міністерство  Інфраструктури  україни

Дніпропетровський   національний    університет 

залізничного  транспорту імені академіка В.A. Лазаряна 
 

  Кафедра  “ Обліку, аудиту та інтелектуальної власності ” 
 
 
 
 

Контрольна робота

З дисципліни: «Облік у банках»

      Варіант №9 
 
 
 

                                                                                                               Виконала:студентка гр.2-ОА-1  

                                                                                                     Колісник Ю.О.

                                                                                                     шифр 10019-ОА  

                                                                        Прийняв:доц. Бобиль В.В.  
 
 
 
 
 

Дніпропетровськ 2011

      ЗМІСТ

      ВСТУП

1. Організація обліку операцій в іноземній валюті та банківських                      металах.
2. Облік обмінних операцій з іноземною валютою.
3. Облік операцій з купівлі-продажу іноземної валюти за                                                                  

                         дорученням   клієнтів на дату розрахунку. 

4. ВИСНОВОК.
5. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.

ВСТУП

Бухгалтерський  (фінансовий)  облік в банках України - це складова системи обліку,  що включає сукупність правил, методик та   процедур   обліку  для  виявлення,  вимірювання,  реєстрації, накопичення,  узагальнення,  зберігання та передавання  інформації про  операції  банку  зовнішнім  користувачам,  а також внутрішнім користувачам для прийняття управлінських рішень.

     Бухгалтерський облік  банку  є складовою інформаційної системи банку та включає:

     - облік   операцій  за  відповідними  рахунками  на  підставі автоматизованих та ручних  проводок. Операція  банку -  дія або подія, яка викликає зміни в фінансовому стані банку;

     - складання агрегованих та детальних  звітів.

     Бухгалтерський  облік та фінансова звітність у банках України ґрунтуються на таких принципах:

     повне висвітлення  -  усі   банківські   операції   підлягають реєстрації   на  рахунках  бухгалтерського  обліку  без  будь-яких винятків.  Фінансова звітність  має містити всю інформацію  про фактичні та потенційні наслідки операцій банку,  яка може впливати на рішення, що приймаються згідно з нею;

     превалювання сутності  над формою - операції обліковуються та розкриваються  у  звітності   відповідно   до   їх   сутності   та економічного змісту, а не лише за їх юридичною формою;

     автономність -  активи  та  зобов'язання  банку  мають   бути відокремлені  від  активів  і зобов'язань власників цього банку та інших банків (підприємств),  у зв'язку з  цим  особисте  майно  та зобов'язання   власників   не  мають  відображатися у фінансовій звітності банку. Активи - ресурси, що виникли в результаті минулих подій,  використання  яких,  як очікується,  призведе до отримання економічних вигід у майбутньому. Зобов'язання - заборгованість, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується,  призведе до зменшення ресурсів,  що втілюють  у  собі економічні вигоди;

     обачність - застосування  в   бухгалтерському  обліку  методів оцінки,    відповідно    до    яких   активи   та/або   дохід   не завищуватимуться,   а   зобов'язання   та/або   витрати    -    не занижуватимуться;

     безперервність - оцінка активів банку здійснюється виходячи з припущення,  що  його  діяльність  продовжуватиметься в неосяжному майбутньому. Якщо банк планує скоротити масштаби своєї діяльності, то це має відображатися у фінансових звітах;

     нарахування та  відповідність   доходів   і   витрат   -   для визначення   фінансового   результату  звітного  періоду  потрібно порівняти доходи звітного періоду з витратами,  що були  здійснені для  отримання  цих  доходів.  Доходи  і  витрати відображаються в бухгалтерському  обліку  та  фінансовій  звітності  в  момент   їх виникнення  незалежно  від  дати  надходження  або сплати грошових коштів;

     послідовність - постійне (із року в рік) застосування  банком обраної  облікової  політики.  Зміна методів обліку можлива лише у випадках,  передбачених міжнародними стандартами та  національними положеннями   (стандартами)  бухгалтерського  обліку,  і  потребує додаткового обґрунтування і розкриття у фінансових звітах;

      Бухгалтерський  облік  у  банках повинен забезпечувати своєчасне надання правдивої порівняльної  інформації  про  активи, зобов'язання, фінансовий стан та результати діяльності банку.

     Повнота    та   достовірність   операцій   у   сфері   обліку забезпечуються   обліковою  політикою  і  внутрішніми  процедурами банку,  що проводяться відповідно до законодавства України, у тому числі  нормативно-правових  актів  Національного банку України без будь-яких  відхилень.  
 
 

1. Організація обліку операцій в  іноземній валюті та банківських  металах.

      Зв’язок між операціями в іноземній та національній валютах здійснюється за допомогою рахунків:

       3800 «Позиція банку щодо іноземної  валюти та банківських металів»;

       3801 «Еквівалент позиції банку  щодо іноземної валюти та банківських  металів».

        Рахунок 3800 вважається технічним  рахунком для обліку валютної  позиції банку за відображення  операцій, що здійснюються у двох  різних валютах. На дебеті обліковується  вартість іноземної валюти або  банківських металів, що збільшують  коротку чи зменшують довгу  валютну позицію. Відповідно на  кредиті — вартість іноземної  валюти, що збільшує довгу або  зменшує коротку валютну позицію.  Зрозуміло, що рахунок 3800 ведеться  тільки в іноземній валюті, аналітичні  рахунки відкриваються в розрізі  валют, і відкрита валютна позиція  визначається для кожного виду  валюти на день валютування.

        Рахунок 3801 є контррахунком до рахунка 3800 і служить для обліку гривневого еквівалента іноземної валюти та банківських металів. Записи на цьому рахунку також проводяться на день валютування. На дебеті відображається еквівалент суми іноземної валюти, що збільшує довгу або зменшує коротку валютну позицію, а на кредиті — еквівалент, який збільшує коротку або зменшує довгу валютну позицію.

        Отже, рахунки валютної позиції  та її еквівалента відображають  позицію банку у відповідній  валюті (будь-якій, що застосовувалася  як валюта в розрахунках) та  вартість останньої, перераховану  в гривні.

        Обидва рахунки є активно-пасивними  і, як уже зазначалося, технічними. Вони забезпечують взаємозв’язок  між валютами тільки програмно,  тобто є допоміжними. Залишки  на цих рахунках до балансу  не вносяться, а кінцевий результат  обмінних операцій завжди супроводжується  записом на дебеті рахунка  в одній валюті та на кредиті  — в іншій.

        Зауважимо, що рахунок 3800 відкривається  за кодами валют в іноземній  валюті та в гривнях, а рахунок  3801 — лише в гривнях, аналітичний  облік ведеться за видами валют.

        Більшість валютних операцій  є строковими, тобто дата угоди  в часовому вимірі може відхилятися  від дати валютування на невизначений  термін. Саме тому потрібно обліковувати  такі операції на позабалансових  рахунках у день укладення  угоди. Коли настає дата валютування,  результати за проведеною строковою  операцією відображатимуться на  відповідних балансових рахунках.

        У разі здійснення обмінних  операцій кінцевим результатом  є проведення таких на дебеті  рахунка в одній валюті та  кредиті — в іншій.

        Під час відображення операцій  з іноземною валютою на балансових  рахунках (у разі їх первинного  визнання) користуються:

        офіційним валютним курсом, тобто  курсом валюти, офіційно встановленим  Національним банком України  як уповноваженим органом держави.

        Проте на дату валютування  відображається іноземна валюта  в подвійній оцінці — за  номіналом та в гривневому  еквіваленті. Такій оцінці підлягають:

        доходи та витрати, що нараховані, отримані або сплачені в іноземній  валюті;

        усі зарахування та списання  з кореспондентського рахунка,  зокрема: внесок в іноземній  валюті до статутного капіталу, куплена-продана іноземна валюта.

        ринковий курс у разі купівлі-продажу  іноземної валюти на УМВБ.

        Якщо йдеться про формування  статутного капіталу, то на дату  підписання установчого договору  відображається гривневий еквівалент  внесків до статутного капіталу  в іноземній валюті в процесі  їх обліковування на рахунку 5000 «Зареєстрований статутний капітал банку».

        Різниця між вартістю акцій  за офіційним валютним курсом  на цю дату (номінальна їх вартість), коли статутний капітал формується за участю іноземних інвесторів (а в разі його збільшення — на дату прийняття цього рішення), та вартістю акцій на дату фактичного надходження грошових внесків відображається на рахунку 5010 «Емісійні різниці».

        На дату сплати авансу (попередньої  оплати):

        — відображається гривневий еквівалент  вартості придбаних за іноземну  валюту немонетарних активів  (запасів, основних засобів, нематеріальних  активів) та отриманих послуг  чи виконаних робіт.

        На дату одержання авансу:

        відображається гривневий еквівалент  вартості в іноземній валюті  наданих послуг, виконаних робіт,  реалізації немонетарних активів.

        На дату нарахування, отримання  і сплати:

        відображається гривневий еквівалент  доходів і витрат в іноземній  валюті.

        Ринковий курс відображає вартість  угоди в разі купівлі-продажу  іноземної валюти за гривні  на міжбанківському валютному  ринку.

        З усього викладеного можна  зробити висновок, що для відображення  операцій купівлі-продажу безготівкової  валюти застосовуються два методи  визначення гривневого еквівалента  валютної позиції.

        Метод перший. За операціями з  купівлі-продажу валюти за гривні.

       1. Для зарахування купленої валюти:

        Д-т рахунка 1500 «Кореспондентські  рахунки, які відкрито в інших  банках»

        К-т рахунка 3800 «Позиція банку  щодо іноземної валюти та банківських  металів».

       2. Для списання проданої валюти:

        Д-т рахунка 3800 «Позиція банку  щодо іноземної валюти та банківських  металів»

        К-т рахунка 1500 «Кореспондентські  рахунки, які відкрито в інших  банках».

        Одночасно на рахунках відображається  рух гривень з допомогою таких  бухгалтерських проведень.

        Д-т рахунка 3801 «Еквівалент позиції  банку щодо іноземної валюти  та банківських металів»

        К-т рахунка 1200 «Кореспондентський  рахунок в Національному банку  України».

       2. На отриману суму національної  валюти (гривні) за ринковим курсом:

        Д-т рахунка 1200 «Кореспондентський  рахунок в Національному банку  України»

        К-т рахунка 3801 «Еквівалент позиції  банку щодо іноземної валюти  та банківських металів».

        Метод другий. За операціями банку  з придбання однієї іноземної  валюти за іншу:

       1. Зарахування придбаної валюти:

        Д-т рахунка 1500.1 «Кореспондентський  рахунок, який відкрито в інших  банках»

        К-т рахунка 3800.1 «Позиція банку  щодо іноземної валюти та банківських  металів».

       2. Списання проданої валюти:

        Д-т рахунка 3800.2 «Позиція банку  щодо іноземної валюти та банківських  металів»

        К-т рахунка 1500.2 «Кореспондентський  рахунок, який відкрито в інших  банках»

       3. Гривневий еквівалент проданої  іноземної валюти за офіційним  курсом:

        Д-т рахунка 3801.1 «Еквівалент позиції  банку щодо іноземної валюти  та банківських металів»

        К-т рахунка 3801.2. «Еквівалент позиції  банку щодо іноземної валюти  та банківських металів».

        Цифри 1 і 2 в кінці номерів  (після крапки) балансових рахунків  означають код валюти — придбаної  та проданої.

        З метою підрахунку курсових  прибутків і збитків усі залишки  в іноземній валюті мають оцінюватися  на кінець дня за офіційним  курсом НБУ з додержанням обов’язкового  правила: гривневі еквіваленти  залишків на рахунках 3800 (за кодами  валют) мають дорівнювати залишкам  на відповідних аналітичних рахунках  до рахунка 3801.

        Рахунок 3801 коригується щодо суми, записаної на рахунку 3800 у двох  випадках:

        у разі зміни офіційних курсів  валют;

        у разі підрахунку фінансових  результатів від торговельних  операцій, проведених протягом дня.

        Зміна офіційних курсів валют  зумовлює курсову різницю, тобто  різницю між оцінками однакової  кількості одиниць іноземної  валюти за різних валютних  курсів.

        Під час кожної зміни офіційного  валютного курсу банк виконує  операцію переоцінки всіх монетарних  статей в іноземній валюті. За  економічним змістом переоцінка  — це перерахунок гривневого  еквівалента залишків іноземної  валюти, що обліковується на таких  статтях балансу: грошові кошти,  активи і зобов’язання, що мають  бути отримані або сплачені. Саме  їх називають монетарними статтями  балансу.

        У другому випадку йдеться  про реалізований результат від  проведеної операції з іноземною  валютою, тобто про доходи чи  втрати, отримані або сплачені  внаслідок проведення фінансової  операції.

        Результати операцій, проведених  з іноземною валютою, обліковуються  на рахунку 6204 «Результат від  торгівлі іноземною валютою та  банківськими металами», зокрема  результати переоцінювання всіх  валютних рахунків балансу, відкритої  валютної позиції банку та  підсумкові результати торговельних  операцій, що їх виконано за  день.

        Отже, до рахунка 6204 можуть бути  відкриті окремі аналітичні рахунки  (на бажання банку):

        для записування результатів  переоцінювання валютних монетарних  статей балансу;

        для визначення реалізованого  фінансового результату; для цього  в кінці дня після закінчення  всіх обмінних операцій банку  на цей рахунок заноситься  різниця між сумою залишку  у відповідній валюті, що обліковується  за офіційним курсом на рахунку  3800, та за курсами угод на  рахунку 3801 (за цим самим кодом  валюти);

        для визначення нереалізованого  фінансового результату, пов’язаного  з переобліком відкритої валютної  позиції банку (ідеться про  віднесення курсової різниці  за зміни курсів валют).

        Нереалізований результат від  операцій з іноземною валютою  може бути позитивним чи негативним.

        Позитивним уважається результат,  коли внаслідок переоцінки активів  і зобов’язань в іноземній  валюті у зв’язку зі зміною  офіційного валютного курсу змінюється  їхня вартість в національній  валюті, але залишається без змін  вартість в іноземній валюті. У цьому разі руху коштів  в іноземній валюті не відбувається.

        Позитивною також буде різниця  між балансовою вартістю придбаної  (проданої) іноземної валюти та  вартістю придбання (продажу), за  умови незбігу курсу купівлі  (продажу) з поточним офіційним  валютним курсом (у разі купівлі  ринковий курс нижчий за офіційний;  у разі продажу — навпаки). Зрозуміло, що за інших умов  нереалізований результат уважатиметься  негативним.

        Фінансовий результат від торговельних  операцій з іноземною валютою  обліковується на активно-пасивному  рахунку 6204 наростаючим підсумком  з початку року.

        Ми з’ясували, як саме банк  може порівнювати операції, здійснені  в різних іноземних валютах,  з еквівалентом у гривнях. Для  обчислення, скажімо, відкритої валютної позиції не потрібно підсумовувати всі активні та пасивні рахунки в іноземній валюті. Таку функцію виконують рахунки:

       3800 «Позиція банку щодо іноземної  валюти та банківських металів»;

       3801 «Еквівалент позиції банку  щодо іноземної валюти та банківських  металів».

        Ці рахунки є технічними і  не включаються до загальної  суми активів та зобов’язань,  а отже, валюта балансу безпідставно  не збільшується.

        Як приклад розгляньмо таку  ситуацію. У балансі банку сума  кредитів наданих — 100000 грн., а  сума депозитів залучених —  200000 грн. З аналітичного обліку  видно, що і кредити, і депозити  оформлено в іноземній валюті. За умовного курсу долара до  гривні 1 : 4 сума кредитів у доларах  США становитиме 25000, а сума  депозитів — 50000.

        Фактично банк має відкриту  валютну позицію. Цю ситуацію  можна унаочнити так (рис. 13.2).

      Тобто відкрита валютна позиція становить 100000 грн., або 25000 дол. США.

        Проте щодо окремої операції, скажімо, видання кредиту чи  залучення депозиту, валютну позицію  не визначають.

        Зрозуміло, що прийняття, наприклад,  валютного депозиту в касу  банку спричиняє виникнення в  банку одночасно як активу, так  і зобов’язання на однакову  суму.

        Якщо банк нараховує проценти  за валютним депозитом, то ця  операція вже спричинятиме створення  лише зобов’язання, а отже, зміну  валютної позиції необхідно показати  так:

      Як  бачимо, у разі короткої відкритої  валютної позиції банк програє, коли курс іноземної валюти зростає. Закономірно  постає запитання: як і де саме банк акумулює іноземну валюту, необхідну для здійснення валютних операцій і з доручення клієнтів, і з власної ініціативи.

        Для переказування грошей в  будь-якій валюті, відмінній від  місцевої, банк має відкрити рахунок  в одному або кількох банках  країни, в якій валюта розрахунку  є місцевою валютою. 

        Коли банк відкриває рахунок  в іншому банку, то для нього  це буде рахунок «Ностро», а  для банку, де цей рахунок  відкрито, він буде рахунком «Лоро».

        Для ефективної діяльності у  сфері обслуговування зовнішньоекономічної  діяльності банки активно шукають  банків-кореспондентів. Між собою  вони можуть обмінюватися кореспондентськими  рахунками. Це означає, що кожний  із них є банком-кореспондентом  для іншого банку щодо валюти, задіяної в розрахунках.

        За рахунками «Лоро» банки-кореспонденти  надсилають власникам рахунків  виписки про стан рахунка із  зазначенням проведених на ньому  операцій.

        Щоразу, коли банк відкриває рахунок  у конкретній валюті в конкретному  банку, йдеться про індивідуальний  рахунок ностро. Сальдо за кожним  рахунком ностро називається  «позицією ностро». Цілком очевидно, що банк може мати більш  ніж одну ностро-позицію, тобто  відкрити кілька валютних рахунків  у тій самій валюті.

        Як правило, позиція ностро  може мати:

        позитивне сальдо (кредитове сальдо  у виписці з банківського рахунка);

        паритетне сальдо (нульове сальдо  у виписці з банківського рахунка).

        Допускається також «червоне  сальдо» — овердрафт.

        Операції ностро в іноземній  валюті відображаються в обліку  на рахунках 150 групи чинного плану  рахунків «Кошти до запитання  в інших банках», а операції  лоро — на рахунках 160 групи  «Кошти до запитання інших  банків».

2. Облік обмінних операцій з іноземною валютою.

      Операція (трансакція) розглядається як валютна  за умови, що в розрахунках застосовується валюта, відмінна від гривні.

        Щодо валютних операцій банків  розрізняють:

        операції з рахунком клієнта;

        операції, що виконуються з ініціативи  банку.

        Валютні операції з рахунком  клієнта, пов’язані здебільшого  з необхідністю оплатити рахунки  цього клієнта у валюті, що  зазначається в угоді. До цієї  групи операцій відносять також  депозитні та кредитні операції  в іноземній валюті.

        Валютні операції, що виконуються  з ініціативи банку, називають  ще власними валютними операціями  банку. Ідеться про придбання  цінних паперів, матеріальних  цінностей тощо за іноземну  валюту.

        Виконуючи валютні операції зважають  також і на те, скільки валют  задіяно під час здійснення операції.

        Якщо до операції залучено  лише одну валюту, то ми маємо  справу з казначейською операцією  в іноземній валюті. Якщо ж  валют буде дві— то це операція обміну.

        Виконуючи валютні операції, розрізняють  три часові категорії, а саме:

        Дата валютування:

        за операціями купівлі (продажу)  іноземної валюти — обумовлена  договором дата, отримання банком  права власності на куплену  іноземну валюту і виконання  ним своїх зобов’язань щодо  передавання контрагенту проданої  валюти;

        за операціями купівлі-продажу  основних засобів, нематеріальних  активів, товарно-матеріальних цінностей  — дата здійснення оплати куплених  активів і одержання плати  за продані активи.

        Дата операції — дата укладення  договору про обмінну операцію, згідно з якою банк бере  на себе такі зобов’язання: