Охарактеризуйте офіційно-діловий стиль
Варіант № 2
1. Охарактеризуйте офіційно-діловий стиль.
Офіційно-діловий стиль (ОДС) — функціональний різновид мови, який слугує для спілкування в державно-політичному, громадському й економічному житті, законодавстві, у сфері управління адміністративно-господарською діяльністю. Належить до виразно-об'єктивних стилів; виділяється найвищою мірою літературності.
Офіційно-діловий стиль - це мова ділових паперів: розпоряджень, постанов, програм, заяв, автобіографій, резолюцій, протоколів, законів, актів, наказів, анкет, розписок тощо. Це один із найдавніших стилів. Його ознаки знаходимо в документах XI-X11 ст. (Мстиславова грамота 1130 р.), в українсько-молдавських грамотах, українських грамотах XIV-XV ст., українських літописах (офіційні листи, угоди тощо).
Сфера вживання офіційно-ділового стилю зумовлює його жанрову розгалуженість. Обслуговуючи потреби державного, громадського, економічного та політичного життя суспільства, тексти офіційно-ділового стилю мають помітні відмінності й у межах того самого жанру. Однак усім їм притаманні дуже виразні спільні мовні ознаки.
Найважливішими ознаками офіційно-ділового стилю є:
1. Наявність реквізитів, які мають певну черговість. У різаних видах ділових паперів склад реквізитів неоднаковий, він залежить від змісту документа, його призначення і способу опрацювання. Закріплення за реквізитами постійного місця робить документи зручними для зорового сприймання, спрощує їх опрацювання. Обов'язковим реквізитом будь-якого документа є підпис.
2. Точність, послідовність і лаконічність
викладу фактів, гранична чіткість
висловлювання. Офіційно-
3. Наявність усталених мовних
зворотів, певна стандартизація
початків і закінчень
4. Лексика здебільшого нейтральна, слова вживаються у прямому значенні. Залежно від того, яку саме галузь суспільного життя обслуговує офіційно-діловий стиль, він може містити суспільно-політичну, професійно-виробничу, науково-термінологічну лексику.
5. З метою чіткішої організації текст поділяється на параграфи, пункти, підпункти.
6. Часте вживання словосполучень
з дієсловами у формі
7. Найхарактерніші речення - прості поширені (кілька підметів при одному присудку, кілька присудків при одному підметі, кілька додатків при одному з головних членів тощо). Вживаються також складні речення із сурядним і підрядним зв'язком.
Основними мовними засобами стилю є: на нейтральному тлі загальновживаних мовних елементів широке використання суспільно-політичної та адміністративно-канцелярської термінології (відрядження, протокол, наказ, вищезазначений, вищезгаданий, нижчепідписаний, пред'явник, пред'явлений, заява, заявник, сторони, показання, ухвала, угода, розпорядження, резолюція, інструкція, план, звіт, документ, декларація, кредит); специфічна термінологія на зразок порушити питання, подати пропозицію; відсутність емоційно-експресивної лексики і будь-якої мовної індивідуальності автора, обмежена синонімія. У синтаксисі офіційно-ділового стилю переважають: безособові і наказові форми дієслів; безособові, інфінітивні, неозначено-особові, узагальнено-особові речення; іменний присудок, складні синтаксичні конструкції, дієприкметникові і дієприслівникові звороти. Обов'язковим є чітко регламентоване розміщення і побудова тексту, обсяг основних частин, наявність обов'язкових стандартних висловів (тому в діловому спілкуванні прийнято частіше користуватися готовими бланками).
Офіційно-діловий стиль мови має такі підстилі (та їх жанри):
- законодавчий (закони, укази, статути, постанови);
- дипломатичний (міжнародні угоди — конвенції, повідомлення — комюніке, звернення — ноти, протоколи);
- адміністративно-канцелярський (накази, інструкції, розпорядження, довідки, заяви, звіти).
Законодавчий підстиль складають документи, які виконують настановчо-регулювальну функцію в державному і суспільному житті, утверджують обов'язкові правові норми: декрети, закони, кодекси, конституції, укази, постанови, рішення. Мова цих документів, хоч і насичена юридичною термінологією, ускладненими синтаксичними конструкціями з відокремленням, підрядністю, повинна бути доступною і зрозумілою кожному громадянинові держави, бо всі мають однакове конституційне право на таку законодавчу інформацію.
Дипломатичний підстиль обслуговує дипломатичну службу, контакти Української держави з іншими державами, міжнародним співтовариством і всесвітніми організаціями. Цей підстиль характеризується специфічною лексикою, термінологією, серед якої чимало запозичень, та своєрідними формулами дипломатичної ввічливості.
До дипломатичних належать:
- організаційно-регулюючі документи (конвенція, пакт, угода, протокол про наміри);
- організаційно-впливові документи (декларація, нота, вербальна нота, міжнародна заява);
- інформативно-описові документи (меморандум, комюніке).
Адміністративно – управлінський підстиль, як кровоносна система, забезпечує зв'язок усього управлінського - виконавчого апарату держави між його внутрішніми підрозділами і кожним громадянином держави. Він єдиний з підстилів активно доходить до кожного члена суспільства, як і розмовний стиль, особливо нині, коли Україна стає правовою державою.
Серед адміністративно-управлінської документації виділяють:
- розпорядчу (наказ, постанова, рішення, резолюція, розпорядження);
- організаційну (договір, інструкція, статут, штатний розпис, тарифікація);
- інформаційно-довідкову (автобіографія, заява, звіт, план,
характеристика, інформація, довідка).
Для офіційно-ділового стилю основною є функція повідомлення громадянам, установам і організаціям законів, постанов, розпоряджень, угод та іншої офіційної інформації, що виникає і вступає в дію чи виводиться з обігу на всіх рівнях державного, суспільного, громадського і виробничого життя.
Положення, висловлене М. Брандес, про те, що в межах однієї предметної галузі функціональний стиль «уніфікує тип функціонування, тип поведінки кожного мовного жанру», найповніше підтверджується саме характером офіційно-ділового стилю: «Офіційно-діловий стиль керує (управляє) вибором і комбінуванням мовних засобів для оформлення змісту (висловлення, спілкування) у сфері суто офіційних людських взаємовідношень, а саме у сфері правових відношень і управління».
Традиційно, як і інші
дослідники, відзначаючи книжний
характер і писемну форму офіційно-
Хоча офіційно-діловий стиль прийнято називати книжним, писемним, бо основними його текстами є офіційні папери, що мають статус документів, проте він має і усну форму вияву (переговори на різних рівнях державної і громадської влади, офіційні зустрічі, ділові розмови, прийоми громадян тощо).
Отже, тексти офіційно-ділового стилю потребують документації тверджень, точності формулювань, не припускають двозначності сприймання змісту.
2. Назвіть реквізити резюме. Чим реквізити резюме відрізняються від реквізитів листа?
Резюме (фр. résumé) – короткий висновок з основними положеннями з доповіді, промови, наукової праці, дискусії.
Взагалі не встановлено якихось суворих вимог щодо розташування реквізитів резюме, але одним з найпоширеніших є зразок, коли подається
– назва виду документа;
– домашня адреса, телефон;
– прізвище, ім'я, по батькові;
– особисті дані (дата народження, сімейний стан);
– відомості про освіту (зазначити заклади освіти, де навчалися, курсову перепідготовку, знання іноземних мов та ін. – усього того, що може сприяти вибрати саме вашу кандидатуру);
– науковий ступінь;
– відомості про досвід роботи (зазначити, які посади обіймали раніше, де працюєте тепер, стаж роботи);
– додаткова інформація
(найчастіше подається на вимогу роботодавця:
про ваші позитивні якості, ставлення
до праці, володіння суміжними
– дата;
– підпис.
Резюме не дає достатньо інформації. З листа можна багато чого побачити: як людина мислить, як висловлює свої думки, наскільки серйозно ставиться до цієї вакансії і т. д. До супровідного листа додаються власне резюме та копії необхідних документів про освіту, сертифікати, рекомендації з колишніх місць роботи, з якими кандидат бажає познайомити роботодавця в першу чергу.
3. Охарактеризуйте мовленнєві, стилістичні,
композиційні і комунікативні принципи
презентації.
Презентація - спеціально організоване спілкування з аудиторією, мета якого переконати або спонукати її до певних дій. Презентацію здійснюють через три канали: вербальний - те, що я говорю; вокальний - те, як я говорю; невербальний - вираз очей, жести, рухи. Вплив на аудиторію суттєво посилюється завдяки володінню вокальним і невербальним засобами.
Презентація потребує ретельної підготовки: тут діє правило Фауста, на кожну хвилину доповіді необхідно 30 хвилин попередньої підготовки. Готуючись до презентації, потрібно:
- чітко сформувати мету презентації;
- визначити кількісний склад аудиторії;
- вибрати спосіб інформування;
- передбачити головну ідею презентації;
- зібрати матеріал;
- продумати і структуризувати вступ, основну частину і висновки доповіді;
- вибрати демонстраційно-наочні матеріали - візуалізація доповіді;
- особисто провести пробну репетицію, підготуватися до відповідей на можливі запитання.
Є й певні особливості в підготовці виступу під час презентації. Він має такі структурні елементи:
- Експозиція - встановлення психологічного контакту із присутніми, привернення і утримування уваги до себе (привітання, кілька приємних оригінальних слів).
Вступ, якому відводиться 5-10 % часу всієї презентації.
На цьому етапі треба:
- чітко назвати тему виступу і час, необхідний для цього; S розповісти про власний досвід, пов'язаний з предметом презентації;
- скориставшись запитаннями, з'ясувати, наскільки аудиторія ознайомлена з предметом обговорення;
- зазначити, чому саме цих людей запрошено на презентацію.
Основна частина передбачає:
- викласти у дохідливій формі проблему, переділивши її на кілька етапів;
- використати у виступі аудіовізуальні та інші допоміжні засоби (таблиці, схеми, діаграми тощо);
- з'ясувати за допомоги запитань, як присутні зрозуміли сказане;
- чітко сформулювати пропозицію до присутніх та що кожен може втратити, якщо не підтримає запропоновану ідею;
- роздати запрошення, заздалегідь підготовлені матеріали (буклети, проспекти тощо) та маленькі сувеніри на згадку про презентацію;
- з'ясувати, чи у присутніх є якісь запитання до ініціаторів зустрічі й відповісти на них.
Висновок - підсумовування виступу, висловлення подяки присутнім за те, що вони віднайшли можливість побути на презентації і надали можливість представити їм свою ідею, сподівання на подальше спілкування та взаємодію.
Презентація не закінчується тоді, коли все висловлено, а коли повідомили про її завершення.
4. Перекладіть подані
словосполучення та поставте
їх у формі давального, орудного,
знахідного, кличного відмінків.
Усно поясніть правопис та
особливості відмінювання
Прокурор Агеенко Анна Андриановна.
Уважаемый господин Романовский Михаил Ратиборович.
Переклад |
Прокурор Агеєнко Ганна Андріанівна |
Шановний пан Романівський Михайло Ратиборович |
Давальний відмінок |
Прокурору Агеєнко Ганні Андріанівні |
Шановному пану Романівському Михайлу Ратиборовичу |
Орудний відмінок |
Прокурором Агеєнко Ганною Андріанівною |
Шановним паном Романівським Михайлом Ратиборовичем |
Знахідний відмінок |
Прокурора Агеєнко Ганну Андріанівну |
Шановного пана Романівського Михайла Ратиборовича |
Кличний відмінок |
Прокуроре Агеєнко Ганно Андріанівно |
Шановний пане Романівський Михайле Ратиборовичу |
Українські чоловічі та жіночі імена, що в називному відмінку однини закінчуються на -а (-я), відмінюється як відповідні іменники І відміни.
Українські чоловічі імена, що в називному відмінку однини закінчуються на приголосний та -о , відмінюються як відповідні іменники ІІ відміни.
Українські жіночі імена, що в називному відмінку однини закінчуються на приголосний, відмінюються як відповідні іменники ІІІ відміни.
Чоловічі імена по батькові творяться за допомогою тільки суфікса -ович, а жіночі - за допомогою суфіксів -івн(а) та -ївн(а)(від імен на -й):
Чоловічі імена по батькові відмінюються як іменники ІІ відміни мішаної групи, а жіночі - як іменники І відміни твердої групи.
Українські та інші слов'янські прізвища, що мають закінчення І відміни, відмінюються як відповідні іменники І відміни, а прізвища із закінченнями ІІ відміни - за зразком відмінювання іменників ІІ відміни.
Прізвища прикметникового типу на -ий, -ій відмінюються як відповідні прикметники чоловічого та жіночого родів твердої чи м'якої групи.
5. Запишіть слова відповідно
до орфографічних норм, вставляючи
замість крапок пропущені
Перемир…я, Лук…янівс…кий, транс…європейс…кий, Уман…щина, секретар…, п…ят…сот, лейпци……кий, остро……кий, реформіс…кий, наймен…шен…кий, гіл…яч…я, клятвен…ий, св…ящен…ий, шален…ий, закон…ий, ро.…зброєн…я, марк…т…нг, д…лер, Т…бет, ауд…тор…я, д…плом, міц…ю, легіт…мац…я, кар…єр…ст.
Перемир’я, Лук’янівський, транс’європейський, Уманщина, секретар, п’ятсот, лейпцизький, острозький, реформістський, найменшенький, гілляччя, клятвений, священний, шалений, законний, роззброєння, маркетинг, дилер, Тибет, аудиторія, диплом, міццю, легітимація, кар’єрист.
6. Запишіть числівники
словами. Розкрийте дужки й
поставте іменники у
123 (слухач); 4 (оберемок); 2000 (громадянин); 891,005 (центнер), 775 (рулон), 1212 (студент).
Провідміняйте за відмінками словосполучення:
6644 стовпи; 95,21 тонн шлагу.
Сто двадцять три слухачі, чотири оберемки, дві тисячі громадян, вісімсот дев’яносто одна ціла, нуль нуль п’ять тисячних центнерів,сімсот сімдесят п’ять рулонів, тисяча двісті дванадцять студентів
Провідмінюю за відмінками словосполучення:
Н. в. Шість тисяч шістсот сорок чотири стовпів
Р. в. шести тисяч шестисот сорока чотирьох стовпів
Д. в. шести тисячам шестистам сорока чотирьом стовпам
З. в. шість тисяч шістсот сорок чотири стовпи
О. в. шістьма тисячами шестистами сорока чотирма стовпами
М. в. на шести тисячах шестистах сорока чотирьох стовпах
Н. в. Дев’яносто п’ять цілих двадцять одна сота тонн шлагу
Р. в. дев’яноста п’яти цілих двадцяти однієї сотої тонн шлагу
Д. в. дев’яноста п’яти цілим двадцять одній сотій тонн шлагу
З. в. дев’яносто п’ять цілих двадцять одну соту тонн шлагу
О. в. дев’яноста п’ятьма цілими двадцять однією сотою тонн шлагу
М. в. на дев’яноста п’яти цілих двадцять одній сотій тонн шлагу
7. Запишіть слова у формі родового відмінка однини. Усно поясніть їх правопис.
Мотор, графіт, полімер, інвестор, компроміс, манометр, норматив, компресор, долар, поділ.
Мотора, графіту, полімеру, інвестора, компромісу, манометра, нормативу, компресора, долара, поділу.
8. Запишіть складні слова-
Альфа/залізо, вагон/вага, вакуум/манометр, ват/година, вектор/швидкість, гігро/скопічний, водо/непроникність, галогенід/іон, сто/сімдесяти/семи/річчя, пиле/осаджувальний.
Альфа-залізо, вагон-вага, вакуум-манометр, ват/година, вектор-швидкість, гігроскопічний, водонепроникність, галогенід-іон, стосімдесятисемиріччя, пилеосаджувальний.
9. Перекладіть українською
мовою наведені конструкції.
Принимая во внимание, смеяться над собой, прийти по делу, расходы по бюджету, сообщить по факсу, прибегать к мерам, экономист по образованию, по возвращении, неделю тому назад, во изменение, по имени, по собственной инициативе.
Беручи до уваги, сміятися із себе, прийти у справі, витрати бюджету, повідомити факсом, вжити заходів, економіст за освітою, після повернення, тиждень тому, під зміну, на ім’я, за власною ініціативою
10. Перекладіть українською
мовою фаховий текст з
Физическая реабилитация — (англ. Physical therapy) это использование с лечебной и профилактической целью физических упражнений и природных факторов в комплексном процессе восстановления здоровья, физического состояния и трудоспособности больных и инвалидов. Она является неотъемлемой составляющей частью медицинской реабилитации и применяется во все её периоды и этапы. Физическую реабилитацию применяют в социальной и профессиональной реабилитации. Её средствами являются: лечебная физическая культура, лечебный массаж, физиотерапия, механотерапия, трудотерапия. Назначение средств физической реабилитации, последовательность применения её форм и методов определяются характером течения заболевания, общим состоянием больного, периодом и этапом реабилитации, двигательным режимом.
Главными задачами реабилитации являются:
а) функциональное восстановление
(полное или компенсация при
б) приспособление к повседневной жизни и труду;
в) привлечение в трудовой процесс;
г) диспансерный надзор за пациентами.
Основная цель физической реабилитации — адаптация к работе на предыдущем месте труда или реадаптация, то есть работа с меньшими нервно-психическими и физическими нагрузками.
Реабилитация будет малоэффективной, если не соблюдать её основополагающие принципы:
- Раннее начало реабилитационных мероприятий.
- Непрерывность реабилитации.
- Комплексность реабилитации.
- Индивидуальность реабилитации.
- Необходимость реабилитации в коллективе.
- Возвращение пациента к активному труду.
Физические реабилитологи
имеют соответствующую
- Проведение комплексного обследования оценка определения потребностей отдельного пациента / клиента или потребностей группы клиентов
- Установление реабилитационного диагноза, определения прогнозов и плана мероприятий
- Предоставление консультации в рамках своей компетенции и определения того, когда пациентам / клиентам следует обратиться к другим медицинским специалистам
- Внедрение программы вмешательства / лечения, составленной физическим реабилитологом
- Определение ожидаемых результатов любого вмешательства / лечения
- Предоставление рекомендаций для самостоятельного функционирования
Основательные знания физических
реабилитологов о теле, потребности
и возможности его
Переклад:
Фізична реабілітація - (англ. Physical therapy) - це використання з лікувальною і профілактичною метою фізичних вправ і природних чинників у комплексному процесі відновлення здоров'я, фізичного стану і працездатності хворих та інвалідів. Вона є невід'ємною складовою частиною медичної реабілітації та застосовується у всі її періоди та етапи. Фізичну реабілітацію застосовують у соціальній та професійній реабілітації. Її засобами є: лікувальна фізична культура, лікувальний масаж, фізіотерапія, механотерапія, трудотерапія. Призначення засобів фізичної реабілітації, послідовність застосування її форм і методів визначаються характером перебігу захворювання, загальним станом хворого, періодом і етапом реабілітації, руховим режимом.
Головними завданнями реабілітації є:
а) функціональне відновлення (повне або компенсація при недостатньому чи відсутності відновлення);
б) пристосування до повсякденного життя і праці;
в) залучення до трудового процесу;
г) диспансерний нагляд за пацієнтами.
Основна мета фізичної реабілітації - адаптація до роботи на попередньому місці праці чи реадаптація, тобто робота з меншими нервово-психічними і фізичними навантаженнями.
Реабілітація буде малоефективною, якщо не дотримуватись її основоположні принципи:
1. Ранній початок
2. Безперервність реабілітації.
3. Комплексність реабілітації.
4. Індивідуальність реабілітації.
5. Необхідність реабілітації у колективі.
6. Повернення пацієнта до активної праці.
Фізичні реабілітологи мають відповідну кваліфікацію для виконання таких професійних обов'язків:
• Проведення комплексного обстеження (оцінка визначення потреб окремого пацієнта / клієнта або потреб групи клієнтів
• Встановлення реабілітаційного діагнозу, визначення прогнозів і плану заходів
• Надання консультації в рамках своєї компетенції та визначення того, коли пацієнтам / клієнтам слід звернутися до інших медичним фахівцям
• Впровадження програми втручання / лікування, складеної фізичним реабілітологом
• Визначення очікуваних
результатів будь-якого
• Надання рекомендацій для самостійного функціонування
Ґрунтовні знання фізичних реабілітологів про тіло, потреби і можливості його рухового апарату мають ключове значення для здійснення діагностики і втручання. Практичні заходи будуть відрізнятися в залежності від того, з якою метою будуть застосовуватися методи фізичної реабілітації для пропаганди здорового способу життя, профілактики, лікування / втручання або реабілітації.
Словник фахової термінології: реабілітація, масаж, фізіотерапія, пацієнт, кваліфікація.
Реабілітація - це система лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на попередження і лікування патологічних станів, які можуть привести до тимчасової або стійкої втрати працездатності.
Міжгалузевий, запозичений термін
Масаж - (фр., від розтирати) механічне подразнення поверхні тіла людини. Застосовують з лікувальною, профілактичною, гігієнічною та спортивно-тренувальною метою.
Загальногалузевий, запозичений термін.
Фізіотерапія (від фізіо... і терапія) - галузь медицини, що вивчає дію на організм природних факторів (води, світла, повітря) та перетворених фізичних факторів (електрики, променевої енергії, штучних джерел світла тощо) і застосування їх з лікувальною й профілактичною метою.
Вузькоспеціальний, власний термін, творення від слів фізіо... і терапія
Пацієнт [від лат. patiens (patientis) – терплячий] - хворий, який лікується у лікаря.
Вузькоспеціальний, запозичений термін
Кваліфікація (від лат. qualis – який, якої якості і «...фікація») - ступінь і вид професійної виучки працівника, наявність у нього знань, уміння, навичок, потрібних для виконання певної роботи.
Міжгалузевий, запозичений термін
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
- Ботвина Н. В. Офіційно-діловий та науковий стилі української мови / Н. В. Ботвина. – К.: АртЕк”, 1998. – 100с.
- Венжинович Н. Ділова українська мова / Н. Венжинович. – К.: Ужгород, 2002. – 350с.
- Глущик С. В. Сучасні ділові папери. Навчальний посібник / С. В. Глущик. – К.: Вид-во А.С.К., 2003. – 400 с.
- Горбула О. Д. Ділова українська мова. Навчальний посібник / О. Д. Горбула. – К.: Знання, 2004. – 222 с.
- Зубков М. Г. Сучасна українська ділова мова / М. Г. Зубков. – К.: Торсінг, 2002. – 448 с.
- Мацюк З. Українська мова професійного спрямування / З. Мацюк , Н. Станкевич. – К., 2005. – 352 с.
- Плотницька І. Зміст і розташування реквізитів документів / І. Плотницька. – К.: Київ, 2007–65 с.
- Плотницька І. М. Ділова українська мова / І. М. Плотницька. – К., 2004. – 256 с.
- Скібіцька Л. І. Діловодство : Навч. посібник для вузів / Л. І. Скібіцька. –К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 224 с.
- Кислюк К. В. Спеціальне документознавство. Модульний курс навч. посібник / К. В. Кислюк. – К.: Кондор, 2011. - 192 с.
