Обмеження (спеціальні вимоги) на проведення аудиту та їх необхідність

План

Вступ:

1. Обмеження (спеціальні вимоги) на проведення аудиту та їх необхідність.
2. Поясніть, що спільного та особливого (відмінного) в незалежному аудиті і адміністративному контролі.
3. Опишіть процедури аудиту товарних запасів.

Висновок:

Список  використаної літератури. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ:

         Перехід економіки на ринкові відносини пов'язаний з розширенням прав підприємств, демократизацією управління і використання економічних важелів і стимулів, спрямованих на підвищення ефективності праці та її оцінки за економічним результатом. У зв'язку з цим визначається новий напрямок економічного контролю фінансово-господарської діяльності підприємств - незалежний аудиторський контроль.  
        Закономірність виникнення аудиторського контролю в Україні обумовлена проведенням приватизації державного майна, управління яким проводив власник адміністративними методами, використовуючи для цього різні державні структури.  
         Аудит в сучасному розумінні існує понад 200 років. Зародився він тоді, коли в перше виникло розмежування інтересів між особами які безпосередньо займаються управлінням підприємством і вкладниками коштів у його діяльність.  
          В той же час почали зароджуватися акціонерні товариства, і аудит зайняв центральне місце громадського контролера зовнішньої звітності і правління підприємством, обстоюючи інтереси сторін, зацікавлених у об'єктивних бухгалтерських показниках.  
         Таким чином формується в основному зміст сучасного аудиту, який набув широкого застосування у країнах з розвинутою ринковою економікою.

Аудиторська діяльність (аудит) є підприємницькою  діяльністю по незалежній перевірці  бухгалтерського обліку і фінансової (бухгалтерською) звітності організацій  і індивідуальних підприємців.

          Аудитор - особа перевіряючий стан фінансово - господарській діяльності підприємства за певний період.

          Існує думка, що поняття аудиту значно ширше таких понять, як ревізія і контроль оскільки аудит забезпечує не лише перевірку достовірності фінансових показників, але і, що не менш важливо, розробку пропозицій по оптимізації господарської діяльності з метою раціоналізації витрат і збільшення прибутку.

         Аудиторська діяльність окрім  перевірок, припускає надання  різних супутніх послуг : ведення і відновлення обліку, консультації з питань ведення обліку, оподаткування і так далі.        
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Обмеження (спеціальні  вимоги) на проведення  аудиту та їх     необхідність.

          Обмеження в здійсненні аудиторської діяльності передбачає, що аудитор і аудиторські фірми не мають права займатися якою-небудь іншою підприємницькою діяльністю, окрім аудиторської і пов'язаної з нею. Тобто аудитори і аудиторські фірми, інакше кажучи мають право здійснювати тільки аудиторські перевірки і робити тільки супутні аудиту послуги. Якщо аудиторська фірма здійснює яку-небудь іншу підприємницьку діяльність, то рішенням Міністерства фінансів України дія ліцензії цієї фірми може бути призупинена, а рішенням суду ліцензія може бути анулювана.

          У ринкових умовах господарювання традиційні форми фінансового контролю не можуть виконувати функції захисту майнових інтересів власників. Практика країн з ринковою економікою показує, що захистити майнові інтереси власників може такий вид незалежного фінансового контролю, як аудит, який є одним з головних елементів їх ринкової інфраструктури. Передумовою такого контролю є взаємна зацікавленість підприємств в особі їх власників (акціонерів, вкладників тощо), держави в особі податкових органів і самого аудитора в забезпеченні достовірності обліку та звітності. Проте існують обмеження (спеціальні вимоги) на проведення аудиту.

       Стаття 24 Закону України "Про аудиторську діяльність" визначяє спеціальні вимоги, які передбачають заборону на проведення аудиту.

Забороняється проведення аудиту:

- аудитором, який має прямі родинні стосунки з керівництвом господарюючого суб'єкта, який перевіряється;

- аудитором, який має особисті майнові інтереси в госп.суб'єкті, який перевіряється;

- аудитором - членом керівництва, засновником або власником госп.суб'єкта, який  перевіряється;

- аудитором  - працівником госп.суб'єкта, який  перевіряється;

- аудитором  - працівником, співвласником дочірнього  п/п, філії або представництва  госп.суб'єкта, який  перевіряється; 

- якщо  розмір винагороди за надання ауд послуг не враховує необхідного для якісного виконання таких послуг часу, необхідних навичок, знань, проф кваліфікації та ступінь відповідальності аудитора;

- аудитором  в інших випадках, при яких  не забезпечуються вимоги щодо  його незалежності.

- членам адміністративних, керівних та контролюючих органів аудиторських фірм, які не є аудиторами, а також засновникам, власникам, учасникам аудиторських фірм забороняється втручатися в практичне виконання аудиту в спосіб, що порушує незалежність аудиторів, які здійснюють аудит.

         Оскільки, аудит є формою саме незалежного фінансового контролю, тому і потрібні такі обмеження. Саме незалежність є основою об`єктивної думки щодо достовірності фінансової інформації і саме потреба її споживачів у такому незалежному погляді була причиною виникнення цієї професії. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2. Пояснити, що спільного  та особливого (відмінного) в незалежному  аудиті й адміністративному  контролі.

         На основі закону „Про аудиторську діяльність”, за формою і метою здійснення розрізняють аудит зовнішній (незалежний) і внутрішній (залежний, тобто підлеглий тій фірмі, в якій він проводиться).     

          Незалежний аудиторський контроль здійснюють аудитори, аудиторські організації (фірми) на госпрозрахункових засадах за договорами з державними і акціонерними підприємствами, кооперативними, орендними підприємствами і організаціями, підприємствами із спільним капіталом та ін.

 При  цьому перевіряють стан обліку  діяльності зазначених організацій  і підприємств, відповідність звітності даним обліку, правильність утворення прибутку і своєчасність розрахунків із державним бюджетом, а також розподіленням прибутку за акціями, розміром внесеного капіталу та іншими джерелами, передбаченими статутними документами і фінансовим планом підприємства.

            Результати контролю аудиторська організація оформляє актом, експертним висновком або іншим документом, погодженим із замовником. Аудиторські організації надають послуги підприємцям щодо поліпшення господарювання з питань маркетингу, менеджменту, інвестицій та ін. Крім того, аудиторська організація може давати висновки про правильність складання звітності і декларацій, які підприємства, кооперативи та інші організації подають фінансовим органам (податковим адміністраціям).

            Внутрішньогосподарський контроль (внутрішній аудит) є елементом економічного контролю, який, як правило, здійснюється самим підприємством.

         Головними функціями служби внутрішнього контролю 
(аудиту) підприємства є: 
- контроль за формуванням витрат за місцем їх виникнення, основними технологічними процесами та окремими видами діяльності підприємства; 
- виявлення відхилень від затверджених кошторисів і нормативів, аналіз їх причин, встановлення осіб, винних у цьому; 
- пошук внутрішніх резервів поліпшення фінансово-господарської діяльності підприємства;

- контроль  за дотриманням податкового законодавства;  проведення перевірок діяльності  структурних підрозділів з метою  забезпечення ефективності та  точності бухгалтерських даних  і збереження активів підприємства; 
- складання та надання висновків і звітів під час проведення перевірок, забезпечення необхідною інформацією керівництва підприємства. 
           Такий контроль на великих підприємствах має здійснюватися повсякденно спеціалізованим відділом, окрім бухгалтерії та головного бухгалтера. У невеликих фірмах обов'язки внутрішнього контролю покладаються на ревізійну комісію, яка призначається засновниками. З метою проведення внутрішнього контролю можна також залучати професіональних аудиторів зі спеціалізованих фірм. 
           Об'єктом внутрішнього контролю (аудиту) мають бути: система бухгалтерського обліку підприємства, достовірність звітності, стан майна, забезпеченість власними обіговими контактами, фінансова стійкість, платоспроможність, система управління підприємством, якість роботи економічних служб, оподаткування, нормування організація виробництва, виконавча дисципліна тощо.

        Під час організації внутрішнього  контролю повинні бути чітко  визначені та розподілені обов'язки  окремих працівників для перевірки різних напрямків звітності, а також встановлені межі їхніх повноважень згідно з покладеними обов'язками. Не можна припускати, щоб одна особа контролювала всю операцію з початку до кінця.

         Служба внутрішнього контролю (аудиту) повинна: 
- проводити постійний аналіз виробництва та фінансової діяльності підприємства, повноти та надійності ведення бухгалтерського та податкового обліку, оперативного та адміністративного контролю; 
- забезпечувати постійний контроль за дотриманням робітниками підприємства встановленого графіку документообігу, процедур проведення операцій, функцій та повноважень - згідно з покладеними на них обов'язками; 
- розглядати факти порушень робітниками чинного законодавства, нормативно-правових документів, які регулюють і визначають стратегію діяльності підприємства; 
- рекомендувати керівникові підприємства вживати заходи для недопущення дій, результатом яких може стати порушення чинного законодавства, інших чинних нормативно-правових актів; 
- розробляти рекомендації та вказівки щодо усунення виявлених порушень, покращення системи внутрішнього аудиту та здійснювати контроль за їх використанням і виконанням; 
- забезпечувати документування кожного факту перевірки, оформлювати письмово висновки, де мають бути відображені усі питання, вивчені в ході перевірки, та рекомендації, дані керівникові підприємства. 
         уся система внутрішнього контролю (аудиту) має забезпечити послідовну та ефективну роботу підприємства, збереження власності, своєчасне та повне відображення господарських та фінансових операцій у бухгалтерському обліку. 
          До видів внутрішнього контролю відносяться:

- фінансовий;

- адміністративний;

- технологічний  контроль.

         Адміністративний контроль – це перевірка відповідності процесів, виконуваних операцій та/або прийнятих рішень нормативно-правовим актам Державного казначейства, дорученням керівництва, визначеним внутрішнім технологічним регламентам, повноваженням та відповідальності працівників.

              Для оцінки адміністративного контролю внутрішньому аудитору потрібно мати глибокі знання в галузі теорії економіки, маркетингу, управління, менеджменту, фінансів, статистики, господарського права, оподаткування, бухгалтерського обліку тощо.

       Оскільки, адміністративний контроль один з видів внутрішнього контролю, можна навести основні відмінності між внутрішнім і зовнішнім аудитом:

           Підводячи підсумок, треба зазначити, що незалежний аудит і адміністративний контроль - це два засоби господарсько - економічної діяльності, які спрямовані на оптимізацію підприємства та підвищення ефективності господарювання.

        Відмінне, як стало зрозуміло, це те що вони відносяться до різних форм аудиту, мають різний ступінь обов'язковості - добровільний і обов'язковий, а саме головне те що, функція внутрішнього аудиту є частиною системи управління підприємством і не може відповідати критерію незалежності. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

3. Опишіть процедури аудиту товарних запасів. 

         В умовах переходу до ринкових відносин, коли централізована система управління відійшла в минуле, економіка України потребує підвищення ефективності діяльності підприємств. Ринкова система вимагає принципово нових моделей господарювання, які грунтуються на саморегулюючих ринкових відносинах та різноманітності форм власності. Проблема ефективного використання матеріальних ресурсів у повній мірі стосується і підприємств торгівлі, які забезпечують доведення товарів від виробника до споживача.

          Товарні запаси є однією з основних складових оборотних засобів торгівельних підприємств. До найбільш важливих елементів системи управління товарними запасами, які забезпечують методичну та інформаційну базу для прийняття оптимальних управлінських рішень, можна віднести облік та аналіз. Необхідність переходу України на систему обліку, прийняту в міжнародній практиці, потребує розробки та впровадження удосконаленої системи бухгалтерського обліку, аналізу та аудиту, яка наближена до організаційних та методологічних принципів міжнародних стандартів. Раніше сформована система обліку, аналізу і контролю внаслідок застарілого методологічного базису вже не відповідає сучасним вимогам управління товарними запасами.

           Внутрішній аудит операцій з товарами спрямовано на вирішення завдань пов'язаних, з: правильністю відображення в обліку надходження, наявності та вибуття (реалізації) товарів; формуванням фактичної собівартості товарів; дотриманням вимог щодо документального оформлення операцій в бухгалтерському обліку; контроль за своєчасним і повним оприбуткуванням та збереженням товарів в місцях їх зберігання (матеріально відповідальних осіб); контролем за дотриманням встановлених організацією норм товарних запасів, які забезпечують безперервний процес реалізації; виявленням неліквідних та надмірних залишків товарних запасів; перевіркою правильності розкриття інформації у облікових регістрах та формах фінансової звітності; проведенням аналізу забезпеченості та ефективності використання товарних запасів та ін.

          Процедури, які необхідно виконати при аудиті товарних запасів у торгівлі відносяться до аудиту матеріальних цінностей. Матеріальні цінності - це виробничі запаси, готова продукція, товари, тара, малоцінні та швидкозношувані предмети (МШП) (рахунки класу 2 "Запаси"). Аудитор керується Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси". Об'єктами аудиту є: приймання цінностей за кількістю і якістю, норми витрачання; МШП, товари і тара; первинні документи, регістри обліку, звітність.

           Аудит матеріальних цінностей доцільно починати з інвентаризації, яку проводять силами і коштами підприємства-замовника під наглядом аудиторів. Перед початком інвентаризації матеріально відповідальна особа складає звіт (виробничий, матеріальний, товарний, товарно-грошовий) і дає відповідну розписку (текст розписки наведено на титульній стороні інвентаризаційного опису). Один примірник звіту матеріально відповідальна особа здає в бухгалтерію підприємства, другий - аудитору.

           Інвентаризаційна комісія приступає до перевірки наявності матеріальних цінностей. Аудитор стежить за правильністю проведення інвентаризації та сам записує результати. Оформлені інвентаризаційні описи він передає в бухгалтерію для складання порівнювальної відомості. Якщо на об'єкті, де проводять інвентаризацію, облік ведеться у кількісно-сумовому вираженні, то у порівнювальну відомість записують тільки ті матеріальні цінності, за якими виявлені відхилення від облікових даних, решту записують одним рядком на загальну суму.

             Аудитор перевіряє правильність складання порівнювальної відомості й відповідність записів, внесених у неї бухгалтерією, даним бухгалтерського обліку.

             Інвентаризація матеріальних цінностей проводиться відповідно до Інструкції з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11 серпня 1994 р. № 69.

            Після інвентаризації аудитори переходять до перевірки повноти оприбуткування матеріальних цінностей. Джерелами перевірки є регістри синтетичного й аналітичного обліку щодо наявності та руху матеріальних цінностей, звіти матеріально відповідальних осіб з прикладеними до них документами, регістри синтетичного і аналітичного обліку розрахунків із постачальниками тощо.

            Перевіркою повноти оприбуткування і правильності оцінки куплених матеріальних цінностей аудитори з'ясовують, чи відповідають підсумкові суми, відображені у відомостях обліку матеріальних цінностей, даним інших облікових регістрів (журналів-ордерів). Поряд із тим доцільно перевірити погодженість записів між синтетичним і аналітичним обліком за балансовими рахунками і субрахунками, на яких обліковуються матеріальні цінності. Виявлені розходження є результатом неповного оприбуткування цінностей. Особливу увагу приділяють перевірці операцій за рахунком 63 "Розрахунки з постачальниками і підрядниками", за дебетом якого відображається оплата боргу постачальнику за доставлені матеріальні цінності, за кредитом - їх надходження (оприбуткування). Протягом місяця, як правило, дебетових залишків на цьому рахунку не повинно бути, за винятком вартості оплачених матеріалів, що залишилися на кінець місяця в дорозі або не були вивезені зі складів постачальників. За такими операціями на рахунку 63 "Розрахунки з постачальниками і підрядниками" може утворитися дебетове сальдо, яке наприкінці місяця перераховується з цього рахунка в дебет рахунка 209 "Інші матеріали" без оприбуткування їх на склади. На початок наступного місяця ці суми стернуються і числяться в поточному обліку як дебіторська заборгованість за рахунком 63, поки матеріали не будуть прийняті й оприбутковані матеріально відповідальними особами.

            Такі суми аудитор перевіряє кожну окремо. За документами, прикладеними до виписок банку, встановлюють дату оплати розрахункових документів постачальників і назву цінностей. За матеріальними звітами наступного місяця перевіряють повноту їх оприбуткування. Якщо матеріальні цінності не оприбутковані, з'ясовують нормативний термін перебування їх у дорозі та яку роботу проведено підприємством щодо їх розшуку.

             За авансами, виданими під поставку матеріальних цінностей, виставлених акредитивами, векселями встановлюють повноту оприбуткування цінностей і з'ясовують, чи не минули строки поставки матеріалів, виясняють причини затримки надходження їх.

            Основними документами для оприбуткування матеріальних цінностей є супровідні документи постачальників, прикладені до звітів матеріально відповідальних осіб: товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури, специфікації, пакувальні ярлики, посвідчення якості, приймальні квитанції тощо. Під час перевірки повноти оприбуткування матеріальних цінностей внутрішні документи (приймальні акти, прихідні накладні) звіряються із супровідними документами постачальників.

           Аудитору слід перевірити правильність складання актів розбіжності кількості та якості матеріальних цінностей, що надійшли, і своєчасність пред'явлення претензій до постачальників або транспортної організації (залізниці). Практика показує, що такі розбіжності зумовлені привласненням матеріальних цінностей і оформленням фіктивних (підроблених) актів із метою приховування нестач або пересортиць матеріальних цінностей.

           Для виявлення фактів зміни назв або споживчих якостей цінностей (ґатунку, марки, розміру, вологості тощо), штучного завищення ваги брутто, тари застосовують експертну оцінку документів.

            Одночасно з перевіркою повноти оприбуткування матеріальних цінностей вивчають правильність їх оцінки, керуючись Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 р. № 246. Придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

           Правильна оцінка матеріальних цінностей залежить від організації і постановки їх аналітичного і синтетичного обліку. Тому під час аудиторської перевірки з'ясовують, чи ведеться облік на рахунку 20 "Виробничі запаси" у розрізі субрахунків і за кожним найменуванням, номенклатурним номером.

Під час  дослідження документів застосовують логічну, нормативно-правову, зустрічну  перевірку. Перевіривши правильність оприбуткування, аудитор приступає  до аналізу списання матеріальних цінностей.

              Насамперед слід встановити відповідність даних складського обліку даним синтетичного обліку за рахунком 20 "Виробничі запаси", для чого загальний підсумок залишків сальдової відомості на кінець місяця звіряють із залишками на кінець місяця, показаними у відомості обліку матеріальних цінностей, товарів і тари. Таке зіставлення здійснюють за кожним складом, зокрема, на перше число відповідного періоду. Загальні обороти вибуття матеріалів за місяць за всіма складами і залишки матеріалів на кінець місяця, показані у відомості, звіряють із кредитовим оборотом і залишками на рахунку 20 "Виробничі запаси" в Головній книзі. Якщо всі розбіжності були наслідком занедбаності обліку матеріальних цінностей, то перевірка зупиняється до відновлення бухгалтерського обліку матеріальних цінностей.

           Для перевірки здійснених операцій щодо списання і відпуску матеріалів у виробництво використовують нагромаджувальні відомості щодо витрачання матеріалів зі складів, що виписуються на підставі видаткових документів. Відділи матеріально-технічного постачання на підставі встановлених норм витрачання матеріалів на випуск відповідного виду виробів розробляють ліміти відпуску матеріалів у виробництво і відпускання їх здійснюється в межах лімітів. У таких випадках аудитор повинен особливо ретельно аналізувати документи на списання матеріалів і їх нормування. Найбільшого поширення набули лімітно-забірні (лімітні) карти з відривними місячними талонами, акти-вимоги на заміну матеріалів або на допоміжний їх випуск, комплектуючі відомості, розкрійні карти, забірні листи тощо. Якщо ліміти не встановлені, то відпуск матеріалів у виробництво здійснюється відповідно до затверджених рецептур, калькуляцій.

           Аудиторська процедура перевірки видаткових документів не може обмежуватися тільки зіставленням відпущених цінностей з установленими лімітами і зустрічною перевіркою документів, що знаходяться на складах і в цехах. Одночасно доцільно здійснити аналіз даних складського обліку після відпуску матеріальних цінностей, за допомогою чого можна виявити розмір завищених списань матеріалів у виробництво за рахунок обрахування, обважування, заниження ґатунку при відпуску матеріалів у цехи, що сприяє утворенню необлікованих залишків матеріалів на складах із наступним їх вилученням.

            Перевірка обґрунтованості встановлених норм витрачання матеріалів може бути проведена за допомогою контрольного запуску сировини і допоміжних матеріалів у виробництво (експерименту), процедуру якого комісія оформляє спеціальним актом.

            Під час перевірки операцій з матеріальними цінностями аудитор може натрапити на такі аномальні явища (відхилення від норм), як:

- завищення  або заниження норм витрачання  матеріалів;

- недоліки  в обліку;

- неправильний  залік пересортиці матеріальних цінностей;

- неповне  оприбуткування матеріалів, що надійшли;

- безпідставні  претензії до постачальників;

- відсутність  оперативного контролю за виконанням  договорів на постачання і  відпуск матеріальних цінностей;

- відсутність  договорів про повну матеріальну відповідальність матеріально відповідальних осіб;

- недотримання  правил зберігання товарно-матеріальних  цінностей і охорони;

- дописки  товарно-матеріальних цінностей  в описи;

- заниження  залишку товарів у описах;

- завищення  цін на товари;

- крадіжки, підробка документів, привласнення.

Для виявлення  вищевказаних аномалій застосовують такі прийоми і способи аудиторських процедур:

- інвентаризацію;

- контрольне  порівняння фактичних залишків  товарів із даними останньої  інвентаризації;

- контрольний запуск сировини і матеріалів у виробництво;

- контрольний  обмір;

- зіставлення  (порівняння) документальних даних;

- зустрічну  перевірку квитанцій, накладних  на закупівлю матеріальних цінностей;

- переоцінку  й уцінку товарів;

- контроль  за використанням доручень на одержання товарів;

- вибіркові  перевірки;

- перевірки  правильності розрахунків природного  убутку товарно-матеріальних цінностей  тощо.