Офшорний сектор світової економіки
Міністерство освіти та науки
Національний університет «Юридична академія
України імені Ярослава Мудрого»
Кафедра економічної теорії
Індивідуальна робота
Тема: «Офшорний сектор світової економіки»
Студентка:
Запольська О.І.
1 факультет, 2 курс, 5 група
Науковий керівник:
Макуха О.В.
Харків – 2014
Вступ
1. Офшорні зони: сутність, класифікація, механізм функціонування.
2. Роль офшорів у світовій економіці. Офшорні схеми та
спаринг-офшорні мережі. Сучасна трансформація офшорного
сектору світової економіки.
3. Вплив офшорних зон
на національну економіку
Висновок
Список використаної літератури
Вступ
На сьогоднішній день одним з найважливіших завдань будь-якої держави є правовий контроль над офшорним бізнесом. Адже бізнесмени, що прикриваються офшорними операціями з метою "відмивання грошей", переходять у тіньовий сектор діяльності і ставлять у глухий кут економічний розвиток, перешкоджають протіканню трансформаційних процесів, спрямованих на поліпшення добробуту країни. В Україні тіньова діяльність в офшорному бізнесі також чинить негативний вплив на економічне зростання. Сучасні економічні перетворення в Україні спрямовані, перш за все, на формування ринкової економіки, поступове входження до Європейського економічного союзу і боротьбу з тіньовою економікою. Для подальшої стабілізації і розвитку економіці країни потрібні інвестиції і кредити, широкий розвиток зовнішньоекономічних зв'язків з іншими державами, залучення інвесторів, відкриття вільних економічних зон на території країни, які б реально діяли, відповідали своєму призначенню і перебували під суворим правовим контролем з боку держави.
- Офшорні зони: сутність, класифікація, механізм функціонування.
Серед фінансових центрів виділяють офшорні зони. Офшорні зони - це поза національні фінансові центри, які здійснюють значні обсяги кредитування й фінансування в валютах інших країн (євровалютах).
Життя терміну «офшор» дало англійське вираження «off shore» дослівно значуще «поза берегом». По термінології прийнятої в економічній літературі під офшорною діяльністю розуміється діяльність комерційної компанії поза юрисдикцією якої-небудь держави. Учасники міжнародних фінансових угод не є резидентами країни на території якої відбуваються кредитно-фінансові операції.
Офшорні зони (ОЗ) стали з'являтися в другій половині нашого століття. У першу чергу вони залучають клієнтів тим що це вкрай сприятливий валютно-фінансовий режим низький рівень оподатковування або його повна заміна на фіксований платіж. Ще одна обставина: високий рівень таємності будь-якої банківської і комерційної діяльності. А це — анонімність реальних власників компанії можливість довірчого керування акціями офшорної компанії (ОК) за допомогою місцевих номінальних власників.
В ОЗ існує ряд особливостей що вигідно відрізняє їх від інших груп країн з пільговим оподатковуванням і створює інвестиційну привабливість для іноземних інвесторів:
Тут максимально спрощена процедура реєстрації компанії що утворюється. Не підлягають розголошенню особистості власників фірми. Розкриття їхніх імен може вимагатися лише у випадку початку розслідування по факту здійснення карного злочину (шахрайство незаконна торгівля зброєю наркотиками і т.п.). Однак і в цьому випадку е певні гарантії. У деяких ОЗ можуть випускатися акції на пред'явника зареєстрованої компанії. Це забезпечує анонімність справжніх хазяїнів ОК.В офшорних зонах немає обмежень на вивіз валюти. Фірми можуть вільно відкривати депозити в будь-якій валюті в яких-небудь банках. Вони мають право робити й одержувати платежі в будь-якій валюті без яких-небудь обмежень.Більшість країн «податкового раю» не вважають карним злочином порушення податкового валютного і митного законодавства. Від фірм розташованих в офшорних зонах не потрібно представлення бухгалтерських звітів і податкових декларацій. Єдиною формою звітності є щорічний фінансовий звіт. Зовнішні аудитори діють далеко не у всіх ОЗ. Рахунки фірм можуть бути перевірені ними тільки за рішенням власників.
Засновуючи ОК в одній з численних юрисдикцій комерційні компанії реалізують своє право платника податків вибрати будь-які припустимі законом методи для зменшення податкових зобов'язань звільнення від митних тарифів валютного контролю експортних і імпортних квот.В ОЗ пільговий режим визначається також відсутністю валютних обмежень і митних пошлин і зборів для інвесторів а також низьким рівнем статутного капіталу. Найчастіше він просто декларується а мінімальний розмір як правило не встановлюється.Процедура керування фірмою гранично спрощена. Іноді вона умовна - керування в цьому випадку здійснюється секретарською фірмою за дорученням власника.
Також немаловажним фактором привабливості офшора є стабільність цього режиму. Звичайно протягом 15–25 років з моменту реєстрації ОК інвестор гарантується від несприятливих для нього змін в ОЗ. Тут найбільш характерний приклад — Гонконг що є ОЗ хоча в 1997 році ця територія перейшла під юрисдикцію Китаю.
У чому ж складається вигода для країн що створюють на своїй території ОЗ? Хоча формування підприємств в офшорних зонах асоціюється з відмиванням тіньового капіталу однак створення дочірніх компаній іноземними інвесторами в офшорних зонах є ефективним механізмом залучення значних іноземних інвестицій створенням нових робочих місць що сприяє розвитку національної економіки.
Число ОЗ у світі можна визначити лише умовно оскільки щороку одні з них зникають або перестають функціонувати а інші з'являються. Найбільш повний список офшорних зон що визнає наша держава приведений у “Переліку офшорних зон” утвердженому розпорядженням Кабінету Мiнiстрiв України від 14 березня 2001 р. N 79-р.
Інвестиційна привабливість різних офшорних зон залежить від умов реєстрації й оподатковування. Крім того Форумом фінансової стабільності розвитих країн створеним колишнім президентом «Бундесбанка» встановлен рейтинг офшорних зон по ступенем їхньої надійності:
Перша група — Гонконг Сінгапур Люксембург Швейцарія Дублін Гернси острів Мен і Джерсі.
Друга група — Андорра Бахрейн Барбадос Бермуди Гибралтар Лабуан Макао Мальта Монако.
Третя група — Ангилья Антигуа і Барбуда Аруба. Беліз Британські Віргінські острова Кайманові острова острова Кука Коста-Рика. Кіпр Ліван Ліхтенштейн Панама Багами й ін.
Слід зазначити що фактор сприятливого інвестиційного клімату країн другої і третьої групи грає важливу роль у виборі об'єктів інвестування українськими господарськими суб'єктами.
Механізм створення ОК українськими резидентами, як правило здійснюється через спеціалізовані посередницькі установи. Реєстрацію і керування фірмою з доручення клієнта виконують так звані секретарські компанії (СК).Вони мають підготовлені комплекти документів, що необхідні для реєстрації компанії в ОЗ, а також можуть запропонувати клієнту готову ОК, що може бути практично негайно передана замовнику.Багато великих американських і західноєвропейських фірм, що займаються офшорним бізнесом з середини 90-х років, поспішили відкрити свої офіси і представництва на Україні. Сьогодні в Києві та інших містах України їх діє величезна безліч. Географія їх діяльності охоплює майже всі існуючі сьогодні ОЗ.
Умовно СК, що діють у Києві, можна згрупувати в такий спосіб:
- У першу групу входять компанії, що пропонують своїм клієнтам весь комплекс послуг по реєстрації ОК практично в будь-який ОЗ світу, підтримці її діяльності надалі, наданню консультаційної допомоги по мінімізації податків, податковому плануванню. Вартість послуг таких компаній коливається біля $ 4–5 тис. за одну ОК, і за неофіційними даними, щодня вони реєструють як мінімум 1–2 компанії.
- Іншу групу складають СК, що узагалі про себе ніякої реклами не дають. У своїй діяльності вони використовують принцип «від клієнта до клієнта».
- Рангом нижче на цьому
ринку знаходяться фірми (зазвичай
туристичні), для яких офшорний
бізнес — лише один з
Експортно-імпортні операції в «податковому раї».У світовій комерційній практиці цей вид діяльності офшорних фірм розповсюджений досить широко. Популярний він і на пост радянській території. Компанії такого профілю дозволяють цілком законно знижувати податкові виплати шляхом мінімізації прибутку, використовуючи існуючі угоди про запобігання подвійного оподатковування, а також вивозити за рубіж і вкривати на рахунках в офшорних банках валютні виторги.
Розглянемо просту схему експортно-імпортної операції з використанням ОК. Тут бере участь тільки одна офшорна компанія, хоча на практиці число таких компаній може досягати десяти і більш (для досягнення більшого економічного ефекту).До приклада українська компанія засновує офшорну фірму на Кіпрі. Оскільки всі зведення про офшорні фірми носять конфіденційний характер, то з'ясувати, що реальним власником цієї компанії є український засновник, дуже важко (а найчастіше і неможливо). Потім між українською й офшорною компаніями утворюється Контракт 1 на постачання в Україну товарів (робіт, послуг). Одночасно створюється Контракт 2 між офшорною компанією і закордонною фірмою. Різниця в ціні Контрактів 1 і 2 залишається в розпорядженні офшорної фірми.Оскільки Контракт 1 полягає на умовах мінімального прибутку для української компанії, то виходить, що ОК просто перепродує товар по більш дорогій ціні. Тому що прибуток в ОЗ практично не обкладається податками (на Кіпру податок на прибуток ОК складає 4,25%), а сама компанія належить українським бізнесменам, то комерсанти платять в Україні тільки з того мінімального прибутку, що одержують за Контрактом 1, і мають можливість розпоряджатися тим прибутком, що осідає на рахунках офшорної фірми.
Ще один приклад. Офшорна компанія «А», що зареєстрована в Ліхтенштейні, у 1994–95 р. здійснювала великі постачання на Україну голландського спирту, французької і німецької горілки, американських сигарет і т.п., увіз яких у нашу країну обкладається високими акцизами. Уклавши контракти з оптовими постачальниками за низькими цінами, компанія «А» відразу перепродавала товар «своїй» українській компанії «Б» за домовленістю за українськими ринковими цінами, тобто явно завищеними.
Щоб не платити високих митних пошлин у зв'язку з увозом підакцизних товарів за завищеними цінами, у схему, теж формально, включалася організація, що мала раніше митні пільги (чорнобильських, афганські, інвалідів і спортсменів). Передоплата товарів йшла по вказівках офшорної фірми прямо з України закордонним постачальникам.
Оскільки для української фірми різниця між покупною і продажною цінами товарів була мінімальної, то прибуток вона свідомо мати не могла, а фактично через великі відсотки по валютних кредитах і негативній курсовій різниці по кредиторській заборгованості у валюті фірма «Б» вже за перші шістьох місяців роботи, зазнала величезних збитків. Приховані від українських податків доходи фірма «Б» одержала від офшорної компанії «А» у формі фінансових інвестицій і значних сум наявної валюти.
У сфері зовнішньоекономічної діяльності дуже широко поширено надання офшорними фірмами консалтингових і маркетингових послуг українським організаціям і підприємствам. Причому останнім для віднесення витрат по оплаті цих послуг на собівартість фактично досить акта приймання-здачі робіт чи будь-якого іншого подібного документа. Вартість такого роду послуг може досягати декількох мільйонів доларів США.
Зрозуміло, у переважній більшості випадків реально ніяких послуг не виявляється, а відбувається елементарне приховання прибутку від оподатковування з наступним використанням її в особистих цілях хазяїнів підприємств.
Експортні операції за участю ОК багато в чому повторюють імпортні з точністю «до навпаки». Поставляючи експортний товар через «свої» офшорні фірми, українські бізнесмени максимально занижують його ціну, а після реалізації за рубежем по світовим, зрозуміло, цінах мають при цьому величезні гроші, «звільнені» від оподатковування.
- Роль офшорів у світовій економіці. Офшорні схеми та спаринг-офшорні мережі. Сучасна трансформація офшорного сектору світової економіки.
Розвиток світового
господарства нерозривно пов'язаний із
процесами глобалізації, які справляють
суттєвий вплив на систему міжнародних
економічних відносин, трансформують
напрями і визначають тенденції розвитку
національних економік. Зміни супроводжуються
зростанням ролі офшорного сектора, який
є невід’ємною складовою сучасної світової
економіки. За розрахунками експертів
в офшорах зосереджено близько 60% загальної
вартості світового капіталу, через них
проходить приблизно половина фінансових
транзакцій [4, с.18]. Привабливість офшорів
зросла в період світової фінансової кризи,
коли постала необхідність в оптимізації
податкового зобов’язання. Тому останніми
роками офшори стали потужними світовими
розподільчими центрами, що активізують
різні транснаціональні фінансові потоки
та прискорюють обіг фінансових активів
в міжнародному масштабі. Практично у
всіх країнах бізнесмени використовують
офшори для зменшення розміру податку
і підвищення захисту свого капіталу.
Україна також не є винятком. Вітчизняні
бізнесмени займають лідируючи позиції
за чисельністю заснованих офшорних компаній.
Жорстке податкове законодавство України,
зокрема високий податок на прибуток,
спонукає підприємства до активного пошуку
засобів планування та мінімізації податків.
Однак механізм уникнення оподаткування
з використанням таких зон є досить збитковим
для бюджету України [2, с.223]. Саме тому
проблема аналізу інвестиційних потоків
між Україною та офшорними зонами може
вважатися актуальною на сучасному етапі
розвитку вітчизняної економіки.
Аналіз основних досліджень
і публікацій. Тема офшорних зон мало досліджена
у працях вітчизняних вчених. На сьогодні
є досить обмежена кількість досліджень
цього явища, висвітлених переважно міжнародними
фінансовими організаціями у рамках вивчення
тенденцій розвитку світових фінансових
ринків. В Україні дослідженням окремих
питань сутності офшорних центрів присвячені
праці О. Бозуленка, О. Гарасюка, О. Каховича,
Д. Косе, Г. Свірської та ін.
Метою статті є дослідження
тенденцій розвитку та структури інвестиційних
потоків між Україною та світовими офшорними
центрами.
Виклад основного матеріалу.
Офшорна зона – це країна чи окремі території
країн, де на державному рівні для певних
типів компаній, власниками яких є іноземці,
встановлено значні пільги з оподаткування,
частково або повністю знято митні й торговельні
обмеження, знижені або відсутні вимоги
до бухгалтерського обліку і аудиту [4,
с.18]. Синонімами офшорної зони є офшорний
центр, безподаткова зона, податковий
притулок, податкова гавань.
До основних рис офшорних
зон слід віднести: політичну і економічну
стабільність; гарантію дотримання фінансової
і банківської таємниці; відсутність валютних
обмежень; сучасні засоби зв’язку і добре
обладнану мережу комунікацій; зручну
правову систему; виконання індивідуальних
потреб інвесторів [5, с.91].
Для України співробітництво
з офшорними зонами займає чільне місце.
Обсяги операцій з офшорними центрами
збільшуються з кожним роком. Все більше
вітчизняних підприємців, беручи досвід
зарубіжних країн, створюють офшорні компанії.
Компанія Gartner опублікувала
рейтинг країн, які є найбільш сприятливими
для ведення офшорного бізнесу у 2010-2011
рр. До списку увійшли 30 найбільш привабливих
країн, що розвиваються, в тому числі й
Україна. В рейтингу легкості ведення
бізнесу Світового банку й International Finance
Corporation Україна зайняла 145 місце проти
147 місця роком раніше, опинившись на одному
рівні із Сирією та Гамбією [3, c.14].
В Україні розвиток
офшорного бізнесу стимулює комплекс
чинників. До основних з яких можна віднести:
вагу податкового навантаження; неефективність
фіскальної політики; несприятливий інвестиційний
клімат; потужні мотиви до експорту капіталу
за кордон; високі інвестиційні ризики;
використання офшорних схем для приховування
факту володіння інвестиційними об’єктами
в Україні; криміналізацію економіки і
використання офшорних схем для відмивання
прибутків, отриманих злочинним шляхом
[5, с.91].
В цілому явище діяльності
в офшорних зонах є позитивним, адже розвиває
економіку країни, що веде з ними свій
бізнес. Підприємці мають змогу зберегти
свій капітал та направити його на розвиток
власної країни, якщо в останній буде несприятлива
економічна ситуація. Крім того, інвестування
у закордонний бізнес з допомогою офшорів
теж нестиме прибутки для українських
підприємств, якщо це проводитиметься
на легальних засадах.
Проте в Україні склалась
ситуація ворожого ставлення до офшорів
як до способу відмивання «брудних» грошей
та переведення капіталів «в тінь», адже
застосовуючи певні схеми можна уникнути
оподаткування і в офшорній зоні, і в країні-посереднику,
де фактично зареєстрована фірма, і в Україні,
куди надходять прибутки. Саме питання
проникнення в офшори тіньової економіки
гостро стоїть в нашій державі, оскільки
туди безповоротно відтікають капітали
не лише великого бізнесу, а й апарату
влади, який володіє цим бізнесом, і котрому
дана ситуація дуже вигідна. Практично
кожного Президента України критикують,
що за роки його правління в офшори були
переведені мільярди гривень. Відсутність
законодавчого регулювання дозволяє отримувати
надприбутки на законних підставах. Так,
згідно з розрахунками Міністерства економічного
розвитку і торгівлі України, обсяг тіньової
економіки в Україні останні 5 років перебуває
в діапазоні від 28 до 39% ВВП [7]. Також в останні
роки економіка України пережила стрімкий
відтік капіталу в офшорні зони. До офшорів
у 2011 році з української економіки втекло
за різними оцінками 11-14 млрд. доларів.
Проте, від відтоку капіталу страждає
не лише Україна, а й набагато розвиненіші
держави. За оцінками Організації економічного
співробітництва та розвитку, збиток світової
фінансової системи від «податкових гаваней»
ставить 11 трильйонів доларів [3, с.15]. У
зв’язку з чим країни ТОП-20 розпочали
війну проти офшорів. Втім, офшорні зони
– це суверенні держави, які можуть встановлювати
будь-який податковий режим. Як наслідок,
уся боротьба розвинутих країн звелася
до отримання даних про реальних власників
фірм, так, як більшість іноземних (не є
винятком й українські чиновники), які
начебто борються з офшорами, ймовірно,
самі користуються їхніми послугами.
Класичними схемами
виведення коштів в офшорні зони є: продаж
офшорним фірмам товару за зниженими цінами;
оплата консалтингових послуг; виплата
грошей за використання прав інтелектуальної
власності; придбання акцій у нерезидента
[4, c.20]. Крім того, деякі фінансово-промислові
групи реєструють своїх високооплачуваних
працівників у штаті дочірніх компаній
з «податкових гаваней», що дозволяє економити
колосальні кошти на податках з доходів
фізичних осіб, а також приховувати за
завісою конфіденційності справжні розміри
бонусів менеджерам. Однак, на сьогодні,
існує чимало інших схем роботи з офшорами
– лізингові схеми, кредити, покупки та
ін.
За даними Держкомстату,
в 2011 році в економіку України іноземні
інвестори вклали 6,473 млрд. доларів прямих
інвестицій, що на 8,13% більше за показник
2010 року (5,986 млрд. доларів).
Інвестиції надійшли
з 128 країн світу. До десятки основних країн-інвесторів,
на які припадає понад 80% загального обсягу
прямих інвестицій, входять: Кіпр – 12,6
млрд. дол., Німеччина – 7,4 млрд. дол., Нідерланди
– 4,8 млрд. дол., Російська Федерація –
3,6 млрд. дол., Австрія – 3,4 млрд. дол., Великобританія
– 2,5 млрд. дол., Франція – 2,2 млрд. дол.,
Швеція – 1,7 млрд. дол., Віргінські Острови
(Британія) – 1,6 млрд. дол. і США – близько
1 млрд. дол. [6]. В Україні відтік капіталу
відбувається за допомогою офшорних компаній,
здебільшого, кіпрського походження. Так,
Кіпр у 2011 році став лідером з іноземних
інвестицій в Україну. Він же був лідером
з українських інвестицій, яких було вкладено
в цю країну лише минулого року на суму
6 млрд. 389,3млн. дол. (97,2% загального обсягу
інвестицій в країни ЄС). Фактично в Україну
повертається «відмитий» в офшорних зонах
капітал. Причому, спрямовується він, в
основному, на споживання, а не на розвиток.
На перший погляд Кіпр є головним інвестором
в економіку України, хоча насправді це
є виведені українські гроші.
На сьогодні діяльність
офшорних компаній несе загрозу для фінансово-промислових
груп України. Можна навести приклад, коли
у 2010 році невідомі компанії захопили
ВАТ «ММК імені Ілліча», уклали таємничі
угоди із купівлею на користь російського
бізнесу половини акцій Індустріального
союзу Донбасу, комбінату «Запоріжсталь»
[3, c.15].
Схеми легальної мінімізації
податків, в тому числі за допомогою офшорів,
є звичайною світовою практикою. Влада
тієї чи іншої країни у своїй боротьбі
з офшорними юрисдикціями рухається двома
шляхами – офіційним та неофіційним. Офіційний
передбачає її односторонні, двосторонні
та багатосторонні дії. Зокрема, парламент
може прийняти закон про кримінальну відповідальність
проти порушників фінансової дисципліни
або започаткувати механізм податкової
амністії для стимулювання повернення
капіталу. На відміну від офіційного, неофіційний
шлях світових країн несистемний. Скоріше,
це ситуативні події, коли хтось за грошову
винагороду надає силовим структурам
тієї чи іншої країни інформацію про банківські
рахунки її громадян [1, c.52]. Як приклад,
можна навести досвід Грузії, яка в 2009
році провела низку реформ, як у законодавстві
(в т. ч. прийнято законодавчі заходи щодо
корупції), так і в економіці – створені
вільні економічні зони. Крім того, низка
реформ торкнулась і податкового законодавства
– зменшилась кількість податків і зборів
з 21 до 5, у результаті чого в країні почало
з’являтись більше інвесторів [5, c.92].
Проте, необхідно зазначити,
що в Україні поки занадто слабкий фінансовий
контроль, що дає змогу багатьом компаніям
уникати сплати податків як легальними,
так і нелегальними методами. Тобто, продовжується
практика, коли абсолютно легально можна
не сплачувати податки з мільярдних доходів.
Разом з тих, коли світова спільнота бореться
з офшорами, деякі українські чиновники
не вважають офшори злочином, пояснюючи
це тим, що він є складною частиною загального
економічного процесу. Однак, припинення
відтоку українського капіталу в офшори
може надати колосальні надходження до
державного бюджету та Пенсійного фонду,
а це в свою чергу збільшить можливість
для підвищення заробітної плати і пенсії
[2, c.226].
Кожна країна світу
зацікавлена в створенні офшорних зон,
які забезпечують їй стабілізацію і гармонійний
розвиток економіки. Проте існування тіньового
сектора в економіці гальмує економічний
розвиток країни, залучаючи офшорний бізнес
до свого середовища. Тому необхідна ефективна
програма з контролю і боротьби насамперед
з проникненням тіньової економіки в діяльність
офшорних зон і розробка найбільш оптимальної
стратегії економічного розвитку. Для
досягнення цієї мети необхідно вжити
таких заходів: внести зміни і доповнення
в чинне законодавство по контролю діяльності
нерезидентів у офшорних зонах; згідно
з накопиченим міжнародним досвідом в
офшорних зонах сформувати продуктивну
схему діяльності на світових ринках цінних
паперів; при формуванні державної економічної
політики необхідно зробити першорядним
завданням боротьбу з «відмиванням тіньових
капіталів», одержаних в офшорних зонах,
з метою поліпшення економічного стану
України.
Офшорний сектор світової економіки містить потужний ризиковий потенціал для модернізаційних перспектив України, призводячи до втрати ресурсів та конфлікту інтересів у суспільстві, унеможливлює формування передумов модернізації. Спаринг-офшорні схеми відкривають унікальні можливості щодо мінімізації оподаткування та виведення активів під інші юрисдикції, для корупції у сфері державних закупівель. Каральні заходи здатні виключити з числа користувачів послугами офшорів лише малий і середній бізнес, великий — розробляє більш складні ланцюжки. Проте антиофшорна компанія у світі відкриває можливості для пом'якшення негативного впливу офшорної діяльності
на модернізаційні процеси в Україні. Політична воля є необхідною умовою використання цих можливостей. Серед першочергових заходів, здатних спричинити помітний позитивний ефект, — перегляд УУПО з Кіпром. Нейтралізація негативного впливу офшорів на економіку України передбачає дії з мінімізації мотивів використання офшорних схем на основі поєднання каральних та стимулюючих заходів (у тому числі розглянути можливість податкової амністії).
Успіх можливий лише в разі реалізації системи заходів: антикорупційних, з посилення захисту прав власності, поліпшення умов ведення бізнесу в країні.
3. Вплив офшорних зон на національну економіку України.
Офшорні зони (або податкові гавані) є специфічним інструментом сти-
мулювання інвестиційної діяльності і збільшення надходжень до бюджетів
депресивних територій, економічний ефект якого базується на явищі зрос-
тання державних доходів завдяки розширенню податкової бази (викорис-
танню її особливого виду доходів, отриманих лише від здійснення зовніш-
ньоекономічної діяльності) та мінімізації величини податкового наванта-
ження. Доходи від офшорного бізнесу в податкових гаванях складають до
половини обсягу державних бюджетів [8, с. 51].
Взагалі офшорні зони є різновидом вільних економічних зон, які ство-
рюють для бізнесменів сприятливий валютно-фінансовий та фіскальний ре-
жим, а також високий рівень банківської та комерційної таємниці.
Вільна економічна зона – це територія, на якій іноземні та вітчизня-
ні фірми користуються податковими пільгами. У міжнародній практиці на-
лічується понад два десятки різних типів вільних економічних зон, зокре-
ма: безмитні торгові зони (порти, транзитні зони); експортні та імпортні
промислові зони; зони технологічного розвитку (технопарки, технополіси)
тощо [12, с. 35].
Офшорна фірма – це фірма, яка не здійснює господарську діяльність у
країні, де зареєстрована, а директори цих фірм – не резиденти цих країн. Оф-
шорні фірми виникають у країнах, в яких практикуються пільговий режим
оподаткування та відсутність валютного контролю.
Проблематичні умови здійснення підприємницької діяльності під-
штовхують українських бізнесменів до енергійного пошуку шляхів мінімі-
зації суми податків, а саме, створення офшорних компаній. Це спричиняє
недоотримання бюджетом податкових надходжень. Одначе створення таких
фірм в офшорних юрисдикціях не забороняється законом, а доход офіційно
з’являється у суб’єктів господарювання інших держав. Усі шахрайства, які
пов’язані з приховуванням доходу в офшорних зонах, називаються «офшор-
ними схемами».
Функціонування офшорної юрисдикції та офшорних операцій забезпе-
чується складним механізмом організації її діяльності. Цей механізм діяль-
ності офшорних юрисдикцій може включати такі елементи:
– інституційний (механізм взаємозв’язків інституцій у процесі здій-
снення офшорної діяльності);
– правовий (сукупність законодавчих норм регулювання діяльності
офшорних зон);
– організаційний (сукупність організаційних підходів щодо організації
діяльності офшорної зони);
– економічний (механізм державного регулювання, оподаткування,
інвестиційно-інноваційний механізм);
– фінансовий (механізм формування коштів, перерозподілу коштів;
грошових потоків);
– інформаційний (сукупність інформаційно-комунікаційного забезпе-
чення діяльності офшорних зон).
Бувають й інші мотиви використання національними підприємствами
офшорних зон, серед яких:
– низька або нульова ставка податку. Звичайно, податок на прибуток
в офшорних юрисдикціях практично відсутній або не переважає 1–2%. Не-
одноразово компанії, зареєстровані у цих державах (але такі, що здійсню-
ють свою діяльність в інших країнах), не сплачували жодних інших подат-
ків, крім річного збору, незалежно від прибутку, одержаного компанією;
– легкість реєстрації фірми. Приміром, сума статутного капіталу оф-
шорної компанії переважно не обмірковується, а процес реєстрації є умов-
ним та виконується за дорученням;
– відсутність у офшорних юрисдикціях зобов’язання стосовно подачі
звітності;
– рух капіталу та нерозголошення даних про його власників;
– добровільна наявність засновників фірми.
Позитивний ефект від діяльності офшорних юрисдикцій, який
пов’язаний із припливом капіталу, є таким: створення сприятливого інвес-
тиційного клімату та збільшення обсягів інвестування, а відповідно, і пози-
тивних наслідків в економіку країн від капіталовкладень (розвиток фінансо-
вих ринків, створення робочих місць, відсутність необхідності контролю за
діяльністю офшорних компаній органами влади цих країн).
Негативними сторонами діяльності офшорних зон є:
– недобросовісна податкова конкуренція та, відповідно, уникнення від
сплати податків;
– нестабільність економіки у зв’язку з перспективою акумуляції в оф-
шорних зонах великих обсягів капіталу;
– відтік капіталу;
– зростання тінізації економіки;
– зростання безробіття в країнах-донорах.
Усього в Україні працюють офшорні компанії з 35 юрисдикцій. Най-
більш популярним залишається Кіпр. Щодо американських інвестицій кар-
тина здебільшого схожа, оскільки левову частку «американців» в Укра-
їні становлять компанії, зареєстровані у відомих «офшорних» штатах Де-
лавар, Вайомінг та ін. Ці компанії у США називають «Shell Companies»
(тобто «коралові», або пусті), які зазвичай у своїй назві мають закінчення:
«Ltd», «Inc», «Llc», «Co», «GmbH». Міжнародній практиці відомі комбіно-
вані схеми зв’язків, що формуються з багатьох фірм, розташованих у різ-
них офшорних зонах. Нині розповсюджені схеми за участю 10–15 компаній-
контрагентів [11, с. 385].
Розвиток співробітництва з офшорними зонами для України посідає
значне місце, з кожним роком зростають обсяги офшорних операцій. Наші
підприємці та олігархічна верхівка прекрасно розуміють усі наведені вище
позитиви, які надаються учасникам. Саме тому особливе значення для Укра-
їни має співпраця з Кіпром як найближчою офшорною зоною. І така кіль-
кість операцій з капіталом займає дуже велику нішу експортно-імпортних
операцій України [9, с. 45].
Непрямий негативний вплив офшорної юрисдикції на економіку Украї-
ни виявляється від наслідків прямого негативного її впливу.
Факторами впливу діяльності офшорних зон на економіку України є
такі:
– фінансові (фактори сектора державних фінансів, грошово-кредитного
та валютного сектора, інвестиційного сектора);
– тіньові фактори (сектора тіньової економіки);
– економічні (сектора макроекономічних показників, сектора промис-
ловості, сільського господарства, сектора ЗЕД та торгівлі);
– соціальні;
– фактори розвитку освіти, культури, охорони здоров’я, туризму;
– фактори криміналізації економіки;
– екологічні.
Сьогодні проблема тіньових офшорних операцій набула досить ваго-
мого значення в Україні через те, що туди без вороття вивозять капітали не
тільки бізнесу, а й влади. Отже, план діяльності щодо детінізації офшорних
операцій має бути самостійним шляхом економічного розвитку України.
На цей час Україна займає 16-те місце у світі за масштабами тіньових
операцій з капіталом. Причиною такої проблеми є низька якість атмосфе-
ри для ведення бізнесу. Незначна можливість економіки продуктивно при-
тягувати капіталовкладення, зневіра у владі, нестійкий макроекономічний
стан, низький розвиток фінансового ринку породжують незручні умови для
притягнення капіталовкладень. У результаті інвестори розташовують свої
кошти у сприятливішій бізнес-атмосфері. Становище в Україні підтверджує,
що виникла потреба у пошуку організаційно-правового механізму протидії
відмиванню коштів, отриманих кримінальним шляхом.
Поміж далекосяжних шляхів вирішення проблем, пов’язаних з офшор-
ними зонами, можна виділити такі:
– розвиток продуктивної нормативно-правової бази стосовно діяльнос-
ті офшорних зон;
– зростання регулюючих і контролюючих заходів стосовно офшорно-
го бізнесу;
– оптимізація податкового навантаження залежно від певного стану ді-
яльності ринку;
– посилення співпраці з міжнародними організаціями з метою гармоні-
зації національного законодавства.
Законодавством має передбачатися застосування жорсткіших заходів
щодо моніторингу та контролю офшорного фінансового сектора, запрова-
дження проти країн і компаній спеціальних штрафів і серйозних санкцій у
випадках порушення встановлених правових норм щодо боротьби з неза-
конними фінансовими операціями з відмивання грошей і кримінальних при-
бутків. Від держав, включених до чорного списку, слід вимагати проведен-
ня масштабних реформ правової і контролюючої систем регулювання фі-
нансового сектора. Визначальною для успішного вирішення цього питання
буде ефективність співпраці міжнародних фінансових організацій і політич-
них кіл країн [10, с. 18–20].
Усі заходи подолання негативних наслідків офшорних зон можна поді-
лити на:
– невідкладні;
– необхідні;
– додаткові.
До невідкладних заходів подолання негативних наслідків офшорних
зон належать:
– вимога відкриття резидентами валютних депозитів, у склад яких пов-
ністю входять кошти під договори, що передбачають реалізацію авансових
розрахунків;
– урегулювання взаємозв’язків між органами, які здійснюють валют-
ний контроль;
– прийняття змін до Цивільного кодексу з виокремленням нового виду
юридичної особи – офшорного товариства, визначити умови його створен-
ня, реорганізації та ліквідації;
– введення змін до Закону України «Про господарські товариства», а
саме: додати до нього нову частину, яка б регулювала роботу офшорних
компаній»;
– у Податковому кодексі України треба сформулювати критерії, які має
використовувати Кабінет Міністрів України, коли формує список «податко-
вих гаваней;
– прискорення затвердження законів України «Про легалізацію коштів,
здобутих злочинним шляхом» та «Про повернення капіталів, вивезених з
України»;
– розробка продуктивного виду контролю для Національного банку
України та Міністерства фінансів України за грошовими операціями в країні;
– стимулювання безготівкового грошового обороту;
– заборона безконтрольного надання кредитів.
До необхідних заходів подолання негативних наслідків офшорних зон
належать:
– застосування факторингу, що надасть можливість вітчизняним екс-
портерам одержувати правдиву інформацію про фінансово-господарське
становище іноземних партнерів напередодні укладання експортних догово-
рів та обов’язкове отримання винагород за експортування товарів, що пози-
тивно позначиться на становищі національної економіки;
– прийняття змін до Закону України «Про державну реєстрацію юри-
дичних осіб та фізичних осіб – підприємців» з фіксацією системи реєстрації
офшорних компаній;
– поширити обмеження щодо нерезидентів з офшорним статусом на
всіх нерезидентів, які знаходяться на теренах «податкових гаваней»;
– закінчити роботу стосовно підписання Українсько-Кіпрської конвен-
ції щодо ухилення від подвійного оподаткування;
– прийняти зміни до діючого законодавства для гармонізації з реко-
мендаціями Групи з опрацювання заходів боротьби з відмиванням коштів
(FATF);
– викриття і призупинення функціонування кримінальних груп у галузі
банківської діяльності, регіональної економіки, де зосереджені чималі можли-
вості для боротьби з відмиванням коштів, отриманих кримінальним шляхом;
– децентралізація, зміцнення судових і правоохоронних органів;
– перетворення захисту прав акціонерів, інвесторів, а також кредиторів
на державний пріоритет.
Додатковими заходами подолання негативних наслідків офшорних зон
є:
– удосконалення системи валютного контролю в напрямі уповноваже-
них банків за діями їхніх клієнтів, які пов’язані з переказами коштів за кор-
дон за угодами, що потребують більшої уваги;
– удосконалення порядку первинного валютного контролю;
– підготовка низки підзаконних нормативно-правових актів, які б регу-
лювали діяльність офшорного бізнесу;
– гарантування щорічного розголошення даних щодо діяльності Дер-
жавної податкової служби з приводу боротьби з мінімізацією податкових
зобов’язань із застосуванням «податкових гаваней»;
– оприлюднення за допомогою засобів масової інформації ситуації
щодо боротьби з відмиванням коштів, отриманих кримінальним шляхом;
– популяризація продуктивних форм і способів боротьби з тіньовими
офшорними операціями.
Усі зазначені вище шляхи вирішення проблеми офшорних зон потребу-
ють активних дій держави й тісного міжнародного співробітництва.
