Обогатительная фабрика
ЦИВІЛЬНА ОБОРОНА (Обогатительная фабрика)
1. Прогнозування можливих надзвичайних ситуацій на підприємстві.
Ріст масштабів господарської діяльності й кількості більших промислових комплексів, концентрація на них агрегатів й установок великої й надвеликої потужності, використання у виробництві потенційно небезпечних речовин у більших кількостях - все це збільшує вірогідність виникнення техногенних аварій. Надзвичайні ситуації техногенного походження містять у собі погрозу для людини, економіки й природного середовища або здатні створити її внаслідок імовірного вибуху, пожежі, затоплення або забруднення (зараження) навколишнього середовища.
Прогнозування надзвичайної ситуації - завчасне визначення ймовірності виникнення й динаміки поширення надзвичайної ситуації, а також оцінювання її можливих наслідків з урахуванням закономірностей і тенденцій її розвитку.
Надзвичайні ситуації виникають, як правило, на потенційно техногенно-опасных виробництвах. До них належать, у першу чергу, - хімічні небезпечні об'єкти, - радіаційні небезпечні об'єкти, а також - гідродинамічні небезпечні об'єкти.
У дипломному проекті
розглядаються можливі
аварії з викидом (погрозою викиду) АХОВ, утворення й поширення АХОВ під час виробництва, переробки або зберігання (поховання);
- аварії з викидом (погрозою викиду) БОВ на підприємствах промисловості й науково-дослідних установок.
- аварії із джерелом сильнодіючих отруйних речовин (аміаку, хлору, сарною й азотної кислот, чадного газу, сірчаного газу й інших речовин); загоряння різних матеріалів, устаткування, будівельних конструкцій,
що супроводжується забрудненням навколишнього середовища; - викиди небезпечних хімічних речовин.
Безпосередніми причинами цих аварій є: порушення правил безпеки й транспортування, недотримання техніки безпеки, вихід з порядку агрегатів, механізмів, трубопроводів, ушкодження ємностей і т.п.
Головною особливістю хімічних аварій (на відміну від інших промислових катастроф) є їхня здатність поширюватися на значній території, де можуть виникати більші зони небезпечного забруднення навколишнього середовища. Повітряні потоки, які містять гази, пароподібні токсичні компоненти, аерозолі й інші часточки, стають джерелом поразки живих організмів не тільки в осередку катастрофи, а й у прилеглих районах.
Сильнодіючими отруйними речовинами (СДОР) називають хімічні сполуки, які в певних кількостях, які перевищують гранично припустимі концентрації, негативно впливають на людей, сільськогосподарських тварини, рослини й викликають у них поразка різного ступеня.
Результати прогнозування надзвичайних ситуацій й інформація про характер й об'єми допомоги, а також заходу, які здійснюються силами територіальної підсистеми єдиної системи цивільного захисту з метою зменшення впливу надзвичайних ситуацій, доводяться територіальними органами керування спеціально вповноваженого центрального органа виконавчої влади з питань цивільного захисту до всіх зацікавлених суб'єктів господарювання, центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.
2. Методи забезпечення захисту співробітників підприємства в надзвичайній ситуації.
Основними заходами щодо забезпечення надійного захисту робочих підприємств і населення є:
- Інженерно-технічні й організаційні заходи, спрямовані на недопущення аварій і катастроф.
- Хімічний контроль за викидами АХОВ в атмосферу, скиданнями у водоймища й за вмістом їх у робочих приміщеннях.
- Забезпечення робітників та службовців засобами індивідуального захисту.
- Завчасне прогнозування зон можливого зараження.
- Ліквідація наслідків хімічного зараження.
Інформування й оповіщення в сфері захисту населення й територій від надзвичайних ситуацій техногенного й природного характеру є основним принципом і головним і невід'ємним елементом всієї системи заходів такого захисту.
Інформацію про сферу захисту населення й територій від надзвичайних ситуацій техногенного й природного характеру, подають відомості про ЧС техногенний і природний характер, які прогнозуються або виникли, з визначенням їхньої класифікації, границь поширення й наслідків, а також способи й методи реагування на них.
Робітники та службовці, почувши сигнал повідомлення, негайно використають засоби індивідуального захисту, необхідні при надзвичайній ситуації, що зложилася, потім виконують заходу, передбачені на цей випадок спеціальною інструкцією підприємства (цеху). Ховаються в підготовлених притулках або виходять із зони зараження. При оголошенні безпосереднім керівником робіт рішення про евакуації зобов'язані з'явитися на збірні евакуаційні пункти об'єкта.
Заходу щодо
запобігання або зменшення
- планування й використання існуючих сил і засобів охорони здоров'я незалежно від форм власності й господарювання;
- введення в дію Національного плану соціально-психологічних заходів при виникненні й ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного й природного характеру;
- розгортання в умовах надзвичайної ситуації техногенного й природного характеру необхідної кількості лікувальних застав;
- завчасне застосування профілактичних медичних препаратів і санітарно-епідеміологічних заходів;
- контроль за якістю харчових продуктів і продовольчої сировини, питної води й джерел водопостачання;
- контроль за станом атмосферного повітря й опадів;
- завчасне створення й підготовку спеціальних медичних формувань;
- нагромадження медичних засобів захисту, медичного й спеціального майна й техніки;
- контроль за станом навколишнього середовища, санітарно-гігієнічною й епідемічною ситуацією;
- підготовку медичного персоналу й загальне медико-санітарне навчання населенню.
Захист від біологічних засобів поразки включає своєчасне виявлення факторів біологічного зараження, залежно від їхнього виду й ступеня поразки, проведення комплексу адміністративно-господарських, і спеціальних протиепідемічних і медичних заходів.
Біологічний захист передбачає:
- своєчасне використання колективних й індивідуальних засобів захисту;
- впровадження режимів карантину й обсервації;
- знезаражування осередку поразки;
- необхідне знезаражування людей, тварини й т.п.;
- своєчасну локалізацію зони біологічної поразки;
- проведення екстреної й специфічної профілактики;
- дотримання протиепідемічного режиму підприємствами, установами й організаціями незалежно від форм власності й господарювання й населенням.
Радіаційний і хімічний захист включає заходи щодо виявлення й оцінки радіаційної й хімічної обстановки, організацію й здійснення дозиметричного й хімічного контролю, розробка типових режимів радіаційного захисту, забезпечення засобами індивідуального й колективного захисту, організацію й проведення спеціальної обробки.
Виконання вимог радіаційного й хімічного захисту забезпечується шляхом:
- завчасного нагромадження й підтримки в готовності засобів
індивідуального захисту й приладів дозиметричного й хімічного контролю, об'єми й місця зберігання яких визначаються відповідно до встановленим зонам небезпеки, забезпечення зазначеними засобами насамперед особового складу формувань, які беруть участь у проведенні аварійно-рятувальних й інших
невідкладних робіт у вогнищах поразки, а також персоналу хімічно небезпечних об'єктів господарювання й населення, що проживає в зонах небезпечного зараження й навколо них; - впровадження засобів і методів виявлення й
оцінки масштабів і наслідків аварій на радіаційно й хімічно небезпечних об'єктах;
- створення уніфікованих засобів захисту, приладів і комплектів дозиметричного й хімічного контролю;
- надання населенню можливостей здобувати у встановленому порядку в особисте користування засобів індивідуального захисту й дозиметрів;
- завчасного пристосування об'єктів побутового обслуговування й транспортних підприємств для проведення санітарної обробки людей і спеціальної обробки одягу, майна й транспорту;
- розробка загальних критеріїв, методів і методик спостережень щодо оцінки радіаційної й хімічної обстановки;
- завчасного створення й використання засобів колективного захисту населення від радіаційної й хімічної небезпеки;
- пристосування наявних засобів колективного захисту від інших видів погрози для захисту від радіаційної й хімічної небезпеки.
Залежно від масштабів і особливостей надзвичайної ситуації рішення про проведення евакуації населення приймає на об'єктовому рівні - керівник об'єкта (підприємства (ВУЗУ тощо)).
Для швидкого виходу (виїзду) населення евакуацію проводять комбінованим способом.
Комбінований спосіб евакуації полягає в тому, що населення покидає місто різноманітними засобами (метро, автомобілі тощо).
Як правило, транспортом вивозять робочі зміни, формування Цивільної оборони, дітей і літніх людей, інвалідів, вагітних жінок тощо.
Евакуація населення проводиться за територіально-виробничим принципом. Це означає, що вихід у заміську зону робітників і службовців, евакуйованих членів їхній сімей, студентів ВУЗів, учнів шкіл та училищ організовується через підприємства, навчальний заклад.
Плани евакуації населення розташовані в штабах Цивільної оборони міста, району, області. На підставі плану евакуації проводять такі заходи: створюють і завжди підтримують напоготові пункти управління, засоби зв'язку й передачі інформації; підготовлюють усі види транспорту, станції та пункти посадки і висадки, райони розміщення у заміській зоні, виявляють приміщення. придатні як протирадіаційні укриття, проводять інші заходи, що сприятимуть успішній евакуації населення.
Для підготовки і проведення евакуації населення на допомогу штабам Цивільної оборони в містах, районах і на об'єктах народного господарств створюють евакуаційні комісії. Вона здійснює: підрахунок населення, яке підлягає евакуації, підрахунок можливостей населених пунктів заміської зони, прийняття й розміщення населення, організацій та навчальних закладів, розподіл районів і населених пунктів між евакуйованими; підрахунок транспортних засобів і розподіл їх по об'єктах евакуації тощо.
Евакуаційна комісія об'єкта здійснює: підрахунок кількості студентів та викладачів, членів їхній сімей, які евакуйовуватимуть; визначення складу піших колон і уточнення маршрутів їх виходу; організовує забезпечення транспортом, готує пункти посадки і висадки; забезпечує зв'язок з районними комісіями, займається питанням розміщення матеріального забезпечення, медичного та побутового обслуговування.
Евакуацію населення проводять через збірні евакуаційні пункти (ЗЕП), що призначені для збору, реєстрації й відправлення населення.
ЗЕП розміщують у громадських будинках, поблизу залізничних станцій, платформ, тобто поблизу місць посадки на відповідний транспорт. Крім того, поблизу ЗЕП підготоване сховище з розрахунком кількості відправленого населення. Поблизу станцій пунктів висадки створюють прийомні евакуаційні пункти (ПЕП), на який організовуються зустріч і відправлення населення.
Для планування, підготовки та проведення евакуації, приймання і розміщення населення створюються евакуаційні комісії, збірні евакуаційні пункти, проміжні пункти евакуації та приймальні евакуаційні пункти (далі -евакуаційні органи).
Персональний склад евакуаційних органів визначається - наказами керівників підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і підпорядкування. Евакуаційні комісії очолюють заступники керівників органів виконавчої влади, які відповідають за планування, організацію, проведення евакуації, приймання і розміщення населення. Секретарями зазначених комісій призначаються працівники уповноваженого органу управління з питань надзвичайних ситуацій.
3. Управління підприємством при надзвичайній ситуації
Відповідальність за організацію та стан Цивільної оборони, за постійну готовність ії сил і засобів несе начальник цивільної оборони (НЦО) об'єкта керівник підприємства, установи та організації.
Начальник ЦО об'єкта підпорядковується відповідним посадовим особам міністерства (відомства), у підпорядкуванні якого знаходиться об'єкт, а також начальнику ЦО міста (району), на території якого розташований об'єкт На допомогу начальнику ЦО об'єкта призначається заступник, або декілька. Як правило, призначаються заступники з інженерно-технічної частини, евакуації, матеріально-технічного постачання.
Заступник начальника ЦО з евакуаційних заходів керує підготовкою плану евакуації на кожну можливу надзвичайну ситуацію, організовує підготовку місць для розміщення евакуйованих; керує службою охорони громадського порядку і організовує перевезення робітників та службовців в райони розселення до місця праці (на об'єкти).
Заступник начальника ЦО з інженерно-технічної частини - головний інженер об'єкта - керує підготовкою плану переведення підприємства на особливий режим роботи, здійснює заходи щодо підвищення стійкості роботи підприємства в умовах надзвичайних ситуацій, керує аварійно-технічною. протипожежною службами та службою сховищ і укриттів. Він же здійснює технічне керівництво рятувальними та невідкладними аварійно-відновлювальними роботами в районі лиха, аварії та в осередку ураження.
Заступник начальника ЦО з матеріально-технічного постачання заступник або помічник директора з постачання - забезпечує накопичення та
збереження спеціального майна, техніки, інструментів, засобів захисту і транспорту. На нього покладається матеріально-технічне забезпечення, будівництва (пристосування) укриттів, проведення евакозаходів.
В склад керівництва Цивільної оборони об'єкта входять також керівники громадських організацій.
При начальникові ЦО об'єкта створюється штаб ЦО - орган управління начальника Цивільної оборони. Склад штабу залежить від значення підприємства. Штаб ЦО комплектується як штатними працівниками ЦО, так і за рахунок посадових осіб, не звільнених від виконання основних обов'язків, та складається із начальника штабу, його заступників (помічників) з оперативно-розвідувальної роботи, бойової підготовки, а також інших спеціалістів (виходячи із специфіки виробництва чи обстановки).
Робота штабу організовується на підставі наказів, розпоряджень та вказівок начальника ЦО об'єкта, старшого штабу та рішень місцевої державної адміністрації (органу виконавчої влади). Начальник штабу є першим заступником начальника ЦО об'єкта. Йому надається право від імені начальника ЦО віддавати накази та розпорядження з питань Цивільної оборони на об'єкті.
Керівництво службами здійснюють їх начальники, які призначаються наказом начальника ЦО об'єкта, з числа начальників відділів, цехів, на базі яких вони створені. Начальники служб зобов'язані підтримувати в постійній готовності сили та засоби служби, знати політичні, моральні і ділові якості підлеглих і проводити з ними виховну роботу, заняття та навчання. Начальники служб беруть участь у розробці плану дій органів управління і сил із запобігання і ліквідації НС та самостійно розробляють необхідні документи служб. На них покладається своєчасне забезпечення підлеглих формувань спеціальним майном і технікою.
У разі виникнення надзвичайної ситуації важливим заходом є оповіщення органів цивільної оборони, співробітників підприємства та місцевого населення.
Своєчасне оповіщення дозволяє завчасно почати здійснення заходів з попередження надзвичайної ситуації або ліквідації наслідків аварії, тим самим зменшити кількість жертв і зберегти матеріальні цінності.
При появі інформації про загрозу або виникнення НС черговий оповіщає начальника штабу ЦО на підприємстві (директора підприємства) і членів комісії з НС Члени комісії прибувають до голови комісії, отримавши сигнал «збір-аварія».
Голова комісії заслуховує доповідь начальника штабу ЦО підприємства про ситуації, що склалася, заходи, вжиті начальниками підрозділів на місцях, пропозиції подальших дій, допомоги постраждалим, ліквідації наслідків надзвичайної ситуацій.
Робоча група під керівництвом начальника штабу ЦО підприємства здійснює наступні заходи:
- Уточнює обстановку на підприємстві і в місці події;
- Організовує евакуацію або укриття службовців
підприємства населения
найближчих будинків;
- Приймає рішення щодо локалізації та усунення наслідків НС;
- Готує доповідь директорові підприємства;
- Враховує всі дії і розпорядження начальників підрозділів;
На промислових об'єктах, як правило, створюються робочі групи з дослі-дження стійкості:
- будівель та споруд, старший групи - заступник директора з капітального
будівництва (начальник ВКБ); - комунально-енергетичних мереж, старший групи - головний енергетик;
• верстатного і технологічного
обладнання, старший групи - головний
механік;
технологічного процесу, старший групи - головний технолог;
- управління виробництвом, старший групи - начальник виробничого
відділу; - матеріально-технічного постачання і транспорту, старший групи -
заступник директора по МТС (начальник відділу МТС).
Крім того, створюється група штабу ЦО об'єкта, в яку входять керівники основних служб об'єкта.
Ці групи проводять всю розрахункову роботу з дослідження стійкості роботи об'єкта. Залежно від особливостей об'єкта, його розмірів і складності виробництва число груп, їх склад і завдання можуть змінюватися. Кінцева мета таких досліджень - оцінка стійкості роботи об'єкта в умовах НС та вишукування найбільш ефективних та економічно виправданих шляхів і способів її підвищення.
У результаті вивчення всіх питань в робочих групах і проведення голов- ним інженером спільно з керівниками груп попереднього обговорення підсумків досліджень групою керівництва складається звітний доповідь та план-графік нарощування заходів з підвищення стійкості роботи об'екта в умовах НС.
