Облік у бюджетних установах

ПРИВАТНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

ІНСТИТУТ  ДІЛОВОГО АДМІНІСТРУВАННЯ

Кафедра обліку та аудиту

Контрольна  робота

з дисципліни:

 «Облік у бюджетних установах»

Варіант №14 
 
 
 

                                                                               Виконала: ст. гр. ЗОА – 07-1

Погосян Г. П.

          Перевірила: ______________ 
 
 

Кривий  Ріг

2011

ЗМІСТ

1. Поняття  кошторису доходів та видатків: порядок складання, розгляду та  затвердження.

2. Особливості  документування касових операцій.

3. Скласти бухгалтерські проводки, зробити необхідні розрахунки, зазначити документи.

Список використаної літератури. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Поняття кошторису доходів  та видатків: порядок  складання, розгляду та затвердження.

Кошторис  доходів і видатків бюджетної  установи, організації - є основним плановим документом, який підтверджує повноваження щодо отримання доходів та здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання нею своїх функцій та досягнення цілей, визначених на рік відповідно до бюджетних призначень. Кошторис бюджетних установ має такі складові частини:

• загальний фонд, який містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету та розподіл видатків за повною економічною класифікацією видатків на виконання бюджетною установою основних функцій або розподіл надання кредитів з бюджету за класифікацією кредитування бюджету;
• спеціальний фонд, який містить обсяг надходжень із спеціального фонду бюджету на конкретну мету та їх розподіл за повною економічною класифікацією видатків на здійснення відповідних видатків згідно із законодавством, а також на реалізацію пріоритетних заходів, пов'язаних з виконанням установою основних функцій, або розподіл надання кредитів з бюджету згідно із законодавством за класифікацією кредитування бюджету.

Форма кошторису затверджується Мінфіном.

У тижневий термін після опублікування Закону України про Державний бюджет України, відповідного рішення Верховної  Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад Міністерство фінансів України, Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, місцеві фінансові органи доводять до головних розпорядників лімітні  довідки.

Згідно  із зазначеними лімітними довідками  головні розпорядники та розпорядники вищого рівня уточнюють розпорядникам  нижчого рівня річні обсяги бюджетних  асигнувань, проводять помісячний розподіл асигнувань із загального фонду та доводять до них відповідні лімітні  довідки.

Лімітна довідка про бюджетні асигнування  – це документ, який містить затверджені  бюджетні призначення (встановлені  бюджетні асигнування) та їх помісячний розподіл, а також інші показники, що згідно із законодавством повинні  бути визначені на основі відповідних  нормативів.

Лімітна довідка видається відповідно Міністерством  фінансів України, Міністерством фінансів Автономної Республіки Крим, місцевим фінансовим органом, розпорядником вищого рівня і доводиться головним розпорядникам, розпорядникам нижчого рівня для уточнення проектів кошторисів і складання проектів планів асигнувань.

Форма лімітної довідки затверджується Міністерством  фінансів України.

З наведеного вище випливає, що ця довідка є для  бюджетних організацій своєрідним лімітом витрат, які вони можуть здійснювати протягом року для виконання  основних функцій і в межах  яких вони мають право брати на себе зобов’язання. 
Розпорядники бюджетних коштів відповідно до затверджених для них обсягів бюджетних асигнувань та інших показників, зазначених у лімітній довідці, приводять у відповідність до них свої витрати. Для цього чисельність працівників установи, що пропонується до затвердження у штатному розписі, має бути приведено у відповідність до певного фонду оплати праці, а інші витрати – у відповідність з іншими встановленими асигнуваннями таким чином, щоб забезпечити виконання функцій, покладених на установу.

Отже, бюджетні установи на підставі отриманої від  вищої організації лімітної довідки, в якій встановлено бюджетні асигнування, уточнюють проекти кошторисів, складають  проекти планів асигнувань, штатні розписи (розклади) і подають ці документи  до вищої організації у встановлені  терміни. При цьому дані про витрати, наведені бюджетними установами в проектах кошторисів і планах асигнувань, мають  відповідати встановленим для них  лімітам бюджетних асигнувань.

Штатний розпис (розклад) – це документ, що визначає структуру установи, кількість штатних  одиниць по кожному структурному підрозділу і у цілому по установі.

У штатному розписі вказуються встановлені  штатному персоналу посадові оклади, надбавки, доплати, місячний фонд заробітної плати, а також фонд заробітної плати  на рік по цій установі.

Штатний розпис, що подається установою до вищої організації, складається  за формою, затвердженою наказом Міністерство фінансів України “Про затвердження документів, що використовуються в  процесі виконання бюджету” від 21.01.2000 р.

 Проекти кошторисів і планів асигнувань, направлені до вищої організації, мають розглядатися за необхідності у присутності керівників відповідних установ. При цьому установи, що розглядають проекти кошторисів і планів асигнувань, повинні:

• забезпечити суворе дотримання вимог чинного законодавства, а також вказівок щодо складання кошторисів на наступний рік;
• дотримуватися режиму економії, не допускаючи включення до кошторису витрат, не зумовлених виробничою необхідністю;
• забезпечити у проектах кошторисів і планах асигнувань дотримання доведених у лімітних довідках річних обсягів асигнувань та обсягів їх помісячного розподілу з урахуванням термінів проведення окремих заходів і можливості здійснення відповідних витрат протягом року;
• не допускати затвердження у кошторисах сум, не підтверджених розрахунками та економічними обгрунтуваннями.

Вищі  організації протягом трьох тижнів після отримання лімітних довідок  складають і подають уточнені проекти зведених кошторисів і проекти  зведених планів асигнувань до Міністерства фінансів України, Міністерства фінансів Автономної Республіки Крим, місцевих фінансових органів для складання  і затвердження річного розпису  призначень відповідних бюджетів (розпису  річних бюджетних призначень, затверджених у відповідному бюджеті для загального і спеціального фондів у розрізі  головних розпорядників, за повною економічною  класифікацією, що відповідає зведенню усіх проектів кошторисів) і помісячного  розпису асигнувань загального фонду  відповідних бюджетів (розпису річних бюджетних призначень, затверджених у відповідному бюджеті для загального фонду в розрізі головних розпорядників, за скороченою економічною класифікацією  помісячно, що відповідає зведенню усіх планів асигнувань).

Уточнені  проекти кошторисів та складені проекти  планів асигнувань повинні відповідати  певним лімітним довідкам.

Міністерство  фінансів України надсилає для реєстрації, обліку і виконання затверджений річний розпис призначень державного бюджету і помісячний розпис асигнувань загального фонду державного бюджету  Державному казначейству, яке у триденний  термін доводить до головних розпорядників  витяги із зазначених документів, що є  підставою для затвердження в  установленому порядку кошторисів і планів асигнувань усіма розпорядниками. 
Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, місцеві фінансові органи доводять до головних розпорядників витяги із затверджених річного розпису призначень відповідного бюджету та помісячного розпису асигнувань загального фонду відповідного бюджету, що є підставою для затвердження в установленому порядку кошторисів і планів асигнувань розпорядниками. 
Кошториси, плани асигнувань і штатні розписи затверджуються керівником відповідної вищестоящої організації залежно від того, в підпорядкованості якого органу виконавчої влади перебуває та чи інша бюджетна організація, за винятком:

• міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, кошториси яких затверджують керівники відповідних центральних органів виконавчої влади за погодженням з Міністерством фінансів України;
• обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, центральних органів управління державними цільовими фондами, президій державних академій наук, Лікувально-оздоровчого об’єднання при Кабінеті Міністрів України, а також установ і закладів, яким безпосередньо встановлені призначення у державному бюджеті (крім національних закладів освіти), кошториси яких затверджує Міністерство фінансів України, якщо інше не передбачено законодавством.
• Кошториси, плани асигнувань і штатні розписи органів виконавчої влади, підпорядкованих міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, затверджуються керівниками цих міністерств, інших центральних органів виконавчої влади;
• міністерств і відомств Автономної Республіки Крим, управлінь, відділів, інших підрозділів Київської та Севастопольської міських, районних держадміністрацій, кошториси яких затверджує Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації після попередньої експертизи в Міністерстві фінансів Автономної Республіки Крим, обласних, Київському та Севастопольському фінансових управліннях;
• управлінь, відділів, інших підрозділів районних держадміністрацій, кошториси яких затверджують районні держадміністрації після попередньої експертизи в районних фінансових відділах;
• регіональних відділень (служб) державних цільових фондів, кошториси яких затверджують вишестоящі установи;
• національних закладів освіти, яким безпосередньо встановлені призначення у державному бюджеті, кошториси яких затверджують керівники цих закладів у межах доведених Міністерством фінансів України обсягів бюджетних асигнувань і середньорічної кількості ставок.

Кошториси, плани асигнувань і штатні розписи  установ, які не мають вищестоящої  галузевої організації (центральні районні, центральні міські лікарні  тощо) затверджуються районними держадміністраціями  або виконавчими органами відповідних  місцевих рад.

Кошториси і плани асигнувань на проведення централізованих заходів затверджуються окремо за кожним заходом керівниками  міністерств, інших центральних  органів виконавчої влади, держадміністрацій  та виконавчих органів місцевих рад, за планами яких виконуватимуться зазначені  заходи. Такі кошториси і плани асигнувань можуть бути затверджені на загальний обсяг видатків. При цьому для здійснення кожного конкретного заходу не пізніше ніж за місяць складається окремий кошторис на підставі календарних планів. 
Кошторис затверджується за загальним і спеціальним фондами на рік без розподілу за періодами року в обсязі, який дорівнює сумі цих фондів.

 Кошториси і плани асигнувань підписуються керівником та головним (старшим) бухгалтером установи (централізованої бухгалтерії).

Затверджені кошториси, плани асигнувань і штатні розписи бюджетних установ скріплюються гербовою печаткою і підписом керівників організацій, уповноважених затверджувати  такі документи, із зазначенням дати затвердження. 
Одночасно з кошторисом на затвердження подається план асигнувань та штатний розпис установи, включаючи її структурні підрозділи, які утримуються за рахунок власних надходжень. Зазначені документи затверджуються в двох примірниках, один з яких повертається установі, а другий залишається в організації, що їх затвердила.

Установи, які одержують призначення з  державного бюджету і відповідно до законодавства самостійно затверджують кошториси, плани асигнувань і штатні розписи, у тритижневий термін після  затвердження бюджету подають Міністерству фінансів України затверджені кошториси, розрахунки до них, календарні плани, плани  асигнувань і штатні розписи.

Затвердження  кошторисів і планів асигнувань, а  також здійснення видатків у сумах, які перевищують затверджені  бюджетом асигнування, тягне за собою  відповідальність, передбачену законодавством.

Міністерство  фінансів України, Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, місцеві  фінансові органи щороку, протягом трьох місяців після затвердження відповідних бюджетів, перевіряють  правильність складення і затвердження кошторисів і планів асигнувань.

Скорочення  зайвих і завищених асигнувань, виявлених  у результаті перевірки правильності складання кошторисів, проводиться  Міністерством фінансів України, Міністерством  фінансів Автономної Республіки Крим, місцевими фінансовими органами на підставі матеріалів перевірок.

Вивільнені  асигнування спрямовуються на інші пріоритетні заходи, що плануються цим же розпорядником, за рішенням Міністерства фінансів України, Міністерства фінансів Автономної Республіки Крим, місцевого  фінансового органу на підставі обгрунтованого подання головного розпорядника. 
У зазначених випадках в установленому порядку вносяться зміни до кошторисів і планів асигнувань. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2. Особливості документування касових  операцій.

Касові  операції оформляються документами, типові міжвідомчі форми яких затверджені  Мінстатом України за згодою з  НБУ і Мінфіном України, і які  повинні застосовуватись без  змін на всіх підприємствах, незалежно  від їх відомчої підпорядкованості  та форми власності:

КО-1 “Прибутковий касовий ордер”;

КО-2 “Видатковий касовий ордер”;

КО-3, 3а “Журнал реєстрацій прибуткових  та видаткових касових документів”;

КО-4 “Касова книга”;

КО-5 “Книга обліку прийнятих та виданих касиром  грошей”.

Касові  ордери – це документи, що засвідчують  законність надходження грошей до каси підприємства та їх витрачання за цільовим призначенням.

Оприбуткування  готівки в касу здійснюється на підставі прибуткового касового ордеру (ПКО), підписаного  головним бухгалтером або уповноваженими на це особами. При цьому особі, яка  здала гроші, після отримання  їх касиром видається квитанція, підписана головним бухгалтером  та касиром. ПКО в залежності від  цілей використання коштів, які надходять  до каси, повинен мати юридичне обгрунтування. В прибутковому касовому ордері зазначають, від кого прийнято гроші, на якій підставі, сума (цифрами і прописом), підпис головного бухгалтера і касира.

Підприємства  й індевідуальні підприємці, які  здійснюють розрахунки з споживачами  у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг за готівку з допомогою  належним чином зареєстрованих електронних  контрольно-касових апаратів (ЕККА), повинні обов’язково видавати споживачеві  касовий чек, як документ, що підтверджує  оприбуткування готівки. Готівкові  розрахунки з покупцями і замовниками  через ЕККА здійснюються, як правило, в операційних касах. Електронні контрольно-касові апарати і товарно-касові книгине застосовуються при проведенні розрахунків у касах на підприємствах, в установах і організаціях усіх форм власності, де проводяться ці операції з оформленням прибуткових ордерів  з виданням відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.

Товарний  чек використовується при розрахунках  з покупцями і замовниками  по реалізації продуктів, товарів, робіт  та послуг під час виходу з ладу ЕККА або на період тимчасового відключення  електроенергії, коли видача касового чека неможлива. Виписку товарного  чека, його відображення в товарно-касовій  книзі (ТКК) і його видання покупцеві  здійснює матеріально відповідальна  особа (касир).

Отримання грошей з банку здійснюється через  касира або іншу уповноважену на те особу по грошовому чеку, виписаному на її ім’я.

Для одержання  в банку чекової книжки необхідно  заповнити заяву, в якій зазначається прізвище, ім’я, по батькові касира і  зразок його підпису. Заява повинна  бути завірена печаткою підприємства, підписами керівника та головного  бухгалтера. За цією заявою касир одержує  чекову книжку на 25 або 50 чеків. Зберігається чекова книжка в касі підприємства. Жодних виправлень в чеках не допускається. На корінці чеку вказується прізвище, ім’я та по батькові особи, якій доручено одержання готівки.

Витрачання  готівки з каси оформлюється видатковим касовим ордером (ВКО). Він підписується керівником та головним бухгалтером  підприємства або особами, ними уповноваженими. Якщо на доданих до видаткових касових  ордерах документах – заявках, рахунках, інших розрахункових документах присутній дозволяючий надпис керівника  підприємства, то його підпис на видаткових ордерах не є обов’язковим. У  випадку видачі грошей окремій особі  за видатковим касовим ордером касир  вимагає пред’явлення документу, який засвідчує особу отримувача і  містить фотокартку та особистий  підпис власника.

На операцію по здачі грошей до банку касир, крім видаткового касового ордеру, також  оформлює об’яву на внесок готівкою, в  якій вказує дату операції, хто здає кошти і через кого, банк та назву  одержувача, суму цифрами та прописом, призначення внеску, номер власного рахунку. Об’ява складається з трьох  частин. Перша частина залишається  в банку, друга (квитанція) – передається  касиру, третя (ордер) – повертається підприємству з випискою банку після  зарахування грошей на поточний рахунок.

Оплата  праці, виплата допомог по тимчасовій непрацездатності, стипендій, премій тощо проводиться касиром за платіжними (розрахунково-платіжними) відомостями, без складання видаткового касового ордера на кожного отримувача. На титульному аркуші платіжної (розрахунково-платіжними) відомості робиться надпис про видачу грошей за підписами керівника та головного бухгалтера або осіб, ними уповноваженими, із зазначення строків  видачі грошей і суми прописом. В  аналогічному порядку може оформлюватись  і разова видача грошей на оплату праці (у випадку відпустки, хвороби  тощо), а також видача в підзвіт  на витрати, повязані із службовими відрядженнями, декільком особам. По закінченні трьох  робочих днів, які встановлені  для виплати заробітньої плати, бухгалтер виписує ВКО на загальну виплачену за платіжною відомістю  суму.

Прибуткові  та видаткові касові ордери чи документи, що їх замінюють, до передачі в касу реєструються бухгалтерією в журналі  реєстрації прибуткових та видаткових касових ордерів (форма № КО-3). Журнал реєстрацій побудовано таким  чином, що за його даними здійснюється контроль за цільовим призначенням готівки, отриманої і витраченої підприємством. Після реєстрації касові ордери передаються  бухгалтером в касу підприємства для виконання. Видаткові касові ордери, оформлені за платіжними (розрахунково- платіжними) відомостями на виплату  заробітньої плати, реєструються після  видачі.

Всі факти  надходження і вибуття готівки  на підприємстві відображаються в касовій  книзі.

Касова  книга – обліковий регістр, призначений  для обліку касових операцій касиром  підприємства.

Кожне підприємство, що має касу, веде тільки одну касову книгу в національній валюті, яка повинна бути пронумерованою, прошнурованою і опечатаною сургучною  або мастичною печаткою. Кількість  аркушів в касовій книзі підтверджується  підписами керівника та головного  бухгалтера цього підприємства або  вищестоящого органу.

На кожну  іноземну валюту відкривається окрема касова книга.

Записи  в касовій книзі здійснюються у двох примірниках через копіювальний папір кульковою ручкою темного  кольору або чорнилами. Перші  примірники аркушів залишаються  в касовій книзі. Другі примірники повинні бути відривними і є звітами касира. Перші і другі примірники нумеруються однаковими номерами. Приписки та необумовлені виправлення в касовій книзі забороняються. Зроблені виправлення завіряються підписами касира і головного бухгалтера підприємства або особи, яка його замінює.

Записи  в касовій книзі здійснюються касиром одразу ж після отримання  або видачі грошей по кожному ордеру або по замінюючих його документах. В кінці кожного робочого дня  касир підбиває підсумки операцій за день, виводить залишок грошей в  касі на наступне число і передає  до бухгалтерії звіт касира.

Звіт  касира – це документ, який передається  касиром підприємства в бухгалтерію, і представляє собою відривний  листок касової книги з додатком прибуткових та видаткових касових  документів.

-Документи  з обліку інших коштів-

Надходження і видача грошових документів оформлюються прибутковими і видатковими касовими ордерами або накладними, що їх замінюють. Касир складає звіт про рух  грошових документів.

Здача виручки інкасатору оформлюється супровідню відомістю, яка складається в  трьох примірниках через копіювальний папір: перший примірник (супровідна відомість) вкладають в інкасаторську сумку, другий (накладна) – віддають інкасатору при отриманні ним сумки, третій (копія супровідної відомості) –  залишається в касі підприємства (інкасатор розписується в цьому  примірнику ставить відповідний  штамп) і служить підставою для  списання коштів з касира, який підтверджує  здачу грошей до каси банку. На зворотньому  боціпершого і другого примірників  вказаних документів матеріально відповідальні  особи заповнюють покупюрний опис грошей, що здаються.

Найважливіші  вимоги до правильного оформлення й  обліку касових операцій:

1. Негайне  записування кожної здійсненої  касової операції у касову  книгу, щоденне визначенняпідсумків  у цій книзі; здача касиром  під розписку до бухгалтерії  касових документів.

2. Виписування  бухгалтерією на кожну касову  операцію прибуткових і видаткових  касових ордерів, додержання послідовності  нумерації і реєстрації цих  коштів у реєстрі до передачі  їх для виконання касиру.

3. Погашення  касиром спеціальним штампом  касових документів, аби запобігти  зловживанню цими документами,  зокрема повторному їх використанню.

4. Установлення  наказом осіб, що мають право  підписувати касові документи,  наявність у касира зразків  підписів цих осіб і недопустимість  виконання касових операцій на  непідписаних документах.

З метою  контролю не рідше одного разу на місяць потрібно перевіряти готівку в касі, складати акт.

Касова  книга є реєстром аналітичного обліку. Касові документи слід брошорувати  окремо від інших бухгалтерських документів, вони повинні мати самостійну нумерацію; при здачі таких документів до бухгалтерського архіву в архівній книзі роблять позначку про прийняття  “Касових документів”.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

3. Скласти бухгалтерські проводки, зробити необхідні  розрахунки, зазначити  документи.

Список  використаної літератури

1. Кириленко О.П. Місцеві бюджети України (історія, теорія, практика).- К.: НІОС, 2000.
2. П. Й. Атамас. Основи обліку в бюджетних організаціях: Навчальний посібник.— Центр навчальної літератури, 2009,— 284 с.
3. Джога Р. Т., Свірко С. В., Сінельник Л. М. Бухгалтерський облік у
4. бюджетних установах: Підручник. — К.: Вид-во КНЕУ, 2008. —481
5. Ткаченко І. Т. Звітність бюджетних організацій: Навч. посіб. — К.: Вид-во КНЕУ, 2006. — 216 с.
6. Облік у бюджетних установах: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни. — К.: Вид-во КНЕУ, 2008.с.