Облік зовнішнеекономічної звітності

     Приватний вищий навчальний заклад України

     Харківський інститут економіки ринкових

     відносин  та менеджменту 
 

     КОНТРОЛЬНА  РОБОТА 
З ДИСЦИПЛІНИ 

облік зовнішньоекономічної діяльності 

     Варіант-5 

     Виконала:                                                                         студентка 5 курсу

                                                                                               заочного відділення

                                                                                     спеціальність - „Облік і аудит”

                                                                                               Мензатова Х.С

     Євпаторія  2010 

     ЗМІСТ

     МОДУЛЬ I

     1.Дати  письмову відповідь на наступне  питання:

           Іноземна валюта й особливості її обліку. Поняття курсової різниці та відображення її в обліку й звітнотсі

     2.Дати  відповідь на тести

     3.Задача. 
 

     МОДУЛЬ II 

     1.Дати  письмову відповідь на наступне  питання:

     Порядок обліку операцій з давальницькою  сировиною

     2.Задача. 

     Список використаної літератури 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     1. Порядок відображення  операцій в іноземній  валюті 

     Порядок відображення операцій в іноземній  валюті в бухгалтерському обліку  визначений нормами П(С) БО 21 "Вплив  змін валютних курсів".

     Згідно  з П(С) БО 21 операція в іноземній валюті- це господарська операція, вартість якої визначена в іноземній валюті або яка  спричиняє  проведення розрахунків в іноземній валюті.

     Одним з основних принципів бухгалтерського  обліку і фінансової звітності, який спричиняє особливий порядок обліку операцій в іноземній валюті, є принцип єдиного грошового вимірника.

     Принцип єдиного грошового  вимірника - це принцип, згідно з яким вимірювання і узагальнення всіх господарських операцій здійснюється в єдиній грошовій одиниці - гривні.

     Принцип єдиного грошового вимірника обумовлює перерахунок всіх операцій, відображених в іноземній валюті, в єдиний грошовий вимірник - гривну.

     Для перерахунку використовується валютний курс, встановлений НБУ курс грошової одиниці України до грошової одиниці іншої країни. 

     Коли  підприємство здійснює яку-небудь операцію в іноземній валюті, виникає необхідність первинного визнання активів, зобов’язань, доходів та витрат.

     Первинне  визнання валютної операції здійснюється на дату :

• визнання одержаних активів, в тому числі іноземної валюти, дебіторської заборгованості;
• визнання зобов'язань (кредиторської заборгованості);
• визнання  власного капіталу;
• визнання доходів і витрат.

     У момент первинного визнання операції в іноземній валюті відображаються в бухгалтерському обліку у гривнях шляхом перерахунку суми в іноземній валюті із застосуванням валютного курсу, що діяв на дату здійснення операції.

     Згодом  валютний курс змінюється, що вимагає  відповідного відображення статей балансу  в іноземній валюті.

     Статті  балансу згідно з нормами П(С)БО 21 підрозділяються наступним чином:

     Рис.2.1. - Класифікація статей балансу

     Монетарні статті - статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи і зобов'язання, які будуть одержані або сплачені у фіксованій (або визначеної) сумі грошей або їх еквівалентів.

     До  монетарних статей відносяться:

     1. Активи

• іноземна валюта (грошові знаки) в касі підприємства;
• іноземна валюта на валютних рахунках підприємства;
• платіжні документи в іноземній валюті, що знаходяться у підприємства (чеки, векселі, акредитиви та ін.);
• цінні папери, виражені в іноземній валюті, якщо вони не враховані як інвестиції (облігації, казначейські зобов'язання);
• фінансові інвестиції в іноземній валюті, якщо їх повернення у валюті гарантоване законодавством країни перебування;
• дебіторська заборгованість, що підлягає погашенню в іноземній валюті .

     2. Власний капітал

• несплачений статутний капітал;

     3. Позиковий капітал

• довгострокові й поточні позики;
• векселі видані, виражені в іноземній валюті;
• довгострокові зобов'язання по міжнародному фінансовому лізингу;
• розрахунки з учасниками в частині заборгованості (зобов'язань) учасникам з виплати дивідендів;
• кредиторська заборгованість в іноземній валюті, що виникла по інших, ніж вказано вище, підставах.

     Монетарні статті при зміні валютного курсу підлягають перерахунку, оскільки вартість грошових коштів в іноземній валюті при зміні валютного курсу теж змінюється. 

        Перерахунок монетарних статей проводять в таких випадках:

     Рис.2.2. -  Випадки перерахунку монетарних статей

     Немонетарні статті - всі інші статті, які відображають активи чи зобов’язання, які не будуть сплачені у фіксованій сумі грошей або їх еквівалентів.

     До  немонетарних статей слід віднести:

     1. Активи

• основні засоби;
• нематеріальні активи;
• капітальні інвестиції;
• запаси
• дебіторська заборгованість, що підлягає погашенню шляхом отримання товарів (робіт, послуг).

     2. Власний капітал

• статутний капітал;
• резервний капітал;
• додатковий капітал;
• нерозподілений прибуток

     3. Позиковий капітал

• довгострокові й поточні позики, погашення яких буде відбуватися в негрошовій формі.

     Немонетарні статті відображаються на дату складання  фінансової звітності за історичною або справедливою собівартістю, по якій вони зараховані на баланс на дату визнання (здійснення операції) і при зміні валютного курсу перерахунку не підлягають.

     Спеціальні  правила діють  відносно відображення авансів:

     1) Сума авансу (попередньої оплати) в іноземній валюті, надана іншим  особам в рахунок платежів  для придбання немонетарних активів  (запасів, основних засобів, нематеріальних активів і т. п.) і отримання робіт і послуг, при включенні у вартість цих активів (робіт, послуг) перераховується у валюту звітності із застосуванням валютного курсу на дату сплати авансу.

     2)  Сума авансу (попередньої оплати) в іноземній валюті, одержана від інших осіб в рахунок платежів для постачання готової продукції, інших активів, виконання робіт і послуг, при включенні до складу доходу звітного періоду, перераховується у валюту звітності із застосуванням валютного курсу на дату отримання авансу.

     Правила бухгалтерського обліку полягають  в тому, щоб не зависити активи й  доходи, тому дебіторська заборгованість, що виникла внаслідок сплати авансу, не повинна збільшуватися при  зростанні курсу національної валюти і знижуватися при зменшенні. Підприємство одержить той же матеріальний або нематеріальний об'єкт незалежно від курсу і врахований він буде за вартістю валюти на дату її отримання, а не на дату оформлення вантажної митної декларації. Те ж правило застосовується також  для визнання доходів по операціях в іноземній валюті. Тобто доходи визнаються в сумі одержаного авансу за курсом на дату його отримання, а не на дату оформлення експортної вантажної митної декларації або підписання акту про виконання робіт (наданні послуг).

     2. Курсові різниці  - поняття, порядок  визначення і відображення  в обліку

     Курсова різниця — це різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах.

     Курсові різниці визначаються тільки за  монетарними статтями балансу.

     Визначення  курсових різниць  за монетарними статтями в іноземній валюті проводиться :

     - на дату здійснення розрахунків;

     - на дату балансу.

     Залежно від виду діяльності, в ході якої виникають курсові різниці, вони підрозділяються на операційні й  неопераційні: 

     Рис. 2.3. - Класифікація курсових різниць 

     Операційні  курсові різниці  відображають у складі інших операційних доходів (витрат) (субрахунок 714 "Дохід від операційної курсової різниці", 945 "Втрати від операційної курсової різниці") .

     Неопераційні  курсові різниці  відображають у складі інших доходів (витрат) 744 "Дохід від неопераційної курсової різниці", 974 "Втрати від неопераційної курсової різниці", за винятком курсових різниць, що виникають по фінансових інвестиціях в господарські одиниці за межами України. Ці різниці відображають у складі іншого додаткового капіталу (субрахунок 425 "Інший додатковий капітал"). Негативна сума курсової різниці віднімається від суми іншого додаткового капіталу, залишок наводиться із знаком «—».

     Курсову різницю розраховують за наступною  формулою: 

     Р_к = С_м (К_t — К_t—1),         (2.1) 

     де  С_м — сума монетарної статті в іноземній валюті;

     К_t — валютний курс на дату оцінки монетарної статті;

     К_t—1 — валютний курс на дату первинної оцінки монетарної статті.

     Виходячи  з поняття "курсова різниця", можна виділити чотири періоди, за які  здійснюється перерахунок заборгованості в іноземній валюті для визначення курсових різниць. Це періоди між:

• датою відображення операції в бухгалтерському обліку і датою фактичного здійснення розрахунків;
• датою відображення операції в бухгалтерському обліку і датою складання бухгалтерської звітності за звітний період;
• датою складання бухгалтерської звітності за попередній звітний період і датою фактичного здійснення розрахунку;
• датою складання бухгалтерської звітності за попередній звітний період і датою складання бухгалтерського звіту за звітний період.

     Офіційний курс національної грошової одиниці  використовується при здійсненні всіх безготівкових операцій:

1. Купівлі та продажу іноземної валюти.
2. У бухгалтерському обліку всіх операцій, відображених в інвалюті.
3. Розрахунків з бюджетом та митницею.
4. При плануванні та аналізі зовнішньоекономічної діяльності.
5. Ціноутворенні.
6. Складанні оперативної, бухгалтерської і статистичної звітності.
7. Для міждержавних розрахунків.

     Офіційний курс використовують усі резиденти  і нерезиденти, які проводять  діяльність на території України, незалежно  від форм власності і господарювання та видів здійснених операцій.

     Установлення  валютного курсу на біржі називається котируванням валют.

     Існує два методи котирування валют:

     Прямий  – валютний курс відображає ціну одиниці  іноземної валюти через національну  валюту.

     Непрямий  – за одиницю прийнята національна  валюта, курс якої виражається у  визначеній кількості іноземних грошових одиниць.

     Котирування валют для торгово-промислової  клієнтури зазвичай базується на крос курсі – співвідношенні між  двома валютами, що випливає з їх курсу стосовно до третьої валюти (як правило, до долара).

     При здійсненні обліку курсових різниць необхідно визначити:

• об'єкти обліку;
• розмір балансової вартості іноземної валюти;
• звітний період, у якому були здійснені операції, "пов'язані з рухом валютних ресурсів.

     Об'єктом  обліку при визначенні суми курсових різниць є:

• наявні грошові кошти;
• ресурси в установах банків;
• ресурси в дорозі;
• грошові і платіжні документи;
• цінні папери;
• ресурси в розрахунках з юридичними і фізичними особами;
• залишок цільового фінансування з бюджету;
• заборгованість в інвалюті.

     При визначенні суми курсових різниць перерахунку не підлягають такі активи:

• основні ресурси;
• нематеріальні активи;
• малоцінні й швидкозношувані предмети;
• сировина і матеріали;
• устаткування;
• товари.

     Вартість  перелічених активів оцінюється в національній валюті України в  сумі, що обчислена за чинним курсом НБУ:

• на дату здійснення господарської операції в іноземній валюті з якою пов'язано зарахування цих активів на баланс підприємства;
• на кінець звітного періоду;
• на дату погашення заборгованості у звітному періоді.

     Таким чином, відповідно до стандартів бухгалтерського обліку, курсові різниці виникають або на дату проведення розрахунку (операції), або на дату складання бухгалтерської звітності (де звітним періодом є місяць).

     Відповідно  до П(С)БО 3, усі курсові різниці, умовно, поділяються на:

     Операційні  – які виникають під час господарських операцій з активами і по зобов'язанням підприємства, пов'язаних з операційною діяльністю;

     Неопераційні  – які виникають під час  господарських операцій з активами і зобов'язанням підприємства в  інвалюті, які пов'язані з інвестиційною і фінансовою діяльністю підприємства.

     При віднесенні курсової різниці до операційної  чи неопераційної необхідно керуватися тим, якою операційною, інвестиційною  чи фінансовою є сама операція, в  результаті проведення якої дана курсова  різниця утворилася.

     Позитивна курсова різниця “транзитом”  проходить через:

• рахунок 714 “Дохід від операційної курсової різниці”;
• рахунок 744 “Дохід від неопераційної курсової різниці”.

     Негативна курсова різниця – “транзитом”  проходить через:

• рахунок 945 – втрати від операційної курсової різниці;
• рахунок 974 – втрати від неопераційної курсової різниці, з дальшим списанням на рахунок 79 “Фінансовий результат”.

     Відповідно  до стандартів бухгалтерського обліку, курсові різниці бувають операційні і неопераційні (табл. 1.1.).

     Таблиця 1.1 - Причини перерахунку курсових різниць

     2. Порядок відображення  курсових різниць  у фінансовій та  податковій звітності

     Питання формування інформації про операції підприємства з іноземною валютою і відображення показників статей фінансової звітності господарських одиниць підприємства за межами України в національній валюті України в бухгалтерському обліку визначається відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 “Вплив змін валютних курсів”.

     Іноземна  валюта (у перерахунку за курсом НБУ в національну валюту), як і належить, відображається в рядку 240 “Кошти в іноземній валюті”  у Балансі підприємства ф. №1.

     У звіті “Про фінансові результати” (форма 2) відображається результат перерахунку облікових статей в іноземній валюті відповідно зі зміною курсу НБУ, який виник у зв'язку з:

     1. Операційною діяльністю підприємства, відображається:

• у рядку 060 “Інші операційні доходи”;
• у рядку 090 “Інші операційні витрати”.

     2. Неопераційною діяльністю підприємства:

• у рядку 130 “Інші доходи”;
• у рядку 160 “Інші витрати”.

     При цьому для розмежування доходів  і витрат за джерелами їх виникнення варто врахувати, що операційна курсова  різниця виникає тоді, коли вона нарахована по активах або зобов'язаннях підприємства і пов'язана з операційною діяльністю, тобто основною діяльністю або діяльністю, яка не є інвестиційною чи фінансовою.

     Результати  перерахунку статей балансу в  іноземній валюті, не пов'язаних з  операційною діяльністю, відображаються у “Звіті про рух грошових коштів” (форма №3):

• у рядку 040 “Прибуток (збиток)” від нереалізованих курсових різниць, у графі “Надходження” відбиваються збитки, у графі “Витрати” – прибуток від курсових різниць;
• у рядку 420 “Вплив зміни валютних курсів на залишок коштів” показується сума збільшення чи зменшення залишку коштів в іноземній валюті в результаті коливань валютного курсу за звітний період.

     З метою оподатковування облік  балансової вартості іноземної валюти, відповідно до п.п. 7.3.6 л. 7.3 ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, здійснюється за оцінкою її середньозваженої вартості відповідно до правил Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 “Запаси”.

     Що  стосується визначення сум валових  витрат при купівлі товарів за іноземну валюту, то датою збільшення валових витрат платника податків при здійсненні ним операцій з нерезидентами є дата оприбуткування платником податків товарів.

     Витрати, понесені (нараховані) платником податків в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відносять до валових витрат такого платника податків, визначаються у сумі, що дорівнює балансовій вартості такої іноземної валюти, і не підлягають перерахуванню у зв'язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

     Доходи, отримані (нараховані) платником податків в іноземній валюті у зв'язку з  продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, перераховуються  в гривні по офіційному валютному (обмінному) курсу Національного банку України, що діяв на дату одержання (нарахування) таких доходів, і не підлягають перерахуванню у зв'язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

     Отже, порядок визначення балансової вартості іноземної валюти для визначення валових витрат, нарахованих в іноземній валюті, такий самий, як і для визначення валових доходів, отриманих в іноземній валюті.

     Тобто балансова вартість іноземної валюти для визначення валових витрат, понесених  платником податків в іноземній валюті, розраховується шляхом перерахування в гривні по офіційному валютному (обмінному) курсу Національного банку України, що діяв на дату одержання (нарахування) таких витрат.

     Виходячи  з викладеного, платник податків при одержанні імпортних товарів на валові витрати відносить суми, розраховані шляхом перерахування вартості товарів у гривні по офіційному валютному (обмінному) курсу Національного банку України, що діяв на дату одержання таких товарів.

     При цьому заборгованість в іноземній  валюті не виникає і тому перерахунок валових витрат на момент оплати товару не відбувається.

     Датою здійснення господарської операції для цілей бухгалтерського обліку вважається дата визнання (тобто прийняття  до бухгалтерського обліку й відображення у фінансовій звітності) активів, зобов'язань, статутного і власного капіталу, доходів і витрат.

     Згідно  П(С)БО 21, у бухгалтерський облік  вводиться поняття монетарних та немонетарних статей.

     Необхідно чітко розмежовувати монетарні  і немонетарні статті, як в активі, так і в пасиві, що дуже важливо для бухгалтерського обліку. 

     Таблиця 2 - Порядок обліку монетарних та немонетарних статей

     До  монетарних належать кошти та їх еквіваленти, дебіторська та кредиторська заборгованості, що будуть погашені грошима (їх еквівалентами).

     Якщо  ж дебіторська та кредиторська заборгованість виникла в результаті перерахування  або одержання авансу, тобто надходження  коштів відбулося до факту оприбуткування чи реалізації товарів (робіт, послуг), то така заборгованість належить до немонетарних статей.