні різниці між податковим та обліковим прибутками зумовлені тим, що окремі витрати і доходи включаються до розрахунку облікового прибутку (збитку), але не враховуються при визначенні податкового прибутку (збитку) або визнаються з метою оподаткування, але не визнаються у фінансових звітах.

    Тимчасові різниці між податковим та обліковим прибутками - це різниці в часі, які виникають унаслідок того, що період, у якому окремі доходи або витрати включаються до складу податкового прибутку, не збігається з періодом, у якому ці статті включені для обчислення облікового прибутку.

    Отже, постійна різниця — це різниця між податковим прибутком (збитком) і обліковим прибутком (збитком) за певний період, що виникає в поточному звітному періоді та не анулюється в наступних звітних періодах, а тимчасова різниця — різниця між оцінкою активу або зобов'язанням за даними фінансової звітності та податковою базою цього активу або зобов'язаннями відповідно.[4]

    У табл. 2.1 наведені деякі причини виникнення таких відмінностей.

    Таблиця 2.1. - Причини виникнення різниць у бухгалтерському та податковому обліках 

  Основні положення обліку податку на прибуток у банках визначені в Інструкції "Про порядок відображення в бухгалтерському обліку банками України поточних і відстрочених податкових зобов'язань та податкових активів", затвердженій постановою Національного банку України від 19.03.2003 р. № 121.

  Інструкція "Про порядок відображення в бухгалтерському обліку банками України поточних і відстрочених податкових зобов'язань та податкових активів" оперує двома видами тимчасових різниць:

  1) тимчасова різниця, що підлягає вирахуванню, тобто призводить до зменшення податкового прибутку (збільшення податкового збитку) у майбутніх періодах. Тимчасові різниці, що підлягають вирахуванню з бази оподаткування в майбутніх періодах, у податковому обліку виникають, якщо балансова вартість зобов'язання за даними бухгалтерського обліку більша, ніж його податкова база, або якщо балансова вартість активу менша, ніж його податкова база, тобто доходи тимчасово менші, ніж валові доходи, а витрати тимчасово більші, ніж валові витрати.

  Ці різниці призводять до визнання в поточному періоді відстроченого податкового активу (ВПА);

  2) тимчасова різниця, що підлягає оподаткуванню, тобто включається до податкового прибутку (збитку) у майбутніх періодах. Тимчасові різниці, що підлягають оподаткуванню, виникають, якщо балансова вартість активу за даними бухгалтерського обліку більша, ніж його податкова база, або якщо балансова вартість зобов'язання менша, ніж його податкова база, тобто витрати тимчасово менші, ніж валові витрати, а доходи тимчасово більші, ніж валові доходи. Ці тимчасові різниці призводять до виникнення в поточному періоді відстроченого податкового зобов'язання (ВПЗ) щодо сплати податку на прибуток у наступних періодах, за винятком гудвілу, вартість якого не підлягає амортизації згідно з вимогами податкового законодавства; первісного визнання активу або зобов'язання в результаті господарських операцій (крім об'єднання підприємств), які не впливають на обліковий і податковий прибутки.

  Обидва види тимчасових різниць зумовлюють необхідність відображення в балансі сум відстрочених податкових активів або відстрочених податкових зобов'язань.

  Відстрочений податковий актив - це сума податку на прибуток, що підлягає відшкодуванню в наступних періодах унаслідок:

• тимчасової різниці, що підлягає відрахуванню;
• перенесення податкового збитку, не включеного до розрахунку зменшення податку на прибуток у звітному періоді;
• перенесення на майбутні періоди податкових пільг, якими неможливо скористатися у звітному періоді.

  Отже, відстрочений податковий актив виникає тоді, коли сума податку на прибуток за фінансовим обліком є меншою за суму, розраховану за нормами чинного законодавства. Це свідчить про перевищення суми податкового прибутку над сумою облікового прибутку.

  Відстрочене податкове зобов'язання - це сума податку на прибуток, який сплачуватиметься в наступних періодах з тимчасових різниць, що підлягають оподаткуванню.

  Згідно з положенням Інструкції "Про порядок відображення в бухгалтерському обліку банками України поточних і відстрочених податкових зобов'язань та податкових активів" для визначення розміру ВПЗ порівнюється балансова вартість активу або зобов'язання за даними бухгалтерського обліку з їх податковою базою. ВПЗ виникає, якщо:

• балансова вартість активу за даними бухгалтерського обліку більша, ніж податкова база активу;
• балансова вартість зобов'язання за даними бухгалтерського обліку менша, ніж податкова база зобов'язання.

  ВПА визнається при виникненні тимчасових різниць, які підлягають вирахуванню, якщо очікується в майбутньому отримання податкового прибутку, за рахунок якого можна реалізувати оподатковувані тимчасові різниці та застосувати невикористані податкові збитки і пільги, з якими пов'язані ці тимчасові різниці. Для визначення розміру ВПА порівнюється балансова вартість активу або зобов'язання за даними бухгалтерського обліку з їх податковою базою.

  Сума ВПА на дату балансу зменшується за умови недостатності податкового прибутку для списання цього активу. При очікуванні податкового прибутку, достатнього для списання ВПА, сума його попереднього зменшення, яка не перевищує суму очікуваного податкового прибутку, відображається способом сторно. ВПА виникає, якщо:

• балансова вартість активу за даними бухгалтерського обліку менша, ніж податкова база активу;
• балансова вартість зобов'язання за даними бухгалтерського обліку більша, ніж податкова база зобов'язання;
• податкові збитки перенесено на наступні звітні періоди;
• податкові пільги не використані.

  ВПА та ВПЗ розраховуються за ставками оподаткування, що діятимуть протягом періоду, у якому здійснюватимуться реалізація або використання активу та погашення зобов'язання.

  Отже, для розрахунку впливу тимчасових різниць на податок на прибуток потрібно:

• визначити всі тимчасові різниці на дату складання балансу;
• здійснити їх розподіл на тимчасові різниці, що підлягають оподаткуванню, і тимчасові різниці, що підлягають вирахуванню;
• обрахувати всі ВПЗ, визначивши податковий ефект сукупних тимчасових різниць, що підлягають оподаткуванню, застосовуючи ставку податку;
• обрахувати всі ВПА, застосовуючи ставку податку до тимчасових різниць, що підлягають вирахуванню. [5]

Відображення поточних і відстрочених податкових активів і зобов'язань здійснюється згідно з планом рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004 р. № 280, здійснюється із застосуванням таких рахунків[6]:

    1200 А   "Кореспондентський рахунок банку в Національному банку України";

3520. А     "Дебіторська заборгованість за податком на прибуток";
3521. А   "Відстрочений податковий актив";
3620. П    "Кредиторська заборгованість за податком на прибуток";
3621. П    "Відстрочені податкові зобов'язання";

    5400 П              "Прибуток звітного року, що очікує затвердження";

    5100 П             "Результати переоцінки основних засобів";

    7900 АП         "Податок на прибуток".

    Перерахування суми податку на прибуток відповідно до чинного законодавства відображається такими бухгалтерськими проведеннями:

    Дебет:    3520, 3620;

    Кредит:  1200.

    Визнання витрат з податку на прибуток відображається таким бухгалтерським проведенням:

    Дебет: 7900;

       Кредит: 3620.

    Згортання поточних активів і зобов'язань за наслідками сплати податку за квартал (рік) відображається таким бухгалтерським проведенням:

    Дебет: 3620;

    Кредит: 3520.

    У разі визнання банком ВПЗ виконується таке бухгалтерське проведення:

    Дебет: 7900;

      Кредит: 3621.

    Визнання поточного податку на прибуток за звітний період (квартал, рік) з урахуванням раніше визнаного ВПЗ відображається такими бухгалтерськими проведеннями:

    Дебет: 7900;

    Дебет: 3621;

    Кредит: 3620

    або

    Дебет: 7900;

    Кредит: 3620;

    Дебет: 3621;

    Кредит: 3620.

    У разі визнання банком ВПА виконується таке бухгалтерське проведення:

    Дебет: 3521;

      Кредит: 3620.

    У разі визнання витрат з податку на прибуток за звітний період (квартал, рік) з урахуванням раніше визнаних ВПА здійснюються такі бухгалтерські проведення:

    Дебет:     7900;

    Кредит: 3620;

    Кредит: 3521

    або

    Дебет: 7900;

    Кредит: 3521;

    Дебет: 7900;

    Кредит: 3620.

    Якщо на дату складання річної або проміжної фінансової звітності потрібно зробити відповідні коригування суми витрат з податку на прибуток з урахуванням раніше визнаних ВПА та ВПЗ, здійснюються такі бухгалтерські проведення:

    • у разі збільшення (зменшення) ВПЗ:

    Дебет:    7900;

    Кредит: 3621

    або

    Дебет: 3621;

    Кредит:  7900;

    • у разі збільшення (зменшення) ВПА:

    Дебет:    3521;

    Кредит:  7900

    або

    Дебет: 7900;

     Кредит: 3521.

    ВПА та ВПЗ відображаються в балансі окремо за відповідними статтями "Інші активи" та "Інші зобов'язання".

    ВПА і ВПЗ згортаються, якщо сплата податку на прибуток контролюється одним і тим самим податковим органом. У консолідованому балансі ВПА і ВПЗ відображаються розгорнуто. У проміжній фінансовій звітності ВПА і ВПЗ можуть наводитися в балансі в сумі зазначених активів і зобов'язань, що визначені станом на 31 грудня попереднього року без їх обчислення на дату проміжної фінансової звітності. У цьому разі у звіті про фінансові результати наводиться лише сума поточного податку на прибуток, а на дату річного балансу в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності здійснюється відповідне коригування (збільшення, зменшення) суми витрат з податку на прибуток, виходячи з податкового прибутку (збитку) за звітний рік, ВПА і ВПЗ на кінець звітного року.

    Сума податку, що підлягає сплаті, визначається з урахуванням раніше нарахованих платежів. При сплаті податку складається така кореспонденція рахунків:

    Дебет: 3620;

    Кредит:  1200.

    Після завершення року суми податку на прибуток, відображені на дебеті рахунку 7900 "Податок на прибуток", списуються на рахунок 5040 "Прибуток звітного року, що очікує затвердження" бухгалтерською проводкою:

    Дебет: 5040;

    Кредит:  7900.

    Внесені до бюджету зайві суми податку зараховуються в рахунок наступних платежів або повертаються платникові згідно одержаної від нього письмової заяви.

    Бухгалтерський облік інших податків, зборів та внесків банки ведуть на таких рахунках[6]:

    1200 А   „Кореспондентський рахунок банку в Національному банку України";

    3622 П   „Кредиторська заборгованість за податками та обов'я-

    зковими платежами, крім податку на прибуток";

    3623 П   „Кредиторська заборгованість за зборами до Фонду

    гарантування вкладів фізичних осіб";

    3652 П   „Нарахування працівникам банку за заробітною платою";

    7401 А   „Внески, збори на обов'язкове державне пенсійне та соціальне страхування";

7410. А   „Податок на додану вартість";
7411. А   „Податок на землю";

    7418 А   „Відрахування до Фонду гарантування вкладів фізич-

    них осіб"

    7419 А   „Сплата інших податків та обов'язкових платежів, крім

    податку на прибуток".

    На рахунку 3622 «Кредиторська заборгованість за податками та обов'язковими платежами, крім податку на прибуток» відкривають аналітичні рахунки за видами податків та обов'язкових платежів.

    Аналітичний облік податків, зборів та внесків до державних цільових фондів здійснюють у "Відомості аналітичного обліку податкових розрахунків". Головним завданням такого обліку є:

• точне визначення видів обов'язкових платежів і термінів їх сплати;
• правильне і своєчасне визначення бази для оподаткування і проведення розрахунків обов'язкових платежів. Приступаючи до визначення бази для оподаткування, необхідно ґрунтовно вивчити методику розрахунку податку, перш за все, які суми підлягають оподаткуванню, а які не підлягають. Суму обов'язкового платежу визначають на основі бази оподаткування, ставки податку та встановлених пільг;
• забезпечення у визначені терміни перерахувань грошових коштів, пов'язаних з обов'язковими платежами, на рахунки Державного і місцевих бюджетів, фондів та позабюджетні рахунки. За кожен день прострочки платежів передбачені фінансові санкції;
• дотримання термінів подання звітності до державної податкової інспекції та представництва державних фондів на місцях.